РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 24 (21 червня 2013)
  • Випуск №24 21 червня 2013
    Зміст
    1. Святковий феєрверк на честь переможців (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    2. Подбайте про квитки заздалегідь! (Іван СОТНИКОВ)
    3. Гарною роботою завжди мимоволі замилуєшся (Іван СОТНИКОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    4. Ви у пошуках благодаті? Завітайте за нею до «Променистого» (Ганна БОГОВІС, Київ - Євпаторія - Київ, Фото автора та із інтернету)
    5. «Чтобы сбывались все мечты!» (Ирина ЮШКО, Фото Алексея ЧУМАЧЕНКО)
    6. До послуг дітвори - «Дубки», «Зорька», «Променистий»

    Святковий феєрверк на честь переможців

    Минулого тижня на стадіоні «Локомотив» проведено 15-у Спартакіаду серед працівників Південно-Західної залізниці. Із суттєвим перевісом перемогу у командному заліку отримала команда Київської дирекції залізничних перевезень. Але головне у тому, що було визначено тих спортсменів, які будуть представляти нашу магістраль 2 - 4 серпня 2013 р. під час проведення VIII Спартакіади залізничників на базі ДФСК «Локомотив» у м. Львів.




    Кубок та грамота команді-переможниці 15-ї Спартакіади столичної магістралі вручено
    представникові спортивної когорти із Київської дирекції залізничних перевезень
    виконувачу обов’язки голови Київського територіального комітету галузевої профспілки
    Олександрові БЄЛІКОВУ.

    Головна задача, яка стояла перед організаторами змагань минулого тижня, - підібрати найбільш сильних спортсменів-аматорів. Цікаво, що такий відбір також є свого роду змаганням. Щоправда, тут замішана у значній мірі інтуїція. Річ у тому, що не завжди спортсмен, який має кращий результат, є правильним вибором. Слід пояснити мою думку. Часом людина, яка демонструє нехай і менш передовий результат, може бути «душею» команди, заводієм, лідером. Наявність такого спортсмена буде важливим для команди. В успіхах багаторазових переможців галузевих спартакіад та міжнародних змагань - тенісистки Оксани ЧИЧЕНЬОВОЇ, визнаного спортсмена з гирьового спорту, машиніста локомотивного депо Київ-Пасажирський Віталія АНДРІЯША, популярного волейболіста, українського ветерана в цьому виді спорту Василя ГАРАЩЕНКА - не сумніваюсь. Вони і під час нещодавніх змагань довели: це претенденти на призові місця на Всеукраїнській Спартакіаді залізничників. До речі, під час нагородження спортсменів-призерів 15-ї Спартакіади саме цим спортсменам було вручено подяки від керівництва столичної магістралі та Дорпрофсожу. За вагомий внесок у розвиток фізкультури та спорту на Південно-Західній.

    Розповімо про фаворитів, на честь яких численні глядачі не переставали кричати «Молодці! Браво!» Серед футболістів особисто автор цих рядків виокремив монтера колії з першої дистанції колії Олександра ДЖУРА, Дмитра ЛЕВЧЕНКА з Бахмацького вагонного депо, Олександра ФЕДОТОВА із Дорожньої електротехнічної лабораторії, капітана конотопської команди Романа ХАРЕВИЧА, а також Миколу МАКСИМЧУКА, Дмитра СВІНЦИЦЬКОГО, Віктора ФЕДОРЧУКА, Олександра ГРИНЯ, Олександра ЗАВІС-ТОВСЬКОГО - футболістів, які захищали честь Козятинської дирекції залізничних перевезень. Є свій неповторний почерк у гравців Жмеринської команди Юрія КАЛІНСЬКОГО та Олега КВАС-НЕВСЬКОГО - то також, як на мене, претенденти для участі у цьогорічній Спартакіаді Укрзалізниці.

    Першість у командних змаганнях з міні-футболу завоювали все ж таки спортсмени із Конотопської дирекції, другі - козятинці, третіми стали жмеринчани. Футболісти із Київської дирекції, коростенці та команда управління Південно-Західної магістралі зайняли відповідно четверте, п’яте та шосте місця.


    Кияни - переможці!

