РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 12 (22 березня 2013)
  • Випуск №12 22 березня 2013
    Зміст
    1. Збитки великі. Плюс загроза безпеці руху (Валентина КОЛЯДА)
    2. Призначення
    3. Облік робочого часу - у правовому полі (Валентина КОЛЯДА)
    4. Людина не є гвинтиком
    5. Переможці огляду-конкурсу з охорони праці (Анатолій САДОВЕНКО)
    6. Серед провідників - студенти (Ольга ЛИХАЧОВА)
    7. Найцінніший подарунок (Валентина КОЛЯДА)
    8. Як КУЧМА педагогом став (Віталій НОСАЧ)
    9. В каждом ДЕПО должны РАБОТАТЬ ВРАЧЕВАТЕЛИ ДУШ (Виктор ЗАДВОРНОВ)
    10. ВИХОВАНЦІ Наталії СТЕПАНЮК (Анатолій САДОВЕНКО)
    11. Олег КОМАРОВ, заслуженный артист Украины
    12. К 85-ЛЕТИЮ СОЗДАНИЯ ФУТБОЛЬНОГО КЛУБА «ДИНАМО» (КИЕВ) (Анатолий ЧЕБОТАРЁВ)
    13. Спасибо за труд, монтер! (Николай ЦЫХАНСКИЙ)

    Збитки великі. Плюс загроза безпеці руху

    На тему «графіті» наше видання відгукувалось неодноразово. Залізничникам, як і нам, журналістам «Рабочего слова», болить за недоплачені квитки, пошкоджені вагони, розкурочені двері. Бо ми як господарі власної оселі (Південно-Західної - ред.) розуміємо, що треба берегти майно, слідкувати за порядком.

    Приємно зайти в чистий справний вагон, сісти у приємній компанії і доїхати до своєї господи або до роботи. З комфортом і без несподіванок. Таке бажання у кожного подорожнього, так робить все залежне від нього залізничник. Але…



    Фото з інтернету. Колаж Іллі НАУМОВА


    СПАСКУДИТИ ВАГОН ЗА 2,5 ХВИЛИНИ - перекреслити працю тих, хто складає вагони, встановлює вікна, підвести життя сотні пасажирів під загрозу, а машиніста «взяти у заручники». Змусити десятки людей мерзнути на платформі в очікуванні поїзда, що запізнюється. І за все це дякуємо «мистецтву». Не вкладається у рамки нормального? Так!

    Як повідомила начальник прес-центру управління внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці Наталія МЕЛЬНИК, нещодавно на зупиночній платформі Загальці невідомі особи зірвали стоп-кран електропоїзда Тетерів - Святошин. У цей час, зі слів машиніста, з-під платформи вискочили 15 чоловік, які розмалювали останні вагони фарбами та втекли. Як назвати такий прояв «творчості», якщо він, окрім вимушеної зупинки та збою в русі електропоїзда, завдав залізниці реальних збитків, які, так званим, «художникам» доведеться відшкодувати?

    Незважаючи на те, що правоохоронцями Управління МВС України на Південно-Західній залізниці проводиться профілактична робота серед неповнолітніх, направлена на протидію дитячій злочинності, такі прояви продовжують мати місце.

    Наразі встановлено коло неповнолітніх осіб, які прямо або опосередковано причетні до даного правопорушення. За даним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 194 КК України «Умисне знищення або пошкодження чужого майна». Такі діяння караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі терміном до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

    Ще одна точка зору. Кажуть, якщо повстання не можна зупинити, його потрібно очолити. Так вирішили залізничники Санкт-Петербурга і, втомившись воювати, уклали договір з тими, хто псував державне майно. Віддали електричку, назвавши її «Поезд государственности», художникам у стилі графіті. Останні мають можливість розмальовувати поїзд на тему історичних мотивів.

    Наші колеги-залізничники Придніпровської магістралі пропонують залучити «вільних художників» для розписування, наприклад, дитячих закладів. Чи краще витягнути з батьківських кишень (а більшість прихиль-ників «графіті» - школярі) до 2 тис. за одну літеру (розмір штрафу)? Ризик і творчість збуджує підлітків. А чи переймаються вони наслідками?

    Транспортна міліція викликала батьків телефоном, які відгукнулися швидко. На наш погляд, протоколи варто направити за місцем мешкан-ня підлітків, щоб відповідні органи перевірили умови проживання родин, а головне - запитали у батьків: чому підлітки перебувають без дорослих у місцях підвищеної небезпеки?

    Усім би було добре, якби Південно-Західна магістраль витрачала б більше коштів не на перефарбовування корпусів або салонів електропоїздів після втручання вандалів, а на те, щоб надавати своїм пасажирам кращі умови під час поїздки у чистих та справних вагонах.

    До речі, впродовж 2012 р. на столичній магістралі було «прикрашено» «графіті» 24 вагони. З початку поточного року ця цифра збільшилася ще на п’ять рухомих одиниць. А на перефарбування лише одного вагона необхідно майже три тисячі гривень. Суму збитків підрахувати неважко.

    Валентина КОЛЯДА

    Призначення

    Наказом генерального директора Укрзалізниці на посаду першого заступника начальника Південно-Західної залізниці призначено Івана Петровича ФЕДОРКА.


    БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

    Іван Петрович Федорко народився 9 серпня 1966 р. в с. Бахмач-2, Бахмацького району, Чернігівської області.

    Закінчив Київський технікум залізничного транспорту в 1985 р. та Харківський інститут інженерів залізничного транспорту в 1993 р. за спеціальністю «Управління процесами перевезень на залізничному транспорті».

    Трудову діяльність розпочав черговим по парку ст. Бахмач у 1985 р. Впродовж наступних років обіймав відповідальні посади на Південно-Західній та Одеській залізницях.

    Із серпня 2011 р. - заступник начальника Південно-Західної залізниці - начальник галузевої служби перевезень.

    19 березня 2013 р. призначено першим заступником начальника Південно-Західної залізниці.

    Державні нагороди: Почесна грамота Укрзалізниці, -1999 р., іменний годинник від генерального директора Укрзалізниці - 2001 р., знак «Залізнична Слава» ІІІ ступеня - 2003 р., Почесне звання «Заслужений працівник транспорту України» - 2004 р., Знак «Почесний залізничник» - 2008 р., Почесна Грамота Кабінету Міністрів України - 2009 р., Почесний знак «До 140-річчя Південно-Західної залізниці» - 2010 р., Нагрудний знак «Почесний працівник транспорту України» - 2010 р., знак «Залізнична Слава» ІІ ступеня - 2012 р., Почесний нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України» - 2012 р.


    Облік робочого часу - у правовому полі

    Днями в управлінні Південно-Західної залізниці пройшла семінар-нарада на тему: «Режим роботи та облік робочого часу працівників Південно-Західної залізниці». Відкриваючи нараду, заступник начальника залізниці з економічних питань Сергій ГОРІЛЕЙ наголосив, що це перший у цьому році, але не останній навчальний захід такого плану. І як виявилось, досить своє-часний, чітко розпланований, інформаційно насичений та практично корисний не лише для фахівців з організації та нормування праці.



