РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 29 (3 серпня 2012)
  • Випуск №29 3 серпня 2012
    Зміст
    1. ТРИ МАГІСТРАЛІ - ОДИН ШЛЯХ, АБО ДЕЩО З ІСТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО КУБКА (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Віталія НОСАЧА)
    2. Літні турботи про зимову роботу (Оксана КЛИМЧУК)
    3. Фотофакт (Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА)
    4. Дерев'яні шпали - у відставку (Никифор ЛИСИЦЯ)
    5. Господарювати без марнотратства (Оксана КЛИМЧУК)
    6. ЧОМУ НЕГАТИВНІ ФАКТИ МАЮТЬ ПОСТІЙНУ ПРОПИСКУ? (Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Віталія НОСАЧА)
    7. Світлана ДУДЧАК: «Вікова втрата зору значно помолодшала» (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    8. НЕ НАЧИНАЙТЕ ДАЖЕ С «МАЛЕНЬКОЙ» (Анатолий ПОСМИТЮХА, ветеран труда; Елена БОРИСОВА, психолог)
    9. Коли чорниці усміхаються... (Оксана КЛИМЧУК, Фото Миколи ДАНЮКА)
    10. Ліпити: віддавати чи отримувати (Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА)

    ТРИ МАГІСТРАЛІ - ОДИН ШЛЯХ, АБО ДЕЩО З ІСТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО КУБКА

    Міжнародна зустріч делегацій ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ, МОСКОВСЬКОЇ ТА БІЛОРУСЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦЬ відбулася 31 липня 2012 року. Під час зустрічі підбито підсумки професійного змагання між залізницями за 2011 р. Колективам підрозділів-переможців вручено відзнаки та дипломи.

    ПРИЗ - У НАДІЙНИХ РУКАХ

    Звертаючись до учасників урочистого заходу, начальник Південно-Західної залізниці Олексій Мефодійович КРИВОПІШИН наголосив на тому, що подібні зустрічі, які відбуваються щорічно, дозволяють не лише поділитися із колегами результатами діяльності кожної з прикордонних залізниць України, Російської Федерації та Республіки Білорусь. Є можливість обговорити виробничі плани на найближчий час.


    Є порозуміння, кріпнуть ділові взаємовідносини між залізничниками Російської Федерації,
    України, Білорусії та керівництвом Ради по залізничному транспорту країн СНД, Фінляндії та Болгарії.

    На фото - начальник Московської залізниці В.І. МОЛДАВЕР, начальник Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИН,
    голова Ради по залізничному транспорту країн СНД, Фінляндії та Болгарії П.Г. КУЧЕРЕНКО
    та перший заступник начальника Білоруської залізниці В.Б МИХАЙЛЮК.

    Впродовж 2011 - початку 2012 рр. саме на Південно-Західну магістраль у масштабах України припало безліч невідкладних справ у залізничній галузі. Мова - про підготовку транспортної інфраструктури до Євро-2012. О.М. Кривопішин наголосив на тому, що етапами по-справжньому великого шляху у сфері технологічних перетворень залізничного господарства стали оновлення різними видами ремонту колії на відстані майже 700 км магістральних ліній. Модифікація пристроїв у господарствах електропостачання, сигналізації, централізації, блокування та зв’язку дозволила вчасно впровадити в експлуатацію електропоїзди корейського виробництва серії «Хюндай». Тепер швидкісні експреси курсують за маршрутами зі столиці до Харкова, Львова, Донецька. Незабаром поїзди типу «Інтерсіті +» долатимуть відстані до Дніпропетровська і у зворотному напрямку. Будівництво нового вокзалу у м. Фастів, величезна реконструкція будівель Козятинського та Жмеринського вокзалів, впровадження в експлуатацію залізнично-автомобільного мосту через Дніпро, початок курсування міської електрички Київським залізничним кільцем - то адреси трудових звершень усього колективу Південно-Західної магістралі.


    Позитивні емоції у цю мить переповнювали всіх у конференц-залі, а особливо -
    начальника Південно-Західної магістралі Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА
    та голову Дорпрофсожу Анатолія Олексійовича ФУРСУ.

    - Ми вирішуємо державну задачу - не лише перевезти пасажирів, а й надати відповідні послуги із найвищою якістю, - підкреслив О.М. Кривопішин і додав, що завдяки спільним зусиллям колективів Південно-Західної, Московської, Білоруської залізниць вдалося вирішувати проблеми із передавання-прийому вантажних та пасажирських поїздів на стикових станціях.

    На Південно-Західній залізниці покращено якісні показники використання рухомого складу. І це не зважаючи на те, що в період підготовки до Євро-2012 всі господарства столичної магістралі працювали на здійснення майже 16 тис. виробничих «вікон». Між тим, на порядку денному керівництва Південно-Західної залізниці спільно із Дорпрофсожем - оздоровлення членів колективу столичної магістралі. Із понад 62 тисяч працівників було оздоровлено майже 25 тисяч залізничників.

    Є ПОКРАЩЕННЯ НА КОРДОНАХ

    На думку начальника Московської залізниці Володимира МОЛДАВЕРА, статистика з передавання кількості поїздів на загальних стикових міждержавних пунктах відчутно зростає.

