РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 34 (19 вересня 2008)
  • Випуск №34 19 вересня 2008
    Зміст
    1. Добра новина. Подарунок вишнівчанам (Михайло РЕКУНОВ)
    2. Конкурс. ПРИГАДАЙ ДИТИНСТВО!
    3. На порядку денному. Дмитро ФОРСЮК: «В основі діяльності - спільний інтерес» (Інтерв’ю провів Сергій ГУК)
    4. Розбудовуємось! У Конотопі - знову свято (Михайло РЕКУНОВ, Микола ПАЦАК)
    5. Актуальний коментар. Навчання дітей починайте з дорослих (Ольга НІКІТІНА)
    6. Це бентежить. Як втратити авторитет? (Анатолій САДОВЕНКО)
    7. Є привід... Партизанськими стежками поліського краю (Оксана КЛИМЧУК)
    8. На книжкову полицю. Не втрачати зв’язок із Церквою (Інформація «Рабочего слова»)

    Добра новина. Подарунок вишнівчанам

    Для мешканців міста Вишневого, що під Києвом, більше половини жителів якого дістаються до місця роботи електричкою, Південно-Західна залізниця зробила цінний подарунок - нову платформу.

    Закінчується реконструкція вокзального комплексу. Споруди з новенькими вікнами радують око приємними кольорами. Попрацювали тут коростенські будівельники (БМЕУ-4).

    Робітники Центру механізації будівельних робіт демонтували стару платформу та в короткий термін збудували нову. Працювали дві бригади під керівництвом будівельних майстрів Олега МАЙБОРОДИ та Сергія СТЕЦИШИНА. Багато в будівництво тут доклав машиніст кранової установки Олександр ВарфоломІЄв. Він майстерно вкладав нові фундаментні опори та плити. Будівельники Микола ЦАРУК та Леонід ЯЩУК із колегами вмостили плитку «фен» та обрамили платформу металевим профілем. Немало зробили зв’язківці - встановили турнікети та обладнали освітлення.

    Гарно спроектовано накриття над турнікетами. Воно обшито блакитним полікарбонатом - матеріалом, який прикрашає інтер’єр платформ. Надійними та зручними зроблено лавки. Дизайнери попрацювали так, що не будь-якому злодію чи пасажиру з агресивним настроєм вдасться зламати їх. Їхнім встановленням займалися Олександр ЯРМОЛЕНКО, Юрій МАЙБОРОДА, Олександр КАРПЕНКО, Віктор ІВАЩЕНКО, Василь ВАРЕНИК, Євген МЕЛЬНИК (на фото).

    Як тільки з нової платформи відправиться перший поїзд, будівельники почнуть другу чергу робіт - реконструкцію берегової платформи.

    Михайло РЕКУНОВ

    Конкурс. ПРИГАДАЙ ДИТИНСТВО!

    Як уже повідомляла наша газета, Мала Південно-Західна залізниця оголосила черговий набір до гуртків «Юний залізничник». Отже незабаром дружній загін майбутніх колійників, машиністів, чергових по станції, зв’язківців поновлять 11 - 12-річні кияни та мешканці навколишніх міст і сіл. Проте дитяча залізниця - це не лише кілометри рейок, рухомий склад, засоби сигналізації, станції та вокзали. У першу чергу, це - люди. А у людей завжди існують емоції, душа.

    Юні залізничники дорослішають. Ясна річ, не кожен пов’язує своє життя з магістраллю, але мала «Чавунка» попри все залишається у серцях. Приємно констатувати: це - яскраві спогади про дитинство. Дуже цікаво слухати розповіді дідусів і бабусь - колишніх юних залізничників. Можливо, через давність років вони не пам’ятають технічних подробиць. І це не так важливо. Але в їхніх розповідях є інше - атмосфера часу. Вірно сказано: все змінюється, адже життя, як потужний локомотив, летить. Багато речей тепер важко збагнути...

    Шановні юні та поважні читачі, якщо ви хочете поділитися власними спогадами - надсилайте на адресу редакції листи, фотографії.

    Найбільш цікаві обов’язково надрукуємо.

    Найактивнішим - призи!


