РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 19 (25 травня 2012)
  • Випуск №19 25 травня 2012
    Зміст
    1. Як прочистити мізки правопорушникам?! (Анатолій САДОВЕНКО, Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Під знаком євро чемпіонату (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ)
    3. Без права на брак (Никифор ЛИСИЦЯ)
    4. Голубой флаг Европы - в «Лучистом»!
    5. У залізничному оточенні (Анатолій РОМАНОВ, Фото Сергія ГУКА)
    6. Новини із Коростенської дирекції (Оксана ПОЛІСЬКА)
    7. У полку новоселів буде поповнення (Анатолій САДОВЕНКО)
    8. Мінімум - перемога, максимум – віра (Фото надано керівником міськрайонної спортивно-фізкультурної організації «Козятин Інваспорт» Володимиром ШУЛЬГОЮ)
    9. За «мінування» - до п'яти років позбавлення волі (Євгенія ГАВРИШ, майор міліції, помічник начальника лінійного відділу міліції на ст. Жмеринка по взаємодії із громадськістю та ЗМІ)
    10. Великий українець Іван ОГІЄНКО (Оксана КЛИМЧУК)
    11. Тоскливо без Высоцкого в школе (Виктор ЗАДВОРНОВ, Фото Виталия НОСАЧА)
    12. Київська весна
    13. Здоров’я дітей - над усе! (Ольга ЛИХАЧОВА, Фото з архіву редакції)
    14. Земля та майно. Актуальні питання (Начальник юридичної служби Південно-Західної залізниці Олена КЛИМ’ЮК, Фото Віталія Носача)
    15. Одиннадцатый чемпионат Европы по футболу. Бельгия - Голландия. 2000-й (Анатолий ЧЕБОТАРЁВ)
    16. Змагання з плавання (Текст надано прес-центром Козятинського теркому)

    Як прочистити мізки правопорушникам?!

    У кінці минулого року Верховна Рада України розглянула та ухвалила у першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення правил руху через залізничні переїзди та перевезень пасажирів автомобільним транспортом».

    Зокрема цим законопроектом пропонується значно підвищити суму штрафів для водіїв, які допускають порушення правил руху через залізничний переїзд, і встановити його у розмірі від двадцяти до двадцяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А у деяких інших випадках подібних порушень передбачаються й значно суворіші покарання. Звичайно, до ухвалення у цілому цих змін до Закону ще можуть бути певні корегування, однак зрозуміло і те, що боротьбу з такими порушеннями потрібно вести жорсткіше, бо це стосується, у першу чергу, життя людей.

    У Козятинській дистанції колії зараз діє 96 залізничних переїздів, і майже на половині з них здійснюється інтенсивний рух автомобільного транспорту, зокрема і автобусне сполучення між населеними пунктами. І саме на цих переїздах трапляється найбільше порушень. Передусім - це ігнорування попереджувальних знаків звукової та світлової сигналізації. Деякі горе-водії не бажають зачекати перед шлагбаумом якусь хвилину-другу і пропустити поїзд, а намагаються переїхати переїзд мало не перед самим локомотивом, навіть не замислюючись над тим, наскільки небезпечні такі витівки.

    Чи можна з цим боротися?

    - Важко, - зізнається головний інженер дистанції колії Олександр МАЗУР. - Ми ж не державна автоінспекція. Покарати порушників не маємо жодних законних підстав. А якщо наші чергові на переїздах намагаються зробити зауваження порушникам, то часто чують на свою адресу брутальну лайку, а то й погрози. У такій ситуації працівники залізниці можуть ще записати номер автомобіля, що проїхав через переїзд з грубим порушенням, і надати ці дані у територіальні органи автоінспекції. Однак, зазначу, що дієвість від цього дуже низька. Минулого року таких листів-доповідей ми надіслали до органів ДАІ понад два десятки. Вже цього року до них додалося ще шість. А якщо судити з тих відповідей, які ми отримали від «ДАІшників», притягнуто до відповідальності за всі ці порушення аж ... одного водія. Тож висновки робіть самі.

    На думку фахівців, найбільш дієвим у таких випадках методом боротьби із порушниками могло б стати встановлення на залізничних переїздах відповідних загороджувальних пристроїв (ЗБУ), які унеможливлюють переїзд через залізничні колії. Технологія зрозуміла: коли спрацьовує попереджувальна сигналізація, дорога перекривається шлагбаумом з бар’єрними установками. Вони вже є на багатьох наших залізничних переїздах з інтенсивним рухом автотранспорту. Щоправда, на території обслуговування Козятинської дистанції колії їх ще не впроваджено жодного. Поки що.

    З настанням дачного сезону рух на наших автошляхах збільшився. А попереду вже й період літніх відпусток. Обов’язково буде чимало таких, хто завжди кудись поспішає, у тому числі й переїхати залізничний переїзд. Можливо, що введення нових підвищених штрафів за порушення правил руху через залізничні переїзди охолодить горе-водіїв.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Про що подумалося після ознайомлення із журналістським матеріалом. Будемо відверті. Системи відеоспостереження, якими залізничники нині обладнують активні з точки зору автотранспортних потоків переїзди, дають змогу оперативно фіксувати порушення та порушників. Проте, на відміну від законодавчих норм європейських країн, в Україні відеофіксація не є правовою підставою для покарання порушників.

    Річ у тім, як неодноразово наголошували керівники главку безпеки руху та екології Укрзалізниці, в Україні діє складний механізм стягнення штрафу за порушення правил проїзду через залізничні переїзди. А саме: потрібно зафіксувати факт порушення, зупинити авто порушника, встановити його особу, скласти протокол про адмінпорушення, винести постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. І лише сукупність усіх цих складових дає підстави для стягнення штрафу. Але ж водій-порушник не чекатиме на прибуття співробітників ДАІ, які складатимуть відповідний протокол. Саме тому левова частка порушень, які трапляються щодня, залишається безкарною.

    Важко не погодитись із думкою про те, що розмір штрафу не має такого значення, як, приміром, усвідомлення невідворотності покарання за порушення. Тобто, якщо водій знехтував правилами проїзду через переїзд, він має усвідомлювати, що за будь-яких обставин його буде притягнуто до відповідальності. В ідеалі це виглядало б так. За кожний проїзд, приміром, перед закритим шлагбаумом, водія притягували б до відповідальності. Тоді, можливо б, кількість порушень пішла би на спад.

    Щороку на утримання залізничних переїздів українські залізниці витрачають майже 300 млн. грн. і ще понад 40 млн. грн. йде на оснащення переїздів новітніми технічними засобами. Усі ці заходи фінансуються із галузевого бюджету. Чи доживемо до тих часів, коли ефект від вкладених у пристрої на залізничних переїздах коштів сприятиме унеможливленню виникнення аварій? Як казав класик, справа не у грошах. Причини виникнення бажання здолати залізничні бар’єри, заховані у мізках потенціальних порушників. Як їх прочистити? Якби на законодавчому рівні відеофіксація стала би правовою підставою для покарання, очевидно, співробітники ДАІ змогли б освоїти відеозйомку, приміром, біля залізничних переїздів. Віще око ще нікому не заважало…

    Анатолій САДОВЕНКО, Віктор ЗАДВОРНОВ

    Під знаком євро чемпіонату

    Цьогоріч запровадження нового графіка руху пасажирських поїздів практично співпадає з проведенням чемпіонату Європи з футболу 2012. Тож Південно-Західна залізниця, послугами якої скористається переважна більшість гостей і, власне, наших громадян, готується, як до літніх перевезень, так й до чемпіонату. Із цією метою необхідно було не лише підготувати інфраструктуру та рухомий склад, а й розробити максимально привабливі пропозиції для пасажирів. Про те, як Південно-Західна залізниця увійде в пасажирське літо-2012, ми дізналися від начальника галузевої пасажирської служби столичної магістралі Олександра БОЛДОВА.

    - Олександре Миколайовичу, з якими нововведеннями зустріне Південно-Західна свого пасажира цього літа?

    - Новий графік руху пасажирських поїздів запроваджується опівночі 27 травня. Передбачено й курсування поїздів нового покоління. Це денні швидкісних поїзди «Інтер Сіті +» Hyundai. Для них у графіку руху розроблені нитки за трьома напрямками, тобто вони будуть курсувати між Києвом і Львовом, Києвом і Харковом, Києвом і Донецьком. Переваги денних поїздів - це, в першу чергу, швидкість і високий рівень комфорту. У зв’язку із запровадженням нового графіка для деяких поїздів переглянуто розклад руху.