    Такої ж думки дотримується перший заступник начальника Білоруської залізниці Володимир МИХАЙЛЮК. Він певен: після того, як для у 2014 р. буде закінчено електрифікацію залізничного коридору між Гомелем і Калинковичами, з’явиться можливість пропуску на підвищених швидкостях важковагових та довгосоставних поїздів через українсько-білоруський кордон у напрямку Коростеня.

    НЕ ВСЕ ВИМІРЮЄТЬСЯ ГРИВНЯМИ

    Як зазначила комісія з підбиття підсумків виробничого змагання, між колективами трьох залізниць перше місце - за Південно-Західною магістраллю. Вручення залізничного кубка, який за дизайном і срібним блиском дещо нагадує кубок чемпіонату Європи з футболу 2012, начальникові Південно-Західної залізниці О.М. Кривопішину та голові Дорпрофсожу А.О. Фурсі - подія, що зайняла з добрий десяток секунд. Подумалось, скільки праці зроблено колективами столичної магістралі у міжнародній виробничій боротьбі? Передбачаю, що в деяких читачів нашого видання може виникнути зауваження - а що, мовляв, мені конкретно від цього кубка?! Хоча б, у грошовому еквіваленті. Таких спробую заспокоїти - не все вимірюється гривнями…


    Історія, закарбована фотооб'єктивом.

    Серед структурних підрозділів переможцями змагання за 2011 р. визнано від столичної магістралі Коростенське вагонне депо. Відповідні відзнаки від Білоруської залізниці отримали представники Калинковицької та Оршської дистанцій колії, станції Гомель, вагонного депо Орша. Колійники з Унечі та Брянська-Льговського, локомотивники з Брянська-2 та Брянська - також серед переможців змагання за 2011 р.

    ПІВВІКУ - ПОЧАТКУ ЗМАГАННЯ, П’ЯТЬ РОКІВ - УЧАСТІ СТОЛИЧНОЇ
    МАГІСТРАЛІ

    Сторінки історії. Перша дружня зустріч представників трьох прикордонних відділень - Брянського, Гомельського та Конотопського, - за часів МШС Радянського Союзу відбулася 1962 р. Метою організаторів став пошук рішень проблем з прискорення руху поїздів, особливо вантажних, до сусідніх залізниць. Саме тоді вперше було розглянуто проблему із безперешкодного пропуску поїздів, особливо вантажних упродовж доби. І тоді, і зараз залізничники дбали про налагодження перевізного процесу. Отже, 50 років тому було прийнято рішення організувати змагання між сусідніми відділеннями. Через зникнення з карти світу СРСР як держави про змагання ніхто і не згадував. Лише у 2005 р. між Московською та Білоруською магістралями було укладено угоду про початок виробничих змагань. У 2007 р. до міжнародного співробітництва у цій сфері долучилася Південно-Західна залізниця.

    За словами голови Дирекції Ради по залізничному транспорту країн СНД, Фінляндії та Болгарії Петра КУЧЕРЕНКА, зважаючи на загальну зацікавленість транспортників і згідно із відповідними положеннями, що затверджені на останніх засіданнях Ради, експерти і надалі працюватимуть над удосконаленням технологій доставки вантажів та пасажирів при перетині кордонів. Проте як була, так і залишається проблема із пошуку взаємних порозумінь між представниками митних та прикордонних органів і «вузьке місце» у сфері раціонального використання пропускної спроможності магістральних ліній та сортувальних станцій. На міждержавному рівні.

    Як зазначив у своєму виступі П. Кучеренко, Південно-Західній залізниці вдалося вирішити певні проблеми з приймання поїздів, які надходять до України із Білорусі та Російської Федерації. Проте є резерви з точки зору покращення процесу передачі поїздів на стикові станції сусідніх країн.

    Спільність інтересів залізничників - це техніко-економічне та соціальне явище, що єднає кожного, хто працює на прикордонних станціях, дистанціях і депо. Три залізниці - один шлях.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Віталія НОСАЧА

    Літні турботи про зимову роботу

    Так вже здавна ведеться у добрих господарів, щоб до зими варто готуватися ще за літньої спеки. Тоді й зима не застане зненацька. Про підготовку до роботи взимку днями йшлося на засіданні техніко-економічної ради в Коростенській дирекції залізничних перевезень. У ході наради, яку вів начальник дирекції Василь ЯРЕМЕНКО, представники залізничних підрозділів озвучували найбільш проблемні питання, що виникають під час підготовки до роботи в осінньо-зимовий період.

    Чимало уваги було приділено темі ремонтних робіт у виробничих приміщеннях. Нині вони тривають, зокрема, у ремонтному цеху локомотивного депо, де лагодять покрівлю та системи опалення. Терміном їх завершення, зрозуміло, визначено 15 жовтня. Треба докласти усіх зусиль і будівельникам БМЕУ-4, щоб до початку опалювального сезону завершити оновлення на вокзалі Коростень.

    А що ж із снігоприбиральною технікою, в якому вона стані? Машини СМ-2 в Овруцькій дистанції колії підготовлені до роботи, в Коростенській дистанції ремонтують дві одиниці цієї техніки, в Житомирській - одна снігоочисна машина очікує на капітальний ремонт на колієремонтному механічному заводі, а три ремонтуватимуться поточним.

