РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 32 (16 серпня 2013)
  • Випуск №32 16 серпня 2013
    Зміст
    1. Людмила ТЕСЛЕНКО: «Душею я завжди на станції» (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    2. Якій бути платформі? (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    3. Вважається зразковим у вагонному господарстві! (Микола ПАЦАК, Фото Василя ЛУЦЕНКА)
    4. Із нагородою!
    5. Вінницькі «вантажники» позицій не здають (Никифор ЛИСИЦЯ)
    6. Вандальні прояви з боку горе-пасажирів - суттєві збитки для бюджету столичної магістралі (Іван СОТНИКОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    7. Головне – знайти однодумців (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    8. Вчаться логічно мислити й перемагати (Оксана КЛИМЧУК)

    Людмила ТЕСЛЕНКО: «Душею я завжди на станції»

    На почесному місці у кабінеті начальника станції Миронівка Людмили ТЕСЛЕНКО - добрий десяток дипломів від генерального директора Укрзалізниці за призові місця, якими відзначено очолюваний нею колектив протягом останніх років. Проте підрозділ лише тоді стає лідером, якщо тут одночасно із дотриманням сучасної технології управління перевізним процесом відчутне місце віддається удосконаленню виробничого процесу за умов вимогливого відношення до колег.

    Протягом шести років Людмила Іванівна очолює цей підрозділ із величезним фронтом робіт: технолого-економічні показники зростають, йде вгору і продуктивність праці. За компетентність і відповідальність Л. Тесленко поважає керівництво столичної магістралі. Як фахівця, як непересічну особистість. А підлеглі знають, що вона може спитати, як говорять, по повній, але у жодному разі не відмовить у пораді, завжди прийде на допомогу у важку хвилину.

    Людмила Іванівна розповідає, що із самого дитинства не уявляла для себе іншого трудового шляху, як пов’язати власну долю із залізницею. Будинок, де вона і досі мешкає, - поруч зі станцією. Тож швидкі експреси та великовагові поїзди проходили через дитинство та юність за чітким розкладом.

    Батьки - працівники торгівлі - після закінчення їхньою донькою середньої школи із золотою медаллю благословили на навчання у залізничному вищому навчальному закладі. Стаціонарний факультет у Дніпропетровському інституті інженерів транспорту за спеціальністю «Управління процесом перевезень», а згодом, за сімейними обставинами, - заочне навчання у тому ж таки ДІІТі дозволило взяти хороший старт на початку кар’єрного зростання.

    Життя завжди випробовує людину, а на службі - тим паче. Їй поталанило на наставницю - інженера станції Таїсію Михайлівну БезгІну. Від неї отримувала впевненість у власних силах. Оператор при черговому по станції, чергова по парку, чергова по станції, начальник технологічної контори, інженер станції, тепер - начальник. Робота складна, у найвищому ступені відповідальна.

    Людмила Тесленко не справляє враження «залізної леді» - чарівна, мила жінка. Як їй вдається управляти таким непростим господарством?

    Вона розповідає, що допомагає тверде переконання - люди навколо чудові, і потрібно до них підходити із увагою. Зрозуміло, що і суворі хвилини розмови з нехлюями - то також у службовому розпорядку начальника станції. Головне - знати тонкощі спілкування з людьми. А ще створити комфортні умови для роботи не лише з технічної, матеріальної точки зору, але і у психологічному плані. Тоді колеги будуть мотивовані на успішну роботу. Щодоби на миронівські колії з Одеської залізниці надходить до тридцяти вантажних поїздів, а відправляються у зворотному напрямку 25 - 28. Для чіткої роботи станції мають працювати і оборотне локомотивне депо, і пункт технічного огляду вагонів, і місцеві енергетики, спеціалісти із забезпечення безперебійної роботи засобів централізації, сигналізації та блокування… Отже, начальник станції - справжній керманич величезного залізничного вузла. На станції Миронівка - це тендітна жінка.

    Людмила Іванівна зізнається, що віддає службі майже весь час, приділяючи мало уваги доньці. Але оскільки з рідною дитиною стосунки змалечку побудовано на любові і терпінні, Л. Тесленко звикла віддавати цікавій роботі будні і часто-густо навіть вихідні. Чому?

    - Душею я завжди на станції, - зізналася наостанок відмінник служби перевезень Людмила Тесленко.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Якій бути платформі?

    Згідно з рішенням Укрзалізниці та відповідно до «Програми приведення до належного технічного стану об’єктів і споруд пасажирського господарства» на Південно-Західній залізниці здійснюється оновлення приміської інфраструктури. Сьогодні будівельники-залізничники відремонтують і заново зведуть 14 приміських пасажирських платформ. Поза цим будуть знесені і заново збудовані відразу кілька приміських пасажирських платформ на станціях і зупиночних пунктах різних напрямків столичної магістралі. Це робиться з метою підвищення якості обслуговування пасажирів та безпеки приміських пасажирських перевезень.