    При цьому й нічні поїзди до тих міст, де курсуватимуть денні поїзди, залишаються. Зокрема, це стосується поїздів, які їдуть до Львова, Донецька, до Харкова. Тобто у пасажира є вибір, чим подорожувати - денним поїздом чи нічним.

    Зазначу, що в новому графіку для окремих поїздів передбачено зупинки на деяких станціях Київського залізничного вузла. Це, наприклад, по ст. Дарниця - 14 поїздів, по ст. Святошин - 6 поїздів та по ст. Київ - Московський - 7. Тобто пасажири зможуть купити квиток, щоб скористатися поїздом зі ст. Дарниця до Москви, і зробити посадку безпосередньо на цій станції.

    - Чи передбачені у літньому графіку нові маршрути?

    - У новому графіку ми призначаємо нові денні регіональні поїзди до Кам’янця-Подільського та Сум. До того ж на літній період передбачено для перевезення дітей на оздоровлення у Крим поїзд Київ - Євпаторія. Це особливий дитячий курорт, тож ми завжди знаходимо можливість використання додаткових поїздів. До того ж, якщо говорити про кримський напрямок, то в поїзді №58/57, який курсуватиме через станцію Саки і де розташовано чимало санаторіїв для людей з обмеженими фізичними можливостями, передбачено вагон для перевезення інвалідів. Загалом у напрямку Криму влітку курсуватимуть поїзди на рівні минулого року.

    Для пасажирів також цікаво знати, що ми змінили нумерацію деяких поїздів. І таких поїздів у новому графіку буде п’ять. Це пов’язано з прискоренням руху, а кожен номер поїзда має своє значення з точки зору технології обслуговування пасажиропотоків.

    - Ви вже згадували про підготовку пасажирського господарства до перевезень під час проведення в Україні Євро-2012. А які найголовніші моменти у сфері підготовки пасажирського комплексу до літніх перевезень?

    - Новий графік ми розглядали з урахуванням проведення футбольних матчів у тому чи іншому місті. Якщо брати інші сфери залізничного господарства, залізничники столичної магістралі, і не лише наші, «підтягнули» до високого рівня всю інфраструктуру вокзалів. Виконано капітальний ремонт вокзалів ст. Козятин, Жмеринка та частково вокзалу ст. Київ-Пасажирський. Проведено модернізацію багатьох об’єктів столичного терміналу. Тепер інформація для пасажирів дублюватиметься англійською мовою, як візуально, так і за допомогою вокзального радіомовлення. Замінили друкований розклад на електронне табло, де розклад руху також дублюватиметься вже трьома мовами: українською, англійською, російською. Також ми по-новому підготували роботу зал чекання для пасажирів, сервісних центрів, зал підвищеного комфорту: зроблено капітальний ремонт, замінено меблі. Для прикладу, у залі чекання пасажирів з дітьми з’явились ігрові куточки для малечі. До того ж ми оновили відеоапаратуру, встановили нові монітори.

    - Тобто ви врахували інтереси всіх категорій пасажирів, а як буде з квитками на літній сезон?

    - Ми стараємося враховувати всі пропозиції. А щодо квитків, то сезон літніх перевезень тільки починається, і квитки можна придбати у кримському напрямку й сьогодні. Для того, щоб подорожувати у фірмових поїздах, про це треба потурбуватися заздалегідь.

    - Дякую за інтерв’ю.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Без права на брак

    Кожен комісійний огляд у Жмеринській дирекції залізничних перевезень спрямований на удосконалення структур підпорядкованих їй підрозділів та гарантування безпеки руху поїздів. Не був винятком і нинішній, який проходив під головуванням начальника дирекції Анатолія ЛЮБІНІНА.

    Як і в попередні роки, кожна із лінійних та й вузлових станцій (за окремим планом) піддавалась ретельній перевірці, починаючи із вхідних стрілочних переводів і завершуючи вихідними. Перевірявся стан колії, систем СЦБ, усіх споруд, а також усе інше, що належить до станційного господарства та відповідних його підрозділів. І за результатами перевірки найбільше зауважень, майже п’ятсот(!), було до стану колійного господарства. Зокрема низка недоліків у поточному утриманні колій та стрілочних переводів, посадочних платформ на перегонах, смуги відведення. Основні із них - кущова непридатність дерев’яних шпал, залишки будівельного сміття та забрудненого баласту, не прибрані рейки після заміни та старопридатні шпали, бур’ян на відкосах баластної призми та між коліями. Незадовільно утримуються й чимало стрілочних переводів - не відрегульовані стикові зазори, не прилягають гостряки до упорних накладок, граничне спрацювання гостряків… Тому під час огляду членами комісії було закрито для руху поїздів дев’ять стрілочних переводів та одна колія, обмежено швидкість для руху поїздів на восьми коліях та одному стрілочному переводі…

    Чимало зауважень було й до утримання станційних та інших споруд, що перебувають на балансі Жмеринського будівельно-монтажного експлуатаційного управління. Зокрема в незадовільному стані споруди вокзалів Старокостянтинів-І, Рахни, Сербинівці, Чорний Острів, Війтівці, Матейкове, будівлі постів ЕЦ станцій Гнівань, Кам’янець-Подільський. Значна кількість посадкових пасажирських платформ на всіх перегонах дирекції мають також незадовільний технічно-санітарний стан. Отже, не забезпечують безпечну посадку та висадку пасажирів. Потребують ремонту та облаштування посадкові платформи станцій Тюшки, Кордишівка, Рахни, Вороновиця, Ситківці, Калинівка-ІІ, Дунаївці.

    На дільниці Гречани - Кам’янець-Подільський, Калинівка-ІІ - Старокостянтинів-ІІ продовжується експлуатація технічних засобів, які відпрацювали свої нормативні строки служби, а саме на станціях Малиничі, Новодубрівка. Потребує заміни повітряна лінія зв’язку на дільниці Ярмолинці - Закупне та Старокостянтинів-І - Чотирбоки. Також було виявлено ряд інших недоліків у праці утримання пристроїв СЦБ та зв’язку.

    У господарстві перевезень дирекції є порушення працівниками станцій вимог ведення технічної документації. На деяких потребують доповнення, а то й оновлення виписки транспортних подій, документація з безпеки руху поїздів та охорони праці. Було також зроблено ряд зауважень, які стосуються комерційного господарства. Характерними із них були: несвоєчасне оновлення інформації для вантажовласників та незадовільні знання відповідними працівниками нормативних документів з безпеки руху, документів станційної комерційної звітності, а також неякісне виконання посадових обов’язків. За це на позачергові іспити направлено дев’ять працівників станцій. Потрібно працювати без права на брак і виникнення відмов у сфері функціонування складної апаратури.

    І в роботі начальників станцій також виявлені порушення, що потребують усунення. Необхідно провести роботу по укомплектуванню куточків з охорони праці нормативно-правовими актами згідно з вимогами наказу від 26.11.2003 р. №710-Н. Зокрема на ст. Уладівка, Антоніни, Сербинівці, Копай, Ізраїлівка.

    Інші недоліки, виявлені членами комісії, стосуються локомотивного господарства, електропостачання, пасажирських перевезень та деяких інших. Не буду акцентувати на них увагу, адже й з наведеного вище видно, що комісійний огляд в дирекції проведено доволі ретельно і навіть прискіпливо.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Колективи структурних підрозділів чимало роблять, щоб значно зменшити кількість зауважень, що виявлено під час об’їзду. У журналістському матеріалі чимало уваги приділено тим негативним фактам, які виявлено впродовж рейду. Ясна річ, хотілося б дізнатись і про позитивний досвід утримання станційного господарства. Це задля того, щоб у майбутніх репортажах розповісти про плюси в організації роботи з благоустрою.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Голубой флаг Европы - в «Лучистом»!

    Впервые пляж пансионата - ДОЛ «Лучистый» Юго-Западной железной дороги удостоен престижной награды - Голубого флага Федерации экологического просвещения Европы (FEE), который вручил директору «Лучистого» Виктору РУБАНИКУ мэр г. Евпатория Андрей ДАНИЛЕНКО. Событие состоялось во время праздника, посвященного открытию курортного сезона 2012 года. Известно, что подобную награду имеют лишь два пляжа на побережье Евпатории.