    Піднімали також на нараді питання з постачання спецодягу, гальмівних башмаків. Ішла мова й про забезпечення підрозділів матеріалами та запчастинами, які конче необхідні, коли мова йде про безпеку руху. Актуальним є питання - про придбання тенів та комплектуючих для котлів електроопалення, яких встановлено по дирекції у кількості 70 штук. Про це слід дбати зараз, аби не було авральних ситуацій взимку.

    А що там у скриньці?

    Оскільки в період із 11 липня по 15 серпня п.р. проводиться маркетингове дослідження серед пасажирів, в ході якого залізничники цікавляться їх думкою щодо курсування поїздів, біля стендів розкладу руху на великих станціях розміщено спеціальні скриньки. Подорожани можуть залишити в них свої побажання в письмовому вигляді. Є такі скриньки й на вокзалі в Коростені, в Новограді-Волинському, Житомирі. Про що ж пишуть пасажири, які обслуговуються підрозділами Коростенської дирекції? Як з’ясувалося, по Новограду-Волинському на даний час свої пропозиції висловили десять осіб. Найчастіше повторюється у списку побажань - прохання про відновлення курсування поїзда Львів - Луганськ, який з нового розкладу слідує лише за маршрутом Київ - Луганськ. Активні респонденти цікавляться станом справ по вокзалу Житомира. Зокрема, вони висловлюються за те, щоб збільшити кількість днів, по яких курсує денний приміський дизель-поїзд Новоград-Волинський - Житомир. Крім цього, були пропозиції щодо відновлення курсування поїзда Житомир - Харків, а також про те, щоб поїзд Житомир - Сімферополь курсував щоденно. Як не дивно, але скринька для побажань на вокзалі Коростень досі ще була порожньою. Добре було б, якби це свідчило, що пасажирів усе влаштовує.

    Оксана КЛИМЧУК

    Фотофакт

    На столичній магістралі експлуатуються три щебенеочисні машини РМ-80. Плідно й невтомно трудяться вони на перегонах, а коли треба «поправити здоров’я» - повертаються на базу. І нема секретів у мудрій іноземній техніці для наших механіків, навіть операція на «серці» - двигуні машини - підвладна фахівцям. Ось подивиться, як вправно й уміло проводять її старший машиніст Михайло АНТОНЮК і машиніст Сергій БОЙЧЕНКО. В обох за плечима солідний виробничий досвід, середньо-технічна освіта. А право керування «розумною машиною» здобули в технічній школі. Пройде незначний час, і гулкі перегони знову покличуть на колію машиністів до звитяжної праці.

    Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА

    Дерев'яні шпали - у відставку

    Уже більше ніж півстоліття, як на залізниці застосовуються залізобетонні шпали. Завдяки цьому значно зростає рівень безпеки руху поїздів. У зв'язку із цим збільшилась швидкість їх пересування, запроваджено «оксамитові» колії та багато інших новацій, які покращили перевезення пасажирів та вантажів. Але й до сьогодні на окремих дільницях ще залишаються й дерев'яні шпали. Та таких «вузьких місць» дедалі стає менше, а на окремих напрямках вони взагалі зникають.

    От і на залізничній колії, що пролягла від Вінниці до Гайсина, цими днями активно проводиться укладання старопридатної рейко-шпальної решітки на бетонній основі там, де ще не так давно лежали дерев’яні шпали.

    - На початок нинішнього року, - розповідає начальник Вінницької дистанції колії Олександр ОНИЩУК, - на цій дільниці ще залишались окремі відтинки колії загальною протяжністю майже шість кілометрів, де залишались дерев’яні шпали. Найближчим часом їх буде замінено. Над цим активно працюють фахівці Козятинської колійної машинної станції та й наші працівники. Таким чином є можливість підвищити рівень безпеки руху поїздів. Якщо до цього швидкість була на багатьох перегонах до 25-ти км за годину, то тепер її збільшимо до 50 - 60 км за годину. Враховуючи те, що тут проходять й пасажирські потяги, то таке підвищення швидкості має неабияке значення. Важливо й те, що й залізничникам, які експлуатують та обслуговують цю колію, спокійніше буде працювати. Тож вигода від нових змін - очевидна.

    Думку свого керівника поділяють і його підлеглі, які докладають зусиль, аби у визначені строки завершити ремонтні роботи. Тому вони разом із працівниками КМС-120 у ці спекотні дні щодня виконують великий обсяг робіт. Під керівництвом начальника дільниці Івана ОНИЩУКА старанно працюють шляховий майстер Володимир ГОНЧАРУК, бригадири Ігор МОСЬКІН та Іван КОНДРАТЮК, монтери колії Леонід ЧУХНО, Юрій СИРОВАТКО та Андрій КИРИЛЮК, машиніст дрезини Олександр МАЯНСЬКИЙ та багато їхніх колег. Спільними зусиллями вже оновлено колію на перегоні Сітківці - Гайсин, а це більше ніж півтора кілометра. Дерев’яних шпал уже немає й на цих станціях. Позбавляться від них й на інших відтинках. Тож і на цій дільниці, як і на багатьох інших, цей залізничний «анахронізм» відправлять у відставку.

