РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 36 (20 вересня 2013)
  • Випуск №36 20 вересня 2013
    Зміст
    1. Майбутнє починається сьогодні (Тетяна ШЕМЧУК, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    2. Головна опора колективу (Іван СОТНИКОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    3. Виробничі іспити (Микола ПАЦАК)
    4. Людина на своєму місці (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    5. Герман ЗАНАДВОРОВ - Дневник расстрелянного

    Майбутнє починається сьогодні

    Нещодавно в управлінні столичної магістралі за ініціативи Молодіжної ради Південно-Західної залізниці та при безпосередній підтримці з боку керівництва залізниці та Дорпрофсожу відбулася ІV звітно-виборна Молодіжна конференція дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці. В її роботі брали участь: начальник залізниці Олексій КРИВОПІШИН, голова Дорпрофсожу Орест ЛОГОШНЯК, заступник начальника залізниці Сергій ГОРІЛЕЙ, начальник служби кадрової та соціальної політики Алла ДРОНОВА, завідувач відділу організаційної і кадрової роботи Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України Олександр ГНАТЮК, а також 48 делегатів «нездоланної молодіжної команди», які прибули з гарним настроєм і налаштованістю на плідну працю.

    На засіданні, згідно із порядком денним, було підбито підсумки роботи Молодіжної ради за період з червня 2011-го по вересень 2013 рр. Відзначалося, що проведено певний обсяг робіт із реалізації «Положення про молодіжні ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України», «Програми підтримки молоді на 2011-2016 роки». Про здійснення планів щодо повсякденної роботи також говорили учасники форуму. Членів конференції було ознайомлено з основними напрямками роботи Молодіжної ради, а саме: забезпечення необхідних стартових можливостей для розвитку молодіжного руху в профспілці, надання йому більшої масовості та авторитетності; налагодження плідної співпраці з Дорпрофсожем та територіальними профспілковими організаціями, міжнародними та вітчизняними громадськими організаціями. А ще молодіжних лідерів турбують проблеми з підвищення рівня обізнаності з питань вирішення соціальних та побутових проблем, створення умов для поліпшення здоров’я молоді, залучення її до руху за здоровий спосіб життя; формування молодіжного інформаційного простору тощо.


    Нарада доречна. Її рішення підтримуємо, наголошує молодь Південно-Західної магістралі.

    Цілком природньо, що саме молодь - розумні та здорові хлопці та дівчата - стають координаторами нових ідей, саме вони втілюють у життя грандіозні проекти. Бо допоки людина молода, то й може багато чого зробити корисного для суспільства. Тому що молодість - найяскравіший період у житті кожного. У молоді роки рухаєшся вперед, усі перепони наче зникають на шляху, бо не відаєш страху. Ну і чим не період для впровадження сміливих ідей? Саме у цей період людина працює з найбільшою самовіддачею. І якщо все ж таки виникають якісь проблеми, вона їх вирішує і йде далі. Налаштована на успіх із завзяттям досягає найбільших висот.

    - Хочу подякувати молодим профспілковим лідерам за проведення такої необхідної, традиційної на залізниці зустрічі, - звернувся до присутніх Олексій Кривопішин. - На сьогодні це актуально: організовувати такі важливі для нас зустрічі і доводити той факт, що молодь - це наше майбутнє. Дуже важливо їй допомогти повноцінно жити, вчитися, творити. Про молодь взагалі можна розмовляти без кінця. А молодих фахівців лише до 28 років у нас на залізниці нараховується 13473 працівники та 8367 студентів, загалом 21840 осіб. Ми, разом з Дорпрофсожем, підтримуємо і будемо підтримувати надалі всі ваші ініціативи: навчання, підвищення кваліфікації тощо. Лише за навчання у вищих навчальних закладах за рахунок залізниці 32 працівників було сплачено за 2012-2013 роки 242 тисячі гривень. І це не дивлячись на складну економічну ситуацію, що склалася, - через зменшення транзитних перевезень немає поповнення залізничного бюджету. Але ми маємо надію, що виробничі обсяги будуть зростати, вдасться зберегти технологію збереження кількості працюючих.

    Крім того, Олексій Мефодійович наголосив, що молодь - мобільна спільнота, яка повинна бути дієвою, адже відчувається певний запал та ініціатива. На завершення власного звернення до учасників форуму начальник столичної магістралі побажав присутнім успіхів у праці та втілення нових ідей на робочих місцях. І, звичайно ж, пообіцяв всебічну підтримку та сприяння всім добрим намірам та справам.