    Громадський контроль у цьому питанні здійснюють галузеві профспілки. Тож саме головний інспектор з праці Дорпрофсожу Володимир ВОРОПАЄВ у своєму виступі акцентував увагу присутніх на правовій підтримці: «Головне, щоб людина, яка працює на залізниці, розуміла, що ми про неї піклуємося. Адже морально-психологічний клімат у колективі та справедливе відношення до себе має будуватися у правовому полі, яке забезпечує виконання вимог трудового законодавства».

    «Бухгалтерський облік праці та заробітної плати, а отже і первинний облік, має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, відображати повноцінне використання робочого часу, а також сприяти правильному розрахунку чисельності працюючих і заробітної плати, яка підлягає оподаткуванню. Від організації первинного обліку праці залежить якість, правдивість, справедливість, повнота і своєчасність розрахунків з працівниками магістралі», - відмітила у своєму вступному слові начальник служби організації праці, заробітної плати і структур управління Тетяна ТКАЧЕНКО.

    У ході наради до присутніх було доведено, що, як показали проведені вибіркові перевірки, не все добре з цим питанням і в підрозділах Південно-Західної залізниці. Типовість та систематичність виявлених порушень свідчать про елементарне незнання окремими фахівцями, відповідальними за облік робочого часу, основних положень законодавства України про працю. Виявлені випадки порушень встановленого порядку ведення первинних документів та обліку робочого часу. І врешті-решт, відмічено відсутність елементарного контролю за достовірним обліком зайнятості працівників.

    Всі ці факти є наслідком неналежного контролю з боку окремих керівників підрозділів та відповідальних фахівців за роботою підлеглих. Саме вони і призводять до збільшення надурочної роботи та нераціонального використання трудових ресурсів. Як свідчить офіційна статистика, за підсумками 2012 р. прийнято до обліку 300 тис. годин понаднормової роботи та 566 тис. годин роботи у вихідні дні понад норму робочого часу. За це сумарно сплачено майже 26 млн. грн. Проте, як показали перевірки, кількість таких годин, і відповідно оплата за них, могли бути значно меншими, у випадку правильного попереднього планування робочого часу, встановлення об’єктивних, адаптованих під місцеві умови режимів праці.

    Заступник начальника служби організації праці, заробітної плати та структур управління Віталій МАЛІЦЬКИЙ довів до присутніх визначені чинним законодавством України про працю та нормативними документами Укрзалізниці загальні вимоги для встановлення режимів роботи, порядку попереднього планування робочого часу, облікових періодів, а також його наступного обліку з правильним заповненням табелів обліку робочого часу. Що цікаво, Віталій Валерійович зробив це на конкретних прикладах та ґрунтуючись на попередньо наданих відповідними службами та залізничними дирекціями питаннях.

    «За несвоєчасну виплату заробітної плати, яка базується на правильно підрахованих і облікованих годинах роботи, або виплату її не в повному обсязі керівник підрозділу може бути притягнутий до адміністративної чи навіть кримінальної відповідальності. І можливі покарання за ці правопорушення від 510 грн. штрафу до двох років позбавлення волі», - підсумував свій виступ Віталій Маліцький.

    Від правильного ведення обліку робочого часу залежить правильність нарахування заробітної плати, облік стажу роботи працівників у шкідливих умовах, розрахунок оплати відпусток, листків непрацездатності, розмір майбутньої пенсії тощо. У наших підрозділах саме табель є тим документом, що засвідчує облік робочого часу. І як його не перетворити на карту пошуку скарбів, а грамотно вести вчилися того дня присутні в актовій залі. І не приховуємо, що у декого викликав здивування, так би мовити, правильний варіант.

    ... Як буває?! П’ять хвилин на каву, десять - перекур, п’ятнадцять - неважливі телефонні дзвінки, а в кінці дня набігає 1,5 години. Це у табель не заноситься, та це залишається на вашому трудовому сумлінні. А як роботодавець може перевірити ваш коефіцієнт корисної дії? Варіантів безліч. Та не їх варто остерігатися, а працювати ефективно. Банально? Лише на перший погляд. Але справедливо.


    На фото: під час роботи семінару-наради.

    Фото Сергія ГУКА

    Валентина КОЛЯДА

    Людина не є гвинтиком

    Від співпраці та конструктивного діалогу між трьома ланками соціально-виробничого процесу - адміністрацією, профспілкою та колективом - залежить стабільність у роботі третьої, корисність від другої та потрібність першої. У даному випадку лише від плідного обговорення (вислухати і почути), прийняття рішень і їх виконання залежить успіх. Кожен має «вирости». Для того, щоб створити систему відносин, що будується на взаємоповазі та співпраці, де кожен учасник виробничого процесу відіграв би належну соціально значущу роль і відчував би свою цінність.

    Поки що крізь соціальну призму подивимось на деякі рішення постанови Ради профспілки, що базуються на обговоренні доповіді генерального директора Укрзалізниці С. БОЛОБОЛІНА та голови профспілки В. ТКАЧОВА.

    ПРО ВИКОНАННЯ. Слід зазначити, що реакція на вимоги Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників до Уряду та Укрзалізниці була неоднаковою. І за часом реагування, і за змістом.

    Позитивні ініціативи щодо вирішення комплексу проблем, прийняті керівництвом Укрзалізниці, далися досить складно. Проте 13-ту зарплату у розмірі 50% буде виплачено у квітні, інформацію щодо переходу на неповний робочий тиждень спростовано. Генеральний директор Укрзалізниці наголосив, що у галузі знайдено інші механізми для скорочення витрат за рахунок економії паливно-мастильних матеріалів, електроенергії тощо.

    Незважаючи на зниження обсягів пасажирських та вантажних перевезень. До того ж рівень транзиту взагалі за останні десять років був найнижчий - 17%, у 2012 р. соціальні зобов’язання Укрзалізницею виконувались.

    ВИМОГА ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ТАРИФНИХ СТАВОК І ПОСАДОВИХ ОКЛАДІВ. За законами економіки таке підвищення залежить від підвищення рівня продуктивності праці та зростання тарифів на вантажні перевезення. Останнього, на жаль, у минулому році у запланованому обсязі не відбулось. На 2013 р. збільшення зарплати заплановано з 1 травня, 1 серпня, 1 грудня. Загалом за рік - 15,8%.

    Одне з основних завдань - збереження кадрового потенціалу. Чи сприятиме цьому контракт?

    ФОРМА ТРУДОВОГО КОНТРАКТУ сьогодні довела свою ефективність і в державі, і на залізниці. Демократичність контракту полягає у тому, що він є одночасно і юридичною формою найму працівників, і документом, що регламентує трудові обов’язки та регулює взаємні права й зобов’язання. Згідно із контрактом визначаються умови оплати праці. Контракт завжди має строковий характер. І цей строк зумовлюється не лише характером обов’язків, а й їхньою орієнтацією наперед визначені завдання, рубежі, обсяги.

