РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 32 (5 вересня 2008)
  • Випуск №32 5 вересня 2008
    Зміст
    1. Увага - конкурс! «Моя залізнична родина...»
    2. На першість Південно-Західної: Вогнеборці - у повній бойовій (Ганна БОГОВІС)
    3. Нарешті. Допомога інвалідам
    4. Подорожувати стало зручніше (Оксана КЛИМЧУК)
    5. Лише один, а цього замало (Анатолій САДОВЕНКО)
    6. Особистість «У неї ж серце золоте» (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    7. Підсумки: Визначено кращих

    Увага - конкурс! «Моя залізнична родина...»

    Керівництво Південно-Західної залізниці та Дорпрофсожу прийняли постанову «Про проведення конкурсу на кращий твір на тему «Моя залізнична родина: від діда - до батька, від батька - до сина».

    Конкурс оголошується серед дітей залізничників столичної магістралі. Він проводиться з метою глибшого вивчення трудових династій залізниці, залучення їх до активного громадського життя, висвітлення їхньої трудової діяльності у пресі тощо. Це допоможе підростаючому поколінню глибше усвідомити суспільну важливість професії залізничника, виховати у дітей родинну гордість, прилучити їх до участі у культурно-масових заходах столичної магістралі та заохотити до продовження трудових сімейних традицій.

    Проведення конкурсу спрямовано також на створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей залізничників та підвищення престижу залізничних професій.

    Конкурс на вказану тему проводитиметься з 10 вересня до 20 жовтня 2008 р. впродовж одного туру за номінаціями: «Кращий твір» та «Кращий вірш». Твори пишуться за планом: вступ, основна частина, висновок. Підсумки підбивають журі та організаційний комітет залізниці. Переможців буде нагороджено цінними подарунками, серед яких - комп’ютер, караоке, музичний центр тощо.


    На першість Південно-Західної: Вогнеборці - у повній бойовій

    Наприкінці серпня поточного року на спортивно-тренувальному майданчику пожежного поїзда ст. Дарниця Київського загону воєнізованої охорони відбулися змагання на першість залізниці з пожежно-прикладного спорту. У них професійну майстерність демонстрували члени збірних команд Київського, Козятинського та Конотопського загонів відомчої воєнізованої охорони. У змаганнях також взяла участь команда студентів відділення пожежної безпеки та воєнізованої охорони Вінницького транспортного коледжу.

    Поки команди та члени суддівської колегії налаштовувалися на відповідальну роботу, ми попросили заступника начальника служби відомчої воєнізованої охорони з пожежного нагляду Івана СЛУГОВІНА підготувати і нас, кореспондентів «Рабочего слова», до сприйняття дійства, що ось-ось повинно розпочатися на тренувальному майданчику.

    - Іване Івановичу, розкажіть, будь ласка, з якою метою, а також з якою періодичністю проводяться змагання?

    - Вже традиційно на Південно-Західній залізниці такі змагання проводяться щорічно. На нашій магістралі функціонує три загони воєнізованої охорони, у складі яких - 16 пожежних поїздів. Колективи цих підрозділів завжди повинні бути у повній бойовій готовності, бо час і місце виникнення пожежі передбачити неможливо. У цьому й полягає специфіка їхньої роботи. Тому й змагання проводяться з метою підвищення боєготовності пожежних загонів, а також для вдосконалення індивідуальної підготовки особового складу цих підрозділів. До речі, фізична підготовка - це частина повсякденної роботи пожежного, а змагання - лише додатковий стимул продемонструвати високий рівень своєї професійності, майстерності, вправності. До збірної команди потрапили ті, хто показав найкращий результат у відбіркових змаганнях, що проводилися у кожному загоні на місцевих базах.

    Всі спортивно- та пожежно-технічні засоби на майданчику було підготовлено й випробувано завчасно. Судді подають команду шикуватися, оголошують, з яких видів відбуваються змагання. Відповідальні проводять інструктаж із техніки безпеки та охорони праці.

    Види змагань традиційні. Це - подолання 100-метрової смуги з перешкодами; пожежна естафета 4х100 метрів; бойове розгортання від пожежної мотопомпи МП-800; підіймання за допомогою штурмової драбини у вікно третього поверху учбової башти; підіймання по триколінній драбині у вікно третього поверху учбової башти.