    Як із задоволенням відмічали спортсмени, і цього разу до організаторів свята спорту не було жодних претензій. Цілком зрозуміло, що це дуже важливий фактор, адже є можливість сконцентруватися на змаганнях, а не ходити у розпачі через те, що, приміром, борщ був несмачним або відчувається брак питної води на спортивному майданчику. Крім гостинності учасники відмічали і вдалу для змагань погоду: неспекотно і без дощу. Отже, у цьому році думали лише про одне - виступити якомога краще та потрапити до збірної залізниці.

    Яскравим прикладом цьому можуть бути виступи гирьовикІв Сергія МИХАЙЛОВА, Олега ЧУМАКОВА (Київська дирекція залізничних перевезень - ДН-1)), Євгена ПОВАРЧУКА (Козятинська дирекція - ДН-2), Михайла КОВАЛЯ та Василя КАТЕРЧУКА, Володимира ХЛАМОВА, який із успіхом відзначився і в змаганнях з армрестлінгу (Жмеринська дирекція - ДН-3), Олександра КОЧЕРГИ (Конотопська дирекція (ДН-5). Були тут і ті, хто посів перші місця. У ваговій категорії до 90 кг з результатом 190 підйомів гирі переміг Дмитро ГЕРАСИМЧУК із команди м. Козятина. Як уже зазначалось, найсильнішими виявився киянин Віталій АНДРІЯШ. Віталій Віталійович переміг у ваговій категорії понад 90 кг з результатом 228 підйомів гирі.

    Є призери І серед тенІсистІв. Повторимось, серед призерок - Оксана ЧИЧЕНЬОВА, другою на змаганнях стала коростенка Наталія БОНДАРЧУК, третьою - Тетяна ВАРЕЛДЖАН зі Жмеринки. Їхні колеги - чоловіки - також взяли першість. «Бронзу» виборов Іван КАЛЕНИК із Коростеня, «срібло» - козятинець Іван ПОБЕРІЙ. «Золото» - у киянина Владислава ХОМЕНКА. Вміють наші тенісисти боротися і у парних змаганнях. Тут першими стали Оксана Чиченьова та Владислав Хоменко.

    Серед шахистів виокремимо призерів, а саме: Олену ПРОЦЕНКО зі Жмеринки та її земляка Артура РОЄНКА.

    І в інших категоріях змагань маємо дуже сильних представників. Армрестлінг - змагання для мужніх та сильних. Серед тих, хто вміє переконливо для аудиторії, а головне - суддів, покласти руку суперника на спеціальну подушку спортивного стола, назвемо козятинців Олександра ГАЛОВСЬКОГО, Сергія ПОРХУНА, Олега АНДРІЯША з Київської дирекції, Олега НИЧИПОРУКА з Коростеня, Сергія ШАПОВАЛОВА з Конотопа. А лідерами у цьому виді змагань, згідно із різними ваговими категоріями, стали конотопчани Дмитро КОПИЛОВ та Ігор ПЕТРУНЯ, Василь КАТЕРЧУК зі Жмеринки.

    І знову до глядацької зали, де змагалися волейболісти. Протягом двох днів видовищні баталії, щоб вибитися у лідери, влаштовувала команда із Київської дирекції. Красива гра, скажемо без зайвих компліментів. За киянами у таблиці переможців опинилися коростенці, а «бронза» цього разу поквапилась до Жмеринки. Незадовго до того, як голова Молодіжної ради Дорпрофсожу Андрій ОВСІЄНКО і начальник відділу соціального захисту та спортивно-масової роботи Дорпрофсожу Володимир КРАВЧЕНКО побажали переможцям 15-ї Спартакіади подальших успіхів у нелегких справах зі здобуття призових місць на Всеукраїнській Спартакіаді залізничників у Львові, ми дізналися про перелік загальнокомандних місць.

    Перше місце - за Київською дирекцією залізничних перевезень. Друге - у команди жмеринчан, третє місце - у конотопців, четверте - за козятинцями, п’яте - у коростенців. Команда управління Південно-Західної залізниці завершує цей перелік. На честь переможців та учасників змагань було влаштовано святковий феєрверк. Це запам’ятовується надовго.

    Що залишилось тепер? Чекати, що добре сформована збірна столичної магістралі покаже клас на початку серпня у Львові.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Подбайте про квитки заздалегідь!

    Кроки назустріч кожному пасажирові робить кожний залізничник! - таке резюме склав для себе під час прес-конференції, яку провів заступник начальника головного пасажирського управління «Укрзалізниця» Іван КАРПЯК.

