РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 8 (21 лютого 2014)
  • Випуск №8 21 лютого 2014
    Зміст
    1. Із Днем захисника Вітчизни!
    2. Олексій Мефодійович КРИВОПІШИН, начальник Південно-Західної залізниці: «Усі виробничі резерви варто спрямовувати на користь спільної праці у майбутньому!»
    3. Орест Михайлович ЛОГОШНЯК, голова Дорпрофсожу Південно-Західної залізниці: «Соціальний захист спілчан - понад усе!»
    4. Вшанування мужності
    5. Переможниця – зміна В’ячеслава Максименка
    6. Добровільне медичне страхування пенсіонерів залізниці
    7. На порядку денному - підвищення доходів (Сергій ГУК)
    8. Із почуттям гордості у душі (Віолетта ЧУМЕЛЬ)
    9. Ще один житловий будинок піднявся у Коростені (Оксана КЛИМЧУК, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    10. Чим привабила «афганця» залізниця (Никифор ЛИСИЦЯ, учасник бойових дій в Афганістані)
    11. Відмінник? У всі часи почесне звання (Микола ПАЦАК)
    12. І в будні, і в свята турбот багато (Никифор ЛИСИЦЯ)
    13. Заручники ситуації, або Знову про клятву (Микола ПАЦАК)
    14. Злий жарт із пам'ятником (Микола КОНОТОПСЬКИЙ)
    15. Оптиміст Фадєєв з проспекту Миру (Олександр ЦАРИК, Фото автора та з сімейного архіву І. ФАДЄЄВА)
    16. «Бойцы вспоминают минувшие дни и битвы, где вместе сражались они», (Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    17. На «задовільно». Заради задоволення (Сергій ГУК, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ та Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    18. Достойний суперник фаворита (Павло БАРЛАДЯН, заступник директора Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень)
    19. Лист-казка від банку, або Як виникають борги (Дмитро КОСТЕРНИЙ)

    Із Днем захисника Вітчизни!

    Шановні залізничники!

    Прийміть щирі вітання зі святом, яке уособлює мужність та героїзм усіх поколінь нашого народу, - із Днем захисника Вітчизни.

    Це свято всіх чоловіків, які служили та служать у лавах Збройних Сил, для кого поняття честь і обов’язок - не порожні слова. Особлива шана й увага в цей день - ветеранам, чиї подвиги назавжди залишаться в пам’яті нащадків.

    Дорогі колеги, нехай кожен із вас залишається прикладом для молоді, взірцем патріотизму та любові до рідної землі.

    Від усього серця бажаємо вам незламної волі, надійного родинного тилу, здоров’я, здійснення всіх ваших мрій, побажань та високих досягнень у нелегкій праці.

    Нехай мир і згода завжди панують під небом України!

    Начальник залізниці О.М. КРИВОПІШИН

    Голова Дорпрофсожу О.М. ЛОГОШНЯК


    Олексій Мефодійович КРИВОПІШИН, начальник Південно-Західної залізниці: «Усі виробничі резерви варто спрямовувати на користь спільної праці у майбутньому!»

    Звіт адміністрації Південно-Західної залізниці щодо підсумків фінансово-господарської діяльності за 2013 рік

    Працюючи в умовах поетапного реформування галузі, столична магістраль дотримується прийнятих на себе та закріплених колективним договором зобов’язань, забезпечуючи при цьому високий рівень безпеки руху.

    РОБОТА ЗАЛІЗНИЦІ

    Обсяги відправлення вантажів за 2013 р. залізниця виконала на 102,7% до річного плану, до рівня минулого року виконання склало 103,1%.

    Породове навантаження згідно з плановими показниками виконано на 100,3%, перевиконання - 112 тис. тонн.

    Завдання із статичного навантаження на вагон виконали всі дирекції залізниці, що сприяло його збільшенню по залізниці на 7,1% до плану і склало 62,6 тонни на вагон.

    Враховуючи загальне падіння обсягів вантажообігу по Україні на 6,9% до запланованого, залізниця виконала цей показник на рівні 46723,9 млн. ткм, до плану складає 95,9% (- 1975,2 млн. ткм), до рівня минулого року зменшення склало 1,5% (- 693,5 млн. ткм). Вантажообіг до рівня минулого року виконаний з експорту.

    Обсяги перевезень вантажів у 2013 р. склали 117585 тис. тонн при плані 122881 тис. тонн, що на 4,3% нижче плану. До рівня минулого року зменшення склало 3,2 млн. тонн (на 2,7%).

    Знизились показники експлуатаційної роботи на 7,2% по вивантаженню вагонів проти рівня минулого року. В середньому за добу по залізниці вивантажувалось 1028 вагонів.

    Пасажирів перевезено 145970,5 тис. чол., що вище плану на 0,2%, до минулого року зменшення складає 0,3% (508,1 чол.).

    Пасажирообіг до планових показників залізницею виконано на 98,4%. Зменшення відбулося в усіх видах сполучень, крім приміського.

    У порівнянні з минулим роком пасажирообіг зменшився на 248,2 млн. пас.-км (на 1,5%), в тому числі у дальньому сполученні на 287,5 млн.пас.-км (на 2,7%), у приміському сполученні збільшення склало 39,2 млн.пас.-км (+0,7%).

    Населеність пасажирських поїздів складає 40,53 чоловік на вагон проти рівня 2012 р. - 39,56 чоловік - та при плані 39,7 чоловік.

    Рівень населеності на пасажирський вагон вище до плану на 2,1% (на 0,83 чол./ваг.) за рахунок її збільшення у далекому сполученні. Рівень населеності у приміському вагоні досяг планового рівня.

    До рівня 2012 р. населеність на пасажирський вагон вище на 2,4% (на 0,97 чол./ваг.), при цьому у далекому сполученні вона збільшилась на 2,3% (+0,72 чол./ваг.), у приміському сполученні залишилась на рівні.

    Обсяг приведеної продукції залізницею за 2013 р. складає 69132,7 млн. прив. ткм при плані 72394 млн.прив.ткм. Виконання складає 95,5%. До рівня минулого року обсяг приведеної продукції зменшено на 1876,4 млн.прив.ткм (2,6%).

    За звітний період по залізниці прослідувало 207278 вантажних поїздів, що менше минулого року на 13861 поїзд.

    Відправлено вантажних поїздів за розкладом - 100%, прослідування вантажних поїздів за розкладом склало 99,5%.

    Відправлення пасажирських поїздів за розкладом - 99%, прослідування пасажирських поїздів - 98,3%.

    ОПЛАТА ПРАЦІ, РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ

    Протягом 2013 р. адміністрація дотримувалась пріоритетності направлення коштів на оплату праці порівняно з іншими платежами. Виплата заробітної плати проводилась у терміни, що обумовлені у колективному договорі залізниці. Випадків заборгованості по заробітній платі не було.

    Оплата праці працівникам проводилась відповідно до «Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту». Протягом року часові тарифні ставки та посадові оклади залізничників підвищувались двічі - з 1 червня та з 1 серпня - по п’ять відсотків щоразу. З 01.01.2014 р. часові тарифні ставки підвищено ще на п’ять відсотків.

    Середньомісячна заробітна плата працівників залізниці у 2013 р. склала 4106,3 грн. Серед залізниць України Південно-Західна залізниця зайняла перше місце по цьому показнику. Зростання середньомісячної зарплати у 2013 р. у порівнянні з 2012 р. (3832,3 грн.) склало 7,1%.

    Середньомісячна заробітна плата працівників залізниці у порівнянні з середньомісячною заробітною платою по Україні (3265 грн.) вище на 841,3 грн. або на 25,8%, у порівнянні з середньомісячною зарплатою працівників, зайнятих у сфері наземного транспорту (3163 грн.), вище на 943,3 грн. або на 29,8%.

    Виплату винагороди за підсумками роботи за 2012 р. - 13-а заробітна плата - було здійснено у квітні 2013 р. на суму 66,4 млн. грн.

    Відповідно до зобов’язань колдоговору протягом року проведено виплату доплат та надбавок працівникам, які визначені галузевою угодою та колективним договором, на загальну суму 206 млн. грн.

    За вислугу років виплачено понад 313 млн. грн., винагорода з нагоди ювілеїв працівників склала 13,8 млн. грн.

    У 2013 р. підрозділами залізниці допущено 441,5 тис. годин надурочної роботи, що на 140,6 тис. годин більше, ніж у 2012 р. Такі допущено у локомотивному господарстві (122,3 тис. год.), у господарстві приміських пасажирських перевезень (5,9 тис. год.), у пасажирському господарстві (310,4 тис. год.), у господарстві колії (2,5 тис. год.) та у господарстві перевезень (Козятинська дирекція залізничних перевезень) - 0,38 тис. год. Оплата за години надурочної роботи проводилась у подвійному розмірі, сума склала 14,4 млн. грн.

    Протягом року окремі працівники залізниці для виконання невідкладних, наперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежала нормальна робота залізниці, залучалися до роботи у вихідні дні понад норму робочого часу. Тривалість таких робіт за рік склала 169,1 тис. годин, що на 396,6 тис. годин менше, ніж у 2012 р., оплата проводилась відповідно до діючого законодавства на суму 5,4 млн. грн.

    Протягом року допускались і непродуктивні витрати, які обліковано та оплачено згідно з законодавством. А саме:

    - години простою локомотивних бригад складають 144,3 тис. годин з оплатою в сумі 2590,0 тис. грн., тобто зменшилися до рівня 2012 р. на 13,4 тис. годин, на суму 43,7 тис. грн.

    - години перевідпочинків локомотивних бригад у пунктах звороту складають 589,6 тис. годин з оплатою 8376,9 тис. грн., що менше від показників минулого року на 11,2 тис. годин та на 1226,7 тис. грн.

    - години слідування пасажиром - 172,1 тис. годин, витрати - 2203,9 тис. грн., кількість годин зменшено до минулого року на 23,9 тис. год. при зменшенні витрат на 85,4 тис. грн.

    - години прямування до місця виконання робіт і в зворотному напрямку складають 249,7 тис. годин, сплачено 3630,4 тис. грн., що менше минулого року на 12,3 тис. годин, на 177,5 тис. грн.

    ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ

    У 2013 р. на залізниці травмовано 14 працівників, у тому числі три зі смертельним наслідком (два - в груповому випадку).

    У порівнянні з 2012 р. стан з виробничим травматизмом покращився: в 2013 р. загальна кількість травмованих зменшилась на 5 осіб і склала 14 проти 19 осіб у 2012 р. Кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком залишилась на рівні минулого року - 2 випадки. Із 13 випадків 2013 р. з вини посадових осіб трапилось 4, ще 5 випадків трапились з вини самих потерпілих. Випадок групового травматизму по Чернігівській дистанції колії, що трапився із ремонтниками штучних споруд, де травмувалося 2 працівники, виник з вини самих потерпілих, у 2012 р. при груповому нещасному випадку травмувалося 4 працівники.

    Найгірший стан із виробничим травматизмом склався в службі локомотивного господарства, де трапилось три випадки з вини підприємства, та в службі колії, де трапилось два випадки виробничого травматизму, в тому числі груповий зі смертельним наслідком.

    Основною причиною виникнення нещасних випадків на залізниці в 2013 р. є недостатній контроль з боку керівників відокремлених підрозділів та галузевих служб. Це результат порушення трудової і виробничої дисципліни працівниками (невиконання вимог інструкцій з охорони праці). Найбільшою залишається частка нещасних випадків з причин порушення вимог інструкцій з охорони праці та посадових обов’язків - 7 випадків виробничого травматизму. Це свідчить про низький рівень дисципліни працівників, про незадовільний стан організаційної та профілактичної роботи, невиконання керівниками структурних підрозділів нормативів з особистої участі в роботі з питань охорони праці, про відсутність з їхнього боку належного контролю за діями керівників середньої ланки.

    Протягом 12 місяців у структурних підрозділах залізниці проведено понад 24,8 тис. перевірок з питань охорони праці, видано понад 2,6 тис. приписів, зупинялась робота 2254 механізмів.

    З метою покращення стану охорони праці, для попередження нещасних випадків на виробництві, усунення причин виробничого травматизму, створення безпечних умов праці, підвищення рівня знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів на залізниці розроблені «Комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці на Південно-Західній залізниці на 2013 рік». Для їх виконання заплановано спрямувати 44,6 млн. грн., річні витрати на охорону праці склали 66,3 млн. грн., покращено умови праці 26722 працівникам, у тому числі 7699 жінкам. На попередження нещасних випадків внаслідок наїзду рухомого складу, падіння з висоти та ураження електрострумом витрачено 3,4 млн. грн., на усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих факторів - 21,6 млн. грн., на заходи щодо попередження профзахворюваності - 19,6 млн. грн.