    І ось - перші старти. Треба якнайшвидше подолати відстань стометрової смуги з перешкодами. Кожен учасник вносить певну кількість очок до загальнокомандного заліку. І так з кожного виду. Не лише складною, але й видовищною була естафета 4х100 метрів, що включала в себе різноманітні складні трюки, виконання яких вимагає не лише фізичної сили, але й неабиякої майстерності. Члени збірних буквально перелітали через двометрові щити, бігом долали перешкоди на зразок спортивної колоди, на ходу розгортали пожежні рукави, кріпили їх до водорозподілювачів, а на фініші за допомогою пожежогасників та струму води гасили справжню пожежу. І все це, зауважимо, фіксувалося секундоміром. Так само, як і всі інші види змагань. Пожежники швидко доставляли втричі складену драбину, віртуозно розгортали її на необхідну висоту і миттєво опинялися у вікні третього поверху учбової башти.

    Якби не знати, що на майданчику змагаються пожежні загони, можна було б подумати, що тут виконують карколомні трюки каскадери на зйомках пригодницького фільму.

    У перервах між видами змагань його учасникам надавалися невеликі паузи, щоб можна було підготуватися до наступних етапів. Ми скористалися цими перервами для спілкування із членами суддівської колегії та організаторами цього дійства. Щоб професіоналізм й уміння пожежників оцінювалися неупереджено, головним суддею запрошено виконувача обов’язків начальника управління рятувальних сил головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Київській області полковника служби цивільного захисту Костянтина СУХЕЦЬКОГО. Хоч змагання ще не закінчилися, Костянтин Станіславович вже висловив власні враження від них. Він наголосив на важливості систематичного проведення подібних заходів, які сприяють підвищенню майстерності, фізичної та психологічної підготовки фахівців підрозділів, дав високу оцінку професійності пожежників-залізничників. Розповів також про плідну співпрацю МНС з колективами Південно-Західної залізниці. Так, загони столичної магістралі брали участь у ліквідації пожежі, що виникла внаслідок загоряння на початку року жовтого фосфору на Львівській залізниці.

    Лише в останній декаді серпня двічі довелося боротися з вогнем спільними зусиллями. Підрозділи Київського загону на ліквідацію пожежі виїжджали на перегін Крюківщина - Тарасівка. Саме тут горіла трава, і вогонь міг поширитись на смугу захисних лісонасаджень. А через кілька днів після цієї події управління МНС звернулося до залізничників із проханням надати допомогу для ліквідації пожежі на Фастівському ринку.

    Змагання тим часом продовжувалися. Всі етапи пройдено. Суддівська колегія оголосила перерву для підбиття підсумків. Якщо спостерігати навіть, так би мовити, стороннім поглядом, то можна зробити висновок, що всі команди дуже добре підготовлені. Але змагання є змаганням, а отже повинні бути і переможці.

    Перше місце у загальнокомандному заліку зайняла збірна Козятинського загону відомчої воєнізованої охорони, друге вибороли київські вогнеборці, а третє дісталося конотопським пожежним. Козятинців члени суддівської колегії і присутні вітають по-особливому. Адже пальму першості вони тримають уже з 2003 р. Як розповів тренер команди, заступник начальника Козятинського загону відомчої воєнізованої охорони з пожежного нагляду Віктор РИБІНСЬКИЙ, хлопці налаштовані на перемогу і в подальшому. З посмішкою він сказав: «Наш девіз такий: «У змаганнях нехай виграють сильніші, а сильніші - це ми». І от уже п’ять років поспіль вони доводять це не на словах, а на справах. Поряд із кубком переможця кожен член команди виборов почесні грамоти в особистих заліках у декількох видах змагання.

    Пожежно-прикладний спорт - це не лише демонстрація бойової виучки й вишколу вогнеборців та виявлення найсильніших і найшвидших. Такі заходи викликають великий інтерес та захоплення через їх динамічність та видовищність, а набуті спортивно-професійні навички допомагають рятувальникам при виконанні найскладніших завдань під час ліквідації надзвичайних ситуацій.

    Переможців нагороджено дипломами та цінними подарунками. Почесним дипломом та грамотами було відзначено також і збірну команду Вінницького транспортного коледжу, яка брала участь поза конкурсом.

    Змагання закінчилися. Але вже наприкінці вересня збірна команда Південно-Західної залізниці вирушить до Одеси, де буде виборювати право на звання кращої в змаганнях із пожежно-прикладного спорту серед збірних команд Укр- залізниці. Тож побажаємо кожному з її учасників успіху і перемог!

