РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 31 (17 серпня 2012)
  • Випуск №31 17 серпня 2012
    Зміст
    1. З нагородою!
    2. Літні уроки першозимників (Оксана КЛИМЧУК)
    3. Чому ІСНУЮТЬ БАР'ЄРИ для відбудовного поїзда? (Розмову вів Микола ПАЦАК, Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото з архіву редакції)
    4. Коли ШЛЯХИ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ... (Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА)
    5. Один ДЕНЬ залізничного БАХМАЧА (Микола ПАЦАК, Фото Василя ЛУЦЕНКА)
    6. І МАЛЮВАЛИ, і співали, і ТАНЦЮВАЛИ… (Прес-центр Козятинського теркому)
    7. У столицю під КОЗАЦЬКИЙ МАРШ (Анатолій САДОВЕНКО)
    8. ФОРТЕЦІ НА КОЛЕСАХ (Микола ПАВЛЮК, голова організації ветеранів війни і праці Дарницького залізничного вузла; Фото Віталія НОСАЧА)
    9. У запеклій БОРОТЬБІ (Оксана КЛИМЧУК)

    З нагородою!

    ЗА ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи-2012 з футболу в Україні, високий професіоналізм та творчу ініціативу в роботі наказом генерального директора Укрзалізниці знаком «За заслуги. Укр-залізниця» II ступеня нагороджено начальника Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА.

    ЗА БАГАТОРІЧНУ СУМЛІННУ ПРАЦЮ на залізничному транспорті, вагомий особистий внесок у здійснення профілактичних заходів із забезпечення безпеки руху поїздів та автотранспорту на Південно-Західній залізниці, високий професіоналізм та творчу ініціативу в роботі наказом генерального директора Укрзалізниці знаком «Почесний залізничник» нагороджено заступника головного ревізора з безпеки руху поїздів і автотранспорту апарату безпеки руху поїздів та автотранспорту Миколу Степановича КОНЧАКІВСЬКОГО.

    ЗА БАГАТОРІЧНУ СУМЛІННУ ПРАЦЮ на залізничному транспорті, вагомий особистий внесок у підвищення ефективності роботи локомотивного господарства Південно-Західної залізниці, високий професіоналізм та творчу ініціативу в роботі наказом генерального директора Укрзалізниці нагрудним знаком «За заслуги. Укрзалізниця» III ступеня нагороджено машиніста-інструктора локомотивних бригад відокремленого підрозділу локомотивне депо Дарниця Бориса Ілліча СИДОРЕНКА.


    Літні уроки першозимників

    У локомотивному депо Коростень триває підготовка до роботи в осінньо-зимовий період. Вона включає в себе низку виробничих справ, у тому числі й підготовку приміщень, опалювальних систем тощо. Важлива увага приділяється й підготовці першозимників.

    Зокрема, за парти сядуть 30 машиністів і 40 помічників машиніста. Їм належить пройти спеціальну програму навчання, щоб отримати вагому теоретичну базу для роботи в зимовий період 2012-2013 рр.

    Як зазначив інженер з навчання Едуард ДРЕВНЯК, у процесі підготовки першозимників основну увагу буде зосереджено на темі функціонування основних технологічних пристроїв локомотивів і особливостях їх обслуговування в холодну пору року.

    За словами Едуарда Древняка, за всіма першозимниками закріплено досвідчених машиністів-наставників, які після завершення курсу теоретичного навчання будуть проводити з новачками цільові практичні поїздки. Загалом же, зауважив Едуард Овсійович, системна робота з підготовки, навчання і підвищення кваліфікації персоналу в локомотивному депо Коростень має не сезонний характер, а ведеться цілий рік.

    Оксана КЛИМЧУК

    Чому ІСНУЮТЬ БАР'ЄРИ для відбудовного поїзда?

    Липневого дня на ст. Сіньо-озьорки Московської залізниці відбулися полігонні навчання відбудовних поїздів Брянського регіону. Саме сюди було запрошено залізничників з України - головного ревізора безпеки руху поїздів та автотранспорту Конотопської дирекції залізничних перевезень Володимира КОЗЛОВА та начальника Конотопського відбудовного поїзда (ВП-3125) Юрія Меркулова.

