РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 7 (2 березня 2012)
  • Випуск №7 2 березня 2012
    Зміст
    1. Працьовитих людей на залізниці багато (Валентина КОЛЯДА)
    2. Олексій КРИВОПІШИН: «Майбутнє залізниці залежить від витримки, наполегливості, завзятості та працездатності кожного з нас»
    3. Анатолій ФУРСА: «Соціально-економічні пільги та гарантії збережено»
    4. Мінімум витрат, максимум користі (Анатолій РОМАНОВ)
    5. Леся ДРОФА: «Я вважаю, що Бог мене любить. Бо дав мені гарну долю і можливість рости в кар’єрі» (Валентина КОЛЯДА)
    6. Бердичів. Місто-музей (Валентина КОЛЯДА, Віталій НОСАЧ)
    7. «Фрам» - корабель, що застиг у вічності (Лідія ЛЕЛЕЧЕНКО)
    8. Восьмой чемпионат Европы по футболу. ФРГ. 1988-й.
    9. За олімпійським принципом (Никифор ЛИСИЦЯ)

    Працьовитих людей на залізниці багато

    Ст. Бердичів - важливий залізничний вузол у напрямку на Житомир, Шепетівку, Козятин. За основним призначенням і характером роботи станція є вантажною ІІ класу. До неї відноситься ст. Бердичів-Житомирський. Колектив виконує операції з пропуску вантажних і пасажирських поїздів, обробку збірних, «кутових» вагонопотоків. Формує прямі поїзди на ст. Житомир. Співпрацює з багатьма підприємствами міста, країни та закордонними клієнтами, користуючись електронним документообігом. У штаті - 102 спеціалісти.

    Якщо ж зробити ліричний відступ, то це одна з тих невеличких коралів, що складають намисто столичної магістралі. Та перлинка, що відблискує гранями старовини, (зала вокзалу 1871 р.), акуратністю самої будівлі, мерехтить робочим процесом, що спалахує то на пероні, то на вантажних коліях. Скромна та витончена, прославлена людьми і така, що має свою родзинку. Такою нам задалася станція при ближчому знайомстві. А нашим співрозмовником та гідом був заступник начальника станції Павло ФАРОВИЧ (на фото). Молодий, енергійний, того дня він майже весь день приділив нам, звичайно, не забуваючи і про виконання своїх обов’язків. Знайомив нас із роботою станції, вокзалу. З людьми, про яких, за словами Павла Юрійовича, варто писати. Про яких цікаво читати. Багато розумних ідей виникає, звичайно, і в кабінетах. Та ось рядовий, так би мовити, сигналіст чи складач поїздів, машиніст чи черговий - це той гвинтик, який, без зайвої патетики, тримає велике коліщатко. Це ті люди, про яких пише і писатиме «Рабочее слово». Чекайте, і ми з вами зустрінемось!

    Павло Фарович працює на цій посаді лише рік, як він каже, з хвостиком. Розповідає, як починав сигналістом, складачем поїздів, черговим по станції. Саме такі кар’єрні щаблі і є однією з головних умов роботи на залізниці. І не дивно, що випускники вузів, які мріють працювати на магістралі, не одразу потрапляють в кабінетні крісла, а одягають спецівки і …

    Приємно дивує, що таких людей сьогодні багато. Молодь йде на залізницю. У таких невеличких містах, як Бердичів, взагалі потрапити працювати сюди не так і легко, адже на відміну від приватних фірм, саме залізниця на сьогодні гарантує роботу. Павло Юрійович розповідає про своїх наставників, про те, що керівництво міста завжди вітає та підтримує залізничників, як і, цілком зрозуміло, керівництво дирекції. В його очах, а головне, у думках - оптимізм, він впевнений та водночас, здається, вміє йти на компроміс. А ще кажуть, що сучасна молодь інфантильна та безініціативна. Ні, вона не така! Так, можливо, по-діловому трохи агресивна, з точки зору здолання перешкод на шляху до обраних цілей, але знає чого від життя хоче. Можливо, не розпиляється на дрібниці, відзначає головне. І працює. І на станції Бердичів, і в інших маленьких чи великих підрозділах Південно-Західної залізниці.

    Фото Віталія НОСАЧА

    Валентина КОЛЯДА

    Олексій КРИВОПІШИН: «Майбутнє залізниці залежить від витримки, наполегливості, завзятості та працездатності кожного з нас»

    Звіт адміністрації Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» щодо виконання у 2011 р. зобов’язань колективного договору залізниці на 2001 - 2005 рр., пролонгованого на 2006 - 2015 рр.

    Працюючи в складних умовах затяжної фінансово-економічної кризи та в період активної підготовки до реформування галузі, лише завдяки злагодженій роботі колективів залізниця забезпечила в повному обсязі перевезення вантажів та пасажирів при дотримані вимог безпеки руху і виконала поставлені перед нею планові завдання з основних об’ємних та якісних показників роботи, а за деякими з них значно перевищила рівень 2010 р.

    ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

    За підсумками роботи підрозділів залізниці, які були спрямовані на забезпечення потреб держави у перевезеннях вантажів та пасажирів, слід відзначати наступне, вдаючись до цифр та статистики.

    Річний план загального обсягу відправлення вантажів за 2011 р. залізниця виконала на 116,6%.

    Навантаження за родами вантажів виконане на 109,2%, а перевантаження склало 2922 тис. тонн.

    Відправлення вантажів до рівня минулого року виконано на 119,2%, або більше ніж на 5,6 млн. тонн.

    Значно покращено у 2011 році по залізниці (на 22,8%) експлуатаційну роботу з вивантаження вагонів проти рівня 2010 р. У середньому за добу по залізниці вивантажувалось 1213 вагонів, що на 22% або на 225 вагонів більше минулого до звіту року.

    У минулому році перевезено 119834 тис. тонн вантажів при плані 112380 тис. тонн, або на 6,6% вище плану. До рівня минулого року відбулося зростання обсягів перевезень на 14,9 млн. тонн або на 14,2%.