    Ганна БОГОВІС

    Нарешті. Допомога інвалідам

    На залізничних вокзалах працюють спеціальні групи з надання допомоги особам з інвалідністю

    Працівники груп інформують про права та пільги при користуванні транспортом загального користування, поштового зв’язку, надають допомогу в оформленні проїзних документів, розрахунку з касиром, визначенні маршруту прямування, оформленні кореспонденції. Окрім того, вони супроводжують осіб з інвалідністю до камер схову, кімнат відпочинку, організовують транспортування і супроводження до транспортного засобу та допомагають під час посадки/висадки. За потреби працівники груп можуть викликати лікаря чи швидку допомогу, спеціалізований транспорт соціальних служб або таксі (за умови оплати його послуг інвалідом).

    Інформацію про наявність групи допомоги (службовий номер телефону, номер кімнати) розміщено біля довідкових служб та в інших доступних місцях вокзалів, а також оголошується через гучномовний зв’язок, повідомило управління зі ЗМІ Укрзалізниці.

    Кореспонденти «Рабочего слова» вирішили з’ясувати, чи справджуються надії осіб з обмеженими фізичними можливостями саме на деяких вокзалах столичної магістралі.


    Подорожувати стало зручніше

    Серед пасажирів, які вирушають у дорогу залізницею, є люди з особливими потребами - інваліди. Стан здоров’я декого з них дозволяє пересуватися лише на інвалідному візку. Та не зважаючи на непросту долю, яка їм випала, вони, мужньо долаючи життєві незгоди, прагнуть жити повноцінно. І це природно.

    Адже цьому сприяє й держава: нині прийнято чимало законодавчих актів, спрямованих на те, щоб поліпшити соціальне становище інвалідів. Що ж до залізниці, то така категорія пасажирів у залізничників і в попередні роки, і нині - під пильною увагою. І відрадно, що постійно працівники сталевої магістралі думають про те, як удосконалити роботу в цьому напрямку, як покращити поїздку інвалідів залізницею, забезпечити їм комфортне перебування на вокзалах. Яким же чином турбуються про таку категорію пасажирів на вокзалі Коростень? - цікавлюся у начальника вокзалу Леоніда ГРИЩЕНКА.

    Леонід Васильович, передусім, повідав, що створено групу допомоги інвалідам, яка допомагає людям з вадами здоров’я. Що ж до того, як потрапити на вокзал людям з особливими потребами, то про це також подбали. Із центрального входу є збудований пандус, він вже тут чимало років, а нещодавно потурбувалися про спорудження пандусів і там, де існує вихід на перон. Щоб інваліду, який пересувається на візку, можна було зручно й швидко при-

    дбати квиток, є каса, що обслуговує цю категорію, і саме біля неї на необхідній для такого пасажира відстані обладнано переговорний пристрій. А у залі для інвалідів та ветеранів війни переобладнали й таксофон так, щоб людина на візку могла без зайвих зусиль зателефонувати.

    Крім того, при зверненні до працівників вокзалу з повідомленням, що вирушає в дорогу, вони відразу ж ідуть на поміч. У групу допомоги входить черговий по вокзалу, прийомоздавач багажного відділення, станційні працівники. Інваліду І групи А. Сліпчуку, який їхав із Сімферополя, вони посприяли нещодавно при висадці з вагона. Заздалегідь про таку послугу їх просили родичі, залишивши інформацію про те, коли приїде пасажир у чергового по вокзалу. Допомогли без пере-

    шкод вийти з вагона інваліду І групи В. Грищенку, який їхав зі Львова. А Т. Ногинова, їдучи з Коростеня до Санкт-Петербурга, теж скористалася допомогою залізничників при посадці у вагон, як і інвалід І групи М. Пантелейман, їдучи до Миргорода.

    Відрадно, що турбота про інвалідів для працівників вокзалу асоціюється не лише з гарними словами про допомогу чи виданими розпорядженнями. Це реальні, конкретні справи для пасажирів цієї досить вразливої категорії, для того, щоб їм зручно було вирушати в дорогу.

    Оксана КЛИМЧУК

    Лише один, а цього замало

    Люди, які за станом здоров’я обмежені у пересуванні, потребують від суспільства постійної уваги та піклування. Щоб хоч якось полегшити їхню долю, для них створюються певні побутові умови, облаштовують відповідно громадський транспорт, під’їзди будинків, ліфти тощо. Має свій розвиток така програма і на залізничному транспорті.