    - В реалізації цих проектів бере участь колектив нашої служби, - розповідає перший заступник начальника галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Костянтин ЛЯСКОВСЬКИЙ. - Нині ведуться роботи на різних напрямках: Коростенському, Фастівському та Ніжинському. А ще зупиночні пункти Північного півкільця міської електрички Зеніт, Рубежівський, де ми закінчуємо будівництво нових високих пасажирських платформ. Також наші будівельники працюють на станціях Тетерів, Буча, Бровари, Ніжин та зупиночних пунктах Корчі, Загальці. Ми демонтуємо платформи радянського часу, на їх місці зведуться нові споруди, зовнішній вигляд яких буде відповідати сучасним стандартам. Наразі збудовано та впроваджено в експлуатацію низькі пасажирські платформи на зупиночних пунктах Малютянка, Загальці. Окрім цього, відремонтовано високі платформи на зупиночному пункті Вишняки та станції Сорочий Брід.

    Водночас силами Київського будівельно-експлуатаційного управління №1 виконано заміну аварійних плит покриття на ряді високих пасажирських платформ дільниці Київ - Ніжин. «У майбутньому, для створення безпечних умов пасажирам, залізниця планує реконструювати та перебудувати всі старі та фізично зношені платформи на нові. «Кандидатів» на реконструкцію вибирають, виходячи з часу їх побудови та існуючого технічного стану», - зазначає Костянтин Лясковський.

    Журналісти «Рабочего слова» вирішили пересвідчитись, як проходять капітально-ремонтні роботи на зупиночному пункті Зеніт для пасажирів міської електрички.

    Ми приїхали в обідню перерву, та, як виявилось, ніякого обіду тут для Жмеринського будівельно-монтажного поїзда №649 немає. Терміново потрібно розвантажити бетонні плити. Двоє залізничників Вадим Дудар та Андрій Палюх (на фото праворуч), виконували стропування. Всі інші, а бригада складається з дев’яти чоловік, працювали на будівельному об’єкті.

    Хоча ще не закінчено до кінця роботу, втім вже вимальовується новий, якісний вигляд (на фото внизу). Свіже асфальтове покриття - на половині платформи, здійснюється монтаж нових сходів, адже платформа достатньо висока. Чекають своєї черги і й нові навіси для пасажирів, а лави після завершення всіх робіт будуть встановлені на ті міста, де пасажири звикли чекати міської електрички.

    Олександр Мельничук (на фото вверху), майстер, розповідає: «Ми повинні здати в експлуатацію платформу по непарній колії до кінця липня. Потім аналогічні роботи будуть виконані по пасажирській платформі парної колії. Завершити їх передбачається до кінця серпня. Варто зазначити, що тут вперше застосовується влаштування буровою машиною котлованів діаметром 700 мм під фундаменти платформи, виконавець робіт - Вінницький БМП-392. Після остаточної реконструкції зупинний пункт істотно змінить вигляд і буде відповідати назві столичного транспортного вузла, бо поруч - метро, автобуси та тролейбуси, що зручно і звично для городян, - каже Олексій Євгенійович.

    Насамкінець про важливе. До честі керівництва й фахівців столичної магістралі, вони навіть у скрутний кризовий період зуміли налагодити чіткий ритм роботи на об’єктах, що дозволило за короткий термін - всього за два місяці - здати більшість об’єктів приміської інфраструктури, а все це працює на безпеку руху залізниці та пасажирських перевезень.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Вважається зразковим у вагонному господарстві!

    Вісімдесят літ виповнилося вагонному депо Конотоп. Як і багатьом іншим на залізниці, виокремленим наркомівським наказом у липні - на початку серпня 1933 р. із паровозних. До історії конотопчани ставляться бережно, тому день народження свого залізничного підрозділу відзначають щорічно. Традиційно на цьому святі підбивають підсумки роботи, вшановують кращих виробничників, традиційно вітають ветеранів і покладають квіти до меморіалу вагонникам, які загинули в роки війни. Але вісімдесят - це вже солідна дата.

    Вагонне депо Конотоп завжди було авторитетним підрозділом на вузлі. Але за останній час потужність його помітно зросла. Час іде. Галузь реформується. До структури тепер уже експлуатаційно-ремонтного депо увійшли Дорожні вагоноколісні майстерні станції Ворожба, пункти технічного обслуговування вагонів на станціях Ніжин та Чернігів, тож колектив нині налічує понад 700 працівників.


    Під час святкування 80-ліття Конотопського експлуатаційно-ремонтного вагонного депо.

    Приємно пройти територією депо. Скрізь видно господарську руку. Скоріше, руки, що дбають і про виробничі показники, і про поліпшення умов праці. Колись, помічаючи чистоту на коліях, доглянуті клумби, де немає жодного папірця на доріжках, запитував вагонників, як досягається такий порядок і в який день вони прибирають територію. «А ми не смітимо», - була відповідь.

    Красномовна деталь, та хтось може дорікнути, що основне завдання депо - ремонтувати вантажні вагони і гарантувати їх безпечний рух у зоні обслуговування. Не заперечую. Навіть можу назвати цифри, які підтвердять успішне виконання виробничих завдань. Але краще процитую слова із недавнього виступу: «Першим моїм бажанням було пройти й оглянути цехи та територію, вкотре переконатися в тому виробничому порядку, у тій дисципліні, яка так помітна на кожному робочому місці. Ваше депо вважається одним із кращих на Південно-Західній залізниці, я б сказав, зразковим у вагонному господарстві. Ви є гордістю всього колективу Південно-Західної залізниці».