    Голубой флаг Европы - это международный сертификат, подтверждающий высокую степень экологического качества состояния пляжей и туристических портов в 38 странах мира. Он был основан в 1985 г. во Франции, а его присуждение находилось в компетенции Федерации экологического просвещения Европы. С 1987 г. французская идея Голубого флага получила широкое распространение по всей Европе и дополнилась новыми направлениями экологического менеджмента, а именно: утилизацией отходов, прибрежным планированием, охраной прибрежных территорий. А в 2001 г. эта организация вышла на мировой уровень и получила название Федерация экологического просвещения (FEE). FEE является некоммерческой неправительственной организацией, насчитывающей представительства в 47 странах-участницах из Европы, Африки, Азии, Океании и Америки.

    Пляж, отмеченный Голубым флагом FEE, соответствуют международным критериям по качеству морской воды, по критериям безопасности и уровню экологического просвещения.

    Многие евпаторийцы и гости города-курорта уже открыли купальный сезон. По данным Евпаторийской биоклиматической станции ЦКП, воздух прогревается днем до +30 градусов, вода - до +17 градусов, а песок - до +42 градусов. Все это создает комфортные условия для приема солнечных и воздушных ванн. Разогревшись на солнце, хочется нырнуть в морскую воду. Благо, она у берегов Евпатории самая чистая в Крыму.


    У залізничному оточенні

    Ст. Сорочий Брід зустріла нас незвичною для залізниці тишею. Ані гуркоту маневрового локомотива, ані гомону пасажирів не почули ми, виходячи на безлюдну платформу. Однак дивуватися не стали, адже знали: основне завдання станції - давати зелене світло вантажним та пасажирським поїздам. Та іноді на її коліях зупиниться який-небудь состав на відстій або для пропуску інших поїздів - цим переважно і обмежуються турботи невеличкого колективу. Проте навіть такі нескладні операції потребують фахового підходу, залізничного досвіду.

    Саме за виробничим досвідом і прийшли сюди випускниці Козятинського залізничного училища Віта КУЧИНСЬКА й Аня ЛАВРЕНЮК. Пройде час, закінчиться практика у дівчат і вони, як повноправні фахівці, займуть місце у станційного пульта-табло. А поки уважно слухають настанови Раїси ПРИЛИПКО, чергової по станції (див. фото). Раїса сама лише кілька років тому закінчила Київське вище професійне училище залізничного транспорту проте вже встигла збагатитися досвідом на кількох станціях Київської дирекції.

    Віта та Аня не випадково потрапили на залізницю. З розмови з ними дізнаємося, що свій шлях вони обрали цілком свідомо. У Ані батько й мати - залізничники, працюють у Коростенській дирекції залізничних перевезень. У Віти батько теж до пенсії працював на залізниці, у локомотивному депо Коростень.

    А згодом з’ясовується, що ми потрапили в оточення спадкових залізничниць, адже Раїса - теж із цієї когорти: її батько Леонід Іванович Прилипко працює в «Укррефтрансі» у Фастові, а мати працювала телеграфісткою на залізниці, на жаль, уже померла. Сестра Наталія працює перонним контролером на ст. Вишневе.

    Буває, заходить до приміщення колишній начальник станції Валентина БОГДАНОВА, яка мешкає поруч. Їй є про що розповісти молодим залізничницям. Адже вона 38 років віддала служінню магістралі, 20 з них - на чолі колективу Сорочого Броду. Зараз - на заслуженому відпочинку, проте завжди готова прийти молодим працівникам станції на допомогу, як мовиться, і словом, і ділом.

    Анатолій РОМАНОВ, Фото Сергія ГУКА

    Новини із Коростенської дирекції

    ЗАВОД ПІДСТАВЛЯЄ ПЛЕЧЕ

    ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ШВИДКІСНОГО РУХУ ПОЇЗДІВ на столичній магістралі чимало справ зробили й працівники Житомирського колійного ремонтно-механічного заводу. Ще до початку сезону колійних «жнив» фахівці вчасно відремонтували колієукладальні крани, моторні платформи, виправно-підбивні машини (ВПР-09), автомотриси серії ДКМ-1. Дистанціям колії передали майже 30 комплектів загороджувальних пристроїв для залізничних переїздів власного виробництва. Водночас виготовляли спеціальні накладки для алюмінотермітного зварювання рейок, а також - накладки для складання безстикової колії.

    І ПРО БУДИНОК НЕ ЗАБУВАЮТЬ

    ЯК ПОВІДОМИЛИ В КОРОСТЕНСЬКОМУ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНОМУ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОМУ УПРАВЛІННІ, нині основна частина будівельників зайняті на завершенні робіт на об’єктах дільниці швидкісного руху по Коростенській та Київській дирекціях. Щодо справ на коростенських теренах, то днями вони будували нову пасажирську платформу на станції Пенізевичі, подовжували - на ст. Яблунець. Водночас і про зведення житлового будинку в Коростені не забувають - тут також працюють будівельники.

    ВОКЗАЛ ГОТУЄТЬСЯ ДО ЛІТА

    ВОКЗАЛ КОРОСТЕНЬ ГОТУЄТЬСЯ ДО ЛІТНІХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ. Набуває свіжого вигляду фасад будівлі, який ретельно фарбують, а також огорожі й лавочки. Тривають й інші ремонтні роботи у приміщеннях. Планується зробити оновлення в кімнатах відпочинку. А про те, щоб квитковим касирам працювалося комфортніше подбали трохи раніше, відремонтувавши службові приміщення. Установили в них і кондиціонери. Тож ні холод, ні спека не заважатимуть їм відправляти в дорогу пасажирів.

    Оксана ПОЛІСЬКА

    У полку новоселів буде поповнення

    Вже другий рік на залізниці працює відновлена програма будівництва житла для сімей залізничників, яку за браком належного фінансування довелося призупинити наприкінці 2005 р. І першими, хто безпосередньо відчув втілення цієї програми у реальність на Південно-Західній залізниці стали козятинці. Минулого року понад сорок сімей залізничників Козятинського залізничного вузла отримали ордери на квартири у новому житловому будинку. Ще стільки ж новоселів планується заселити й цього року.


    На будівництві житлового будинку.

    Будівництво другої черги цього 90-картирного будинку, яке, до речі, залізниця веде своїми силами, будівельники Козятинського будівельного монтажного експлуатаційного управління №2 планують завершити напередодні професійного свята залізничників.

    - І це реальні терміни, - говорить виконроб Олександр Кузьменко. - У середині травня ми завершуємо цегельну кладку вже четвертого поверху будівлі. За півтора місяці плануємо завершити ці роботи повністю. А там не за горами й оздоблювальні роботи. До того ж всі необхідні комунікації - вода, електроенергія, газ, каналізація - до будівлі вже підведено. Хотів би сказати, що всі роботи виконуємо власноруч, без залучення субпідрядних організацій. Бригади мулярів (бригадир Володимир ДАНИЛЮК) та теслярів (бригадир Микола СИДОРЧУК) працюють за графіком. Та й затримок з постачанням необхідних будівельних матеріалів не маємо.

    Тож сподіваємось, що до професійного свята залізничників у полку новоселів буде поповнення.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Мінімум - перемога, максимум – віра

    З 28 квітня по 1 травня 2012 року у Миколаєві відбувся чемпіонат України відбірних змагань ХІХ спартакіади «Повір у себе» з легкої атлетики. У турнірі взяли участь спортсмени-інваліди, хлопчики і дівчатка вікової категорії від 10 до 15 років. За призові місця і високі нагороди у чемпіонаті боролися діти з ураженням зору, опорно-рухового апарату, з вадами розумового та фізичного розвитку.

    ДОВІДКОВО

    Турнір у цьому південному місті вважається дуже престижним, має високу спортивну кваліфікацію і тому до участі в ньому спортсмени підходять досить відповідально. Принаймні, міста, що делегують свої команди, приділяють максимум уваги розвитку спорту серед інвалідів, тренувальному процесу, матеріальному забезпеченню, фінансовій підтримці. Цього року до Миколаєва прибули спортивні дружини з 21 міста України. Потужні команди надіслали: Київ, Львів, Харків, Донецьк, Херсон та інші. Загальна кількість учасників склала понад 280 спортсменів-інвалідів.


    Учасники змагань.