    Як розповідає головний інженер вокзалу Козятин Віктор Хоманець, на їхньому вокзалі для зручності пересування таких людей з привокзальної площі до залізничних кас та зали очікування змонтовано пандуси. До поїздів з перону вокзалу до інших платформ також можна дістатися через облаштовані переходи. А розміщені на певній висоті мікрофони та динаміки у віконцях кас і довідкового бюро дозволяють людям в інвалідних візках спілкуватися з квитковими касирами чи черговим по вокзалу без зайвих зусиль. А ще на вокзалі з числа його працівників щоденно призначається чергова група, яка, за необхідності, завжди допоможе цим людям при посадці чи висадці у вагон, перенесенні їхніх речей.

    - Останнім часом, - продовжує Віктор Хоманець, - на залізниці введено і таку форму обслуговування осіб, обмежених у пересуванні, як замовлення квитка для поїздки у спецвагоні, обладнаному саме для таких людей. Такі замовлення, зазвичай, повинні подаватися завчасно, щоб можна було узгодити призначення у рейс такого спеціального вагона саме для певної станції, звідки планує інвалід здійснити свою поїздку. Однак можу сказати, що на нашому вокзалі поки що не було жодного подібного замовлення. Тож говорити про таку форму обслуговування ще зарано.

    А от у пасажирському секторі Козятинської дирекції залізничних перевезень розповіли, що у першому півріччі цього року зі станцій Полонне та Славута вже поступало чотири замовлення на спецвагон для перевезення пасажирів, що обмежені у пересуванні. На жаль, задовольнити бажання в дирекції не змогли. А причина в тім, що на замовлені дні такий вагон вже було задіяно на іншу станцію. Зрозуміло, що при наявності на залізниці лише одного подібного вагона для перевезення інвалідів більшість заявок не буде реалізовано. Тож, може. поки що, як вихід, слід було б організувати курсування такої рухомої одиниці у певні дні на певних маршрутах, щоб люди з фізичними вадами могли підлаштувати свої плани, виходячи із наявності такого вагона, а не замовляти його лише для себе? Фахівці обіцяють над цим питанням попрацювати. А от коли воно буде втілено у життя, поки що невідомо. Тож для багатьох людей, обмежених у пересуванні, поїздка залізницею у спеціально обладнаному для них вагоні залишається поки що нездійсненою мрією. А як хотілося б їм, щоб вони (мрії) здійснилися.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Особистість «У неї ж серце золоте»

    Вітальна телеграма

    Заслуженому майстру спорту ОСИПЕНКО-РАДОМСЬКІЙ Інні Володимирівні, тренеру ДУБІНІНУ Сергію Олександровичу, начальнику Південно-Західної залізниці, начальнику ДФСК «Локомотив» Південно-Західної залізниці.

    Сердечно вітаю вихованку ДФСК «Локомотив» та тренера із завоюванням золотої нагороди на ХХІХ Олімпійських іграх у Пекіні в змаганнях на байдарках-одиночках на 500 м.

    Працівники сталевих магістралей пишаються Вашими спортивними досягненнями і переконані, що Ви й надалі будете дарувати нам радість нових рекордів на водних доріжках, а Ваша мужність, спортивна майстерність і воля до перемоги слугуватимуть для всього українського народу яскравим прикладом наполегливості у досягненні мети, сприятимуть розвитку фізичної культури і спорту, підійматимуть престиж нашої галузі.

    Бажаю Вам міцного здоров’я, щастя, наснаги, подальших успіхів та яскравих перемог!

    В. МЕЛЬНИЧУК, генеральний директор Укрзалізниці


    Переконливий тріумф чемпіонки Пекінської олімпіади з греблі на байдарці-одиночці Інни ОСИПЕНКО-РАДОМСЬКОЇ - це вже приємна для кожного українця історія. На минулому тижні автор цих рядків мав змогу пересвідчитися на власні очі, як мила, ясночола із доброзичливою усмішкою спортсменка спостерігає за власним же фінішем на дистанції у 500 метрів на гребному каналі поблизу столиці Піднебесної... А потім - сходження на олімпійський п’єдестал. А ще - проба на якість китайського золота...



    З точністю до тисячної долі секунди

    Звідки ці деталі з життя чудової спортсменки? Річ у тім, що, відгукнувшись на запрошення заступника начальника Південно-Західної залізниці Івана СОЛОВ’Я побувати в управлінні магістралі, Інна Володимирівна прийшла не одна. Чоловік Дмитро та маленька донечка Уляна були приємно вражені теплим прийомом залізничників. Спортивна родина завітала не з порожніми руками. Присутні під час зустрічі з чемпіонкою керівники служб залізниці мали змогу не лише роздивитися пекінське золото, але й ще і ще раз поспостерігати з комп’ютерного екрану фінал змагань, під час яких Інна Осипенко-Радомська (подвійне прізвище, зрозуміло, завдяки заміжжю - авт.) виборола перемогу.