    Вантажообіг залізницею виконано на 102,1% до плану та збільшено до рівня минулого року на 8,3%. Він склав 45946,4 млн. ткм.

    Пасажирообіг залізницею виконано на 102,2%. Перевезено пасажирів 152501 тис. чол., що вище плану на 0,9% та звіту минулого року на 0,3% або на 456,5 тис. чол.

    За 2011 рік по залізниці проведено 85222 вантажних поїздів, що більше минулого року на 9219 одиниць. Одночасно на залізниці проведено майже 42 тисячі важковагових поїздів, в яких перевезено 47,8 млн. тонн вантажу.

    Для виконання планових обсягів з перевезення вантажів і пасажирів керівництвом залізниці вживалися заходи щодо підвищення професійного рівня працівників залізниці.

    У 2011 році на залізниці створено 262 нових робочих місця.

    ОПЛАТА ПРАЦІ, РОБОЧИЙ ЧАС

    І ЧАС ВІДПОЧИНКУ

    Середньооблікова чисельність працівників залізниці за 2011 рік становить 64561 чол., що менше плану на 609 чол. та звіту 2010 року - на 48 чол. у зв’язку з приведенням протягом року чисельності до фактично виконуваних обсягів робіт.

    Середньомісячна заробітна плата працівників по залізниці при плані 3204 грн. склала 3312 грн., тобто більше плану на 108 грн. або на 3,4%.

    По відношенню до звіту 2010 року середньомісячна зарплата зросла на 452 грн. або майже на 16%.

    До того ж збільшився відсоток щомісячної премії, яка виплачувалась працівникам за виконання виробничих показників. Так в середньому по залізниці цей показник становить 15,7% або 274 грн.) проти 12% (185 грн.) у 2010 році.

    З червня 2011 року на залізниці впроваджено нове Положення про одноразове заохочення (преміювання) за виконання особливо важливих завдань та заохочення (преміювання), не пов’язане з виробничою діяльністю (до ювілейних дат та інше). Це дало змогу значно розширити можливості стимулювання працівників за сумлінну працю.

    Продуктивність праці по залізниці склала 1605 тис. приведених т-км на одного працівника, що вище запланованого рівня на 5,5%. До звіту 2010 р. продуктивність праці збільшено на 6,6% за рахунок зростання обсягу перевезень.

    Підсумовуючи зобов’язання адміністрації щодо стимулювання працюючих, відзначення окремих працівників, які досягли вагомих успіхів у роботі, слід наголосити, що у 2011 році за сумлінну працю на залізничному транспорті протягом року нагороджено державними, галузевими та дорожніми нагородами 995 працівників.

    ПОЛІПШЕННЯ УМОВ

    І ОХОРОНИ ПРАЦІ

    За 2011 рік відповідно до наказу №1-Н виконано 34 заходи плану впровадження нової техніки і прогресивних технологій на суму 6,35 млн. грн. Здійснення цих заходів дозволило отримати економічний ефект на суму 1,7 млн. грн., покращити перевізний процес, забезпечити безпеку руху поїздів, удосконалити технологію ремонту рухомого складу, підвищити надійність роботи приладів, поліпшити умови праці.

    З метою підготовки залізниці до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та впровадження прискореного руху пасажирських поїздів на напрямках Київ - Полтава - Донецьк, Київ - Коростень - Здолбунів - Львів закінчуються роботи з модернізації залізничної інфраструктури.

    У 2011 році виконано модернізацію колії на 197 км, посилений капітальний ремонт колії - на 72 км, капітальний ремонт колії - на 113 км, середній ремонт колії - на 314 км, комплексно-оздоровчий ремонт колії - на 151 км.

    Відкрито автомобільний рух по залізнично-автомобільному мостовому переходу з правого на лівий берег Дніпра.

    Електрифіковано дільницю Фастів - Житомир.

    Спільно з Київською міською державною адміністрацією відкрито рух міської електрички залізничним кільцем столиці.

    Призначено курсування електропоїзда підвищеного комфорту сполученням Київ - Житомир.

    Впроваджено новий потужний комплекс АС Клієнт УЗ, який забезпечує якісний та спрощений електронний документообіг між клієнтом і залізницею.

    Загалом, аналізуючи фінансовий бік зобов’язань адміністрації, слід зазначити, що при плані капітальних вкладень в 2011 році 3052 млн. грн. освоєно 3685 млн. грн., або 120,8%.

    Введено в експлуатацію з капітального будівництва основні фонди, у тому числі:

    - електрифікація дільниці Фастів - Житомир;

    - відновлення двоколійних вставок при розмежуванні вантажного та пасажирського ходу на дільниці Коростень - Шепетівка;

    - реконструкція вокзального комплексу на станції Жмеринка, де введено в експлуатацію дві пасажирські платформи, проведено благоустрій привокзальної площі з будівництвом пандусів та підпірних стін, оздоблено фасад, реконструйовано овальну залу «Імператор» та дві зали очікування;

    - реконструкція вокзального комплексу на станції Козятин, у результатів чого введено в експлуатацію три пасажирських платформ, проведено благоустрій привокзальної площі, оздоблено фасад, реконструйовано залу очікування;

    - капітальний ремонт 10 електропоїздів, які в жовтні почали курсувати в якості міської електрички по Північному кільцю столиці;

    - технологічний комплекс з обслуговування пасажирів ст. Фастів;

    - зарежимлення приміських платформ східного напрямку на станції Київ-Пасажирський;

    - введення в експлуатацію об’єктів інфраструктури до впровадження швидкісного руху.

    Крім того, придбано два рейкові автобуси та одна рейкозварювальна машина на комбінованому ходу. Модернізовано 64 одиниці рухомого складу.

    Придбано механізмів та обладнання, у т.ч. козлові крани, обладнання для колісних цехів, вантажні автомобілі, а також електро-, пневмоінструмент та інші засоби малої механізації.