    Ажіотаж навколо залізничних квитків створюємо ми, пасажири. І саме у пікові дні, тобто святкові і передсвяткові. Ледь пригріє літнє сонечко, ледь почастішають приводи відвідати кримські та приазовські курорти, відпочивальники квапляться придбати квитки. Останній привід - передсвяткове 21 червня. І це не зважаючи на те, що продаж проїзних документів на жаданий поїзд розпочинається за 45 діб до його відправлення. На кінець травня Укр-залізниця сформувала 291 пару поїздів. З них 77 - додаткових - на літній період. Графік руху напружений. А ще необхідно пропускати так звані дитячі поїзди. І все у тому ж напрямку - на південь України. Серед тих, що користуються популярністю серед відпочивальників - із столиці, Чернігова, Донецька, Харкова, Дніпропетровська у бік Сімферополя. Проте ажіотаж спостерігається на фірмові поїзди. А решта? Додаткові. Південно-Західною магістраллю сформовані №№ 231, 282, 298. І на них є попит. Щодобово саме столична магістраль у ці пікові дні пропонує від восьми до 11 тис. квитків саме у Кримському напрямку. У квиткових касах і через інтернет. На час прес-конференції були квитки. Через брак рухомого складу додаткові поїзди формуються із, так би мовити, резервного вагонного парку. Прикро, що через старіння вагонів, щорічно з обороту Укрзалізниця виключає з експлуатації до 500 рухомих одиниць. А згідно ж із Законом «Про залізничний транспорт» держава мала б забезпечувати пасажирськими вагонами українські залізниці. Та де там? Укрзалізниця за власний кошт протягом останніх 20 років придбала майже 500 вагонів. Згідно із цьогорічним фінансовим планом Укрзалізниця має придбати 200 вагонів. Якщо будуть на те галузеві кошти.

    І знову у сьогодення. Нехай Вас, читачу, не дивує той факт, наголосив І. Карпяк, що певна кількість місць після відправлення зі столиці перебуває як незаповнена. Річ у тім, що на ці місця викупили квитки пасажири з проміжних станцій. І серед нас, пасажирів, існує конкуренція. З початком продажу квитків на омріяний кримський напрямок на пікову дату, якими є, приміром Трійця, Новоріччя або День незалежності, у перші ж години викуповується до 60% підходящих проїзних квитків.

    Як боротися із перекупниками проїзних документів? І на це запитання І. Карпяк відповів. Сьогодні застосовуються жорсткі заходи щодо проявів нечесного виконання службових обов’язків працівниками залізниць. Винні звільняються з роботи. Факт - з початку року нікого не звільнено. Отже, люди тримаються робочого місця.

    Ви збираєтесь на майбутні свята і у відпустку у Крим? Подбайте про квитки заздалегідь!

    Іван СОТНИКОВ

    Гарною роботою завжди мимоволі замилуєшся

    Під акуратною чолкою розпахнуті очі, що наповнені непідробним здивуванням.

    - Можливо, ви переплутали ім’я та прізвище людини, про яку потрібно писати? - запитує кранівниця цеху поточного ремонту електровозів локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський Тетяна ПЕТРЕНКО. Прізвище, дійсно, не з розряду тих, що «рідко» зустрічаються.

    - Невже про виконання інструкції кранівника будете розпитувати? - нібито жартуючи, запитала мене співбесідниця. Зрозуміло, що того дня ми говорили не про галузеві документи, які, судячи зі слів старшого майстра електромашинного цеху депо Валентина БОНДАРЕНКА, Тетяна Миколаївна знає досконало. Вершити свою справу вміє красиво: коли її пальці віртуозно бігають по клавіатурі блоку управління, кран із кількома тоннами необхідних деталей та вузлів із точністю до сантиметра приземляє вантаж там, де потрібно. Складує, приміром, тяговий електродвигун так, що, хочеш не хочеш, як заворожений дивишся на це дійство, тому що гарною роботою завжди мимоволі замилуєшся.

    У кабіні потужного крана, в якому вона відчуває себе, як сказав один з її колег, царицею і богинею, двом людям і не проштовхнутися. Тому про роботу і життя домовляємося поговорити біля щойно відремонтованого в її рідному цеху локомотива.

