РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 27 (20 липня 2012)
  • Випуск №27 20 липня 2012
    Зміст
    1. ДИПЛОМ ЛАУРЕАТА - ПОСЛІДОВНИКАМ СПРАВИ ПЕТРА КРИВОНОСА (Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА)
    2. «Ось такі у нас люди!» (Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА)
    3. АТ «Укрзалізниця». Підприємство державного сектору економіки
    4. Як ковток джерельної води (Анатолій САДОВЕНКО)
    5. ІСНУЄ у династії ПОЧАТОК… (Анатолій САДОВЕНКО, Фото з сімейного архіву)
    6. Богатирі живуть у Козятині (Дмитро ЖИВЧИК, Фото надано Козятинським теркомом галузевих профспілок)
    7. Профілактика йде… (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    8. Одиннадцатый чемпионат Европы по футболу. Бельгия - Голландия. 2000-й (Анатолий ЧЕБОТАРЁВ)

    ДИПЛОМ ЛАУРЕАТА - ПОСЛІДОВНИКАМ СПРАВИ ПЕТРА КРИВОНОСА

    Начальник Південно-Західної залізниці Олексій Мефодійович Кривопішин
    відзначив кращих працівників столичної магістралі
    дипломами лауреатів премії Південно-Західної залізниці імені Петра Кривоноса.


    Зустріч П.Ф. КРИВОНОСА з учнями та співробітниками ПТУ №17, м. Київ (1970 р.)
    Фото з архіву редакції.

    Великі державні діячі - вічні супутники свого народу. Таким є Герой соціалістичної праці Петро Федорович Кривонос - гордість та слава не лише Південно-Західної залізниці, всього колишнього Союзу.

    За час його керівництва з 1953 по 1980 рік столична магістраль зазнала революційних перетворень: локомотивне господарство було переведено на тепловозну, а до кінця 70-х років на електровозну тягу, покладено на щебеневу основу три чверті залізничної колії. Великий перелік добрих справ в ім’я якісної перебудови транспортної галузі.

    «Високо цінуючи та успадковуючи досвід, працю, знання, спрямовані на розвиток залізниці, - як зазначив у своєму виступі під час урочистостей начальник столичної магістралі О.М. КРИВОПІШИН, - керівицтвом було прийнято рішення заснувати на залізниці премію імені Петра Кривоноса за особливі заслуги». І саме 12 липня в день 102-ої річниці з дня його народження кращим із кращих на Південно-Західній Олексій Мефодійович та почесний гість свята син Петра Федоровича Вадим Петрович вручили дипломи лауреатів премії:

    Володимиру Миколайовичу КАРБІВНИЧОМУ - черговому по дирекції відокремленого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень;

    Олександру Петровичу НІКОЛАЙЧУКУ - поїзному диспетчеру дільниці І групи відокремленого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень;

    Володимиру Іллічу КРАСНОДУБЦЮ - машиністу електропоїзда 3 класу відокремленого підрозділу моторвагонне депо Фастів;

    Олександру Миколайовичу СУШКУ - машиністу залізнично-будівельних машин /МПД/ 6 розряду відокремленого підрозділу Жмеринська колійна машинна станція;

    Анатолію Миколайовичу ШЕПЕТУНУ - слюсарю з ремонту рухомого складу 4 розряду відокремленого підрозділу вагонне депо Конотоп;

    Володимиру Володимировичу ГЛУХОМУ - електромонтеру лінійнику з монтажу повітряних ліній високої напруги й контактної мережі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажний поїзд №392.


    Начальник Південно-Західної залізниці О.М. КРИВОПІШИН, В.П. КРИВОНОС та голова Дорпрофсожу А.О. ФУРСА
    під час нагородження О.П. НІКОЛАЙЧУКА.

    Після урочистостей Вадим Петрович подякував керівництву магістралі за заснування премії, привітав лауреатів та побажав удосконалювати свої навички та майстерність, незважаючи на вік. Адже вчитися та зростати у професійному плані ніколи не пізно, привівши приклад з життя свого батька, який у віці 43 років закінчив Московський інститут інженерів залізничного транспорту.


    Фото на згадку з сином Петра Кривоноса.

    У розмові, яку вів Вадим КРИВОНОС, начальник служби кадрової та соціальної політики Алла ДРОНОВА та лауреати премії, син Кривоноса зазначив, що досить вагомим є не лише моральне, а й матеріальне заохочення, яке додається до нагород.