    На порядку денному. Дмитро ФОРСЮК: «В основі діяльності - спільний інтерес»

    Про особливу увагу до стану рухомого складу, зокрема вантажних вагонів, «Рабочее слово» повідомляло неодноразово. З метою покращення ситуації закуповуються нові. Але й ті, що перебувають в експлуатації, не залишаються поза увагою. Так, наприкінці серпня розпорядженням генерального директора Укрзалізниці на вересень поточного року вагонним депо встановлено додаткові завдання з ремонту вагонів. Це запобігатиме скороченню експлуатаційного парку несправних вагонів та забезпечить зростаючі обсяги перевезення вантажів. Про те, як виконується це завдання, кореспондент залізничної газети розмовляв із начальником галузевої служби вагонного господарства Дмитром Форсюком.

    - Шановний Дмитре Петровичу, відповідно до розпорядження Укрзалізниці, на вересень поточного року встановлено додаткові завдання вагонним депо щодо ремонту вантажних вагонів. Чи дозволять виробничі потужності підприємств виконати поставлені завдання?

    - Дійсно, згідно з телеграфним розпорядженням генерального директора Укрзалізниці від 27.08.2008 р. №Ц-2/113, встановлено додаткове щомісячне завдання по деповському ремонту - 152 вагони, від 29.08.2008 р. №Ц-2/116 - 26 піввагонів капітальним ремонтом. Виробничі потужності вагоноремонтних підприємств дозволяють виконувати поставлені завдання. Починаючи з липня поточного року, вагонними депо виконуються доведені планові та додаткові завдання з ремонту вантажних вагонів у повному обсязі.

    - А взагалі, які максимальні обсяги робіт здатні виконувати підприємства служби?

    - Сумарна розрахункова потужність вагонних депо Південно-Західної залізниці складає 9000 вагонів на рік. Фактичний обсяг ремонту в 2007 р. склав 7794 вагони (у тому числі вагонів УЗ - 5892, приватних вагонів - 1681, вагонів власності підприємств залізниці - 221). Згідно з попередніми даними, до кінця року ще буде відремонтовано капітальним ремонтом 104 піввагони, деповським ремонтом - 2590, поточно-відчіплювальним - майже 29 тисяч вагонів (у тому числі на механізованих пунктах підготовки вагонів - близько 13 тисяч піввагонів).

    - На більшості підприємств залізниці відчувається дефіцит підготовлених фахівців. Кадрів взагалі. Як з цією справою у Вашому господарстві?

    - Для виконання підвищеного плану деповського ремонту службі та відповідно вагонним депо з 01.04.2008 р. збільшено план контингенту на 30 осіб. Крім того, додатково до плану станом на 04.09.2008 р. прийнято 49 осіб. Максимальну кількість працівників прийнято до вагонного депо Козятин (18 осіб), де, крім деповського ремонту, освоєно ще й капітальний ремонт вагонів. Але, разом з тим, перед підрозділами господарства по-

    стала проблема щодо дефіциту саме кваліфікованої робочої сили. Особливо гостро кадрова потреба відчувається у вагонному депо Дарниця. Для її вирішення ми продовжуємо співпрацю з центрами зайнятості, професійно-технічними навчальними закладами.

    - А чи вистачить на виконання цього завдання коштів, запчастин?

    - Для цього у платіжному балансі залізниці передбачено окремим рядком фінансування додаткових обсягів деповського та капітального ремонту вагонів, що складає два мільйони 588 тисяч гривень щомісячно. На період робіт отримано матеріалів та запасних частин на п’ять мільйонів 800 тисяч гривень. Особливістю виконання капітального ремонту піввагонів є те, що при цьому проводиться модернізація візків вантажних вагонів за спеціальною технологією. Відповідними деталями та вузлами депо забезпечені повністю. Між тим, основним дефіцитом у вагонному господарстві, як і в усій Укр-залізниці, залишається проблема литва (надресорні балки та бокові рами візка моделі 18-100). Але сподіваємося на розуміння та підтримку у вирішенні цього питання з боку керівництва магістралі. В основі діяльності має бути спільний інтерес.

    - Які основні напрямки роботи на найближче майбутнє?

    - Перспективними напрямками розвитку вагонного господарства на найближчі роки я вважаю: поглиблення роботи з модернізації та технічного переоснащення виробництва; впровадження сучасного високотехнологічного енерго-

    ефективного обладнання; реконструкцію виробничих, побутових та адміністративних приміщень; підвищення якості ремонту та технічного обслуговування вагонів тощо.