    Ця висока оцінка роботи конотопчан належить начальнику столичної магістралі Олексію КРИВОПІШИНУ, який вітав того дня трудівників депо з 80-ю річницею. За словами начальника залізниці, є рішення фінансувати придбання необхідного для ремонту вагонів обладнання. «Вважайте це подарунком від керівництва залізниці вашому колективу», - сказав Олексій Мефодійович. Він також відзначив роботу деповчан на прикордонних пунктах переходу Південно-Західної.

    Начальник залізниці Олексій Кривопішин вручив нагороди деповчанам. Знак «Почесний залізничник» отримав начальник цього підрозділу галузевої вагонної служби Володимир ФЕДОРКО.

    На мітингу з нагоди 80-ліття виступив перший заступник голови Сумської обласної державної адміністрації Віктор ЧЕРНЯВСЬКИЙ. Він теж високо оцінив роботу залізничників і вручив подяки від голови Сумської обласної держадміністрації оглядачам вагонів Олегу СОЛЯНИКУ, Леоніду КУЛІЧЕНКУ, провідному економісту підрозділу Лідії ГРИШКО та бригадирові Олександру ЛУЦЕНКУ.

    Володимир Федорко, виступаючи від імені колег, запевнив, що колектив депо продовжуватиме славні трудові традиції вагонників Конотопа, добиватиметься ще вищих результатів у роботі.

    Святкування 80-ї річниці продовжилося біля деповського меморіалу. Учасники поклали квіти до обеліску, засвідчивши шану старшому поколінню та згадавши, з якою самовідданістю працювали вони у роки війни і післявоєнний час. Приміром, у вересні 1943 р., коли місто було звільнене від німецьких загарбників, депо лежало в руїнах. Але вже в січні 1944-го буремного року звідси вийшов перший відремонтований вагон.

    Покладання квітів - постійний елемент сценарію святкування дня народження депо. Але віднині він доповнюється ще одним виразним штрихом - посвяченням у вагонники. Шість випускників Конотопського вищого професійного училища №4 - Максим Безпалий, Тарас Тарасенко, Руслан Ковалевський, Дмитро Євсюков, Олексій Михайленко та Денис Левенець - влилися у славний колектив, стали оглядачами-ремонтниками вагонів. Їм начальник депо вручив необхідні в роботі надійні та потужні ліхтарі, а голова профкому Юрій ШИШ - квитки членів галузевої профспілки залізничників.

    З нагоди 80-ї річниці на деповську Дошку пошани занесені пресувальник колісних пар Іван КАЛЬЧЕНКО, слюсар Сергій ХОЛОДНИХ, електрогазозварник Олександр ГРАДУН й оператор ПТО Любов ПУШЕНКО. А учасники вузлової художньої самодіяльності привітали колектив чудовим концертом. Таке не забувається!

    Микола ПАЦАК, Фото Василя ЛУЦЕНКА

    Із нагородою!

    За довголітню сумлінну працю на залізничному транспорті, забезпечення перевезень вантажів, виконання якісних та експлуатаційних показників, високий професіоналізм і творчу ініціативу в роботі та з нагоди 80-річчя від дня заснування експлуатаційно-ремонтного вагонного депо Конотоп начальник Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИН нагородив:

    Медаллю Південно-Західної залізниці «Кращому працівнику» Олександра Васильовича ТАРАСОВА - столяра 6-го розряду та Ігоря Вікторовича ІСКРУ - електрогазозварника 5-го розряду;

    Знаком «Відмінник Південно-Західної залізниці» Володимира Євгеновича НІКОЛАЄВА - слюсаря з ремонту рухомого складу 5-го розряду;

    Почесною грамотою Південно-Західної залізниці Володимира Вікторовича ЛИТОВЧЕНКА - оглядача-ремонтника вагонів 5-го розряду та Миколу Аркадійовича ФЕСЮНА - оглядача-ремонтника вагонів 5-го розряду;

    Годинником від начальника Південно-Західної залізниці Олександра Івановича ПУШЕНКА - оглядача-ремонтника вагонів (старшого) 6-го розряду та Вадима Миколайовича БЄЛКУ - начальника майстерень.


    Вінницькі «вантажники» позицій не здають

    Минулого року трудовий колектив ст. Вінниця, який очолює Микола ВАПНЯРУК, за результатами економічної діяльності визнано одним із кращих в Укрзалізниці, за що його нагороджено Почесною грамотою та виплачено грошову премію. Як же з початку нинішнього року попрацював персонал станції?

    - Минула затяжна зима не кращим чином позначилась на нашій роботі, - розповідає начальник станції Микола Вапнярук. - У перші місяці ми дещо відставали від виконання планових завдань. Однак ситуацію ми виправили і сім місяців закінчили із вищими показниками, ніж були торік.