    Впродовж 12 місяців притягнуто до відповідальності за порушення нормативних актів з охорони праці 480 працівників, у тому числі 245 посадових осіб, проведено позачергову перевірку знань 983 працівникам, 117 працівників було відсторонено від роботи.

    ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

    Мережа медичних закладів залізниці в 2013 р. не змінилась і представлена 17 медичними закладами: 2 дорожні лікарні в м. Києві, 4 відділкові, 6 вузлових, 2 лінійні, 2 вузлові поліклініки, дорожня станція переливання крові. Загальний ліжковий фонд лікарень налічує 1800 ліжок. У медичних закладах залізниці працює 4855 чол., з них - 841 лікар, 2082 медичних сестри. Лікувально-профілактичні заклади Південно-Західної залізниці забезпечують надання медичної допомоги майже 280 тисячам населення, з них - більш ніж 83 тис. працівників залізничного транспорту, 57 тис. пенсіонерів та майже 69 тис. членів родин залізничників.

    У 2013 р. залізницею медичним закладам виділено фінансову допомогу в розмірі 10,9 млн. грн., у т.ч.:

    - на медикаменти - 288 тис. грн.;

    - на харчування - 30 тис. грн.;

    - паливно-енергетичні ресурси та інше - 4,9 млн. грн.;

    - оплата послуг - 562,4 тис. грн.;

    - капітальні вкладення - 5,2 млн. грн. (обладнання, капітальний ремонт).

    РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ, ПІЛЬГ ТА КОМПЕНСАЦІЙ

    У 2013 р. освоєно 1 164,6 млн. грн. капітальних інвестицій, введено в експлуатацію основних фондів на суму 1 267,2 млн. грн.

    Повністю реконструйовано ст. Ніжин з облаштуванням платформ, виконано роботи на залізнично-автомобільному переході через р. Дніпро та відкрито рух по залізничній естакаді поблизу автостанції «Видубичі». Перегони Козятин - Кордишівка (8,9 км) та Дубов’язівка - Кошари (50 км) обладнані двобічним автоблокуванням.

    Для запобігання випадків безквиткового проїзду приміським транспортом продовжується впровадження турнікетних систем на станціях та зупиночних платформах. У 2013 р. задіяно 4 станції. Впроваджено касові апарати (РРО) на залізниці на загальну суму 2,4 млн. грн.

    Понад 40% капітальних інвестицій було направлено на модернізацію та оновлення основних фондів залізниці. За рік було модернізовано 91 км колії, відремонтовано (всіма видами ремонтів) - 524 км, модернізовано контактної мережі та пристроїв енергозабезпечення на суму 91,4 млн. грн., рухомого складу - на 756,4 млн. грн.

    Придбано основних засобів на суму 57,8 млн. грн., також виконано план з придбання інших необоротних нематеріальних активів.

    Проведено реконструкцію корпусів пансіонату «Світязянка» (м. Трускавець). Триває реконструкція спального корпусу №1 в МЦРЗ «Хмільник» з надбудовою 6-го поверху.

    Введено в експлуатацію другу чергу (45 квартир) 90-квартирного житлового будинку в м. Козятин. Продовжується будівництво житлового будинку в м. Коростень (ІІ черга) та розпочато будівництво 400-квартирного житлового будинку у м. Вишневе.

    У відомчих оздоровчих закладах, а саме: пансіонаті «Променистий» (м. Євпаторія), пансіонаті «Світязянка» (м. Трускавець), санаторії - Медичному центрі реабілітації залізничників (м. Хмільник) оздоровилось і відпочило 11180 залізничників.

    Успішно функціонують дитячі оздоровниці та пансіонати, де діти залізничників мають можливість щорічно оздоровитись, отримати запас бадьорості та настрою. У дитячих таборах відпочинку «Променистий», «Дубки», «Зорька» та відомчих оздоровчих закладах залізниці оздоровлено за літній сезон 2013 р. 4132 дітей залізничників.

    У дитячих таборах щорічно створюються безпечні умови для проживання та харчування дітлахів, забезпечується охорона їхнього життя і здоров’я, посилюється санітарно-гігієнічний та протиепідемічний нагляд. Проводяться культурно-масові та фізкультурно-спортивні заходи. Діти відвідують екскурсії визначними місцями, до акваріуму та дельфінарію, на розкопки древнього міста, на маяк, а також дивляться кінофільми у відеозалі та у літньому театрі, катаються на катері з метою огляду акваторії Чорного моря. Протягом усіх змін у таборах відпочинку працюють наступні гуртки: малювання, танцювальний, караоке, комп’ютерний.

    У 2013 р. пройшли підготовку та перепідготовку 1268 робітників, а підвищили кваліфікацію 4728 робітників, що на 37 % більше від запланованої кількості.

    Підвищили кваліфікацію 1101 керівник та фахівець залізниці, у тому числі 485 працівників на факультетах підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації та 616 працівників у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

    Комісією залізниці з розгляду питань про оплату підготовки фахівців для залізничного транспорту прийнято рішення здійснити оплату навчання у 2013 - 2014 навчальному році 9 чол. на суму 58,8 тис. грн.

    Відповідно до діючого Положення та з метою забезпечення соціального захисту залізничників та їхніх дітей, які бажають реалізувати своє право на отримання вищої освіти, працівникам залізниці надається безвідсоткова цільова позика на оплату навчання у вищих навчальних закладах. У 2013 р. надано позику 7 працівникам на загальну суму 57,1 тис. грн.

    У 2013 р. на залізниці створено 117 нових робочих місць.

    За сумлінну працю на залізничному транспорті протягом року нагороджено державними, галузевими та дорожніми нагородами 1075 чол., що складає 1,82 % від середньооблікової чисельності працюючих на Південно-Західній залізниці, у 2012 р. цей показник складав 1,41%.

    Державними нагородами у 2013 р. відзначено 5 працівників Південно-Західної залізниці.

    Уряд нагородив 23 працівники Південно-Західної залізниці, у т.ч.: Почесною грамотою Кабінету Міністрів України - 4 працівники залізниці, Подякою Кабінету Міністрів України - 1 працівника залізниці, Почесною грамотою Міністерства інфраструктури України - 8 чол., Подякою Міністерства інфраструктури України - 10 чол.

    Трудові досягнення працівників Південно-Західної залізниці були відзначені керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України: 518 працівників залізниці нагороджено галузевими нагородами.

    За високі досягнення у праці, професіоналізм, належне ставлення до своїх посадових обов’язків та вагомий внесок у розвиток залізничного транспорту, а також із нагоди державних та професійних свят керівництво залізниці відзначило 527 працівників залізниці.

    За вагомий внесок громадських інспекторів у профілактичну роботу з безпеки руху поїздів та автотранспорту згідно із наказом начальника залізниці було нагороджено та заохочено 65 кращих громадських інспекторів залізниці.

    Для подальшого проведення заходів соціальної політики та підтримки досягнутого рівня соціальної захищеності працівників та членів їхніх сімей наше завдання - надалі розвивати прогресивні технології у транспортуванні вантажів, розвитку транзитного потенціалу нашої держави.

    Всі виробничі резерви варто спрямовувати на користь спільної праці у майбутньому.

    Бажаю всім працівникам залізниці успіхів у цих справах, здоров’я, добробуту, впевненості у завтрашньому дні!


    Орест Михайлович ЛОГОШНЯК, голова Дорпрофсожу Південно-Західної залізниці: «Соціальний захист спілчан - понад усе!»

    Звіт Дорожнього комітету профспілки Південно-Західної залізниці про виконання у 2013 р. зобов’язань Колективного договору залізниці на 2001 - 2005 рр., пролонгованого на 2006 - 2015 рр.

    Колективний договір ДТГО «Південно-Західна залізниця» як чинний акт соціального партнерства успішно діє протягом 13 років. Договір визначає узгоджені позиції та дії сторін, спрямовані на забезпечення прав і гарантій працівників залізниці, які розповсюджуються на залізничників різних категорій. На забезпечення пільг і гарантій, внесених у колективний договір залізниці, в минулому році витрачено 1,06 мрд. грн., що на 112,0 млн. грн. більше, ніж у 2012 р.

    Представлення інтересів усіх членів трудового колективу залізниці у відносинах з адміністрацією було у 2013 р. і залишається надалі головним напрямком роботи дорожнього комітету профспілки залізничників і транспортних будівельників (Дорпрофсож) як сторони колективно-договірних відносин.

    Слід визнати, що договір забезпечив у 2013 р. нормальний морально-психологічний клімат у трудовому колективі залізниці, сприяв організації роботи з безперебійного функціонування залізниці, задоволенню потреб економіки України в залізничних перевезеннях.

    У той же час виконання сторонами зобов’язань щодо колективного договору здійснювалось в умовах зниження обсягів роботи. З незалежних від працівників причин на залізниці не було виконано основні показники роботи як відносно плану, так і до рівня минулого року.

    Усвідомлюючи такий стан виробництва, працівники спрямовували свої дії на виконання виробничих завдань, підвищення ефективності та якості своєї праці, дотримання трудової дисципліни, раціонального використання матеріальних ресурсів. Таке ставлення до роботи дозволило залізниці виконати планові завдання майже з усіх технічних показників використання рухомого складу, а це свідчить, що працівники залізниці в цілому виконали свої зобов’язання щодо розділу колдоговору «Трудові відносини».

    У звітному періоді з метою розширення соціально-економічних гарантій працівників сторонами колективного договору двічі внесено доповнення в діючі норми, а також тричі видано відповідні тлумачення щодо практичного застосування норм договору. Трудові колективи постійно отримували від правових інспекторів праці Дорпрофсожу, профспілкових комітетів консультативну допомогу з питань реалізації пільг і гарантій, передбачених колективним договором. Працівникам залізниці надано 3300 консультацій з питань трудового законодавства та колективного договору. Надавались роз’яснення з цих питань і представникам адміністрації галузевих служб, фахівцям з питань кадрів, праці і заробітної плати, фінансів та економіки. Це дозволило попередити можливі порушення відносно працівників норм законодавства та колективного договору, що в свою чергу позитивно відзначилося на виробничому процесі.

    Для підвищення рівня інформованості трудових колективів профспілкові комітети із залученням правової інспекції праці організували проведення на станціях, залізничних вузлах і в структурних підрозділах 40 заходів під назвою «День трудового права», в яких взяли участь понад 2 тис. працівників. Вони супроводжувались лекціями і бесідами з питань законодавства про працю, роз’ясненням норм колективного договору та сприяли підвищенню правових знань працівників залізниці та зменшенню кількості випадків порушень їхніх трудових прав з боку посадових осіб. Виконуючи свої зобов’язання щодо колективного договору, Дорпрофсож здійснював громадський контроль за виконанням адміністрацією зобов’язань з питань оплати робочого часу, надання відпочинку, створення безпечних і безаварійних умов праці, надання соціально-економічних пільг і гарантій усім категоріям залізничників. При цьому Дорпрофсож постійно керувався нормами законодавства про працю.

    Правова інспекція праці як дієвий інструмент Дорпрофсожу в питанні професійної правової підтримки діяльності профспілкових комітетів підрозділів у тісній співпраці з відповідними службами залізниці виконувала повноваження щодо захисту трудових прав працівників.

    У підрозділах залізниці інспекторами праці здійснено 139 перевірок, при цьому виявлено 1060 випадків порушень законодавства. На вимогу правових інспекторів було скасовано 121 наказ про притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, виданих із порушеннями законодавства про працю. На вимогу інспекції праці за порушення трудових прав працівників до дисциплінарної відповідальності було притягнуто 8 посадових осіб. У цілому на вимогу правової інспекції праці Дорпрофсожу роботодавцями повернуто працівникам безпідставно утриманих або недоплачених коштів на загальну суму понад 5,6 млн. грн.

    Дорпрофсож, територіальні комітети і комітети профспілки первинних профспілкових організацій протягом року відслідковували стан справ із дотримання адміністрацією прав залізничників. Було підготовлено та розглянуто з прийняттям відповідних рішень 67 питань.

    Поряд з іншими було приділено увагу таким темам:

    • про погодження для локомотивних бригад господарства приміських, пасажирських та вантажних перевезень залізниці норм допоміжного часу, переліку подовжених дільниць та дільниць, де застосовується безперервна робота понад встановлену норму та підвищуються годинні тарифні ставки;

    • про дотримання законодавства про працю при організації оплати праці в підрозділах колійного господарства залізниці;

    • про дотримання норм законодавства про працю та колективного договору при проведенні на залізниці змін в організації виробництва і праці на стадії формування виробничої структури акціонерного товариства.

    Рішення щодо результатів розгляду стану справ із вказаних питань направлено для реагування відповідним керівникам.