    Ні для кого не є секретом, що після певного періоду роботи в конкретній організації відбувається зниження трудової активності працівника. А необхідність переукладання чинного або нового контракту постійно мобілізує роботодавця і працівника на суттєве підвищення взаємної відповідальності. Але… Чи не буде використовуватись така форма, як каральний документ? Для «розправ» чи звільнень? Привести цю форму у відповідність до законодавства України, зокрема до ст. 9 КЗпП України. Ця вимога не вперше повторюється профспілками…

    ЗБЕРЕЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ФОРМУВАННЯ ПОЇЗНИХ БРИГАД. Комп’ютерний відбір провідників запроваджено для зменшення кількості правопорушень та трудової дисципліни у пасажирському господарстві, для боротьби з корупцією. Як доводить практика, сьогодні доводиться боротися з корупцією ще й при комп’ютерному відборі. Не вдається без втручання з боку людського фактора. Це розуміє і керівництво Укрзалізниці. Саме тому, за словами Сергія Болоболіна, дана форма відбору працівників буде удосконалюватися у напрямку об’єктивності та ефективності.

    ОСТАННЄ СЛОВО ЗА НАУКОЮ. Саме таку відповідь дали і профспілки: Укрзалізниця на питання щодо роботи локомотивних бригад на подовжених плечах має отримати відповідь у науково-медичних установах. Ситуація складається таким чином, що, як показали вибіркові перевірки, робітники пере-працьовують у понаднормовий час. Проте дуже рідко хто відмовляється від додаткового заробітку. Чи добре це? Зважаючи на відсутність гарячого харчування, холодильників, кондиціонерів, біотуалетів, відповідь не є позитивною.

    Наукові дослідження з метою визначення максимально допустимої безперервної роботи локомотивних бригад тривають. Що ж, слово - за науковцями.

    У ПРОЕКТІ НОВОЇ РЕДАКЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про залізничний транспорт» передбачено не допускати застосування нетипових форм зайнятості на роботах, пов’язаних з перевезеннями і забезпеченням безпеки руху.

    Одним словосполученням перекласти відносно нові англомовні «аутсорсинг, аутстафінг та лізинг» можна як «оренда працівників», тобто залучення сторонніх працівників на термінову або сезонну роботу, на виконання окремого проекту тощо. Одразу згадались студентські часи, як ми «аутсорсінджили» на збиранні картоплі чи яблук. А ще кажуть, «нові кадрові технології»… Та якщо серйозно, то у майбутньому, на мою думку, така послуга стане популярною і вигідною для компаній, що надають швидко кваліфікований персонал на певний час. Самі ж витрати на аутсорсинг можна вважати доцільними, якщо вони будуть меншими від витрат на виконання аналогічних робіт новим співробітником, прийнятим у штат залізниці на постійній основі. Головне, як кажуть, не перегнути палку. Тож, як наголосив генеральний директор Укрзалізниці, і у цьому питанні буде проведено глибокий аналіз роботи на залізницях з аутсорсинговими компаніями. З акцентом на питаннях соціального захисту працівників.

    ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ ПИТАННЯ ПОРЯДКУ ОПЛАТИ ПРОЇЗДУ, затвердженого Укрзалізницею, щодо забезпечення проїзними документами працівників з роз’їзним характером роботи, в залі засідань стояв гул. Очевидно, на місцях даний порядок не діє у повному обсязі. Люди змушені купувати квитки за свої кошти, говорять профспілкові лідери, - або користуватися квитком форми 4 для власних потреб, ПДВ за яку ніхто не поверне.

    Сергій Болоболін звернувся до присутніх з проханням деталізувати дані випадки. Чому Укрзалізниця не знає про них - питання риторичне. Постанова Ради профспілки пропонує «про всі випадки придбання квитків за власні кошти для проїзду за службовими потребами інформувати начальників залізниць і Укрзалізниці для вжиття відповідних заходів». Все! Механізм самозбереження спрацював.

    Якими будуть ті вжиті відповідні заходи - покаже час.

    На період реформування пільги та соціальні гарантії працівникам і пенсіонерам, які зазначені у трудовому договорі, збережено. Для цього працює профспілка, адміністрація і, сподіваємось, колектив.

    Валентина КОЛЯДА

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Нещодавня нарада, яку було організовано галузевою локомотивною службою у конференц-залі депо ст. Козятин, довела: на превеликий жаль, багато хто з інженерно-технічних працівників стають «придатками» до комп’ютерних програм! Відсутній прискіпливий аналіз роботи кожного машиніста. Людина - не гвинтик у машині. І не машина. В неї має бути право вибору. Це стосується годин перепрацювання, днів тимчасової непрацездатності, які мають тенденцію до зростання. Нарядчик, завідувач локомотивними бригадами у кращому випадку констатують про ті дані, що видає комп’ютер, навіть не намагаючись скласти власну інтерпретацію, запропонувати свої заходи з виходу із тієї чи тієї складної ситуації. Є зауваження і щодо організаційної роботи локомотивних диспетчерів. Завдання, яке поставив перед аудиторією заступник начальника галузевої локомотивної служби Микола АНДРІЯШ, потрібно встановити суворий контроль за якістю планування заходів при використанні праці локомотивних бригад. Це дозволить досягти позитивних результатів у роботі.


    Переможці огляду-конкурсу з охорони праці

    Переможцем огляду-конкурсу на кращий підрозділ з питань охорони праці, що проводився нещодавно на Південно-Західній залізниці, стала Козятинська дирекція залізничних перевезень.

    Козятинці успішно виконали всі вимоги огляду-конкурсу, досягли найкращих показників при виконанні комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки та гігієни праці, попередження випадків виробничого травматизму, профзахворювань та аварій.

    Колектив дирекції нагороджено дипломом І ступеня. Цю нагороду на урочистому зібранні трудового колективу начальнику дирекції Василю БУЦЕРОЗІ вручила начальник служби охорони праці Південно-Західної залізниці Алла ЛАЗЬКО.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Серед провідників - студенти

    Як і минулого року, Південно-Західна залізниця на літній період сформує два загони провідників пасажирських вагонів. Із студентів Київського коледжу транспортної інфраструктури та Державного економіко-технологічного університету транспорту.

    Починаючи з березня, всі вони пройшли медичну комісію і розпочали навчання в Центрі професійного розвитку персоналу залізниці, де прослухають курс лекцій з правил пасажирських перевезень, охорони праці та експлуатації електроустаткування, вагонних пристроїв. Після іспитів молодь буде направлено на роботу до Хмельницької та Київської вагонних дільниць.

    Варто зазначити, що для студентів це спроба позмагатися з кваліфікованими провідниками майже на рівних і перевірити свої знання. Адже багато випускників, розуміючи, що їм потрібно починати будувати кар’єру не тільки із дипломом вузу, а й мати ще одну професію, починають свій трудовий шлях, засвоюючи секрети робітничих спеціальностей. У подальшому це відкриває можливість кар’єрного зростання та певні перспективи на залізниці.

    Крім того, для молоді це шанс заробити гроші, адже середньомісячна заробітна плата студента-провідника - 2200 грн.

    ПРЯМА МОВА

    - Літні масові перевезення відносяться до пріоритетних сезонних завдань, - зазначив начальник галузевої пасажирської служби Південно-Західної залізниці Олександр БОЛДОВ. Це давня практика залізниці. Мета - перевірити своїх майбутніх фахівців, як кажуть, у роботі. До нас буде направлено майже 130 студентів. Такий контингент є дуже перспективним. Адже будуть працювати люди, які вже мають освіту і теоретичні знання, а їхня кваліфікація є більш високою, ніж у тих, котрі прийдуть до нас із училища чи з технічної школи.