    Під час нашого спілкування з лауреатами відчувалось невеличке хвилювання. Мабуть, від урочистості моменту. Та зізнаюсь щиро, в їхніх очах - радість! Заслужена! Бо кожен має за плечима значний трудовий досвід. Нариклад, 37 років стажу у машиніста електропоїзда 3 класу моторвагонного депо Фастів Володимира Краснодубця. З 1978 р. незмінно у Київській дирекції чергує почесний залізничник Володимир Карбівничий. Анатолій Шепетун - слюсар з ремонту рухомого складу вагонного депо Конотоп говорить, що ця подія є несподіваною. Він радий такій оцінці його повсякденної праці. В Олександра Ніколайчука батьки теж працювали на Південно-Західній. Адже в Козятині, сьогодні ні для кого не секрет, залізничники - гордість міста. І отримана премія - ще один доказ цього.

    Що ж, нагороди знайшли достойних. Щоб отримати таку високу відзнаку - потрібно працювати по-кривоносівськи!

    Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА

    «Ось такі у нас люди!»

    Чемпіонат Європи з футболу позаду. Та ЄВРО-2012 - це не лише футбол. Під цим брендом кували свої перемоги й залізничники столичної магістралі. Щоправда, не спортивні, а трудові, й не на гучних стадіонах, а на гулких перегонах. Серед інших підрозділів значними ужинками у цьому процесі відзначилися працівники дорожнього Центру механізації колійних робіт (ЦМКР). Відомо, ніщо не вражає уявлення вболівальника більше, ніж магія цифр. Оскільки наші читачі вболівають не лише за футбол, а й за рідну залізницю, за такою «магічною» інформацією ми звернулися до начальника виробничо-технічного відділу Олега ЯРЕМЕНКА.

    - За І півріччя виконання обсягів робіт колійними машинами склало 87,8 приведених кілометрів при плані у 80,8. Колійні машини до кінця травня в основному працювали на дільницях підготовки швидкісного руху поїздів Київ - Гребінка, Київ - Коростень - Шепетівка - Здолбунів, - розповідає Олег Яременко. - За цей період очищено щебеню на 89,6 км, виправлено колії високопродуктивними машинами 315,8 км, стабілізовано - 502,7 км, опоряджено - 416,3 км.

    На перегонах, як ми дізналися, працюють як нові машини, так і старі, що понад кілька десятиріч слугують залізниці. Всі вони здатні виконувати величезний спектр колійно-ремонтних робіт, очищення щебеню, опорядження, виправлення і стабілізацію колії, планування баласту, очищення й нарізання кюветів тощо.

    Нова техніка продовжує надходити до підрозділу. Цього року було отримано ще одну австрійську щебенеочисну машину РМ-80, а незабаром стане до ладу модернізована в заводських умовах машина для виправки колії ВПР-02 №035. Очікуємо найновішу на мережі залізниць України машину - підбивальний експрес.

    Складна техніка вимагає належної фахової підготовки. Саме для цього в підрозділі облаштовується навчальна база. Зокрема, завершується створення навчального класу для проведення технічних занять та складання іспитів працівниками ЦМКР із застосування відеоматеріалів. Особливо це стосується машиністів колійних машин, фахівців, які безпосередньо пов’язані з безпекою руху поїздів. Навчання та перевірка знань буде проводитися за допомогою відповідного програмного забезпечення, що наразі встановлюється працівниками ІОЦ залізниці.

    …Разом із головою профкому Миколою ШЕВЧУКОМ йдемо виробничими приміщеннями.


    Виконроб Віктор МІТЮК.

    Зустрічаємо Віктора МІТЮКА, старшого виконроба комплексу машин з поточного утримання колії. Віктор Євгенович працює в ЦМКРі з 2005-го. Диплом машиніста колійних машин він отримав у Московській дорожній технічній школі, працював у Шепетівській дистанції колії. Закінчив Вінницький залізничний технікум.

    - Віктор Мітюк - для нашого підрозділу - справжня знахідка, - каже Микола Васильович. - Він не лише чудовий фахівець, знавець колійної техніки, але й майстер на всі руки. Адже багато робіт доводиться виконувати власноруч. У таких випадках - Віктор Євгенович - незамінна людина.

    Переважна більшість машин влітку працюють на лінії. Але коли треба провести ремонт, повертаються на базу. Ось і наразі РМ-80 №004 перебуває на поточному ремонті. Старший машиніст Михайло Антонюк і машиніст Сергій Бойченко, коли ми наблизились до них, саме чаклували над ремонтом двигуна. Роботи складні, які вимагають належної технічної підготовки й освіти. Із цим у машиністів все гаразд. Обидва плідно працюють над упорядженням колійного господарства столичної магістралі.

    Не доводиться сидіти без діла й газоелектрозварнику Ігорю БЛЄДНІКОВУ. На ремонтній базі спеціалісту такого рівня роботи завжди невпрогорт. Його мистецтво зварника оцінюється найвищим 6-м розрядом.