    Все, як у всіх. Школа у м. Носівка, що на Чернігівщині. Куди випускниці влаштуватися на роботу? Тетяна обрала Київ. У кінці 80-х на привокзальному поштамті були потрібні оператори поштового зв’язку. Працювала сумлінно. «Як належить», - додає Миколаївна. Проте початок першого десятиліття після 2000-го, що, як відомо, «прославився» в Україні скороченням штатів на багатьох підприємствах столиці, змусив шукати чергове місце роботи.

    Тетяна Миколаївна - людина небагатослівна. Але вся гама позитивних почуттів відображується на миловидому обличчі. Сім років вона працює в депо. Кранівна справа припала до душі, тому що впродовж виробничої зміни сумувати не вдається. Важкі вузли та деталі локомотивів, що необхідно «роздавати» для ремонту на відповідні позиції та повертати згодом у зворотному напрямку, сидіти склавши руки не дозволяють. В її тендітних руках важелі контролера з управління потужною машиною нагадують про те, що і жінкам може бути підвласна навіть складна техніка.

    Двоє синів радують неньку успіхами у навчанні. Її материнське серце мріє, аби її янголята, як ласкаво називає синів Тетяна Миколаївна, стали прекрасними людьми. А що ж її душу колише? Як там не є, а у вільний час, якого не так уже й багато у моєї співбесідниці, вона вирощує біля власної оселі море квітів. Тендітні півонії, горді нарциси, пахучі троянди милують її таку молоду душу. Є ще один секрет, який розкрила вашому кореспондентові Тетяна Миколаївна. Це - кулінарія. Про голубці і пельмені а-ля Тетяна Петренко знають не лише близькі родичі, а й друзі.

    - Заговорилися ми з вами, - квапиться на робоче місце моя кароока співбесідниця. І додає: - Дякую за увагу!

    - Інакше і бути не може!

    Іван СОТНИКОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Ви у пошуках благодаті? Завітайте за нею до «Променистого»

    Отже, четвертого травня поїзд Київ - Євпаторія відправлявся у свій позаплановий рейс уже вдруге. На першому пероні столичного вокзалу людно. Після оголошення посадки в купейних вагонах (лише на нижніх полицях) розміщуються пасажири, всі, без винятку, - люди поважного віку. Вони прибули із усіх дирекцій і регіонів столичної магістралі і ось тепер вирушають на Південь. Голова Ради об’єднання ветеранів війни та праці Південно-Західної залізниці Юрій Білоус прийшов провести пенсіонерів, дізнатися чи всі зручно влаштувалися, чи немає яких нарікань та побажав щасливої дороги й хорошого відпочинку.

    Коли поїзд о сьомій ранку прибув із Києва, біля кожного вагона залізничників зустрічав працівник пансіонату, щоб розмістити всіх в автобусах і з комфортом доставити до «Променистого». Так само чітко й швидко декілька реєстраторів роздали ключі від номерів, враховуючи хто з ким хоче проживати в кімнаті. А в їдальні на прибулих вже чекав свіжий запашний сніданок.

    - Для людей літнього віку, - говорить старший адміністратор пансіонату Галина Ясінська, - важливо все: як зустріли, як розмістили в корпусах, яке харчування запропонували тощо. Тому колектив нашого закладу не звертає увагу на час, вихідні, свята. Кожен на своєму робочому місці прагне виконувати власні обов’язки на совість.

    Та й справді, забігаючи наперед, можна сказати, що якби комусь спало на думку навмисне шукати якісь недоліки, то він би не зміг їх знайти.

    Неабиякого значення під час відпочинку надається харчуванню. Смачна їжа створює, як відомо, і хороший настрій. На сніданок, обід і вечерю завжди подавалися овочеві салати. В достатній кількості - фрукти. В Криму вже на початку травня розпочинається збирання суниці. За обідом майже кожного дня всі ласували цією запашною ягодою. А що стосується випічки власного виробництва, то - вищий клас!

    Для прикладу записала меню лише одного дня. На сніданок: салат овочевий, риба червона відварена з картопляним пюре, сирна запіканка, масло, какао; на обід: салат овочевий, борщ український, курячий биточок з гречкою, компот, полуниця; на вечерю: салат овочевий, котлета з макаронами, пиріжки з домашнім сиром та свіжою зеленню, апельсини, чай, кефір в 200-грамовій упаковці (можна взяти із собою й випити перед сном).

    Завідувачка їдальнею Оксана Бондар розповіла: «Всі страви готуються сьогодні на сьогодні й ніколи нічого не залишається на завтра. Робочий день у кухарів, офіціантів розпочинається о четвертій годині ранку, тому вже на сніданок подаються найсвіжіші страви».