    Електроніка допомогла засвідчити, як «народжувалася» двадцять третя медаль Олімпіади для збірної команди України (завоювали 27!). А ще ми скористалися нагодою поспілкуватися з чемпіонкою та її чоловіком Дмитром Радомським - теж атлетом з гребного слалому.

    Гребля на байдарці. У цьому виді спорту час фіксується з точністю до тисячних секунди. І у даному випадку якраз чотири тисячні долі секунди відділили байдарку Інни від човна італійки Жозефи Ідем. 1 хвилина 51. 673 секунди - з такою швидкістю Осипенко-Радомська успішно здолала блакитну відстань до перемоги.

    Щаслива зірка вихованки столичного «Локомотива»

    Народилася олімпійська чемпіонка у селі Новорайську, поблизу Каховки, що на березі Дніпра (Херсонщина), у сім’ї будівельника та бухгалтерки. Інні з дитинства вдавалося здійснювати багато задумів, тому, що швидко привчалася до малих і великих селянських клопотів. А у спорт прийшла, як вважає, невипадково. Адже поруч із її рідним селом у сусідній Ольгівці розташовано республіканську базу з греблі на байдарках і каное. Якось, коли майбутній рекордсменці виповнилося сім років, її на тренування покликав двоюрідний брат. Отак і з’явилися у долі Інни «обриси» майбутньої майстра спорту України міжнародного класу. Після перших успіхів - запрошення до столичного спортивного ліцею. Коли у 1996-му перемогла у республіканській регаті «Пам’ять» на байдарці-одиночці, життя поставило вищі цілі. Грудень того ж року. Інну запрошують до Дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву «Локомотив». Майже дванадцять років тому під керівництвом досвідченого, тоді ще не заслуженого тренера України Сергія Дубініна (це стало фактом у 2001 р. - авт.), вибачте за повторення, тоді ще І. Осипенко стала готувати себе до здійснення мети. Про наполегливість та не-

    втомний спортивний порив свідчать перемога у Кубку великого Дніпра, приз у фінальних змаганнях чемпіонату світу серед юніорів. І це у 15 років! А у 16?! Чемпіонство серед ровесників в Україні, перемога у чемпіонаті Європи (Швеція) і - зарахування до національної збірної країни, участь у чемпіонаті світу серед юніорів. Їй було до снаги працювати, так, саме працювати в екіпажі байдарки-двійки та четвірки. Вкотре фортуна посприяла Осипенко під час відбору кандидатів для участі у 2000 р. в Олімпіаді (Сідней, Австралія). У неповні 18 дуже працьовита спортсменка має брати участь не на байдарці-двійці, а на одиночці. Та ще й на чужому човні. Ось тобі й маєш... Першу невдачу (до фіналу змагань не дійшла) перенесла стійко. Проте досвід здобула. Ще й який. У 2001-му - чемпіонка Європи серед дорослих спортсменів, а згодом вона привезе «бронзу» з чемпіонату світу, що відбувався у Познані (Польща). Далі - ХХVIII Олімпіада в Афінах, чемпіонат світу у 2007 р. - до «бронзи» залишалося 200 м. І вона їх чудово здолала.

    По той бік фінішної риски

    Чемпіонати, змагання, перегони, регати. І тренування. До болі у суглобах, до «оніміння» м’язів. Заради перемог.

    З майбутнім чоловіком познайомились під час спортивних зборів на узбережжі Атлантичного океану. Це були чи не єдині спільні тренування гребців і слаломістів. Для Інни та Дмитра вони виявилися щасливими. Згодом народилася сім’я.

    ...У Пекіні вона вже виступала як досвідчена байдарниця. Чи була віра у завоювання медалей? Не задумуючись, відповіла: «Заради чого у такому випадку летіти за тисячі кілометрів?» І дійсно, з якою метою?!

