РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 44 (15 листопада 2008)
  • Випуск №44 15 листопада 2008
    Зміст
    1. Святіший, ніж храм, важливіший, ніж будинок (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Головне - попередження аварій, а не героїчна їх ліквідація (Ольга НІКІТІНА)
    3. У ногу з часом (Оксана КЛИМЧУК)
    4. Хутір Михайлівський. Станція важлива і надійна (Микола ПАЦАК)
    5. Уміння їм не позичати (Оксана КЛИМЧУК)
    6. Діє в технікумі свій парламент (Ольга НІКІТІНА)
    7. «Журавочка» Тетяни Калити (Микола ПАЦАК)

    Святіший, ніж храм, важливіший, ніж будинок

    Мости здавна вважалися вершинами інженерної думки. Адже саме за їхньою легкістю, надійністю, красотою судять про розвиток архітектурного мистецтва та про технологічні можливості країни. Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у столиці, загальною довжиною 1066,2 м, незабаром прийматиме серйозне випробування на міць. Під час прес-туру київських журналістів, який вперше відбувся поруч із щойно прокладеними коліями майже збудованої залізничної складової мосту, начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН повідомив, що будівельникам залишилося змонтувати 124 м прольотних конструкцій у залізничному секторі.

    Отже, з впровадженням у дію нового красеня з’явиться можливість розпочати капітальний ремонт старого мосту, що служив столичній магістралі вірою і правдою з 1949 р. У перспективі вирішуватимуться проблеми не лише з пропуску вантажних та пасажирських поїздів. Це дозволить розв’язати вузол проблем з міським транспортом. Мається на увазі рух столичних електропоїздів. До речі, як повідомив начальник Південно-Західної залізниці, 10 грудня п.р. керівництво нашої магістралі спільно з Київською мерією проведуть тендер на закупівлю шести електропоїздів. Як відомо з попередніх публікацій «Рабочего слова», експериментальний зразок міської електрички, реконструйований умільцями Фастівського моторвагонного депо, вже чекає на зелений вогник світлофора. Вздовж Північного залізничного півкола (від ст. Борщагівка до ст. Київ-Дніпровський з виходом на ст. Дарниця) залізничні будівельники завершують підготовку до початку функціонування першого в Україні проекту «Міський електропоїзд». Між іншим, за розрахунками економістів, вартість квитків тут не перевищуватиме двох гривень за одну поїздку.

    І на цьому розповідь про роль залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро не закінчується. Адже паралельно ведуться роботи на автомобільній ділянці нової інженерної споруди. Сьогодні йде заключний монтаж під’їздів до лівобережної частини, подібний обсяг будівельних операцій продовжується і на правому березі Дніпра. Проте виконання комплексу робіт (сума - понад 500 млн. грн.) на шести автомобільних смугах майбутнього шляхопроводу дещо пригальмовується через брак коштів. Річ у тому, що на порядок денний постало питання з надходження додаткових 1 млрд. 200 тис. грн. з державного бюджету на продовження монтажу конструкцій для автомобільної ділянки. Перекриття на початку листопада п.р. грошових потоків з Державного казначейства України не дозволяє продовжувати виконання планів зодчих. Про те, наскільки потрібний автомобільний шляхопровід столиці, не варто зайвий раз розповідати ні киянам, ні тим, хто займається транзитними автоперевезеннями. Автомобільні «тромби» щодня кидають столицю у транспортну лихоманку. На часі - невідкладний ремонт мосту імені Патона: поважний вік ветерана і «хвороби» у конструкціях вимагають відправляти його на серйозне «лікування». Тож як допомогти у такій ситуації, щоб новий автомобільний шляхопровід було впроваджено в експлуатацію хоча б у 2010 р.? Дочекатися коштів з дербюджету найближчим часом. Хіба не розуміють цього чиновники з Печерських пагорбів?