    Ця зустріч допомогла молодим професійним лідерам почути про проблеми та досягнення теркомів, зробити певні висновки щодо методів навчання, формування свідомого членства у профспілці, організації дозвілля, занять фізкультурою та спортом, у сфері охорони праці та збереження здоров’я тощо.

    На засіданні виступив і Олександр Гнатюк. Він відзначив: «Сьогодні ми постійно відчуваємо плече підтримки з боку керівництва залізниці. Що ж робить профспілка для своїх працівників? Діяльність профспілки базується на принципах соціального діалогу з органами державного управління всіх рівнів. Пріоритетним напрямком при цьому в першу чергу є збереження рівня заробітної плати, зайнятість, умови праці тощо. Незважаючи на важкий фінансовий стан залізниці, підрозділів залізничного транспорту і транспортного будівництва, вдалося зберегти рівень пільг і соціальних гарантій трудівників». До речі, вже цього року заробітну плату залізничникам було підвищено двічі по 5%. Заслуговує на увагу і розвиток дисконтної програми профспілки, де також визначено роль та місце молодіжних рад. Президія Ради профспілки на засіданні 27 березня 2012 р. ухвалила постанову про запровадження соціального проекту профспілки - дисконтної програми. Остання має винятково соціальний статус. Основною її метою є надання системних знижок при купівлі товарів для членів профспілки в закладах, що реалізують товари та послуги населенню. Діє вона вже у 147 містах.

    - Сьогодні ми обговорюємо питання на найближчі два з половиною роки, - зазначив Олександр Гнатюк, - тому пропоную узагальнити усі проблемні питання і разом знайти шляхи для їх вирішення. Давайте разом будемо робити добрі справи та всіляко підтримувати молодіжний рух на залізниці.

    Доречним було звернення до молодих активістів столичної магістралі з боку голови Дорожнього фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив» Ольги СТОРОЖЕНКО.

    - «За здоровий спосіб життя!» - це гучний лозунг, яким часто користуються молоді люди, - наголосила Ольга Вікторівна. - Але чи так вже багато молоді бере участь у спортивних змаганнях, які організовує керівництво Південно-Західної залізниці та Дорпрофсож? Чекаємо активних на спортивних майданчиках.

    ІV звітно-виборна Молодіжна конференція дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці пройшла в теплій та дружній атмосфері. Її роботу визнано задовільною. В ході обговорення Молодіжна рада прийняла рішення щодо створення ініціативної групи Молодіжної ради в кількості 17 осіб, яких було обрано шляхом відкритого голосування. Також відкритим голосуванням учасників обрано і керівний склад. Головою Молодіжної ради одноголосно обрано Євгенію ОЛІЙНИК, а заступником - Євгенія СТЕМПКОВСЬКОГО.

    Підсумовуючи засідання, голова Дорпрофсожу Орест ЛогошнЯк звернувся до молодих профспілкових активістів, щоб вони не обмежувалися лише обговоренням, а переходили від розмов до активних дій, особливо стосовно співпраці з радами ветеранів.

    - Впевнений, - зауважив Орест Михайлович, - що проведена достойна зустріч буде корисною для всіх учасників - молоде покоління профспілок братиме активну участь у вирішенні важливих питань, пов’язаних із соціальною справедливістю. А новообраним побажаю успіхів у роботі.

    Не забули за сумлінну працю відзначити своїх активістів. Цього разу молодіжними відзнаками було заохочено Юрія КАЛІНСЬКОГО та Андрія ОВСІЄНКА.

    Тож, можна стверджувати, що Конференція пройшла на вищому рівні. За час проведення заходу усі стали однією великою родиною. Приємно, коли молодь розуміє, що зробити своє життя цікавішим, змістовнішим та комфортнішим можливо тільки разом, докладаючи спільних зусиль. Мене особисто порадувала чудова робоча атмосфера, доброзичливі обличчя та позитивний настрій учасників. У добрий час!

    БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю


    Євгенія Олійник

    Євгенія ОЛІЙНИК - голова Молодіжної ради:

    - Хочу висловити вдячність усім присутнім за висловлену мені довіру. Я у свою чергу зобов’язуюся докладати максимум зусиль для вирішення усіх проблемних питань, які виникатимуть у процесі роботи. Вважаю, до сьогодні успішно справлялася зі своїми обов’язками.

