РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 20 (24 травня 2013)
  • Випуск №20 24 травня 2013
    Зміст
    1. З нагородою!
    2. Святкує оздоровниця залізничників (Никифор ЛИСИЦЯ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА)
    3. Коли фахівець переймається душею за доручену справу (Іван СОТНИКОВ)
    4. Якою буде залізниця у майбутньому? (Никифор ЛИСИЦЯ)
    5. Від щирого серця (Лариса ФУРМАН, голова регіональної Ради ветеранів Жмеринської дирекції залізничних перевезень)
    6. Хто завжди під особливим контролем? (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    7. К 85-летию создания футбольного клуба «Динамо» (Киев). Легендарные капитаны. Первое чемпионство

    З нагородою!

    За сумлінну працю, вагомий особистий внесок в оздоровлення залізничників та членів їх сімей, високий професіоналізм, творчу ініціативу в роботі та з нагоди 60-річчя з дня заснування санаторію «Медичний центр реабілітації залізничників» генеральний директор Укрзалізниці нагородив:

    НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЗА ЗАСЛУГИ. УКРЗАЛІЗНИЦЯ» ІІІ СТУПЕНЯ

    Віктора Миколайовича ПІКУША - директора санаторію.

    ЗНАКОМ «ЗАЛІЗНИЧНА СЛАВА» III СТУПЕНЯ

    Тамару Володимирівну ТЕЛИЧКО - завідуючу відділенням, лікаря-фізіотерапевта 1 категорії.

    ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

    Василя Івановича ПІДКІВКУ - інженера 1 категорії.

    Наказом начальника Південно-Західної залізниці нагороджено:

    ЗНАКОМ «ЗА СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЗАЛІЗНИЦІ»

    Наума Яковича ГОЛЬДЕНБЕРГА - колишнього головного лікаря.

    ЗНАКОМ «ЗА ДОБЛЕСНУ ПРАЦЮ НА ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЗАЛІЗНИЦІ»:

    Віктора Миколайовича ПІКУША - директора санаторію;

    Руслана Володимировича БОГОМОЛА - лікаря-стоматолога ІІ категорії.

    МЕДАЛЛЮ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЗАЛІЗНИЦІ «КРАЩОМУ ПРАЦІВНИКУ»:

    Володимира Миколайовича КУТУМОВА - заступника директора санаторію з технічних питань;

    Лілію Василівну ВІТОМСЬКУ - лікаря-терапевта вищої категорії.

    Також працівників санаторію нагороджено Почесними грамотами Південно-Західної залізниці та годинником від начальника столичної магістралі.


    Святкує оздоровниця залізничників

    У Медичному центрі реабілітації залізничників на курорті Хмільник уже звикли до важливих та цікавих подій. Адже кожного року тут пропонують нові способи лікування, впроваджують сучасне обладнання… Однак нинішня подія - особлива. Цьому лікувальному закладу виповнилось 60 років!


    Начальник Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИН вітає з відзнакою засновника санаторію-ювіляра Н.Я. ГОЛЬДЕНБЕРГА.


    Під час урочистостей.

    Його історія розпочалась уже далекого 1953 р., коли на оздоровлення було прийнято перших 20 залізничників. Очолив заклад, який на той час мав назву Бальнеологічна лакувальниця відділення залізничної лікарні ст. Вінниця, згодом - Дорожня клінічна лікарня №2, молодий лікар Наум ГОЛЬДЕНБЕРГ і успішно керував ним протягом півстоліття. За допомогою тодішнього керівництва Південно-Західної, зокрема Героя Соціалістичної праці Петра КРИВОНОСА, в оздоровниці вдалось побудувати ванне відділення, котельню, водогін. Згодом було зведено двоповерховий спальний корпус на 70 місць та триповерховий корпус на 130 відпочиваючих, парк лікувальної фізкультури, який на сьогодні є пам’яткою садово-паркового мистецтва державного значення. У подальші роки оздоровниця продовжувала розвиватись.


    Сьогодні санаторій має назву «Медичний центр реабілітації залізничників». Очолює його директор, заслужений лікар України Віктор ПІКУШ. Він, до речі, лише другий керівник цього 60-річного медичного закладу.

    На це зауважив у своєму виступі на урочистому зібрані з нагоди ювілею оздоровниці начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН. Він щиро привітав усіх працівників закладу, ветеранів, а їх тут уже декілька поколінь, з прекрасним святом, а також наголосив, що кожного року у центрі проходить оздоровлення від восьми до десяти тисяч людей, більшість із яких - залізничники.