    Зв’язок між сусідніми підрозділами двох столичних магістралей - Конотопською дирекцією і Брянським відділком - не уривався ніколи. Транспортна робота вимагає координації зусиль, тому залізничники обох держав регулярно зустрічаються для обговорення актуальних проблем. На українській території - у Хуторі Михайлівському - працюють брянські вагонники. Навіть виробниче змагання залишилося відновлене. У ньому, крім Конотопської дирекції та Брянського відділка, беруть участь залізничники з Гомеля (Республіка Білорусь). Але прямих контактів між відбудовними поїздами, можна вважати, не було. Та саме життя підказує, що вони необхідні. Щоб у разі потреби підставити плече сусідської допомоги.

    Кореспондент «Рабочего слова» зустрівся з Юрієм МЕРКУЛОВИМ і попросив розповісти про поїздку до Брянська.

    - Як приймала російська сторона?

    - Якнайкраще. Щиро, привітно. Показали й розповіли про усе, що стосується нашої сфери. Шкода лиш, що часу було мало.

    - Полігонні навчання чимось відрізняються від тих, які проводить ваш відбудовний поїзд, інші відбудовні поїзди?

    - Практично нічим. Працювали два ВП - Брянський та із Суземки (Суземка - станція Московської залізниці на кордоні з Україною - М.П.). Перше завдання - підняти цистерну, що зійшла з рейок за допомогою крана ЕДК та тягача, обладнаного лебідкою. Друге - вивести із перегону вагон із пошкодженою колісною парою, застосовуючи евакуатор.

    - Справилися?

    - Звичайно. Відчувалося, що працювали професіонали - чітко, спокійно, грамотно.

    - Ваш поїзд у подібних ситуаціях поступався б російським колегам?

    - Нічим би не поступався. Нам є чому повчитися у них, їм - у нас.

    - А обладнання, техніка?

    - Це може бути темою окремої розмови. У 2006 році, якщо я не помиляюся, в Росії було затверджене положення про відбудовні поїзди. У ньому чітко виписано, чим вони комплектуються. Обидва - Брянський і Суземський - укомплектовані згідно із цим положенням. Наприклад, ВП Брянськ має «летючку». Її створено на базі всюдихідного авто «Урал». У «летючці» - комплект гідравлічного обладнання, є титанові накочувальні башмаки, бензопили й інший інструмент, радіозв’язок, опалення... Розрахований автомобіль на перевезення семи працівників.

    Запитаєте, для чого потрібна «летючка»? Уявіть ситуацію: на під’їзних коліях зійшов із рейок вагон. Поїзд піднімати туди - не раціонально. А «летючкою» виїхали, поставили і швидко повернулися на базу. Тут і оперативність, і заощадження коштів.

    Брянський поїзд укомплектований краном на вісімдесят тонн із телескопічною стрілою. У Суземці - такий же, але на п’ятдесят тонн. Телескопічна стріла дає можливість працювати під контактною мережею. А це теж оперативність.

    І штабний намет, звичайно. Не просто намет, де можна від негоди сховатися, а спеціалізований, обладнаний супутниковим зв’язком.

    - Юрію Олександровичу, а раптом ВП-3125 розбагатів би. Уявімо, є мільйон гривень, а то й два. Що б було потрібно придбати за ці гроші?

    - Кран із телескопічною стрілою. Тільки не «восьмидесятку», а на сто тонн.

    Останнє запитання до Юрія Меркулова було про те, чи зможуть вони - наш ВП-3125 - прийти на допомогу російським колегам. Юрій Олександрович відповів ствердно, але додав, що НА КОРДОНІ ЗАТРИМАЮТЬСЯ, БО ПЕРЕТИН КОРДОНУ ВИМАГАЄ МИТНОГО І ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ. Проте залізничники разом із місцевими митниками та прикордонниками працюють над вирішенням питання про спрощення процедури прикордонно-митного оформлення. Бо логіка підказує - бар’єрів не повинно бути.

    Від редакції. У травні 1937 р. було затверджено «к исполнению» наказ народного комісара шляхів сполучення з безпеки руху Л. Кагановича, який поставив за обов’язок ревізорам боротьбу з ліквідації аварій, визначення джерел катастроф, що повторюються, й застосування заходів для оздоровлення цих об’єктів. Контроль за виконанням правил технічної експлуатації залізниць, наказів, розпоряджень та технічних інструкцій. Ревізорський апарат має з тих пір великі зобов’язання та відповідальність не за формальне виконання наказів, а за конкретну роботу з профілактики порушень з безпеки руху та ліквідації їхніх наслідків.