    Аналізуючи результати роботи щодо забезпечення безпеки руху поїздів та автотранспорту, слід зазначити, що за 12 місяців 2011 року допущено 152 транспортні події, у тому числі 6 серйозних інцидентів, 94 інциденти, 52 порушення у поїзній і маневровій роботі.

    За цей же період у 2010 році було допущено 172 транспортні події: 3 серйозних інциденти, 99 інцидентів, 70 порушень.

    Планом комплексних заходів поліпшення умов праці, попередження виробничого травматизму на виробництві в 2011 році було заплановано освоїти 34,5 млн. грн., у цілому ж фактичні витрати на покращення стану охорони праці склали 53,9 млн. грн. (+56%).

    ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я І

    МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

    Мережа медичних закладів для охорони здоров’я залізничників представлена 17 медичними закладами: 2 дорожні лікарні в м. Києві, 4 відділкові, 6 вузлових, 2 лінійні, 2 вузлові поліклініки, дорожня станція переливання крові. Загальний ліжковий фонд медичних закладів - 1800 ліжок.

    У 2011 році залізницею виділені кошти для дооснащення лікарсько-експертних комісій (ЛЕК), 14 закладів отримали необхідне сучасне обладнання на загальну суму 2,6 млн. грн. Додаткове оснащення апаратурою, підготовка медичних кадрів протягом 2011 року дала можливість відновити роботу лікарсько-експертних комісій у вузлових поліклініках станцій Житомир та Бахмач.

    У минулому році комісіями ЛЕК медичних закладів оглянуто 65733 працівники залізничного транспорту.

    РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ

    ГАРАНТІЙ, ПІЛЬГ ТА КОМПЕНСАЦІЙ

    Як завжди, якщо підбивати підсумки виконання зобов’язань адміністрації щодо реалізації соціальних гарантій, слід розпочинати з основного, а саме з будівництва житла. У 2011 року введено в експлуатацію першу секцію будинку (45 квартир) для працівників Козятинського залізничного вузла й триває будівництво ще 45 квартир другої секції. Продовжується будівництво житлового будинку для залізничників у м. Коростень.

    Продовжувалася робота з реконструкції корпусів МЦРЗ «Хмільник», об’єктів ДОТ «Променистий» м. Євпаторія, пансіонату «Світязянка» м. Трускавець, ДФСК «Локомотив», інших оздоровчих комплексів.

    З червня 2011 на залізниці проводиться відшкодування 50% страхових внесків працівникам залізниці на добровільне медичне страхування (за програмами добровільного медичного страхування страхових компаній, з якими у залізниці є договірні відносини).

    Надавалась всебічна допомога сім’ям залізничників в організації ритуалу поховання та одноразова допомога в розмірі 3-х посадових окладів померлого, а також працівникам залізниці у розмірі двох мінімальних заробітних плат у разі смерті його рідних по крові та по шлюбу.

    Надавались соціальні пільги сім’ям із дітьми та працюючим жінкам при народженні дитини відповідно до чинного законодавства та додатково надавалась матеріальна допомога працівникам залізниці в розмірах трьох середньомісячних заробітків, при вступі у шлюб виплачувалася матеріальна допомога в розмірі посадового окладу.

    Для подальшого проведення заходів соціальної політики та підтримки досягнутого рівня соціальної захищеності працівників і членів їхніх сімей, ветеранів залізниці, наше завдання - надалі розвивати прогресивні технології в транспортуванні вантажів, нарощувати обсяги перевезень, вдосконалювати автоматизацію процесів вантажних і пасажирських перевезень, сприяти розвитку транзитного потенціалу нашої держави. Разом ми можемо поліпшувати економічні показники, якість обслуговування пасажирів та вантажовідправників, покращувати сервіс на вокзалах та у поїздах.

    Майбутнє залізниці залежить від витримки, наполегливості, завзятості та працездатності кожного з нас.


    Анатолій ФУРСА: «Соціально-економічні пільги та гарантії збережено»

    Звіт Дорпрофсожу про виконання у 2011 р. зобов'язань колективного договору залізниці на 2001 - 2005 рр., пролонгованого на 2006 - 2015 рр.

    У минулому році Дорпрофсож виконував прийняті на себе в колективному договорі зобов’язання та здійснював відповідно до законодавства контроль за виконанням адміністрацією норм цього договору.

    На забезпечення пільг і гарантій, внесених у колективний договір залізниці, в минулому році витрачено 769,9 млн. грн., що на 55,4 млн. грн. більше, ніж у 2010 р.

    Дорпрофсож системно здійснював громадський контроль за виконанням адміністрацією зобов’язань з питань оплати робочого часу, надання відпочинку, забезпечення зайнятості, створення безпечних і безаварійних умов праці, надання соціально-економічних пільг і гарантій усім категоріям залізничників.

    У 2011 р. перевірено справ з дотриманням законодавства про працю на 164 підприємствах, в організаціях та установах. Повернуто різним категоріям залізничників, членам профспілки 3874,841 тис. грн., які були незаконно утримані чи недоплачені. За порушення трудових прав працівників притягнуто до дисциплінарної відповідальності 12 посадових осіб. Також на вимогу правових інспекторів праці відмінено 77 наказів про незаконне притягнення членів профспілки до дисциплінарної відповідальності.

    У 2011 р. президією Дорожнього комітету профспілки розглядалися питання щодо дотримання адміністрацією норм трудового законодавства, галузевих угод та колективних договорів.

    Увагу було приділено важливим темам. А саме:


    • підсумкам роботи правової інспекції праці Дорпрофсожу у 2010 р.;

    • погодженню норм допоміжного часу, підготовчо-заключних дій і регламентованих технологічних перерв для локомотивних бригад моторвагонних депо і локомотивних бригад локомотивного господарства на термін дії графіка руху поїздів на 2011 - 2012 рр.;

    • дотриманню в структурних підрозділах відокремленого підрозділу галузева пасажирська служба ДТГО «Південно-Західна залізниця» норм законодавства про працю при забезпеченні трудової дисципліни.