    При підтримці начальника Південно-Західної залізниці, депутата Вінницької обласної Ради Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА збірна Вінницької області була представлена сімома спортсменами, шість з яких - із Козятина. Результати виступів козятинчан вражаючі. Вони склали достойну конкуренцію легкоатлетам з інших міст і в напруженій боротьбі вибороли низку призових місць. В легкоатлетичних дисциплінах чудово показали себе всі діти, яких готував до чемпіонату керівник міськрайонної спортивно-фізкультурної організації «Козятин Інваспорт» Володимир ШУЛЬГА.

    Козятинські спортсмени-інваліди зробили майже неможливе. Вони показали не тільки максимум підготовленості, але й проявили найкращі спортивні та особисті якості. Талант дітей, помножений на багатолітню працю тренера і особистий заряд волі і мужності, допоміг чудовій козятинській шістці завоювати найпочесніші призові місця. Блискуче виступила команда хлопчиків - дітей зі школи-інтернату для слабозорих дітей с. Самгородок.

    Ярослав ШУСТРОВ виборов друге місце у штовханні ядра, а Максим ОЛІЙНИК завоював третє на дистанції з бігу на 200 метрів. Артуру АНТОНЮКУ не було рівних серед бігунів. На дистанції100 метрів він виборов друге місце, на дистанції 200 метрів - «бронзу», а в стрибках у довжину завоював «срібло».

    Найкращих слів заслуговують й козятинські дівчата. Вони не підвели, як кажуть, і довели, що місце у збірній Вінницької області їм довірили не даремно. Марія ШПАТКІВСЬКА (школа №5) на доріжці у 100 метрів завоювала третє місце, а в метанні тенісного м’яча стала чемпіонкою. Її подруга по команді Аня ЛЕБЕДЄВА (Козятинський ліцей) в бігу на 100 метрів стала шостою, а в метанні тенісного м’яча виборола третє місце. Вона ж у стрибках в довжину посіла третю сходинку. Юна спортсменка Олена Андрощук (школа №4) двічі стала «срібною». Вона виборола почесне друге місце на дистанціях на 60 і на 100 метрів.

    У чому ж секрет успіху козятинських спортсменів-інвалідів?

    У вірі. Яку дав їм їхній тренер. Працюючи з дітьми вже більше трьох років, тренеру Володимиру Шульзі вдалося не тільки знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, відкрити в них спортивний талант, але й зробити головне - заставити дітей повірити у свої вольові можливості, відкрити друге дихання у тих, хто за станом здоров’я був відсунутий від активного життя.

    - За три роки діяльності «Козятин Інваспорт», - розповів нам Володимир Шульга, - мені, висловлюючись спортивною термінологією, довелося «викластись по максимуму», щоб довести багатьом скептикам, що я працюю з дітьми не для галочки, не для «красного слівця», а на результат. Причому не тільки на результат спортивний, а й на результат у тому розумінні, що ці діти-інваліди, залучені до спорту, отримують фізичний і вольовий гарт, душевну впевненість, заряд великих духовних сил для подальшого життя.

    Ще одна складова успіху козятинської команди полягає в тому, що її тренер знайшов не тільки спільну мову з дітьми, але й з батьками, вчителями, директорами шкіл, з керівниками міської ради. Йому вдалося здолати психологічний бар’єр у спілкуванні з дітьми, він навчив їх мобілізовувати свої внутрішні сили, бути готовим до подолання будь-яких перешкод, що несподівано виникають перед ними.

    І це дуже важливо в тому сенсі, що цей фізичний і душевний гарт діти з обмеженими можливостями отримали не тільки на час конкретних спортивних змагань, а на все своє подальше життя.

    На Вінничині понад 30 тисяч інвалідів. Вражаючим є той факт, що Вінницький обласний центр «Інваспорт» довірив захищати честь і кольори збірної Вінничини в основному юним спортсменам-інвалідам із Козятина. Це красномовно свідчить, що роботу тут поставлено як належить. Спортивний рух серед дітей-інвалідів Козятинщини підтримують багато ентузіастів і спонсорів.

    Кожний з них, в міру своїх сил і можливостей, підтримує цих дітей, жорстоко обділених життям не тільки теплим словом, але й скромними внесками.

    Безумовно, що при подальшій увазі з боку спонсорів, які будуть підтримувати спортивний рух серед інвалідів на Козятинщині, це місто з часом неодмінно буде гордитися чемпіонами в різних спортивних дисциплінах.

    Дуже приємно і важливо, що клуб інвалідного спорту «Повір у себе» заручився підтримкою людини, яка ніколи не стоїть осторонь життя нашого міста та завжди переймається проблемами і турботами козятинчан. Так депутат Вінницької обласної ради, начальник Південно-Західної залізниці Олексій Мефодійович Кривопішин завжди намагається допомогти козятинським дітям-інвалідам, які віддано присвятили своє життя великій справі - спорту. За його участі вирішується багато питань різного характеру. Олексій Мефодійович вже сприяв в придбанні спортивних костюмів для дітей інвалідів та необхідного спортивного інвентарю. Крім того діти-інваліди отримали можливість безкоштовно їздити залізничним транспортом на різні змагання. Це тільки початок. Адже діти з особливими вадами здоров’я потребують щоденної уваги до себе, постійної напруженої праці, щирої любові, розуміння їхніх потреб і внутрішніх прагнень. Всі ці якості притаманні депутату Вінницької обласної ради Олексію Мефодійовичу Кривопішину, який безумовно докладає всіх зусиль для того, щоб спортивний рух серед спортсменів-інвалідів на Козятинщині став ще більш потужним і назбирав нових обертів.

    Фото надано керівником міськрайонної спортивно-фізкультурної організації «Козятин Інваспорт» Володимиром ШУЛЬГОЮ

    За «мінування» - до п'яти років позбавлення волі

    В один зі святкових днів травня, коли наші громадяни відпочивали, правоохоронцям Жмеринського лінійного відділу та Вінницького відділення міліції довелось чимало попрацювати. А це тому, що після 17-ї год. із Управління служби безпеки України у Вінницькій області, куди перед цим зателефонував анонім, надійшло повідомлення про те, що у пасажирському поїзді №61 Санкт-Петербург - Кишинів закладено вибуховий пристрій. Весь особовий склад, на чолі з начальником відділу підполковником міліції Олександром МОРОЗОМ, був зібраний для проведення заходів, спрямованих на порятунок пасажирів.

    На той час поїзд уже наближався до ст. Вінниця. Керівництво прийняло рішення затримати його до вияснення обставин і проведення відповідних заходів. На вокзал направилась слідчо-оперативна група на чолі із начальником Вінницького лінійного відділення підполковником міліції Юрієм ШЕВЧУКОМ. Сюди прибули й працівники інших підрозділів міліції, у тому числі - вибухо-технічної та кінологічної служб УМВС України у Вінницькій області. Із поїзда евакуювали усіх 108 пасажирів і направили до зали очікування вокзалу. А фахівці зайнялись перевіркою вагонів. Вибухових пристроїв та небезпечних речовин не виявили. Тому пасажирам дозволили зайняти свої місця у вагонах. Після затримки на дві з половиною години, поїзд попрямував до ст. Жмеринка. В ньому продовжували роботу вибухотехніки.

    На вузловій станції його вже очікували співробітники лінійного відділу міліції, які оточили третю та четверту платформи і вивели з них сторонніх людей. У Жмеринці ще раз ретельно перевірили усі вагони, а також локомотив. Однак і тут вибухівки не виявили. Через 24 хвилини поїзд попрямував далі, а його аж до кордону супроводжували десять співробітників міліції.

    За даним фактом порушено кримінальну справу. Зловмиснику, який зробив завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян і якого поки що розшукують, буде висунуто звинувачення за ч.1 ст.259 Кримінального кодексу України. А такі дії караються обмеженням волі на строк до п’яти років. Тож хотілось би застерегти й інших громадян від таких необдуманих вчинків.

    Євгенія ГАВРИШ, майор міліції, помічник начальника лінійного відділу міліції на ст. Жмеринка по взаємодії із громадськістю та ЗМІ

    Великий українець Іван ОГІЄНКО

    Українська земля одвіку славилася своїми синами, долю яких визначала любов до Батьківщини, прагнення служити її розвитку і процвітанню. До них належить і видатний письменник, вчений, педагог, державотворець, церковний діяч Іван Огієнко. На жаль, довгий час українці не знали нічого про цю велику людину.