    Очільник столичної магістралі також зазначив, що залізниця не залишається осторонь проблеми лікувального закладу, лише минулого року на його потреби було виділено 15 млн. грн. Ці кошти використано на проведення ремонтних робіт, зокрема, басейну, закупівлю нового медичного обладнання та інші потреби. І нинішнього року до медичного центру спрямовані певні кошти. А на ювілей Олексій Мефодійович подарував біохімічний аналізатор крові. Він також передав вітальний адрес від Прем’єр-міністра України Миколи АЗАРОВА і разом із начальником головного управління кадрів та соціальних питань Укрзалізниці Михайлом ГОЛОВАЦЬКИМ вручив відзнаки кращим працівникам санаторію.

    З ювілеєм працівників оздоровчого закладу залізничників також привітали голова Хмільницької районної державної адміністрації Олег ТОМАЩУК, голова Хмільницької районної ради Василь ЧМИЛЮК, міський голова Хмільника Василь ГРУШКО, а також керівники установ, медичних закладів, підприємств та відокремлених структурних підрозділів залізниці. Серед них був і директор Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології, доктор медичних наук, професор Костянтин БАБОВ. Вони проголосили привітання та вручили цінні подарунки. Привітання пролунало й від нашої колеги Ядвіги ОСТРОВСЬКОЇ, яка перебуває на оздоровлені в санаторії.

    На урочистому зібрані також виступив засновник санаторію-ювіляра Наум Гольденберг, який поділився спогадами і подякував своїм колегам за плідну працю та можливість зустрітись на святі. А директор санаторію Віктор Пікуш розповів про історію оздоровниці та її нинішні можливості. Зокрема він зазначив, що очолюваний ним лікувально-оздоровчий заклад чи не єдиний в Україні, який поєднує аж три важливих природних лікувальних чинники. Це, в першу чергу, - вуглецево-радонові води, яку добувають із глибоких свердловин і використовують для проведення радонотерапії. Другий чинник - грязелікування. А третім є питна природна лікувальна вода, яка отримала умовну назву «Хмільницька-цілюща».

    В оздоровниці, окрім класичного санаторно-курортного лікування, що проводиться з постійною корекцією під контролем лікарів, пропонуються сучасні методи реабілітації пацієнтів із різними захворюваннями. Також до їх послуг - індивідуальні профілактичні і загальнозміцнюючі фізіологічний стан програми.

    А медичний процес забезпечують висококваліфіковані фахівці усіх рівнів. Невід’ємною складовою оздоровлення є різноманітне та збалансоване харчування, в основу якого покладено рецепти прекрасної української кухні. А коли до цього додати прекрасну природу, чудовий парк, сучасні, комфортабельні номери у спальних корпусах, то оздоровлення та відпочинок у санаторії залишить приємне враження.

    У рамках святкування 60-річного ювілею санаторію на його базі відбулась дводенна науково-практична конференція за участю іноземних фахівців, яка мала назву «Перспективи розвитку системи медичної реабілітації». Його організаторами виступили заступник міністра охорони здоров’я України, доктор медичних наук Олександр ТОЛСТАНОВ, начальник медичної служби Південно-Західної залізниці, кандидат медичних наук Євген ШАЛКОВСЬКИЙ, директор Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології, доктор медичних наук, професор Костянтин Бабов. А з доповідями виступили провідні лікарі-науковці та практики в області курортології з Києва, Одеси, Харкова, Вінниці, Євпаторії, а також доктор Юст ГЮНТЕР із Німеччини. Усі доповіді будуть опубліковані у спеціальному збірнику та використовуватимуться у лікувально-оздоровчій практиці санаторіїв.

    Для учасників конференції та гостей санаторію було організовано спеціальну виставку сучасного обладнання та приладів, за допомогою яких проводиться реабілітаційне лікування та оздоровлення у санаторіях світу. Думається, окреме із них потрапить й у санаторій залізничників для оздоровлення працівників нашої галузі.

    Никифор ЛИСИЦЯ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Коли фахівець переймається душею за доручену справу

    Під час нещодавньої наради громадських інспекторів із безпеки руху столичної магістралі доповідь інструктора з експлуатації, виробничо-технічних та організаційних питань вагонного депо ст. Козятин-1 Юрія ОМЕЛЬЧУКА була однією із найемоційніших. Відчувається, душею переймається фахівець за доручену справу.