    На обліку молодіжної організації вокзалу та станції Київ-Пасажирський, яку я очолювала до виборів, перебуває 183 члени профспілки до 28 років. За звітний період на нашому підрозділі за участі Молодіжної ради відбулось чимало заходів. Наприклад, щорічно до Дня Перемоги Молодіжна рада допомагає в організації поздоровлення ветеранів. Молодь вокзалу та станції організовує покладання квітів до пам’ятних місць. Члени Молодіжної ради активно беруть участь у підготовці до святкування Нового року, Міжнародного жіночого дня, Дня залізничників. Усі проблеми та питання молоді лобіюються на засіданнях профспілкового комітету станції та по можливості вирішуються оперативно.


    Андрій Овсієнко

    Андрій ОВСІЄНКО - колишній голова Молодіжної ради:

    - Я вдячний усім молодим профактивістам, які брали активну участь у розбудові молодіжного руху на залізниці, профспілковим комітетам усіх рівнів, адміністрації Південно-Західної залізниці та її структурним підрозділам за розуміння у справі вирішення проблем молоді та дієву підтримку в роботі Молодіжної ради. Існують багато побутових проблем, проблем, пов’язаних з отриманням освіти, працевлаштуванням та кар’єрним зростанням тощо. Проте заслуговує на увагу очевидний і позитивний досвід роботи з дитячими будинками та притулком. Майже кожний підрозділ взяв шефство над одним із інтернатних закладів. Молодь виступає ініціаторами збору коштів, іграшок, одягу для обездолених дітей. А взагалі в даний час молоді є над чим працювати, і ми, молоді спеціалісти, будемо діяти.


    Тетяна Майстренко

    Тетяна МАЙСТРЕНКО - голова Молодіжної ради Конотопської територіальної профспілкової організації:

    - Наша Молодіжна рада об’єднує і представляє інтереси майже 1400 працівників. За звітний період ми плідно працювали. Проводились навчальні семінари для активістів, інформаційні дні та інші форми профспілкового навчання. Як один з найцікавіших нам запам’ятався виїзний семінар у Чернігові. На ньому ми обговорили низку питань, які хвилюють молодь, та познайомились з історичними пам’ятками стародавнього міста. Проводили конкурси між організаціями: на кращу театралізовану пісню, на найерудованішу команду, відбулося засідання клубу веселих та кмітливих. Молодь бере участь у святкуванні Нового року, Дня закоханих, 8 Березня та інших заходах, які проводяться в будинку науки і техніки імені Луначарського міста Конотоп, у містах: Ворожбі, Щорсі, Бахмачі, Хуторі Михайлівському. У соціальній мережі Фейсбук створено групу «Молодежь УКРПРОФЖД», інші інформаційні сайти, що інформують про проведення конкретних акцій та заходів, які проводять наші молоді активісти.


    Ганна Вознюк

    Ганна ВОЗНЮК - голова Молодіжної ради Козятинської територіальної профспілкової організації:

    - Наша рада відстоює інтереси 2725 чоловік. Підтримуючи пропаганду здорового способу життя, беремо активну участь у спортивних заходах та соціальних акціях. Для розміщення актуальної інформації про результати роботи Молодіжної ради протягом звітного періоду використовувались профспілкові та галузеві ЗМІ. Давайте працювати! Ми пропонуємо підвищити молодіжний вік до 33 років!


    Сергій Прогожук

    Сергій ПРОГОЖУК - голова Молодіжної ради Коростенської територіальної профспілкової організації:

    - Працюю головою Молодіжної ради не так давно, з червня поточного року. Хоч досвіду ще небагато, але твердо переконаний, що наша сила - в єдності та згуртованості. Тож нехай результатом нашої роботи буде не слово, а діло!

    Тетяна ШЕМЧУК, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Головна опора колективу

    На учбовому полігоні Фастівської дистанції електропостачання проведено практичні навчання

    Експлуатаційний полігон електрифікованих колій, які обслуговують фахівці Фастівської дистанції електропостачання, чималий. Контактну мережу тут вміють обслуговувати, як належить. А для того, щоб підлеглі не втрачали виробничі навички, начальник Фастівської дистанції електропостачання Микола ПІСКУН нещодавно організував і провів практичні змагання між підрозділами районів контактної мережі. На подібних заходах є можливість розглянути практичні навички фахівців, обмінятися думками, ознайомитись із індивідуальними підходами до роботи в різних колективах, продемонструвати щось нове в професії. Досконалість технологічних процесів, сучасні підходи, інструменти й матеріали, що застосовуються в роботі, безпечні умови праці - пріоритетні завдання господарства електрифікації. На це націлює і керівництво галузевої служби електропостачання.