    З-під його пера вийшли підручники й посібники: «Рідне писання», «Українська граматика». Він першим із викладачів Університету св. Володимира наважився викладати українською. В одній зі своїх праць Іван Іванович написав: «Не цураймося своєї мови... Цуратися мови - то цуратися народу... Хто зраджує й кидає свою рідну мову та переходить на чужу, той легко зрадить і батьківській вірі, і церкві, і зрештою стане безвірним та бездушним перекидьком». Ставши у січні 1919 р. в уряді Директорії міністром освіти, Огієнко особливої уваги надає саме відродженню рідної мови. Тоді ж один за одним видаються закони й розпорядження: про українізацію середніх шкіл, про відкриття нових українських гімназій, про допомогу українським освітнім видавництвам. Одним із перших за Огієнка було ухвалено Закон про державну українську мову в УНР, а також завершено роботу над українським правописом - «для обов’язкового вжитку в усій Україні».

    У 1920 р. Огієнко був змушений покинути Україну. Але й за кордоном продовжував захищати мову, помісну церкву та вірити в незалежність Української держави.

    Неперевершеним надбанням українського народу є переклад Біблії українською, який першим наважився зробити Іван Огієнко.

    Україна свято вшановує пам’ять свого великого земляка. У 1995 р. було засновано премію імені Івана Огієнка, якою щорічно нагороджуються діячі у галузі літератури, культури, мистецтва й науки. У Брусилові, на батьківщині Івана Івановича, відкрито його пам’ятник та музей, де облаштовано експозицію, присвячену життю і діяльності цієї видатної людини.

    Найціннішим експонатом для Брусилівщини є Біблія, подарована музею Миколою Тимошиком. Вона є єдиним екземпляром в Україні, де лишив свій підпис митрополит Іларіон.

    Родичем по лінії одного з братів Івану Огієнку доводиться й відомий спортсмен, очільник Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Але сам він з’ясував це порівняно недавно. «У Канаді я дізнався про свого пращура. В родині моєї мами завжди говорили, що один із наших родичів був дуже відомою людиною, видатним діячем української культури та політиком початку ХХ століття. Але говорили про це пошепки, оскільки у Радянському Союзі цей період нашої історії вважався табу», - написав у своєму блозі Сергій Бубка. - Після війни до моїх родичів - а дівоче прізвище моєї бабусі було Огієнко - навіть приходили люди з відповідних органів і розпитували, чи не підтримують зв’язок з емігрантом. Зв’язку не було - тоді так було безпечніше вижити. Іван Іванович Огієнко доводився рідним дядьком моїй бабусі по мамі, тобто рідним братом мого прадіда. Тьотя Валя, яка першою розповіла мені про Огієнка, часто каже: «Мабуть, недарма у тебе в житті все складається саме так».

    Оксана КЛИМЧУК

    Тоскливо без Высоцкого в школе

    Упоминание в телефонной трубке о школьном уроке о Владимире Высоцком, спустя 32 лета и зимы после ухода в лучший мир знаменитого барда, талантливого театрального и киноактера, заинтересовало. Приглашение на презентацию урока, посвященного творчеству поэта для десятиклассников средней школы №10 в г. Бровары, мы получили от родителей-железнодорожников, дети которых учатся в этой школе.


    Телефонная беседа с Виктором Петровичем (так представился собеседник) была краткой. Впечатления, которыми поделились с ним его дочь и ее одноклассники, как раз и «подстегнули» к тому, чтобы сообщить репортерам: «Хотя Высоцкого нет в школьной программе по зарубежной литературе, местные педагоги все же делают благородное дело, рассказывая правду о жизни и творчестве настоящего поэта, ходившего по лезвию советского режимного ножа и резавшего в кровь свою душу».

    Пока добирались из столицы в город-спутник Киева Бровары, подумалось вот о чем. Отечественное Министерство просвещения, науки, молодежи и спорта, разработав новую программу по зарубежной литературе для учеников 5 - 9 классов, включило в перечень изучаемой литературы смелое фэнтези о Гарри Потере от английской писательницы Дж. Роулинг. Романы, хотя и прозаические, зато лишенные всяческого реалистического начала. Уж лучше бы Высоцкий был в учебнике по «Зарубежке». Ведь там и лирика, и душу раздирающий реализм, и сказка, и быль. В стихах! А не в плохо адаптированном переводе с английского языка. Но прочь сожаления!

    МЫ - НА УРОКЕ-ПРЕЗЕНТАЦИИ, который ведут супруги Елена Васильевна КОХАНОВСКАЯ и Герман Эдуардович ВАСИЧКО (на фото 1). Мы не оговорились. Заведующая школьной библиотекой и ее супруг, школьный библиограф, попытались привлечь целый класс к раздумьям о главном.

    Лирическое отступление. Зимой экраны киевских кинотеатров рассказали о Высоцком - изгое, неудачнике, «лишнем» человеке. Неужели таким он останется в памяти тех, кто сегодня, посмотрев лишь фильм, не услышав прекрасных авторских песен в его исполнении, не прочитав о нем ни одной доброй страницы воспоминаний современников, утвердится в одном - отрицательный персонаж?

    Нет, не персонаж, персона... Класс затихает с первыми словами ведущего, далее - на электронном экране, что виден из всех уголков кабинета информатики, возникают кадры похорон Владимира Высоцкого. Поскольку не раз видел ту многолюдную траурную процессию, что проходила в аккурат с началом Московской олимпиады 1980 г., слежу за реакцией учеников. Пытаюсь по выражениям лиц подростков понять, что сейчас творится в душах 16-летних юношей и девушек. Уж никак не душевный комфорт. А лично мне хочется разобраться, почему урок начат именно с «гробовой доски»? Но, терпение. Видимо, такова уж задумка учителей.

    Нынешнее поколение вряд ли можно удивить трагическими кадрами. Здесь - о другом. Перед взором мелькают нескончаемые очереди. Эти видеокадры свидетельствуют о том, что многотысячные почитатели поэта при необыкновенном нервном напряжении стремились проститься в Театре с любимейшим актером бывшего СССР. Это своеобразный настрой современников на знакомство с тем, о ком во времена моей молодости говорили, как о Человеке, для которого жажда жизни значительно сильнее властных запретов, лагерных бараков, тюремных нар и пистолетных выстрелов.

    - Любили, слышите, любили Высоцкого, - не раз повторит, обращаясь к юной аудитории, Герман Эдуардович. - За его неподдельное вольнодумство, душевную силу и стремление к нравственной свободе. А еще за неповторимое звучание авторской поэзии под гитару или в сопровождении эстрадного оркестра.

    ПУСТЬ ЗНАЕТ О НЕМ МОЛОДОЕ ПОКОЛЕНИЕ. Позже, когда, наслушавшись песен Владимира Семеновича в исполнении Максима Жигуна, Евгения Бачинского, вникнув в суть комментариев к биографии из уст Ильи Васичко и Анны Коротенко, стихов, продекламированных Жанной Бондаренко и Игорем Крыловым (фото 2), пойму простую истину. Высоцкий незабываем юными броварчанами. Всё просто: однажды услышав его песни-откровения, никогда уже не забудешь поэзию. Проверено. Уверен, на несколько ближайших десятилетий это гарантированно для юных броварчан! Но ведь слушаем благодаря энтузиастам от педагогики, какими есть Г. Васичко и Е. Кохановская, но не изучаем. Что это, парадоксы времени или все же срабатывает формула жизни, предложенная Владимиром Высоцким?

    «...Я ненавижу сплетни

    в виде версий,

    Червей сомненья, почести иглу,

    Или когда всё время против

    шерсти,

    Или когда железом по стеклу.

    Я не люблю уверенности сытой,

    Уж лучше пусть откажут тормоза.

    Досадно мне, коль слово

    «честь» забыто

    И коль в чести наветы за глаза.

    Когда я вижу сломанные крылья,

    Нет жалости во мне - и неспроста:

    Я не люблю насилье и бессилье,

    Вот только жаль распятого Христа.

    Я не люблю себя, когда я трушу,

    И не терплю, когда невинных бьют.

    Я не люблю, когда мне лезут в душу,

    Тем более - когда в неё плюют...»

    Помните? Актуально? Бесспорно... Послужило ли жизненным уроком для юных душ откровения их сверстников? Хочется надеется, что и у ведущих необычный урок, и у их вдохновителей - школьных библиотекарей - это получилось.