    Мости, на думку популярного в Європі югославського письменника Іво Андрича, «важливіші, ніж будинки, святіші, ніж храми, тому що вони належать кожному». Важко не погодитись, чи не так? Добре, щоб про це пам’ятало керівництво Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, НБУ тощо, під орудою яких перебуває Державне казначейство.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Головне - попередження аварій, а не героїчна їх ліквідація

    На сьогодні на Південно-Західній залізниці експлуатується 1272 залізничних переїзди, з яких 303 - з черговим та 969 - без чергового. Штат чергових по переїздах нараховує 1144 особи. У тому числі по Київській області експлуатується 108 переїздів. Щорічно на їхнє утримання та виконання ремонтів залізниця витрачає значні кошти.

    На Південно-Західній магістралі проводиться низка заходів, які дозволяють гарантувати безпеку руху потягів та пасажирів. Над цим питанням працюють усі служби галузі. Левову частину роботи із забезпечення безперебійності руху бере на себе служба колії. Це і відновлення залізничного полотна, і заміна шпал, і утримання та ремонт переїздів.

    Чого гріха таїти, все частіше в офіційних повідомленнях говориться про ту чи іншу аварію на переїзді. І мало хто замислюється, що причиною тієї чи іншої транспортної події є людський фактор. Власне цей факт відіграє неабияку роль у кількості аварій на переїздах.

    В якому стані сьогодні залізничні переїзди, що робиться, аби зменшити кількість надзвичайних подій? З цими запитаннями ми звернулися до спеціалістів служби колії столичної магістралі.

    - Минулого року, - говорить виконувач обов’язків заступника начальника служ-би колії В’ячеслав ЛАТИШ, - здійснено капітальний ремонт на 20 переїздах, а на п’ятьох встановлено експериментальні залізобетонні плити настилу. Проведено оздоровлення переїздів із заміною понад двадцяти настилів. Крім цього, на 20 переїздах, де працюють і чергові, змонтовано шлагбауми для перекриття доріг на всю ширину проїзної частини. До того ж, виконано роботи з поліпшення видимості на 25 переїздах. На виконання вказаних заходів згідно з погодженим планом начальника головного управління колійного господарства Укрзалізниці тільки минулого року було витрачено понад п’ять з половиною мільйонів гривень.

    Діяльність колійників у сфері монтажу обладнання та ремонту залізничних переїздів становить великий інтерес для Київської обласної держадміністрації. Тому, що питання посилення рівня безпеки на залізничному транспорті та удосконалення обладнання переїздів піднімалося неодноразово на загальних нарадах. Робота в цьому напрямку буде проводитися до кінця поточного року. На виконання вказаних рішень заплановано витратити Південно-Західною залізницею майже чотири мільйони гривень.

    - Ми погоджуємо, - продовжує В’ячеслав Іванович, - роботу з облаштування переїздів з місцевим керівництвом. Тільки залізниця всі роботи проводить за свої кошти. На сьогодні на 17 переїздах впроваджено попереднє включення загороджувальної сигналізації при аварійному відкритті шлагбаума. А ще обладнано 11 переїздів із сигналізацією, через які здійснюється автобусний рух, додатковими світлофорами з білим миготливим вогнем. Всього і не перелічити.

    Отже, головне - це попередження аварій, а не героїчна їх ліквідація.

    Ольга НІКІТІНА

    У ногу з часом


    Фото Михайла Рекунова

    Чимало новобудов у межах Коростенської дирекції залізничних перевезень мають важливе значення у перевізному процесі. До них належить і зведення стаціонарної тягової підстанції у Новограді-Волинському. Доки новий об’єкт ще не став до ладу, його функції виконує пересувна тягова підстанція, яку спорудили під час впровадження електрифікованої дільниці Коростень - Новоград-Волинський у 2006 р. Проте, щоб до завершення поточного року здати новий об’єкт в експлуатацію, зараз напружено працюють фахівці з кількох підрозділів.