    Ольга ЛИХАЧОВА

    Найцінніший подарунок


    Тетяна закінчила один із найпрестижніших факультетів ДЕТУТу за спеціальністю «Управління міжнародних перевезень». Обсяг роботи вантажного касира ст. Київ-Петрівка за таким напрямком теж не найменший. А що вже говорити про відповідальність, коли закордонні клієнти обирають наші транзитні шляхи перевезення вантажів. Тут і авторитет країни, і її статус на першому місці. Тож не має права підвести у даному випадку Тетяна ЖУКОВА.

    А якщо без зайвого пієтету, то працює на залізниці й мама Тетяни, і брат. А вона, крім того, що справно виконує свої професійні обов’язки, є чарівною дружиною і найкращою мамою. А до 8 Березня син-школяр подарував найцінніший подарунок, зроблений своїми руками, - намалював портрет матусі.


    Фото Сергія ГУКА

    Валентина КОЛЯДА

    Як КУЧМА педагогом став

    Понад 1,5 тис. працівників у 2012 р. пройшли навчання в Центрі професійного розвитку персоналу Південно-Західної залізниці, яке здійснюється за рахунок засобів залізничної галузі, так само, як і проживання в гуртожитку центра. Тут навчають секретам 28 професій. Приміром, існують курси для одержання професії машиніста. Причому необхідно вчитися керувати кожним видом тягового рухомого складу (тепловози, електровози, дизель- та електропоїзди) окремо. Тому, відповідно до потреб підприємств галузі, які формують кадрові замовлення, у тих, хто навчається, є можливість постійно вдосконалювати свій професійний рівень і бути затребуваним фахівцем.


    СХОЖА СИТУАЦІЯ Й З ПІДГОТОВКОЮ РОБІТНИКІВ ТАКОЖ ДЛЯ ІНШИХ ГОСПО-ДАРСТВ ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСУ: на базі однієї професії за кілька місяців можна одержати іншу, наприклад, за фахом оператор дефектоскопічного візка в основному проводиться підготовка робітників, які мають досвід роботи монтерами колії. При бажанні трудитися черговим по переїзду - варто попрацювати сигналістом. Першим етапом на кар’єрній сходинці працівників господарства перевезень є оволодіння вміннями, що необхідні складачеві поїздів. Такий шлях розпочинала більшість начальників станцій.

    Як відзначають у службі кадрової та соціальної політики залізниці, перепідготовка кадрів і підвищення їхньої кваліфікації здійснюється не тільки виходячи із сьогоднішньої потреби галузі в кадрах, але й з урахуванням майбутніх змін, пов’язаних з удосконаленням технологічних процесів. При цьому береться до уваги застосування нових технологій, природна плинність кадрів, частково пов’язана й з виходом частини працівників на пенсію.

    Через впровадження новітньої техніки й технологій, які вимагають проведення робіт більшої складності, виникає потреба у високо-кваліфікованих працівниках, зокрема в робочих високих кваліфікаційних розрядів, у т.ч. з наявністю вищої освіти.

    ПОДЯКА ВИКЛАДАЧЕВІ ЗА НАУКУ. Чи так вже часто колишні випускники Центру професійного розвитку персоналу столичної магістралі (а колись Технічної школи машиністів) висловлюють щирі почуття своїм викладачам? Із цим запитанням звернувся до начальника Центру Володимира НИКИПОРЦЯ.

    - Безумовно. Але працюємо не заради повсякденних слів подяки. Ми формуємо кадровий фундамент майбутнього галузі.

    - Володимире Пантелійовичу, нещодавно одного із викладачів очолюваного Вами підрозділу було нагороджено медаллю Південно-Західної залізниці «Кращому працівнику».

    - Дійсно, викладач складної навчальної дисципліни «Пристрої керування електровозів та електропоїздів» Володимир КУЧМА, який почав працювати на педагогічній ниві ще в 1964 році, нещодавно отримав галузеву відзнаку.

    Познайомитися поближче із Володимиром Пантелеймоновичем кореспондентам вдалося під час перерви між навчальними парами. На запитання, як звичайному інженерові вдалося стати педагогом, В. Кучма відповів, що все збувається, якщо душа спрямована на отримання позитивного результату. Після закінчення Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту хлопець із мальовничого містечка Кагарлик, що на Київщині, отримав розподіл на Красноярську залізницю, яка тоді мала назву Східно-Сибірська. В. Кучма встиг попрацювати помічником машиніста, згодом - майстром у локомотивному депо. Проте прийшов час повертатися в Україну.

    Між іншим, електровози від виробників тоді ще Південно-Західна магістраль не отримувала. В. Кучма опинився у локомотивному депо ст. Знам’янка Одеської магістралі, де трудився виробничим майстром та інженером-технологом. Фах за плечима не носити. За запрошенням тогочасного начальника Святошинської технічної школи машиністів Георгія ШУБІНА Володимир Пантелеймонович Кучма розпочав свою педагогічну діяльність. Як виявилося, вона видалася вдалою. Ще б пак, адже майже піввіку стоїть за викладацькою кафедрою наш сьогоднішній герой.

    ПОЦІКАВИВШИСЬ ДУМКОЮ ПРО ПЕДАГОГА В ЙОГО УЧНІВ, які працюють у Дарницькому локомотивному депо, отримали лаконічну відповідь: «Справжній інженер, прекрасний наставник, професіонал з великої літери».

    Методика викладання спеціальних дисциплін у такому навчальному закладі, як Центр професійного розвитку персоналу, - справа не з простих, але нашому герою і це вдається. Адже отримав підготовку на курсах підвищення педагогічної майстерності у Санкт-Петербурзькому (тоді - Ленінградському) інституті інженерів залізничного транспорту. Були часи, коли на початку 1990-х рр. тогочасний завуч з навчально-методичної роботи Технічної школи машиністів Володимир Кучма розробив власну методику викладання технічних дисциплін.

    - Це щоб цікаво було займатися майбутнім машиністам, - каже Володимир Пантелеймонович.

    До речі, кабінет, в якому він навчає механіків, власноруч обладнав діючими схемами локомотивів. Значна робота, скажу вам.

    Він разом із дружиною поставив на ноги сина і доньку, дочекався на онуків. Проте йти на відпочинок не збирається.

    - Куди ж я без моїх учнів?! - каже Кучма-педагог.


    Фото автора

    Віталій НОСАЧ

    В каждом ДЕПО должны РАБОТАТЬ ВРАЧЕВАТЕЛИ ДУШ


    В этом обширном интервью постоянный автор публикаций в нашем издании, инженер Государственного научно-исследовательского центра Укрзализныци, а в недавнем прошлом - помощник начальника главного управления локомотивного хозяйства Укрзализныци Анатолий ПОСМИТЮХА поделился личной точкой зрения о роли психологов в локомотивных и моторвагонных депо. Небезынтересными для наших читателей будут взгляды Анатолия Адамовича, высказанные им при встрече с врачевателями человеческих душ.