    За результатами перевірки структурних підрозділів галузевої пасажирської служби щодо дотримання адміністрацією норм законодавства про працю при забезпеченні трудової дисципліни були прийняті рішення про відміну кількох незаконних наказів про притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності.

    Захищено трудові права працівників (понад 90 чол.) будівельно-монтажного поїзда №650 ст. Коростень при проведенні реорганізації структури галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд в частині збереження раніше укладених з цими працівниками трудових договорів. З метою дотримання трудових прав працівників, штатні посади яких скорочуються, строк реорганізації перенесено на один місяць пізніше. Дорожнім комітетом профспілки здійснювалось, шляхом участі в роботі створеної адміністрацією відповідної робочої групи, правове супроводження реорганізації служб залізниці, змін в їх структурі (служби колійного господарства, будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд тощо).

    Середньомісячна заробітна плата у порівнянні з 2010 р. зросла на 15,8% і склала 3311,86 грн., що на 9,2% нижче рівня, передбаченого галузевою угодою і дорожнім колективним договором.

    У той же час показник підвищення заробітної плати в порівнянні з 2010 р. склав у підрозділах служб пасажирського господарства - 11,5%, воєнізованої охорони - 13,2%, вагонного господарства - 13,9%, дирекціях залізничних перевезень: Київської - 14,5%, Жмеринської - 14,6 %.

    На жаль, рівень середньої заробітної плати працівників основних професій з поточного утримання колії нашої залізниці продовжує залишатися найнижчим серед залізниць України.

    По залізниці середньомісячний розмір премії за виконання основних показників роботи, як складової частини заробітної плати, склав 15,7% відносно основної заробітної плати, що на 3,7% більше рівня 2010 р. У ряді підрозділів цей показник значно нижче від середнього по залізниці і склав у інформаційно-обчислювальному центрі - 10,6%; дирекціях залізничних перевезень: Козятинській - 11,8%; Київській - 12,1%; Жмеринській - 12,3%; Конотопській - 12,4%; у підрозділах галузевих служб сигналізації та зв’язку і електропостачання - 12,8%, служби вагонного господарства - 13,4%.

    Конструктивна співпраця профкомів і адміністрації підрозділів залізниці в минулому році дозволила у 102 випадках усунути факти порушення норм робочого часу і часу відпочинку в структурних підрозділах галузевих пасажирської служби та служби колії тощо.

    Правова інспекція праці продовжувала виконувати повноваження щодо захисту трудових прав працівників. На адресу адміністрацій за звітний період направлено 174 подання. У минулому році правовою інспекцією виявлено 843 випадки порушень законодавства і норм колективних договорів.

    Працівникам залізниці надано 2391 консультацію з питань трудового законодавства та колективного договору.

    Були захищені трудові права 8482 працівників, розглянуто 266 індивідуальних і колективних письмових звернень.

    У звітному 2011 р. для вирішення проблем з охорони праці та покращення умов праці та побуту залізничників витрачено 53875 тис. грн., у тому числі на атестацію робочих місць за умовами праці - 732,4 тис. грн., на забезпечення спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами захисту - 15920,3 тис. грн., на усунення впливу небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях - 786,6 тис. грн.

    У середньому на одного працівника витрати з охорони праці склали 834,5 грн., що на 8,9% більше, ніж у 2010 р. У той же час значно нижче середнього рівня ці витрати мають місце в дирекціях залізничних перевезень: Жмеринській - 182,1 грн., Коростенській - 182,2 грн., Конотопській - 222,4 грн., підрозділах галузевих служб сигналізації та зв’язку - 583,4 грн., будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд - 525,7 грн., у підрозділах воєнізованої охорони - 493 грн.

    Технічними інспекторами праці у 2011 р. проведено перевірки з питань охорони праці на 103 підконтрольних підприємствах і структурних підрозділах проти 71 перевірки у 2010 р. Охоплення перевірками підприємств і підрозділів збільшилось з 26% до 41%. Збільшилась і кількість виявлених порушень з 173 до 251. Керівникам направлено 47 подань. У 15-ти випадках за поданням технічної інспекції праці призупинялась робота машин і механізмів, що майже вдвічі більше, ніж у 2010 р.

    У 2011 р. на залізниці в 17 випадках виробничого травматизму, при 16 випадках у 2010 р., було травмовано 17 працівників, у т.ч. два випадки закінчились смертельним наслідком.

    У профспілкових організаціях Дорпрофсожу продовжує діяти система страхування членів профспілки залізничників і транспортних будівельників від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом. Загалом у минулому році за 17 страховими випадками виплачено 82 тис. грн.

    За результатами розслідування нещасних випадків за наполяганням технічної інспекції праці Дорпрофсожу з п’яти потерпілих знято безпідставне звинувачення.

    На засіданнях дорожнього, територіальних, об’єднаних комітетів профспілки підготовлено і розглянуто 21 питання з охорони праці. За результатами розгляду прийнято відповідні постанови.

    Аналіз причин травматизму показує, що більшість нещасних випадків із загальної кількості сталися з причин, які не потребують значних матеріальних витрат. Порушення працівниками трудової та виробничої дисципліни, невиконання вимог інструкцій з охорони праці, порушення вимог безпеки праці, невикористання засобів індивідуального захисту - саме це є основними причинами нещасних випадків. Такий стан свідчить про недоліки в профілактиці виробничого травматизму, невиконання посадових нормативів участі в роботі з охорони праці керівниками підрозділів залізниці.

    Технічна інспекція праці та представники профкомів з охорони праці брали участь у проведенні акції 23 червня 2011 р. під гаслом «Головне - безпека» у рамках участі профспілки у Міжнародному дні єдиних дій залізничників Міжнародної федерації транспортників. Головну увагу при проведенні акції приділялось створенню безпечних умов праці, забезпеченню працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, стану виробничого травматизму, заходам щодо попередження нещасних випадків на виробництві, атестації робочих місць за умовами праці та ін.