    Зварник Ігор БЛЄДНІКОВ.


    Майстер Руслан ФІЛИНСЬКИЙ, голова профкому Микола ШЕВЧУК, токар Петро ПІВНЕНКО.

    Токарна дільниця ремонтного цеху, куди ми заходимо у супроводі майстра ремонтного цеху Руслана ФІЛИНСЬКОГО, дійсно викликає приємні враження. Чисто, охайно (ремонт зроблено своїми силами, - коментує майстер), до потреб виробництва - два токарні, фрезерний та стругальний верстати. Господарює тут Петро ПІВНЕНКО. Він 41 рік працює в рідному підрозділі. Починав монтером колії, був і машиністом укладального крану. Та справжнє своє покликання знайшов у токарній справі. Його внесок у виробництво важко переоцінити. Коли ми підійшли до нього, він чудодіяв над якимось металевим витвором. «Це ступиця для трактора…», - пояснив фахівець. «А яка ж її вартість?» На це питання токар не зміг дати відповіді. Згодом, дізнавшись, скільки коштують запчастини автотракторної техніки у відповідних торго-вельних фірмах, ми зробили висновок, що такій людині на виробництві дійсно ціни немає.

    - Ось такі у нас люди, начебто непримітні, але саме на таких тримається вся залізниця! - зауважив наостанок Микола Шевчук.

    Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА

    АТ «Укрзалізниця». Підприємство державного сектору економіки

    У ході реформування залізничної галузі буде утворено підприємство державного сектору економіки АТ «Укрзалізниця», засновником якого буде держава в особі Кабінету Міністрів України, про це повідомив в.о. начальника Головного управління реформування та корпоративного розвитку Укрзалізниці Андрій БУКОВСЬКИЙ.

    «Сьогодні в Україні залізничний транспорт хоч і працює, як єдиний виробничо-технологічний комплекс, але основні види діяльності, такі наприклад, як перевезення вантажів, пасажирів та інші, виконують шість залізниць України, які мають статус окремих суб’єктів господарювання. В ході реформування усі залізниці, а також підприємства, установи та організації залізничного транспорту загального користування згідно з переліком, який буде затверджено Кабінетом Міністрів України, увійдуть до складу єдиного суб’єкта господарювання, яким буде новоутворене АТ «Укрзалізниця». До того ж, як і передбачено Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», 100% акцій АТ «Укрзалізниця» належатиме державі в особі Кабінету Міністрів України, який здійснюватиме управління корпоративними правами», - зазначив Андрій Буковський.

    АТ «Укрзалізниця» планується утворити на першому етапі реформування, орієнтовно до кінця поточного року. Після державної реєстрації товариства буде направлено до Верховної Ради України проект Закону, в якому буде передбачено внесення АТ «Укрзалізниця» до переліку об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації. Таким чином, як зазначив Андрій Буковський, заяви про початок процесу приватизації залізничного транспорту загального користування не мають ніяких підстав.

    Як зазначив начальник Головного юридичного управління Укрзалізниці Михайло ОНИСЬКІВ, перетворення, які відбудуться у галузі, спрямовані на створення нової, більш ефективної організаційної структури залізничного транспорту, яка відповідатиме умовам розвитку ринкової економіки держави та вимогам законодавства Європейського Союзу, що допоможе удосконалити систему управління залізничним транспортом, розмежувати функції державного та господарського управління галуззю. Ці пере-творення не направлені на відчуження майна, тобто жодним чином не містять ознак приватизації. «Усі питання щодо того, як розпоряджатися майном, яке буде внесене до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», майном, яке набуде товариство, а також тим, що буде передане йому на праві господарського відання, визначатимуться Кабінетом Міністрів України. Тобто процес реформування галузі відбуватиметься прозоро та публічно під контролем держави», - зазначив начальник Головного юридичного управління Укрзалізниці.

    Крім того, у Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» чітко визначено об’єкти інфраструктури залізничного транспорту загального користування, які залишаються в державній власності і будуть передані товариству на праві господарського відання. До того ж закон забороняє товариству вчиняти щодо зазначених об’єктів будь-які дії, які можуть призвести до їх відчуження.

    «В Європі виділяють дві основні моделі реформування: перша - це розділення інфраструктурної компанії та компаній, які здійснюють перевезення, друга - інтегрована інфраструктурна компанія, тобто перевізник, який володіє інфраструктурою. Ми обираємо саме цю модель за прикладом Франції, Італії, Німеччини та Росії», - зазначив Андрій Буковський.