    Крім того на засіданні президії Дорпрофсожу було розглянуто звіти правової інспекції праці про підсумки роботи за 2012 р. і перше півріччя 2013 р.

    Дорпрофсож, профкоми на місцях постійно контролювали процес дотримання адміністрацією трудових прав працівників при проведенні оптимізації виробництва та управління залізницею, підготовчих заходів щодо акціонування залізничної галузі. Спільно із представниками адміністрації в цьому напрямку було проведено відповідну роботу в зв’язку з реорганізацією відокремленого підрозділу Жмеринський будівельно-монтажний поїзд №649, підготовкою до перепідпорядкування ремонтних вагонних депо Козятин і Шепетівка - УДЦТС Ліски, а також депо Жмеринка - Стрийському вагоноремонтному заводу та інше.

    Оплата праці працівників залізниці здійснювалась відповідно до розділу III колективного договору залізниці згідно з Положенням про умови оплати праці працівників залізничного транспорту України, яке є невід’ємною частиною колективного договору залізниці.

    Заробітна плата впродовж звітного періоду адміністрацією залізниці виплачувалась стабільно. Однак мали місце випадки невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення, не завжди дотримувався встановлений відповідно до законодавства порядок виплати зарплати за дні знаходження у відпустці. Такі порушення були допущені в галузевих службах колії, сигналізації та зв’язку, будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, Київській дирекції залізничних перевезень.

    У звітному періоді з 1 червня та 1 серпня було проведено підвищення тарифних ставок та посадових окладів у цілому на 10,25%. Фактично середньомісячна заробітна плата в порівнянні з 2012 р. зросла на 7,1% і склала 4106,3 грн. В той же час у підрозділах галузевої служби електропостачання середня заробітна плата зросла тільки на 2,8% і становила 4328,6 грн., у підрозділах галузевої служби колії - на 4,3% і досягла 4025,4 грн.

    У порівнянні з рівнем середньої зарплати по залізницях України середньомісячна заробітна плата працівників Південно-Західної залізниці в 2013 р. вища на 134,5 грн. (3,4%).

    За окремими основними професіями середньомісячна заробітна плата нижча від середньої по залізницях, у тому числі: у провідників пасажирських вагонів - на 208,8 грн., майстрів мостових та тунельних - на 185,1 грн., електромонтерів зв’язку - на 222,5 грн., машиністів локомотивних бригад моторвагонного складу - на 416,4 грн.

    Питома вага основної заробітної плати у минулому році склала 51,9%, що на 1,5% вище рівня 2012 р. Питома вага додаткової заробітної плати склала 39,8%, інші заохочувальні та компенсаційні виплати - 8,3%.

    По залізниці розмір премії за виконання основних показників роботи в середньому за місяць склав 14,3% відносно основної заробітної плати, що на 4,4% нижче рівня 2012 р. А в Жмеринській дирекції залізничних перевезень цей показник значно нижче від середнього по залізниці і складає 5,3%, у Київській дирекції залізничних перевезень - 10,9%, у галузевій службі сигналізації та зв’язку - 11%, у Козятинській дирекції залізничних перевезень - 11,9%, у галузевій службі вагонного господарства - 12,1%.

    Зниження розмірів премії працівникам при виконанні і перевиконанні ними основних показників роботи нівелює мотиваційну складову цього виду додаткової заробітної плати.

    При середньомісячній нормі робочого часу 167,6 год. фактично одним працівником відпрацьовано 137,35 год., що на 2,0 год. менше в середньому за місяць, ніж у 2012 р.

    Мають місце випадки порушення окремими керівниками структурних підрозділів норм трудового законодавства, галузевої угоди та колективних договорів.

    У 2013 р. керівники підрозділів залізниці у 10 випадках не виконали подань від правової інспекції, а саме:

    - вагонне депо Дарниця, вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський (двічі), Київська дирекція залізничних перевезень, Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління;

    - експлуатаційне вагонне депо Жмеринка, станція Вінниця;

    - Бахмацька дистанція сигналізації та зв’язку, Конотопська дистанція електропостачання, Конотопське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №5. Такі факти свідчать про порушення з боку представників адміністрації норми п. 9.8 колдоговору щодо визнання правової інспекції праці Дорпрофсожу.

    У звітному періоді підрозділи залізниці перебували під постійною увагою з боку дорожнього комітету профспілки, технічної інспекції праці Дорпрофсожу щодо виконання зобов’язань дорожнього колективного договору, а саме розділу «Поліпшення умов і охорони праці». У 2013 р. на вирішення проблем з охорони праці та покращення умов праці і побуту залізничників витрачено 66,3 млн. грн. В середньому на одного працівника витрати з охорони праці склали 1122 грн., що на 1,35% більше, ніж у 2012 р. В той же час значно нижче середнього рівня ці витрати мають місце в Інформаційно-обчислювальному центрі - 350,3 грн., Жмеринській дирекції залізничних перевезень - 377,7 грн., Київській дирекції залізничних перевезень - 445 грн., Коростенській дирекції залізничних перевезень - 452,8 грн.

    Технічна інспекція праці Дорпрофсожу і представники профспілкових організацій підприємств і підрозділів з охорони праці брали участь у підготовці та проведенні оглядів стану охорони праці на виробництві. За їх поданнями проводились засідання профкомів, де давалась оцінка ефективності від проведення цієї роботи. Протягом року технічною інспекцією праці разом із представниками профкомів з охорони праці проведено 134 перевірки стану охорони праці на виробництві, в ході яких виявлено 412 випадків порушення нормативних актів з охорони праці. За результатами перевірок керівництвам підрозділів направлено 67 подань, в 15-ти випадках призупинялась робота машин та механізмів, у тому числі: на Київському заводі залізобетонних конструкцій, у мостопоїзді №36, Колійній машинній станції №119, вагонному депо ст. Дарниця. За результатами проведених перевірок технічною інспекцією праці виявлено факти недоплати працівникам Козятинської і Конотопської дистанцій електропостачання за роботу у важких і шкідливих умовах праці.

    На засіданнях профкомів, теркомів та президії Дорпрофсожу розглянуто 38 питань з охорони праці.

    У період підбиття підсумків виконання колективних договорів на підприємствах та у підрозділах залізниці технічна інспекція праці брала активну участь у підготовці загальних зборів та конференцій трудових колективів із цих питань.

    У профспілкових організаціях Дорпрофсожу продовжує діяти система страхування членів профспілки залізничників і транспортних будівельників від нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом. Загалом у минулому році за 7-ми страховими випадками виплачено 28,5 тис. грн.

    Технічна інспекція праці брала участь у заходах щодо проведення 28 квітня 2013 р. «Всесвітнього дня охорони праці». Головну увагу при проведенні цих заходів було зосереджено на створенні безпечних умов праці, забезпеченні працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, атестацію робочих місць і так далі.

    У 2013 р. організовано навчання голів профспілкових комітетів з питань охорони праці та видано посвідчення на право участі у перевірці стану охорони праці та участі у розслідуванні причин нещасних випадків на виробництві.

    Дорпрофсож у звітному періоді проводив роботу щодо розширення можливостей по оздоровленню працівників залізниці та забезпечення гарантованого рівня медичної допомоги працюючим та ветеранам залізничного транспорту, всебічно підтримував розвиток фізичної культури та спорту у підрозділах залізничного транспорту, пропаганду здорового способу життя.

    У 2013 р. за путівками профспілкових комітетів було направлено у санаторії, на бази відпочинку та пансіонати 14192 працівники та ветерани залізниці, а також члени їхніх сімей.

    Суттєву роль у вирішенні питань збереження здоров’я та профілактики захворювань серед працівників залізниці відіграє санаторій МЦРЗ «Хмільник», в якому за 2013 р. на пільгових умовах пролікувалося 2465 залізничників та ветеранів. Окрім того за кошти профспілки придбано 1006 путівок на санаторно-курортне лікування в санаторіях Трускавця, Моршина, Кончі-Заспи та Закарпаття.

    За ініціативи керівництва пансіонату «Променистий», починаючи з 2012 р., збільшено кількість заїздів для працівників залізниці та членів їхніх сімей, а також пенсіонерів залізничників до оздоровниці на Чорному морі в м. Євпаторія, де протягом оздоровчого сезону 2013 р., що проходив з квітня по грудень включно, мали можливість покращити своє здоров’я 5195 залізничників та членів їхніх сімей, а також 2800 пенсіонерів залізничного транспорту. Це перевищує показники попередніх років. Завдяки фінансовій підтримці з боку керівництва залізниці протягом усього року проводилися заїзди для ветеранів залізниці до санаторію - Центру медичної реабілітації залізничників на курорті «Хмільник», де оздоровлено 330 ветеранів та до лінійної лікарні Клубівка, де пройшли курс реабілітації та лікування 285 пенсіонерів залізниці. Загальна чисельність оздоровлених у 2013 р. ветеранів становить 3775 чоловік.

    Вже протягом багатьох років виконується соціальна програма медичного страхування залізничників та пенсіонерів залізничного транспорту, що дозволило в умовах недофінансування з державного бюджету додатково залучити у 2013 р. для потреб медичних закладів 45,5 млн. грн. і забезпечити збереження мережі відомчих медичних закладів, а також на належному рівні надавати стаціонарну та амбулаторну медичну допомогу.

    Впродовж літнього оздоровчого сезону успішно працювали бази відпочинку підрозділів залізниці: «Остер», «Пролісок», «Лісна» та інші, де щороку оздоровлюється майже 1,5 тис. залізничників. Збережено мережу дитячих оздоровчих таборів на Жмеринській і Конотопській дирекціях та у м. Євпаторія ДОТ «Променистий», в яких у 2013 р. відпочили 3547 дітей залізничників. У тому числі в дитячому оздоровчому таборі «Променистий» оздоровлено 1759 дітей, у дитячих оздоровчих таборах: «Дубки» - 810 дітей, «Зорька» - 963 дитини. Територіальні комітети профспілки за власні кошти оздоровили в дитячих оздоровчих таборах Закарпаття та Криму 596 дітей. Загальна кількість дітей працівників залізниці, які отримали путівки до дитячих оздоровчих таборів, а також відпочивали разом із батьками за сімейними путівками, за літній сезон 2013 р. за рахунок коштів залізниці, фонду соціального страхування та коштів профспілкових організацій Дорпрофсожу становила 5169 дітей.

    Для проведення новорічних та різдвяних свят згідно із спільною постановою керівництва залізниці і Дорпрофсожу було придбано 31,4 тис. новорічних подарунків. На новорічних дитячих святах у театральних закладах Києва побувало 7 тис. дітей залізничників. Завдяки діючій нормі дорожнього колективного договору перевезення дітей на святкові заходи було здійснено безкоштовно. Профспілковими працівниками і активом дорожньої профорганізації було проведено роботу із супроводження дітей на новорічні вистави до Києва та у зворотному напрямку.

    Протягом 2013 р. Дорпрофсож спільно з адміністрацією брав активну участь у підготовці та проведенні спортивних змагань серед трудових колективів залізниці з різних видів спорту. За звітний період проведено ювілейну - ХV Спартакіаду Південно-Західної залізниці.

    За підтримки керівництва та Дорпрофсожу Південно-Західної залізниці щорічно проводилися турніри серед працівників залізниці з шахів, настільного тенісу, міні-футболу, більярду та волейболу. Проведено турнір з футболу серед кращих футбольних команд підрозділів залізниці на Кубок начальника залізниці, в якому взяли участь 50 футбольних команд з усіх куточків Південно-Західної залізниці.

    Кращі спортсмени-залізничники входили до складу збірної команди профспілки залізничників і транспортних будівельників України та брали участь у змаганнях серед профспілкових спортивних товариств України.

    Спортивним клубом залізниці «Локомотив» проводилась робота щодо розвитку дитячо-юнацького спорту. За участі спортивного клубу залізниці - ДФСК «Локомотив» було проведено низку спортивно-масових заходів різного рівня - від регіонального до національного значення.

    Завдяки спільним зусиллям з боку керівників підрозділів та профспілкового активу збережено мережу спортивних та тренажерних залів на вузлах залізниці, де в спортивних секціях постійно займається понад 6 тис. працівників. Завершено реконструкцію стадіону «Локомотив» у м. Києві, що дозволило покращити умови для занять фізичною культурою та спортом та провести спартакіаду серед спортивних колективів працівників залізниці у м. Києві.

    Дорпрофсож вважає, що вдосконалення соціально-економічних відносин між трудовим колективом і адміністрацією Південно-Західної залізниці, підвищення ефективності партнерства дозволять і надалі створювати на залізниці атмосферу порозуміння, взаємної відповідальності, недопущення соціальної напруги в трудових колективах, що сприятиме виконанню поставлених перед колективом завдань у перевезенні пасажирів та вантажів. Соціальний захист спілчан - понад усе!