    - Колектив експлуатаційного вагонного депо шукає резерви в боротьбі з дефектами литва у деталях рухомого складу вагонів, - говорить Юрій Борисович. - Ситуація, що загострилася, зі зламами бокових рам вантажних вагонів на мережі залізниць змушує вживати екстрених заходів. Однак їхня ефективність багато в чому залежить від людського фактора. У робочих колективах пунктів технічного огляду проводяться збори й додаткові технічні заняття. Головна мета - налаштувати людей на граничну уважність і нагадати основні правила й особливості виявлення дефектів у бокових рамах, кількість зламів яких на мережі українських залізниць не стає меншою. Причина цього - неякісна продукція заводів-виробників, але забезпечувати безпеку руху поїздів доводиться залізничникам.

    Оглядачі-ремонтники визначали у 12 випадках тріщини автозчепу, тріщину надресорної балки, а ще тріщину в опорній поверхні п’ятника, що призвело до відколу від плити цього ж самого п’ятника. Якби не пильність фахівця, наслідки важко передбачити.

    Та хіба загроза чатує лише у литві? Завдяки великому досвіду і професіоналізму оглядачів-ремонтників вагонів, а також громадських інспекторів було виявлено багато несправностей у рухомому складі, що загрожували безпеці руху поїздів. Юрій Омельчук називає 82 випадки руйнування сепаратора підшипника буксового вузла, а ще руйнування торцового кріплення, провертання внутрішнього кільця в буксовому вузлі, що визначалося за зовнішніми ознаками дефекту.

    - Методів для виявлення несправностей є багато, а ми зупинимося на прикладі використання під вагонами буксових вузлів касетного типу та використання мастил в буксових вузлах, - продовжує ділитися досвідом Ю. Омельчук.

    Під час виконання планових видів ремонту, а також при технічному обслуговуванні вагонів з відчепленням рухомого складу, заміні несправної колісної пари мають місце випадки підкочування під вагон колісних пар з буксовими вузлами касетного типу від різних виробників. Отже маємо справу із різними технічними характеристиками і відповідною температурою нагріву буксового вузла під час експлуатації. Проблема полягає також у тому, що в буксових вузлах вагонів застосовують мастила з різними характеристиками міжтемпературного нагріву, тобто температури крапання. Тому, вважаю, що неприпустимо використовувати для експлуатації під одним вагоном ті колісні пари, буксові вузли яких заправлено різними типами мастил.

    Багато чинників впливають на нагрів буксових вузлів з роликовими підшипниками, що призводить до виникнення підвищених температур. Спрацювання опорної поверхні бокової рами, а також направляючих буксового прорізу бокової рами створює різницю баз бокових рам візка. Отже, порушується фізика руху вагона.

    Насамперед, багато що залежить від якості виконання планових видів ремонту.

    До речі, добре зарекомендувала себе в експлуатації модернізація за технологією, яка має лаконічну назву С14.01. Завдяки її застосуванню зменшився ступінь спрацювання деталей візка. А це, у свою чергу, сприяє зменшенню рівня нагріву буксових вузлів.

    Встановлення прокладки в підп’ятник надресорної балки запобігає зменшенню рівня спрацювання, як опорної поверхні надресорної балки, так і опорної поверхні п’ятника. Це дає можливість виявити дефекти тріщини в п’ятнику оглядачем-ремонтником вагонів під час технічного обслуговування поїзда.

    У кривих профілях колії часто-густо виникають витоки повітря по різьбових з’єднаннях трубопроводів гальмівної магістралі (трійник, підвідні труби тощо), що не завжди може виявити спеціаліст під час технічного огляду поїзда. Отже, тут виникають претензії до виконавців планових ремонтів рухомого складу, знову повертаюсь до якості виконання планового виду ремонту.

    Однією із основних проблем на сьогодні є нестача запчастин, які необхідні для покращення безпеки руху поїздів, підвищення рівня якості у сфері технічного обслуговування рухомого складу.

    У вагонному депо ст. Козятин-1 нараховується 25 громадських інспекторів. За добру роботу - добра і подяка. У 2012 р. премійовано за сумлінну працю 11 працівників вагонного депо Козятин. Так буде, сподіваємося і надалі.

    Іван СОТНИКОВ

    Якою буде залізниця у майбутньому?

    Це цікавить і керівників відокремлених структурних підрозділів, і усіх залізничників.