    Втім, це - не самоціль, хоча заміна основи верхньої будови колії має чималий економічний ефект. Залізобетонні шпали мають значно більший термін експлуатації, надійніші, мають простіше (без накладок, костилів, протиугонів…), але міцніше, кріплення. Головне, що й тут запанують сучасні технології в експлуатації залізничного транспорту. І, думається, незабаром настане той час, коли останню дерев’яну шпалу, як гасові ліхтарі, жезли та багато-багато інших, колись вкрай необхідних на залізниці, речей, буде виключено із експлуатації, і вона займе почесне місце в музеї нашої залізниці.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Господарювати без марнотратства

    Питання раціонального господарювання, без марнотратства, є одним із актуальних у роботі залізничних підрозділів. Тому й аналіз витрат паливно-енергетичних ресурсів на тягу поїздів та інші потреби проводиться постійно. Саме це питання розглядали нещодавно на засіданні штабу з енергозбереження, що у Коростенській дирекції залізничних перевезень.

    Як зазначалося на нараді, у першому півріччі деякі залізничні підрозділи допустили перевитрати паливно-енергетичних ресурсів. Але це збільшення пов’язане з виконанням значного обсягу робіт з модернізації пристроїв СЦБ, впровадженням в дію нових переїздів та загалом підготовкою колійного господарства до початку швидкісного руху на дільниці Ірша - Коростень - Новоград-Волинський - Шепетівка.

    Де ж приклади ощадливого господарювання? Їх чимало. За півріччя економії дизельного палива досягли 115 машиністів, які спільно заощадили його 59,7 тонни. Зекономити електроенергію зуміли 59 машиністів. Їх професійність дала змогу заощадити 219 тис. кВт/год. Завдяки «електронним сторожам» - системам «БІС-Р» - з початку року заощаджено 36,2 тонн дизпалива.

    Постійно працюють над впровадженням енергозберігаючих заходів у Коростенській дистанції електропостачання, що дає позитивні результати.

    Приміром, заміна ламп розжарювання на енергозберігаючі дала змогу протягом шести місяців зекономити електроенергії на суму понад 70 тисяч гривень. До кінця року працівники Коростенської дистанції планують встановити 40 світодіодних ламп.

    Обговорювали на нараді питання неграфікових зупинок та інших факторів, які негативно впливають на витрати паливно-енергетичних ресурсів, водночас радилися, де можна усунути «вузькі місця» в питанні енергозбереження. Так локомотивникам і енергетикам дали доручення для зменшення простою електровозів на ст. Коростень в очікуванні маневрового тепловоза, вирішити питання про можливість підведення контактної мережі зі станції до цеху ТО2.

    Від редакції: Цілком зрозуміло, що за бажанням однієї окремо взятої людини економія енергоресурсів ні до чого не призведе. Потрібні спрямування та зусилля усього колективу. У локомотивному депо - це не лише машиністи та їхні помічники, ремонтники локомотивів. А, приміром, у дистанції електропостачання - це електромонтери та електромеханіки. Робітник - основа для всього. Як він відноситься до техніки, до справи, таким результатом радує, власне, безпосередньо себе. І, ясна річ, увесь колектив.

    Оксана КЛИМЧУК

    ЧОМУ НЕГАТИВНІ ФАКТИ МАЮТЬ ПОСТІЙНУ ПРОПИСКУ?

    Безпека руху. Тема не нова. Проте цього разу увагу приділимо оприлюдненому у газеті «Магістраль» факту, на який звернув читач В. Червоний - мешканець смт Коцюбинське (Київщина).

    ДУМКА ВСЕ Ж ТАКИ ВАГОМА

    «У селищі Коцюбинське 15 тис. 500 жителів (так розпочинає він своє звернення до керівництва Укрзалізниці). Селище розташовано по обидва боки від залізниці. Керівництво залізниці бажає нас силоміць заставити ходити через колії по мосту: але для того, щоб мешканцям лівої частини селища перейти через колії, необхідно пройти відстань 800 м від житлового масиву до станції, здолавши при цьому 125 сходинок.

    Якщо жителі правої сторони бажають скористатися електропоїздом, їм потрібно піднятися таким чином: здолавши 64 сходинки, зійти з мосту по 61 сходинці, придбати квиток, піднятися на міст по 61 сходинці, спуститися на перон по 47 сходинкам. Міст побудовано 50 років тому, у конструкції моста було все передбачено: з одного боку, щоб потрапити на перон, потрібно було піднятися на міст, з іншого боку перону - п’ять сходинок і проблем не було б. Але 10 років тому комусь у голову прийшла думка прибрати сходинки на перон і зашити прохід залізом. Справу було зроблено - попередні переходи розібрали, сходинки зрізали».

    У відповіді від заступника генерального директора Укрзалізниці Сергія БОЛОБОЛІНА є чітке викладення фактів з історії розвитку інфраструктури на ст. Біличі «Для безпечного проходу пасажирів через залізничні колії по станції Біличі в межах смт Коцюбинське улаштовано пішохідний міст, побудований у 1968 р. Протягом 2010-2011 рр. залізницею виконано капітальний ремонт зазначеного мосту з повною заміною сходів, улаштуванням перильного огородження та встановлення пандусів для інвалідів та пасажирів з візками.