    (Окончание. Начало в №11)


    - Анатолий Адамович, но ведь чтение только тогда будет приносить желаемую пользу, когда читаемое по мере сил и возможностей входит в жизнь, становится жизненным правилом, а не простым, голым, бездушным и «холодным» знанием явления. Какая может быть польза, если человек знает, что нужно прощать обиды, и не прощает; знает, нужно терпеть - и не терпит. Недавно столкнулся с ситуацией, когда на производственном совещании, посвященном проблемам в сфере организации движения поездов на столичной магистрали, многочисленная группа железнодорожников высказала мнение о том, что факт применения одним из поездных диспетчеров в своей работе ненормативной лексики, увы, не единичен. Это мешает четкой работе многих дежурных по станции, операторов при дежурных. А ведь там преимущественно работают женщины. Как быть в таких случаях психологу?

    - Повторюсь, роль психолога, как и духовника - уметь излечивать душу. Считаю, что в таких случаях необходимо знать и применять в повседневной практике работы следующие понятия:

    ЭФФЕКТ БУМЕРАНГА. Еще говорят: «Что посеешь, то и пожнешь». Сделал добро - оно к тебе (твоим детям) и вернется. Совершил плохой поступок - будешь наказан ты или твои дети, внуки. Все деятельность человека записывается в информационном поле, и от этой справедливости не уйти никому. «За все надо платить (сегодня или завтра)», «Делай добро и оно к тебе вернется», (но специально этого ждать не следует), «добро оно многообразно» - это тоже эффект бумеранга. Не Бог нас наказывает, а мы сами себя «высекаем». Недобрые поступки и мысли приводят человека к различным бедам и проблемам. Здесь также работает эффект бумеранга.

    ЭФФЕКТ ПРОЩЕНИЯ И МИЛОСЕРДИЯ. Действие связано с общей цепочкой «бумеранга». Эти качества человека считаются одними из самых высоких. Для воспитания в себе таких качеств, как прощение и милосердие, надо обладать высокой духовной силой. Как говорится, одно без другого невозможно. Ведь милосердие на порядок выше чувства справедливости. Если нам прощаются Всевышним наши грехи через покаяния, то почему же мы не должны прощать другим. Только сильный человек может другого простить, а не затаить на него обиду и жажду мести. А жить в минусовом поле (обида, зависть…) - себе же и другим во вред.

    Даже если у человека проявляется какой-то недостаток (грех), то необходимо не осуждать этого человека в целом, а дать оценку его поступку.

    ЭФФЕКТ ЛЮБВИ... Любовь во всех ее проявлениях - высшее и самое чистое чувство, которое напрямую ведет к самосовершенствованию. Любовь держит человека на плаву, она, как стержень, не дает пасовать перед испытаниями. Конечно, важно, чтобы у тебя самого было проявлено это чувство, а уж потом можно ждать взаимного проявления. Выражения любви ко всему живому, к природе духовно обогащает человека и делает его более сильным и уверенным в жизни.

    ЭФФЕКТ ЧЕСТНОСТИ И ЛЖИ. Вытекает из эффекта бумеранга.

    ЭФФЕКТ ЗЕРКАЛА. Человек видит чьи-то недостатки или высказывается о ком-то другом (с положительной или отрицательной стороны), но он их увидел потому, что сам имеет их и хорошо реагирует на их проявление. Как бы попадает в ту ситуацию (качество характера), которую он уже прожил. Можно сказать - попадает в ту же информационную и одинаковую ситуацию, подвергаясь, как я называю, душевным вибрациям или чувству. То есть, увидел в человеке негатив, подумай и о себе родном. А не кроется у тебя тоже самое, которое и тебе надо исправлять?

    ЭФФЕКТ СОБОРНОСТИ. В нашем общем устремлении к лучшему - наша сила. Взаимная поддержка (даже мысленная), решение общих задач, объединение людей с гуманными и духовными целями - это тоже личный вклад каждого в общее дело соборности и прогресса, которые гораздо легче решаются в общем соборном поле, чем усилия одинокого «воина». Обратная сторона соборности - «эффект толпы». Сочувствие, сопереживание и тихая молитва за другого сочетает в себе и эффект соборности и эффект милосердия.

    ЭФФЕКТ ПОХВАЛЫ. Она может принести гораздо больше пользы, нежели привычная в наши дни критика. Рассказывают: Иоанна Кронштадтского попросила одна женщина повлиять на мужа, любившего спиртное. Он пришел домой, поиграл с детьми, а когда появилось на пороге «оно» (муж), то Иоан только сказал одну фразу: «Вот явился Исус, а дома его давно ждет мадонна с детьми - анголами; я тут уже не нужен». Позже к нему пришел муж, бросивший пить, и со слезами на глазах сказал, что его никогда никто не хвалил, а здесь о. Иоан назвал его Исусом…

    ТЕПЕРЬ ОБ УСТОЯВШИХСЯ ПОНЯТИЯХ. «ЗА ВСЕ НАДО БЛАГОДАРИТЬ БОГА»... Это универсальный совет, как сохранить спокойное душевное состояние. Даже при каких-то неприятных вещах. Мы, в основном, привыкли благодарить кого-то за что-то хорошее, сделанное для нас. А вот предложение благодарить кого-то по плохому поводу вызывает у нас изумление. Зачем? В отношении другого человека - это резонный вопрос. Но не по отношению к Богу. Мы-то не можем знать многих обстоятельств. «От меня это было (разговор Бога с душой человека) - записи старца Серафима Выроцкого и Владыки Мануила - объясняют почему на нас идет определенный негатив в виде болезней, проблем, уныния… Наши неудачи попущены Богом. Это происходит от того, что человек не пришел к вере; или является своеобразным уроком - чтобы не было еще большей беды… «Благодарение Бога за негатив позволяет изменить состояние души с «минуса» на «плюс», а в целом - изменить ситуацию к лучшему, укрепить духовный стержень человека…

    Конечно, благодарить надо и Бога, и людей, и даже животный и растительный мир; и вещи, которыми мы пользуемся… Чем больше человек выражает благодарности, тем лучше его состояние, эгоэнергетика.

    ЭФФЕКТ ПОМОЩИ. Сам человек, без помощи небесных сил, не сможет решить свои проблемы или сделать какие-то важные дела, рассчитывая только на свои силы. Когда человек заявляет: «Я все знаю, я сам все сделаю, мне помощь Бога (или людей) не нужна», - дела его обречены на неудачу. И, наоборот, если человек искренне обращается в просьбе, молитве к Богу (или к нему через святых), то он получит и помощь, и средства, и силы, и хороших людей.

    МОЛИТВА ДЕЙСТВИЕМ. Человек, выполняя добрые дела, в противовес грехам своих предков, положительно влияет на уровень духовности и очищения ауры своего рода. Также служение людям - это как богослужение, молитва за других.