    Відповіді на запитання щодо реформування галузі змогли почути фахівці Козятинської дирекції залізничних перевезень та керівники відокремлених структурних підрозділів столичної магістралі. Причому безпосередньо із вуст начальника відділу реформування Південно-Західної залізниці Георгія ЕЙТУТІСА.

    Зокрема, він розповів про концепцію розвитку залізничного транспорту та й про власне бачення майбутнього Укр-залізниці. Варто зазначити, що Георгій Дмитрович Ейтутіс доволі ґрунтовно займається проблемами розвитку однієї із найважливіших галузей економіки України і як науковець, і як залізничник-практик, що розпочав свою трудову діяльність із помічника машиніста та успадкував професію залізничника від батька - колишнього начальника ст. Злоти Одесько-Кишинівської залізниці. На початку свого виступу він зауважив, що робота з реформування залізниці проводиться не поспіхом, а опираючись на досвід наших ближніх сусідів та європейських країн, які уже пройшли не один етап удосконалення найважливішого виду транспорту.

    Виступ перед залізничниками набув форми діалогу. Від присутніх у залі надходили конкретні запитання, на які були отримані конкретні відповіді. Зокрема, козятинських залізничників цікавила доля майбутнього дирекцій залізничних перевезень та окремих структурних підрозділів. На що Георгій Ейтутіс відповів, що він є прихильником збереження дирекцій - підрозділів, які найближче до безпосередніх виконавців робіт. Хоча і є варіанти створення регіональних та районних центрів управління залізничним транспортом. Також передбачається підпорядкування великим вузловим станціям малих, третього та четвертого класу. Однак кожен із варіантів буде детально вивчатись перед прийняттям остаточного рішення.

    Під час зустрічі чи найбільше запитань ставив голова Козятинського територіального комітету профспілки Анатолій ВІЛЬЧИНСЬКИЙ. І не через власну цікавості, а запитував про те, що турбує працівників залізниці. Адже під час зустрічей з ними чи й на особистих прийомах члени профспілки цікавляться своїм майбутнім. На більшість із них Георгій Дмитрович дав вичерпні відповіді. А на ті, відносно яких необхідно детальніше визначитись, пообіцяв відповісти телефоном у найближчий час. Крім того, було досягнуто домовленість, що на запрошення трудових колективів відокремлених структурних підрозділів начальник відділу реформування залізниці виступатиме й у них. Також він погодився давати відповіді на кожне із запитань стосовно реформування, які надходитимуть на адресу редакції газети «Рабочее слово». Тож пишіть, запитуйте. І ви отримаєте відповідь.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Від щирого серця

    Ми, група ветеранів Жмеринської дирекції залізничних перевезень, які відпочивали в пансіонаті відпочинку «Променистий» з 18.04 по 02.05.2013 р., особливу подяку висловлюємо начальнику Південно-Західної залізниці Олексію КРИВОПІШИНУ та Дорпрофсожу.

    Ветерани дирекції щиросердно дякують усім працівникам пансіонату та санаторію за високий професіоналізм і людяність, теплоту і турботу, мудрість і талант керівників, високу культуру, щирість і почуття гідності.

    Бажаємо вам здоров’я, щастя!

    Лариса ФУРМАН, голова регіональної Ради ветеранів Жмеринської дирекції залізничних перевезень

    Хто завжди під особливим контролем?

    Робочий день машиністів та їхніх помічників локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський завжди розпочинається з відвідування оздоровпункту. Процедура огляду займає лише кілька хвилин. Класифікація та оцінка індивідуальних параметрів машиніста досить широка: зовнішній вигляд, адекватність поведінки, емоційні реакції, чіткість вимови, пульс, тиск. Усі дані заносяться до комп’ютера, і перед фельдшером на екрані висвітлюється досить об’єктивна картина фізичного стану локомотивника. І лише тоді, коли загальний стан залізничника в нормі, фельдшер дає дозвіл для виходу в рейс. Якщо ж медичні показники відхиляються від норми, вихід у рейс забороняється.

    Журналісти «Рабочего слова» прийшли до локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський майже о 13-ій годині, коли частина машиністів поверталися після рейсу додому, а інші готувались до нього. Черги не було. Медогляд проводили завідувач оздоровпунктом Анатолій ВАРШАВСЬКИЙ та фельдшер Наталія ЗАХАРЧЕНКО (на фото).


    Перевірка загального фізичного стану помічника машиніста Вадима Куніцького.