    Подумалось, якщо сучасні бар’єри, які виникають на залізничному кордоні держав, через прискіпливий контроль із боку митників та прикордонників, можуть в екстреній ситуації зупинити, приміром, відбудовний поїзд, то виникає питання: як тоді працювати в особливому режимі, маючи 75-річний досвід? Можливо, це питання варто обговорювати вже на міжнародному рівні?! Певен, відповідь має бути позитивною.

    Розмову вів Микола ПАЦАК, Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото з архіву редакції

    Коли ШЛЯХИ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ...

    Два засоби пересування - автомобіль і залізниця - з’явилися майже водночас, і вже два століття інтенсивно розвиваються окремими напрямками. Проблеми виникають, коли їх шляхи збігаються. Саме теми гарантування безпечного перетину двох транспортних артерій - залізничної та автомобільної - торкнулися ми в бесіді з начальником Київської дистанції колії Віталієм КАЛЮЖНИМ.


    Чергова по переїзду Тарасівка Тамара ЧЕРНЕКА.



    Бригадир колії Юрій ЖОГЛА.

    - У колійному господарстві підрозділу експлуатується 62 залізничних переїзди, з них - 24 охоронних, - зазначив Віталій Володимирович. - Переїзди на перетині найінтенсивніших залізничних і автомобільних потоків завжди створюють додаткові клопоти для залізничників. До таких можна віднести переїзди Тарасівка, Боярка, Вишневе, Васильків, Ірпінь тощо. В межах столиці проблемним залишається охоронний переїзд 5 км на пр. Науки, де через інтенсивний рух автотранспорту й невдале вуличне планування трапляються непередбачені ситуації. Керівництво залізниці неодноразово вказувало на цю проблему міській владі. В перспективі для автомобільної розв’язки тут планується спорудження «кленового листа», тоді необхідність у залізничному переїзді відпаде. Звичайно, найкраще вирішення проблеми перетину автомобільних і залізничних шляхів - у спорудженні шляхопроводів і тунелів.

    Недобру славу заслужив залізничний переїзд біля посадочної платформи Тарасівка, і спорудження шляхопроводу на перегоні Тарасівка - Боярка давно на часі, але... Треба наголосити, що питання залізничних переїздів торкається не лише залізничників, а також місцевих влад і автомобільного відомства. Що стосується залізничників, вони роблять все від них залежне для безпечної експлуатації переїздів. Ось у цьому році під час модернізації колії на дільниці Вишневе - Боярка було оновлено й переїзд поблизу платформи Тарасівка.

    ...Ошатний будиночок чергового по переїзду побачили відразу, як вийшли з електрички. Сьогодні чергує Тамара ЧЕРНЕКА. Вона охоче вступає в бесіду, але розмовляти доводиться уривками, адже поїзди мчать один за одним.

    На цьому переїзді Тамара Михайлівна працює три роки, проте загальний стаж на залізниці у неї поважний - 24 роки. Починала трудовий шлях у Ніжинській дистанції колії у 1988 р. черговою по переїзду на ст. Носівка.

    Зі свого робочого місця чергова по переїзду постійно підтримує зв’язок із черговою по станції Боярка, яка надає оперативну інформацію щодо ситуації на лінії. Окрім того перед наближенням поїздів спрацьовує звукова сигналізація, загорається червоне світло автомобільного світлофора, автоматично опускається шлагбаум. Під час проходження поїзда чергова зустрічає його із сигнальним прапорцем. Вона зобов’язана бути одягненою по формі і оглядати рухомий склад на предмет виявлення технічних несправностей та порушень у кріпленні вантажу.

    Робота чергової по переїзду розписана за суворою вимогою: «Від посадових інструкцій - ані кроку!» Також потребує й солідного обсягу знань, як технічних, так і з охорони праці. Для цього постійно проводяться технічні заняття й раз на місяць іспити в дистанції колії.

    Розповідь чергової доповнює бригадир першої бригади сьомого околодку (ПД-7) четвертої дільниці (ПЧУ-4) Київської дистанції колії Юрій Жогла.

