РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 47 (30 листопада 2012)
  • Випуск №47 30 листопада 2012
    Зміст
    1. 90 років. Із Днем народження, рідна газето!
    2. За значний внесок у підготовку та проведення «Євро-2012» (Сергій ГУК)
    3. Нас вітають
    4. Нам бажають
    5. Потрібен раціональний підхід (Григорій СЕРГЕЄВ)
    6. Інновації - це просто?! (Никифор ЛИСИЦЯ)
    7. Що можна придбати разом із квитком? (Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА)
    8. Подяка за чуйність
    9. І до оракула не ходи, або коштів обмаль, рухомий склад - у дефіциті (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    10. Реліквія Людвіга ЧАПЛИНСЬКОГО (Оксана КЛИМЧУК)
    11. Бліц-інтерв’ю
    12. Хрестоматійний Герман ЗАНАДВОРОВ (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото з інтернет-сайту millitera.lib.ru)
    13. Подарунок від Василя Андрійовича (Анатолій САДОВЕНКО, Фото Віталія НОСАЧА та із сімейного архіву Мазних)
    14. Великі шахи, мала ракетка, грандіозний тріумф (Анатолій РОМАНОВ, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    15. Познайомимося ближче. Ми - «рабочесловцы»

    90 років. Із Днем народження, рідна газето!


    За значний внесок у підготовку та проведення «Євро-2012»

    Днями у гості до залізничників столичної магістралі завітав перший віце-президент Національного олімпійського комітету України І.Н. ФЕДОРЕНКО. Він вручив начальнику Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИНУ грамоту з текстом подяки колективу за значний внесок у підготовку та проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 р. від УЄФА та Місцевого організаційного комітету «Євро-2012 Україна».

    Звертаючись до присутніх, Іван Никифорович наголосив на тому, що в УЄФА високо цінують внесок українських залізничників у проведення чемпіонату. Саме завдяки наполегливій праці колективу столичної магістралі було впроваджено рух швидкісних поїздів «Інтерсіті+».

    Дякуючи за високе визнання роботи колективу, начальник залізниці Олексій Мефодійович КРИВОПІШИН запевнив, що залізничники й у подальшому будуть робити все необхідне для покращення якості обслуговування громадян і гостей України.

    Грамоту, яку підписав директор департаменту УЄФА зі зв’язків з Урядом та державними установами Андреас ШЕР та директор турніру в Україні Маркіян ЛУБКІВСЬКИЙ, передано на збереження до музею столичної магістралі.

    Сергій ГУК

    Нас вітають

    ШАНОВНИЙ КОЛЕКТИВ «РАБОЧЕГО СЛОВА»!

    Щиросердно поздоровляємо творчий колектив газети залізничників - редакторів, журналістів, співробітників - із 90-річчям від дня виходу першого номера тогочасного видання «Эхо гудка», яке врешті-решт стало виходити під сьогоднішньою назвою «Рабочее слово». Понад одинадцять тисяч номерів вийшло у світ за ці роки. Вже з перших сторінок, які побачили світ у грудні 1922 року, ваше видання заявило про себе яскравими неординарними публікаціями. Газета стала одним із флагманів вітчизняної транспортної журналістики.

    Сьогодні колектив редакції продовжує славні традиції журналістів-залізничників попередніх поколінь. Із знанням справи, з усією відповідальністю вони виконують свій професійний обов’язок. Серед багатотисячної читацької аудиторії газета «Рабочее слово» заслужено користується повагою та прихильністю, адже видання, серед засновників якого є керівництво Південно-Західної залізниці та Дорпрофсож, відрізняє від інших подібних часописів газетна оперативність та неповторність у поданні матеріалів, які стосуються життя величезного транспортного комплексу, що розвивається разом з нашою державою.

    Бажаємо редакційному колективу такого ж благородства, терпіння та зрозумілих позицій щодо висвітлення подій, якими завжди відрізнялися кореспонденти газети залізничників. Плідної роботи, творчих успіхів, безмежної енергії ще на багато десятиліть!

    Начальник Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИН

    Голова Дорпрофсожу А.О. ФУРСА

    ***

    ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ ГАЗЕТИ «РАБОЧЕЕ СЛОВО»!

    Ви, досвідчені і неспокійні творці газети, зуміли віднайти ключ до серця, душі та розуму своїх читачів, тому видання користується повагою серед залізничників. Примножуючи творчі здобутки багатьох поколінь залізничних журналістів, у непростих умовах сьогодення ви маєте, що сказати людям, умієте вселити надію, вшанувати достойних.

    Вітаючи «Рабочее слово» з 90-річним ювілеєм, бажаємо залізничному часопису подальших злетів, колективу - нових журналістських доріг, оригінальних та резонансних публікацій. З роси й води вам, шановні працівники газети!

    З повагою, начальник відокремленого підрозділу

    Василь ЯРЕМЕНКО, Коростенська дирекція залізничних перевезень

    Олександр ЛОЗКО, голова Коростенського теркому профспілки залізничників і транспортних будівельників

    ***

    ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ ГАЗЕТИ «РАБОЧЕЕ СЛОВО»!

    Прийміть найщиріші вітання з нагоди 90-річчя із дня виходу у світ першого номера газети. Популярне видання на Південно-Західній залізниці користується шаною і в Коростені - місті залізничників. Цей ювілей - особлива та знакова дата не тільки в житті вашого колективу, а й усіх залізничників. Від першого свого редакційного світанку і до сьогодні ваша газета пліч-о-пліч крокує із залізничниками, професійно розповідаючи про історію і сьогодення магістралі, успіхи та здобутки її, про звичайних трудівників з їхніми турботами і радощами.

    Щиро зичимо колективу редакції міцного здоров’я, великого щастя, творчої наснаги, щедрих врожаїв на журналістській ниві, достатку і завжди гарного настрою. А «Рабочее слово» нехай завжди буде надійним другом і порадником читачів та має якомога більше своїх шанувальників!

    З повагою,

    Коростенський міський голова Володимир МОСКАЛЕНКО

    ***

    КОНОТОПСЬКА ДИРЕКЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВІТАЄ КОЛЕКТИВ ГАЗЕТИ «РАБОЧЕЕ СЛОВО» З 90-РІЧЧЯМ!

    Бажаємо творчої наснаги, успішної плідної праці і процвітання, невичерпної енергії у здійсненні творчих задумів, планів, сподівань та особистих мрій!

    Міцного здоров’я, оптимізму, миру та злагоди в родинах, добробуту та благополуччя!

    Газету читають завдяки постійному висвітленню роботи залізничних підрозділів, їх досягнень та можливих недоліків, які беруться до уваги іншими.

    Зацікавлюють поради ведення домогосподарства, рецепти, інформація на різноманітні теми.

    Не залишаються без уваги історичні сторінки газети.

    Гумор, у т.ч. і залізничний, придає настрою і заохочує чекати на наступний номер.

    Бажаємо залишатись цікавим виданням за всіма напрямками!

    Зі святом!