    СОЗДАВАТЬ ПОЛЕ РАДОСТИ. В данном случае подразумевается стремление научиться самому и поделиться с другими умением радоваться всему прекрасному, что нас окружает. Уметь увидеть в каждом моменте жизни прекрасные мгновения, искренне радоваться всему живому, а затем поделиться с другими - это по силам каждому. Владение чувством юмора и умение применять его «в мирных целях», прежде всего к самому себе - ценное качество. Ведь смех - это очистка души. Отсюда - и радость человеческого общения. Но иногда человек, находясь в одиночестве, в тишине получает не меньшую радость от творчества, созерцания и осознания того, что он является частичкой этого прекрасного мира. «И молитва, как тихая струя благодати», - сказал А. Мень…

    РАЗВИВАТЬ ГОРДОСТЬ ЗА СЕБЯ, СВОЙ НАРОД, СВОЮ СТРАНУ. Надо видеть очень много хорошего в нашем народе. Ведь в любой стране, где проживают люди с украинскими корнями, сразу видно - по дому, саду, огороду, порядку, что здесь живут украинцы… Ведь ни в одной стране мира нет таких работящих добрых и умных людей, нет такой прекрасной природы, земли, нет такого количества церквей, монастырей, святых мест, что указывает на желание нашего народа к развитию духовной жизни, очищению морали… Ведь сколько родила наша святая земля больших людей, а сколько настрадалась…

    НИКОГДА НЕ ТЕРЯЙ НАДЕЖДЫ. Интересен, на мой взгляд, такой случай. В Польше машинист, упав и ударившись головой, оказался в состоянии «комы». В этом состоянии он находился 20(!) лет. После чего пришел в сознание, начал говорить, сидеть и двигаться. Вначале жена очень страдала из-за такой ситуации с собственным мужем. А перестала плакать, когда увидела в глазах мужа, пребывавшего в бессознательном состоянии, такие же слезы. Все эти годы его жена была рядом, верила в выздоровление супруга, разговаривала с ним, читала для него, делала ему лечебные процедуры… И о, чудо, муж стал приходить в себя…

    МЫСЛИ И СЛОВА МАТЕРИАЛЬНЫ. То есть, если человек думает о себе или о других с положительной стороны, то и результат будет положительный, и наоборот, при негативе в мыслях или словах - будет такой же результат. Поэтому важно не «зацикливаться» на своих проблемах, болезнях, скорее всего здесь надо быть оптимистом: «я здоров», «какой я молодец», «я смогу решить эту проблему»… На таком же принципе строится и аутогенная тренировка: «я спокоен, мысли мне не мешают, тело расслаблено…». Это важно использовать локомотивным бригадам в период их отдыха или снятия излишней физической или эмоциональной нагрузки. Услышал от экскурсовода в г. Казань: «Когда я была маленькая, то в нашей большой татарской семье мама, как мне казалось, уделяла мне мало внимания. Детская душа страдала от отсутствия материнской ласки. Не раз детское воображение подсказывало повод, как мать привязать к себе: «Вот бы мне заболеть, а еще лучше - сломать ногу. Тогда бы мама подолгу была бы рядом со мной». В результате таких самовнушений в течение 45 лет жизни эта женщина 5(!) раз ломала себе ноги.

    Наши мысли и чувства также передаются и другим людям, животным и даже растениям. Вот и пример из жизни. Воспитатель детсада рассказывала о том, что когда она сидела возле спящего ребенка и, прочитав что-то, тихо заплакала, то и дитя сквозь сон также начало всхлипывать.

    РАБОТАТЬ НАД СОЗНАНИЕМ. Над понижением в душах отдельных людей высокого уровня «эго» (Я - ред.). Отцы Церкви назвали гордыню «безумной», потому что одержимый ею делает и говорит множество глупостей при полной уверенности в своих исключительных умственных способностях, мудрости и правоте. Это как в случае с поездным диспетчером, о котором мы говорили ранее. Необходимо стремиться к тому, чтобы разум и чувства были союзниками. Ведь в нашем случае, к примеру, надо же локомотивным бригадам не только знать правила и свои должностные обязанности, но и еще добросовестно их выполнять. А кто в этом может помочь? Психологи.

    - Анатолий Адамович! Уверен, что мысли, которые Вы высказали в нашей беседе, помогут и начинающим психологам, и опытным производственникам.


    Интервью провёл -


    Виктор ЗАДВОРНОВ

    ВИХОВАНЦІ Наталії СТЕПАНЮК

    Гурток малювання, що діє при Будинку науки і техніки станції Козятин, завжди користувався у дітей залізничників великою популярністю. Щороку тут опановують основи живопису десятки юних шанувальників цього виду мистецтва. І навчає їх цьому протягом ось вже півтора десятка років беззмінний керівник гуртка Наталія СТЕПАНЮК.

    Випускниця Московського народного університету мистецтв свого часу також робила перші кроки в малюванні в одному з дитячих гуртків при міському будинку піонерів. Вона охоче погодилася на розмову з кореспондентом газети і розповіла про своїх маленьких вихованців.


    Керівник гуртка малювання Наталія СТЕПАНЮК зі своїми вихованками

    - Наталіє Василівно, хто може займатися у вашому гуртку, і чи обов’язковим є проходження певного творчого відбору?

    - У нас в основному навчаються діти наших залізничників, хоча ніколи не відмовляємо й тим, хто приходить з інших родин. Адже вони чи навчаються в одній школі з дітьми залізничників, чи мешкають в одному будинку, або ж просто знайомі та друзі. Ніякого конкурсу не проводимо. Головне, щоби було бажання навчатися малюванню. Зазвичай беремо не молодших за вісім років, бо хоча ми й навчаємо азам малювання, однак потрібно, щоб ці діти вже вміли і писати, і читати. Словом, мали певну підготовку. А надалі вік необмежений. Траплялося, що приходили до нас і в 14, і в 15 років. Не відмовляємо. Навчання безкоштовне.

    - Ви навчаєте дітей малювати певним стилем: портрети, пейзажі чи графіка?

    - Якогось окремого стилю немає. Навчаємо основам. А вже із часом вони самотужки визначаються, що їм до вподоби. Звісно, даємо певні поради, пропонуємо, однак подальший вибір - за кожним особисто. Можу поділитися своїми спостереженнями, що мало не кожен новачок, який приходить у наш гурток, обов’язково хоче навчитися малювати портрети. Однак не всім таке під силу, бо то досить складна справа. Тож з часом багато хто переходить на пейзажі, натюрморти. І досягають тут непоганих результатів.

    - Ваші вихованці беруть участь у виставках, конкурсах, інших заходах, де демонструють свої роботи?

    - Звичайно, кожному з діток цікаво, як оцінять його роботу. Ми завжди беремо участь у конкурсах дитячого малюнку, що відбуваються у нашому місті чи на залізниці. Наприклад, торік один із наших вихованців став переможцем конкурсу дитячого малюнку на асфальті, що відбувся на центральній площі Козятина. Ще двоє перемогли на конкурсі дитячого малюнку «Техніка безпеки на залізниці», який відбувся у Козятинській дирекції залізничних перевезень. А Назар Франчук та Юля Шендрик, як переможці шкільних конкурсів, стали учасниками обласних конкурсів дитячого малюнку.

    - Чи є серед ваших вихованців ті, для кого дитяче захоплення малюванням стало професією?

    - Таких - одиниці, але вони є. Точніше це - поки що учні художніх училищ, які хочуть у майбутньому працювати художниками на професійному рівні. Є перспективи стати професійним митцем у нашого вихованця Вадима Загребельного. Він вже мав персональні виставки своїх малюнків, зокрема, як портретист. Мріє стати художником і наша Тетянка Гриців. Ще декілька діток старшого віку виношують такі самі плани. І ми бажаємо їм успіхів у цьому.

    - Навчання у гуртку малювання безкоштовне. Але ж це затратне задоволення. У вас є спонсори?