    Вшанування мужності

    З метою гідного вшанування мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів, призваних до лав Радянської Армії з України, сприяння поліпшенню соціального захисту таких громадян, їхніх сімей та з нагоди святкування 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану начальник Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИН зобов’язав:

    - провести зустрічі з учасниками бойових дій у колективах підрозділів залізниці за участю профспілкових організацій;

    - посилити увагу щодо забезпечення виконання актів законодавства з питань соціального захисту учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих та померлих учасників бойових дій;

    - своїми накази за рахунок коштів підрозділів залізниці заохотити та виплатити грошову винагороду кожному працюючому учаснику бойових дій в Афганістані.


    Переможниця – зміна В’ячеслава Максименка

    За підсумками виробничого змагання єдиних змін у листопаді 2013 р. диспетчерську зміну №2 під керівництвом диспетчера старшого (дорожнього) служби перевезень В’ячеслава Олександровича Максименка визнано переможцем змагання.

    За бальною системою вона набрала найбільшу кількість балів - 112,6 і виконала встановлені завдання:

    - з навантаження - на 101,4%;

    - з передачі транзитних вагонів по стиках - на 104,3%;

    - з розвозу місцевого вантажу - на 121,9%;

    - з обігу вантажного вагону - на 100,9%;

    - з простою транзитного вагона на одній технічній станції - на 134,1%.

    За високі виробничі досягнення з виконання встановлених умовами змагання показників кращим працівникам зміни наказом начальника залізниці оголошено подяку та заохочено грошовою нагородою.


    Добровільне медичне страхування пенсіонерів залізниці

    З метою збереження досягнутого рівня соціального захисту непрацюючих пенсіонерів-залізничників адміністрацією залізниці спільно зі страховими компаніями, які співпрацюють з Південно-Західною залізницею у сфері добровільного медичного страхування працівників і пенсіонерів залізниці, ТДВ СК «Нафтагазстрах та ПрАТ «Страхова компанія «Раритет» розроблено та впроваджено в дію нові програми страхування непрацюючих пенсіонерів: Категорія-50/п та «Стаціонар»-50/п зі щомісячним страховим внеском 50 гривень.

    Для покращення медичного обслуговування пенсіонерів залізниці керівництво Південно-Західної залізниці прийняло рішення з 3 лютого 2014 р. надавати цільову матеріальну допомогу у розмірі 50 гривень (за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб) на сплату страхових внесків із добровільного медичного страхування пенсіонерам залізниці, які відпрацювали у галузі не менше 3-х років та звільнилися на пенсію з підрозділів залізниці.

    Непрацюючим пенсіонерам залізниці впродовж лютого 2014 р. необхідно звернутись до відділів кадрів підрозділів залізниці, де вони працювали, для належної організації добровільного медичного страхування за новими програмами.


    На порядку денному - підвищення доходів

    Минулого тижня галузева служба приміських пасажирських перевезень провела семінар-нараду щодо ефективності підвищення доходів. Для участі в заході були запрошені керівники дирекцій залізничних перевезень, підрозділів, які задіяні в забезпеченні роботи цієї підгалузі.

    Відкрив семінар-нараду перший заступник начальника залізниці Іван ФЕДОРКО. Він детально зупинився на підсумках роботи в 2013 р., причинах збитковості приміських перевезень і засобах подолання цього явища. Крім добре відомих симптомів цієї соціально-економічної хвороби, а саме, так званих «зайців» та через неповну компенсацію місцевими держадміністраціями послуг із перевезення пасажирів пільгових категорій, велике занепокоєння з боку керівництва столичної магістралі викликає робота роз’їзних касирів. Адже більшість з них, за підсумками місяця, до залізничної фінансової скриньки здають суму виручки, яка ледь дотягує до рівня заробітної платні, яку отримують роз’їзні касири з бюджету залізниці. Тому Іван Петрович до керівників пасажирських секторів дирекцій висунув вимогу: результат роботи кожного роз’їзного касира має в два - два з половиною рази перевищувати рівень його заробітної плати.

    Ще одним дієвим заходом для підвищення доходів у цьому галузевому напрямку стане введення в обіг електронних пропускних карток. Їхня особливість полягає у тому, що власник новинки зайти в поїзд і вийти з нього зможе лише на конкретних станціях. Електронні картки будуть декількох видів: для звичайного пасажира, пенсіонерів, студентів і так далі. При цьому пропускна картка не є проїзним документом.

    Хтось може заперечити, що електронні пропускні картки - марна витрата грошей. Проте, якщо проаналізувати маршрути руху наших пасажирів, то виявляється, що є такі хитровани, які купляють квиток із Київ-Пасажирського до найближчої станції, а їдуть аж до Фастова, Яготина чи Тетерева і далі. А збитки від цього обраховуються навіть не тисячами гривень. Пропускна картка це унеможливить.

    Начальник галузевої служби приміських пасажирських перевезень Юлій ВАСЬКОВСЬКИЙ проаналізував роботу приміського господарства у 2013 р. та вніс пропозиції щодо покращення роботи в 2014 р. Зокрема він зазначив необхідність організації роботи роз’їзних касирів в години пік за наступною схемою - один провідник на два вагони в Яготинському та Ніжинському напрямках.

    Під час роботи семінару-наради його учасники обговорили нагальні проблеми, які виникають при обслуговуванні пасажирів, висловили свої пропозиції щодо підвищення доходів у приміському сполученні.

    Сергій ГУК

    Із почуттям гордості у душі

    Життя не стоїть на місці. Змінився соціально-політичний лад, вишукуються спроби переставити історичні акценти - з білого зробити чорне і навпаки, але, на щастя, є дати, які викарбувалися в пам’яті народній назавжди. Свята, які відзначаються з трепетом у серці і почуттям гордості у душі.

    Одним із таких свят є День захисника Вітчизни, свято, яке традиційно відзначається 23 лютого. Цьогоріч воно набуло особливого значення - виповнюється 70 років визволення України від німецько-фашистських загарбників. Серед тих, хто боронив нашу рідну землю, був і наш земляк Петро Іванович ФІРОВ, який віддав праці на залізниці 56 років свого життя.

    - Згадувати про війну важко і жахливо, бо війна - це стогін, кров, смерть, це голод, холод і страждання… На фронт я потрапив, коли мені ще не виповнилося сімнадцять. Довелося добавити роки, аби взяли до армії. Так робили багато хлопців, бо патріотичний порив був дуже великий, - розповідає Петро Іванович.

    Спочатку юнак потрапив до «учебки», де у прискореному темпі пройшов курс молодого бійця. Вчили усьому, але головне - знаходити правильний вихід із різних складних ситуацій, вміти орієнтуватися на місцевості, прийомам рукопашного бою, досконало вивчалися й різні види зброї. Було страшенно тяжко, але всі пам’ятали безсмертні слова геніального полководця О.В. Суворова: «Тяжело в учении - легко в бою». І молоді бійці докладали максимум зусиль, аби стати справжніми солдатами.

    У той час фронт невмолимо котився на захід. Наші «Катюші» нищили ворога вже на землях Західної Європи. А на східних кордонах Радянського Союзу брязкала зброєю японська Квантунська армія, котра налічувала мільйон штиків. Саме там і довелося воювати нашому землякові. І хоча воєнні дії з мілітаристською Японією були короткочасними і переможними, багато синів нашої рідної землі назавжди лишилися на полі бою.

    Японія капітулювала, а радянський народ ще раз на весь світ показав свою силу й героїзм, а головне - незламність.

    Після японських подій частина П.І. Фірова потрапила до Архангельська, де її було розформовано, а його самого направлено до Плісецька, який став з роками важливим стратегічним об’єктом. Служба тут тривала до 1949 р.

    Воєнні роки давали про себе знати, здоров’я було підірване. Комісувався, приїхав до Коростеня. Працював складачем поїздів на ст. Коростень цілих 56 років. Одружений, має двох доньок, які подарували батькам онуків. Вже є і правнуки. До численних нагород, отриманих за ратний подвиг, добавилися нагороди за гідну працю. Коли ж розмова заходить про воєнне лихоліття, колишній солдат каже: «Війна не повинна повертатися, бо людство створено для миру, дружби і любові. Але треба пам’ятати, як сказав видатний ізраїльський діяч Борис Піговат, що «забвение наказуется повторением». Тож бережемо мир!

    Віолетта ЧУМЕЛЬ

    Ще один житловий будинок піднявся у Коростені

    У Коростені поруч із новою п’ятиповерхівкою, в якій ордери на квартири наприкінці листопада 2013-го отримали новосели-залізничники, вже виросли дев’ять поверхів другого будинку: по вулиці Кірова, 70-А зросли поверхи другої черги житлового комплексу. І хоч ще роботи тут для зодчих вдосталь, але майбутні новосели свої погляди часто з надією спрямовують саме сюди, мріючи про давно очікуване нове житло. Чим же займаються зараз будівельники? Це з’ясовували кореспонденти «Рабочего слова», відвідавши новобудову.

    Ще здалеку бачимо, як кран підіймає величезну ємність із цеглою високо вгору. Саме там, на 30-метровій висоті, працює бригада мулярів. Дев’ятий поверх вони вже завершили, нині їм ще лишилося технічне приміщення. А після цього етапу вже будуватимуть дах. На будівництві зустріли вже знайомого нам по роботах на попередньому будинку (його зведення теж від початку й до завершення перебувало на контролі «Рабочего слова - ред.) майстра Ігоря ОХОТСЬКОГО. Його й просимо розповісти, як працюється нині коростенським зодчим? Чи не злякали їх часом нещодавні морози? Майстер каже, що ні морози, ні сильні вітри не лякають бувалих залізничних будівельників. Вони й за складних погодних умов працювати звичні. «Тут трудяться найстійкіші, слабаків у нас немає» - запевняє Ігор Михайлович.

    Того дня на будові працювали переважно досвідчені муляри, які вже за свою трудову діяльність звели чимало залізничних приміщень. Муляр 5 розряду Василь ВЛАСЮК під час зведення попереднього будинку також сумлінно трудився, а набував досвіду житлового будівництва ще в Севастополі, коли для військових будинок зводили. Анатолій СТАСЮК теж не вперше житло зводить. Пригадує, як в 2001-му на Закарпатті будували оселі для залізничників, які потерпіли від повені. А цю коростенську багатоповерхівку починав від самого підмурку.

    Тут, на новобудові, познайомилися не лише з мулярами. Сумлінно виконує належні йому обов’язки стропальник Михайло МельниЧенко. Дисциплінований й водночас доброзичливий чоловік, - кажуть про нього колеги. А ось і наймолодший працівник: він «керує» потужним краном, піднімаючи цеглу й інші матеріали. Ярославу РИБАКУ 23 роки, на новобудові нещодавно. Та одразу зумів осягнути суть справи, якою йому потрібно займатися, серйозно ставиться до роботи. Тим більше, є в кого повчитися відповідальності, батько його працює водієм у Коростенському БМЕУ…

    Словом, і досвідчені, і молоді працівники будівельно-монтажного управління працюють на будівництві пліч-о-пліч, дбаючи про те, аби їх земляки незабаром могли вже радіти новим помешканням. До речі, тут 35 квартир. На поверсі - дві однокімнатні, одна- двокімнатна, і одна трикімнатна. Лише на дев’ятому поверсі дещо по-іншому: тут буде можливість поселитися в одну однокімнатну, одну трикімнатну та чотирикімнатну квартири. Так передбачено проектом. В кожному помешканні буде індивідуальне опалення.

    Отож в недалекій перспективі ще 35 сімей коростенських залізничників зможуть реалізувати свою давню мрію про отримання власного житла. І це завдяки турботі керівництва галузі, яким серед пріоритетів у роботі визначено створення комфортних умов життя для працівників залізниці.

    Оксана КЛИМЧУК, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Чим привабила «афганця» залізниця

    Більшість залізничних професій легкими не назвеш. Вони потребують не лише високої фахової підготовки, певних навичок, а й хорошого фізичного загартування. До таких можна віднести й роботу електромеханіків та електромонтерів систем сигналізації, централізації та автоматичного блокування залізничних колій. Підопічне їм обладнання - електромеханічні системи стрілочних переводів, залізничних переїздів, світлофорів - розташоване не лише на станціях, а й на перегонах, на значному віддаленні від станцій. Усе це обладнання має працювати безперервно. Та все ж трапляються випадки…

    - За час моєї роботи на залізниці, а це уже двадцять п’ятий рік, - розповідає електромонтер приладів СЦБ Вінницької дистанції сигналізації та зв’язку Анатолій ВЕКЛИЧ, - доводилось доволі часто виходити на лінію, в тому числі серед ночі, щоб лагодити якесь обладнання. Нещодавно це був світлофор, в якому хтось розбив лінзу. Тож в темноті змушений був крокувати понад три кілометри.