    У підтвердження слів керівника наведемо декілька важливих показників. Минулого року за аналогічний період було навантажено майже сім тисяч вагонів, а нинішнього цей показник сягає понад вісім тисяч сімсот одиниць рухомого складу. Ще більші перевищення показників із вивантаження вагонів. Їх на загальних місцях станції та під’їзних коліях підприємств вивільнили від вантажів 7238 одиниць, що на 13,6 відсотка більше, ніж за цей період торік.

    Зростає й продуктивність праці. Відчули тут й зростання зарплатні. Це цілком закономірне явище, адже краща робота має фінансово стимулюватись. В першу чергу у тих працівників, які докладають усіх зусиль при виконанні своїх службових обов’язків. А таких на станції чимало. Серед кращих керівництво цього підрозділу відзначає старших товарних касирів Тетяну Найду, Світлану Кравчук, інженера-технолога Любов Стручкову, старших прийомоздавальників Катерину Чуприну, Ларису Козаченко, складачів поїздів Василя Бондаренка, Сергія Дмитренка, чергового по парку Юрія Базюка. До речі, Юрій нещодавно захистив диплом інженера і тепер, збагачений знаннями, уміло організовує роботу усього вантажного парку.

    За рахунок чого вдалось збільшити обсяги вантажних робіт? Це запитання адресую заступнику начальника станції з комерційної роботи та маркетингу Ігорю Барабашу.

    - Нинішнього року ми значно більше ніж у попередні роки почали завантажувати великі універсальні контейнери, - пояснює мій співрозмовник. - Із Вінницького олієжиркомбінату вже відправлено понад 400 контейнерів із продукцією цього підприємства, та майже сотню таких же «великоваговиків» із лісоматеріалами. Їх ми відправляємо відповідно в Одеський морський порт, а звідти суднами транспортують до Китаю. Крім того, ми чіткіше налагодили вантажно-розвантажувальні роботи у себе на станції. На сьогодні у нас задіяні всі три вантажні райони, які очолюють відповідно Оксана Слободянюк, Микола Зорук та Наталя Семенюк. Тут задіяні нові технології, у тому числі і для завантаження деревини у контейнери. Більші вимоги ми пред’являємо і до наших клієнтів, які використовують під’їзні колії. Це дозволяє прискорити роботи з навантаження та вивантаження вагонів. А значить, й покращити показники в роботі.

    Щодо показників, то варто назвати ще декілька із них. Так простій вагона під однією вантажною операцією значно скоротився від запланованого, а статичне навантаження, навпаки, зросло. Це ще раз засвідчує значний прогрес для колективу станції. Зокрема, за рахунок зростання статичного навантаження та скорочення простою місцевого вагона, умовно вивільнено до п’ятисот рухомих одиниць.

    Додали в роботі не лише працівники вантажного цеху, а й фахівці, що забезпечують рух поїздів та їх формування на станції.

    - У нашому підрозділі працюють фахівці, які досконало знають свою справу, - розповідає заступник начальника станції з оперативної роботи Микола Гусак, - вони й забезпечують успішні поїзний та маневровий процеси. А уміло її організовують чергові по станції Сергій Простапчук та Юлія Романовська. А також маневрові диспетчери Сергій Самойлюк, Володимир Іщук, Петро Дячок, Анатолій Сугак та Сергій Черната. Саме завдяки їх умілій роботі скоротився простій транзитних поїздів та поїздів під переробкою, що забезпечило чималий економічний ефект. Адже крутиться вагонне колесо - до галузевого бюджету залізниці.

    А коли говорити про загальні здобутки цього передового трудового колективу, то необхідно назвати головні показники. А це місцеві доходи, які майже на половину перевищили минулорічні та більше ніж на двадцять відсотків перевершили планові завдання. Доходи від перевезень також значно зросли, порівняно з минулим роком, і склали суму значно більшу шести млн. грн. Досягнуто й економії паливно-енергетичних ресурсів, зокрема бензину та електроенергії. Словом, є певні позитивні результати за всіма показниками. А це заслуга всього трудового колективу, який на сьогодні складається із 180 фахівців. І це не лише названі вище, а й головний інженер Василь Мельник, провідний економіст Євгенія Портна, головний бухгалтер Тетяна Ядрихівська, помічник начальника станції з кадрової роботи та соціальних питань, він же й голова профспілкової організації станції Станіслав Семенюк.

    Від редакції. Очевидно, що вінничанам доводиться працювати із різноманітними видами вантажів. І тут розуміють: жодних технологічних збоїв не має бути. Поступово зростаючі обсяги переробки вантажів, як запевняє керівництво станції, нікого не лякають. Навпаки, це сприймається як виклик на випробування сил, вмінь, характеру, колективу.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Вандальні прояви з боку горе-пасажирів - суттєві збитки для бюджету столичної магістралі

    Взятися за написання цього матеріалу спонукала інформація від прес-центру Укрзалізниці про те, що 95% обшивок сидінь у приміських поїздах псують пасажири. Біда та й годі. Вандалам до душі саме літній сезон перевезень. Напевне, щось із психікою відбувається. Чи через спеку, чи через магнітні бурі, а можливо, причина в усьому, у першу чергу, це - звичайне невігластво, безвідповідальність з боку горе-пасажирів. Не все ще зроблено для унеможливлення виникнення випадків вандалізму і з боку правоохоронців.