    Виконуючи зобов’язання колективного договору щодо оздоровлення залізничників та членів їхніх сімей завдяки взаємодії з адміністрацією залізниці, минулого року було оздоровлено за путівками профспілкових комітетів 14,2 тис. працівників залізниці та членів їх сімей. За минулий 2011 р. на виплату допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (перші п’ять днів) столична магістраль витратила 38181 тис. грн., що на 5,6 млн. менше, ніж у 2010 р.

    Суттєву роль у вирішенні питань забезпечення здоров’я працівників залізниці відіграє МЦРЗ «Хмільник», в якому на пільгових умовах у 2011 р. пролікувалося 2286 залізничників. Ще 655 працівників залізниці отримали санаторно-курортне лікування в санаторіях м. Трускавця, Моршина, Конча-Заспи та Закарпаття. За ініціативи колективу пансіонату, при підтримці Дорпрофсожу та керівництва залізниці в пансіонаті «Променистий» у минулому році за рахунок збільшення кількості заїздів оздоровлено 4697 чол., що майже на 1,5 тис. більше, ніж у попередні роки. У літній оздоровчий сезон успішно працювали бази відпочинку підрозділів залізниці «Остер», «Пролісок», «Молочне», «Лісна» та інші, де оздоровлено 2950 залізничників та членів їх родин.

    Згідно з п. 3.10 дорожнього колективного договору працівники залізниці отримали матеріальну допомогу на оздоровлення на загальну суму 76968,6 тис. грн.

    Улітку функціонували три дитячі оздоровчі табори у Жмеринській і Конотопській дирекціях та в пансіонаті «Променистий», в яких відпочили 3696 дітей залізничників, у тому числі, в дитячому оздоровчому таборі «Променистий» м. Євпаторія 1881 дитина, в дитячих оздоровчих таборах «Дубки» 912 дітей та «Зорька» 903 дитини. Впродовж літнього оздоровчого сезону 2011 р. всього оздоровлено 6,5 тис. дітей працівників залізниці.

    Для проведення новорічних та різдвяних свят згідно зі спільною постановою керівництва залізниці і Дорпрофсожу було придбано 30 тис. новорічних подарунків. На новорічних дитячих святах в театральних закладах Києва побувало 6,2 тис. дітей залізничників. Завдяки діючій нормі дорожнього колективного договору перевезення дітей на святкові заходи було здійснено безкоштовно. Профспілковими працівниками і активом дорожньої профорганізації було проведено роботу щодо супроводу дітей до Києва та зворотньо на новорічні вистави.

    При медичних закладах залізниці створено 13 лікарсько-експертних комісій, що проводять медичні огляди 32 тис. працівників, роботу яких пов’язано з безпекою руху на транспорті. Витрати на проведення обов’язкових медичних оглядів у минулому році склали 13945,2 тис. грн. Медичним закладам у 2011 р. надано фінансової допомоги на суму 12595,0 тис. грн. Додатково на медичне страхування працівників та пенсіонерів залізниці направлено 14923 тис. грн.

    Протягом 2011 р. Дорпрофсож спільно з адміністрацією брав активну участь у підготовці та проведенні змагань серед трудових колективів залізниці з різних видів спорту. В червні 2011 р. в м. Коростень проведено фінальні змагання ХІІІ Спартакіади серед працівників залізниці. Загальна сума витрат лише на проведення змагань дорожнього рівня становила 166,4 тис. грн. Загалом фінансова допомога спортивним закладам склала 4420,0 тис. грн.

    У 2011 р. проводилася робота щодо збереження матеріально-технічної бази спортивних об’єктів залізниці. Завершується реконструкція стадіону «Локомотив» у м. Києві, що дозволить покращити умови для занять фізичною культурою та спортом.

    Дорпрофсож вважає, що вдосконалення соціально-економічних відносин між трудовим колективом і адміністрацією Південно-Західної залізниці, підвищення ефективності партнерства дозволять і надалі створювати на залізниці атмосферу порозуміння, взаємної відповідальності, недопущення соціальної напруги в трудових колективах, що сприяє виконанню поставлених перед колективом завдань в перевезенні пасажирів та вантажів.


    Мінімум витрат, максимум користі

    Минулий рік залишиться в літописі столичної магістралі, як рік трудових звитяг, пов’язаних з підготовкою до ЄВРО-2012. Ударно працювали колійники, енергетики, будівельники. Їх досягнення находили гідне відображення на шпальтах «Рабочего слова». Сьогодні мова піде про Дорожній учбово-методичний центр охорони праці, фахівцям якого довелося на всіх поновлювальних для руху дільницях озброювати залізничників необхідними знаннями заради гарантування безпечної праці.

    Діяльність підрозділу перетворилася докорінно, коли в його розпорядження було надано вагон охорони праці. Тепер можна стверджувати, що значна частина виробничого життя колективу центру проходить на колесах. Пересувну навчальну аудиторію, так часто називають цей вагон, можна побачити в усіх куточках Південно-Західної магістралі, адже на колектив центру покладено надзвичайно серйозне і відповідальне завдання: нести знання з охорони праці та безпечних методів роботи безпосередньо в залізничні маси.

    Ось уже три роки колектив Дорожнього учбово-методичного центру охорони праці очолює Раїса СОБОЛЬ. Раїса Іванівна, можна сказати, надала його діяльності нового творчого імпульсу, а вагон охорони праці поставила на рейки нових сучасних підходів і методик, останніх наукових здобутків у сфері охорони праці. Раїса Іванівна - фахівець із поважним практичним досвідом і вагомим теоретичним багажем. Людмила Малошук - її гідний помічник і однодумець - не поступається ні досвідом, ні знаннями. Фактично на плечах цих жінок тримається вся клопітна і дуже нелегка робота з організації навчань.