    Кубок від начальника Фастівської дистанції електропостачання Миколи ПІСКУНА
    отримує старший електромеханік району контактної мережі на станції Сухоліси Роман ШЕПЕЛЬ.
    Роман Васильович подякував від імені всіх учасників змагань керівництву дистанції,
    тому що - «Знання і досвід, які набули тут, допоможуть у майбутньому»


    Старший енергодиспетчер Олександр БРОДСЬКИЙ, начальник району контактної мережі №5 Ігор ВАКАРЕНКО,
    електромонтер району контактної мережі ст. Миронівка Віктор ДАНИЛЕНКО
    та начальник району контактної мережі ст. Фастів-2 В’ячеслав СМОЛІН задовго до початку виробничих навчань.


    Нарада перед початком змагань.

    Провівши інструктаж, Микола Сергійович наголосив на тому, що змагання проводяться для відточування професійного досвіду. Не обійшлися того дня і без перевірки стану охорони праці у межах конкретних підрозділів. Цікаво, за задумом організаторів, райони контактної мережі мали право спрямовувати на змагання працівників на свій розсуд, досвід та стаж роботи за фахом до уваги не брався. Тобто пліч-о-пліч мали право змагатися і молодий робітник, і ветеран. Стимулом для участі у змаганнях була нагода з підвищення кваліфікаційного розряду. Бажаючі мали попередньо повідомити голову комісії про своє рішення.

    Мета заходу стала зрозумілою відразу, коли ми завітали на тренувальний полігон дистанції. Автомотриса вже була напоготові, поруч із виробничою зоною - лейтер (ізольована зйомна вишка). Кожний підрозділ отримав технологічні карти - значить, є керівництво до дії. Далі - жеребкування. Дивимось, як хвилюється молодь, яке завдання отримають більш досвідчені залізничники? Який інструмент, деталі потрібно брати на складі? А далі слід отримати наряд від представника підрозділу, робітники якого будуть виконувати завдання. Рухи електромонтерів під час виконання технологічних операцій чіткі і вивірені. Виробничу ситуацію, приміром, при капітальному ремонті колії, під час якого потрібно зняти напругу із контактного провода та закрити перегін для руху електрорухомого складу, вирішено. Потім - паралельно своя робота. Під час змагань на полігоні залізничники врізали ізолятори. Вставка контактного шестиметрового проводу та монтаж стикових затискачів - все відбувалося, як належить.

    Наступна команда займалася ревізією лінійного роз’єднувача. Отже, врізка високовольтного ізолятора пройшла успішно, ревізія лінійного роз’єднувача та інші роботи також не викликали великих нарікань з боку комісії. Значить, високу кваліфікацію електромеханіки та електромонтери, які трудяться у районах контактної мережі Фастівської дистанції електропостачання, підтвердили. Не будемо обтяжувати газетні шпальти технічними термінами.

    - Усі працюють по-своєму. Багато хто приїхав сюди із власними напрацюваннями, які продемонстрували колегам. Зараз в енергетичному господарстві велика увага приділяється методам і технологіям ощадливого виробництва, спрямованим на вдосконалювання технологічних процесів з обслуговування й ремонту електроустаткування. Сьогодні всім важливо підняти у своєму підрозділі рівень продуктивності праці, виключити або скоротити до мінімуму непродуктивні втрати. Провести оцінку здійснення технологічних процесів можна саме на таких заходах, як наші практичні змагання, - сказав наостанок Микола Піскун.

    І ще про одне хотілося б розповісти. Серед переможців, нагороджених Кубком від керівника Фастівської дистанції електропостачання, - підрозділ, який очолює старший електромеханік району контактної мережі на ст. Сухоліси Роман ШЕПЕЛЬ.

    У коротких інтерв’ю ми з’ясували суть думок працівників Фастівської дистанції електропостачання щодо проведення змагань.

    Олексій ЧОРНОБРОВ, електромонтер району контактної мережі на станції Сухоліси:

    - Роботи у нас, залізничних енергетиків, завжди вистачає. А от вдосконаленню навичок, навчанню новим прийомам ревізії контактної мережі поки що відводимо мало часу. Хотілося б надалі брати участь у подібних заходах.