    Покриття витрат, які несе залізниця, якщо міліціянтам вдається затримати злодюжок, - усього 10 відсотків від загальної суми збитків. А ще залізниця витрачає кошти на відновлення скла у віконних блоках, дверях салонів і тамбурів, які розбивають хулігани в електропоїздах. Крім того, залізничники мусять виготовляти нові дивани для сидіння пасажирів, що злодюжки цуплять у вагонах. Бюджет приміського господарства втрачає, пасажири скаржаться на недостойне обслуговування. Замкнене коло. Сьогодні про те, які саме відчутні збитки несе бюджет залізниці від функціонування всього приміського сектору не лише через вандальні прояви.

    У розмові із начальником галузевої служби приміських перевезень Південно-Західної залізниці Олександром ПІДКОПАЛОВИМ вдалося з’ясувати, що на залізниці неодноразово вживалися заходи для збільшення виручки у приміському сполученні.

    - Олександре Васильовичу, чи є доходи від діяльності служби, зважаючи на незначне підвищення ціни на квитки у приміському транспорті? Якими у цьому разі є експлуатаційні витрати? Скільки гривень, що інвестовані залізницею у приміське господарство, повертається до залізничного бюджету?

    - Зрозуміло, вас цікавлять статистичні дані, які дозволили б уявити, на скільки збитковими є приміські перевезення. На залізниці неодноразово вживали різних заходів для збільшення виручки у приміському сполученні. Створено посадкові групи від вузлів, працюють ревізори. Однак на сьогодні ситуація з дохідністю приміських перевезень не покращується. Аналіз засвідчує, що доходи в приміському сполученні за шість місяців поточного року становлять 76,2 млн. грн., а експлуатаційні витрати - 435,1 млн. грн. Тобто збитки в розмірі майже 360 млн. грн. Покриття витрат - усього 17,5%. Це означає, що від однієї гривні вкладень у приміський комплекс до бюджету залізниці повертається лише 17 копійок. Від платних перевезень залізниця отримує трохи більше 62 млн. грн., тобто з однієї гривні, яку заплатив пасажир, бюджет столичної магістралі отримує - 14 копійок. На інших залізницях цей показник є не набагато вищим.

    - Якою є середня населеність поїзда? Цікавлять і доходи на один відправлений поїзд. А якими є витрати?

    - Населеність - це «обілечування» пасажира - і за пільговими, і за звичайними квитками. Мова йде і про обов’язкове оформлення так званих «нульових» квитків, адже кожен такий проїзний документ - це реальний облік перевезених пасажирів пільгових категорій і можливість продемонструвати цей облік обласним адміністраціям. Це дає змогу зменшити збитковість у приміських перевезеннях. І у цьому питанні все, зазвичай, залежить від провідника. Середня населеність електропоїздів, цілком зрозуміло, є не всюди рівною. Приміром, на Київській дирекції середня населеність приміських поїздів складає 70%, але на окремих дільницях з найбільш інтенсивним переміщенням пасажирів, таких як Київ - Фастів - Київ, Київ - Ніжин - Київ, Київ - Яготин - Київ, середня населеність поїздів складає 100%. На Козятинській дирекції середня населеність приміських поїздів складає 44%. У приміських поїздах, що обслуговують Жмеринську дирекцію, цей показник дорівнює 60%, але на дільниці Гречани - Шепетівка середня населеність поїздів складає 17%. На Коростенській дирекції середня населеність приміських поїздів - 53%, але на окремих напрямках, таких як Житомир - Коростишів - Житомир, Овруч - Возлякове, показник, про який йде мова, сягає 12%. На Конотопській дирекції середня населеність приміських поїздів складає 44%. Доходи на один відправлений поїзд становлять 1 тисяча 203 з половиною гривні, при цьому витрати - понад 6871 гривню. Тобто, витрат майже у шість разів більше! Збитки на один відправлений поїзд - 5 тис. 668 грн.

    - Неодноразово пересвідчувався у тому, що на окремих маршрутах із великою населеністю працює по два провідники, які фізично не встигають реалізувати квитки для всіх пасажирів. У той же час на певній кількості маршрутів у малонаселених поїздах також працюють по два-три провідники. Чи правильно це?

    - Дійсно, в деяких приміських поїздах з високою населеністю (100% і більше) 2-4 квиткових роз’їзних касири не в змозі провести стовідсоткове «обілечування» пасажирів. Цю проблему можна вирішити шляхом організації роботи квиткових касирів із розрахунку: один провідник (роз’їзний касир) на два вагони. У той же час це призведе до збільшення витратної частини приміських перевезень.

    - Як справи із підробкою проїзних залізничних документів?