    - Спонсорів немає, але всі свої проблеми намагаємось вирішити. Нам чим може допомагає керівництво дирекції, дещо намагаємося зробити власними силами. Ми вдячні працівникам нашого будинку науки та техніки Григорію Абрамюку та Сергію Поліщуку, які завжди допомагають у столярних справах. Прекрасні мольберти виготовили нам у художній майстерні дирекції. Щедрими призами та подарунками заохочують наших юних художників терком профспілки. І ми вдячні їм за те, що й у цей непростий час вони допомогають нам, щоб дітки мали можливість займатися улюбленою справою і певною мірою проявити свій талант. А вони у нас всі талановиті. Потрібно лише допомогти їм у цьому і зацікавити.


    Фото Віталія НОСАЧА

    Анатолій САДОВЕНКО

    Олег КОМАРОВ, заслуженный артист Украины

    СЕРЕНАДА ПАТТИ


    Кадры из фильма «Где вы, рыцари?» В роли репортера - О.В. Комаров

    Тенор взял последнюю ноту арии, после чего зал взорвался аплодисментами. Артист раскланялся и ушел со сцены. Объявили антракт.

    Андрей Кривцов не первый раз слушал этого певца, и он ему нравился. Нельзя сказать, что у тенора был очень красивый тембр, но хорошая школа, высокая музыкальная культура, широкий диапазон и сила голоса - все производило прекрасное впечатление.

    А в этот вечер Кривцов пришел на концерт не один, а с Настенькой, «чистой», молодой девушкой, с которой встречался не так давно, и ему хотелось, чтобы певец ей понравился тоже. Настя никогда в филармонии не бывала, и, с первой же минуты, скованность не покидала ее. Как очень совестливый человек, она ощущала неловкость из-за того, что не одета так нарядно, как все присутствующие, что, как ни заставляет себя, не может почувствовать не то что восторгов, но даже удовольствия от пения артиста. А шквал аплодисментов и крики «Браво!» просто ошеломили ее. Она почувствовала себя здесь случайным, ненужным человеком. И даже покраснела из-за своих громких аплодисментов - не дай Бог подумали бы, что она ничего не понимает. К тому же ее смущал спутник. Он был старше на семь лет, в глазах молоденькой девушки дистанция огромного размера. Много знал, много говорил о непонятных, незнакомых ей вещах; она же только согласно кивала головой - знаю, мол, понимаю. И чувствовала себя, как на экзамене, к которому совершенно не готовилась. Каждая встреча казалась ей последней. Он, наконец, разберется, что она ему не пара. Но телефонные звонки раздавались снова и снова. Вскоре она стала замечать, что начинает нервничать, если очередной звонок вдруг задерживался. Кривцов не был красавцем, но из-за того, что относился к ней, как никто раньше, бережно, деликатно вводил ее в свой не всегда понятный, но интересный и пугающий мир искусства - возможно, поэтому становился ей ближе и ближе.

    В антракте Кривцов и Настенька потянулись за всеми в фойе. Вдруг Андрей увидел, что прямо к нему приближается хороший знакомый, коллега - актер Борис Иванович Шуйский. Симпатичный подвижный старичок преклонных лет, от которого всегда приятно пахло одеколоном. Поговаривают, он и до сих пор еще назначает свидания дамам.


    - Приветствую вас, Андрей Михайлович, - сказал Шуйский, подходя к Кривцову. - Я так и думал, что встречу вас здесь.

    - Добрый вечер, Борис Иванович, - ответил ему Андрей. - И я не сомневался, что встречу вас на концерте. Познакомьтесь, - это Настенька, - представил Кривцов свою юную спутницу.

    - Очень приятно. Борис Иванович, - назвал себя Шуйский, взял руку девушки и поцеловал ее.

    Настенька покраснела, как будто при ней сказали что-то неприличное. Борис Иванович улыбнулся.

    - Где вы нашли такое сокровище? - спросил он.

    - Ну, вот вам все и расскажи, - радостно смеясь, проговорил Кривцов.

    - Нет, уж лучше скажите, как вам понравился сегодняшний тенор. Правда, хорош?

    - Видите ли, меня трудно удивить. Мой брат был инспектором Императорских театров, и я имел возможность слышать многих отечественных и зарубежных гастролеров - и Шаляпина, и Нежданову, и Каррузо, и даже Аделину Патти.

    - Аделину Патти? - изумленно переспросил Андрей. - «Сколько же тогда ему лет?» - подумал он и лихорадочно стал подсчитывать: Патти закончила петь в самом начале века… сейчас семидесятый год, ничего не понимаю.

    Заметив растерянность на лице Кривцова, Шуйский, улыбаясь, сказал:

    - Мне было 11 лет, когда я слушал Патти в «Норме» Доницетти. Брат меня с собой взял.

    - Борис Иванович, - оживленно заговорил Андрей, - я хотел бы познакомить вас с одним человеком, обладающим богатейшей коллекцией пластинок (более 4000) и настоящим английским граммофоном. Думаю, Сергею Николаевичу было бы интересно увидеть свидетеля выступлений Патти, Каррузо, Шаляпина, а вам - услышать этих певцов.

    - С удовольствием, - ответил Борис Иванович.

    - Завтра я зайду к нему, - продолжал Андрей, - договорюсь, когда он сможет принять нас. Я думаю, через день мы сможем подойти к нему.

    - Да, да, конечно, но при одном условии.

    - Каком? - с тревогой спросил Кривцов.

    - Если не будет дождя, - важно ответил Борис Иванович.

    - Почему?

    - Мы же наследим.

    На следующий день Кривцов зашел к Сергею Ивановичу. В те годы еще не было мультфильма «Карлсон, который живет на крыше», но, когда он появился, Кривцова не покидало ощущение, что Карлсона срисовали с Сергея Николаевича. Та же фигура, то же лицо, правда, у Сергея Николаевича был башенный череп (голова в виде вертикально поставленного огурца), который он всегда прятал под черным беретом, и, казалось, тот просто вздулся, хотя скрывал чуть меньше половины головы.

    Глаза смотрели в разные стороны, и, когда он обращался к Кривцову, тот боялся попасть в неудобное положе-ние: не был уверен, к нему ли обращаются или к соседу. Низкий добрый голос, сочетание важности и детской непосредственности, своеобразное обаяние - все это, как казалось Кривцову, придавало Сергею Николаевичу больше сказочности, чем ее было у Карлсона. Да и в общем Карлсон был лишь копией Сергея Николаевича, не хватало только пропеллера.

    Каждое воскресенье, в восемь часов вечера, в квартире Сергея Николаевича собирались любители музыки. Как правило, их было 10-12 человек. Они усаживались посредине комнаты за большим овальным столом, на котором лежал толстый каталог с надписью: «Академическая фонотека им. Ф. И. Шаляпина». Вдоль стен стояли шкафы, этажерки, висели книжные полки - все это было заполнено пластинками. На тумбочке возвышался английский граммофон - ящик, напоминавший довоенные радиоприемники. Каждый из гостей находил в каталоге интересующую его пластинку и, в свою очередь, по кругу собравшимся говорил, что бы ему хотелось послушать. Приняв заказ, Сергей Николаевич начинал разыскивать пластинку в своей огромной коллекции и, как правило, что-нибудь рассказывал.