    Максим ЗАПОРОЖЕЦЬ, електромонтер району контактної мережі на станції Сухоліси:

    - З тих пір, як закінчив залізничне училище, злинуло чимало часу. Щось підзабулось від часу навчання. Тож на ці змагання їхав із задоволенням. Утримувати контактну мережу на нашій дільниці у відмінному стані - ось чого намагаємося досягти. Змагання - це неабияка підмога у справі набуття досвіду.

    Микола ПОЛІЩУК, електромонтер району контактної мережі ст. Фастів-2:

    - В одному я переконаний на сто відсотків, як би не було важко вкластися за службовим завданням у технологічний норматив, професіоналам це по силах. Якщо свою справу, якій присвятив життя, любиш, жодні іспити не страшні.

    Олександр БУРЕНКО, електромеханік району контактної мережі ст.Фастів-2:

    - Те, що відновлюється інфраструктура Південно-Західної залізниці - добра традиція. Проведення подібних змагань вітаю особисто. Вірю, що, створивши творче середовище на нашій дистанції, зможемо поділитися досвідом із колегами з інших підрозділів галузевої служби електропостачання. Хто знає, може такі змагання слід влаштовувати для команд з усіх дистанцій?!

    Як наголосив у своєму зверненні до учасників змагань Микола Піскун, Фастівська дистанція електропостачання є сильною сьогодні завдяки не лише сучасному розвитку виробництва та впровадженню технічних новинок. Її головним багатством, опорою та надією на успішне майбутнє є люди, колектив. Охороні праці, як завжди, приділятимемо найбільшу увагу.

    Іван СОТНИКОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Виробничі іспити

    А вже осінь. Уже чітко видно її прикмети: то зачервоніли за вікном кущі шипшини, то майнули жовтолисті клени і яблуні, густо обвішані плодами. Краса. Якби тільки не похмуре небо та дощ, що зарядив сіятися з ранку і зовсім не збирався вщухати.

    ОСІННІЙ КОМІСІЙНИЙ ОБ’ЇЗД НАЧАЛЬНИКА КОНОТОПСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ Дмитра КУШНІРА та причетних фахівців розпочався із Крут. Так завжди. Бо це - головний хід, це інтенсивний рух і швидкості, це Бахмач з його трьома станціями. Тільки у Крутах репортерське завдання «тягне» на дощ. Тож прилаштовуюся услід за ревізорами, працівниками Конотопської дистанції колії і Бахмацької дистанції сигналізації і зв’язку іти в горловину аж до самого переїзду. Цікавлять мене рейки та шпали, бо колись познайомився тут із Михайлом Радченком, почесним залізничником і багатолітнім керівником першої дільниці Конотопської дистанції колії. Розповідав Михайло Іванович про успіхи минулих днів, проблеми нинішніх та мовив фразу, яка запам’яталася: «Машиністи дякують нам. Кажуть, коли виїжджають за Ніжин, так до самого Бахмача не збавляють швидкості».


    Начальник Конотопської дирекції залізничних перевезень Дмитро КУШНІР
    і начальник станції Плиски Олександр БАЙБАРАК.

    М. Радченко - вже на заслуженому відпочинку. Його місце зайняв інший фахівець. Не знаю, як у дистанції оцінюють роботу крутянських колійників тепер, та комісія зауваження мала. По-перше, вихлюпи. Їх після рясних дощів на станції багато. По-друге, биті шпали. Доводилося чути від монтерів, що якість шпал, що надходять з відповідних заводів, упала, що не витримують вони гарантійного строку експлуатації. Вірилося й не вірилося - все-таки бетон, аж поки сам не побачив, що розсипаються. Одна, друга…

    - Скільки на цій станційній колії битих шпал? - запитує ревізор Олег Скидан працівників першої дільниці.

    - Дві, - квапиться з відповіддю наймолодший. Та побачивши здивування членів комісії, відразу поправляється. - П’ять.

    П’ять чи більше, це стурбує будь-кого. Бо суть в якості. Із заводу надійшов брак, і монтери просто не встигають їх міняти.

    Але на переїзді був ще один «сюрприз» - ревізори помічають, що габаритна планка вища шаблону та обмотана клейкою стрічкою, бо тріснула вподовж. Тут уже, зрозуміло, нехлюйство. Уже не скажеш, що «вікон» не дають чи відповідну техніку не прислали. Дріб’язковий недогляд, планку замінять швидко, та такий стан справ справляє неприємне враження. Бо комісійний об’їзд - як екзамен, до нього готуються. Тим паче, що в дистанції перед цим була своя, внутрішня комісійна перевірка. Заступник начальника дистанції Андрій Лімонт, бачу, нотує кожне зауваження ревізорів, тож відповідні організаційні виводи будуть обов’язково.