    У минулому році колективу центру довелося працювати на всіх дирекціях, на всіх напрямках, де проводились колійні ремонтні роботи. Зокрема під час підготовки до «вікон» 770 керівників середньої ланки і монтерів колії пройшли відповідні навчання. Перш ніж почати навчання спеціалістами учбового-методичного центру були зроблені відео- та фотоматеріали, що демонструють правильні дії при виконанні робіт працівниками колії у «вікно». Для керівників робіт було розроблено пам’ятки щодо необхідних заходів для безпечного виконання робіт при поточному утриманні колії, для працівників - вимоги при роботі з механізованим колійним інструментом та електроінструментом.

    Проте не лише із колійниками проводять навчання фахівці. Вони відкривають скарбницю знань і для інших спеціалістів. Під час організацції кожного заняття, враховуються фах, виробничий статус і досвід слухачів. До навчальних семінарів долучаються фахівці зі служби відомчої воєнізованої охорони з лекціями на тему протипожежної безпеки. Спеціалісти медичної служби проводять уроки на тему надання першої допомоги.

    Особливо треба відзначити роз’яснювальну роботу серед школярів та учнів ПТУ. В минулому році понад тисячі дітлахів прийшли до вагону охорони праці, щоби прослухати цікаві та змістовні бесіди, як поводитися поблизу залізниці, аби уникнути нещасних випадків.

    Цей рік для учбово-методичного центру розпочався саме з роботи з майбутніми залізничниками. Ми навідались до вагону охорони праці під час проведення семінару з групою майбутніх помічників машиністів з Київського вищого професійного училища залізничного транспорту й переконалися: Раїса Іванівна вміє заволодіти увагою аудиторії. Її лекція - це жива цікава оповідь, яку майбутні залізничники слухали, затамувавши подих. Головне - талант лектора. Тож при мінімумі витрат маємо максимум користі.

    Зі слів Р. Соболь дізналися, що в найближчих планах центру - проведення лекцій зі школярами на ст. Київ-Волинський. Для цього підготовлено спеціальні відео- та кіноматеріали.


    На фото: Раїса СОБОЛЬ під час проведення занять з майбутніми залізничниками.

    Фото Віталія НОСАЧА

    Анатолій РОМАНОВ

    Леся ДРОФА: «Я вважаю, що Бог мене любить. Бо дав мені гарну долю і можливість рости в кар’єрі»

    «Лесик» - так називали її батьки, «наша Леся» - так говорить про неї персонал, Леся Богданівна - так звертаються до неї ті, хто потребує її допомоги, поради, консультації. А таких чимало зустріли ми біля кабінету головного лікаря Дорожньої клінічної лікарні №2 Південно-Західної залізниці, заслуженого лікаря України Лесі Богданівни ДРОФИ.

    Наше знайомство відбулося не відразу, пояснення тому - велика зайнятість та завантаженість нашого візаві. Коли ж домовились знову про зустріч, були приємно здивовані: просторий облаштований зі смаком кабінет створював відчуття комфорту, а його господиня виявилась напрочуд простою, люб’язною і щирою співрозмовницею.

    ІЗ ДОСЬЄ

    Леся Богданівна Дрофа. У 1984 р. закінчила Вінницький медичний інститут. Була направлена інтерном-офтальмологом до Київської обласної лікарні. З липня 1988 р. працювала лікарем-офтальмологом поліклініки ДКЛ №2, згодом -стаціонару. У 36 років - заступник головного лікаря з медичної частини. З грудня 2011 р. - головний лікар ДКЛ №2. Заслужений лікар України.

    - Лесе Богданівно, розкажіть, будь-ласка, як починалось Ваше професійне зростання?

    - Хочу насамперед відзначити, що я практично виросла в кар’єрі у цій лікарні. Працюючи лікарем, я отримала пропозицію від тодішнього головного лікаря Євгенії Яківни ЯЦИШІНОЇ стати її заступником з медичної частини. Спочатку було нелегко. Та саме завдяки Євгенії Яківні, яку я дуже часто згадую з великою вдячністю за її вдачу і любов до людей, завдяки її порадам та настановам, я багато чому навчилась. При нагоді хочу подякувати і колективу, з яким працюю 18 років, 11 з яких - з Олександром КАНЕВСЬКИМ (колишній головний лікар ДКЛ №2 - авт.) за його неоціненну школу професійної і організаторської майстерності.

    - Що сьогодні являє собою Дорожня клінічна лікарня №2 Південно-Західної залізниці?

    - Наша лікарня має прекрасну 115-літню історію. Вже з першого погляду милує око гарна територія, всі корпуси з хорошим ремонтом. У новому розміщено спеціальну хірургію, урологію, офтальмологічне та ЛОР-відділення. Лікарню оснащено найсучаснішою апаратурою, всі операції проводяться за новітніми технологіями. На базі медичного закладу кафедра пропедевтики (розділ медицини, що вивчає основи діагностики - авт.) внутрішньої медицини №1 НМУ ім. О.О. Богомольця під керівництвом заслуженого діяча науки та техніки України, члена-кореспондента АМН України, професора В.З. Нетяженка.

    Ви знаєте, відомча медицина завжди була на висоті рівні і за оснащенням, і за рівнем забезпечення хорошими спеціалістами і новітніми технологіями. Сьогодні методом тромболізісу лікуємо інфаркт міокарда, плануємо лікувати інсульт. У планах - придбання нових апаратів УЗД, ангіографа (прилад для дослідження судин серця), магнітно-ядерного томографа, що дозволить проводити найсучасніші види діагностики.

    ДКЛ №2 має вищий ступінь акредитації, ліцензію по медичній практиці. І до слова, ми єдина багатопрофільна лікарня, де є пологове відділення.