    - Завдяки проведенню «заслонів» на станціях дирекцій, роботі мобільних бригад має місце вилучення підробних посвідчень, проїзних документів. Дані документи направляються до лінійного відділу транспортної міліції для подальшого порушення кримінальних справ. За 6 місяців 2013 року надіслано 22 листи до лінійних відділів міліції, вилучено 73 підробних посвідчення, 548 недійсних квитків.

    - Чи існує премія для провідників, які перевиконують план з виручки?

    - Згідно з положенням про преміювання кожен квитковий касир із роз’їзним характером роботи або провідник-касир, за умови виконання плану, має право на отримання грошової винагороди. Зазначу, на кожній дирекції залізничних перевезень існує свій відсоток преміальної оплати.

    - Олександре Васильовичу, чи не варто прислухатися до думки, що у провідника має бути стандартна сумка? У ній, крім виручки, мають знаходитися відповідні документи, посвідчення та інструкції. Якою є Ваша думка?

    - На сьогодні роз’їзні квиткові касири підпорядковані дирекціям залізничних перевезень. Для зберігання касового апарату, документів доцільно придбати для роз’їзних квиткових касирів сумки з логотипом (емблемою) відповідної дирекції, що дасть змогу пасажирам бачити особу, яка заходить у вагон і починає проводити перевірку квитків та «обілечування» пасажирів у приміському поїзді.

    Користуючись нагодою, звертаюсь до провідників та інших залізничників. Закликаю із розумінням ставитися до потреб залізниці та сумлінно виконувати свої посадові обов’язки. Шановні пасажири, не проходьте мимо злодюжок, які ламають вагонне обладнання, псують меблі, розмальовують салони та корпуси вагонів. Коштів на оновлення приміського залізничного транспорту на сьогодні залізниця немає. Тож варто берегти електропоїзди та дизель-поїзди у першу чергу пасажирам! У виникненні проблем, що існують у приміському сполученні, величезна провина від вандальних проявів з боку горе-пасажирів!

    - Дякую за бесіду! Бажаю успіхів!

    Іван СОТНИКОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Головне – знайти однодумців

    Найдоступніший вид транспорту. Так часто-густо називають залізничний комплекс, порівнюючи його із автомобільним та авіаційним. Велика і розгалужена мережа залізниць дозволяє подорожувати практично всією Україною. Зрозуміло, що таку інфраструктуру потрібно підтримувати у належному стані, вчасно ремонтувати.


    Фрезерувальник Григорій КРАВЧУК - «Мрію про те, щоб свій досвід передати молоді».

    ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ РЕМОНТОМ СКЛАДНОЇ КОЛІЙНОЇ ТЕХНІКИ?

    Сьогодні можна зустріти працівників столичної магістралі, які користуються ручним інструментом, але практично всі види робіт важко виконувати вручну, тому й потрібні механічні помічники. У виробничому арсеналі Південно-Західної залізниці нараховується 174 колійні машини важкого типу різних модифікацій. Простіше кажучи, колійні машини - рейкові агрегати з функціонуючими робочими інструментами, за допомогою яких вони можуть виконувати різноманітні роботи із будівництва нових залізничних дільниць або замінювати дільниці старого колійного полотна.


    Андрій БЕССАРАБ - «Робота йде, якщо з гарячим металом працювати холоднокровно».


    Ремонтний цех. Монтаж снігоприбиральної техніки, колійного крана та виправно-підбивочно-рихтувальної машини.

    Щоб підтримувати колію, яка лежить на баластній призмі з міцного щебеню, у справному стані, потрібно мати досконалі машини. Їхня, так би мовити, непопулярність у світі любителів техніки на фоні локомотивів і вагонів цілковито не заслужена. І все ж кожна з них за своїми можливостями є свого роду шедевром. Перебуваючи на перегонах під час колійних «вікон», неодноразово спостерігали, як вправно працює колієукладач: на далеко винесеній вперед стрілі він піднімає готові рейкові пліті, кладе їх на баласт - і тут же їде ними далі. Справжній конвеєр з укладання колії! Баластери, машини виправно-підбивочно-рихтувальні (скорочено - ВПР) або виправно-підбивочно-опоряджувальні (скорочено - ВПО), щебенеочисні, снігоочисні тощо. Як дати ладу кожній машині, якщо вони переживають вже не одне десятиліття? Хто займається ремонтом складної із технологічної точки зору техніки?


    Коваль Микола НЕСТЕРЧУК - «Ще один гальмівний башмак відремонтовано».


    Електромонтерові Юрію ПРОХНІЦЬКОМУ відомі всі секрети з ремонту електричних машин.

    Нещодавно журналісти побували у цехах Житомирського колійного ремонтного-механічного заводу (або ЖКРМЗ) Південно-Західної залізниці (колишня колійна машинна станція №295), який протягом останніх трьох років очолює Іван СОЛОВЕЙ. Тут у цехах, що мають понад 60-річну історію, налагоджено чітку технологію з відновлення ліцензійних колійних машин. На ремонтних позиціях того дня перебували три машини зі снігоприбирання, рейкозварювальна та щебенеочисна.


    Слюсар-ремонтник В’ячеслав СИНИЦЬКИЙ - «Знаю характер кожної машини».