    Оглядаючи, як іде будівництво, запитуємо у заступника начальника Коростенської дистанції електропостачання Олексія ГОРБУНОВА, які ж саме підрозділи тут працюють? На цьому об’єкті успішно долають поставлений перед ними фронт робіт і працівники Коростенської дистанції електропостачання, і Старокостянтинівської колійної машинної станції, і Вінницького будівельно-монтажного поїзда №392, і Коростенського будівельно-монтажного експлуатаційного управління. У кожного з перелічених підрозділів на відведеному для цієї новобудови майданчику є свої завдання. Відразу ж звернули увагу на те, що вже йде монтаж одного трансформатора, інший ще був у дорозі. До речі, устаткування постачається з Росії, і допомогу в його налагодженні надає представник підприємства-виробника з Єкатеринбурга. За словами Олексія Горбунова, буде встановлено нове сучасне обладнання блочного типу, яке має низку переваг над тим, що використовувалося досі. Передусім, воно простіше в обслуговуванні, має значний запас надійності. Водночас тут є можливість встановити автоматичний дизель-генератор, що забезпечить живлення дільниці в аварійних випадках. Загалом основне завдання нової підстанції - забезпечувати безперебійне живлення дільниці Яблунець - Шепетівка, тобто, щоб за будь-яких умов вчасно і швидко рухалися поїзди. Нині, поки тривають роботи, монтується сучасне обладнання, у вечірній час недешеве устаткування охороняють працівники ВОХР, а після введення в експлуатацію тут буде встановлено відеоспостереження.

    - Даний об’єкт, будівництво якого вже незабаром завершиться, відіграє неабияке значення для дирекції, - стверджує начальник виробничо-технічного відділу Коростенської дирекції Олександр ВИГІВСЬКИЙ, який теж того дня відвідав об’єкт. - Адже нова підстанція не тільки забезпечуватиме кращу якість під час пропуску поїздів на дільниці Коростень - Шепетівка, а й внесе новий подих у роботу завдяки сучасному технічному рівню. А це для всіх дає впевненість у тому, що ми йдемо в ногу з часом.

    Оксана КЛИМЧУК

    Хутір Михайлівський. Станція важлива і надійна


    працівниці ПрикордонТЕКу Людмила ЗАБОЛОТНА й Марина КОМАРОВА.

    Хутір Михайлівський, за даними електронної інформаційної мережі, останнім часом двічі потрапляв до стрічок новин. Перший, коли спеціалісти компанії «Укрінвестконсалтинг» змонтували систему автоматизованого контролю вантажів і цілісності залізничних вагонів у русі (АСК ЦВР). Але це була подія місцевого масштабу. Удруге Хутір «засвітився» на міжнародному рівні. На станції пильний прикордонний наряд затримав громадянина США Роберта Флетчера. У нас він - успішний бізнесмен, мільйонер, вчить, як швидко налагодити прибуткову справу. За океаном - шахрай. Тільки про шахрайство охоронці кордону навряд чи здогадувалися. Флетчер їхав із фальшивим українським паспортом. Заморського гостя потримали, не в готельних, звичайно, умовах, і відпустили під заставу. Де він тепер, сказати важко. Але їздити в Сочі через Хутір уже, мабуть, не ризикуватиме. Бо тут надійний рубіж.

    Близькість до державного кордону в Хуторі відчувається скрізь. Поважно ходять митники, прикордонники заглядають в обличчя пасажирів - так вони виявляють незаконних мігрантів та інших сумнівних осіб. На очі потрапляють таблички з державним гербом, словом «контроль». Зустріти можна залізничників в іноземних одностроях - у Хуторі разом з українськими вагонниками працюють і російські.

    Всю роботу станції Хутір Михайлівський підпорядковано прикордонному режимові. Напружена, треба сказати, робота - усі колії зайняті вагонами, постійно прибувають і відправляються поїзди. Найменший збій у Хуторі відразу ж позначиться на діяльності транспортної мережі країни. Але такого ще не було. Колектив, який очолює Олег ЧУЙКО, працює бездоганно.