    - На дільниці обслуговування нашого околодку - три переїзди: Тарасівка, Боярка, Глеваха, - каже він. - Моя бригада утримує 6 кілометрів колії (12 - розгорнутої довжини). Саме на переїзді Тарасівка найінтенсивніший рух автотранспорту - 12 тисяч одиниць за добу, а поїздів за цей час - понад 100 пар. Нещодавно пройшла модернізація парної колії, під час якої установлено залізобетонні плити, обладнано пішохідні доріжки, пофарбовано шлагбауми. Водночас відремонтовано приміщення. Переїзд обладнано двобічними шлагбаумами, що повністю перекривають проїзну частину автошляху. Треба зауважити, що переїзд неодноразово ставав місцем серйозних ДТП, тому пильність від чергового вимагається підвищена. Цей переїзд - під особливою увагою керівництва дистанції. І, звичайно, наша бригада тримає його під постійним контролем.

    Від редакції

    Залізничні переїзди можна віднести до категорії найнебезпечніших місць на залізничному транспорті. Тому для водіїв тут встановлено особливі правила руху, які потрібно суворо виконувати. Адже машиністові локомотива потрібно витратити чимало часу для того, щоб зупинити поїзд перед щойно виниклою перешкодою. Гальмівний шлях дорівнює сотням метрів. Вважаємо, що до боротьби із порушеннями мають активно залучатися автошколи. Автоводіїв-початківців потрібно суворо екзаменувати на знання правил поведінки на залізничному переїзді.

    Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА

    Один ДЕНЬ залізничного БАХМАЧА

    Бахмач і залізниця. Колії покраяли місто, і куди не підеш - обов’язково натрапиш на переїзд. Тут є три станції, що для райцентру вельми щедро, діють пасажирське вагонне депо, колійна машинна станція, дистанція сигналізації і зв’язку та дистанція лісозахисних насаджень, структурні підрозділи БМЕУ-5 і Конотопської дистанції колії. Тому немає нічого дивного, що в перший вихідний серпня всі бахмачани святкують День профспілки залізничників і День залізничного міста.


    Голова Конотопського теркому профспілки залізничників Володимир ШМАГЛІЙ
    вручає диплом голові вузлової ради ветеранів війни та праці Надії ПРИХОДЬКО.

    Святкові заходи того дня розпочалися на стадіоні. Першими вийшли змагатися гирьовики. У ваговій категорії до 80 кілограмів упевнено переміг Євген Ільченко (дистанція сигналізації і зв’язку). Він підняв двопудову гирю 38 разів.

    У ваговій категорії понад 80 учасників було більше. Початковий результат - 40. Досить добрий. Належав він атлетові із дистанції сигналізації і зв’язку. Але ось виходить Олександр Кочерга, слюсар вагонного депо. Правою він піднімає гирю 46 разів. Ліва рука в нього теж сильна, тільки глядачам просто набридає рахувати. Чуються голоси: «Та досить уже». Тридцять. І це, як з’ясувалося згодом, було помилкою атлета. Руслан Журавель, що виступав останнім, довго тер ручку, довго примірявся, а тоді - взяв і підняв гирю лівою рукою 38 разів. Правою - 39. Для перемоги над Олександром Кочергою цього було достатньо.

    Армрестлінг - теж змагання сильних. У них взяли участь практично всі гирьовики. Результат, як мені пригадується, був повторенням минулорічного. Перше місце у ваговій категорії до 80 кілограмів зайняв лісоруб дистанції захисних лісонасаджень Валерій Слухай, понад 80 - монтер колії Конотопської дистанції Олександр Семеренко. До речі, виступав він уже не сам. Його син-десятикласник Сергій у своїй категорії зайняв друге місце.

    І нарешті - перетягування каната. Готуються вагонне депо, колійна машинна станція, дистанція сигналізації і зв’язку та ПТО вагонного депо Конотоп. Остання команда є новачком на цих змаганнях. ПТО поступається п’ятірці із КМС, та потім перемагає електромеханіків. Що ж, початок, добрий.

    Головна інтрига поєдинків канатників - КМС чи депо? У деповчан виділяється атлетичною постаттю Олександр Кочерга. Він замикає п’ятірку. Але й у команді КМС за канат береться призер з армрестлінгу Олександр Кулик. Свисток арбітра. Напружилися м’язи. Здається, що сили рівні. Та ось деповчани відвойовують один сантиметр, другий. І перемагають.

    У цю літню обідню пору Бахмач малолюдніє. Лише крайня необхідність змушує поодиноких бахмачан виходити на розпечений асфальт тротуарів. Хтось знайшов прохолоду в тінистому саду, де яблуні і груші під вагою плодів схилили гілля до самої землі, хтось вдома увімкнув кондиціонер… Молодь же обрала Сейм. Чиста і прохолодна його вода, цілюще лугове повітря дають заряд енергії на цілий тиждень. Та увечері, упевнено говорили організатори святкування, все місто буде в парку.