    Після утворення АТ «Укрзалізниця» залізничний транспорт, як і тепер, буде загального користування, тобто буде призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни у перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видами діяльності. Інформує прес-центр Укрзалізниці.

    Довідка:

    Реформування залізничної галузі заплановано здійснити у три етапи - до 2019 року. На другому етапі, що триватиме до 2015 року, буде здійснено внутрішню структурну трансформацію АТ «Укрзалізниця» за видами діяльності, виведення зі складу материнської компанії конкурентних і потенційно-конкурентних секторів, а на третьому етапі здійснюватимуться заходи, спрямовані на розвиток вантажних та пасажирських перевезень, зокрема, зменшення збитковості останніх та нарощення парку вантажних вагонів.


    Як ковток джерельної води

    Минуло вже декілька років з того часу, як у локомотивних депо залізниці почали працювати психологи, одним із головних завдань яких стало проведення психофізіологічних обстежень і добору працівників локомотивних бригад. У локомотивному депо Козятин усі ці роки цією справою займається професійний психолог Оксана ЯВОРСЬКА.

    Це за її безпосередньої участі облаштовувався робочий кабінет із необхідним обладнанням, узгоджувалися всі організаційні питання, оформлялися необхідні документи та відповідні дозволи. За цей час тестування на психофізіологічному комплексі «Допуск» пройшло понад 800 членів локомотивних бригад (хто вперше, при прийнятті на роботу, а дехто й повторно, при плановому проходженні медичної комісії), які успішно працювали, а більшість з них й досі трудяться за обраним фахом.


    Психолог локомотивного депо Козятин Оксана ЯВОРСЬКА та молодий спеціаліст Анатолій ЛАЗАРЧУК
    під час тестування на психофізіологічному комплексі «Допуск».

    - Мета таких тестувань - виявити уразливі місця в характері та поведінці кожного нашого працівника, який проходить тестування. Головне - допомогти виправити їх, - говорить психолог депо. - Ми проводимо тести на просту та складну зоромоторну реакцію, готовність до екстремальних дій або ж схильність до монотонної праці, швидкість переключення уваги, реакцію на предмет, що рухається, зорову та слухову пам’ять тощо. Якщо ж є якісь зауваження, то пропонуємо людям певні методичні поради, як цього позбутися.

    Розроблені фахівцями психологами методики дозволяють краще підготуватися до повторного тестування і подолати всі уразливі моменти. По завершенні досліджень на підставі даних, що надає комп’ютер, складається карта психофізіологічного обстеження людини. Якщо показники співпадають із встановленими, то видається заключення, що людина готова працювати за фахом. Така довідка обов’язково зберігається у особовій справі у відділі кадрів.

    Слід зазначити, що такі тестування у локомотивному депо проводяться у неробочий (для того, хто проходить тестування) час. Триває воно приблизно дві години. Тож цей час людям оплачується. Рішення щодо цього узгоджено між керівництвом депо та профспілковим комітетом підрозділу.

    З настанням літа роботи у психолога додалося. До тих планових тестувань працівників локомотивних бригад додалося ще й тестування молодих спеціалістів, які після закінчення навчання приходять влаштовуватися на роботу у локомотивне депо.

    - Намагаємося організувати свою роботу так, щоб не було черги, - продовжує психолог. - Для кожного, хто приходить до нас на тестування, призначаємо час, коли людина повинна до нас завітати. Бо маємо лише один комп’ютер. Поки що графік витримується, що зручно і нам, і людям. Ось зараз, зокрема, тестування проходить майбутній помічник машиніста електровоза Анатолій Лазарчук, - психолог показує на юнака, який сидить перед комп’ютером. - Він лише нещодавно закінчив училище. Сьогодні вже пройшов декілька тестів. А це ще один тест - на готовність до екстремальних дій або схильність до моногонії під час роботи. Поки що у нього все гаразд. Сподіваюсь, що так буде і надалі.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Психотерапія - ефективний метод реабілітації машиністів та їхніх помічників у пост стресових ситуаціях через наїзд, приміром, на транспортний засіб. У цьому випадку також важливе спілкування із психологом. Відомо, машиніст - це чоловіча справа, яка одночасно із фаховістю вимагає міцного здоров’я, стійкості проти стресів. Тож спілкування із психологом - це як ковток прохолодної джерельної води у спекотний день.

    Анатолій САДОВЕНКО

    ІСНУЄ у династії ПОЧАТОК…


    Ветеран-залізничник Іван Павлович ГУСАКІВСЬКИЙ, 9 травня 2012 р.

    Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, йому виповнилося лише чотирнадцять. Родина Гусаківських мешкала тоді в селі Сестринівка, що на Козятинщині. Хоча від західного кордону було й далеченько, та лінія фронту стрімко котилася на схід, і невдовзі село вже окупували гітлерівці. Евакуюватися родина не змогла. Тож наступні два з половиною роки Іванові, як і багатьом його односельцям, довелося жити на окупованій території. Якими були ті часи, мій співрозмовник розповідає небагатослівно. Звісно, було важко, але жили надією на те, що ворога поженуть назад. А коли цей час настав, йому, як і багатьом його землякам-односельцям, довелося вже відбудовувати те, що залишила після себе війна.

    Історія будь-якої родини завжди цікава по-своєму. Особливість людини, про яку піде мова, полягає у тому, що Іван ГусакІвський майже все своє життя пов'язав із залізницею. Залізниця не любить випадкових людей, їй потрібні романтики у повному розумінні цього слова. Вона об'єднує покоління, стає їхньою долею. Досвід та практика Івана Павловича знадобилися не лише його дітям. Він віддав власні знання багатьом, хто згодом створив власну династію. Якщо у магістралі є спадковість - це запорука успішної роботи галузі.

    ЗА ПІВРОКУ ДО ПЕРЕМОГИ

    Війна вже йшла до свого завершення. Бойові дії перемістилися далеко за державний кордон, і 17-18-річним одноліткам сільського хлопчини вже не доведеться понюхати фронтового пороху та безпосередньо побачити та пережити всі жахи війни. Проте під кінець 44-го, коли до перемоги залишалося менше як півроку, прийшла й їхня черга.

    Три місяці підготовки у навчальній військовій частині - і заряджаючий 122-міліметрової гармати рядовий Іван Гусаківський потрапляє на фронт. Бойове хрещення пройшов на території тогочасної Чехословаччини. Визволяв від гітлерівців чимало чехо-словацьких та австрійських міст та містечок. Учасник боїв за Прагу та Відень. Мав поранення. Перемогу зустрів у австрійській столиці, маючи вже дві бойові нагороди - медалі «За відвагу» та «За бойові заслуги».

    - На цьому війна для мене не закінчилася, - згадує ветеран. - За деякий час мене перевели в одну з військових частин, що направлялася на Далекий Схід, де ще тривала війна із Японією. Поки проводилося переформування, поки доїхали туди, то Японія вже капітулювала. Мені, щойно призначеному командиру гармати, так і не вдалося здійснити у цьому куточку Азії жодного залпу. Вважав тоді, що трохи не пощастило.

    ПОВЕРНЕННЯ

    А потім - демобілізація. Країна потребувала робочих рук, то ж з вибором професії проблем не було. Однак молодий артилерист-фронтовик обрав залізницю. Перш за все, мабуть, тому, що тут вже працювали і його батько, і близькі родичі, та й багато друзів дитинства. Розпочав стрілочником. Потім деякий час працював черговим поста №9, а надалі майже 31 рік був черговим по станції Козятин. Робота подобалася, хоча й потребувала великого фізичного навантаження.


    Черговий по станції Козятин Іван ГУСАКІВСЬКИЙ
    та його колега Євген ДЖУС, 1968 р.

    - У роки найбільшого вантажо- та пасажиропотоку через наш залізничний вузол проходило за добу до 168 пар лише пасажирських поїздів, - ділиться спогадами про свою роботу мій співрозмовник. - І це без врахування вантажних составів. Уявляєте, якою напруженою була щозміни наша робота? Ми працювали тоді парами - черговий та оператор - по дві години, після чого нас підміняла наступна пара. А потім - ми знову їх. І так впродовж усієї зміни.

    Зрозуміло, що таке навантаження далося взнаки трохи згодом. І при проходженні чергової планової медичної комісії її висновки стали для Івана Павловича невтішними. Почав підводити зір. Це саме підтвердила й комісія, яку він проходив вже у Києві. У лікарні Міністерства шляхів сполучення СРСР, куди Гусаківський звернувся з проханням дозволити йому ще попрацювати на займаній посаді, після чергового обстеження зробили дозвіл лише на один рік. Як виняток.

    - Своїх не здаємо, - заспокоїв свого багаторічного чергового по станції на той час начальник станції Козятин Микола Лапач і запропонував попрацювати інженером з підготовки кадрів. Сім років віддав цій роботі ветеран-залізничник. Підготував для вже рідної станції не один десяток стрілочників, «башмачників», працівників інших спеціальностей. А потім несподівано, навіть і для себе, змінив місце роботи. Це, коли йому запропонували працювати майстром виробничого навчання у місцевому залізничному училищі.

    - Тоді в училищі набирали групу, де готували майбутніх чергових по станції, - розповідає Іван Павлович. - І з пропозицією стати майстром цієї групи до мене звернувся директор училища. Я після деяких роздумів погодився. Але ніколи не думав, що віддам цій роботі два десятки років.