    З повагою,

    начальник Конотопської дирекції залізничних перевезень Д.А. Кушнір,

    голова теркому В.О. Шмаглій


    Нам бажають

    ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

    Керівництво та колектив відокремленого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» щиро вітає колектив редакції газети «Рабочее слово» з нагоди 90-річчя від дня заснування.

    Вважаємо, одним із головних чинників вашого успіху є згуртована команда досвідчених фахівців, які з усією відповідальністю і почуттям обов’язку відносяться до доручених справ та наполегливі в досягненні спільних ідей.

    В день ювілею, засвідчуючи повагу, щиро зичимо всьому колективу міцного здоров’я, гарного настрою, щастя і подальших успіхів у вашій творчій діяльності в ім’я щасливого майбутнього залізниці.

    Ми вдячні долі за те, що з перших кроків діяльності вашої редакції завжди відчували підтримку і протягом всіх років нас об’єднують добрі стосунки співробітництва та взаєморозуміння.

    З повагою, начальник відокремленого підрозділу

    Київська дирекція залізничних перевезень В.І. ПАЩЕНКО,

    голова Київської територіальної профспілкової організації О.М. ЛОГОШНЯК

    ***

    ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ ГАЗЕТИ «РАБОЧЕЕ СЛОВО»!

    Прийміть найщиріші привітання від колективу відокремленого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень та членів Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці з нагоди 90-річчя з дня виходу в світ першого номеру газети, тоді ще «Эхо гудка», а нині - «Рабочее слово».

    За роки свого розвитку газета не тільки змінила назву, але й разом з усіма переживала зміни, що відбувалися в суспільно-політичній, економічній, соціальній та культурній сферах, жила проблемами та досягненнями залізниці. Увесь цей час видання було і залишається цікавим і чесним співрозмовником, мудрим порадником, з ним пов’язане життя декількох поколінь залізничників, які цінували і цінують його за увагу до потреб працівників сталевих магістралей, за професіоналізм та об’єктивність.

    Бажаємо всьому колективу газети здоров’я, щастя, оптимізму, чудового настрою, творчих успіхів, прихильного та вдячного читача. Нехай і надалі не зраджує вам прагнення служити істині, нехай завжди гострим буде ваше перо, чистим - сумління, сильним і переконливим-журналістське слово!

    З повагою, начальник відокремленого

    підрозділу Козятинська дирекція

    залізничних перевезень В.К. Буцерога,

    голова Козятинської територіальної профспілкової організації А. А. ВІЛЬЧИНСЬКИЙ

    ***

    ШАНОВНІ ЖУРНАЛІСТИ!

    Від імені працівників Жмеринської дирекції залізничних перевезень та членів Жмеринської територіальної профспілкової організації прийміть найщиріші вітання з нагоди вашого славного 90-річного ювілею.

    Вже багато років ви робите нові і нові записи в особистий щоденник залізничників: інформуєте про важливі і цікаві, приємні і не завжди приємні події, розповідаєте про успіхи, розмірковуєте про високе і не забуваєте про буденне, повертаєтесь спогадами у минуле і зазираєте у майбутнє.

    90 років - це надзвичайно солідна та гарна дата для газети. За час свого існування у «Рабочем слове» працювало багато талановитих людей, для яких газета стала рідною.

    З нагоди свята зичимо всьому колективу редакції газети «Рабочее слово» та її читачам міцного здоров’я, натхнення, творчих здобутків у роботі, сили та енергії у професійній діяльності, благополуччя та добробуту в родинах.

    З ювілеєм вас, дорогі друзі!

    За дорученням колективу,

    начальник Жмеринської дирекції залізничних перевезень А.О. ЛЮБІНІН,

    голова Жмеринської територіальної профспілкової організації Ю.С. АНДРУШКОВ

    ***

    ШАНОВНІ ТВОРЦІ ГАЗЕТИ «РАБОЧЕЕ СЛОВО»!

    Від імені депутатського корпусу Козятинської міської ради та від себе особисто, від усієї територіальної громади міста залізничників Козятин щиро вітаю вас із 90-ю річницею від дня заснування.

    Газета - чернетка історії, сказав хтось із відомих. Ваша газета - це літопис залізниці, додамо ми. Вже багато років, щотижня, ви робите новий запис в особистий щоденник залізничної галузі: інформуєте про важливі і цікаві, приємні і не дуже події, розповідаєте про успіхи, розмірковуєте про високе і не забуваєте про буденне, повертаєтесь спогадами у минуле і мрієте про майбутнє. 90 років - це надзвичайно солідна та гарна дата для газети. Протягом цього періоду вона переживала часи розквіту і часи занепаду. Газета належить до тих небагатьох періодичних видань, яким вдалося і, віриться, вдасться вистояти у всі часи.

    Для багатьох козятинців, працівників залізничних організацій міста газета «Рабочее слово» - не лише інформатор, а передусім - співрозмовник. Ви завжди намагаєтесь відстоювати інтереси галузі, профспілки.

    З нагоди свята зичу всьому колективу газети «Рабочее слово» та її читачам міцного здоров’я, натхнення, творчих здобутків в роботі, сили та енергії у професійній діяльності, благополуччя та добробуту в родинах.

    З ювілеєм вас, дорогі друзі!

    З повагою, міський голова м. Козятин Олександр ГВЕЛЕСІАНІ

    ***

    ШАНОВНІ СПІВРОБІТНИКИ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «РАБОЧЕЕ СЛОВО»!

    Щиро вітаємо вас із 90-річчям з дня виходу в світ першого номеру газети Південно-Західної залізниці.

    Славний трудовий шлях популярного серед залізничників видання прокладено від буремних років початку минулого століття і до наших днів. На його сторінках знайшли своє відображення найважливіші події, які відбувались у житті столичної магістралі. Приємно, що у цьому багаторічному літописі знайшлось місце і для публікацій зокрема про Вінницький вокзал. Вони надихають наших працівників на самовіддану працю, метою якої є - якісне обслуговування пасажирів. Ми вдячні співробітникам газети за це і сподіваємось, що і в подальшому на шпальтах газети будуть публікації про роботу нашого колективу.

    З нагоди славного ювілею зичимо усім працівникам редакції, а також читачам газети нових успіхів у роботі, творчого натхнення, міцного здоров’я та благополуччя!

    За дорученням трудового колективу вокзалу станції Вінниця, начальник вокзалу Г.В. МОСКАЛЬЧУК, голова профспілкового комітету Н.В. КАНЕВСЬКА

    ***

    ПРИЙМІТЬ НАЙЩИРІШІ ПРИВІТАННЯ ТА НАЙКРАЩІ ПОБАЖАННЯ З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАШОЇ ГАЗЕТИ!

    Читачі високо цінують професіоналізм, об’єктивність та активну громадянську позицію, які притаманні колективу газети «Рабочее слово». Всебічне висвітлення різноманітних подій, глибокий аналіз сучасності, розкриття актуальних питань сьогодення та постійне і невгамовне журналістське прагнення знайти істину стали візитною карткою видання.

    У цей день зичимо всьому колективу міцного здоров’я, щастя та творчої наснаги!