    Так і сталося. Вже близько сьомої на його алеях було тіснувато. Бо працювали атракціони й дитяча залізниця, вився димок над шашличницями, а за амфітеатром літньої сцени лаштувалися виступати артисти. Бо свято ж. Бо буде концерт. Та ще й феєрверк.

    Щодо свята. Ініціативу міських депутатів перенести День міста із 9 вересня, коли Бахмач був звільнений від німецько-фашистських загарбників, на першу неділю серпня не всі сприйняли позитивно. Бо 9 вересня вважається пам’яттю про подвиг воїнів Червоної армії. Із Днем залізничника самі знаєте як: дата прив’язана до конкретного числа - вихідного немає, та ще й примхлива погода пізньої осені. Куди зручніше було святкувати в серпні. Тільки День профспілки залізничників мав інший статус і поступався професійному святу, яке відзначалося ціле століття. Та об’єднали в Бахмачі - відразу змінився масштаб. І жителям міста це сподобалося. Не біда, що хтось помилиться і назве серпневу неділю Днем залізничника. Не така вже й велика помилка. Бо залізнична суть залишається. День профспілки залізничників і День залізничного міста святкують й на інших вузлах Конотопської дирекції.

    Головні урочистості розпочалися рівно о сьомій вечора. Бахмачан вітає міський голова Павло ШИМКО. До речі, він теж залізничник - до обрання на цю посаду працював майстром у дистанції захисних лісонасаджень. Павло Миколайович, нагадавши присутнім, що 144 роки тому до міста прийшла залізниця, яка дала потужний імпульс для розвитку населеного пункту, називає залізничників вузла, відзначених почесними грамотами. Їх багато. Це - інженер дистанції сигналізації і зв’язку Григорій Батьковський, тесляр БМЕУ-5 Володимир Погорілий, виконроби КМС-285 Сергій Горбенко і Володимир Пєхота, лісоруб дистанції захисних лісонасаджень Володимир Десятников, чергова по переїзду Конотопської дистанції колії Любов Вегера, мийниця-прибиральниця вагонного депо Людмила Груша...

    Про гроші я ще не говорив? З грішми завжди було туго. Міський бюджет скромний, вузлові профспілкові організації теж не багаті. Але цього року знайшлася людина, що перебрала частку святкових затрат на себе. Це - Михайло ГОЛИЦЯ, голова правління Чернігівської обласної громадської організації «Комітет розвитку Полісся». Запитую Михайла Миколайовича про зв’язок із залізницею. «Залізничників у моїй сім’ї немає, - сказав він. - Народився я і виріс у селі Плиски. Залізнична станція так само називається. Я бачив, як працюють залізничники, які це сильні і працьовиті люди, з якою великою відповідальністю ставляться вони до роботи. І звичайно було багато поїздок пасажиром. Тому вважаю, що моє життя із залізницею пов’язане…»

    У своєму привітальному слові голова Конотопського теркому профспілки залізничників Володимир ШМАГЛІЙ підкреслив, що роль Бахмацького вузла у структурі дирекції висока. Та головне - на його залізничних підприємствах бахмачани мають роботу. «Залізниця, - сказав Володимир Олександрович, - годує і береже багато родин міста». Він побажав присутнім сил та здоров’я примножувати залізничну славу Бахмача, щастя й сімейного благополуччя. За активну громадську діяльність Володимир Шмаглій від теркому профспілки вручив дипломи ветеранам Миколі Кириченку й Надії Приходько. Начальник КМС-285 Ярослав Сторубльов був відзначений територіальним комітетом як кращий роботодавець.

    Від керівництва дирекції залізничників вузла привітав головний інженер Конотопської дирекції залізничних перевезень Валерій ГРИЦЕНКО.

    Звичайно, були ще привітання. Вони всі впліталися в чудовий концерт. Чесне слово, чудовий. Особисто мені було приємно чути заслужену артистку України Ніну НЕРОДУ - вона родом із Чернігівщини, та легенду української естради - ансамбль «Кобза». Концерт тривав більше трьох годин. А крапку на урочистостях пізно ввечері поставив святковий феєрверк.