    ПИШАЄТЬСЯ ВЕТЕРАН НАГОРОДОЮ

    За ці роки ветеран-залізничник підготував і випустив 12 навчальних груп за фахом «Черговий по залізничній станції». Він і досі пишається своїми вихованцями, які успішно працюють у структурах не лише Південно-Західної, а й на інших залізницях країни. Є серед його вихованців й ті, хто добився успіхів не як залізничник, а в інших галузях. Але вони й досі вважають Івана Павловича своїм першим наставником, хто дав їм путівку у життя. Серед таких ветеран називає Тетяну Стецюк, яка носить зараз погони полковника міліції.

    Особисто пам’ятним для нього став 1980-й рік, коли він разом зі своєю навчальною групою виборов право взяти участь в естафеті-подорожі олімпійського вогню дорогами Вінниччини. А ще була цікава співпраця з колегами з професійно-технічного залізничного училища чехословацького міста Тренчин (обмін досвідом, участь у спільних проектах, впровадження перспективних програм з підготовки фахівців), у яких він брав безпосередню участь. А от здійснити під час поїздок у Чехословаччину свою давню мрію побувати у тих місцях, де колись пройшов фронтовими дорогами, йому, ветерану-фронтовику, так і не судилося. Все ніяк не дозволяли нагальні справи, а зараз вже й здоров’я.

    Пишається ветеран й нагородою «Відмінний працівник професійно-технічної освіти СРСР», яку йому вручили вже у далекі 80-ті. Він й досі зберігає її разом із почесними грамотами, дипломами, подяками та відзнаками за свою багаторічну сумлінну працю.

    «...НЕХАЙ РАХУЮТЬ»

    Загалом ветеран-залізничник віддав залізниці 58 років. У своїй родині він був не єдиним залізничником, хоча й попрацював тут більше за всіх. Свого часу на залізниці працювали (а дехто працює й досі), його батько, дружина, брати, діти, онуки. Це якщо говорити про найближчу рідню. Але ж були ще дядьки, тітки, їхні дружини, чоловіки... І коли я поцікавився у ветерана, скільки років загалом працює на залізниці династія Гусаківських, той лише знизав плечима.

    - Розумієте, ніколи про це й не замислювався, - відповів він. - Сам я, мабуть, зараз вже не зможу навіть й приблизно підрахувати, але обов’язково попрошу зробити це своїх. Вони ж молодші, тож нехай рахують. І самому буде цікаво про це знати. Та й династія у нас продовжується.

    Від редакції.

    Праця залізничників - нелегкий хліб. Не кожний здатен увійти у колію. А от Гусаківському все вдалося. Пов’язані родинними узами, наш герой та його рідня намагалися не вронити честь роду Гусаківських. Звідси і працелюбність, і відповідальність. Саме у родинному колі розпочинається життя людини. І часто-густо вибір фаху також закладається біля родинного вогнища. Завдяки таким родинам й формувалася історія нашої держави та Південно-Західної магістралі.

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото з сімейного архіву

    Богатирі живуть у Козятині

    Тяга пожежної машини масою 13 тонн на дистанцію 30 метрів, перекидання колеса вагою 210 кілограмів, біг із двома балонами вагою 70 кілограмів кожен. Саме такі вправи виконувалися учасниками відкритого турніру «Богатирські ігри» серед працівників підрозділів Козятинського залізничного регіону, організованого Козятинською територіальною профспілковою організацією галузевої профспілки.

    Ініціаторами проведення змагань стала молодіжна рада вагонного депо станції Козятин за сприяння спортивно-тренувального комплексу «Атлетика» (м. Козятин).

    Змагання відбулися на центральній площі Козятина, саме у цей день місто залізничників відзначало свій ювілей, і молоді спілчани подарували численним глядачам, які прийшли на свято, справжнє феєричне шоу.

    Між собою змагалися двадцять учасників - величезні, кремезні, гарні молоді люди - справжні богатирі. Наче іграшкові підіймали вони колоди вагою 70 кілограмів, бігали з двохсоткілограмовим коромислом, переставляли на витягнутих руках 150-кілограмову карусель. Численна публіка бурхливо підтримувала виступ кожного учасника, адже ніхто з них не бажав поступитися іншим силою м’язів та духу. Оваціями зустрічали і по-особливому вболівали глядачі за виступи залізничників, працівників вагонного та локомотивного депо ст. Козятин, між якими розгорнулась запекла боротьба за перемогу на змаганнях.