    Це молодий колектив - середній вік тут ледь перевищує тридцять років. Подібної «молодої» крупної станції у дирекції більше немає. Та й на залізниці, мабуть, також. А вся причина криється в дев’яностих роках, коли Хутір перетворився у міждержавний пункт передачі вагонів. Станція розвивалася, росли обсяги, а з ними і число працівників.

    Олена ПЕТРУНЯ (нині начальник відділу) прийшла на станцію тоді ж. Пригадує, коли із Казахстану «пригнали» більше трьохсот вагонів, бо не було оплати за транзит територією цієї держави. Прийшла у ПрикордонТЕК, новостворений відділ, правила роботи якого тільки виписувалися.

    ПрикордонТЕК - дитя розпаду Союзу. «Прикордон» розшифровувати не треба. А ось «ТЕК» - це транспортно-експедиційна контора, така собі бухгалтерія, що контролює оплату вантажних перевезень на кордоні.


    на посту ЕЦ станції - чергова по станції Марина АВДІЄНКО, старша чергова Наталія РОМЕНСЬКА, оператор Олена КРУТЕНЬ;

    З того часу багато вагонів пройшло через Хутір. І якщо взяти кількість документів, наприклад, на транзит, які обробляє ПрикордонТЕК, то це число майже подвоїлося. Але затримок через відділ Олени Петруні немає. Вона говорить: «Тут не можна працювати погано».

    Трудову напругу тут можна відчути цілодобово. Усі -жінки. Високі вимоги їх підготовки - від суто комерційно-залізничних до знань основ митного законодавства, правил, які регламентують переміщення через кордон вантажів, що підлягають санітарному, ветеринарному й екологічному контролю, орієнтування у таких же документах сусідніх держав. І до всього - висока відповідальність.

    Із сімнадцяти працівниць переважна більшість прийшла у відділ ще на початку його створення. Олена Петруня називає серед найдосвідченіших Людмилу Заболотну, Надію Кучеряву, Наталію Веретєннік, Наталію Ген. Але є й молоде поповнення. Це - Лідія Смірнова, Наталія Білобородько, Світлана Кухтенко.

    Специфіка відділу і в тому, що ПрикордонТЕКу доводиться контактувати з контролюючими органами, з експедиторами, з колегами інших станцій. Запитую про проблеми у взаєминах. «Все нормально, - відповідає відразу Олена Петруня. - У цьому Хутір завжди був прикладом». І пояснює, що, наприклад, інспектори відділу вантажних перевезень Хутір Михайлівської митниці (нині тут пост Глухівської митниці - авт.) фактично вчилися у них. Що сам пункт передачі вагонів створювався в абсолютно добросусідській атмосфері. Підкреслює роль, яку відіграли в цьому процесі: з української сторони - Микола Топчієв, з російської - Володимир Володько, тодішній Брянський НОД. Основи партнерства, які закладено на початку дев’яностих, збережено. До того ж, вони міцнішають.

    Сказане Оленою Петрунею підтверджує головний інженер станції Віктор МАНЧУК. Бо і в наших, і в російських залізничників, на його думку, завдання однакове - забезпечувати безперебійну роботу транспортного конвеєра, і не буває такого дня, щоб керівники станції не поговорили із брянськими колегами.

    Нинішній Хутір - стабільно працююча станція. Віднедавна підприємство занесено до розряду позакласних, що теж підкреслює його важливість. У Конотопській дирекції тепер дві позакласні станції - Конотоп і Хутір Михайлівський.

    Микола ПАЦАК

    Уміння їм не позичати

    - Колісний цех локомотивного депо Коростень - один із основних на підприємстві за своєю значимістю. У цьому цеху трудиться 30 чоловік, - розповідає майстер Олександр ВАСЬКІВСЬКИЙ. - Тут виконують повне опосвідчення колісних пар усіх видів рухомого складу. А нещодавно було освоєно й викатку колісних пар електровоза ДС-3 з метою подальшого їх «лікування».