    Як відомо, клімат у Піднебесній попри все відрізняється від нашого. Звикнути до вологості повітря за великих плюсових температур упродовж короткого часу - то завдання із завдань. Для організму. А отримання позитивних результатів у двох попередніх заїздах - то перепустка до фіналу. Спортивний престиж? Так. Готуючись до третього прориву, у думках розраховувала кожний свій рух. Як свідчить комп’ютерний запис, на першій половині дистанції Інна дещо відстала від своїх головних суперниць. Третьою, можливо, також непогано. Однак вона поступово почала нарощувати інтенсивність гребків. Швидкість, як кажуть, не забарилася. Фінішна риска... Екран монітора чітко зафіксував перемогу української чемпіонки. Мізерних декілька сантиметрів, але саме вони вирішили долю золотої медалі. Півкілометра блакитною гладінню зі швидкістю 17,5 км/год. Так, змогла, довела усьому світові - на які перемоги здатні самобутні яснощирі українки.

    За Інну вболівали тренери - Маргарита Бобильова та Сергій Дубінін, родичі з України, Молдови, далекого зарубіжжя. І звісно ж, чоловік та донечка.

    Сьогодні вона на відпочинку. Планують разом з Дмитром і Уляною подорожувати. До вподоби - велотуристичні маршрути у Карпатах, Криму... А ще потрібно відвідати багатьох родичів в Україні та за її межами. А ще... готуватися до нових стартів.

    ...Вона береже в душі чудові враження від доброзичливих вчинків сучасників. Упродовж бесіди неодноразово повторювала про те, як свого часу їй допоміг начальник Південно-Західної магістралі Олексій КРИВОПІШИН. Придбати недешеву форму, весла із заробітків українського спортсмена - річ не проста. Тому й вдячна спонсорам, серед яких є столична магістраль.

    Для України золото Осипенко-Радомської стало шостим олімпійським (із семи завойованих).

    - Впевнена, що це не остання моя олімпіада, - сказала наостанку бесіди з усмішкою на вустах Інна Володимирівна.

    Незабаром у вихованки столичного «Локомотива» день народження.

    - Мабуть, підете святкувати до ресторану? - поквапився поставити їй це запитання.

    - Ще не вирішили, - намагається піймати погляд чоловіка. - Проте, за бажання, на кухні вправлюся самотужки. Дуже люблю готувати.

    - Повірте, чудово вдається, - приєднується до розмови Дмитро. - В неї ж руки і серце - золоті, - милуючись своєю дружиною та тримаючи Улянку на руках, переконує чоловік-атлет. Ото кохання!

    Редакція бажає Інні Володимирівні нових перемог! Так тримати, Жінко зі спортивним талантом! Віримо, що й надалі Ви будете стояти на головних сходинках олімпійського п’єдесталу, гідно представляючи нашу країну у світі! Справжнього Вам сімейного щастя, достатку і здоров’я!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Підсумки: Визначено кращих

    Підбито підсумки змагання колективів підрозділів Південно-Західної залізниці за перше півріччя 2008 р. Спільною постановою керівництва Південно-Західної залізниці та президії Дорпрофсожу визначено переможців у дорожньому змаганні.

    За цей період позитивних результатів роботи досягнуто з більшості виробничих показників. З основних якісних показників щодо використання рухомого складу у першому півріччі колективом столичної магістралі перевиконано як планові завдання, так і результати у порівнянні з цим же періодом минулого року.

    Здійснено роботи з модернізації колії (93 км) на суму 154,9 млн. грн., 32 км - введено в експлуатацію, модернізовано дев’ять пасажирських вагонів - на 25,8 млн. грн., два електропоїзди - на 15,7 млн. грн., тягового рухомого складу - на 25,8 млн. грн., вантажних вагонів - на 1,4 млн. грн.

    Виконано робіт з капітального будівництва на 379,3 млн. грн., у тому числі на будівництві мосту через р. Дніпро - на 333,5 млн. грн. та вокзального комплексу ст. Дарниця - на 3,3 млн. грн.

    Почесними дипломами з виплатою першої грошової премії нагороджено колективи таких підрозділів: Козятинської дирекції залізничних перевезень, відбудовного поїзда №4482 ст. Гречани Жмеринської дирекції залізничних перевезень, станції Шепетівка (сортувальна) Козятинської дирекції залізничних перевезень, станції Чернігів (дільнична) Київської дирекції залізничних перевезень, локомотивного депо Гречани, вагонного депо Козятин, Чернігівської дистанції колії, центру механізації колійних робіт, Житомирської колійної машинної станції, Дарницької дистанції електропостачання, Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт, вагонної дільниці станції Жмеринка.

    Почесним дипломом з виплатою другої грошової премії нагороджено колектив станції Вінниця (вантажна) Жмеринської дирекції залізничних перевезень.


    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05