    - Свято сили, молодості, краси, незабутнє шоу подарували рідному місту залізничників молоді спілчани, - наголосив нагороджуючи призерів та переможців змагань голова Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці Анатолій ВІЛЬЧИНСЬКИЙ.

    За підсумками змагань перше місце посів В’ячеслав ВІТКО - слюсар вагонного депо Козятин, друге - Руслан КУХАР, третє - Михайло ДЖАФАРОВ, які представляли СТК «Атлетика» (м. Козятин).

    Дмитро ЖИВЧИК, Фото надано Козятинським теркомом галузевих профспілок

    Профілактика йде…

    ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК НАЛАГОДЖЕНО


    Рис. Василя ФЛЬОРКА (Журнал «Перець»).

    В офіційному листі від начальника галузевої вагонної служби Південно-Західної залізниці Дмитра Петровича ФОРСЮКА від 5.07.2012 р. повідомляється наступне: «На Ваш лист від 5.06. 2012 р. щодо надання інформації, оприлюдненої у Вашій газеті стосовно ситуації на ПТО ст. Овруч, повідомляємо наступне.

    На скаргу працівників ПТО Овруч від 23.02.2012 р. Головним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці згідно з актом №21 ЦКРУ/01070333 від 14.03.2012 р. було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності вагонного депо Коростень. Даною перевіркою не встановлено фактів, викладених у скарзі працівників ПТО ст. Овруч, крім того, вказані працівники надали пояснення щодо даного випадку. На даний час проводиться профілактична робота по попередженню та недопущенню порушення фінансово-господарської діяльності ПТО ст. Овруч».

    Будемо відвертими, в останньому матеріалі під назвою «Звернення до товаришів по розуму із галузевої вагонної служби» (№23, 2012 р.) ми зокрема вкотре поцікавилися долею Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці, який зник на початку поточного року. У листі від начальника галузевої служби вагонного господарства про це ані слова. Отже, згідно із змістом листа від Д. Форсюка, про Журнал варто забувати.

    Можна ставити крапку?!

    ДЕ ПРАВДУ ДІТИ?

    Як би ж то. Глибокий досвід роботи за завданнями редакційної колегії, смисловий та технічний рівень нашого видання задовольняє тисячі і тисячі передплатників, що дозволяє успішно конкурувати із подібними залізничними часо-писами. Це я до того, що не встигла побачити світ стаття «Звернення до товаришів по розуму із галузевої вагонної служби», як 23 червня п.р. на мій мобільний телефон прийшло СМС-повідомлення наступного змісту (стиль та орфографію збережено - авт.) «От работника ПТО Овруч. Якщо ти, редактор (нецензурний вислів - ред.) не отстанеш от нашого колективу и от нашого руководства яке нас полностю устраюе, а пишеш неправду со слов нескольких нарушителей трудового розпорядку то ми будем обращатся з жалобой в другие газети типу «Магістраль» и дальше на тебе и твою газету. Отстань!!!». Що ж, якщо так любиш керівництво, чого лише не напишеш, «работник ПТО Овруч», чи не так?

    Ми не стали відповідати на образливу СМС-ку. Вважаємо, наше завдання не у цьому. А у тім, щоб постійно спрямовувати, закликати, «підігрівати» сумлінність власних читачів-залізничників, а іноді і втовкмачувати їм прості речі, застерігати їх від небезпеки, яка деінде має місце.

    Пригадалося, як ще на початку весни, перебуваючи на ПТО Овруч, звернув увагу тогочасного керівництва на несправність машини «Донбас». Через спрацьованість гідравлічної системи тут неможливо виконувати ряд операцій з ремонту і правки кузовів вантажних вагонів. Уявіть, і до сьогодні місцеві працівники змушені використовувати потужну машину як... кран-балку для переміщення електрозварювального апарату від одного вагону до іншого, що стоять на ремонтних позиціях. Очевидно, і це явище, як пише у СМС наш візаві з ПТО ст. Овруч, «нас полностю устраюе». Особисто вашого кореспондента це не влаштовує. Потужна техніка дихає на ладан, а керівництву Коростенського вагонного депо до цього і діла немає. Якщо, як зазначають у галузевій вагонній службі, «профілактика йде», то, можливо, варто було б ще й поцікавитися станом експлуатації технологічного обладнання, зокрема на ПТО ст. Овруч. Так де правду діти?!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Одиннадцатый чемпионат Европы по футболу. Бельгия - Голландия. 2000-й

    (Продолжение. Начало в №47, 48, 49 за 2011 р., №3, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17 , 18, 19, 26 за 2012 р.)