    Виконувач обов’язки бригадира ремонтників Андрій ПАНАСЕНКО перед відправкою
    лубрикаторів до дистанцій колії - «Рейкозмащувачі - річ незамінна».

    ПРОДУКЦІЯ, ЩО КОРИСТУЄТЬСЯ ПОПИТОМ

    Порядок на заводі. Він починається із затишних алей, чистих тротуарів, які ведуть вас до офісної будівлі, цехів, гуртожитку для бригад машиністів колійної техніки, які заступають у Житомирі на колійну вахту.

    Цікавимося не лише ремонтом колійної техніки. За наказом начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА тут освоєно відновлення колійних змащувачів.


    Порядок на заводі починається із затишних алей…

    Лише на перший погляд може здатися, що це устаткування не представляє складності з точки зору експлуатації та обслуговування. Проте через невміле їхнє застосування та неналежне технічне обслуговування рейкозмащувачам різноманітних конструкцій (свого часу ці пристрої складалися за розробкою окремих інженерів-колійників) знадобився капітальний ремонт. А ще у Житомирі максимально уніфікували процес збирання вузлів лубрикаторів (таку синонімічну назву мають рейкозмащувачі). Із завданням на заводі справилися. Продукцію відвантажено на адресу замовників - до дистанцій колії. Залишилось лише змонтувати обладнання безпосередньо на місцях їхньої подальшої експлуатації.

    На заводі на повну потужність працюють ливарний цех та кузня, ведеться термообробка готової продукції, діє механообробна дільниця, працюють стенди з випробування дизельних двигунів, а також дільниця з ремонту електричних машин та апаратів.

    Налагодивши реконструкцію гальмових башмаків, житомиряни не лише забезпечили залізницю гальмівними засобами. Ефект відчутний. А хіба виготовлення штикових або совкових лопат для потреб залізниці не користується попитом? Питання риторичне. З бюджету магістралі не витрачаються чималі суми на закупівлю необхідної продукції, яка коштує на ринку чимало. Витрати хіба що на метал, електроенергію і зарплату металістів. А вона тут за житомирськими сучасними стандартами є доволі суттєвою.

    «НО В МИРЕ НЕТ ПРЕКРАСНЕЙ КРАСОТЫ, ЧЕМ КРАСОТА ГОРЯЧЕГО МЕТАЛЛА»

    Кузня, ливарна дільниця невід’ємні від формувальної. Знайомимося із досвідченими слюсарем-інструментальником Володимиром ЛІПІСІВІЦЬКИМ та ковалем Миколою НЕСТЕРЧУКОМ, формувальниками земляних сумішей для лиття розплавленого металу Олександром БАГІНСЬКИМ та Андрієм БЕССАРАБОМ. Це особливі люди: сильні, міцні духом, надійні. Тут переконують, що робота у цьому цеху вимагає величезної сили духу, мужності й терпіння. Перебуваючи поруч із умільцями, особисто переконалися, що це чиста правда. Хоча цех і не відрізняється величезними масштабами, проте почуваєш себе піщинкою серед величезних механізмів та агрегатів. Все гуркоче, гуде, рухається... Видовище розплавленого металу заворожує, а на згадку приходять слова із давньої пісні: «Но в мире нет прекрасней красоты, чем красота горячего металла». У виробничих цехах працюють швидко й злагоджено - тут важлива кожна секунда. Складається враження, що робітники розуміють один одного без зайвих слів.

    - Робочі руки нам потрібні, - говорить директор заводу Іван Соловей, - проблема в тім, що ніде в Житомирі вже не навчають фаху металурга або металіста: немає ні училищ, ні технікумів. Тому ми навчаємо лише на робочому місці. А спеціальність, приміром, токаря дуже цікава. Ми постійно освоюємо нову продукцію, впроваджуємо різні нестандартні пристрої.

    Іван Миколайович розповів, що устаткування в цеху поступово модернізується. Серце ливарної дільниці - плавильна піч. Раніше вона управлялася в ручному режимі, зараз встановлено автоматичне управління. Правда, верстати у механічному цеху вже пережили не одну «революцію» у металообробній галузі. Але про заміну 30-40-річної техніки з холодної обробки металів різанням тут майже не мріють. Координантно-розточувальний верстат хоча і вимагає поблажливого відношення для себе, але складну роботу з механічної обробки складних конструкційних деталей все ж допомагає виконувати токареві вищої кваліфікації.

    - Дійсно, це чоловіча робота, - з гордістю говорить формувальник Олександр Багінський, - ми плавимо бронзу різних сортів, і ніколи не набридне дивитися, коли її розливають у форми.

    Свою роботу він знає до дрібниць, але, незважаючи на це, щораз, коли метал, що кипить, ллється з печі, його серце починає пульсувати швидше. Є в цьому видовищі якась містика! Недаремно майстри «гарячих справ» говорять: «Щоб метал мав відмінну якість, потрібно спочатку запалити вогонь у серці; потім іскру від цього вогню відправити у піч, тоді все вийде!» Скажете, лірика?!