    Інтерв’ю провів Сергій ГУК

    Розбудовуємось! У Конотопі - знову свято

    Вагонне депо Бахмач ремонтує всі типи пасажирських вагонів Південно-Західної залізниці. До цеху капітально відновлювального ремонту надходять вагони, що майже вичерпали термін експлуатації. З-під рук бахмацьких умільців на маршрути виїжджають вагони-красені з оновленими колісними парами, сучасним інтер’єром, зручними кріслами.

    Про перспективне депо

    У вагонах вмонтовано електронне обладнання, встановлено кондиціонери та плазмові телевізори. Нещодавно Бахмацьке депо передало Київській вагонній дільниці шість вагонів для прискореного поїзда №155/156 Київ - Одеса. Взагалі за останні роки руками деповців оновлені вагони, що прямують маршрутами Київ - Кам’янець-Подільський, Київ - Могилів-Подільський та Київ - Львів.

    «Це депо - перспективне, - розповів начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН під час передачі капітально відремонтованих вагонів із вагонного депо станції Бахмач у експлуатацію вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський, - за рік тут виконують різні види ремонту близько 600 вагонів. А враховуючи модернізацію, до 2010 року ці цифри подвояться».

    За словами Олексія Кривопішина, залізниця розробила програму, за якою до 2010 р. у це депо буде вкладено чимало коштів. Сьогодні на розвиток вагонного депо Бахмач вже витратили майже 30 млн. грн.

    Причини, що спонукали залізницю зосередити ремонтну базу в Бахмачі, за словами Олексія Кривопішина, - неможливість розширити ремонтну площу в Києві та брак фахівців (слюсарів, ремонтників та інших кваліфікованих робітників) у столичному регіоні.

    Зелене світло - реконструкції

    Сучасна реконструкція торкнулася й експлуатаційного цеху підприємства - у Конотопі збудовано нове приміщення пункту технічного огляду рухомого складу.

    Стара будівля ПТО тут практично вичерпала свій ресурс - майже сто років служила вона вірою і правдою, вистояла у воєнне лихоліття, хоча сусідній вокзал був повністю зруйнований, ремонтувалася, добудовувалася. Але, як висловився на новосіллі головний інженер пасажирської служби Олександр ЗУЄВ, помітно глибше й глибше вростала в землю.

    Будівництво розпочалося рівно рік тому. Його підсумком стала модерна двоповерхова споруда, де створено гарні умови праці для оглядачів і провідників приміських поїздів. Будували, як говорив на відкритті начальник вагонного депо Бахмач Євген БОЙКО, «по-хазяйськи», вникаючи в усі деталі, змінюючи і доповнюючи проект, сперечаючись із будівельниками, ретельно підраховуючи кожну копійку. Наприклад, довго не могли вирішити, якою плиткою облицювати фасад - щоб ПТО і вигляд мав, і віки слугував. Оптимальний варіант, здається, знайдено. Підрядник теж задоволений. Головний інженер Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Анатолій БЕЗРОДНИЙ назвав споруду «храмом» і сказав, що його колеги в неї всю душу вклали.

    І тут немає ні грама перебільшення. Євген Бойко після урочистих слів та вручення символічного ключа й перерізання стрічки сам веде гостей із кімнати в кімнату, подвір’ям, де вже є альтанка, криниця, квіти, а скоро буде й сад, показує котельню. Сучасну й автономну, звичайно. Під’єднуватися до міських тепломереж не стали - дорого. Начальник депо розповідає, що прислухалися до поради і облаштували просторий підвал. У ньому зберігатимуться матеріали та запчастини для ремонту вагонів.

    Коли на воду спускають новий корабель, розбивають об борт пляшку шампанського. Цю добру морську традицію згадали і бахмачани. Тільки бити не стали - фасаду шкода. Та й Анатолій Безродний неодноразово повторив, що через рік обов’язково прийде подивитися, як експлуатуватимуть, точніше, зберігатимуть приміщення. По келиху шампанського випили всі присутні, побажавши, щоб нова будівля ПТО служила трудівникам депо століттями.