    Так, умільці депо власними силами зуміли зробити цю справу, не звертаючись за допомогою до інших підприємств, чим, зрозуміло, зекономили кошти залізниці. Втім, упродовж минулого року цехом було виконано ремонт 780 колісних пар, а тільки за половину нинішнього року - понад чотирьохсот.

    Звертаються до коростенських деповчан представники й з інших депо залізниці. Стосовно того, хто ж працює в цеху, то є в цьому колективі працівники, котрі вже майже півстоліття віддали праці на залізниці. До таких людей належить, зокрема, змінний майстер Ростислав Донченко. За словами колег, він - справжній фахівець своєї справи: вболіває за неї і знає технологію досконало. Без залізниці свого життя ця людина просто не уявляє і прагне свої знання, власний досвід передати молодим колегам. Водночас вчить їх і відповідальності за доручену справу, адже якісна робота - це візитна картка підприємства.

    Серед працівників, які мають значний досвід і протягом тривалого часу вже зарекомендували себе як сумлінні працівники, - токар Леонід Волосінський, слюсарі Леонід Філюк та Олександр Грищенко. А слюсар Олександр Силаєв тримає лідерство в цеху з рацпропозицій, які, звісно, приносять неабияку користь підприємству в цілому. Майстром цеху Олександр Васьківський тут з 1995 р. Працював помічником машиніста, але, прийшовши в цех, зумів тут теж реалізувати свої здібності. Закінчив Харківський інститут залізничного транспорту, тож має вдосталь і теоретичних, і практичних навичок.

    Творча думка працівників колісного цеху постійно пульсує, та й час примушує опановувати нове. Так, нещодавно запровадили в роботу новий сучасний прилад для вимірювання параметрів коліс (спільна розробка українських і білоруських спеціалістів), освоєно роботу магнітно-порошкового дефектоскопа МДІ-1. Втім, планів, як удосконалити роботу, зробити її ще більш ефективною, в колективу є багато. І реалізувати їх, безумовно, йому вдасться.

    Оксана КЛИМЧУК

    Діє в технікумі свій парламент

    В Україні 17 листопада відзначають День студента, а започатковано це свято у 1999 р. згідно з відповідним Указом Президента. Як такої, традиції відзначення цього свята в Україні, на мій погляд, ще не склалося. Але щороку за сприяння Міністерства України у справах сім’ї, молоді і спорту, за підтримки Кабінету Міністрів України і Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України проходить низка заходів, присвячених Дню студентів. Українські спудеї святкують двічі. Другий раз - з тим, що збігається з Тетяниним Днем (великомучениця Тетяна - свята покровителька всіх студентів). Це дуже зручно, адже один День студента святкується напередодні сесії, а інший - по її закінченні.

    Традицію зустрічати День студента в Київському технікумі залізничного транспорту останнім часом поєднують із святкуванням Дня залізничника, який відбувся 4 листопада. Проте, цього разу вирішили трохи переінакшити цю традицію. Спочатку відзначили свято залізничників, а вже 17 листопада студенти будуть відзначати свій день. Отож, зараз іде активна підготовка молоді до цього святкування разом зі своїм наставником і педагогом - заступником директора з виховної роботи технікуму Любов’ю Плєшивцевою. Про цього викладача, у якої, як мовиться, не зачиняються двері кабінету, хочеться сказати особливо. Двадцять років працює вона в технікумі. Організатор навчального процесу та викладач. За цей час не втомилася вона від уваги студентів, бо має неабиякий хист педагога та наставника молоді. Тому студенти всі питання, що стосуються їхнього життя, вирішують саме з Любов’ю Іванівною.