    З повагою, колектив вагонного депо Конотоп

    ***

    ДОРОГОЙ МОЙ РОДНОЙ КОЛЛЕКТИВ! ОТ ВСЕЙ ДУШИ ПОЗДРАВЛЯЮ ВАС С 90-ЛЕТИЕМ ЛЮБИМОЙ ГАЗЕТЫ!

    Ее страницы - это история железной дороги, живым словом запечатленная на века. Не зря и называется газета - «Рабочее слово». Железнодорожникам Юго-Западной есть чем гордиться! Все то, что сделано за последние годы, трудно перечесть. И в курсе всего происходящего - рабочесловцы! Грядут новые события, время продолжает диктовать темы для статей, интервью, репортажей. И потому желаю вам быть всегда в самой гуще жизни дороги и продолжать так же достойно писать летопись столичной магистрали. Сейте доброе, вечное!

    С уважением, почетный железнодорожник,

    главный редактор газеты «Рабочее слово» 1993-2003 гг.

    Марат ПОГРЕБЦОВ


    Потрібен раціональний підхід

    З метою профілактики травматизму, за завданням керівництва залізниці, фахівцями служби охорони праці було проведено цільові перевірки підрозділів Південно-Західної залізниці, у господарствах яких допущено зростання травматизму.

    Характерними зауваженнями, виявленими під час перевірок, можна назвати такі: порушуються строки проведення оперативного контролю за правильним проведенням виробничих процесів, інструменти й верстатне устаткування експлуатуються з порушеннями вимог безпеки. Крім того, вантажопідйомні крани, водогрійні котли експлуатуються також не належним чином. Це один факт - відсутні оперативні написи на електроустаткуванні. Бентежить і те, що до роботи допускається ненавчений і неатестований персонал. Відомі випадки, коли застосовуються несправні або саморобні інструменти тощо. При цьому було підкреслено, що на усунення більшості зазначених порушень немає потреби для залучення коштів. Отже потрібен раціональний підхід з боку фахівців для того, щоб унеможливити виникнення випадків травматизму як на виробництві, так і поза ним.

    Упродовж жовтня на залізниці проводився осінній огляд охорони праці. Під час цього заходу на повторну перевірку знань з охорони праці було спрямовано 104 працівники, вилучено 97 талонів-попереджень, видано 167 приписів.

    Під час селекторної наради були заслухані пояснення керівників Київської дистанції колії, вагонного депо Київ-Пасажирський та Жмеринської дирекції залізничних перевезень. Очільникам підрозділів слід зробити правильні висновки. А головний - нехтування дисципліною - основна причина травматизму.

    Григорій СЕРГЕЄВ

    Інновації - це просто?!

    Тема швидкісного руху на столичній залізниці - одна із найактуальніших у нашій газеті. І не випадково, адже це напряму пов’язано із майбутнім нашої галузі. Тому й регулярно на шпальтах залізничного видання з’являються публікації під вказаною вище рубрикою. Однак ця тема далеко не вичерпана, і є нагода в черговий раз до неї повернутись.

    А спричинив її наказ начальника столичної магістралі О.М. КРИВОПІШИНА про заохочення тих працівників, які зробили найбільший внесок у створення інфраструктури для впровадження швидкісного руху поїздів сталевими магістралями нашої країни.

    Тож, у відповідності до цього наказу, найбільше заохочено працівників Вінницького будівельно-монтажного поїзда №392, який очолює Петро ШУЛЬГАН. Серед них, окрім керівника, подяки від начальника Південно-Західної отримали старший виконавець робіт Віталій КЛЕКОЦЮК, виконавці робіт Андрій ЗАДАЧІН, Олексій КЛОПОТУН, майстри будівельно-монтажних робіт Сергій БОРЛЮК, Віктор ШАКУЛА, електромонтери-лінійники з монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі Ігор КЛІЩАР, Сергій ЛЕВЧЕНКО, Ігор РЕЧМАН, машиністи автомотриси Сергій СЄРІКОВ та Андрій ПАЛЕВСЬКИЙ. За що ж їх та багатьох інших фахівців цього відокремленого структурного підрозділу заохочено.

    - Протягом поточного та й значного періоду минулого року, - пояснює Петро Григорович, - ми активно трудились над забезпеченням швидкісного руху поїздами фірми «Хюндай» сталевими шляхами нашої залізниці. Найбільший обсяг робіт було виконано на ст. Дарниця при спорудженні комплексу з технічного обслуговування та ремонту швидкісних поїздів. Коли сказати в цілому про виконані роботи, то нам практично довелось демонтувати стару контактну мережу і створити нову. Для цього встановлювали нові опори біля колій, що прокладались, проводили монтаж нової контактної мережі. Підвели її і до споруди, в якій проводиться технічне обслуговування швид-кісних поїздів. А усе, що було зайвим, ми прибрали.

    Однак, як з’ясувалось із подальшої розмови із начальником БМП-392, це далеко не усе, що зробив трудовий колектив, який нагороджено перехідним прапором Укрзалізниці (втретє поспіль), для забезпечення швидкісного руху. Доволі великі обсяги робіт виконано на напряму Яготин - Київ - Коростень - Шепетівка - Здолбунів. Проведено реконструкцію усіх нейтральних вставок у контактній мережі. А зі станції Славута її перенесено на перегін, що пролягає до ст. Кривин. Це зумовлено тим, що поїзди на електричній тязі часто «зависали» чи зупинялись на цій нейтральній вставці, тому що, виходячи із станції на малій швидкості, не могли за рахунок інерції подолати дільницю, на якій не було живлення від контактної мережі. Тож тут вирішили проблему не лише швидкісних, а й звичайних поїздів - вантажних та пасажирських, які рухаються цим напрямком. Виконано й інші роботи з удосконалення контактної мережі для швидкісного руху поїздів. І вони достойно оцінені вже і на вищому рівні. Відповідним наказом генерального директора Укрзалізниці Володимира КОЗАКА також заохочено працівників БМП-392. Зокрема оголошено подяку старшому виконавцю робіт Анатолію ЄЛІСЄЄВУ, а заступника начальника БМП-392 Владислава МАЄВСЬКОГО, головного інженера Василя ГУЛЬКА, головного механіка цього відокремленого структурного підрозділу Миколу БАЛАНЮКА нагороджено годинниками від генерального директора Укрзалізниці. Ці та інші заохочення засвідчують, що вінницькі енергетики йдуть в авангарді тих, хто забезпечує швидкісний рух на столичній магістралі.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Передові технології не народжуються за відриву від виробництва. Інноваційні розробки, які впроваджують вінницькі залізничні енергетики не лише на столичній магістралі, - частина щоденного рутинного «робочого процесу». Очевидно, таку роботу організовувати нелегко. Однак, як стверджує керівник БМП №392 Петро Шульган, все йде як належить за умов, якщо у колективі працюють люди, які турбуються про те, наскільки комфортним та технологічно досконалим є виконання виробничих завдань. Це не може не радувати як керівника підрозділу, так і його колег.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Що можна придбати разом із квитком?