    Михайло РЕКУНОВ, Микола ПАЦАК

    Актуальний коментар. Навчання дітей починайте з дорослих

    Скільки існує залізничний транспорт, стільки залишається актуальною проблема дитячого травматизму, і не лише на залізниці. Сумна статистика зобов’язує нас бити на сполох, наочно демонструє гостроту цієї проблеми. Самим життям продиктована необхідність розв’язання проблем з метою унеможливлення випадків дитячого травматизму.

    На сторінках газети «Рабочее слово» ми вже неодноразово обговорювали причини виникнення невиробничого травматизму. Зокрема, про резонансну справу, коли загинули п’ять юнаків та одна дівчина поблизу платформи Семилітки в Рівненській області. До цього прикрого випадку загалом довгий час привертали увагу громадськості. Такий розголос про наслідки трагедії переслідував одну мету: звернути увагу на проблеми дитячого травматизму на залізниці. На жаль, не всюди така стривоженість сприймається належним чином.

    Спеціалісти Південно-Західної залізниці, як і інших, постійно проводять роз’яснювальну роботу з населенням щодо правил поведінки, зокрема на залізничних коліях. Як повідомили в службі охорони праці столичної магістралі, з початком навчального року проблема поведінки дітей на залізничних коліях стає надто актуальною. Після шкільних канікул підлітки дещо розслаблені і незібрані. Вони ще не звикли до напружених учбових занять та відповідного режиму, тому й пильність їх - не на належному рівні. Більшість забуває, що залізничні колії - це зона підвищеної небезпеки. І, як наслідок, за вісім місяців поточного року на Південно-Західній травмовано 254 людини, і з них 185 - смертельно. Не обійшлося, на жаль, й без нещасних випадків з дітьми.

    Найбільш трагічна подія сталася на ст. Ірпінь, де громадянка С. з трирічним онуком переходили колію. В цей час з кривої дільниці виїхав електропоїзд №6621. Наїзду уникнути не вдалось, оскільки бабуся не відійшла на безпечну відстань. Її було смертельно травмовано підніжкою службового тамбура. Онука відкинуло повітряним потоком і він отримав численні травми. Розслідування довело, що винуватцем у даному випадку стала доросла людина, яка б мала вчити дітей безпечному поводженню на залізничному транспорті. Але насправді вийшло навпаки, тому й результат відомий.

    - Зі свого досвіду спілкування зі школярами знаю: факти нещасних випадків на залізничному транспорті виникають, коли діти не так близько сприймають можливу загрозу, як нам хотілося б, - відзначає начальник служби по охороні праці Південно-Західної залізниці Іван ПЕТРЕНКО. - Наприклад, 28 липня поточного року на станції Бортничі хлопець 12 років К. заліз на одну з цистерн, які стояли на 5-й колії станції. Він наблизився на небезпечну відстань до контактної мережі, при цьому отримав електротравму, опіки другого ступеня. Загалом, з початку поточного року на залізничному транспорті постраждало шестеро дітей і підлітків, з них два - смертельно. Також виріс відсоток електротравматизму серед дітей. Наприкінці літа на станції Ніжин було травмовано електрострумом трьох хлопчиків. Два хлопчики вилізли на дах вантажного вагона-зерновоза, що знаходився в довготривалому відстої на станції, а інший хлопчина у цей час тримався за металеву драбину цього вагона, в результаті чого обоє були травмовані електричним струмом високої напруги від контактної мережі, отримали опіки різних ступенів. Та найтрагічніше у цьому випадку те, що один із хлопчиків, восьми років, помер у реанімаційному відділенні лікарні.

    На жаль, деякі громадяни не знають, що всі вагони, які стоять на коліях під контактним проводом, уже є зоною підвищеної небезпеки. Ці та інші факти доводять, що профілактичну роботу проводити необхідно не лише з дітьми, а й зі всіма без виключення, незважаючи на вік. У той же час для успішного подолання ситуації, що склалася на залізничному транспорті з травмуванням дітей, необхідна допомога батьків і, загалом, дорослих у навчанні дітей безпечній поведінці поблизу колій. Якщо ми всі не включимося в такий процес роз’яснення, сумна статистика буде про себе нагадувати частіше.