    Педагогічний колектив КТЗТу має чималий досвід у розвитку і підтримці студетського самоврядування. Це сприяє виникненню великого інтересу для всього колективу і є невід’ємною складовою демократизації освіти. Отож у технікумі вже не перший рік функціонує Студентський парламент, який має робочий підрозділ у гуртожитку - Раду гуртожитку.

    - Члени Студентського парламенту, - говорить Любов Іванівна, - безпосередньо беруть участь у підвищенні рівня навчання студентів, попередженні правопорушень та пропусків занять без поважних причин, організації їхнього дозвілля. У їхній діяльності немає дрібниць. Приміром, це можна віднести до замовлення проїзних квитків. Здавалося б, на перший погляд, дрібничка, але для студентів організація подібного заходу має велике значення. При Студентському парламенті діє його головний керуючий орган - старостат. Засідання старостату потижнево проводиться по понеділках у присутності завідувачів відділень. На цих засіданнях старости груп не лише підбивають підсумки попереднього тижня, а й

    отримують кваліфіковані консультації наставників щодо вирішення багатьох питань.

    Актуальним є питання розвитку самоврядування в гуртожитку КТЗТу. Адже серед його мешканців - неповнолітні студенти, які вступили до технікуму, маючи неповну середню освіту. По суті, це - п’ятнадцятирічні юнаки і дівчата, які ще вчора жили поруч із батьками, а сьогодні мають самотужки організувати свій побут, самостійно приймати рішення в тих чи інших життєвих ситуаціях. Звісно, на допомогу їм завжди прийдуть мудрі наставники: комендант Валентина Ростовська, вихователі Ольга Коваленко, Аліна Вовк. Однак, у першу чергу, кожен із студентів звернеться за допомогою до членів Студентської ради, адже їх вони обирають самостійно, їм вони довіряють відстоювання своїх повсякденних інтересів.

    Зрештою, проблеми у гуртожитку майже такі, як у всіх студентських гуртожитках України. Зазвичай вони вирішуються за допомогою адміністрації та за використання тих бюджетних коштів, які передбачені чинним законодавством. Але в КТЗТу дієвою є допомога саме Студентського парламенту. Студентська рада, яку очолюють студентка Наталка Зінченко та її перший заступник Світлана Капітанюк, разом з однодумцями-спудеями, старостами та заступниками старости гуртожитку зазвичай турбуються про побутові умови проживання. Треба постійно, практично щодня, працювати над поліпшенням санітарного стану гуртожитку, забезпечувати і дотримуватися внутрішнього розпорядку, техніки безпеки, правильної експлуатації його обладнання та майна мешканцями, проводити профілактичні заходи, спрямовані проти паління та вживання алкоголю.

    Проте, не лише вирішенням побутових проблем живе гуртожиток. За словами Любові Плєшивцевої, в технікумі активно вирує творче життя. Проведення свят, тематичних вечорів, організація туристичних поїздок, відвідування театрів та кіно, випуск стінних газет, проведення лекцій тощо. Все це допомагає організовувати Студентська рада. І саме вона несе відповідальність за якісне та своєчасне виконання рішень, прийнятих на загальних зборах студентів.

    Потрібно не забувати про те, що головне для студента - набуття відмінних знань. Напередодні святкування Дня студента керівництво Київського технікуму залізничного транспорту підготувало Подання на присудження стипендії Київського міського голови Сергію Кібишу. Хай це не дуже велика, за сьогоднішніми мірками, стипендія (300 грн.), але, вважаю, вона стане значним стимулом у подальшому житті Сергія. Кращим студентам технікуму саме в День студента вручать нагороди від голови Солом’янської районної у м. Києві держадміністрації. Серед них - Олександр Білоус та Оксана Кравченко. Навчаються тут ще студенти, які одержують стипендії від Президента, Верховної Ради та Міністерства транспорту та зв’язку України.