    ДАЛІ - СТАНЦІЯ ПЛИСКИ. Де треба побілено, приміщення в нормальному стані, опалення працює, інвентар для зими є. Наче все й гаразд, але Дмитро Кушнір, начальник Конотопської дирекції, згадує начальницю сусідньої станції Крути Надію Шешеню - у неї було все на відмінно.

    Станція Плиски у попередні роки мала солідний пасажиропотік. Звідси їхали жителі Борзни, одного з районних центрів Чернігівщини. «А як нині?» - цікавиться начальник дирекції. «За минулий місяць у приміському сполученні 500 гривень недобрали», - ніяковіє квитковий касир Лариса Доля, наче вона в тому винна особисто. Їй на виручку приходить начальник станції Олександр Байбарак і пояснює ситуацію, що склалася останнім часом - пасажирів перехоплюють автоперевізники. Уранці із Борзни на Київ ідуть автобуси. Ціна квитка 45 гривень, у дорозі - трохи більше двох годин. А щоб виїхати залізницею, борзнянському пасажирові треба опівночі маршруткою доїхати до станції, звідси - електричкою до Ніжина, де ще треба зробити пересадку. Незручно. Та особливо нарікав Олександр Байбарак, що немає продажу квитків на недільний регіональний електропоїзд № 829. Усі їх розкуповують ще в Шостці. Навіть конотопчанам із бахмачанами не дістається.

    Вокзал станції Плиски капітально ремонтувався років десять тому. Будівельникам тоді вдалося зберегти первісний вигляд приміщення - воно єдине на дільниці Ніжин - Конотоп, обшите деревом, точніше, зримо нагадує вокзали початку залізничного руху. Також вписувалася у давній колорит будівля з двома відомими силуетами. Але будівельники заходилися поряд ставити новий. Давно заходилися. Наче й роботи мало, а, бач, дотягують до самих холодів. Правда, головний інженер будівельно-монтажного експлуатаційного управління №5 (БМЕУ-5) Анатолій Безродний переконливо говорив, що фінал близько - ось-ось здадуть.

    ОГЛЯД СТАНЦІЇ ЧЕРЕМУШКИ не зайняв багато часу. В поточному році тут переукладено п’ять стрілочних переводів, приміщення і територія доглянуті, опалення в робочому стані… І це при тому, що начальник цієї станції Артем Ільченко, зовсім юний, на посаді керівника працює другий рік та завершує навчання у залізничному виші. Дмитро Арсентійович Кушнір відзначає сумлінність начальника станції при підготовці до зими, а потім, коли від’їхали, скаже, що добра зміна буде старшому поколінню залізничників.

    На станції Бахмач-Київський комісію зустрічає начальник станції Олександр Примак і відразу ж веде комісію на пост електроцентралізації. Будівля триповерхова, велика, бахмачани власними силами намагаються утримувати її в належному стані, але допомога будівельників потрібна. Наприклад, час вже замінити старі вікна й двері, лінолеум у кімнаті чергового переслати, фасад перефарбувати. Й Анатолій Безродний гарантує вже завтра завезти новий лінолеум.

    А чергує по станції Ірина Гришко. Йдуть поїзди - їм треба готувати маршрут, начальник дирекції уважно придивляється до її дій, відповідні запитання від ревізора з безпеки руху… Словом, було від чого розхвилюватися й розгубитися. Та це на якусь мить. Далі відповідала чітко і впевнено.

    НАСТУПНА ЗУПИНКА - ВЖЕ БАХМАЧ-ПАСАЖИРСЬКИЙ. У центрі уваги начальника дирекції Дмитра Кушніра, зрозуміло, став вокзал. Гарний, пам’ятка архітектури, але фасад у тріщинах (про спробу його ремонтувати газета «Рабочее слово» в одному з номерів вже писала - авт.) і покрівля не витримала випробування негодою. Олександр Примак повідомляє, що розпочато ремонт даху. Затримують лише щоденні дощі. Будівельна організація працює зранку й допізна, стелить руберойд якісно.