    На жаль, людей поважного віку нерідко діймають як не одні хвороби, то інші. Та й ці обставини враховуються працівниками харчоблоку. Хворі на цукровий діабет, з порушенням роботи шлунково-кишкового тракту отримували дієтичне харчування, 60 чоловік - вегетаріанське.

    Незважаючи на те, що пансіонат не має власної санаторно-лікувальної бази, кожен, хто за станом здоров’я потребує лікування, отримує його у повному обсязі. Відповідно до укладеного договору з колективом санаторію «Северный» залізничники можуть приймати різноманітні оздоровчі процедури (ванни, душ), сакські грязі, фітонапої тощо. Та чи не найбільшою популярністю серед них користується басейн з природними мінеральними водами.

    Завідуюча медпунктом Юлія Біла розповіла, що консультації, а також першу нескладну допомогу відпочиваючі мають змогу отримати щодня та в будь-який час доби, як безпосередньо в медпункті, так і в кожному житловому корпусі. Трапляється, хтось пігулки вдома забув, а хтось пересидів на сонці біля моря тощо. На період відпочинку пенсіонерів до «Променистого» прибули два лікарі й чотири медсестри із вузлових медичних закладів залізниці. За складеним графіком вони чергують у медпункті, басейні, супроводжують відпочивальників у поїздках на екскурсії, щодня зранку і ввечері охочим міряють тиск у кожному корпусі. На випадок, якщо комусь необхідно надати невідкладну допомогу, спрямувавши до лікарні, проблем не буде. Адже керівництво пансіонату уклало договір з місцевими медичними закладами.

    Та як відомо, не хлібом єдиним і не лише ліками живе людина. Пізнавальними були екскурсії до героїчного Севастополя, багатого історією Бахчисарая, в древнє місто Євпаторію. Нікому не дозволяли сумувати: культурно-масові заходи (кіно, концерти, дискотеки) тут у «Променистому» проводилися щодня. Напередодні річниці Перемоги в клубі пансіонату концерт давали артисти Кримської обласної філармонії. А 9 травня після покладення квітів до пам’ятника загиблим морякам-чорноморцям на території пансіонату у виконанні ветеранів-залізничників під караоке довго звучали пісні воєнних років.

    ...Серед краси місцевого парку у жодної людини не може бути поганого настрою. Коли, наприклад, неквапом втрапиш у куточок царства семи гномиків, не посміхнутися неможливо: такі вони усі кумедні та яскраві. А композиція з стилізованих козаків та козачки? Милує око пейзажний японський дворик із мініатюрною пагодою й скульптурами. По всій території «розкидані» колоди відживших свій вік дерев, які перетворилися на живі істоти - крокодила, тигра, Водяного - або просто на стилізовані лави, де в тіні рідкісних квітучих дерев та чагарників можна відпочити, поспілкуватися з друзями. А скільки на території безліч маленьких водоймищ, прикрашених казковими героями! Всю цю красу протягом більш як двох десятиліть створював майстер-дизайнер Микола Руденко. І вона ще дуже довго служитиме людям.

    Отже, відпочинок для більше як півтисячі ветеранів-залізничників (із двох весняних заїздів поточного року) став (і в прямому, й переносному сенсі), як ковток свіжого повітря серед буденних турбот повсякденного життя на пенсії. Величезну вдячність за це керівництву залізниці, особисто начальнику столичної магістралі Олексію Мефодійовичу Кривопішину, а також Дорпрофсожу та Раді об’єднання ветеранів війни та праці Південно-Західної висловлює кожен відпочиваючий за надану можливість оздоровитися й підлікуватися, поспілкуватися з колегами, знайти нових друзів. Таку турботу про пенсіонерів важко переоцінити: насправді, непрацюючі вже, але не забуті.

    Такий приємний відпочинок став можливим завдяки й злагодженій роботі працівників пансіонату під керівництвом начальника оздоровчого закладу Віктора Васильовича Рубаника. Уважність і доброзичлива посмішка обслуговуючого персоналу - як візитна картка колективу. Розповідь хочеться завершити словами із вірша доньки колишнього інженера з організації і нормування праці станції Фастів Світлани Інклюд, Валентини, яка і в дитинстві відпочивала тут і тепер разом із мамою насолоджувалася, за словами дівчини, цим райським куточком на землі: «Для нас же «Променистий»… - це казка, радість, мрія і божа благодать».