    Щодо облаштування пішохідного переходу через колії станції Біличі та низького сходу на пасажирську платформу повідомляємо, що, враховуючи інтенсивність руху поїздів по станції, встановлену швидкість на даному напрямку та обсяг пасажиропотоку, наявність пішохідного мосту відповідає вимогам чинних нормативних документів, а облаштування переходу на одному рівні з коліями призведе до порушення цих вимог. Відповідно, у зв’язку з неможливістю влаштування пішохідного переходу, обладнання низького сходу на пасажирську платформу також є неможливим.

    Несанкціонований перехід громадян через залізничні колії є небезпечним і може призвести до травмування та загибелі людей, особливо в умовах впровадження прискореного руху поїздів на напрямку Київ - Коростень, у тому числі через станцію Біличі. Також слід зазначити, що на всіх станціях, які потрапляють у зону впровадження прискореного руху поїздів, пасажирські переходи через колію на одному рівні з коліями, відповідно до вимог чинних нормативних документів з безпеки руху поїздів, демонтовано.

    СКІЛЬКИ КРОКІВ ДО МІСЦЕВОГО КЛАДОВИЩА?!

    Здавалося б, чи потрібно переповідати на сторінках нашого видання докладну відповідь заступника генерального директора Укрзалізниці? Думаю, що так! Зайвий раз нагадати мешканцю селища, яке ділить навпіл швидкісна залізниця, просто необхідно з точки зору здорового глузду. Часто негативні факти не лише мають місце, а й постійну прописку. Це я до того, що неодноразово на власні очі пересвідчувався, як мешканці смт Коцюбинського (живу неподалік від станції - авт.) намагаються долати відстані між лівою та правою частинами селища. Ясна річ, багато таких, хто користується пішохідним мостом. Проте є й такі, що квапляться перескакувати головний хід та бокові колії безпосередньо перед поїздами. А щодо «перелазів» на платформу, які після реконструкції станції зникли як такі, засвідчую - справа добра. Прискіпливий скаржник, який звертався через газету «Магістраль» до залізничників, порахував кількість сходів, які необхідно здолати, щоби піднятися на пішохідний (!) міст, а також спуститися на перон, пройти до каси і повернутися. Неодноразово буваючи на ст. Біличі, переконувався у тому, що зазначений перехід зберіг не одне життя мешканцям селища, яке межує із столицею. Річ у тім, що саме навколо зазначеної станції розташовано величезну кількість торгових закладів, ринкових яток, осередків побутового призначення тощо. Народ снує через колії впродовж усього дня. Лише ті, хто використовує залізничний транспорт, квапляться на пішохідний міст, оскільки переходи до перону, як кажуть залізничники, має бути зарежимлено (див. фото).

    Звертаючись до В. Червоного і таких, як він, зухвальців, які протестують проти… збереження їхнього ж життя, хотів би нагадати мовою цифр, що на відстані не більше одного кілометра від зазначеної станції існує селищне кладовище. Ось уже протягом не одного десятка років там поховано багатьох мешканців саме смт Коцюбинського - жертв власної необачності, які, нехтуючи здоровим глуздом, перетинали колії у недозволених для цього місцях. А скільки подібних могил на інших цвинтарях?! Звідси і наступне запитання до В. Червоного. Можливо, підраховуючи кількість сходинок на пішохідному мосту, ви, шановний, забули порахувати кількість кроків до місцевого кладовища?!

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Віталія НОСАЧА

    Світлана ДУДЧАК: «Вікова втрата зору значно помолодшала»

    Якщо, досягнувши сорока років, не проходити регулярно профілактичне обстеження зору, то можна втратити момент початку захворювання. А найпоширеніші і найскладніші хвороби - глаукома та катаракта. Як цього уникнути, ми з’ясовували у лікаря-офтальмолога вищої категорії ДКЛ №2 ст. Київ Світлани ДУДЧАК.

    - Світлано Віталіївно, а чи є шанс розпізнати таку хворобу, як глаукома, на початковій стадії?

    - Нині глаукома - на першому місці серед причин сліпоти. Проблема в тому, що хвороба фактично знищує зоровий нерв. В одному випадку - вона може розвиватися роками, а в іншому - досить швидко. Все залежить від індивідуальних особливостей організму. За даними лікарів-офтальмологів, вікова втрата зору значно помолодшала. Нині це проблема не лише літніх людей. Дедалі частіше нашими пацієнтами стають люди, яким понад сорок років. Лікарі-офтальмологи констатують, що на 1000 профілактичних оглядів виявляють 10 випадків первинної глаукоми. Варто знати, щоб хворобу попередити, потрібно вчасно вимірювати очний тиск. І якщо його вимірювати регулярно, то недугу можна виявити на початковій стадії. Тоді при вчасному діагностуванні зарадити ситуації поможуть очні краплі. До того ж тривожним симптомом може бути те, що при погляді на світло людина бачить барвисті кола. Тоді терміново треба проходити медичний огляд.

    На жаль, коли хворобу запущено, то уникнути повної сліпоти допоможе лише операція.

    - Не менш складною хворобою є й катаракта, яка турбує практично всіх літніх людей.