    - Профілактика дитячого травматизму на залізниці, - наголосив Іван Васильович, - це пріоритетне завдання, рішенню якого служба охорони праці приділяє велику увагу. Постійною профілактичною роботою серед населення ми сподіваємося привернути увагу до необхідності дотримання елементарних правил безпеки на залізниці. На початку нового навчального року хочемо закликати батьків не залишати дітей без нагляду, бути небайдужими до тих, хто місцем для ігор та прогулянки обрав залізницю. Я особисто маю наголосити: навчання дітей починайте з дорослих! Отже - починати потрібно з самих себе. Якщо ви дотримуєтеся правил поведінки на залізниці, то й підлітки будуть наслідувати ваш позитивний приклад. А ще завжди треба пам’ятати, що залізниця - це особливий механізм, де кожний рух пов’язаний із відповідальністю за життя людини.


    Пам’ятай!

    Пам’ятайте! Машиніст локомотива не може відразу зупинити поїзд і попередити наїзд. Візуально, особливо в темний період доби, дуже важко визначити, з якою швидкістю прямує поїзд. Помилка при оцінці швидкості поїзда часто коштує людині життя.

    Необхідно дотримуватись правил особистої безпеки при знаходженні на залізничних коліях, проїзді в пасажирських та приміських поїздах:

    - не використовуйте залізничні колії як пішохідні доріжки;

    - при переході через залізничні колії необхідно впевнитись у відсутності рухомого складу;

    - для переходу через колії необхідно користуватися перехідними настилами;

    - забороняється пролізати під вагонами;

    - дочекайтеся повного проходу поїзда і потім продовжуйте свій шлях;

    - при знаходженні поблизу колії, на вокзалах тримайте дітей за руку.

    Не проходьте повз дітей, які порушують правила поведінки на об’єктах залізничного транспорту, наражають на небезпеку своє здоров’я та життя.

    Вчіть дітей правилам безпеки і слідкуйте за дітьми при знаходженні на території залізничного транспорту, не дозволяйте їм гратись на залізничних коліях і поблизу їх.

    Не підставляйте себе і своїх близьких смертельній небезпеці!

    ПАМ’ЯТАЙТЕ!

    Сьогодні ви попередите чужу дитину, завтра хтось небайдужий збереже від біди ваших дітлахів.

    Ольга НІКІТІНА

    Це бентежить. Як втратити авторитет?

    Про це запитайте у локомотивників зі Львівської магістралі

    Значна частина електровозів локомотивного депо Козятин щоденно експлуатується поза межами Південно-Західної залізниці. Зокрема на Львівській. Згідно з вимогами нормативних документів, їхнє поточне технічне обслуговування повинно проводитись у пунктах технічного огляду локомотивів (ПТОЛ) залізниці, де вони експлуатуються. У конкретному випадку це станція Клепарів. Однак у козятинців є чимало зауважень та претензій до своїх львівських колег щодо якості такого технічного обслуговування та дотримання термінів його проведення.

    - Основним документом, що регламентує таку експлуатацію електровозів на сусідній магістралі, є спільний наказ начальників двох залізниць, - розповідає виконувач обов’язків головного технолога локомотивного депо Козятин Гліб КУЧУРІН. - Проте наші львівські колеги не завжди сумлінно виконують усі пункти цього наказу. Зокрема, нас дуже хвилює якість робіт ТО-2 на наших локомотивах. Ми відправляємо сусідам технічно справні машини, а повертаються вони до нас часто-густо такими, що потребують термінового ремонту. За ті декілька тижнів експлуатації львів’яни «витискають» з них все, а от якісно і вчасно провести ТО-2 чи якийсь незначний ремонт не поспішають.

    Характерними поломками є, наприклад, пошкодження моторно-вісьового підшипника. А все через те, що він вчасно не змащується мастилом, хоча за цей період локомотив ніби, згідно з документальними записами, проходив таке обслуговування вже декілька разів. Наші фахівці виїздили у Клепарів, щоб вже на місці познайомитися з тим, як проводиться ТО-2 на локомотивах, і були дещо здивовані. Технічний огляд відбувався мало не за тридцять хвилин, хоча зазвичай на подібні роботи потрібно витратити принаймні декілька годин.

    Чи можуть козятинці хоч якось вплинути на якість робіт? Скоріш за все - ні. Найбільше, що вони можуть, це скласти акт чи написати доповідну начальнику служби, щоб посприяв у вирішенні проблеми.