    ...Задолго до премьеры создатели фильма о поэте и видеопрокатчики принялись нагнетать интригу. Дескать, ими разработан небывалый грим, который позволил создать на экране реального Высоцкого! Мол, нигде в мире ничего подобного нет, особенно нет в Голливуде. Поэтому зрителям в жизни не понять, кто играет Высоцкого, настолько «круто» сделано!

    В классе броварской средней школы поняли другое. Поэт - это не экранная пародия. А поймут ли это создатели школьной программы по зарубежной литературе? Тоскливо без Высоцкого в современной школе. Это вам не о пользе полетов Гарри Поттера на метле думать нужно. Тут явление намного интересней! Или я ошибаюсь?

    Виктор ЗАДВОРНОВ, Фото Виталия НОСАЧА

    Київська весна

    Весна за окнами сияет, посмотри!

    Прекрасен мир, цветением объят...

    Возьми же ясность утренней зари,

    Дыханья свежесть пусть подарит сад,

    И пусть сияют радостно глаза,

    И пусть душа от счастья запоет,

    Пусть мимо прошумит гроза,

    Пусть только радость дарит каждый год!







    Здоров’я дітей - над усе!

    Керівництво Південно-Західної залізниці постійно піклується про дітей своїх працівників. Основною консультативною ланкою на столичній магістралі є дитяча поліклініка Дорожньої клінічної лікарні №1 ст. Київ. Центр, в якому є сучасне лікувальне та діагностичне обладнання, кваліфіковані лікарі і кращі методики сучасної медицини. Нині, коли держава впроваджує медичну реформу, де робиться наголос на сімейну медицину, тобто на первинну допомогу, а також опіку з боку дільничного лікаря, виникає багато питань щодо медичного забезпечення здоров’я дитини. Для того, щоб прояснити ситуацію і відповісти на запитання батьків, ми ведемо розмову із завідувачем дитячої поліклініки, позаштатним головним педіатром Південно-Західної залізниці, лікарем-кардіологом вищої категорії Іриною ПИЛИПЕНКО.

    Ірина Пилипенко. У 1997 р. закінчила Київський державний медичний університет ім. О.О. Богомольця. Працювала дільничним педіатром у районній поліклініці Деснянського району, у кардіологічному центрі радіаційного захисту дітей у Пущі-Водиці. Півроку стажувалася як дитячий лікар-педіатр у Німеччині. З 2003 р. почала працювати лікарем у поліклініці за спеціалізацією «Кардіоревматологія». З 2010 р. - завідувачка дитячої поліклініки ДКЛ №1.

    - Ірино Федорівно, скажіть, будь ласка, завдяки чому вдається підтримувати авторитет поліклініки?

    - Наша поліклініка, яка розпочала свою історію із 1934 р., надає медичну допомогу в першу чергу дітям працівників Південно-Західної залізниці. Я б назвала її «кулуарною». Наш заклад не перевантажено, із достатнім обсягом площ, з майже домашніми умовами перебування. І в той же час із досить суворими санітарними правилами. Зручна і для пацієнтів, і для роботи персоналу. Лікарі нашої поліклініки, а це 15 «вузьких» та чотири дільничні педіатри, слідкують за здоров’ям дітей.

    - І скільки у вас на обліку перебуває дітей?

    - Нині на обліку - 5325 дітей від дня народження і до 18 років. Три тисячі відноситься до наших педіатричних дільниць, і майже 2,5 тисячі - студенти технікумів та училищ залізничного транспорту. До функцій педіатричної служби належить прийом у поліклініці, обслуговування хворих вдома, проведення щеплень і профілактичної роботи. Також наші лікарі здійснюють виїзди до лікувальних закладів Південно-Західної залізниці для надання консультативної допомоги. До того ж наше дитяче відділення є клінічною базою кафедри педіатрії медичного університету імені Олександра Богомольця. В стаціонарному відділенні надають медичну допомогу за різними профілями з педіатрії, такими, як кардіологія, гастроентерологія, імунологія, пульмонологія.

    - На що найчастіше скаржаться ваші пацієнти?

    - Найбільше звертаються зі скаргами на гостру респіраторну інфекцію, серцеві, гастроентерологічні, не кажучи вже про більш серйозні, захворювання. Бо є такі маленькі пацієнти, які поки що не можуть сказати, що і де болить, але розумітися на їхніх проблемах і без слів їм допомагати - це наше завдання.

    - До речі, скільки дітей приймають щодня ваші лікарі?

    - Кількість відвідувачів за зміну - 350 - 380 пацієнтів.

    - Як знизити ймовірність захворювання маленьких пацієнтів? Адже батьки, які працюють, дуже часто йдуть на лікарняний саме через хворобу діток.

    - Підхід має бути комплексний. Часто у народі кажуть «знижений імунітет». І це справді так. Є таке поняття, як місцевий і загальний імунітет. Загальний - коли дитина хворіє часто і кожна хвороба закінчується призначенням антибіотиків або лікарнею. Слава Богу, це буває рідко. А місцевий імунітет виробляється на слизовій носа і горла. Тоді дитина хворіє досить часто, але при цьому все це добре лікується. Тож потрібно зміцнювати місцевий імунітет. Як? Відповідь проста. Перше - це не пересушувати повітря і не перегрівати дитину. Для дитини від 3 - 6 років оптимальна температура в кімнаті - 21 - 22 градуси, а не 26 і 28, як роблять більшість батьків. Вологість повітря варто обов’язково підтримувати в межах від 40 до 60 відсотків. І цих параметрів потрібно дотримуватись, бо якщо буде більше, є вірогідність виникнення алергічних захворювань. Тож, як бачите, причина не лише в екології, стресах тощо, а й у тому, що наші діти мало загартовуються.

    - Останнім часом дітки народжуються сильнішими?

    - На жаль, ні. Слід констатувати, що здоров’я дітей погіршилось з відомих усім причин. Вони народжуються слабшими, якщо брати до уваги порівняння з тими, які народилися на десять років раніше. Саме тому їм потрібен високий професіоналізм з боку медичного персоналу, і кваліфікація наших лікарів сприяє цьому. І якщо виявлено хоч якусь патологію чи навіть незначні відхилення від норми, то такі дітки миттєво зараховуються на облік. І я, як кардіолог, обов’язково обстежую малят. Спочатку, коли їм виповнився місяць, а потім - через кожних три місяці. Далі, якщо все нормально, один раз на рік - медичний огляд. У разі виявлення серйозного захворювання ставимо на облік, робимо відповідні медичні обстеження і направляємо на консультації до спеціалістів різного рівня.

    - Ірино Федорівно, чи допомагає виявляти різні захворювання планове обов’язкове обстеження школярів перед початком навчального року?

    - Так. Завдяки цьому останні півтора роки діти ідуть до лікаря. Ми обов’язково робимо кардіо-граму, а при необхідності - ультразвукову діагностику серця. Проте, якщо є необхідність - тоді ми направляємо на консультації. На жаль, випадків із патологіями стало більше. Але це пов’язано не з погіршенням здоров’я, а з покращанням діагностики. Медицина розвивається. Бо ще років десять тому УЗД серця робили лише в інститутах імені Амосова та Стражеска. Нині - майже скрізь функціонують ці апарати. До того ж у медицині є такий термін «випадкові знахідки», які виявляються саме на таких обстеженнях. Наприклад, пролапс мітрального клапана (ПМК) - один із найчастіших варіантів клапанної патології серця. Така
    патологія поширена у підлітків, яка трапляється тоді, коли дитина швидко росте, а внутрішні органи не встигають за змінами в організмі. Ця вада серця в більшості, коли дитина виростає, зникає, але залишається у групі ризику. Ось вони у нас - під особливим спостереженням. На сьогодні це найбільша група - майже 70 відсотків дітей. Наше завдання - за ними спостерігати. Раз на рік обов’язково робимо кардіограму серця, а потім дивимося, що там і як. Якщо перший ступінь захворювання, потім - другий, тоді замало буде дитячого кардіолога. Треба вирішувати питання кардинально.

    - Як сьогодні змінюється ситуація із тим, що батьки відмовляються від профілактичних щеплень?