    Весь процес відбувався професійно й швидко. Та все ж медики виконували свою роботу не автоматично, вони кожного запитували про самопочуття, про те, як пройшов рейс. За час нашого перебування в медпункті жодного машиніста не було відсторонено від роботи.


    Новинка для медоглядів - смарткартки.

    - Які хвороби найчастіше зустрічаються у машиністів депо? - запитуємо у Анатолія Варшавського.

    - Найбільш поширені - гіпертонія та простудні захворювання. Також бувають невиробничі травми. Щодня я дивлюся, чи було когось відсторонено від рейсу, з якої причини: у кого артеріальний тиск чи пульс вийшли з-під контролю, хто за психологічними показниками викликає занепокоєння. Минулого року з різних причин було відсторонено 30, цьогоріч - 13 чоловік. Якщо у працівника є ознаки захворювання, які свідчать про серйозні проблеми зі здоров’ям, тоді направляємо на обстеження до дільничного лікаря. А він - у разі потреби, направляє до стаціонару.

    - Варто зазначити, що лікарі, які підбирають медикаменти, ставляться до наших пацієнтів дуже уважно, бо не всі ліки можна вживати машиністам. Зазначу, що ми весь час маємо бути насторожі, адже робота залізничників нашого підрозділу пов’язана з рухом поїздів, його безпекою. Для нас головне - раннє виявлення хвороб та впровадження заходів, направлених на зниження захворюваності. Звісно, якщо людина постійно контролює стан свого організму і вчасно (у разі потреби) його підліковує, то хвилюватися не варто.

    Медпункт в депо працює цілодобово. Сьогодні медики, завдяки сучасним методам діагностики і постійним медичним комісіям, мають досить об’єктивну картину фізичного стану локомотивників. Важко заперечувати: залізничники таких професій, з таким режимом роботи - під увагою лікарів. Тут слід врахувати графік роботи з порушенням добового біоритму, вібрацію та нестабільний мікроклімат у кабіні локомотива, підвищену увагу до дороги.

    Окрема проблема - серйозне психологічне навантаження. Травмування, а то й загибель людини під колесами поїзда - вічний душевний біль для машиніста. Існує ще багато факторів ризику. А це означає, що здоров’я машиністів та їхніх помічників повинно бути під особливим контролем. Тому зовсім недавно були закуплені смарткартки, де вказані всі дані залізничника.

    Ідеться насамперед про апаратний комплекс автоматизованого огляду, за допомогою якого можна буде не просто виміряти тиск і порахувати параметри серцевого ритму, але й занести одержану інформацію до оперативної пам’яті. Це так зване медичне досьє згодом необхідно відіслати на сервер Дорожньої клінічної лікарні №2 ст. Київ-Пасажирський. Така методика не лише додасть об’єктивності, а й дозволить суттєво подовжити трудове життя машиністів. Бо буває дуже прикро, коли людині зовсім небагато залишилось до пенсії, а її визнають професійно непридатною за станом здоров’я. Це дуже важко і психологічно, і матеріально.

    Після відвідин оздоровпункту депо Київ-Пасажирський, можна констатувати, що для залізничників завжди на першому плані - гарантування безпеки руху та турбота про людей. А штат депо налічує більш, як 1000 осіб, де майже половина з них - локомотивні бригади.

    ДО РЕЧІ

    З’ясувалось, що залізничникам хотілося б оптимізувати проходження медичних комісій у поліклініці. Зокрема, при обстеженні під час медоглядів мати талон з конкретно визначеним часом про прийом лікаря. Адже сьогодні, згідно із законодавством, машиністи та їхні помічники не можуть проходити комісію без черги. Тож, можливо, адміністрація лікарні зможе відповісти на ці питання і вжити відповідні заходи.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    К 85-летию создания футбольного клуба «Динамо» (Киев). Легендарные капитаны. Первое чемпионство

    (Продолжение. Начало в №48 за 2012 г.; №1 - 8, 12 - 16 за 2013 г.)

    Сезон 1960 года принес киевлянам «серебро», а в следующем году «Динамо» под умелым руководством известного в прошлом игрока московского ЦДКА Вячеслава Соловьева впервые в истории выиграло чемпионат СССР. На 4 очка команда из столицы Украины опередила московское «Торпедо». Матч против харьковского «Авангарда», закончившийся нулевой ничьей и позволивший динамовцам впервые разрушить монополию московских клубов на чемпионство, навсегда золотыми буквами вписан в славную летопись киевлян и преданных болельщиков клуба.


    Юрий ВОЙНОВ.