    Микола ПАЦАК, Фото Василя ЛУЦЕНКА

    І МАЛЮВАЛИ, і співали, і ТАНЦЮВАЛИ…

    Насиченою різноманітними цікавими заходами запам'яталась перша неділя серпня мешканцям м. Козятина. Та це і не дивно, адже саме у цей день відзначала своє свято профспілка залізничників і транспортних будівельників України.


    Голова Козятинського теркому галузевої профспілки Анатолій ВІЛЬЧИНСЬКИЙ радо привітав земляків -
    призера (друге місце) у конкурсі «Шоу «Голос країни-2» Олександра ОНОФРІЙЧУКА та його матір.

    Всі заходи відбулись на центральній площі міста. Розпочали святкову програму діти конкурсом малюнку на асфальті «Залізниця очима дітей». Понад 50 юних художників протягом години розмальовували центральну площу міста. Естафету підхопив зведений оркестр Козятинської дирекції залізничних перевезень, під акомпанемент якого відбувся танцювальний марафон «Вальс-вальс-вальс». Далі відбувся гала-концерт за участі художніх колективів Козятинської дирекції залізничних перевезень, святкова дискотека.

    Надзвичайно гарним був виступ спеціально запрошеного гостя - учасника проекту «Шоу «Голос країни-2» Олександра ОНОФРІЙЧУКА. До речі Олександр родом з Козятина. А насамкінець свята - грандіозний феєрверк.

    Загалом у заходах, які підготувала та провела з нагоди свята Козятинська територіальна профспілкова організація під головуванням Анатолія ВІЛЬЧИНСЬКОГО, взяли участь понад п’ять тисяч мешканців міста Козятин.

    Прес-центр Козятинського теркому

    У столицю під КОЗАЦЬКИЙ МАРШ

    У Будинку науки та техніки ст. Шепетівка завершився перший тур огляду-конкурсу народної творчості працівників структурних підрозділів Південно-Західної залізниці. Одне слово, Козятинська дирекція залізничних перевезень шукала таланти. На суд журі було представлено майже чотири десятка виступів артистів-аматорів у номінаціях естрадного та фольклорного жанрів, сучасної та народної хореографії, танців народів світу. Пораділи глядачі шоу від вихованців циркових студій при місцевих будинках науки та техніки залізничників, а також окремих виконавців у деяких інших жанрах. Учасники огляду-конкурсу цього разу вели «боротьбу» за право не лише стати його переможцем чи лауреатом, а й вибороти право представляти Козятинську дирекцію на огляді-конкурсі народної творчості працівників столичної магістралі, що відбудеться у вересні у Києві.


    Танцюристи народного хореографічного колективу «Подоляни» Будинку науки та техніки ст. Козятин
    Валентина СТЕЦЕНКО та Богдан ГРАЧОВ.

    - Однозначно можу сказати, що наші трудові колективи залізничників, як завжди, багаті на таланти, - зазначив при підбитті підсумків огляду-конкурсу голова журі голова теркому профспілок Козятинської дирекції залізничних перевезень Анатолій ВІЛЬЧИНСЬКИЙ. - Зізнаюсь, іноді нам було важко визначити кращого у тій чи іншій номінації, бо настільки цікавими та оригінальними є виступи конкурсантів. Наприклад, серед колективів фольклорного жанру чудовою була програма і фольклорного ансамблю «Веселихи» Будинку культури та техніки ст. Шепетівка, і фольклорного козацького гурту «Справжні козаки» цього ж трудового колективу. Вирішили, що у Київ поїдуть обидва аматорські гурти. Порадували своїми виступами вокальний ансамбль «Струни серця» під керівництвом Тетяни КОЛОМІЄЦЬ та переможець у номінації «Окремий виконавець естрадного жанру» Антоніна ЯКОБЧУК. Чудовим був виступ танцювального ансамблю «Сузір’я» з його циганським танцем. А дует «Позитив» у складі Яни ПЕРЕГОЄДОВОЇ та Вадима СВІНЦИЦЬКОГО вразив усіх виконанням пісні «Очі чорні». А ще були і народний хореографічний колектив «Подоляни» з його козацьким маршем, і віртуозне виконання народних мелодій на скрипці Вадимом Свінцицьким, і чудове виконання солістки Євгенії ГАЄВСЬКОЇ, і блискуча циркова програма юної Насті ШИМАНСЬКОЇ (до речі, учасниці шоу «Україна має талант» - авт.).


    Вокальний дует «Позитив» у складі Вадима СВІНЦИЦЬКОГО та Яни ПЕРЕГОЄДОВОЇ.