    Классный футбол зрители увидели во встрече земляков - югославов и словенцев. Еще одни дебютанты (естественно, речь идет о словенцах) к 57-й минуте переигрывали опытных «югов» - 3:0. К тому же вскоре сборная Югославии осталась без одного из ключевых игроков - был удален Синиша Михайлович. Тем удивительнее было наблюдать, как команда Вуядина Бошкова в меньшинстве в течение шести минут отыграла три мяча!

    Следующий матч против норвежцев югославы выиграли, но и здесь не обошлось без удаления с их стороны. Причем был установлен рекорд: 21-летний нападающий Матея Кежман получил красную карточку менее чем через минуту после своего появления на поле.

    Не смогли доиграть матч в полном составе югославы и в третьей игре. Встреча с испанцами (которым нужна была только победа) превратилась в настоящий «триллер». Еще на 90-й минуте счет был в пользу «югов» - 3:2. Но потом случилось совершенно невероятное. На второй добавленной минуте Гаиска Мендьета сравнял счет с пенальти (другое дело, что французский арбитр Жиль Вессьер «высосал» его из пальца). На пятой добавленной минуте испанцы забили победный гол. Радость испанцев сложно описать словами, это было что-то на грани умопомрачения. А «засуженные» югославы все-таки прошли дальше, ведь словенцы и норвежцы «расписали» такую нужную им ничью.


    Гол Франческо Тотти сборная Италии праздновала всей командой.

    Группа D. Явным аутсайдером и статистом здесь выступила безликая сборная Дании. Небезосновательно команду списали со счетов еще после первого матча, когда их по всем статьям разгромили французы. Чемпионы мира выиграли - 3:0, а могли забить и гораздо больше.

    Очень напряженной и драматической получилась игра между чехами и голландцами. Первый тайм лучше провели хозяева, но во второй половине чехи команду Франка Райкарда переиграли полностью. И тут на последней минуте разразился скандал: легендарный итальянский арбитр Пьерлуиджи Коллина назначил несуществующий пенальти за «фальшивое» падение в штрафной Рональда Де Бура. Его брат, Франк Де Бур, приговор исполнил без огрехов.

    Не сумев отойти от подробного судейского произвола, раздосадованные чехи в равном матче уступили французам - 1:2. А воодушевленные голландцы «отгрузили» датчанам три безответных мяча.

    Последний тур уже ничего не решал. Чехи без проблем переиграли датчан. А голландцы в интересном матче взяли верх над французами, тем самым выбрав себе в соперники по четвертьфиналу сборную Югославии, оставив «галлам» всегда непредсказуемых испанцев.

    Четвертьфиналы

    Турция - Португалия - 0:2

    Нуну «Гомиш», 44, 56.

    На 44-й минуте Ариф (Турция) не реализовал пенальти (вратарь).

    Удален: Алпай, 29 (Турция).

    Италия - Румыния - 2:0

    Тотти, 33; Индзаги, 43.

    Удален: Хаджи, 59 (Румыния).

    Голландия - Югославия 6:1

    Клюйверт, 24, 38, 54; Говедарица, 51 - авт.; Овермарс, 78, 90 - Милошевич, 90.

    Испания - Франция 1:2

    Мендьета, 38 - пен. - Зидан, 32; Джоркаефф, 44.

    На 90-й минуте Рауль (Испания) не реализовал пенальти (выше ворот).

    Сюрпризов не было. В 1/2 финала пробились все фавориты. Подбор более классных исполнителей дал результат. Судите сами: во всех четырех встречах не понадобилось не то что серии пенальти, даже «экстра-тайма». Голландцы без проблем разобрались с югославами, причем в составе «оранжевых» Патрик Клюйверт отличился «хет-триком», вторым на турнире, после Сержио Консесайо. Мог нападающий «Барселоны» стать и автором четырех мячей, но его гол записали на счет Деяна Говедарицы, забившего в свои ворота. Сложнее других пришлось французам: на последней минуте матча испанцы получили право на пенальти - реализуй его Рауль, не избежать бы дополнительного времени, но лидер испанской сборной пробил выше ворот.

    Полуфиналы

    Франция - Португалия - 2:1

    Анри, 51; Зидан, 117-пен. Нуну «Гомиш», 19.

    Удалены: Нуну «Гомиш», 117; Абель Шавьер, 117 (оба - Португалия).

    А вот на этой стадии интриги было хоть отбавляй. Хотя ее никогда много не бывает. Французы, как и 16 лет назад, на пути к финалу обыграли португальцев. Основное время завершилось вничью - 1:1. На 117-й минуте «овертайма» случился скандальный эпизод. После контратаки французов и удара Сильвена Вильтора мяч попал в руку Абелю Шавьеру.

    (Продолжение следует)

    Анатолий ЧЕБОТАРЁВ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05