    То, так би мовити, - неординарні чи й надзвичайні випадки. Однак і за буденної роботи Анатолію Панасовичу доводиться докладати чималих зусиль при виконанні своїх службових обов’язків. Літня спека чи заметіль із тріскучим морозом, а щодня потрібно йому виходити на станцію Кордишівка, на перегони в бік Козятина чи ст. Голендри, щоб займатись обслуговуванням, поточним ремонтом обладнання, яке забезпечує рух поїздів. Погодьтесь, це нелегко. Якщо б підрахувати скільки він за 25 років пройшов залізничними коліями, то вийде доволі велика відстань. Принаймні Євразійський континент він перетнув би. Втім досвідчений електромонтер на свою долю не скаржиться. Сам вибрав для себе таку роботу. Щоправда, не без участі батька.

    Панас Олександрович усе своє трудове життя працював на колії. Спочатку - монтером, потім став бригадиром на під’їзній колії до Юзефо-Миколаївського цукрового заводу. Сину порадив іти в залізничники. Анатолій, послухавши батька, вирішив продовжити родинну справу, щоправда, після навчання у Вінницькому профтехучилищі №4 став не колійником, а «СЦБістом». Тепер мужньо долає усі труднощі, пов’язані із виконанням службових обов’язків.

    Мене цікавило, звідки ж у цього чоловіка з’явилась така витривалість, фізичне загартування?

    - Справжнє загартування я пройшов в Афганістані, - коротко відповів Анатолій Веклич.

    З подальшої розмови із учасником бойових дій дізнався, що після проходження підготовки у навчальній частині йому довелось з квітня 1986-го і майже до кінця наступного року служити у складі десантно-штурмового батальйону, який дислокувався біля містечка Лашкаргак, у пустелі Регістан, що на сході Афганістану. Призначили його навідником автоматичного гранатомета. Головним бойовим завданням батальйону було перешкоджання проходженню караванів зі зброєю із-за кордону в центр Афганістану. Це означало, що регулярно бойові групи виходили в указані райони і перекривали дорогу караванам. У складі таких груп часто діяв і єфрейтор Веклич.

    - За ніч нам доводилось долати пустелею по десять - двадцять кілометрів, а то й більше, - пригадує Анатолій. - При цьому кожен раз ніс на собі все озброєння, включаючи гранатомет вагою до тридцяти кілограмів, боєприпаси, запас продуктів та води. Пам’ятаю, під час одного із перших виходів набрав менше води, ніж нам рекомендували. Тож, коли вода скінчилась, довелось облизувати камінці, щоб в роті не пересихало. Після того випадку на аква-віті уже не заощаджував.

    Скупа розповідь мого співрозмовника не дає повної уяви про те, що з ним відбувалось. Тому дозволю собі дещо доповнити її. Бойовий вихід - це не проста прогулянка на свіжому повітрі. Нічний марш доводилось здійснювати пустелею, в якій немає доріг, а лише бархани із розжареного піску, температура якого й уночі не була нижчою сорока градусів. А на ранок необхідно вийти точно у визначене місце - на караванну стежку, зайняти там вогневу позицію, окопатись… Після цього були години очікування під нещадно палючим сонцем без найменшої тіні, в якій можна було б сховатись. Ну а далі, при підході каравану у супроводі охоронців, часто зав’язувався бій, із якого потрібно було вийти переможцем. І це у значній мірі залежало від того, наскільки уміло навідник автоматичного гранатомета застосовуватиме свою зброю, яка й була найбільшою вогневою силою за таких обставин.

    Анатолій Веклич живим і без жодного поранення повернувся із війни в рідне село Флоріанівку, що в Козятинському районі. Спочатку його повабило міське життя, тому півтора року працював водієм тролейбуса у Вінниці. Однак все ж повернувся на залізницю, під опіку електромеханіка СЦБ Володимира ДЕМЕНЧУКА, який став для нього хорошим наставником. А на сьогодні Анатолій Панасович працює в парі з Олександром ДЕМЕНЧУКОМ, який змінив на посаді батька. Тож майже щодня вони удвох виходять на лінію, щоб робити свою нелегку, але вкрай необхідну справу - забезпечувати безперебійну роботу приладів та механізмів сигналізації, централізації та блокування. А під час коротких перерв у роботі інколи навідуються на станцію, де працює Інна ВЕКЛИЧ. Вона пригощає чоловіка та його колегу чаєм, домашньою випічкою, яку полюбляє готувати разом із доньками Маргаритою та Ларисою.

    Ось така доля у простого трудівника столичної магістралі, який отримав бойове загартування в Афганістані і уже багато років використовує його, щоб успішно справлятись зі своїми непростими обов’язками.

    Никифор ЛИСИЦЯ, учасник бойових дій в Афганістані

    Відмінник? У всі часи почесне звання

    Рік 1967-й. Країна під назвою Радянський Союз святкує п’ятдесятиліття Жовтневої революції. З цієї нагоди трудові колективи рапортують про гідну зустріч ювілею. В Конотопі теж. Але найбільш помітною подією стає завершення електрифікації дільниці Ніжин - Конотоп - Хутір Михайлівський. Напередодні свята з Конотопа на Брянськ відправився перший електропоїзд. Із тих пір тут відбулося чимало змін, тисячі поїздів прослідували через станцію-трудівницю - вантажних і пасажирських. До речі, контактні дроти над коліями все ті ж - змонтовані у шістдесятих. Метал міцний? Міцний. Але й люди, що доглядають за ними, не менш стійкі.


    Василь Трохимович БОЯРЕНКО та Олександр Дмитрович ІВАШИНА

    ЕЧК-25. Ця абревіатура зашифрувала колектив району контактної мережі Кролевець - одного зі структурних підрозділів Конотопської дистанції електропостачання. Очолює його Олександр Івашина. Він, за місцевим літописом, четвертий начальник ЕЧК у Кролевці. Домовляючись про зустріч, не розраховував, що познайомлюся і з його попередником - почесним залізничником Василем Трохимовичем БОЯРЕНКОМ.

    Але спершу про межі. Колектив ЕЧК, де на даний момент працює 21 чоловік, обслуговує дільницю від мосту на річці Сейм до пасажирської платформи Пиротчине. Інтенсивність руху висока, відповідальність теж, середній вік працюючих від 35 до 40 років, є одна автомотриса й автомобіль ГАЗ-66. Умови роботи? Стверджують, що не гірші, ніж у сусідів.

    Тут своє слово вставляє Василь Трохимович. «Штат ЕЧК, - говорить він, - раніше був дещо більшим. І за тридцять фахівців переходило. Два трактори мали, два автомобілі…»

    - А саму електрифікацію ви запам’ятали? 1967-й рік?

    - Ще б пак, саме цього року я влаштувався у дистанцію. Рух відкрили, та роботи ще залишалося багато. Наприклад, ставили КТП - комплектні трансформаторні підстанції. Складна апаратура, скажу я вам.

    … До речі, ЕЧК Кролевець утворено пізніше, у шістдесят дев’ятому. Перейшов я сюди старшим електромеханіком. У наступному році призначено начальником.

    Керівником колективу ЕЧК Кролевець Василь Трохимович Бояренко пропрацював рівно тридцять років. Розповідає, як добудовували приміщення, гараж, як зводили житло, ні на мить не упускаючи з виду своє основне завдання - безперебійно давати струм у контактну мережу.

    - Тоді легко було. Ми молоді - щойно з армії, енергійні, дружні.

    - А хіба тепер в ЕЧК не такі?

    - Я ж і хочу сказати, що нам на зміну прийшла хороша молодь. Відповідальна, працьовита. І вони так само дружні. Без цього у нас не можна. Сама робота вимагає злагодженості. А стабільний заробіток - упевненості у завтрашньому дні.

    Молодь - це з погляду Василя Трохимовича. Для нього всі, хто ще не досяг пенсійного віку, є такими. А в Олександра Івашини уже дочка студентка. Та і в колег його діти вже давно із повзунків виросли. А щодо дружності, взаємодовіри, то Лідія Воробйова, технік ЕЧК і профгрупорг, приміром, говорить, що шафи вони як не замикали, так і не замикають. Це свідчить у першу чергу про здоровий мікроклімат у спільноті залізничних енергетиків.

    А ще, на думку Василя Трохимовича Бояренка, раніше працювалося легше, бо не було потреби стільки начальникові займатися паперотворчістю.

    - Та це не проблема, - не погоджується Олександр Івашина. - Проблеми з’являються, коли бригада їде у відрядження в Дарницю і потрібно виділити людей на «вікно». Та й лісоруби додали клопотів… До них не одне око слід приставляти, і праця вимагає контролю з боку керівництва підрозділу. А ще ремонт хотілося б зробити у приміщенні, ворота поміняти...

    Олександр Дмитрович Івашина, як і його попередник Василь Трохимович Бояренко, пройшов усі «етапи росту» - після технікуму працював електромонтером. Шість років. Пригадує, що тоді доводилося часто їздити у відрядження. То була добра практика. Далі - електромеханік, старший електромеханік. На посаді начальника ЕЧК - вже п’ятий рік. У тринадцятому його нагороджено знаком «Відмінник господарства електрифікації». Відмінник?! Це у всі часи почесне звання.

    Микола ПАЦАК

    І в будні, і в свята турбот багато

    «У нас на особливому обліку одинокі люди, зокрема ті, хто часто хворіє, - розповідає голова ради ветеранів Вінницького залізничного вузла Тетяна СКАКУН. - І ми прикладаємо зусиль, щоб хоч трохи поліпшити їхнє життя».

    Особливу увагу рада ветеранів приділяє фронтовикам. Таких залишилось серед вінницьких залізничників уже небагато - всього 18, із яких дев’ятеро - інваліди. Їх вітають не лише на новорічні свята, а й у День захисника Вітчизни, у дні визволення Вінниччини та України від німецько-фашистських окупантів і, звичайно ж, - у День Перемоги. А окрім вітань кожному із них вручають й подарунки. Причому це роблять не лише активісти ради ветеранів, а й керівники відокремлених структурних підрозділів, голови профспілкових комітетів. Рада ветеранів залізничного транспорту бере участь й у міських заходах - покладанні квітів до вічного вогню, могил воїнів-визволителів та ін.

    Утім не лише у свята, а й у будні Тетяна Василівна та її колеги, а це голови ветеранських організацій Вінницької дистанції колії - Поліна КРАВЧУК, Вінницької дистанції сигналізації та зв’язку - Емілія МИКИТЕНКО, вокзалу ст. Вінниця - Наталя КОЗЛЕНКО, станції Вінниця - Лариса СТРОПАК, залізничної лікарні - Катерина ЛЕПЕТУН та Вінницького транспортного коледжу - Володимир ЗАЇЧКО опікуються своїми товаришами, які потребують допомоги. А таких чимало, в першу чергу це інваліди праці та загального захворювання, яких серед залізничників майже півсотні. От і недавно Віті ЧАБАНЮК та Ганні ТОКАЙЧУК потрібно було пройти інтенсивне лікування із застосуванням дорогих лікарських препаратів. Вони звернулись до ради ветеранів про грошову допомогу, яка їм була надана. А коли узагальнити подібні випадки, що трапились минулого року, то матеріальну допомогу надали 49 ветеранам на суму майже вісім тисяч гривень.

    Ветерани - це люди, які потребують і лікування, і оздоровлення в санаторно-курортних закладах. І така можливість у 85 колишніх залізничників Вінницького вузла минулого року була. Це майже кожен десятий із тих, хто перебуває на обліку у ветеранській організації. Завдяки турботі, проявленій начальником Південно-Західної залізниці Олексієм КРИВОПІШИНИМ, більшість із них побували у пансіонаті «Променистий», у медичному санаторії - Центрі реабілітації залізничників на курорті Хмільник. Кожен, хто повернувся із цих закладів, поправив своє здоров’я, отримав заряд бадьорості, оптимізму та позитивних емоцій. І приємно зазначити, що серед вінницьких залізничників є й десять ветеранів, які подолали 90-річний рубіж. Серед них і фронтовичка, ветеран праці на залізничному транспорті Надія Степанівна КОЗМІНА, якій незабаром виповниться 99 років. З 1942 р. ця мужня жінка перебувала на військовій службі у діючій армії. А звільнившись у запас, з 1947 р. і аж до виходу на пенсію трудилась економістом вантажної служби Львівської залізниці. І вже багато років проживає у Вінниці.

