РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 45 (16 листопада 2007)
  • Випуск №45 16 листопада 2007
    Зміст
    1. Великі проблеми машиністів малих локомотивів (Никифор ЛИСИЦЯ)
    2. Переможець Всеукраїнського конкурсу (влас. інф.)
    3. Розбудовуємось: Рівень сучасних вимог (Анатолій САДОВЕНКО)

    Великі проблеми машиністів малих локомотивів

    Коли мова заходить про машиністів, то в уяві вимальовується людина, котра потужним локомотивом веде пасажирський чи вантажний потяг сталевою магістраллю. Це вірно, але є машиністи, і таких немало, які керують, можна сказати, малими тепловозами, призначеними для виконання маневрових робіт на станціях, доправлення вагонів під`їзними коліями та деяких інших завдань. Робота у них не легша і не менш відповідальна, аніж у тих, хто водить потяги перегонами. Навпаки, доволі часто машиністам маневрових локомотивів доводиться стикатись із великими проблемами. Про них дізнався при спілкуванні із фахівцями вінницької колони Жмеринського локомотивного депо.

    Цей підрозділ, що налічує до шістдесяти працівників, забезпечує роботу станцій на дільницях від Вінниці до Гайсина, від Калинівки до Старокостянтинова, та й на деяких інших напрямках. Вони подають замовникам вагони під розвантаження чи завантаження і транспортують їх. І тут виникає одна із головних проблем.

    - Коли заглянути в книгу зауважень, в якій ми робимо записи після завершення зміни, - розповідає машиніст Микола Туба, - то можна помітити з десяток, а то і більше моїх зауважень на те, що під`їзні колії знаходяться в неналежному стані. Причому, це дуже м`яко сказано. Є такі, що позаростали кущами, і пробиваєшся ними через чагарники, гілки залазять у кабіну тепловоза. Скажімо, під`їзна колія, що належить Вінницькому державному підшипниковому заводу, якого уже ніби й немає (життя тут ледь жевріє), але нею ще доводиться доправляти вагони. Коли їдеш, то не знаєш, чи повернешся назад. А, не дай Бог, щось трапиться - в усьому буде винен машиніст. Є багато засмічених колій, причому й відходами після виконання будівельних робіт, а це - й каміння, залізяччя... Чомусь деякі люди вважають, що під`їзна колія - саме те місце, куди можна викинути непотріб. І ніхто їм не стає на перешкоді. Інші колії стають жертвами «металістів», які витягують навіть костилі, забирають накладки. І такими маршрутами доводиться їздити, причому не лише вдень, але й вночі. Зрозуміло, що клієнтів, які сплачують залізниці чималі кошти, не варто втрачати. Але чому ми, машиністи, маємо бути заручниками, у нас же нерви не сталеві.

    Подібні вислови довелось почути й від інших машиністів. Скаржились вони й на те, що у складачів вагонів доволі часто відмовляють портативні радіостанції. А без зв`язку з ними дуже важко працювати. Доводиться переходити на уже забуту систему сигналів прапорцями чи ліхтарями, та й останні не завжди справно працюють. Тож і через це можуть бути небажані наслідки.

    Та найбільше незадоволення машиністи вінницької колони висловили відносно тих приміщень, де вони переодягаються, мають готуватись до виходу в рейс чи відпочивати після повернення з нього. Ззовні ця споруда має ошатний вигляд та й у середині тут усе виглядить пристойно. Виконувач обов`язки машиніста-інструктора Юрій Шевчук показав усе господарство. А воно включає дві кімнати відпочинку, чи просто спальні, невелику кухню-їдальню, кімнату для психологічного розвантаження, клас технічного навчання та проведення інструктажів (він же і актова зала), роздягальню та душову кімнату. У кожному із цих приміщень зроблено, як кажемо, євроремонт, встановлено пластикові вікна, є необхідні меблі, підтримується належний порядок. Тож на що скаржитись?

    - У нас працює майже 60 чоловік, а в роздягальні шаф не вистачає й для половини машиністів, - знову вступає в розмову Микола Туба. - Тому багатьом доводиться зберігати одежу в сумках, які складають поверх шаф. Двох кімнат відпочинку також замало. Та в інших приміщеннях дуже тісно. Річ у тім, що у нас була інша споруда. Ми її звели власними руками. Нам виділяли лише будівельні матеріали, а після зміни машиністи залишались і вели будівництво. У тій будівлі було облаштовано усі необхідні приміщення, причому належних розмірів. Але декілька років тому нашу будівлю передали лінійному відділенню міліції, ніби їм споруда більш потрібна, аніж нам. А нас переселили у цей будиночок, де тісно і не зручно. Виходить, що машиністи не заслуговують на нормальні умови.

    Обурення працівника зрозуміле. Роботу машиністів, у тому числі й маневрових локомотивів, не назвеш легкою. Працюють вони доволі напружено, тому мали б і належним чином відпочивати, готуватись до виходу в рейс. Однак у тих, хто працює у вінницькій колоні Жмеринського локомотивного депо, такої можливості немає. Та й, взагалі, великі проблеми машиністів малих локомотивів, схоже, не усіх цікавлять. А даремно…

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Переможець Всеукраїнського конкурсу

    Медичний центр реабілітації залізничників (МЦРЗ) Південно-Західної залізниці (м. Хмільник) став переможцем у Всеукраїнському конкурсі якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України» у номінації «санаторно-курортні послуги» у 2006-2007 р.р.

    Святкові урочистості, пов`язані з нагородженням переможців, проходили 5 листопада 2007 р. у Національному палаці мистецтв «Україна», де директору - головному лікарю, заслуженому лікарю України Віктору Пікушу було вручено відповідний знак та диплом.

    Переможцям конкурсу було оголошено вітання Президента України Віктора Ющенка, Прем`єр-міністра України Віктора Януковича.

    Напередодні нагородження, 4 листопада 2007 р., було проведено виставку продукції та стендів від колективів - учасників конкурсу. Стенд МЦРЗ було визнано як найкращий за художнім оформленням та представленою інформацією.

    влас. інф.

    Розбудовуємось: Рівень сучасних вимог

    Після впровадження контактної мережі на дільниці Коростень - Шепетівка рух електропоїздів тут здійснювався завдяки експлуатації пересувної тягової підстанції. Остання використовувала електроенергію, що надходила з тягової підстанції на ст. Славута. Цей варіант вважався тимчасовим. Тому й виникла потреба забезпечити електропостачання цієї нової електрифікованої дільниці магістралі з іншого, більш надійного напрямку, яким і визначили ст. Судилків. А для цього тут, на посту секціонування, необхідно було встановити нове сучасне обладнання. В кінці літа розпочалися необхідні роботи, а вже у другій декаді жовтня завершено монтаж нового обладнання і пост секціонування впроваджено в експлуатацію.


    монтаж обладнання проводять електромеханік Віталій ДМИТРУК та старший електромеханік Анатолій ЗАБЕДЕЙКО

    - Усі роботи на об`єкті виконували фахівці Шепетівської дільниці з обслуговування контактної мережі та ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) Козятинської дистанції електропостачання, - розповідає начальник РРД Борис ГонЧарук. - Вартість нового обладнання складає близько 2 млн. гривень. Але воно того вартує. Це сучасний модуль, надійний, безпечний. Його виготовили у Санкт-Петербурзі. Російські фахівці, які робили монтаж та наладку обладнання, гарантують його експлуатацію впродовж десяти років.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05