    - Так. Кришталик є важливою частиною оптичного апарату ока. Він може повністю виконувати свою функцію лише в тих випадках, коли має стандартні (за віком) розміри, форму, займає в оці правильне положення і повністю прозорий. Зазвичай, коли починається катаракта, то мутніє лише частина кришталика. І людина з часом починає бачити не чітко і в сіруватих відтінках. Основні симптоми цієї недуги - затуманення, що не минає впродовж доби, поява ореолів навколо джерел світла, двоїння, підвищена чутливість до яскравого світла, розпливчатість букв при читанні. На жаль, у багатьох випадках попередити помутніння кришталика неможливо. Насамперед тому, що це віковий процес.

    - Світлано Віталіївно, а, крім вікових процесів, що ще впливає на перебіг хвороби?

    - У більшості випадків катаракта розвивається з віком і в обох очах. Однак, крім вікових процесів, можуть бути й інші причини помутніння кришталика. Це інтоксикація, порушення обміну речовин, спадкові фактори, контузія очного яблука, поранення ока. Також буває вроджена катаракта у дітей, які страждають на діабет. До того ж позначається недбале ставлення людини до власного здоров’я - незбалансоване харчування, нехтування відпочинком, байдужість до фізичних вправ.

    - Будь ласка, скажіть, а чи допомагає пацієнтам медикаментозне лікування при катаракті?

    - Засоби медикаментозного лікування різнобічні. І на початкових стадіях направлені на покращення обмінних процесів у кришталику. Однак домогтися повної нормалізації обмінних процесів у кришталику досить важко, незважаючи на велику кількість лікарських препаратів, що запропоновані в наш час фармацевтичними фірмами багатьох країн.

    На першому етапі лікар зазвичай призначає спеціальні краплі проти катаракти. Та найефективніше вирішення проблеми, як і у випадку з глаукомою, - операція. Вона дозволяє практично повністю відновити зір. За допомогою сучасних методик в око імплантують штучний кришталик. Операція триває 15 - 20 хвилин. У той же день пацієнт може бути виписаним додому. Але за сучасних технологій операцію краще робити при незрілій катаракті. Потім людині вже неможливо «вживити» м’який кришталик, тож доведеться ставити жорсткий, старої моделі. До речі, у нашому відділенні ДКЛ №2 ці операції робить мікрохірург вищої категорії, висококваліфікований спеціаліст - Вікторія ВАННА. Колектив офтальмологічного відділення, очолюваний Іриною РИЖІЙ, докладає максимум зусиль, щоб результати лікування були успішними, а пацієнти виписувались із хорошим зором.

    - Скажіть, а на що ще сьогодні скаржаться пацієнти?

    - Нині з’явилась сучасна хвороба - так званий синдром сухого ока. Ми його називаємо зоровим комп’ютерним синдромом. Він наступає тоді, коли людина зосереджена перед монітором, а око напружене і не робить ніяких рухів. Це погано для очей. У людини, яка працює за комп’ютером, очі пересихають і, як наслідок, вона отримує фолікулярний сухий кон’юнктивіт. З цією хворобою у пацієнтів офтальмологи, на жаль, зустрічаються доволі часто.

    - Порадьте, Світлано Віталіївно, як можна зберегти очі здоровими?

    - Потрібно дотримуватися простих правил. Кабінет окуліста з профілактичною метою варто відвідувати після 40 років обов’язково, навіть без будь-яких ознак або факторів ризику. Від 40 до 46 років - кожні два-три роки, від 65 і старші - кожні рік-два. Робити гімнастику для очей і давати їм відпочивати. І, як це не банально звучить, важливо відмовитись від шкідливих звичок.

    Корисно раз чи два на тиждень займатися спортом, надзвичайно благотворним є плавання. Адже, коли людина плаває, тоді активно рухається шия, посилено працюють судини головного мозку, тому поліпшується робота очних м’язів. Також рекомендую застосовувати в їжу страви багаті на вітаміни А, Є, бета-каротин, зелені салати, антиоксиданти. Дуже гарним засобом для лікування і профілактики хвороб очей вважається наша національна страва - борщ. Адже в ньому є все - і жиророзчинні компоненти, і необхідні вітаміни та мікро-елементи.

    - Дякую за інтерв’ю.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    НЕ НАЧИНАЙТЕ ДАЖЕ С «МАЛЕНЬКОЙ»

    (Окончание. Начало в №27, 28)

    ОБЩЕЕ ВРЕМЯ РЕАГИРОВАНИЯ машиниста на показание сигнала или возникшее препятствие составляет в среднем от 0,5 до 2 сек, для большинства расчётов принимается 1 сек, но при оценке сложной обстановки оно увеличивается до 5 сек, а наличие и последствие суточного употребления алкоголя увеличивают время реагирования ещё на 2 сек и более. Что это значит? Как правило, это те метры, которых не хватает, чтобы предотвратить проезд запрещающего сигнала или крушение. За каждую секунду при скорости 100 км/ч поезд проходит около 28 м, при 70 км/ч - около 20 м и при 40 км/ч - около 11 м. Даже при скорости 40 км/ч и общем времени реагирования 5 - 7 сек (слабое алкогольное опьянение) тормозной путь локомотива удлиняется на 50 - 80 м, а при скорости 100 км/ч - почти на 200 м.