    Переможці та лауреати огляду-конкурсу народної творчості
    працівників Козятинської дирекції залізничних перевезень
    фольклорний ансамбль «Веселихи» Будинку науки та техніки ст. Шепетівка


    Фольклорний гурт «Справжні козаки».

    До речі, як зазначалось, у конкурсі брало участь чимало дітей наших залізничників. І не лише у складі дитячих танцювальних колективів, а й у номінаціях окремих виконавців естрадного і розмовного жанру. Це і Настя СТРИЖАЛКІВСЬКА, і Юля КОЛОМІЄЦЬ, і Саша ЛУКАЩУК. І хоча їм цього разу не вдалося стати переможцями огляду-конкурсу, впевнений, що їхні перемоги ще попереду.

    Козятинські артисти-аматори планують представити на столичному огляді-конкурсі сімнадцять програмних номерів. Усі вони цікаві, оригінальні і, на думку фахівців, складуть гідну конкуренцію творчим аматорським колективам з інших дирекцій залізниці.

    А ще Анатолій Вільчинський не лише, як голова журі огляду-конкурсу народної творчості, а й як голова теркому профспілок дирекції, висловив надію та побажання, щоб надалі у таких заходах брало участь все таки набагато більше учасників.

    - Склалося так, що сьогодні нашу дирекцію у столиці представлятимуть колективи лише з двох залізничних вузлів - Козятинського та Шепетівського, - сказав він. - А от фастівчани у нас фактично залишилися осторонь. Чому так склалося? Поки однозначно сказати важко. Та впевнений, що цю ситуацію ми змінимо на краще. Ті самі Миронівка, Фастів, Біла Церква та й Погребище, Бердичів, інші наші великі і малі залізничні станції мають чимало талановитих працівників. І наше завдання - допомогти їм донести до глядачів свій талант.

    Анатолій САДОВЕНКО

    ФОРТЕЦІ НА КОЛЕСАХ

    Уже в перші дні війни для оборони Києва із залізничників було сформовано спеціальні військові підрозділи. Саме тоді Київський паровозоремонтний завод виступив з ініціативою побудови бронепоїзда. Всього за десять днів бронепоїзд народного ополчення, який отримав назву «Літер А», був готовий вступити в бій із ворогом.


    Під командуванням заступника начальника Київського відділка залізниці Л.І. Василевського фортеця на колесах бере участь у важких боях під Шепетівкою і Житомиром, а потім виходить на лінію Фастів - Біла Церква - Попільня. Двічі бронепоїзд вривався до захопленого фашистами Фастова, наводячи жах на ворога. Потужні артилерійські гармати дали «жару» фашистам на околицях столиці. Під прикриттям вогню своїх гармат, команда бронепоїзда надала можливість нашим військам відступати до Київського укріпрайону. Під Бояркою в жорстокому бою загинув Василевський, а бронепоїзд зазнав ушкоджень. Робітники заводу «Більшовик» за три дні його відновили і під командуванням Голованьова він знову вступає в бій із фашистами.

    Слідом за першим бронепоїздом було побудовано другий - «Літер Б». За бойовими характеристиками він виявився кращим за перший. Паровоз Ов Дарницького паровозного депо одягли в броню на «Більшовику», бронеплощадки виготовили на ДВРЗ, озброєння взяли з підбитого військового катера Дніпровської флотилії. Два десятки флотських бійців також влилися до майже сотенної команди бронепоїзда, решта - були залізничники. Бойове хрещення бронепоїзд «Літер Б» отримав у боях на лінії Коростень - Новоград-Волинський під станцією Яблунець, де радянськими військами було розгромлено велике танкове угрупування німців. Успішно діяв бронепоїзд у боях під Коростенем, потім під Малином і Бородянкою. Він несподівано з’являвся на перегонах і прямою наводкою бив із гармат по ворожій техніці, що рухалась у бік Києва.

    Все тісніше стискувалось фашистське кільце навколо Києва, і бронепоїзд веде жорстокі бої на підступах до столиці України.

    Третій бронепоїзд «Літер В - Дарничанин» був побудований на початку серпня. Він також будувався на «Більшовику» та ДВРЗ і озброєний був флотськими гарматами та спареними кулеметами. 57 добровольців-залізничників, які пройшли всього дводенну військову підготовку, складали його команду. Командиром бронепоїзда було призначено інженера-вагонника П. Богданова, комісаром - секретаря парткому ДВРЗ В. Тіткова. До складу команди увійшло багато дарницьких колійників, бронепоїзд було екіпіровано значним запасом рейок і шпал. У паровозній будці господарювали машиністи Дарницького паровозного депо І. Зимовець та М. Діденко.