    Не поспішають львівські залізничники виконувати власними силами козятинським електровозам і деякі незначні ремонтні роботи, чого вимагають відомчі інструкції з експлуатації. Це стосується і системи радіозв’язку, і деяких незначних несправностей. Якщо ж виникають подібні проблеми, львів’яни відправляють локомотив за декілька сотень кілометрів у Козятин, а це вже - зайві витрати. І, в першу чергу, для козятинців, бо кожний такий візит локомотива у депо є позаплановим.

    - У середньому наші локомотиви повинні заходити у депо раз на місяць, - продовжує Гліб Кучурін, - але через неякісне обслуговування у ПТОЛ сусідньої залізниці вони роблять це частіше і багато втрачають. Не по-господарськи. Наші локомотиви на чужій залізниці перебувають, вважай, у ролі пасинка.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Є привід... Партизанськими стежками поліського краю

    День партизанської слави, що відзначається в Україні 22 вересня, це не просто свято, це своєрідна данина пам’яті нашій історії, тим людям, які пройшли кривавими шляхами війни, борючись з німецькими окупантами. Нині відомості про ті часи, про партизанський рух ще можуть повідати деякі учасники війни. Їх розповіді - це справжні історичні перлини. Та, на жаль, час невблаганний, і сьогодні ряди цих поважних, гартованих війною людей рідшають.

    Пам’ять про буремні воєнні роки бережуть і музеї. Північні райони Житомирщини, завдяки великим лісовим масивам, майже непрохідним болотам, і тим, що була можливість потайного маневру з виходом на північ і захід в ліси Білорусі - все це створювало тут сприятливі умови для розгортання партизанської боротьби в роки Великої Вітчизняної війни. Особливо це стосувалося Овруцького, Ємільчинського, Олевського і кількох інших районів. Відразу ж після війни у селі Словечному, яке нині входить до Овруцького району, а раніше було районним центром, створено Музей партизанської слави. Як людина, небайдужа до історії свого краю, нещодавно побувала в цьому самобутньому, багатому на рідкісні експонати закладі. Тут я довідалася, що першою завідувачкою музею була Г. Виговська, колишня партизанка з’єднання С. Малікова.

    Як свідчать історичні матеріали музею, в Україні було створено 46 партизанських загонів і з’єднань, бойові шляхи 33-х з них проходили лісами Житомирщини. І в роки війни саме на території поліських лісів знаходився центр партизанського руху. Отож тут тривалий час дислокувалися загони з’єднань О. Сабурова, О. Федорова, С. Ковпака, М. Наумова, С. Малікова та їхні штаби. Саме на Словечанській землі проходили історичні засідання й наради командирів партизанських з’єднань і загонів. Понад 600 місцевих жителів влилися в партизанські загони і з’єднання, все населення району допомагало партизанам. За це окупанти з нечуваною жорстокістю розправлялися з непокірними жителями. За час окупації - з вересня 1941 по листопад 1943 р.р. - в Словечанському районі повністю знищено 33 населені пункти, вбито і розстріляно понад 2 тисячі жителів, спалено живими більше трьох тисяч жінок, дітей, людей літнього віку. Це не забути!

    Експонати музею свідчать, що вже влітку 1941 р. проти фашистів боротьбу розгорнув перший партизанський Словечанський загін, який налічував 150 бійців. З особливою силою боротьба розгортається після прибуття в район словечанських лісів перших груп десантників на чолі з І. Петровим,

    І. Патуржанським та С. Набокою. Їхнє завдання полягало в тому, щоб допомогти організувати партизанські загони, куди залучити місцевих жителів. Чимало експонатів розповідають про бойову і трудову діяльність секретаря Житомирського підпільного обкому, командира партизанського з’єднання імені Щорса С. Малікова. У 1942 р. з оперативною групою він десантувався в районі Олевська. Відтоді почалася робота з формування партизанського з’єднання.