    Не менш важливим слід назвати й те, що активна життєва позиція має продовження після закінчення технікуму. Майже всі випускники, отримавши серйозні знання, приходять працювати на залізничний транспорт. Швидкій адаптації молодих спеціалістів сприяє те, що самостійності їх привчають у стінах, у даному разі, Київського технікуму залізничного транспорту. Тут їх навчили не лише перших секретів професії, але й становленню характеру, самостійності у прийнятті рішень.

    Ольга НІКІТІНА

    «Журавочка» Тетяни Калити

    Тетяна КАЛИТА у цьогорічному огляді художньої самодіяльності магістралі зайняла третє місце. Достойно, якщо взяти до уваги, що вокал був представлений у конкурсі найбільш масово, і що співати в інших дирекціях теж уміють. Тільки нічого несподіваного в тому немає. Тетяну, як і Юлію ВЕРЕТНОВУ, Лану ЛОГВИНЕНКО та Майю ВОСКАНЯН, конотопчани знають давно. Правда, давно - це відносне поняття. Не стільки їй років, щоб викреслювати зі списку молодих, талановитих та перспективних.

    Оминути сцену Тетяна не могла аж ніяк. Рід у них такий - співочий і музикальний. Закохана у пісню сестра Юлія. Племінник Андрій ще до школи не ходив, а вже тягнувся до мікрофона. Запитую Тетяну, чи вийде на сцену її трирічна донечка Аня?

    - Танцювати буде. Музична, відчуває ритм, а ось такого бажання співати, як у Андрія, немає. Та й рано ще говорити - маленька зовсім.

    Тетяні можна вірити. За освітою вона педагог і про дитячі таланти знає все - закінчила музичний факультет педагогічного університету імені Драгоманова. А ще працювала у дитсадку та школі. Сьогодні Тетяна Калита - керівник дитячої вокальної студії «Журавочка», що при Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень. І тому на запитання, які плани на майбутнє, вона відповідає: «І співати, зрозуміло, буду. І вчити співати не припиню».

    Українці вважаються музичною нацією. Я ще застав ті часи, коли вечорами, особливо у свята, пісня звучала над селом: на одному кутку співали «Ой за гаєм зелененьким», з іншого чулося «Ой на горі та й женці жнуть», із третього линуло сумне «Із-за гори кам’яної голуби літають. Не зазнала розкошоньки, вже літа минають...» Співали не так, як на сцені, а в традиційній народній манері - у нас називали її «до виводки». Завжди вражала злагодженість цих спонтанних хорових колективів та урочисто благовійна атмосфера навколо виконавців - слухали б і слухали. Але вже наступне покоління віддало перевагу «Червоній руті», «Водограю», іншим авторським пісням, а якщо й бралося співати народні, то наслідували популярне тріо Мареничів. Традиція згасла, і сьогодні село мовчить.

    - Чому молодь не співає? - запитую Тетяну Калиту.

    - Ні, співає. Менше, можливо, але співає. Співає інших пісень, ритмічніших, сучасних, модерних. Народні теж знає. Ви зверніть увагу, що фольклор переважає у репертуарі нашого чоловічого вокального ансамблю «Adlibitum» (лауреат цьогорічного огляду художньої самодіяльності - авт.). Народні пісні виконує наш жіночий ансамбль «Натхнення». І я б не сказала, що стає менше бажаючих ходити на заняття вокальної студії. У мене є навіть чотирирічні малюки. Стануть чи не стануть вони артистами - невідомо, але співати будуть.

    - А ви кого любите слухати?

    - Монтсеррат Кабальє. Це - мій ідеал. Прекрасна співачка, прекрасна актриса, прекрасна людина. Люблю слухати Уітні Хьюстон, з українських виконавців - Таїсію Повалій, Олександра Пономарьова...

    У Києві на огляді Тетяна Калита виконала пісню «Журавлі» Степана Галябарди й Арнольда Святогорова. «Чудовий вокал!» - так висловлювали свої враження ті, хто слухав того дня Тетяну з Конотопа.

    Микола ПАЦАК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05