    Ще одна учасниця війни, інвалід першої групи Євдокія Федорівна ДЕРЕВЯНКО у березні відзначить свій 90-літній ювілей. А в лютому трьом ветеранам праці, які багато років трудились у Вінницькій дистанції колії, а це - Галина Петрівна БОНДАР, Федір Омелянович ГРИЧАНЮК, Євгеній Омелянович ТУРКЕВИЧ, виповнилось по 85 років.

    Незважаючи на свій вік, чимало ветеранів-вінничан беруть участь у громадському житті міста та проявляють свої творчі здібності. Так колишній прийомоздавальник ст. Вінниця Валентина БІЛИК уже тривалий час виступає у хорі ветеранів війни та праці м. Вінниця і доволі успішно. Виступи цього колективу із задоволенням сприймають різні аудиторії глядачів, у тому числі й залізничники.

    - Нашу роботу важко було б проводити, - зізналась у розмові Тетяна Скакун, - без підтримки з боку керівників залізничних підрозділів, які знаходяться у Вінниці, а також профспілкових комітетів, які очолюють Станіслав СЕМЕНЮК, Василь ОБУХОВСЬКИЙ, Наталя КАНЕВСЬКА. Користуючись нагодою, хочу від імені усіх ветеранів Вінницького залізничного вузла висловити їм, а також керівництву нашої залізниці, велике спасибі.

    На подяку заслуговують і ветерани-активісти, які на громадських засадах виконують свої нелегкі обов’язки. А у них і в будні, і в свята турбот багато.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Заручники ситуації, або Знову про клятву

    Цьогорічний п'ятий номер «Рабочего слова» у Конотопі до читачів цього разу надійшов чомусь аж у вівторок. До обіду було спокійно, а вже потім автор цих слів стає популярним. Телефонують, дякують газеті, що звернула увагу на таку злободенну тему, як лікування ветеранів (публікація «Для чого сестрі милосердя проблеми пацієнтів?!»). Із Конотопа, з Бахмача... Подібна реакція від людей поважного віку прогнозувалася, та хотілося чути й думку лікарів.

    ВСЕ УПИРАЄТЬСЯ У ГРОШІ?

    Найпершим відгукнувся головний лікар відділкової лікарні станції Конотоп Юрій Злиденний. Відразу розумію, що саме Юрія Олександровича зачепило за живе, тож і на вдячність сподіватися не варто. Та емоційний початок розмови плавно переходить, як тепер говорять, у конструктивне річище, і ми домовляємося про зустріч, де головний залізничний лікар Конотопа скаже, що він думає про проблему, порушену в газеті. Отже, слово Юрію Злиденному:

    - Дійсно, говорити про медицину треба. Ситуація складна, тільки не варто занадто драматизувати. Ми виконуємо своє основне завдання - надаємо медичні послуги залізничникам та прикріпленому до медзакладу населенню. Міг би похвалитися справною цифрою й певними успіхами медичного колективу. Певними, бо є ряд досить серйозних проблем. Ми, наприклад, не можемо оновити медобладнання, перейти на ту сучасну і більш точну апаратуру, яка вже є у приватних клініках. Не можемо придбати нове обладнання у харчоблок, пральні машини, холодильники, інвентар. Те, що є, давно вичерпало свій ресурс. Не можемо капітально відремонтувати лікувальні корпуси. А деяким із них вже понад сто років. Ми законсервували частину медичної апаратури, бо не пройшла метрологічну провірку.

    Чому? Все упирається у гроші. Із державного бюджету щорічно лікарня одержує майже 16 мільйонів гривень, але 95 відсотків цієї суми становить заробітна плата і нарахування на заробітну плату. Позабюджетні надходження - фінансова допомога залізниці, кошти за профогляди, від зубопротезування, за лікування застрахованих осіб і так далі. Це лише 40 відсотків від потреби. До речі, залізниця весь час збільшує фінансову допомогу. За спільною постановою керівництва залізниці та Дорпрофсожу за останні три роки було надано понад 2 млн. грн.

    А тепер щодо тих прикрих випадків. Скажу відразу: кожен подібний факт не залишається поза увагою. Мусимо за етичних міркувань називати лише перші літери прізвищ. Бахмачанку Н. приймав лікар К., травматолог, їх у нас два. Колега якраз був у відпустці, тому К. довелося працювати за двох - і в стаціонарі, і в поліклініці. Поспішав. Вислухав би, розпитав, поспівчував - бо й слово лікує, дивись, і не було б того листа до газети.

    Трирічній Софійці, як я зрозумів, була потрібна допомога дитячого отоларинголога. У даний час в дитячій поліклініці такого спеціаліста немає. У ЛОР-відділенні, куди звернулися батьки, лікар відмовила, бо не може лікувати дітей, точніше, не повинна. Тут діє інструкція. Дітей лікує лікар, який пройшов відповідне навчання.

    Випадок зі страховим полісом теж від нашого безгрошів’я. Різні хвороби, різна вартість ліків. П’яти сотень гривень, які платить страхова компанія, на сьогодні не вистачає. І де брати кошти, коли держава виділяє їх лише на зарплату? Ми стали заручниками в цій ситуації. Лікар теж має серце. Хотів би допомогти, та не може.

    Ось ще приклад: у пацієнта задавнена хвороба. Її перебіг зупиняють нові препарати, та вони дорогі. І що робити? Або рекомендувати купити ліки за власні гроші, або порадити пити травку за п’ять гривень... Хоч останнє, ви добре розумієте, не дасть результату.

    Далі: пенсіонерка Н. звернула увагу, що медсестри набирають розчин для ін’єкції не в палаті, не на очах. Правильно, інструкція зобов’язує робити це у спеціальному кабінеті. Тут немає порушення. Недогледіла чи не так поставила крапельницю, не реагує на зауваження, тоді звертайтеся до завідуючого відділенням, до моїх заступників, до мене. Жодне звернення, жодна скарга, повірте мені, не залишиться поза увагою. У поліклініці є скринька для скарг і пропозицій - пишіть. Врешті-решт, можете просто телефонувати.

    УВАЖНО ЧИТАТИ! ПРО СОЦІАЛЬНУ НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

    І щодо Гіппократа. Не стану глибоко вдаватися в історію, та є гіпотеза, що клятва йому не належить. Коли Гіппократ помер, про подібну урочисту обіцянку ще не чули - уперше її було опубліковано у 1848 р. І коли уважно перечитати Гіппократівську клятву, то в ній (у різних варіантах тексту) мова йде тільки про зобов’язання перед наставниками, колегами й учнями, про гарантії непричинення шкоди хворому, про збереження лікарської таємниці. Ніде в тексті не сказано, що лікар повинен лікувати хворого безкоштовно та при цьому терпіти глумливе і байдуже ставлення до себе.

    Так, наші лікарі дають «Клятву лікаря України», зобов’язуються надавати допомогу і дбати про здоров’я людей. Тільки у тексті тієї клятви немає слів, що у держави теж є обов’язок - фінансувати медицину належним чином. Люди інколи забувають, що праця лікаря чогось та варта, що реалізація гарантованого в Конституції права громадян на охорону здоров’я повинна ґрунтуватися не лише на професійних обов’язках, а й на об’єктивних можливостях лікарів їх забезпечувати.

    Обов’язок лікаря - надати лікарську допомогу членам суспільства, обов’язок суспільства - винагородити його за цю роботу. І коли медикові за висококваліфіковану працю видають зарплату, яка нижча ніж зарплата прибиральниці в офісі якоїсь фірми, то, пробачте, це жахлива соціальна несправедливість. Не можна законне право громадян на охорону здоров’я реалізовувати за рахунок відчуження висококваліфікованої праці у сотень тисяч лікарів.

    Але, на жаль, такі реалії життя. Тому бережіть своє здоров’я! Його ні за які гроші не купиш.

    КРАПКУ СТАВИТИ ЗАРАНО

    На публікацію газети відреагував головний лікар залізничної поліклініки на станції Бахмач Анатолій ДАНЬКО.

    - Дійсно, - сказав Анатолій Михайлович. - Проблеми є. І найперша - фінансування. Нам держава на медикаменти щомісяця виділяє 300 гривень. Що можна купити за такі гроші при нинішніх цінах? Дуже мало. А ми обслуговуємо дві тисячі чотириста працюючих залізничників і майже тисячі залізничних пенсіонерів. У поліклініку потрібен новий біоаналізатор, рентгенапарат, автомобіль, треба робити капітальний ремонт у приміщенні…

    А там назріває кадрова проблема, бо лікарі наші вже йтимуть на пенсію…Хто їх замінить? Не знаю. Низька зарплата і перспектива потрапити під скорочення після оптимізації у медицині навряд чи привабить молодих лікарів.

    Випадок із бахмачанкою Н., про який йшлося у публікації газети, можна назвати прикрим. Тільки вини з боку нашої поліклініки у тому немає. Н. у Бахмачі від хірурга одержала направлення до травматолога у відділкову лікарню на станції Конотоп.

    І вже травматолог мав вирішувати, де і як лікувати колінний суглоб.

    Ось так. Тільки медична тема розмовами із двома головними лікарями не вичерпалася. Як стало відомо, рада ветеранів-залізничників запросила до себе керівників відділкової лікарні на станції Конотоп, щоб обговорити проблеми лікування пенсіонерів. Лікарі погодилися. Тож крапку ставити зарано…

    Микола ПАЦАК

    Злий жарт із пам'ятником

    Як окрема адміністративно-територіальна одиниця Сумщина на карті України з’явилася у 1939 р. - її скроїли з околиць Чернігівської, Харківської та Полтавської областей. На це, очевидно, були серйозні причини, хоч за новим поділом уривалися давні регіональні зв’язки. Так, Глухів, Кролевець, Шостка, Конотоп завжди тяжіли до Чернігова; Білопілля, Суми, Охтирка - до Харкова; Ромни - до Полтави. Тому, говорячи про перебування Тараса Григоровича Шевченка на Сумщині, треба пам’ятати і цей фактор - давній територіальний поділ, бо у Сумах поет був лише проїздом. Тож ні у творах, ні в листах не залишив запису про місто над Пслом.


    Пам’ятник Шевченку у Ромнах.

    З цієї точки зору найбільше пощастило Глухову. Він стояв на шляху із Москви до Києва, і вже тільки через це ніяк не оминути міста. Та ще історія вабила, той період, коли Глухів став столицею Гетьманщини.

    Вперше Кобзар відвідав Глухів на початку лютого 1844-го, повертаючись до Петербурга із художньої практики в Україні. А вже наступного року він зупиняється тут на два тижні. Малює, ходить містом, намагаючись знайти сліди давньої слави. Та марне - Глухів після великої пожежі 1748 р. так і не відродився. У повісті «Капітанша» Тарас Шевченко запише: «Погода стояла хорошая, улицы были почти сухи, и я пошел шляться по городу, отыскивая то место, где стояла знаменитая Малороссийская коллегия и где стоял дворец гетмана Скоропадского. Но где же эта площадь? Где этот дворец? Где коллегия? Где все это? И следу не осталось! Странно! А все это так недавно, так свежо! Сто лет каких-нибудь мелькнуло, и Глухов из резиденции малороссийского гетмана сделался самым пошлым уездным городком».

    Того ж 1845 р. поет відвідує у Кролевці повітового лікаря Федора Рудзинського, де малює портрет його сина Йосипа, до речі, гусара-ротмістра.

    А влітку Тарас Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах. Цей ярмарок тривав три тижні, вважався одним із найбільших на Лівобережжі. Проте на Т. Шевченка справив ненайкраще враження. У щоденнику запис: «И на третий день моего пребывания в Ромнах... выехал из этого омута на Ромодановский шлях». Чому з «омута»? Можна здогадуватися, що Тараса Григоровича вразило велелюддя. Як стверджують історики, в середині позаминулого століття Іллінський ярмарок збирав до ста тисяч покупців. Продавалося все. Тарас Григорович купив «на жилет какой-то материи» и «фунт донского балыка».

    На ярмарку постійно виступали театральні трупи. Поет побачив тут Карпа Соленика у п’єсі «Москаль-чарівник» і вважав, що роль Чупруна він зіграв краще, ніж Щепкін. А ще послухав гурт ромів. Блюзнірством йому здалося виконання п’яними мандрівними артистами романсу на слова Лермонтова «Горные вершины (из Гёте)»: «Думал ли великий германский поэт, а за ним и наш великий Лермонтов, что их глубоко поэтические стихи будут отвратительно дико петы пьяными цыганками перед собором пьянейших ремонтеров? Им и во сне не снилась эта грязная пародия».