    Ліна ШЕВАЛДІНА працює квитковим касиром вокзалу Фастів лише сім років. До того ж навчається без відриву від основної роботи на IV курсі КЕМТ ім. Островського. Та роботі ні молодість, ні студентські недоспані ночі не заважають. Адже ця справа їй до душі, кожен день вона - між людьми, котрі перебувають у постійному русі. В середньому її послугами за зміну користується до півтисячі подорожніх. «З кожним намагаюсь спілкуватись, як з найважливішим клієнтом - намагаюсь робити більше, ніж очікує пасажир», - розкриває секрет Ліна Миколаївна.

    А ще її чарівна усмішка, запал юних очей, приємний голос передають позитивні емоції і гарний настрій кожному, хто підходить до віконця її каси.

    Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА

    Подяка за чуйність

    Через газету «Рабочее слово» хочу висловити щиру вдячність працівникам Козятинських вагонного депо, будівельно-монтажного експлуатаційного управління, загону відомчої воєнізованої охорони та особисто начальнику загону В.І. ГАЄВСЬКОМУ за надану допомогу, чуйність та людяність під час поховання мого батька Анатолія Кириловича ДИШЛЮКА, колишнього працівника загону відомчої воєнізованої охорони ст. Козятин.

    З повагою, О.А. ПШЕНИШНЮК


    І до оракула не ходи, або коштів обмаль, рухомий склад - у дефіциті

    У той час, як бульварна преса та сумнівні інтернет-сайти обговорюють вчергове кінець світу, переповідаючи одкровення китайського оракула Шамбали, українські залізничники занепокоєні зовсім іншим явищем. Скажімо, доволі приземленим, проте більш прагматичним з точки зору існування галузевої економіки.

    Індексація тарифів на вантажні перевезення - ось, про що ведуть мову та здійснюють розрахунки економісти й організатори комерційної діяльності Укрзалізниці, які пропонують експертам Міністерства інфраструктури України підвищити на 12,2% означені, як колись казали, ставки. І ця пропозиція, за словами начальника головного комерційного управління Укрзалізниці Юрія МЕРКУЛОВА, стосується внутрішніх, експортних та імпортних перевезень. Тарифи на транзитні перевезення пропонується залишити на рівні поточного року.

    ПРОПОЗИЦІЯ ПРОТИ ДИСПРОПОРЦІЇ

    Серед противників заходів із підвищення - у першу чергу крупні компанії гірничо-рудного та металургійного комплексу. Великий бізнес, за словами деяких аналітиків, не розуміє специфіки роботи залізничного конвеєра. Останній працює задля того, щоб, приміром, сировина для металургів або металопрокат із цехів сталевих комбінатів дісталися до станції призначення? В першу чергу - вагон. Як відомо, парк рухомого складу, а особливо піввагонів значно спрацьований. Більше того, через нестачу справних одиниць цього виду рухомого складу українські залізниці змушені відмовляти у перевезенні деяких видів будівельних вантажів. Коштів не вистачає на поточний ремонт вагонів і локомотивів. Про оновлення парку рухомого складу і мова не йде у даній ситуації. Дуже «кусаються» ціни на закупівлю, зокрема піввагонів вітчизняного виробництва. За прогнозами інтернет-сайту kommersant.ru, українські вагонобудівельні компанії «могут «комфортно» продавать в 2013 г. полувагоны по ценам до 1,5 млн. руб.» (майже 500 тис. грн.). Тільки чи легше від цього залізничникам? В Україні тарифи на перевезення залізничним транспортом жорстко регулюються державою, в той час, як ціни на промислову продукцію, яка споживається галуззю для забезпечення процесу перевезень, залишаючись вільними, формуються за умовами ринку. Як давати раду понівеченим під час навантаження за використання грейферів вагонам, якщо ціни на конструкційний метал, запчастини, електроди тощо сягають захмарних висот? Ціни на енергоносії теж «шепочуть» про своє підвищення, що, за прогнозами експертів, вже не за горами.

    Укрзалізниця наголошує на тому, що саме індексація тарифів - це той необхідний мінімум коштів, який буде спрямовано на підтримку нормального функціонування інфраструктури для забезпечення потреб у перевезеннях вантажів.

    Експерти Укрзалізниці підсумовують на тому, що індексація означених вище тарифів не здійснювалася протягом 2009 - 2012 рр. Отже, політика стримування залізничних тарифів створила позитивні імпульси для інших галузей економіки. Диспропорція, яка утворилася між, приміром, цінами на продукцію, необхідну для функціонування залізничної галузі, та тарифами на перевезення, бентежить через прозору перспективу - залізницям і без того скрутно. Майже всю доходну частину «з’їдає» величезний витратний сектор - колосальні суми йдуть на перехресне субсидування збиткових пасажирських перевезень. Хоча й тут з рухомим складом відчувається скрутне становище. Про його закупівлю за рахунок держави впродовж 21 року незалежності України не йшлося. Старий вже пережив не одну «молодість» через подовження строків експлуатації в умовах вагоноремонтних заводів та депо. На те, щоб не сталося колапсу у секторі залізничних пасажирських перевезень, Укрзалізниця надає державі пропозицію - виділити 2,7 млрд. грн. із бюджету країни. На що?! На оновлення парку «готелів на залізничних колесах».

    Як зазначають фахівці, рівень тарифів на пасажирські перевезення далекий від економічно обґрунтованого. Тобто, ціна на квитки не відповідає сумам, необхідним на галузеві витрати з обслуговування подорожніх. Через це комерційні банки не дають кредитні ресурси під оновлення пасажирського парку - немає гарантії, що кредити повертатимуться. І це при тому, що пасажирські залізничні перевезення є одними із порівняно дешевих видів транспорту в нашій країні.

    НЕРЕНТАБЕЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ - СПРАВЖНІЙ ЗАШМОРГ НА ШИЇ ГАЛУЗІ

    Де вихід? В одному з останніх номерів газети «Сегодня» експерт Центру політичного та економічного аналізу Ірина КАВА наголосила на тому, що «через існуючу тарифну політику власних коштів Укрзалізниці не вистачає, тож залізниці вимушені залучати кредити для фінансування власної інвестиційної програми. Проте потрібна підтримка держави при отриманні довгострокових кредитів із прийнятною відсотковою ставкою. А для їх погашення необхідно визначити оптимальний розмір плати за перевезення. Це має дозволити щорічно будувати п’ять тисяч піввагонів на підприємствах, що перебувають у підпорядкуванні Укрзалізниці. І закуповувати у вагонобудівельних заводів три тисячі вагонів щорічно. А також розпочати оновлення парку локомотивів». Якщо держава все ж таки зробить крок назустріч Укрзалізниці, то у 2013 р. Укрзалізниця планує за кредитні кошти придбати 980 піввагонів та 31 електровоз для перевезення вантажів. На це потрібно витратити понад два мільярди гривень. Такі обсяги закупівель, пише «Сегодня», Державна адміністрація залізничного транспорту України запропонувала у проекті головного фінансового документа галузі на 2013 р. Всього ж, згідно з оприлюдненими Укрзалізницею з розрахунками від консалтингової компанії АТ Кеаrney, до 2020 р. для забезпечення вантажних перевезень Укрзалізниці необхідно придбати 111 тис. вантажних вагонів та 2,8 тис. вантажних локомотивів. Щорічне відстрочення обумовить значну потребу в інвестиціях у майбутньому, а недостатнє інвестування на закупівлю 10 тис. вагонів (майже п’ять відсотків парку вантажного рухомого складу) призведе до втрат 15 млрд. т.-км вантажообороту та 1,6 млрд. грн. виручки.