    Ганна БОГОВІС, Київ - Євпаторія - Київ, Фото автора та із інтернету

    «Чтобы сбывались все мечты!»

    Когда я поделилась этой мыслью со своей героиней - инженером 1 категории технического отдела отраслевой пассажирской службы Оксаной ДИНАМОВОЙ, - то услышала в ответ: «А у меня уже есть награда. От начальника дороги...» Я попросила принести её и одеть в день интервью. Она смутилась, но кивнула, улыбаясь.

    И вот я любуюсь восьмиконечной звездой, инкрустированной сияющими камешками цвета июньского неба. Когда Оксана Михайловна под нашим с фотокорреспондентом давлением прикрепляла-таки на свою одежду Медаль Юго-Западной дороги «Кращому працівнику», её лицо покрыл легкий румянец, в глазах заблестели слёзы и она тихо сказала: «Для меня это было неожиданностью. Я очень благодарна…». Я поймала себя на мысли, что такие эмоции делают нас, женщин, ещё прекраснее.

    - Оксана Михайловна, почему выбрали «железку»?

    - Она меня манила с детства. Запах угля, чай, романтика. Я, коренная киевлянка, закончив школу на «отлично», захотела поступать в киевский вуз с физико-математическим уклоном, но туда был очень высокий проходной бал. Моему отцу кто-то посоветовал техникум железнодорожного транспорта, добавив, что я со своим аттестатом буду там отличницей. Я его послушала. Занималась на специальности «Эксплуатация железных дорог». После окончания техникума с красным дипломом, поступила по собеседованию в Харьковский институт инженеров железнодорожного транспорта. Отучилась один год на стационаре, но у меня была тогда любовь в Киеве. Мы ездили друг к другу поездом, самолётом. Учёба мне давалась легко, многие предметы сдавала экстерном. Но тогда, после перестройки, для девчонок было главное не только учиться, но и пораньше выйти замуж. И вот поступило предложение, и я согласилась. Заканчивала уже в Киеве.

    - А где начался Ваш трудовой путь?

    - С практики в 1987 году на сортировочной станции Дарница. Мои наставники - очень хорошие люди. Многих уже, к сожалению, нет среди нас. Я им очень благодарна и всегда буду их помнить. После декретного отпуска я пошла работать оператором на станцию Киев-Пассажирский. Оператор сортировочной системы - это большая ответственность, не каждому под силу. Постоянное движение поездов, случались травмы, несчастные случаи, а это судьбы и жизни людей. Наверное, именно это и плюс осознание того, что из-за сложных семейных отношений мне придётся воспитывать дочку одной (о чём стало ясно ещё в декрете), подтолкнуло меня принять решение уйти с железной дороги в частную фирму, которая занималась торговлей. В 93 - 95 годы в этой сфере был хороший доход. Но в 1997 г. в торговле начались проблемы.

    - И Вы вернулись на железную дорогу?

    - Пришлось потратить много сил, чтобы вернуться. Благодаря моему отцу.

    - Ваш отец железнодорожник?

    - Нет, в моей семье нет железнодорожников. Папа - милиционер, мама - медицинский работник, сестра - финансист. Я - эксперимент в этом деле.

    Моему отцу просто помогли по-человечески, сказав: «Если она специалист, она будет работать». И я начала работать в управлении Юго-Западной железной дороги, сначала - в службе перевозок. Потом мне предложили должность в пассажирской службе, где я тружусь 16 лет.

    - Интересно?

    - В принципе, да. Я хочу сказать, что было такое время, что я и мой коллега Андрей Дидун 9 месяцев работали за четверых: один начальник перешёл в другую организацию, а сотрудница ушла в декрет. У нас были стажёры из разных предприятий. После окончания стажировки никто из них не захотел сюда идти. Не потому, что трудно. Просто кто-то любит более живую деятельность, передвигаться, выезжать. Здесь же - работа с документами, аналитическая, нацеленная на позитивный результат, на улучшение деятельности всей дороги. В аппарате управления - другие требования, чем на линии. Есть своя специфика.

    - Значит, Вы можете сказать: «Да, я на своём месте»? А за страну переживаете, хочется что-то изменить?