    Ми пишаємося тим, що є учасниками всіх реорганізацій, всіх нових структур. І я думаю, що ми гідно все витримаємо і залишимось найкращою лікарнею, яка буде потрібною залізниці та людям.

    - Лесе Богданівно, що до спеціалістів, кого Ви могли б відзначити?

    - Мені приємно зазначити, що всі наші завідуючі відділень - лікарі вищої категорії. До речі, всі практично одного віку, що дуже згуртовує колектив. Сучасна молодь хоче бути хорошими лікарями. То ж у кадровому питанні дотримуємось до традицій, закладених Олександром Самуіловичем, проводимо школи молодих спеціалістів. Відзначити хочеться багатьох, чиє відношення до справи заслуговує на подяку. Це і лікар-кардіолог Тетяна Дмитрівна ЗАЛЄВСЬКА, і завідуюча реанімаційним відділенням Оксана Вікторівна САЛЬКОВА, і завідувач рентгенологічним відділенням Ігор Валерійович БЕЛОУС та інші.

    - Чи важко керувати таким великим колективом?

    - Моє завдання сьогодні - не підвести моїх попередників, розвивати нашу лікарню, придбати нову найсучаснішу апаратуру, впроваджувати новітні технології діагностики та лікування. І, звичайно, зберегти гарний, майже тисячний, колектив. Хай буде Вам відомо, я маю м’який характер. Хтось, можливо, і дорікне, що для керівника це - вада. Але я так не вважаю. Злість чи суровість, зверхність чи відстороненість - це не мої принципи керування. Я зуміла достукатися до кожного: до лікаря, медсестри, санітарки. Це вміння керівника. Тепле слово, увага завжди ціниться більше «сухої» вказівки.

    Пам’ятаю такий випадок. Це було, коли скасували безкоштовні рецепти. І от всі йдуть. Куди? До мене. З’ясовують. Сварки. Вбігає до мого кабінету дідусь, розлючений, знервований з палицею, з криком. Я його заспокоїла. Він присів. Ми довго розмовляли. Коли він йшов, то наостанок мовив: «Ой, - каже, - Лесе Богданівно, Ви навіть відмовити вмієте якось по-особливому…».

    - Стреси на роботі чи вдома? Як Вам вдається цього уникати?

    - Уникати не вдається. Сьогодні життя досить не просте. Доволі часто ми робимо все, щоб врятувати людину, колектив працює на одну ціль. Без перебільшень, на одному диханні. Та на жаль…

    Намагаюсь шукати щось позитивне. У такі миті одразу хочеться поринути у світ, де народжується життя. Люблю пройтись пологовим відділенням, побачити ці теплі, рожеві тільця, почути дитячий вереск. Хочеться обійняти кожне немовля, маленьку людину. З такими відчуттями знову на душі стає радісно і по-весняному тепло.

    Згадую мудрі поради своїх батьків. «Лесику» - казала мама, - якщо ви з сестрою будете сваритися, то я там буду перевертатися». Саме в рідному Трускавці вдається скинути весь негатив, невипадково саме тут набратися нової енергії в родинному батьківському гнізді. Лад в сім’ї теж допомагає. До речі, моїх найближчих людей Бог також, мабуть, зібрав не випадково. У мене, сина та чоловіка - дні народження в одному місяці. Син закінчує залізничний вуз, закінчив ліцей іноземних мов та Британську школу. Людина творча. Пише вірші, співає. Олег написав слова до кліпу до Євро-2012, отримав авторські права. Захоплюється фотомистецтвом. Я думаю, для кожної матері приємно радіти за успіхи своєї дитини.

    - Не одружений?

    - Ні, у мене ще немає невістки. Але, нехай це здається дивним, я вже її люблю. Бо я розумію, чим краще я буду відноситися до невістки, тим краще буде моєму сину.

    - Лесе Богданівно, наша розмова відбувається в переддень жіночого свята. Щоб Ви побажали нашим читачкам?

    - Я люблю це свято. Люблю весняні ніжні квіти, зелений колір, який завжди приваблює погляд. Сонце теплими промінчиками ніби торкається замерзлих після холодної зими людських сердець. Як і природа, жінка завжди має бути гарною. І душею, і зовні. Попри всю нашу зайнятість, жінка має бути доглянутою, має завжди знайти для себе час. Саме жінка повинна вміти сказати вдома чоловікові тепле слово, коли приходить з роботи втомлена. Саме жінка будує душевну атмосферу у домі. Саме жінка може відчути всі переваги материнства, стати бабусею. Це для нас велике щастя! Тож бажаю жінці завжди цінувати у собі жінку, мати мудрість і терпіння. Берегти кохання!

    - Дякую.


    Фото Віталія НОСАЧА


    Спілкувалась

    Валентина КОЛЯДА

    Бердичів. Місто-музей

    Поїзд відстукував кілометр за кілометром, наближаючи нас до одного зі старовинних міст України. До цілі нашого відрядження, до моєї малої батьківщини. В думках пролітають дитячі спогади, коли з батьками приїздили до міста. Запитую свого колегу, фотокореспондента Віталія Носача, який з цікавістю дивиться у вікно:

    - У Бердичеві були раніше?

    - Не довелось, - усміхається Віталій Володимирович. - Це буде перше моє знайомство, - ніби трохи хвилюючись, відповів він.

    - Перше? Та запевняю, місту буде чим вразити, здивувати, захопити. Роботи нам вистачить. Особливо, коли історичні споруди побачимо. Адже у різні часи місто було і містом-монастирем, і містом-замком, і ринком. Його навіть називали Волинський Єрусалим.



    Залізничний вокзал ст. Бердичів


    Трохи історії

    Бердичів розташований на березі річки Гнилоп’яті, притоки Тетерева, за 44 км на південь від Житомира. Районний центр Житомирської області; площа понад 35,33 кв. км; населення становить майже 83 тисячі жителів; 1545 рік - перша задокументована згадка про місто.