    Ромни, хоч і відоме із княжих часів, ніколи не було великим містом. Наприклад, у період великих Іллінських ярмарків налічувало менше десяти тисяч жителів. Та із ним пов’язані кілька цікавих сторінок нашої культури. Тут народився Іван Кавалерідзе - скульптор і режисер. Саме він встановив у Ромнах пам’ятник Кобзареві - перший в Україні. Іван Петрович пригадував: «Рік 1918-й. Ромни. Працюю над пам’ятником Шевченку у приміщенні старої лавки. Стіни є, вікон немає, дверей немає, даху немає. Коли йде дощ, я накриваю себе і фігуру брезентом». Допомагав споруджувати пам’ятник Степан Щурат, роменський пічник і незабаром відомий артист. Степан Щурат знімався у «Землі» Олександра Довженка і «Щорсі», у фільмі братів Васильєвих «Чапаєв» зіграв роль денщика Потапова.

    Іван Кавалерідзе в пору молодості захоплювався кубізмом. Цей стиль більше помітний у пам’ятниках революціонеру Артему. І цей стиль зіграв із ним злий жарт - за хрущовського часу, коли затято боролися з «ізмами» у мистецтві, роботи Кавалерідзе були зруйновані, в тому числі й пам’ятник Кобзареві в Сумах. Правда, обласний центр не залишився без монумента поетові - на місці зруйнованого встановили інший (скульптор Яків Красножон). До речі, уламки того першого пам’ятника Шевченкові нині зберігаються у Сумському художньому музеї - їх випадково знайшли при копанні траншеї під каналізацію.

    А ще, говорячи про Ромни, не можна не згадати роменчанина Євгена Адамцевича, бандуриста й автора «Запорозького маршу». В його репертуарі було багато творів на слова Тараса Григоровича Шевченка.

    Микола КОНОТОПСЬКИЙ

    Оптиміст Фадєєв з проспекту Миру

    Тримаю в руках унікальний документ - «Удостоверение личности начальствующего состава Красной Армии», в якому записано: «Предъявитель сего Фадеев Иван Михайлович состоит на действительной военной службе в Красной Армии». І далі - «Командир батареи 1387-го зенитно-артиллерийского полка, Ленинградский фронт». А ще список - нагороди…


    Іван ФАДЄЄВ


    Офіцери 1387-го зенітно-артилерійського полку Ленінградського фронту 6 грудня 1944 р. І. ФАДЄЄВ стоїть у верхньому ряду другий зліва.

    ПЕРЕМОГУ ЗУСТРІВ НА БЕРЕЗІ МОРЯ

    Доля цієї поважної віком людини дійсно-таки легендарна, сповнена всіляких життєвих тріумфів і трагедій. З того ж таки «Удостоверения личности» дізнаємося, що народився 12 червня 1921 р. у Башкирії.

    У 1939 р. Іван закінчив десятирічку і вступив до військового зенітно-артилерійського училища. Дехто із найвищого командування знав, що буде війна, а хтось уже відчував, що «гроза» наближається. 1 травня 1941 р. лейтенант І. Фадєєв «обмочив кубики» (військова традиція - випити 100 грамів оковитої за отримання військового звання), того ж дня отримав на проїзд літерні квитки.

    А вже 15 травня прибув за призначенням під Брест до окремого зенітно-артилерійського дивізіону 8-ї Мінської стрілецької дивізії. Тут незабаром виникло самісіньке пекло майбутньої війни.

    Вже за кільканадцять днів його багатьох побратимів у горнилі війни не стало. Бо буквально за тиждень-другий німецької навали війська Червоної Армії з кровопролитними боями і значними неповоротними втратами залишили Мінськ, Оршу, Смоленськ… Під цими та іншими містами та селами, у видолинку і на щонайменшій висотці кожний клапоть землі відстоювала батарея Фадєєва. Він пригадує: «Біля стін Смоленська серед тих, з ким я починав батареєю війну, лишилося нас тільки дванадцять. Ми ставили гармати на пряму наводку, що не дозволялося за статутом. Але інших шансів боронитися не було. Били німців упритул, і це для них було найстрашнішим, бо ворог гадав, що у наших перекиданих догори снарядами капонірах вже немає нікого живого».

    З тих, хто залишився живим, сформували 3-ю танкову бригаду. Хто хоч трохи обізнаний з історією минулої війни, здогадується, що творилося у 1941-у під Полтавою, Харковом, Воронежем, де воювала ця бригада. Після двох кульових поранень і контузії, лікування у багатьох шпиталях капітана Фадєєва призначено командиром батареї 32-ї зенітно-артилерійської дивізії, яка захищала Ленінград.

    У руках тримаю знімок 70-річної давнини. Пригляньтеся, які прекрасні обличчя офіцерів його прославленого полку! З усіх залишився живим тільки один він, кавалер двох орденів Вітчизняної війни, трьох орденів Червоної Зірки, медалі «За бойові заслуги» та багатьох інших бойових нагород. Перемогу над німцями капітан зустрів на березі Балтійського моря, про що й свідчить медаль «За взяття Кенігсберга». Він оповідає мені: «Ворог у столиці Прусії тримався так, що мури не пробивали наші снаряди. Це була одна із останніх фортець фашистської Німеччини, і ми її здолали. Щоправда, ціною велетенських людських втрат».

    Для мільйонів радянських воїнів перемога над німецько-фашистськими загарбниками, офіційно озвучена 9 травня 1945 р., не означала закінчення війни. Тисячі ешелонів відразу рушили на Далекий Схід, де мілітаристська Японія тримала у бойовій напрузі СРСР. Капітан Фадєєв зі своєю батареєю прибув на фронт вчасно. Лиш тільки розчохлили гармати, як пролунала команда «Вогонь!». Стволи, як і під Смоленськом, Харковом, Воронежем і Кенігсбергом, поливали, бо вони нагрівалися, водою. Метал вистояв, а воїни отримали ще одну ступінь душевного гарту. Адже знали: війні кінець!

    Іван Михайлович достеменно точно не може пригадати, скільки його батареєю збито за чотири роки війни німецьких і японських літаків, підбито танків і бронетранспортерів, знищено живої сили ворога. Це відмічалося у рапортах та у представленнях до нагород. А їх на сьогодні, окрім ювілейних, стільки, що на грудях нелегко носити.

    Забайкальський фронт та Далекий Схід ветеран згадує із гарним настроєм. Адже там зустрів майбутню дружину - лейтенанта Юлію Петрукович. У 1947 р. І.М. Фадєєва демобілізували за станом здоров’я. І молода сім’я вирішила поїхати до батьків Юлії у Шепетівку. Тут збудували хату, виховали чотирьох дітей. До 1982 р. Іван Михайлович працював незмінно в економічному відділі вагонного депо, тут же очолював профспілковий комітет. До речі, у журналістських справах мені повсякчас доводилося звертатися до нього. І завжди отримував компетентні відповіді на питання, що стосувалися роботи вагонників.

    Доля випробовує на міць. Він встиг вже двічі овдовіти. 30 грудня 2003 р. офіційно «розписався» Іван Михайлович з Галиною Дворецькою, в якої також виявилося непросте життя.

    ДЕСЯТЬ РОКІВ - ЯК ОДИН ДЕНЬ

    Так, доля їх наближала. Іван Михайлович після смерті другої дружини, мешкаючи в Уфі, згадав про Галину Григорівну (певний час вони обоє працювали у вагонному депо). Одного разу, прибувши до доньки у Шепетівку, вирішив провідати Дворецьку.

    - Було це серед літа, - згадує Галина Григорівна. - Я стояла із сусідкою у дворі. Розмовляли про свої господарські справи. І раптом, як грім серед ясного неба, з’явився Іван Михайлович.

    Як годиться, Галина Григорівна запросила гостя до квартири. Зустріч була короткою. Вона повторилася рівно через рік. Іван Михайлович цього разу висловив бажання одружитися.

    Ось так і живуть ювілейних десять років. Як один день. Дідуся Івана та бабусю Галю люблять діти, обожнюють онуки і правнуки. Тож оптимізму ветерана мають вчитися молоді та юні.

    Іван Михайлович свято береже реліквії воєнних часів - листи мамі, сестрі, які зворотно підписані різними номерами польової пошти. І всі зі штампами цензури.

    Ми сидимо з подружжям у затишній квартирі на проспекті Миру, і я в розмові радію, що він у свої більш як дев’яносто літ пам’ятає до деталей епізоди боїв, прізвища фронтових друзів, фахівців вагонної справи, з якими працював. А насамкінець попросив фронтові листи передати до музею. І каже: «Головне, щоб був мир, не було війни. Бо я такого надивився, таке пережив, що нікому такого вовіки-віків не бажаю».

    Олександр ЦАРИК, Фото автора та з сімейного архіву І. ФАДЄЄВА

    «Бойцы вспоминают минувшие дни и битвы, где вместе сражались они»,

    саме ці слова виринають із пам’яті, коли дивишся на цю світлину. А нагодою для зустрічі ветеранів стало відкриття у минулому році меморіалу «Привокзальний парк пам’яті дарничан, які загинули під час Великої Вітчизняної війни у 1941 - 1943 рр.».

    Такі зустрічі для сивочолих фронтовиків - це особливі миттєвості, де перегортаються живі сторінки історії, життя, де їх спогади почуті та потрібні.

    І не для галочки про проведення чергового організаційного заходу, а заради нашого майбутнього. Якби голосно це не звучало, та саме прислухаючись до їх розмови, починаєш ще більше цінувати мир і те, що можеш спокійно пройтись по своїй вулиці, не жахаючись вибухів; провести дитину до школи; не боючись голоду, згодувати птахам щойно куплену хлібину…

    Михайло Семенович ЗАЙЦЕВ звільняв Харків, Полтаву, Кременчук. Після війни брав участь в електрифікації дільниці Київ - Бровари.

    Ілля Якимович ГУСЄВ призвався у грізному 1943-му з Казахстану в десантні війська під Москвою. У мирний час працював машиністом локомотивного депо Дарниця. Сьогодні їм є про що поговорити. Адже за плечима - майже вісім десятиліть, і з них десятки місяців, охоплені полум’ям страшних битв.

    Саме Дарниця й цього дня зібрала фронтовиків, бо для них, як колишніх залізничників, була серцем під час війни. Її бомбардували понад дві з половиною тисячі разів. 350 працівників загинули в один день. 121 прізвище увічнено на меморіальній плиті. Знати всіх поіменно - то вже наша з вами ціль. Й нам треба поспішати для того,

    «Щоб тільки неба очі голубі

    Цю землю завжди бачили в цвітінні.

    Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

    Щоб ці слова не вичахли, як руди»

    (Л. Костенко)
    Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    На «задовільно». Заради задоволення

    Днями у Києві на базі дорожнього фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив» відбувся другий етап турнірів з настільного тенісу та шахів серед працівників Південно-Західної залізниці. Участь у ньому взяли шість команд - від кожної дирекції залізничних перевезень та управління залізниці.


    Команда Конотопської дирекції - переможець турніру з шахів.

    За умовами турнірів до змагань не допускаються учні середніх та дитячо-юнацьких спортивних шкіл, студентська молодь, члени та кандидати в члени збірної команди України з настільного тенісу та шахів, а також спортсмени, які брали участь у чемпіонатах України.

    Таким чином до складу команд увійшли з тенісу по чотири представники (два чоловіка та дві жінки), з шахів змагалися тринадцять чоловіків та дев’ять жінок.


    Інженер-технолог Колійної машинної станції №112 Олена КОРЖУК.

    Тут слід зауважити, склалося враження, що в ДФСК «Локомотив» взагалі не читають «Рабочее слово». У попередніх репортажах зі змагань у цьому спорткомплексі ми звертали увагу на те, що організатори якось безвідповідально підходять до їх проведення, а саме - відмовилися від урочистої церемонії відкриття. Редакція й досі не отримала від керівництва «Локомотива» роз’яснень з цього приводу й не може проінформувати своїх читачів.


    Начальник відділу Дорожнього центру стандартизації і метрології Віктор СУДАКЕВИЧ.

    Проте повернемося до самих змагань. У настільному тенісі турнір проводився за коловою системою. Відверто кажучи, чогось надзвичайного побачити не вдалось. Жінки між собою грали дуже повільно, перекидаючи м’яч з однієї половини стола на іншу, сподіваючись лише на помилку суперниці. У чоловіків - цікавіше: були емоції, агресія, запал. Запам’яталися яскраві виступи Костянтина Коваля з Козятинської дирекції залізничних перевезень, Олександра Калюжного з локомотивного депо Конотоп, Миколи Коржука, інженера-технолога Коростенської колійної машинної станції, та інших.