    - Я, як і більшість моїх колег, за профілактичні щеплення. Ті смертельні випадки серед немовлят і школярів після вакцинації за останні кілька років посилили панічні настрої серед батьків. Через що вони почали відмовлятися від профілактичних щеплень. Завдання педіатрів - переконати мам і татусів у доцільності такої процедури. На жаль, у більшості трагічних випадків провину несуть батьки, які невчасно повідомили лікарів про хвороби малят, які мали місце ще за два дні до щеплень. Але, все ж таки батьків, які мислять раціонально, сьогодні значно більше. Нинішня ситуація із захворюванням кором у західних областях відкидає необхідність додатково пояснювати, наскільки це небезпечна хвороба з тяжкими наслідками. І слава Богу, поки вона ще не торкнулась Центральної та Східної України, зате ці випадки «освіжили пам’ять» багатьом, що своїх дітей потрібно захищати. Що стосується вакцини, яка спричинила занепокоєння серед батьків, то в нашій поліклініці її перевірено і вона має всі сертифікати. Ніколи не виникнуть проблеми, якщо дитина буде підготовленою і своєчасно оглянутою лікарем.

    - Ірино Федорівно, останніми роками змінилось ставлення батьків до народжування дитини?

    - Загалом так. Попри всі негаразди, діти народжувались і будуть народжуватися. Просто батьки почали більш усвідомлено ставитися до такої важливої події у їхньому житті. Вони стали більш обізнаними. Нам, лікарям, це приємно відзначити.

    Минулого року у нас народилося 62 малят, що, у порівнянні з 2010-м менше, тоді було 90 новонароджених. Хотілось би, щоб діток народжувалось більше і всі вони були здоровими.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото з архіву редакції

    Земля та майно. Актуальні питання

    Останнім часом на залізницях України потребують вирішення проблеми, пов’язані з оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки та об’єкти нерухомості. В процесі пошуку відповідей на окремі питання ми звернулись до судді Другої судової палати Вищого господарського суду України Ірини ХОДАКІВСЬКОЇ.

    ІЗ ДОСЬЄ

    ХОДАКІВСЬКА Ірина Полікарпівна. В системі судочинства України працює з 1987 року. Має значний досвід розгляду справ, що виникають у земельних спорах та транспортній галузі.

    - Ірино Полікарпівно, як суддя, яка має значну практику у вирішенні судових спорів як в земельних правовідносинах, так і у відносинах права власності та транспортній галузі, роз’ясніть, будь ласка, на підставі яких нормативно-правових актів та доказів у даний час залізницям можна захистити у суді право державної власності на земельні ділянки у смугах відведення, що належать господарствам залізниць?

    - Спочатку про те, що вперше посвідчення про права користування землекористувачів у Державних актах на право користування землею було встановлено статтею 10 Основ земельного законодавства СРСР і союзних республік, затвердженого Законом СРСР від 13.12.1968 року (далі - Основ) та у Земельному кодексі Української РСР від 08.07.1970 року.

    Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України.

    У даному випадку мова йде про земельні ділянки у смугах відведення залізниць.

    Наголошую, смуга відведення - це землі залізничного транспорту (стаття 68 Земельного Кодексу (ЗК - ред.) України), зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами і обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв’язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо.

    Закріплена Законом можливість перебування земель транспорту не тільки у державній, а і в інших формах власності не може бути реалізована щодо окремих земель. Так згідно зі статтями 83, 84 ЗК України у приватну власність не можуть бути передані землі під залізницями.

    Норми відводу земель для залізниць, якими встановлено ширину смуг земель, були затверджені та впроваджені в дію Постановою Держбуду СРСР від 19.12.1974 року №247 з 01.07.1975 (СП 468-74). Слід зазначити, що ці норми відводу земель не є охоронними зонами (стаття 112 Земельного кодексу України «Охоронні зони»), а є нормами, які дають можливість функціонувати залізничному транспорту. Оскільки нові норми законодавством України не розроблені та не затверджені, тому, відповідно, мають застосовуватись Норми відводу земель для залізниць СРСР, що впроваджені 1974 року.

    Землі залізничного транспорту, до яких відносяться смуги відведення, апріорі перебувають у користуванні підприємств залізничного транспорту в силу нормативних актів, тому застосування заборони використання земельних ділянок до встановлення їх меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на них тощо, в силу статті 125 Земельного кодексу України є неможливим. Як і неможливим є припинення з боку залізниці сплати земельного податку за користування земельними ділянками в смузі відведення. Зверну вашу увагу на те, що Статутом залізниць України встановлено наступне: землі в межах смуги відведення, крім використання за своїм прямим цільовим призначенням, можуть в окремих випадках використовуватися і для інших цілей. Так згідно зі статтею 12 Статуту залізниця має право приймати рішення про складування вантажів у смузі відведення за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності.

    - Чому під час вирішення господарськими і адміністративними судами земельних спорів про визнання права користування залізницями земельних ділянок у смузі відведення залізниці, наданих (виділених) до набрання чинності Основ, суди не застосовують законодавчі та нормативно-правові акти, що діяли на момент виділення (надання) залізниці (в основному в період 1910 - 1969 роки) земельних ділянок у смузі відведення?

    - Питання залізниці щодо захисту саме права на відповідні земельні ділянки (землі в смугах відведення для залізниць), яке виникло у залізниці до впровадження Основ та Земельного Кодексу УРСР 1970 р. (період 1910 - 1969 рр.), не містить відповіді про документально підтверджене таке право залізниці на зазначені землі і про те, якими нормативно-правовими актами (за період 1910 - 1969 рр.) пропонується керуватися.

    - Чи поширюються на земельні ділянки в смугах відведення залізниці (до прийняття Основ від 13.12.1968 року та Земельного Кодексу України від 08.07.1970 року), положення чинного земельного законодавства, зокрема, статті 123, 125, 126 Земельного Кодексу України, якими врегульовано порядок надання особам в користування земельних ділянок на підставі рішення органу місцевого самоврядування та посвідчення прав користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою? Якщо так, то якими нормами права це встановлено?

    - Право землекористування посвідчується Державним актом на право користування землею, що було задекларовано Основами земельного законодавства СРСР і союзних республік, затвердженими Законом СРСР від 13.12.1968 року та Земельним кодексом України в редакції від 08.07.1970 року.

    Таким чином, за умови відсутності документального офор-млення права користування земельними ділянками в смугах відведення залізниці, таке право має бути оформлено у відповідності із статтями 123, 126 чинного Земельного кодексу України.

    При цьому слід зазначити, що судовий орган не може перебирати на себе функції органів самоврядування, в зв’язку з чим вирішення питання щодо надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється лише на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

    - Якою є правомірність сплати земельного податку у разі відсутності у залізниці на земельну ділянку в смузі відведення Державного акту на право постійного користування землею, якою залізниця в дійсності не володіє і не користується ?

    - Відповідно до пункту 286.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а не Державний акт на право постійного користування землею.

    Впродовж даного часу судами касаційної інстанції господарського та адміністративного судочинства сформовано сталу судову практику щодо відмови залізницям у задоволенні позовів про визнання права користування на земельну ділянку в смузі відведення залізниць чи у скасуванні рішення органу місцевого самоврядування про відчуження (передавання) земельної ділянки, якою раніше користувалась залізниця без правовстановлюючих документів, що зазначені в статтях 123,126 ЗК України.

    - Ірино Полікарпівно, на якій стадії судочинства (апеляція, касація) слід припиняти залізниці оскарження рішення суду першої інстанції, яким відмовлено залізниці у задоволенні позову про визнання права користування на земельну ділянку в смузі відведення залізниць чи у скасуванні рішення органу місцевого самоврядування про відчуження (передачу) земельної ділянки, якою раніше користувалась залізниця без правовстановлюючих документів, що зазначені в статтях 123,126 ЗК України?

    - Залізниці слід оскаржувати такі судові рішення в судах всіх інстанцій. Це має відбуватися з метою формування єдиної судової практики.

    - Ірино Полікарпівно, актуальним питанням для залізниці є оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна. Особливі складнощі виникають стосовно майна, яке збудоване до 1992 року. Чи існує спосіб захисту залізниці при пред’явленні позовів про визнання права власності?

    - Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.05.2002 року із змінами і доповненнями, встановлено, що обов’язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

    Залізницю створено згідно із Законом України «Про залізничний транспорт». Вона заснована на державній власності і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (орган управління майном) та підпорядкована Державній адміністрації залізничного транспорту України. Майно залізниці становлять виробничі і невиробничі фонди, а також цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.

    Оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, які підтверджують право власності на об’єкти нерухомого майна. Перелік відповідних документів наведено у додатку 1 до Тимчасового положення, в тому числі, за рішенням суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

    У разі, якщо будівництво нерухомого майна здійснено та введено в експлуатацію в 1950 - 1968 роки, втрата правовстановлюючих документів на нерухоме майно не дає змоги зареєструвати спірне майно як державну власність, в таких випадках стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає спосіб захисту - визнання права. Стаття 392 Цивільного кодексу України надає право власнику майна пред’явити позов про визнання його права власності не лише у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, але й у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

    Одночасно наразі відомо багато справ, закінчених провадженням на стадії Верховного Суду України щодо відмови залізниці в позові про визнання права власності за тих підстав, що відповідач, не оспорюючи право державної власності на об’єкт нерухомості, відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва в зв’язку з ненаданням залізницею відповідачу всіх необхідних документів для оформлення такого права. Стаття 33 Цивільного процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладає на сторони. Отже, вважаємо, що для вирішення даної ситуації необхідно внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, що стосуються порядку оформлення права власності за відсутності повного пакету документів з об’єктивних причин.

    Начальник юридичної служби Південно-Західної залізниці Олена КЛИМ’ЮК, Фото Віталія Носача

    Одиннадцатый чемпионат Европы по футболу. Бельгия - Голландия. 2000-й

    (Продолжение. Начало в №47, 48, 49 за 2011 р., №3, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17 , 18 за 2012 р.)

    Группа 6. Результативность матчей этой группы била все рекорды. Счета 9:0, 8:0, 7:0, 6:0, 5:0… Именно здесь произошла едва ли не самая громкая сенсация отборочного раунда - сборная Испании проиграла киприотам. Хавьера Клементе, который семь лет возглавлял испанцев, тут же отправили в отставку. На его место пришел Хосе-Антонио Камачо. Под его началом испанцы одержали семь побед, забили 39 голов, а пропустили всего два. Достойной конкуренции фавориту составить никто не смог. На удивление слабо сыграла команда Австрии: проигрыши 0:9 испанцам и 0:5 израильтянам были из разряда необъяснимых и неожиданных.

    Группа 7. Сборные Румынии и Португалии были здесь вне конкуренции. Словаки и венгры остались далеко позади. Им даже не помогла сенсационная ничья португальцев в Азербайджане, где пиренейцы смогли отыграться только на 90-й минуте.

    Группа 8. Напряженная борьба трех примерно равных по силе команд завершилась победой Югославии, которая как раз в то время подверглась НАТОвским бомбардировкам. Решающий и определяющий матч в группе по воле судьбы стал последним - хорваты принимали «югов». «Бронзового» призера чемпионата мира 1998 г. устраивала только победа, но югославы смогли «зацепиться» за ничью (хоть сделать это было и сложно, ведь весь второй тайм «юги» играли в меньшинстве). В итоге, второе место заняла сборная Ирландии, сумевшая опередить хорватов по набранным очкам.

    Группа 9. Под руководством Йозефа Хованеца финалист чемпионата Европы 1996 г. - сборная Чехии - выиграла все матчи группы. Показав стопроцентный результат, чехи повторили рекорд французов в квалификации 1992 г. Однако «галлы» тогда выиграли восемь матчей, а чехи - десять. Путевку в Бельгию и Голландию команда обеспечила себе самой первой. Вторую строчку заняли шотландцы. В предпоследнем матче группы «горцы» в перенесенной из-за косовского кризиса игре взяли верх над боснийцами, после чего шотландцы «де-юре» оформили свое участие в «стыковых» матчах.

    Теперь подробнее. По сумме встреч 109-го и 110-го британского супердерби между шотландцами и англичанами путевка в финальную часть чемпионата Европы досталась подопечным Кевина Кигана. Определяющей стала победа в Глазго в два мяча. В Англии хозяева проиграли шотландцам - 0:1 (впервые с 1981 г.), но этот результат катастрофическим не стал.

    Безусловным фаворитом пары Словения - Украина считалась команда под управлением Йожефа Сабо. Но неожиданно для всех скромные словенцы выбили «желто-синих» из турнира. В Любляне счет открыли гости: на 33-й минуте Андрей Шевченко отличился после выверенной передачи Сергея Кандаурова. Однако во втором тайме подопечные Сречко Катанеца не только отыгрались, но и смогли победить. Сначала Златко Захович сравнял счет. А в самом конце встречи Миленко Ачимович забил гол с 50-ти метров! Вратарь украинцев Александр Шовковский вышел за пределы штрафной площади и неудачно выбил мяч в поле - Ачимович подхватил «снаряд» и тут же отправил его в ворота.

    Ответный матч в Киеве проходил в тяжелых погодных условиях: снег и шквалистый холодный ветер ноября помешал украинцам продемонстрировать свои лучшие качества. Тем не менее, на 65-й минуте Сергей Ребров точным ударом с пенальти вывел нашу команду вперед. Победа с минимальным счетом устраивала подопечных Сабо. Но десять минут спустя словенцы смогли отыграться. После удачного розыгрыша штрафного отличился Павлин.

    Измученный землетрясениями турецкий народ получил подарок в виде победы их сборной над ирландцами. В Дублине турки вчистую проигрывали матч, но смогли добыть гостевую ничью благодаря везению. В Бурсе ирландцы играли без четырех игроков «основы», что и предопределило отрицательный для нее исход.

    ФИНАЛЬНЫЙ ТУРНИР

    Жеребьевка финального турнира состоялась в воскресенье, 12 декабря 1999 г., в Брюсселе. Процедуру «рассеивания» команд проводили Поль Ван Химст и Йохан Неескенс. Изначально планировалось, что Голландию будет представлять Йохан Кройфф, но он в Бельгию не приехал. В зале почетных гостей находился Виктор Понедельник - автор «золотого» гола финального матча 1960 г.

    Финальный турнир едва не начался со скандала. Косовские албанцы подали в бельгийский суд иск с требованием от ООН снять сборную Югославии с турнира. «Косоварам» было отказано. Тогда албанцы потребовали, чтобы им заплатили 3 миллиона долларов, которые должна была получить федерация футбола Югославии за участие в ЕВРО-2000. Но и здесь албанцы просчитались.

    Группа А. По составу участников именно ее назвали «группой смерти». И хотя весьма претенциозно, но совершенно не безосновательно - по итогам матчей «за бортом» турнира остались сильные команды Англии и ФРГ. Возрастные немцы едва смогли свести стартовый матч с румынами к ничьей (1:1). А британцы и того больше - проиграли португальцам, хотя и вели по ходу матча в два мяча. Но «европейские бразильцы» (так называли португальцев) забили в ответ три гола. Каждый из них был очень красив, однако особенно запомнился точный удар с 30-ти метров Луиша Фигу.

    Во втором туре англичане и немцы сыграли между собой. Перед матчем служба безопасности опасалась погромов болельщиков, зная буйный нрав как одних, так и других, и это было неудивительно. Но фанаты как раз проблем не создали и настроения простым болельщикам не испортили. А вот команды расстроили, прежде всего, малоинтересной игрой. Немцы выглядели бледно; англичане же решили исход поединка в свою пользу благодаря единственному голу Алана Ширера, забитому головой. Португальцы выиграли и вторую игру: уже в добавленное арбитром время румынам забил удачливый полузащитник «Коштинья» (Франсишку Жозе Родригеш да Кошта).

    (Продолжение следует)

    Анатолий ЧЕБОТАРЁВ

    Змагання з плавання

    Непересічна подія відбулася нещодавно у м. Козятин. Вперше за багато років у плавальному басейні «Дельфін» пройшла першість серед працівників залізничних підприємств Козятинського залізничного вузла з плавання.

    Означений захід було організовано за ініціативи Козятинського територіального профспілкового комітету. У змаганнях брали участь понад сорок учасників. Між собою окремо змагалися чоловіки, жінки, а потім серед команд було проведено естафету. Перемогу святкувала команда вагонного депо, друге місце посіла команда локомотивного депо, третє - за командою дирекції.

    Переможцям та призерам змагань було вручено дипломи та медалі, командам - кубки. Організатори, учасники та численні вболівальники отримали масу задоволення від проведеного заходу та величезний заряд бадьорості і гарного настрою.

    Текст надано прес-центром Козятинського теркому

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05