    Зовсім інша ситуація в самому вокзалі. Затишно, тепло, зручно пасажирам. Та й касири звітують про успішну роботу. Приємне враження на начальника дирекції справили утримання поста електричної централізації станції Бахмач-Пасажирський і робота чергової зміни.

    Станція Халимонове - це вже під Конотопом. Чим прикметна? Солідною довжиною станційних колій, які треба утримувати в належному технічному та естетичному вигляді. Але штат малий та переважно жіночий. А бур’ян ой як росте швидко. Тому можна лише поспівчувати халимонівським залізничникам. Та ще прикметна вона частою зміною начальників. Хтось іде на підвищення, деякі - навпаки. На даний момент очолює станцію Микола Кліценко. Він доповідає начальникові дирекції про готовність до зими. Як і у всіх, є результат. Але заодно показує стіни, що затікають. Затікають, бо прямо під фундамент із даху ллється вода. Не було щоденних і рясних дощів - не було біди. А тут наче небо провалилося. Та головний інженер БМЕУ-5 обіцяє зарадити цьому лихові і зробити водовідведення.

    Завершується перший день комісійного об’їзду. Та й робочий день добігає кінця. Результати огляду після остаточного аналізу стануть відомі на окремій нараді, але я не помічаю, що члени комісії, як і сам її керівник, не розчаровані побаченим. Просто ще одна робоча осінь, ще одна перевірка до зими, яка Конотопську дирекцію ніколи не заставала зненацька.

    Микола ПАЦАК

    Людина на своєму місці

    З Петром МУСІЙЧУКОМ, наладчиком Коростенської колійної машинної станції, журналісти газети познайомились у Ніжині, де він перебував у виробничому відрядженні.

    Доволі непрості виробничі завдання доводиться виконувати колективу залізничників на станції. Реконструкція, яка розпочалась на початку літа, потребує великих виробничих зусиль. Тому сюди з’їхалось багато трудових колективів з усієї Південно-Західної, і кожний на своїй дільниці прагне виконувати спланований обсяг робіт якнайкраще.

    Щодо Петра Федоровича, то його не можна не помітити серед інших трударів, які працюють на колії. Він - щира, позитивна людина, і навіть незважаючи на складну роботу, а трудився він на рейкосвердлильному верстаті, виконував свої завдання з усмішкою.

    - Мій трудовий стаж понад 40 років, - каже Петро Мусійчук. - До залізниці я працював слюсарем на Коростенському хімічному заводі. Коли прийшов на залізницю, а було це у 2005 р., то вже мав уявлення про роботу колійників. Та й складно цих працівників не помітити, адже вони практично весь час на колії. Зовсім не жалкую про те, що прийшов працювати на залізницю. Коли є досвід, знання, вмілі руки, тоді будь-яке завдання під силу.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Герман ЗАНАДВОРОВ - Дневник расстрелянного

    УВЕРТЮРА

    Студеным осенним вечером - под копытами звенела земля - в село вошел отряд. Отряд был конный, большой. Партизаны заняли всю заречную сторону до леса, до школы на опушке.

    Они прорвались сюда с боями. Кони были мореные. Люди отощавшие. Они засыпали, едва присев в тепле. В хаты внесли раненых. Иные в бреду командовали, иные просили, чтоб убили; не трясли дальше.

    Штаб отаборился в квартире директора школы. Штабисты сушили портянки над плитой. Грелись чаем из липового цвета. За столом хозяйничала жена директора, молоденькая, тоненькая, как восьмиклассница. Штабистов было четверо. Трое задремали на диване. Командир ходил из угла в угол. Баюкал забинтованную руку.

    - Вы прилегли бы, - сказала хозяйка. Командир остановился перед ней. Он был высокий, должно быть, еще очень молодой; усталость, сросшиеся брови и форма немецкого майора делали его сорокалетним.

    - Спасибо. Я не устал.

    Женщина успела узнать от других: он был студентом. Война помешала ему окончить университет. Он стал организатором отряда и замечательным тактиком партизанской борьбы. Товарищи рассказывали о нем с восторгом.

    Командир ходил по комнате. За два года он привык к лесам. Он почти забыл, что существуют вот такие комнаты, с диванами, скатерочками, книгами, нотами и молодой женщиной.

    Женщина следила, полная удивления и сочувствия.