    У цей час Київський укріпрайон з 500-тисячною армією вже знаходився майже у суцільному оточенні ворога. Бронепоїзди «Літер Б» і «Літер В - Дарничанин» направляються на ніжинський напрямок, де в районі станції Кобижча вступають у бій із німцями. Жорстокий бій тривав три дні, після чого поїзди повернулися до Дарниці. «Літер Б» був направлений у район Мишоловки (де нині станція Петра Кривоноса), а «Літер В» знову вирушив у ніжинському напрямку. Бій під Броварами тривав до 19 вересня. Наступного дня панцирник повернувся до Дарниці. Командування надає наказ бронепоїздам прориватися на Полтаву, і п’ять бронепоїздів вирушили з Дарниці. З боями проривалися до Бортничів, Борисполя, Березані. Бронепоїзд НКВС було розгромлено біля роз’їзду Хмелевик. Німецькі війська знищили мости під Березанню і Яготином. Рухатися було нікуди. З бронепоїздів було знято кулемети, боєкомплект. На 69 км лінії Дарниця - Яготин фортеці на колесах, які наводили жах на гітлерівців, було підірвано відважними бійцями. Перебіжками, полями, лісами, болотами переважно вночі просувалися вони на схід. Під селами Борщі та Семенівка в жорстоких боях багато з них знайшло вічний спокій. Донині покояться вони там у братських могилах. А на місці підриву бронепоїздів встановлено пам’ятну стелу, за якою доглядають залізничники Дарницької дистанції колії.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Як свідчать історичні першоджерела, бронепоїзди «Літер А», «Літер Б» та «Літер В», які було побудовано на Київському паровозоремонтному заводі (нині Київський електровагоноремонтний завод).

    Микола ПАВЛЮК, голова організації ветеранів війни і праці Дарницького залізничного вузла; Фото Віталія НОСАЧА

    У запеклій БОРОТЬБІ

    Цікавим і захоплюючим видалось у Коростені цьогорічне культурно-спортивне свято до Дня профспілки залізничників та транспортних будівельників. У ньому взяли участь працівники Коростенської дирекції залізничних перевезень, відокремлених залізничних структурних підрозділів Коростенського регіону та деяких підприємств міста.

    У парку ім. Т.Г.Шевченка та на спортивних майданчиках спортивного клубу «Локомотив» у запеклій боротьбі проходили змагання з міні-футболу, волейболу, настільного тенісу, гирьового спорту, армспорту та шахів. Усього у спортивних заходах взяли участь 350 чоловік. Які ж результати спортивних поєдинків? З міні-футболу першість вдалося вибороти команді Коростенської дистанції колії, на другому місці - спортсмени заводу ЗБШ, на третьому - Коростенської дистанціїї сигналізації та зв’язку. З волейболу лідерство тримала команда КМС-122. На другій сходинці спортсмени з вагонного депо, на третій - з Коростенської дистанціїї сигналізаціїї та зв’язку.

    Про те, що колійники в Коростені відзначаються неабиякою силою і спритністю, вже згадувалося не раз у нашій газеті. І на даних змаганнях вони це вкотре довели. Тож у гирьових змаганнях усі три призових місця - у працівників дистанції колії, зокрема, у Сергія Железняка, Сергія Скурятюка та Руслана Дяченка. Не пасли задніх вони і в арм-спорті. Першим тут став Сергій Скурятюк, срібло - у Сергія Железняка, бронза - у працівника заводу ЗБШ Дмитра Шевчука.

    А хто ж веде першість в інтелектуальних видах спорту? У змаганнях з шахів першим став Олександр Кучинський з КМС-122, на другому місці Анатолій Лепський з Житомирської дистанції сигналізації та зв’язку, на третьому - Віталій Мироненко з Коростенської дистанції сигналізації та зв’язку.

    У змаганнях з настільного тенісу достойно виступили жінки-залізничниці з локомотивного депо: на першій сходинці - Любов Мороз, на третій - Наталія Мороз. Друге місце зайняла працівниця КМС-122 Олена Коржук.

    Оксана КЛИМЧУК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05