    Якщо держава не перегляне власну роль у питаннях тарифоутворення на вантажні перевезення у вагонах Укрзалізниці, у найближчі роки возити вантажі державним компаніям не буде у чому.

    Ні для кого не є секретом, що залізниця не лише сама тримається на плаву у непередбачуваному ринковому морі, але й сплачує значні кошти до держбюджету завдяки доходам від саме вантажних перевезень. Тож стабільність роботи цього виду транспортного комплексу і його спроможність розвиватися напряму залежать саме від системи тарифоутворення. Високорентабельні вантажі поступово переходять на інші види транспорту. Цей відсоток зростає, а залізничники позбавляються прибутків. Але ж комусь потрібно возити, приміром, і будівельну сировину, перевезення якої за тарифними розцінками не є надто коштовним. Економічно обґрунтована собівартість перевезень - ось, що сьогодні обговорюється у колі транспортних експертів. Під цим терміном розуміється така собівартість, при якій амортизаційних відрахувань разом з інвестиційною складовою прибутку вистачало б для того, щоб у розумні терміни придбати основні виробничі фонди, а саме вагонний парк. Та й про економічно обґрунтовану рентабельність (ступінь ефективності використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів - ред.) не слід забувати. Адже нерентабельні перевезення - справжній зашморг на шиї галузі.

    ЧОМУ СЬОГОДНІ МОВА НЕ ЙДЕ ПРО ПІДВИЩЕННЯ ТРАНЗИТНИХ ТАРИФІВ?

    Як повідомляла ще на початку 2011 р. російська транспортна преса, до першого січня 2013 р. провадитиметься уніфікація тарифів для транзитних перевезень вантажів Російської Федерації, Білорусії та Казахстану у рамках Єдиного економічного простору. Як зазначав уряд РФ ще на світанку 2011 р., на початку наступного року внутрішній та експортно-імпортний тарифи стануть єдиними, при чому нижчими, ніж транзитний тариф сьогодні. А у 2015 р., як наголошувалось у російському уряді, казахські та білоруські транспортники отримають ще одну можливість - російськими залізницями можна буде перевозити вантажі, використовуючи власний локомотивний парк. На що очікувати нам? Невже український транзитний тариф може опинитися в аутсайдерах? Поживемо - побачимо.

    Отже, залізничні експерти про кінець світу навіть і не згадують. Тут і до оракула ходити не варто. На порядку денному - координація зусиль уряду, вантажовідправників та Укрзалізниці, аби знайти обопільні компромісні рішення, щоб налагодити економічно обгрунтовану тарифну політику, яка б задовольняла державних транспортних перевізників та їхню клієнтуру.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Реліквія Людвіга ЧАПЛИНСЬКОГО

    Напередодні 90-річчя «Рабочего слова» про позаштатних авторів минулих літ із Коростенського залізничного вузла ведемо мову з колишнім завідуючим музею історії локомотивного депо Людвігом ЧАПЛИНСЬКИМ. Свого часу він працював і помічником начальника депо з кадрів.

    Отож розповів Людвіг Йосипович про одного з позаштатних кореспондентів періоду 1960 - 1980 рр. Бориса Чмеля. Борис Миколайович працював машиністом паровозів і тепловозів. Мав хист до літературної творчості, умів гарно володіти словом. Був небайдужим до громадських справ, до життя трудового колективу. Тому у вільний від роботи час брався за перо і писав замітки до «Рабочего слова». Були в його доробку й матеріали воєнної тематики, адже він у роки Великої Вітчизняної перебував у складі паровозних колон особливого резерву, які водили поїзди у прифронтову зону. Стосовно виробничої тематики матеріалів Чмеля, то вона була різнобічною, переважали кореспонденції про будні і свята локомотивного депо, про роботу машиністів, про умови їх праці й відпочинку. Ось замітка Бориса Чмеля за 19.07.1962 р., в якій він писав про засідання громадського конструкторського бюро депо. У цікавій розповіді за 11.06.1980 р. під назвою «Зустріч в депо» позаштатний автор повідав про літературний захід за участю літераторів України. Зокрема, тоді з локомотивниками вела бесіду поетеса Ганна Чубач, сатирик Андрій Крижанівський…

    Серед активних дописувачів «Рабочего слова» минулих літ багато хто з працюючих нині залізничників пам’ятає Олексія Наштатіка, Олександра Литвинова, Якова Довбащука.

    Сам же мій співрозмовник Людвіг Чаплинський теж ніколи не цурався позаштатної роботи з газетою. Навпаки, залюбки писав в «Рабочее слово» про цікаві моменти з його роботи. «Є резерви на робочих місцях» - так називається його замітка за 17.03.1972 р., «Собівартість знижена» - за 17.10.1967 р., «Гордість сім’ї» - за 19.01.1986 р… Зараз у домашньому архіві Чаплинського зберігається більше ста газет «Рабочее слово» за різні роки, де згадувалося його прізвище. Це і його замітки, і публікації про нього. Для колишнього залізничника номери газети попередніх літ - справжня реліквія, яка нагадує про минулі роки праці на залізниці, про колег і побратимів… А сьогоднішня газета тримає його в курсі усіх сучасних подій магістралі. Тож без неї, як без свіжого повітря.

    Оксана КЛИМЧУК

    Бліц-інтерв’ю

    Петро КОНЧАКІВСЬКИЙ, голова ради ветеранів Коростенської дирекції залізничних перевезень:

    «Надійний друг і супутник»

    Протягом усього мого трудового шляху на залізниці «Рабочее слово» було надійним другом і супутником. Без газети не обійтися і зараз, бо де ще почерпнеш стільки інформації про життя Південно-Західної. Приємно, що видання тримає руку на пульсі життя усієї залізниці.

    ***

    Надія МОШКІВСЬКА, листоноша:

    «40 років із «Рабочим словом»

    Я працюю листоношею у 12 відділенні зв’язку м. Коростеня, яке розташоване біля вокзалу і обслуговує залізничний мікрорайон. Працюю вже понад 40 літ. І усі ці роки в моїй сумці найбільшу вагу складали саме газети «Рабочее слово». Звісно ж, щоразу і сама проглядаю шпальти цієї газети, особливо приємно, коли побачу фото когось знайомого з Коростеня або матеріал про моїх земляків. Зараз газета стала дуже гарно оформлятися, все-таки набагато приємніше читати видання в кольорі. Видно, що над удосконаленням газети постійно працюють.


    Хрестоматійний Герман ЗАНАДВОРОВ

    (Продовження. Початок в «РС» №46)

    БАЧИТИ, ЧУТИ Й ЗНАТИ

    У 1928 р. Герман закінчив школу №1 у Нижньому Тагілі (Свердловська область) і поїхав у Ленінград для вступу на геологічний факультет університету. Склав іспити прекрасно, але його не прийняли: походження було не робітничо-селянське. Владиславові поталанило більше, він вчився на геолога у Свердловському університеті. Герман після невдачі приїхав додому.