    Цікавими були змагання шахістів. Це тільки з першого погляду шахи - гра розуму, інтелекту, яка вимагає спокою та зосередженості. Відповідно до умов турніру, контрольний час - 30 хвилин кожному учаснику до повного закінчення партії. Час туру - одна година. Тут змагання теж проводилися за коловою системою. З цього приводу довелось почути багато нарікань на адресу організаторів. «Ціла година на кожну зустріч - це занадто, - висловлює свою думку Володимир Зубарєв, машиніст електровоза локомотивного депо Шепетівка, - загалом вистачило б по п’ятнадцять хвилин кожному. Хіба ми - міжнародні гросмейстери?» Не менш обурень викликала й колова система турніру.


    Переможна подача Івана ПОБЕРІЯ.

    - За два дні кожен має відіграти по дванадцять партій. Де таке бачили? - ділиться своїми враженнями Михайло Жилін, провідний інженер галузевої служби локомотивного господарства. - Зазвичай на шахових турнірах грають не більше двох, максимум трьох партій за день. А вчора (перший день турніру - авт.) я зіграв сім поспіль. Мізки хіба що не плавилися.

    За думкою шахістів, доречно було б розподілити учасників по підгрупах і потім вже визначати переможців.

    Проте це не всі зауваження до організаторів турнірів. Дивно було побачити в складі команди Київської дирекції залізничних перевезень Оксану Чиченьову. Адже це майстер спорту міжнародного класу з настільного тенісу. Невже вона не брала участь у чемпіонатах України?

    Незважаючи на всі недоліки, турніри відбулися. Тепер є сенс розповісти про переможців. Призерами з настільного тенісу серед жінок стали: Любов Маєвська з Козятина - третє місце, друге - Наталія Бондарчук з Коростеня, а перше, хто б сумнівався, - Оксана Чиченьова. Серед чоловіків третє місце посів козятинець Костянтин Коваль, друге - киянин Владислав Хоменко, переможцем став Іван Поберій із Козятина. У командному заліку третьою стала команда Коростенської дирекції залізничних перевезень, другою - Козятинської, а переможцем - команда Київської дирекції.

    Тут слід зауважити, що нагородження учасників змагань відбувалося не одночасно - коли тенісисти отримували призи, шахісти ще не закінчили свої поєдинки. При цьому жінки-шахістки свої двобої завершили ще в перший день. Чоловіки ж боролися довго. Тому із запізненням голова Дорпрофсожу Орест Логошняк і голова молодіжної ради Дорпрофсожу Євгенія Олійник вручили нагороди турніру з шахів: за третє місце серед жінок - Євгенії Стритович з Конотопа, за друге - жмеринчанці Олені Проценко, а за перше - Тетяні Авдєєвій. До речі, на церемонію нагородження вона не з’явилася.

    Серед чоловіків кращими у шахах стали: з третім результатом - жмеринчанин Анатолій Осадчук, з другим - конотопчанин Олександр Боклах, а з першим - теж конотопчанин Олександр Шаповалов. У загальнокомандному заліку третьою стала команда Київської дирекції, другою - Жмеринської, а перше місце посіли конотопчани.

    Щодо нагород турнірів, тут є сенс зробити невелику ремарку. Представник команди Конотопської дирекції Павло Барладян із захопленням розповідав про те, що у складі його команди бере участь ветеран праці Ніна Сергіївна Невесела, колишній заступник старшого диспетчера відділу перевезень дирекції. На жаль, високих нагород вона не отримала, проте вражень і життєвого тонусу достатньо. Тому, вважаю, організаторам змагань слід подбати й про заохочувальні призи на кшталт «Найдосвідченішому…». Над цим є сенс замислитися.

    Турніри з настільного тенісу та шахів залишили багато питань без відповідей. На мій погляд, їхня організація та проведення не заслуговують на більше, ніж на трійку. Тобто на «задовільно». Оскільки попри запитання до організаторів турнірів більшість їх учасників отримали задоволення від спортивного азарту.

    Сергій ГУК, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ та Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Достойний суперник фаворита

    Щорічний волейбольний турнір, присвячений пам’яті організаторів спортивного руху на залізничному вузлі, відбувся в Конотопі.


    Команда локомотивного депо Конотоп.

    У ньому взяли участь команди локомотивних депо Конотоп та Щорс, Конотопської дистанції колії, окремого загону механізації Державної спеціальної служби Міністерства інфраструктури - «Зірка» і дві жіночі - залізничниць та Конотопського політехнічного технікуму. Саме вони й розпочали змагання. Відносно спокійно розпочали. Обидва колективи - давні суперники під сіткою. На боці залізничниць завжди були досвід і зіграність, у студенток - молодече завзяття. Сили приблизно однакові, тому спрогнозувати, кому усміхнеться спортивна фортуна і хто здобуде приз, виявилося складно. Але на цей раз перемогли залізничниці.

    Зате не виникало сумніву щодо фаворита серед чоловічих команд. Звісно, локомотивне депо Конотоп - переможець передноворічного залізничного турніру. Правда, з'явилася маловідома «Зірка». Навряд чи вистачить їй, подумалося, снаги протистояти натиску з боку залізничних волейболістів. Вистачило. У фіналі «Зірка» зустрілася з командою локомотивного депо Конотоп. Вона поступилася машиністам та показала, що може бути достойним суперником навіть фавориту.

    Павло БАРЛАДЯН, заступник директора Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень

    Лист-казка від банку, або Як виникають борги

    Спочатку був лист. Від одного із «розкручених» українських банків на адресу колишнього позичальника. Для того, щоб зайвий раз не рекламувати, назвемо цю фінансову установу «Дуже свійський банк». На двох окремих аркушах - звернення про необхідність сплати «боргу» (все сплачено - ред.), за адвокатські послуги та судові витрати. Як виявилося, невідомі особи, які прикриваються за вивіскою означеного банку вже давно практикують розсилання «листів щастя» колишнім клієнтам, які повністю розрахувались із банком, філіали якого функціонують на усій території України. На прохання редакції досвідчений юрист Дмитро КОСТЕРНИЙ прокоментував цю ситуацію.

    Кожний із нас у своєму житті читав казки. В основі цього жанру - захопливі розповіді про вигадані події та явища, які іноді сприймаються як реальні.

    До чого веду? Банківське кредитування приватних осіб сьогодні - це розширення фінансових можливостей за рахунок отримання в строкове платне користування грошових коштів банку на умовах повернення. Це реальна допомога населенню країни в придбанні побутових товарів, автомобіля, нерухомості або для вирішення інших фінансових питань.

    ПРОТИПРАВНІ ДІЇ ВІД БАНКІРІВ

    Факт: не дивлячись на соціально-грошову роль кредитів у суспільстві, позичальники все частіше стають об’єктами наживи. Так, позичальник, отримавши та повернувши банку кровно зароблені на ньому кошти, стає головним героєм казки. Казки, поява якої є результатом розумової вигадки та спільних дій невідомих осіб.

    Одним із таких героїв став колишній позичальник банку, який і звернувся до редакції. Сам того не розуміючи, він виявився дієвою особою казкової історії авантюрного характеру з настановою на вигадку. Про це він дізнався з отриманого листа-казки псевдобанку, в якому йшла мова про необхідність сплати боргу у розмірі 50 тис. грн. на вказаний рахунок (сума є зміненою - авт.) згідно з укладеним п’ять років тому кредитним договором. До листа було додано псевдорішення суду, про яке він теж дізнався в момент отримання цього листа. При цьому всьому, кредит та відсотки за користування кредитними коштами у загальному розмірі 20 тис. грн. (сума є зміненою - авт.), позичальник повернув банку в обумовлений договором строк. На підтвердження отримав квитанції банку про сплату щомісячних платежів за кредитом.

    Дочитавши до кінця лист-казку від горе-менеджерів із банківської установи, зрозумів, що у такій ситуації може опинитися будь-який сумлінний позичальник банку. Враховуючи актуальність даної тематики, наводжу читачам декілька ознак, за якими можна зрозуміти, що клієнтові штучно створюють борг.

    Взявши до рук листа-казку, необхідно його дослідити на предмет оформлення, наявності необхідних реквізитів. Для того, щоб документ мав юридичну силу, встановлюється перелік реквізитів, основними з яких є: найменування та реквізити банку, дата підписання та вихідний номер листа, текст, підпис та ініціали посадової особи банку, яка підписала лист.

    У разі відсутності або невідповідності хоча б одного з реквізитів, можна говорити про протиправні дії третіх осіб відносно вас.

    ТЕКСТ – НАЙВАЖЛИВІША З ОПЕРАЦІЙ

    Текст - це головний елемент документа. Підготовка текстової частини - одна з найважливіших операцій у діловодстві. Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, яку стисло викладено, грамотно, зрозуміло та об’єктивно, без повторів та вживання слів чи зворотів, які не несуть змістового навантаження.

    У даному випадку, текст листа-казки можна охарактеризувати як грамотні психологічні переконання адресата з боку «банкірів» у правомірності боргу, необхідності терміново здійснити погашення вказаної суми. Текст листа містить натяки на можливий арешт і продаж всього майна адресата та членів його родини, обмеження у праві виїзду за кордон, категоричну відмову банків у співпраці з адресатом, якщо той не сплатить казкового боргу.

    Слід відмітити, у Конституції України чітко задекларовано, що кожному гарантується недоторканість житла. Інакше, як за вмотивованим рішенням суду (стаття 30), ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 32), кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (стаття 33), ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним (стаття 41), ніхто не може бути примусово позбавлений житла. Інакше, як на підставі Закону за рішенням суду (стаття 47).

    В даному випадку, я раджу не звертати уваги на страшні погрози з боку псевдобанку, а логічно підійти до аналізу такого листа. Пам’ятайте, що ви, як сумлінний позичальник, занесені до клієнтської бази даних банку та маєте позитивну історію розрахунків. Ви є потенційним клієнтом інших послуг банку та, власне, майбутнього кредитування в залежності від ваших потреб. Тому не в інтересах фінансової установи звертатися до вас із вказаними погрозами з огляду на їх як незаконний характер, так і неекономічну доцільність.

    ПІДПИС. ВІДПОВІДНО ДО КОМПЕТЕНЦІЇ

    Підпис - обов’язковий реквізит документа. Він складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища. Документи підписують посадові особи відповідно до їхньої компетенції.

    Якщо в отриманому листі ви не знайдете підпису, ініціалів та прізвища посадової особи банку, це є черговим свідченням грамотно спланованої акції з виманювання грошей.

    РІШЕННЯ ЯКОГОСЬ СУДУ

    Рішення суду - це акт судового розгляду справи, яке виноситься по суті правових вимог. Згідно з чинним законодавством України рішення суду, яке вступило в законну силу, є підставою для примусового стягнення боргу. Судовий розгляд цивільної справи за позовом банку до позичальника в обов’язковому порядку передбачає виклик сторін на судове засідання, а також має інші процесуальні моменти розгляду справи.

    Законом України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 р. №3262-IV кожному надається право на доступ до судових рішень шляхом офіційного оприлюднення судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України у порядку, встановленому цим Законом.

    Тобто, якщо в отриманому вами рішенні суду вказані такі ідентифікатори як найменування суду, ініціали судді, дата ухвалення та номер справи, ви маєте можливість безкоштовно перевірити законність даного рішення в електронній системі Єдиного державного реєстру судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

    У нашому випадку, знайомий позичальник, як людина необізнана в питаннях судочинства, був дуже здивований існуванням судового рішення. При детальному огляді такого рішення суду було встановлено: відсутність дати та номера судової справи, інформації про виклик позичальника до суду та його неявки, ініціалів, прізвища та підпису судді, печатки суду. У свою чергу копія такого рішення суду не має засвідчення справжності її оригіналу (ініціалів, прізвища посади та підпису особи працівника банку, яка завіряє документ, печатки банку).

    Знаючи прізвище нашого позичальника, назву банку та регіон знаходження суду, мною здійснено пошук отриманого позичальником рішення суду. Як на диво, такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявилось. Самостійно виявивши вказані вище обставини та маючи письмові докази повного погашення кредиту, можете не хвилюватися, вас намагається ошукати не банк, в якому ви брали кредит, а шукачі легкої наживи. Однак, якщо у вас виникли сумніви з будь-якого питання, є невпевненість у своїй позиції, буде доцільним зібрати пакет документів із кредитного договору, підтверджуючих документів про сплату кредиту, листа-казки, рішення суду та звернутися за консультацією до фахового юриста, адвоката.

    Якщо вже так сталося, що ви взяли в кредит гроші та повертаєте їх банку в обумовлені строки, особливу увагу слід звернути на необхідність зберігання документів про сплату кредиту (квитанції, чеки і тому подібне). Такі документи є однією із гарантій вашого спокою та спокою вашого капіталу.

    Бажаю всім, хто був або планує стати позичальником банку, не стати головним героєм авантюрної казки.

    Дмитро КОСТЕРНИЙ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05