    Даже малые дозы алкоголя (25 - 30 г) ослабляют восприятие, снижают внимание, сосредоточенность, замедляют скорость реакций на внешние воздействия. Особенно опасно состояние лёгкого опьянения для водителей транспортных средств (шофёров, машинистов, лётчиков). Человек, севший за руль автомашины после принятия 100 г водки, подвергает себя и пассажиров (пешеходов) опасности в два раза большей, чем трезвый.

    Проводились также исследования, вызываемых алкоголем нарушений двигательной координации. Испытуемым давали выпить всего лишь 5 г алкоголя и предлагали, закрыв глаза, коснуться пальцами заранее намеченного предмета. Оказалось, что даже такая небольшая доза понижает способность к ориентации в пространстве на 23 - 25%. Это в особенности отражается на трудовых процессах, требующих точности глазомера.

    Доказано, что алкоголь снижает остроту зрения и слуха. Целым рядом исследований установлено наступающее после приёма совсем незначительных доз алкоголя нарушение цвето-ощущения. У многих испытуемых было отмечено изменение глубинного зрения (способность определять, на каком примерно расстоянии находится тот или иной предмет), что особенно важно для водителей автотранспорта и машинистов.

    МИФЫ О ПОЛЬЗЕ

    Алкоголь - антидепрессант. Довольно часто люди ошибочно используют алкоголь в качестве антидепрессанта. Проблема, приведшая к подавленному состоянию, при этом не решается, а привычка «спасаться» алкоголем остаётся. Чем более человек уязвим в эмоциональном плане, тем опаснее для него употребление алкоголя в опьяняющих дозах. Причём, опьяняющая доза - это не обязательно бутылка водки. Для кого-то это - 100 - 150 грамм. Стремясь снять напряжение, человек начинает пить практически каждый день: чтобы успокоиться, улучшить сон, отвлечься от неприятностей. И вот так, постепенно, не от распущенности, а от желания снять стресс и быстро получить комфортное психологическое состояние, формируется алкогольная зависимость. А в какой-то момент человек замечает, что его сон не улучшается, настроение тоже и возникает желание выпить значительно больше. Алкоголь является депрессантом, т.е. он вызывает депрессию. Стимулирующий эффект алкоголя заключается в том, что, проникая в наш мозг, алкоголь заставляет его усиленно вырабатывать вещества, отвечающие за наше настроение. Фактически мы крадём у себя хорошее настроение завтрашнего дня, потому что после того как алкоголь своё отработал, мозг на следующий день с большим трудом восстанавливает свою нормальную работу. Мы получаем подавленное настроение или самую настоящую депрессию, которую зачастую пытаемся снять тем же алкоголем. Возникает порочный круг. Алкоголь - лучшее снотворное. Если выпить много, то мы, действительно, заснём. Но, во-первых, алкоголь подавляет фазу быстрого сна, благодаря которой мы отдыхаем. Во-вторых, просыпаться с похмельем - не малая ли цена за часы сна? И зачем нам такой сон нужен?

    Алкоголь помогает лечить простуду и грипп. Не только не помогает, но и мешает. Алкоголь ослабляет иммунную систему организма.

    Алкоголь повышает работоспособность. В какой-то мере при лёгком опьянении работать возможно и легче. Скорость мыслительных и двигательных процессов немного возрастает, плюс появляется ощущение приятной лёгкости. Но, во-первых, при этом увеличивается утомляемость - потому велика вероятность, что вы устанете быстро. А, во-вторых, концентрация внимания и точность действия падает. Так что работу можно сделать быстро, но потом потратить больше времени на её переделку.

    Алкоголики - это те, кто валяются под забором. Бытует мнение, что алкоголизм - это распущенность. Значит, надо взять себя в руки. Не хватает своей силы воли - надо закодироваться, или съесть таблетку, которую по телевизору показывают. Да ещё такую, которую можно подсунуть без ведома больного... ещё один миф. И создаётся ощущение, что алкоголизм - это какая-то несерьёзная болезнь. Надо только найти нужную таблетку - и все. Алкоголь же в первую очередь отнимает разум. Ведь недаром этой проблемой занимаются именно психиатры. Потому что алкогольная болезнь - прежде всего психическое заболевание. Человек нарушает функцию мозга. Он своими собственными руками делает себя сумасшедшим - сначала тихим, а потом и буйным.

    В первую очередь разрушается мозг, нервная система человека, его психическое здоровье. А все ждут, когда заболит печень - тогда перестанут пить. Это тоже миф! Беречь надо голову, пульт управления! Особенно это касается людей, которые занимаются интеллектуальным трудом. Для них алкогольное опьянение - это как удар молотком по системному блоку. Тяжёлое опьянение убивает до 2 - 3 млрд. мозговых нейронов. Мозг - это первая мишень для алкоголя. А не печень, и не кровь. Поэтому очень наивно выглядят люди, которые считают, что самое главное в лечении алкоголизма - это почистить кровь и вывести шлаки из организма. Это все равно, что лечить воспаление лёгких горчичниками или аспирином. А лечить воспаление лёгких надо антибиотиками. Освободиться от алкогольного яда - это не вылечиться от алкоголизма, это сделать первый шаг на пути к излечению.