    Герман ЗАНАДВОРОВ, 1934 р.

    Родина переїхала до Челябінська, де Герман влаштувався на роботу в хімічну лабораторію заводу ім. Д.В. Колющенка. Згодом його було мобілізовано до війська, але незабаром звільнено медкомісією через хворобу.


    Марія ЯРЕМЧУК.

    Повернувся на завод, потім перейшов на роботу в залізничну газету «На стальных путях» (згодом «Призыв»). Кілька місяців в 1933 р. працював у газеті «Челябинский рабочий» кореспондентом промислово-транспортного відділу. За свідченням тогочасних колег, він був талановитим журналістом, мріяв написати роман про винахідників паровоза Черепанових, багато часу віддавав самоосвіті, вивчав історію Уралу. Прекрасно знав творчість Д.Н. Мамина-Сибіряка. Він міг би відбутися і як прекрасний журналіст, і як прозаїк. Але хвороби сильно турбували його. Звідси і зміни в житті. Герман пропрацював у Челябінську впродовж п’яти років. Наприкінці 1934 р. лікарі порадили йому змінити клімат і виїхати в Україну. У Києві він став працювати в «Рабочей газете», і через рік після роботи у творчому відділі його було призначено відповідальним секретарем редакції. Він виховував робкорів та літераторів-початківців. Важка робота, скажу я вам, знаючи особисто про це, а не з чужих слів.

    Сталися зміни і на особистому «фронті». Він одружився на співробітниці редакції Марії Яремчук. Проте хвороби не залишали його, він часто перебував у лікарні. В 1937 р. Герман писав сестрі: «...Може бути найбільше я радий з того, що з роками не втратив бажання бачити, чути й знати. Я досить точно знаю: років мені відпущено не так вже багато... На мою думку, уже коли відпущений тобі малий строк, так проживи його як треба, зроби й довідайся максимум з того, про що можна дізнатися за цей час». Надалі він не змінив власному призначенню як людина із сильним творчим характером.

    САЛЮТ, МАРІЄ!

    У книзі «80 лет на главном ходу Юго-Западной магистрали» один з її авторів, довоєнний кореспондент «Рабочего слова» Микола ВАСЮК, який пропрацював плече в плече з Г. Занадворовим, згадував: «В Киев он приехал с далекого Урала в 1934 г. Опыт работы в челябинской дорожной газете «На стальных путях» учел главный редактор «Рабочей газеты» Ермилов, назначив его заведующим отделом культурно-массовой работы. Содержательными были статьи и очерки Занадворова, яркие, жизнеутверждающие, полные оптимизма и любви к человеку труда, вызывали интерес у широкого круга читателей. Кроме «Рабочей газеты», его материалы печатали и другие издания. Но международная обстановка обострялась. Наша ежедневная газета стала выходить два, а затем раз в неделю. Отпала необходимость в большом штате сотрудников. Германа и меня перевели на работу в Политотдел (ПОДОР)».

    Саме у 1940 р. Занадворов разом із дружиною перейшов на роботу в політвідділ Південно-Західної залізниці. Він почав писати книгу про Черепанових, працював над оповіданнями… Але все, що вийшло з-під його пера в Києві, пропало під час фашистської окупації.

    Війна. Незважаючи на інвалідність через ревмокардит, Герман із дружиною опинився в числі фронтових журналістів П’ятої армії. 6 липня 1941 р. Герман, який кочує прифронтовою смугою (до цього часу радянські війська зазнали величезних втрат у живій силі і військовій техніці, було окуповано Прибалтику, майже всю Білорусію й більшу частину України), пише рідним:

    «...Поки ж мені хочеться вас заспокоїти. Це не просто агітаційна фраза, дорогі мої батько й мамо. Але те, що бачив, переконує назавжди: ні тимчасові невдачі, ні жертви, ні страждання не зможуть позбавити нас перемоги. З такими людьми це просто неможливо. Боягузи відсіються. Сволота знайде своє місце. Німці зможуть просунутися ще: у них поки що низка переваг. А потім - їм кінець».

    У серпні 1941 р. у газеті «Гудок» з’явився нарис Германа Занадворова «Радянські люди». У нарисі розповідалося про одну героїчну ніч, яку коротали прифронтові залізничники.

    …Армію було оточено. Германа, в якого ще до війни було дуже погано з ногами, винесли з-під Оржиці (Полтавщина) Марія й сержант Борис Кузнєцов, хлопець із Алтаю. Із залишками військ, що вирвалися з оржицького котла, вони зробили спробу прокрастися через Сулу й південніше Хоролу, але зазнали невдачі. У результаті Герман виявився в фашистському оточенні, що розтяглося на кілометри. Радянські військовополонені - на них у ті часи чекала жорстока доля. А що ж Марія? Вона весь час поряд із чоловіком. Схиляюся перед пам’яттю про неї. Марія Лук’янівна йшла з колоною, на привалах розшукувала чоловіка і передавала йому їжу та воду. Врешті Герман потрапив у табір для військовополонених. Марія врятувала чоловіка, випросивши його, напівживого, у поліцаїв. Вона вирішила відвезти Германа на свою батьківщину в село Вільхове (тоді Глушківський район Одеської області, тепер - Ульяновський район, Кіровоградщина). Марія продала власне пальто, купила коня. Спочатку змогла його везти, але кінь сконав. Далі повезла чоловіка на візку. 300 кілометрів вони продиралися окупованою територією. За величезних зусиль добралися до Вільхового. Неодноразово дорогою Герман просив Марію: «Кинь мене, я все одно загину!», - стверджує біограф Г. Занадворова Н. Капітонова, яка надрукувала нарис про сьогоднішнього героя напередодні 100-річчя від дня його народження. Марія та її батьки виходили Германа.

    У наступних номерах ми поговоримо про відданість Марії власному чоловікові та про сучасне ставлення до таких, як вона, жінок-безсеребниць, справжніх патріоток, які жертвували власним життям заради коханого. Салют, Маріє!

    (Далі буде)

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото з інтернет-сайту millitera.lib.ru

    Подарунок від Василя Андрійовича

    Впродовж дев'яти десятиліть свого існування у «Рабочего слова» з'явилася не одна сотня тисяч прихильників серед залізничників Південно-Західної. Газету любили і люблять перш за все за те, що вона пише про людей праці, їхні проблеми та турботи, успіхи та захоплення, люблять за те, що вона завжди поруч із своїм читачем. І це не гучні слова. Але факти говорять самі за себе.


    Василь Андрійович Герасименко (1975 р.)

    Для родини залізничників МАЗНИХ цей зв'язок з газетою доповнюється ще й тим, що в ній багато років працював, а згодом і очолював творчий колектив газети, близька і рідна їм людина - Василь Андрійович ГЕРАСИМЕНКО. Він був головним редактором газети впродовж кількох десятиліть.


    Володимир Леонідович Мазний, племінник Василя Герасименка (ліворуч), приніс у редакцію раритетні фотознімки.