    Золотые медали получили: А. Макаров, М. Кольцов, В. Щегольков, А. Сучков, В. Ануфриенко, Й. Сабо, Ю. Войнов, В. Турянчик, В. Серебряников, О. Базилевич, А. Биба, В. Трояновский, В. Лобановский, В. Каневский. К победе команду привел главный тренер Вячеслав Соловьев, ему помогал Михаил Коман.

    УНИКАЛЬНЫЙ ПЛЕЙМЕЙКЕР

    Капитан киевского «Динамо» 1958-1960 гг. Юрий Войнов - явление в истории советского футбола. Именно Юрию Войнову и его партнеру по сборной СССР Игорю Нетто принадлежит заслуга в развитии тактических возможностей, расширении зон действия полузащитников в отечественном футболе.

    Основа успеха Ю. Войнова - простота и надежность. Именно эти качества были ему присущи на поле в каждой игре. И еще - невероятный по силе удар с правой ноги. Если штрафной назначался даже в 30 - 35 метрах от чужих ворот, а к мячу подходил Войнов, ни один вратарь не мог быть уверен в благополучном исходе ситуации.

    Один из лучших центральных полузащитников в истории советского футбола, Юрий Войнов начинал свою карьеру, играя за команду завода им. Калинина города Калининград Московской области (1949-1950), затем - в мытищинском «Зените». В 19 лет перебрался в ленинградский «Зенит», а потом перешёл в киевское «Динамо», где под руководством тренера-новатора Олега Ошенкова его игра заблистала новыми яркими красками. В игре киевского «Динамо» Войнов стал ключевой фигурой.

    Сезон 1958-го Войнов провел в составе сборной, которая впервые вышла в финальную часть чемпионата мира в Швеции. Союзу попала очень непростая группа: Бразилия, Англия и Австрия. И первый матч выпало играть с бразильцами. О них тогда мало что знали и кудесниками мяча никто не называл. Сборной Союза первой выпала участь попасть под каток будущих чемпионов. Проиграли со счётом 0:2.

    Сборная СССР все же вышла из группы, но в одной восьмой финала уступила будущим финалистам, хозяевам чемпионата - шведам. Войнов сыграл все матчи (и дополнительный - за выход из группы с англичанами) и по итогам чемпионата вошел в символическую сборную мира.

    В 1959 г. капитану «Динамо» присвоили звание «Заслуженного мастера спорта СССР». Через два года Войнову все же удалось совершить круг почета - с Кубком Европы в 1960-м, он тогда разыгрывался впервые и назывался Кубком Анри Делоне.

    Юрий Николаевич участвовал во всех матчах сборной, а в финальном, на знаменитом «Парк де Пренс», поучаствовал в победной комбинации, выведя вперед по левому краю Михаила Месхи. Тот прошел почти до угла поля, прострелил, и центрфорвард ростовчан Виктор Понедельник в падении головой забил решающий гол югославам. Шла 112-я минута добавочного времени...

    28-летний капитан киевского «Динамо» Юрий Войнов стал единственным динамовцем-чемпионом Европы. После «серебра» 1960 г. последовал великолепный сезон 1961 г., в котором киевские динамовцы, нарушив гегемонию московских команд, впервые завоевали звание чемпионов СССР.

    После завершения спортивной карьеры в 1964 г. Юрий Николаевич переехал в Одессу, возглавил в качестве главного тренера «Черноморец» и вывел его в полуфинал Кубка СССР. В этой команде у тренера Войнова играли экс-партнеры по «Динамо» Валерий Лобановский и Олег Базилевич.

    После «Черноморца» Войнов тренировал «Судостроитель» (Николаев) (1967-1969, 1978-1979), «Шахтёр» (Донецк) (1969-1970), «Строитель» (Полтава) (1970-1972), «Металлист» (Харьков) (1972-1973), СКА (Киев) (1976-1977). После некоторое время был инструктором физкультуры на заводе, а в 57 лет ушёл на пенсию.

    В исторических публикациях об игроках киевского клуба использованы материалы из сайтов: «Динамо Киев от Шурика», официального сайта ФК «Динамо», Киев (Золотые имена), «Сборная России по футболу», Энциклопедия футбола, материалы из Википедии - свободной энциклопедии, выдержки из книг «Футбол Украины» и «К футбольным вершинам», а также фотографии из архивных материалов ФК «Динамо» (Киев) и интернет-сайтов.

    (Продолжение следует)


    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05