    Незабутні сторінки героїчного подвигу партизанів розкривають документи, фотографії, нагороди, особисті речі народних месників зі з’єднання О. Сабурова, яке 26 листопада 1942 р. передислокувалося з брянських лісів у район села Селезівка Словечанського району. У наших поліських краях Сабуров провів не одну операцію зі знищення фашистів, їхніх баз тилового забезпечення. Тож раз у раз летіли в повітря від вибухів цистерни з пальним, склади боєприпасів, залізничні й автомобільні мости, сходили з рейок і летіли під укіс ешелони з бойовою технікою і особовим складом німців, які відправлялися на фронт. Чи не найбільшої шани заслужив Сабуров у сучасного покоління поліщуків тим, що саме він зі своїм штабом підготував і 17 листопада 1943 р. успішно здійснив операцію зі звільнення Овруча. Увірвавшись на світанку з кількох боків у місто, штурмові групи загонів відкрили вогонь по військових об’єктах, які ще наперед були ними визначені, в результаті партизани вибили німців з міста і утримували Овруч до приходу регулярних частин Червоної Армії. Саме цим вони врятували всі стратегічно важливі об’єкти від запланованого фашистами руйнування. Услід за Овручем партизани цього з’єднання звільнили також декілька населених пунктів Рівненської, Волинської областей, брали участь у Житомирсько-Бердичівській наступальній операції і в низці інших на території Західної України й Польщі. До речі, цього року 1 серпня, в день народження Сабурова, в Овручі відбулися урочистості із вшановування його пам’яті за участю колишніх партизанів, підпільників, які прибули до цього стародавнього міста з багатьох населених пунктів України. Серед них були й ті, хто особисто знав керівника партизанського з’єднання. Вони під час урочистих заходів відвідали і музей у Словечному, зустрілися з представниками влади, поклали квіти до пам’ятника Олександру Сабурову. В Овручі встановлено пам’ятник ще одному Герою Радянського Союзу - Яну Налєпці. Він у 1943 р., разом зі своїми однодумцями, залишив словацький полк, який воював на боці фашистів, і перейшов до з’єднання Сабурова. 17 листопада 1943 р. він загинув у боях за Овруч. В експозиції Музею партизанської слави у Словечному є фотографії, що увічнили перехід Налєпки з групою словацьких воїнів до партизанів, а також наказ про формування окремого Словацького партизанського загону.

    Вже стали своєрідним історичним експонатом і слова, записані в пам’ятній книзі музею (створювався він у перші роки після закінчення війни - авт.) легендарним партизанським командиром, сторіччя якого нещодавно відзначали і в Овручі: «Важко передати звичайними словами ті почуття, які викликало відвідування нашого партизанського краю і цього чудового, істинно всенародного музею. Тільки подумати: чи могли ми, колишні партизани, сподіватися на таку увагу до наших походів? Чи могли ми мріяти про музеї, пам’ятники та інші символи слави? Спасибі та низький уклін усім словечанам, усім, хто вклав частку свого доброго серця в справу спорудження Музею партизанської слави».

    Сьогодні музей, який розташовано у глибинці поліського краю, береже пам’ять про минувшину, про легендарних партизанських діячів. І відрадно, що, не зважаючи навіть на віддаленість цього населеного пункту, сюди їдуть ті, хто хоче доторкнутися до історичної пам’яті, а, можливо, навіть і пройти тими стежками, якими ходили партизани?

    Оксана КЛИМЧУК

    На книжкову полицю. Не втрачати зв’язок із Церквою

    «Праця, розум і молитва» - ось основні чинники, які, за словами протоієрея Валерія КЛИМЕНКА, дозволили йому створити історичний нарис «Православные монастыри Украины и их святыни».

    Впродовж багатьох років працював священик, постійний автор «Рабочего слова» над церковно-історичними матеріалами з метою докладного опису місцезнаходження православних святинь, їх чудес, а також святих, яких зображено на іконах. Чимало сторінок цієї книги присвячено історії виникнення монастирів у межах сучасної України. Йдеться також про їх призначення для православного люду, який, як переконує автор, усебічно наслідував чернецтву та їхнім святим.

    «Варто відзначити, - наголошується у передньому слові до книги, - що обителі виникали не у безлюдних місцях. Вони засновувались через Промисел Божий людьми у тих місцях, де була присутня молитва та праця, а допомагала Божа благодать». Майже 300-сторінковий нарис розрахований на широке коло читачів, у першу чергу - краєзнавців, істориків, студентів, прочан по святих місцях України.

    Головне - не втрачати зв’язок із Церквою. Ось світогляд протоієрея Валерія Клименка. Книжка побачила світ з благословення Блаженнішого Володимира, митрополита Київського та всієї України.

    Інформація «Рабочего слова»

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05