    - Скільки себе пам’ятаю, «Рабочее слово» завжди було у переліку тих газет та журналів, які приносила до нашої домівки листоноша, - розповідає Володимир МАЗНИЙ, племінник Василя Андрійовича. - У нашій великій родині на залізниці працювали і мій дід, і батько, і мої дядьки та тітки, інші родичі. Трудилися за різним фахом і на різних посадах. І кожен робив свою справу професійно, на совість, так, щоб не соромно було перед людьми. Мені було ким пишатися, кого брати за приклад. І дядько Василь був один із них. Він - старший брат моєї матері.


    Таким був В. Герасименко червоноармійцем (1936 р.)

    - Це була щира, талановита, гостинна і дуже інтелігентна людина, - продовжує розповідати Володимир. - Я любив приїздити до нього з батьками погостювати, бо це для мене завжди було святом. Дядько обов’язково возив мене до київського зоопарку, де я із захопленням дивився на незвичних для мене, хлопчини з глибинки, тварин та птахів. Між іншим згодом з величезною гордістю розповідав у школі своїм одноліткам-однокласникам про мої подорожі столицею. А ще запам’яталися мені ті дні, коли Василь Андрійович брав мене до себе на роботу у редакцію газети. Їхали ми туди редакційним «Запорожцем», який у народі називали «горбатий». Пам’ятаю свої дитячі враження від його робочого кабінету, де було багато книг, великий робочий стіл, покритий зеленим сукном. До речі, він й досі асоціюється у мене із столом для гри у більярд, а на столі стояла незвична настільна лампа з великим плафоном. Але, які в редакції ігри?! Робота над номером - то справжні будні. Мені дозволялося навіть посидіти за цим столом керівника редакції, а я намагався не показувати тоді свого хвилювання, бо ж відчував, за дитячим світоглядом, що тієї миті я був причетний до великої справи - виходу газетного номера. Адже поруч дядько Василь із своїми колегами-журналістами якраз і узгоджував якісь робочі моменти із випуску газети.


    У період діяльності в газеті «Гудок» (1947 р.)


    Сім’я Мазних, Леонід Васильович та Володимир, з А. Герасименком та його двоюрідним братом Гаврилом.

    Не знаю, чи були у нього плани, щоб і мене залучити до журналістського ремесла. Про це ми відверто ніколи не говорили. А от свою іменну авторучку із золотим пером, яку він отримав як нагороду за творчу роботу, Василь Андрійович мені-таки подарував. Може цим й тактично натякнув мені спробувати свої сили на творчій літературній ниві. Подарунок я з великою вдячністю взяв, однак професію обрав собі далеку від журналістики.

    Ще Василь Андрійович запам’ятався мені через свою добру вдачу. Він був цікавим співрозмовником і великим шанувальником природи. Пере-бував у захваті від виїздів на полювання чи риболовлю. Виїздив не на декілька годин, а так, щоб посидіти біля вогнища, приготувати юшки, переночувати у наметі. Та й друзів, таких затятих рибалок та мисливців, також мав чимало. Мені, підліткові, побувати в їхній компанії я вважав великою вдачею. У мене й досі збереглися чудові бамбукові вудлища, що дядько подарував мені ще у мої шкільні роки.

    Любив він й малювати. Робив це для себе, як кажуть, для душі. А потім свої картини дарував друзям, знайомим. У квартирі моїх батьків й досі висить копія відомої картини «Мисливці на відпочинку», яку зробив Василь Андрійович. Всі, хто її бачив, кажуть, що виконана талановито.

    «Рабочему слову» вже дев’яносто. Протягом цих десятиліть газета та її журналісти були і залишаються літописцями свого часу. І необхідно бути закоханим у свою раз і назавжди обрану професію, і писати так, щоб твоя газета була авторитетною, і стала добрим, розумним порадником, другом і товаришем для свого читача. І одним з таких професіоналів був Василь Андрійович Герасименко.

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото Віталія НОСАЧА та із сімейного архіву Мазних

    Великі шахи, мала ракетка, грандіозний тріумф

    Завдяки старанням Дорожнього фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив», очолюваного Ольгою СТОРОЖЕНКО, при підтримці керівництва залізниці і Дорпрофсожу, не вщухає вир спортивного життя на нашій магістралі. Лише вгамувалися футбольні пристрасті, як новими хвилюваннями повняться серця шанувальників спорту. На цей раз «порушниками спокою» стали майстри малої ракетки і давньої мудрої гри.


    Команда переможців з настільного тенісу.


    Переможці з гри у шахи серед чоловіків.

    ПОМІРЯТИСЯ СИЛАМИ У ЗМАГАННЯХ З НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ ТА ШАХІВ до столиці з’їхалися кращі спортсмени з усіх дирекцій залізничних перевезень, а також управління залізниці та Київського електровагоноремонтного заводу. Таке право вони вибороли у попередніх змаганнях у своїх підрозділах. Кожен підрозділ виставив на стартовий майданчик по вісім учасників: по два чоловіки і дві жінки в настільному тенісі і стільки ж у шахах.


    Під час гри у шахи.


    Гра у настільний теніс.

    Зранку головний суддя змагань Ольга ГАНУЛ дає останні настанови мандатній комісії. Суддя змагань з настільного тенісу Оксана ЧИЧЕНЬОВА, представник ДФСК «Локомотив», (яка, до речі, сама має відстоювати спортивну честь Київської дирекції) проводить жеребкування учасників тенісного турніру. Ту ж процедуру серед шахістів здійснює Ірина ГІРАК, тренер з Фастова, запрошена для судійства шахового турніру. Змагання проводяться за узвичаєною «перехресною» схемою. Спочатку спортсмени з’ясовують стосунки у двох підгрупах, переможців і призерів визначають у фінальних змаганнях. Після закінчення одиночного турніру з настільного тенісу відбулися змагання змішаних пар. Впродовж дня тривала напружена боротьба. Та ось нарешті завершились останні поєдинки та визначилися переможці і призери.

    УЧАСНИКИ ЗМАГАНЬ ШИКУЮТЬСЯ ДЛЯ УРОЧИС-ТОГО ПАРАДУ. Під звуки маршу фізкультурників колона рушає до зали, де на переможців чекають нагороди. Спортсменів вітають завідувач відділу соціального захисту та спортивно-масової роботи Дорпрофсожу Володимир КРАВЧЕНКО, голова молодіжної ради Дорпрофсожу Андрій ОВСІЄНКО і начальник ДФСК «Локомотив» Ольга Стороженко. В урочистій обстановці вони вручають нагороди переможцям і призерам.

    Серед жінок у шаховому турнірі призові місця розподілилися так: третє місце - Євгенія СТРИТОВИЧ, Конотопська дирекція, друге - Людмила ЖУК, управління Південно-Західної, перше - Тетяна АВДЄЄВА, Київська дирекція. Третє місце серед чоловіків виборов Олександр КАРПОВ, Козятинська дирекція, друге - В’ячеслав БІЛОСТОЦЬКИЙ, Конотопська дирекція, перше - Олександр ШАПОВАЛОВ, Конотопська дирекція.