    - Одна я ничего не смогу изменить. Пока несознательная часть населения, а их, по-моему, большинство, не захочет меняться, к сожалению, у нас ничего не получится.

    - А Вы согласны, что именно женщина - двигатель прогресса?

    - Я была «революционеркой». Стояла на Майдане. Верила. Сейчас больно об этом говорить. Теперь, когда я вышла второй раз замуж и родила второго ребенка (дочке - 23, сыну - 7 лет), рисковать не буду. Если меня что-то не устраивает, я из негатива постараюсь «склеить» позитив. Зачем растрачивать свои силы попусту?

    - Не будете рубить с плеча?

    - Нет. Время меня научило где-то немного смолчать, где-то пойти на компромисс, потому что, к сожалению, правдолюбивых людей, которые идут на баррикады, притесняют, не дают возможности расти, стараются с арены убрать.

    - И в семье так?

    - В семье женщина - это помощник своему мужчине становиться лучше, а менять состоявшегося человека уже не стоит. Нам надо использовать свой ум, гибкость.

    - А в первом браке Вы хотели чего-то большего от супруга? Инициатором развода были Вы? Извините, Вам, наверное, трудно об этом вспоминать.

    Вздыхает тяжело и после паузы отвечает:

    - Человек просто не смог бороться с перестроечным кризисом. Когда потерял одну работу, не смог найти другую. Но почему-то женщина смогла найти в себе силы и возможности справиться с финансовыми трудностями. Это была проблема не одной семьи, а всей страны. Кризис отразился и на рабочих, и на интеллигенции. Сколько было закрыто предприятий... Кто-то ринулся торговать, кто-то ездил за товаром за рубеж, а кто-то спился. Не каждый смог выстоять в то время. Поэтому я приняла решение, что мне с дочерью будет легче так.

    - А сейчас рядом с Вами сильный мужчина?

    - Да, сильный. Я ни в коем случае переделывать его, как бы мне хотелось, не буду. Он - профессионал в своей сфере деятельности. Я с ним познакомилась в кабинете стоматолога. Пришла лечить к нему зубы. Это было судьбоносное знакомство. Вместе мы уже 7 лет. И до сих пор он называет меня «моя красунечка». У меня хороший муж, у детей - прекрасный отец, своими руками сделает многое по дому. Нерабочую штуковину сделает рабочей. А это отличный пример для сына Никиты.

    - А что Вы скажете женщинам, которые хотят развестись, но ради детей терпят?

    - Я думаю, что есть единицы женщин, у которых не стояла бы дилемма в любом браке - и в успешном, и в неуспешном. И мне приходилось неоднократно размышлять о разводе. Но мы, женщины, должны взвесить все «за» и «против». Если женщина разводится в 20 - 30 лет, у нее шансов гораздо больше, чем у женщины за 40. Это - во-первых. Во-вторых, если муж не тиран, не деспот, тогда нужно бороться за семью, а если морально, физически вам тяжело - тогда не стоит. Женщина - кузнец своего счастья и счастья своих детей, и она вынесет ровно столько, сколько сможет.

    Тут мне подумалось, всё-таки как здорово, когда твой собеседник раскрывается тебе, как другу. А откровенность и душевность заставляет нас перейти на «ты».

    - А любовь для Тебя что? Как Тебе такое мнение: «Любовь - это победа воображения над разумом»?

    - Настоящая любовь, когда настолько любишь, что не можешь дышать, бывает один раз. Все остальное - это влюбленность. Но если и при этом женщина счастлива, то почему бы и нет.

    - А Ты счастлива?

    - Да, я счастлива. Это потому, что я оптимистка. Это раз. Во-вторых, у меня прекрасные дети. Катя для Никиты - не просто сестра, она, как крестная мама: и следит за ним, и уроки помогает делать. Сестра для него - авторитет. В-третьих, не у каждой есть такой муж. Пусть мы очень спорим - я его немного старше и могу внести коррективы, - но если я вижу, что он не поддаётся, то позволяю сделать так, как ему хочется. Чтобы ему было приятно. У нас семья, и ради мира не стоит конфликтовать. На недостатки приходится закрывать глаза, а то и вовсе не обращать внимания.

    - А Тебе хочется сделать для своих близких что-то особенное?