    Рояль отвечал на шаги гулом басовых струн. Командир боролся с усталостью и болью. Он был в полудреме. Путано думал о том, что надо бы не давать отдыха, надо идти дальше к Черному лесу. Там есть базы и товарищи, но у ребят нет сил и патронов мало. А на эти мысли наплывали другие, и ему хотелось тоже покоя, хотя бы несколько часов. Чертовски хотелось вытянуться в кресле, закрыть глаза, и чтоб играла музыка и женщина гладила волосы.

    - Сыграйте что-нибудь, - попросил он хозяйку.

    Она отказалась, смутившись. Она любила музыку, но играла плохо.

    - Жаль, - сказал он. - Я тоже только баловался. Все, казалось, времени нет.

    Он тронул клавиши жесткими пальцами здоровой руки и вздохнул.

    - Даже «Чижика» теперь не выстукаю. Вошел ухмыляющийся постовой.

    - Товарищ командир, к вам там чудодей какой-то добивается. Сладить нельзя.

    Постовой еще не договорил - за его спиной явилась нелепая фигура: тощий старик в обвисшем фетровом капелюхе, в длиннющем пальто - огородное чучело.

    Жена директора узнала его, его знало все село, и все село смеялось над ним, над долгими, как у дивчины, пестрыми от седины волосами, над тем, как он боязливо сторонился коров и коней.

    Война нагнала в село немало всякого народа. Приобживались, оженивались пленные, сбежавшие из лагерей, - русаки, грузины, узбеки. Приходили кто с «одной душой», кто волоча санки с ребятами и барахлишком. Повозвращались выгнанные из городов голодом и немцами сыны да внуки.

    Все же не было диковинней старика с долгими волосами. Дидько его знает, откуда такой взялся.

    Местная власть - налитой самогонкой старший полицай Рыгир - арестовывал подозрительного несколько раз. Добивались, не еврей ли. С фельдшером и без фельдшера раздевали донага. Отгибали уши. Заглядывали в зубы. Чудной старик все сносил терпеливо.

    Только глаза, обыкновенно туманные, иногда усмехались умно и презрительно.

    Тогда Рыгир впадал в ярость.

    - Ну, ты! Цурик! Не очень. Мы и сами грамотные. Ты нам папир давай. Понимаешь по-немецки? Паспорт.

    Установить, понимает ли пришелец по-немецки, не удалось. По документам, ушам, по мнению фельдшера выходило: он русский, из Киева. Вместе решили:

    - Верно, он поп! Как есть поп. И бис его знает, чего не признается.

    И милостиво дозволили жить в селе. Вначале он слонялся от хаты к хате. Краснея, заикаясь, просился ночевать. Но проку от такого ночевника было мало.

    Он не рассказывал замечательных историй ни про бои, ни про утечки от немцев. Отмалчивался, если любящие посплетничать бабы выпытывали про семью...

    Чаще всего его видели на речке.

    Он бродил по берегу, как черногуз, глядел в мелкую воду. Присаживался на вербу и снова глядел. Барабанил по коре длинными костлявыми пальцами... Не то напевал, не то ворожил про себя. Испуганно вздрагивал, будто со сна, когда проходящие обращались с приветствиями.

    Люди шли на мельницу. Он сидел. Люди уходили, смолов. Он все также глядел в воду.

    Иногда, если на плотине собиралась компания помольщиков, он подходил, приподнимал шляпу, становился в стороне: слушал или думал про себя. Голоса не подавал, но простаивал подолгу, особенно, если рассказывали про фронт, про партизан.

    И снова уходил из долины и бродил быстрее обычного, взволнованными неровными шагами...

    Мужчины - мельники, писари, даже учителя - пытались угадать, кто он: богач, у которого на годы хватит всего для обмена, опустившийся учитель, сумасшедший.

    Бабы были сердобольнее:

    - Може, горе у человека непереносимое на душе...

    Было в нем что-то такое - в глазах ли, в морщинах просторного лба, в манере держать голову, - что самые отчаянные не решались смеяться ему в лицо, не посмели, вопреки обычаю, дать издевательское прозвище.

    Село, как и власть, вынесло свое решение: старик «болен на голову», а «известно, тогда даже умнющий человек вытворяет такое, что никакой дурень не угонится».

    Его приютила обиженная судьбой кривая Галька. Сначала плакала, растрачивая не израсходованную за одинокую жизнь нежность: «Дитя ты мое сивое!» Потом стала поругивать, говорили, и бивала, однако жалела: в хате и борще не отказывала. Бабы смеялись:

    - Нашла себе Галька на старость не то мужа, не то дите...

    (Продолжение следует)


    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05