    ВМЕСТО ЗАКЛЮЧЕНИЯ

    На выведение алкоголя из крови и организма человека реально влияет только время. Организм и кровь освобождается от принятой дозы алкоголя путём его окисления и последующего выведения. Печень выводит около 90% алкоголя, попавшего в организм. Небольшое количество алкоголя выводится через лёгкие, потовые железы, почки. На выведение дозы алкоголя необходимо время. Поэтому ни один из таких способов, как холодный душ, прогулка на свежем воздухе, чашка крепкого чёрного кофе или чая, не ускоряет процесс выведения дозы алкоголя из организма.

    Ещё надо напомнить о том, что человек не делает того, что не приносит ему выгоду, мы просто не всегда видим эту выгоду. Для кого-то алкоголь - это единственный способ выразить свои чувства или почувствовать себя свободным. И когда мы осознаем, какие потребности мы удовлетворяем с помощью алкоголя, мы легко можем найти способ удовлетворить эти потребности другим способом и тогда необходимость выпить или искать повод, чтобы выпить, сразу пропадёт.

    Анатолий ПОСМИТЮХА, ветеран труда; Елена БОРИСОВА, психолог

    Коли чорниці усміхаються...

    Однією із літніх ягід, що має корисні властивості, є чорниця. Проте для північних районів Житомирщини, зокрема, Олевщини, чорниця - це більше, аніж просто ягода. Бо тутешні жителі знають, що це і смачні вареники та закрутки на зиму, і ще й додатковий заробіток.

    Збиранням чорниці займаються майже всі: діти, дорослі, причому, і бідніші, і заможніші. Протягом цілого місяця, з середини червня по середину липня, чорнична «лихоманка» з року в рік стає все актуальнішою. З власного досвіду знаю, що збирання чорниці - справа нелегка, вона потребує витримки та неабиякого терпіння. Хоча місцевих жителів надмірна фізична робота не лякає: вони у сезон щодня з надією йдуть до лісу по її величність чорницю.

    Та не лише в матеріальному заключається ставлення олевчан до чорниці. Свою любов до неї вони вирішили висловити, створивши щорічне свято «Чорниці-вечорниці». Нещодавно в Олевську втретє поспіль міська громада організувала у міському парку ім. Гагаріна це свято. Оскільки 2012 р. в Олевську - це рік відзначення 1300-ліття з часу заснування міста, то й в основі концепції цьогорічного свята - древлянські традиції наших предків. У парку розмістилося п’ять древлянських садиб, де гостей зустрічали господарі у справжніх древлянських костюмах. Жоден з гостей не міг встояти перед спокусою скуштувати чорничну смакоту. Зізнаюся - було дійсно смачно!

    Поруч з кулінарною виставкою проводилися різноманітні кулінарні змагання, які супроводжувалися виступами фольклорних колективів, виставка дитячих малюнків «Чорнички посміхаються». Традиційно в рамках свята відбулося дефіле дівчаток у чорничних костюмах. На «Чорниці-вечорниці» йшли цілими сім’ями для того, щоб відпочити, із щирим позитивом подивитися на природу із її щедрими дарами, загалом, на навколишній світ, що допоможе, безперечно, знайти в ньому гармонію…

    Оксана КЛИМЧУК, Фото Миколи ДАНЮКА

    Ліпити: віддавати чи отримувати

    Земля. Вода. Повітря. Вогонь.

    Згідно з віруваннями наших пращурів, саме ці чотири стихії становлять основу життя. Коли ж мудра людина поєднала їх - народилося диво, що зветься керамікою.

    Наталія КРУТЕНКО

    Історія кераміки на наших землях нараховує тисячоліття, сягаючи своїм корінням в епоху неоліту. Збереглося багато археологічного матеріалу цього періоду, а також періоду трипільської і черняхівської культури. Кераміка набула поширення і в побуті населення Київської Русі у вигляді посуду та предметів оздоблення інтер’єру.

    У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва колекція кераміки є однією з найчисленніших - понад 14 тисяч пам’яток XIV - початку ХХІ століть.

    Якщо ви, шановні читачі, слідкуєте за нашими публікаціями, то бачите, що бувати у цьому музеї - наше завдання, мрія і честь. Тож нещодавно ми знову тут, де відбувається майстер-клас з гончарства.

    Молодий талановитий гончар Ярослав ЧАБАНЮК навчав діточок та їхніх батьків виготовляти керамічні вироби на гончарному крузі. Глина - найдавніший матеріал для творчості, що магічним чином впливає на настрій, внутрішню цілісність. Він давно використовується психологами для заспокоєння, збільшення рівня концентрації та балансування внутрішнього світу. Тому майстер-класи з гончарства найбільше подобаються діткам, вони власноруч виготовляють маленькі шедеври з кераміки. А можливо, в майбутньому, хтось з них стане відомим майстром українського мистецтва, і цей перший шедевр увійде в історію нашої держави.

    Науковий співробітник музею Юлія ЧЕРВІНСЬКА розповіла нам, що музей започаткував студію гончарства ще наприкінці 2011 р. І тепер ці заняття ввійшли в традицію: щосуботи до майстра глини та гончарного круга приходять люди різного віку від 2-х до 102-х років, щоб в атмосфері української культури та творчості створити власний шедевр з глини.

    На нашу думку, варто відвідати з дітками цей майстер-клас. Можливо, ліплячи горщик, склеїте ще щось.

    Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05