    - Моя мать, - вспоминал он, - была оперной певицей с очень хорошим голосом. Как-то, будучи беременной мною, на шестом месяце, она спешила в карете по своим делам. Вдруг обломалась рессора, карета упала. Очевидно, от ушиба или от испуга начались преждевременные роды. В больнице меня тянули щипцами, передавили какой-то нерв, в итоге: я слышу как поет Шаляпин, Каррузо, - сам же не могу спеть и «Чижик-пыжик», а голос, вы слышите, у меня есть… Итак, ария Отелло из одноименной оперы Джузеппе Верди в исполнении знаменитого Томаньо. Кстати, у него тоже был далеко не безупречный слух. И великий маэстро, автор оперы, два года сам готовил с певцом эту партию. Но то, что получилось, превзошло все ожидания.

    Андрей, зайдя к Сергею Николаевичу, объяснил причину своего прихода и, в заключение, спросил, не будет ли тот возражать, если завтра он придет к нему с Настенькой и со своим коллегой - актером Борисом Ивановичем Шуйским, которому посчастливилось слушать саму Патти.

    Сергей Николаевич насторожился, и как-то недоверчиво посмотрел на Кривцова. Впрочем, сказал:

    - Конечно, конечно, приходите.


    (Продолжение следует)


    К 85-ЛЕТИЮ СОЗДАНИЯ ФУТБОЛЬНОГО КЛУБА «ДИНАМО» (КИЕВ)

    Легендарные капитаны. Первый кубковый триумф

    (Продолжение. Начало в №48 за 2012 г.; в №1 - 2, 3 - 8 за 2013 г.)


    Первая большая победа к футболистам киевского «Динамо» пришла в 1954 г., в розыгрыше Кубка СССР. На пути к финалу динамовцы обыграли вильнюсский «Спартак» - 4:2, московские команды «Спартак» - 3:1, ЦДКА - 3:1 (в дополнительное время) и ленинградский «Зенит» - 1:0 (также в дополнительное время).

    В финале, на московском стадионе «Динамо», киевлянам противостоял малоизвестный, но от этого не менее опасный ереванский «Спартак». Матч проходил в сложных погодных условиях. Стоял густой туман. Позже центральный защитник В. Голубев рассказывал: «Что было впереди - не видел. Стояла сплошная белая пелена тумана. Но вдруг слышу крик: «Гол, гол!». Коман прострелил вдоль ворот, а Терентьев подставил «щечку» - и все! От радости я начал «вращать» кульбиты…»

    После перерыва ереванцы сумели отыграться, а развязка матча наступила в конце, когда тысячи зрителей стали свидетелями захватывающей дуэли Коман - Затикян. Она продолжалась всего несколько секунд, но за этот короткий промежуток времени киевлянин сумел проявить свои лучшие качества: выдержку, уверенность, высокую технику и футбольную хитрость. Победа в Кубке СССР в 1954 г. стала первым успехом киевского «Динамо» и стала прологом к золотым 60-м.

    АНДРЕЙ ЗАЗРОЕВ - ПРИРОЖДЕННЫЙ ЛИДЕР

    Андрей Зазроев (Зазрошвили) был не формальным капитаном, а настоящим лидером киевского «Динамо». Как на поле, так и за его пределами. Это признавал и ценил тренер «Динамо» Олег Александрович Ошенков и непосредственно сами футболисты.

    Первые шаги Зазроева во взрослом футболе пришлись на военные годы. Грузинскую землю война не тронула, но даже там было не до футбола. Возможно, что это стало одной из причин, по которой талантливому форварду пришлось немало поколесить по Союзу прежде, чем судьба свела его с тбилисским «Динамо».

    В столице Грузии Андрей Зазроев «чудесным» образом превратился в Андро Зазрошвили. Такие перемены носили политический подтекст - в лучшей команде республики осетин Зазроев должен был стать грузином Зазрошвили (!). В Тбилиси 24-летний Зазрошвили проявил характер и стал одним из лидеров команды в компании таких легенд, как Пайчадзе, Гогоберидзе, Джеджелава.

    Но с юных лет его как человека отличало повышенные чувства собственного достоинства и справедливости. Если ему на миг казалось, что с ним, либо с товарищем поступают несправедливо, Андрей резал «правду-матку» прямо в глаза, не обращая внимания на чины. Потому не редко ему приходилось менять клубы.

    В 1946 г. Зазроев уезжает из родного Тбилиси в далекий североуральский Молотов (ныне - Пермь) и два сезона играет за местные «Крылья Советов», затем возвращается поближе к дому, но не в Тбилиси, а в Сухуми. И спустя еще два года его приглашают в «Динамо» (Тбилиси). Там Андрей играл с 1951 по 1953 г. Играл успешно, дважды тбилисцы завоевывали серебряные медали, а сам Зазроев в одном сезоне даже стал лучшим бомбардиром чемпионата.

    Но характер - вторая натура. Опять он увидел несправедливость и твердо решил поменять клуб. Куда податься? В хорошо знакомые ему «Крылья Советов». Уральцы как раз проводили предсезонный сбор в Одессе. А рядом тренировались киевские динамовцы, которые хорошо знали потенциал этого форварда и, кстати, капитана второй сборной СССР. Последовало, вроде как шуточное приглашение переехать с берегов Куры на берега Днепра, и Зазроев согласился.

    В своем дебютном сезоне в составе динамовцев Киева ему удалось стать лучшим бомбардиром чемпионата страны. Виртуозный дриблинг, скорость, импровизация и инстинкт «хищника» у ворот соперника сделали центрфорварда «Динамо» одним из лучших футболистов страны.

    Он обладал сильным и прицельным ударом, причем от обеих ног. Несмотря на средний рост, он хорошо играл головой. Но центрфорвард Зазроев, когда ситуация в игре требовала, не чурался отойти поближе к своим воротам, поучаствовать в коллективных оборонительных действиях команды, но, главное, организовать свою атаку. Именно за организаторские навыки, за постоянное желание подбодрить, «завести» на борьбу партнеров, команда единогласно избрала Андрея своим капитаном. Бывало и такое, что Андрей мог в одиночку решить судьбу матча.

    (Продолжение следует)


    Подготовил -

    Анатолий ЧЕБОТАРЁВ

    Спасибо за труд, монтер!

    (Из цикла «Магистраль»)

    Двухколесная тележка

    С инструментом, крепежом,

    Ежедневная «пробежка»

    Вот с таким вот багажом.

    Перегоном вдоль посадок

    На участке по прямой,

    Соблюдает он порядок,

    Потому что путевой…

    В шпалку скобочку забьет

    Там, где трещина пошла,

    Не забудет костылек

    На подкладочке узла.

    На стыках крепеж проверит,

    Чтоб ослаб под. ходовой…,

    Между рельс зазор замерит

    По шаблону под рукой.

    Если встречный посигналит,

    Что по графику идет,

    Он тележку с рельсы скатит

    И в сторонку отойдет.

    А затем флажок покажет

    Машинисту - на проезд,

    Для дороги нужен всё же

    Сей обходчик здешних мест.

    За работу с давних пор

    Низко кланяюсь, монтер!


    Николай ЦЫХАНСКИЙ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05