    - Люди, які перебувають тут уперше, відчувають одночасно й захват, і звичайно ж із острахом спостерігають за вправною роботою місцевих умільців. Мовляв, як ви не боїтеся, це ж так важко, так небезпечно?! Я їм відповідаю просто: метал потрібно любити, - стверджує О. Багінський.

    ХАЙ ЩАСТИТЬ У ВСЬОМУ!

    На дворі серпень, а керівник заводу та його колеги вже подбали про капітальний ремонт даху у ливарному цеху. Є над чим працювати і надалі.

    Поцікавились ми і побутом, який налагоджено у місцевих кімнатах відпочинку для локомотивних бригад, що працюють на важких машинах на виробничій лінії. Ремонт і реконструкція гардеробних, роздягалень, кімнат відпочинку - умови виробничого побуту тепер створено на належному рівні. Куточок затишку і здорового відпочинку. Тут панує чистота у кімнаті для прийому їжі, де є декілька столиків та відповідні умови для проведення дозвілля. Зокрема, телевізор.

    Ми прощалися із заводчанами на тій же алеї, де вже розпускаються серпневі хризантеми, що квітнуть на заміну іншим літнім квітам. Поруч із молодими ялинками примостилися різнобарвні мальви, троянди, сальвії, тут дарують останні літні посмішки сонячні ромашки. Попереду - будні і свята в житті 204 житомирських майстрів з відновлення складної машинної техніки, яку чекають на коліях Південно-Західної залізниці. Хай їм щастить у всьому!

    Ось так, крок за кроком, ми стали свідками злагодженої роботи ще одного підрозділу столичної магістралі. Розвиток залізничних виробничих баз є гострою необхідністю та пріоритетним напрямком у діяльності не лише галузевої служби колії, а й всієї залізниці. Як сказав наостанок директор заводу Іван Соловей, він має багато задумок щодо розширення номенклатури продукції, виготовлення якої могло б посприяти галузі. Головне - знайти однодумців!

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Вчаться логічно мислити й перемагати

    Літній період для дітей - особливо приємна пора, адже на канікулах можна гарно провести час. Звісно, дітям, чиї батьки працюють на залізниці, щоліта є можливість побувати в оздоровчих таборах. Але канікули тривають. Чим же ще займаються, приміром, юні коростенці? Як вдалося мені з’ясувати, серед них є й чимало любителів шахів. Ось в залізничному мікрорайоні, який коростенці називають «Ковельський», у підлітковому клубі «Витязь» проходять заняття секції з шахів ДЮСШ «Локомотив». Нещодавно, побачивши оголошення, що тут відбудеться турнір, зайшла познайомитися з юними шахістами та їхнім тренером.

    За шахівницями побачила зосереджені обличчя хлопчиків 3-4 класів, втім були й старші. Серед цього шахового гурту виділялася й дівчинка, яка почувалася тут «королевою». І не дарма. Керівник секції, досвідчений шахіст Леонід БОРС, сказав, що це Олена Кожаріна - чемпіонка Житомирської області. Чемпіоном області нещодавно став також і Дмитро Грищенко. Наставник говорив і про інших кращих шахістів, призерів обласної олімпіади Олександра Єргана, Володимира Андрієвича. Гарних результатів досягла в цьому виді спорту Аліна Сингаївська, цьогорічна випускниця… Чесно кажучи, зайшовши до шахістів, була приємно вражена, що є нагода спростувати слова скептиків про сьогоднішнє покоління дітей, мовляв, важко зацікавити їх корисними і досить серйозними речами, де потрібно мислити. Та ще й на канікулах. Отож, поки батьки на роботі, а значною мірою сюди ходять діти залізничників, їхні чада теж зайняті. І не пустощами.

    Що ж потрібно для того, аби досягти успіху в шахах?- запитую в керівника секції. Леонід Володимирович говорить про наполегливість і працелюбство. А ще про наболіле, потрібно їздити частіше на турніри різного рівня, де діти могли б змагатися і відтак професійно зростати. Але фінансові можливості обмежені. Добре, коли знаходяться небайдужі спонсори. Зі слів тренера, було зрозуміло, що за справу він вболіває душею, і дуже хотів би, щоби спорту, зокрема, шахам приділялася належна увага й на владних рівнях.

    Не погодитися з ним не можна. Бо ж гра в шахи - інтелектуальне зростання та розвиток наших дітей. Як стверджують фахівці, граючи в шахи, дитина вчиться логічно міркувати, прораховувати свої дії, передбачати реакцію суперника, порівнювати. Багато дітей, які вміють з дитинства грати у шахи, стають у дорослому житті дуже шанованими і успішними людьми у майбутньому. Чим не стимул популяризувати гру в шахи?

    До речі. Шахи - це модель життя, говорять професійні шахісти. Чорні й білі клітини та фігури на них - немов життя на полі бою. Недарма вони вважались стратегічною військовою грою в Індії. Там, у V ст. з’явилася попередниця шахів - гра чатуранга. Вже потім в арабських країнах шахи стали такими, якими ми звикли їх бачити. Правила цієї гри вже не змінюються 700 років…

    Оксана КЛИМЧУК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05