    - Да, хочется. Я бы хотела, чтобы моя семья была дружная. Ради этого я могу, как говорится, переступить через себя. Хотелось, чтобы все члены нашей семьи прислушались к этому и, если были или есть какие-то разногласия, поговорили и обнялись. Большим моим достижением было бы примирения всех членов моей семьи. К сожалению, мои родители развелись… Помню, как в 6 лет убежала от родителей в лес за ландышами. Я очень люблю цветы. Искали меня на «милицейских бобиках». Я помню перепуганные глаза папы и мамы, когда шла им навстречу с охапкой ландышей. Слезы, объятия… Ощущение семьи - это непередаваемо.

    - Ты осознала свой проступок?

    - Осознала, когда моя дочь поступила точно также. Ей было три года. Пока моя мама в магазине рассчитывалась за продукты, Катя выбежала погулять. Слава Богу, быстро нашлась.

    - А какое Твое хобби?

    - Фитодизайн. Люблю создавать своими руками что-то живое, чтобы это приносило радость. У меня на даче - море цветов, а на балконе - сад круглый год. Муж «вывел» батареи. Это наше общее увлечение, которое помогает в наших разногласиях, - улыбается.

    - Что хотела бы пожелать читателям?

    - Желаю всем радоваться жизни, влюбляться, почаще улыбаться и пореже огорчаться. А женщинам желаю:

    Красивых слов, приятных снов,

    Цветов, цветов, цветов…

    Внимания близких и родных

    Да украшений золотых!

    Шикарных фраз, горящих глаз

    Цветов ещё, ещё не раз.

    Мужчин - чтоб рядом кто-то был,

    Не просто был, а чтоб любил.

    Звезды на небе самой яркой,

    Веселых праздников, подарков,

    Чтобы сбывались все мечты!

    Цветы, цветы, опять цветы!

    Погоды солнечной, весенней,

    Чтоб поднималось настроенье,

    И повториться здесь не грех:

    Весны, Любви, Цветов для всех!!!

    Ирина ЮШКО, Фото Алексея ЧУМАЧЕНКО

    До послуг дітвори - «Дубки», «Зорька», «Променистий»

    На сьогодні на Південно-Західній залізниці функціонують три дитячих оздоровчих табори: дитячий оздоровчий табір «Дубки», дитячий оздоровчий табір «Зорька» та пансіонат ДОТ «Променистий».

    Дитячий оздоровчий табір «Дубки» розташований за 20 кілометрів від міста Жмеринка у селі Сербинівці, у гаю, на березі річки Рів. Заклад працює сезонно з червня по серпень та планує оздоровити цього літа майже 900 дітей. Табір працюватиме у три зміни, тривалість кожної - 21 день. У таборі функціонує басейн, в якому під наглядом досвідченого інструктора з плавання проводяться спортивні змагання та культурні свята. Також для фізичного розвитку та загартовування дітей на території закладу функціонують стадіон та три спортивні майданчики, які укомплектовано для гри у волейбол, піонербол та теніс.

    У дитячому оздоровчому таборі «Зорька», який розташовано у селі Таранському, в лісовому масиві на річці Сейм, планується оздоровити влітку 2013 р. 1200 дітей. Табір також працюватиме у три зміни, тривалість яких складатиме 21 день. У таборі вживаються всі необхідні заходи для організації на належному рівні виховної, культурно-масової та фізкультурно-спортивної роботи з дітьми під час літнього відпочинку. У таборі працюватимуть гуртки образотворчого мистецтва, м’якої іграшки та креативного рукоділля. Для хлопчиків - кружок авіаційного моделювання, де вони зможуть змоделювати свій перший літак. А дівчата зможуть приділити увагу хореографічному та вокальному мистецтву.

    Пансіонат «Променистий», який розташовано на березі Чорного моря у м. Євпаторія, належним чином підготовлено до проведення оздоровчого сезону 2013 р. Планується оздоровити майже 2000 дітей залізничників у п’яти табірних змінах. Організація культурно-масової роботи проводитиметься відповідно до затвердженого тематичного плану заходів, який спрямований на виховання у дітей почуття патріотизму, національної свідомості та відродження національних обрядів та звичаїв. Під час літнього відпочинку з дітьми матимуть змогу брати участь у різноманітних конкурсних, танцювальних вечорах, літературних вікторинах. Планується також запросити художні колективи м. Євпаторія з концертами. Буде організовано екскурсії по визначних місцях стародавньої Євпаторії, Криму, поїздки до дельфінарію та акваріуму, прогулянки на катері по Чорному морю.


    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05