    Переможцями та призерами у турнірі з настільного тенісу серед жінок стали: третє місце - Наталія БОНДАРЧУК, Коростенська дирекція, друге - Раїса ПРОТАЗАНОВА, КЕВРЗ, перше - Оксана ЧИЧЕНЬОВА, Київська дирекція.

    Серед чоловіків місця розділилися таким чином: третє - Владислав ХОМЕНКО, Київська дирекція, друге - Іван КАЛЕНИК, Коростенська дирекція, перше - Іван ПОБЕРІЙ, Козятинська дирекція.

    Третє місце у змаганнях змішаних пар посіли представники Коростенської дирекції Микола та Олена КОРЖУХ, друге - Іван Каленик та Наталія Бондарчук (теж з Коростенської дирекції), перше - Владислав Хоменко та Оксана Чиченьова з Київської дирекції.

    Переможці та призери нагороджуються медалями, дипломом, цінними подарунками.

    В загальнокомандному заліку третє місце посіла команда Козятинської дирекції, друге - Коростенської дирекції, перше - Київської. Команди нагороджуються кубком та дипломом відповідного ступеню.

    Головний суддя Ольга Ганул оголошує змагання з настільного тенісу та шахів на Південно-Західній залізниці закінченими.

    Та спортивне життя на цьому не завершується. Як запевнила нас начальник ДФСК «Локомотив» Ольга Стороженко, вже в грудні нас чекають змагання залізничників з міні-футболу.

    Анатолій РОМАНОВ, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Познайомимося ближче. Ми - «рабочесловцы»

    Коли журналіст готує матеріал, то поруч, незримо, завжди присутні ви, шановні читачі, з одного боку, а з іншого - герої подій, що відбуваються у колективах та підрозділах і про які оперативно повідомляємо. Творчий процес у дії. Тож і виринула думка: з приводу 90-ліття від дня виходу у світ газети, бодай дещо розказати про колектив «Рабочего слова». Саме для вас ми працюємо, намагаючись доторкнутись до серця та розуму, спонукаємо на роздуми, викликаємо емоції. На жаль, не завжди позитивні. Таке життя. Ми впевнені - щоразу наш часопис отримує визнання, саме ваше окреме визнання та повагу, шановні наші читачі.

    А щоб було саме так, для вас працюють наші колеги: пильність та оперативність заступника головного редактора Сергія ГУКА, працелюбство та вміла координація ланок виробничого процесу відповідального секретаря Михайла МИХОЛАПА вибудовують архітектуру газетних шпальт. Координатор роботи кореспондентів - завідуюча відділом Валентина КОЛЯДА.

    Завжди у пошуці нових тем та їх подачі наші кореспонденти з Конотопа - Микола ПАЦАК, зі Жмеринки - Никифор ЛИСИЦЯ, Коростеня - Оксана КЛИМЧУК, Козятина - Анатолій САДОВЕНКО, з Києва - Ольга ЛИХАЧОВА та Анатолій РОМАНОВ. Спілкуючись із колійниками, зв’язківцями, машиністами, енергетиками, молоддю та ветеранами, їм часто доводиться чути і претензії, й питання, й прохання про допомогу. Люди діляться наболілим та сокровенним, сподіваючись на вирішення проблем за допомогою газетного слова. На жаль, не завжди всі питання - у компетенції журналістів. Та, незважаючи на це, ми завжди готові приїхати до вас, почути ваші думки, допомогти. Пишіть, телефонуйте.

    У створенні «Рабочего слова» активну участь беруть і наші громадські дописувачі. До їх слова та мудрої поради ми завжди прислуховуємося. Тож щира подяка за співпрацю Ганні БОГОВІС, Георгію МІРОШНИКУ, Федору ВОЗНЕНКУ, Анатолію ШАПОВАЛУ, Володимирові ЛАПІНУ, Миколі ПАВЛЮКУ, Надії МАЦІЄВСЬКІЙ, Анатолію ЧЕБОТАРЬОВУ, Георгію ЕЙТУТІСУ, Анатолію ПОСМІТЮСІ, Олександру ЦАРИКУ, Лідії ЛЕЛЕЧЕНКО, Валерію КЛИМЕНКУ, Анатолію ЗБОРОВСЬКОМУ, Ядвізі ОСТРОВСЬКІЙ, Володимиру РОМАЩЕНКУ, Вікторові ПІКУШУ, Олені МИКИТЕНКО, Миколі КАРПУЛЕНКО, Ользі ЛЕЩЕНКО.

    Фотовернісажі Віталія НОСАЧА, знімки Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ допомагають усім побачити вас, так би мовити, в обличчя. Вони намагаються зловити той момент, який увійде в історію вашої родини, нашої газети та рідної залізниці.

    Інженер комп’ютерної дільниці Олена ХАРЧЕНКО та верстальник Ілля НАУМОВ швидко та якісно із матеріалів, немов із цеглинок, складають газетний дім, «шліфують» фотознімки, що стають вікнами в цій будівлі. Працюють над дизайном, експериментуючи, створюючи неповторний стиль.

    Коректор Ірина ЮШКО - пильні очі «Рабочего слова», що мають розумний погляд. Вона перебирає слова, неначе намистинки, шукаючи потрібне, слідкує за стилістикою, відчуваючи смислове наповнення. І все це заради того, щоб матеріали читались та сприймались легко.

    Звертаються до вас, як автори сторінок «Батьки та діти», «Жіноча колія», «Справи сімейні», «Мандруймо разом» Ірина ЗЕЛІНСЬКА та Тетяна ШЕМЧУК, виконуючи при цьому професійно свої посадові обов’язки з підготовки газети до друку.

    На завершальному етапі газета - під контролем фахівця редакційного персоналу Галини ЛЕЛЕЧЕНКО. Під її опікою - всі питання поліграфії.

    Що ж попереду? Маємо відточувати журналістське перо. Бути іскрометними у судженнях, звеличуючи працю кожного, хто трудиться на колії, в депо, ремонтує контактну мережу та організовує рух поїздів. Тому, що залізничники у всі часи того варті.

    В єдиному інформаційному просторі з нами наші куратори - начальник адміністративної служби - помічник начальника залізниці Олексій КОНОВАЛ, прес-служба Південно-Західної магістралі в особі Ганни МАЛІЄНКО та Ганни БЕЗРУЧЕНКО та служб, які співпрацюють з нами. Насамперед, це служба кадрової та соціальної політики, господарська служба, галузеві служби зв’язку та сигналізації, локомотивного господарства та інші.

    «Рабочее слово» - газета, що об’єднує тисячі й тисячі залізничників. Відкриваючи СТОРІНКУ ДЕСЯТОГО ДЕСЯТКА нашої історії, ми щиро дякуємо за співпрацю та допомогу. Сподівання на працю та тверде підґрунтя сьогодення - ТОЧКА нашого зростання. Журналістський запал, щире слово та почуття - ЗАПОРУКА нашого успіху.

    Ваші долі, справи, важливі події на залізниці - СЕНС нашої діяльності.

    З повагою до вас, любі читачі та колеги,

    головний редактор Віктор ЗАДВОРНОВ


    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05