    У ХХ ст. Бердичів був найбільшим торговим та ярмарковим центром України. Тут мешкало 78 тисяч осіб, зокрема - 63 тисячі євреїв, і місто було третім в Україні за чисельністю населення. Нині чи не головним свідченням колишнього єврейського статусу Бердичева є величезне кладовище, розташоване на одній із північних околиць міста. Чогось подібного в Україні більше не побачиш.

    Територію, на якій розташовується місто, заселено ще в ІІ тисячолітті до н.е. За сучасності тут виявлене поселення доби бронзи та залишки двох поселень Черняхівської культури.

    Чому так назвали місто? Деякі дослідники вважають, що назва походить від слов’янського слова «бердо» - урвище, або ж від власного імені Бердич. До слова, лише нещодавно дізналися цю назву і були дещо здивовані. Інші - від слова берда - так називали бойову сокиру у слов’ян. Тому на гербі сучасного Бердичева зображено бойову сокиру - бердиш - та жезл бога торгівлі римлян Меркурія, що символізує минуле міста, як одного з основних центрів торгівлі. Цьому сприяло вигідне розташування міста на пере-хресті шляхів із Західної Європи до Росії й надане у 1765 р. право щороку проводити 10 ярмарків. Сюди з’їжджалися купці з Галичини, Прусії, Туреччини, Австрії, а також з Києва, Чернігова і Москви. Річний обіг ярмарків, що проводились у Бердичеві, перевищував 20 млн. крб. сріблом. Уявляєте, за даними 1845 р., тут було 8 цегелень, 4 миловарні, пивоварня, 2 свічкових, воскобійний та маслоробний заводи, каретна, кортова, макаронна й 6 капелюшних фабрик.



    Ікона Божої Матері Бердичівської


    Кляштор Босих Кармелітів

    ГОРДІСТЮ БЕРДИЧІВЛЯН Є КЛЯШТОР БОСИХ КАРМЕЛІТІВ - католицький монастир, розташований на пагорбі над річкою Гнилоп’ять, яка омиває його стіни із південної та західної сторін. Відвідавши його, дізналися, що у 90-х роках ХVI ст. князь Януш Тишкевич на теренах сучасного міста збудував замок, який згодом разом із прилеглими землями подарував під будівництво монастиря «Босих Кармелітів». Поступово обитель монахів перетворюється на фортецю, яка майже два століття вважалась найміцнішою у регіоні. Під час національно-визвольної боротьби 1648 р. кляштор або монастир був майже повністю зруйнований повстанцями, а «босі кармеліти» змушені були тікати до Львова. Повернувшись у 1663 р. до Бердичева, кармелітам довелось боротися із нащадками князя Тишкевича. Не раз ченці відбудовували кляштор, прилеглі споруди та стіни фортеці. Основні роботи велися під керівництвом інженера-архітектора Яна де Вітте. У 1754 р. для розпису стін верхнього костелу запросили італійця Веніаміно Фредеріче. Костел побудовано у стилі бароко та прикрашено ліпниною, різьбленням і позолотою. Зараз монастир Босих Кармелітів перебуває під патронатом польської громади міста Бердичева. Варто додати, що у 1642 р. Януш Тишкевич передав монастирю старовинну ікону Божої Матері, яка з давніх-давен вважалася чудотворною. На жаль, оригінал ікони було втрачено у 1941 р., тому в монастирі зберігається точна її копія. 19 липня 1998 р. відбулася коронація чудотворного образу Матері Божої Бердичівської. Завдяки цій надзвичайній події, місто Бердичів стало відоме у всій Європі. Щороку десятки тисяч прочан приходять до чудотворної ікони.

    Приємно, що у цьому ж році в костьолі створено Санктуарій Божої Матері Бердичівської, яку було освячено і короновано Папою Римським Іоанном Павлом ІІ.



    Костел Св. Варвари

    ВАЖЛИВИМ ДЛЯ БЕРДИЧІВЛЯН ЗА СВОЇМ ІСТОРИКО-РЕЛІГІЙНИМ ЗНАЧЕННЯМ Є КОСТЕЛ СВЯТОЇ ВАРВАРИ і не відвідати його ми не могли. Цей храм збудовано в 1759 р. на місці старого дерев’яного. За архітектурними формами він представляє поширений в архітектурі ХVІІ-ХVІІІ ст. тип парафіяльного храму. І знову цікавий факт. У 1690 р. у заможній родині польського магната Кшиштофа Завіша народилася дочка Варвара. Доля розпорядилася: виходячи заміж за князя Миколая Фаустина Радзівіла, вона отримала в посаг Бердичів, в якому в 1759 р. збудувала костел на честь Св. Варвари. Зараз він перебуває під патронатом місцевих римокатоликів, які його активно упорядковують. З костелом Святої Варвари пов’язано багато легендарних людей. У березні 1850 р. видатний французький письменник Оноре де Бальзак, у 51- річному віці, взяв шлюб із 46-річною Евеліною Ганською. Благословив шлюб абат Віктор Ожаровський. За переказами, на органі, встановленому у костелі на кошти Радзивілів, грав всесвітньовідомий Фредерік Шопен. У цьому ж храмі у 1857 р. був охрещений відомий англійський письменник Джозеф Конрад (Коженьовський), автор 30 книг, класик англійської літератури.


    Експонати Музею історії

    Детальніше дізнатися про літопис міста нам допомагає Музей історії Бердичева, розташований у Кляшторі Босих Кармелітів, який ми відвідали. За час його існування було зібрано велику та унікальну колекцію експонатів, яка періодично поповнювалась новими речами. Сьогодні музей заслужено посідає одне з провідних місць у культурному та мистецькому житті мешканців. Тут постійно проводяться різнопланові заходи: тематичні, фото- та мистецькі виставки, зустрічі з цікавими особистостями, концерти фольклорних та самодіяльних колективів. Під час наших відвідин екскурсовід одразу зрозуміла - не місцеві. Тож приділила нам велику увагу. У такому містечку, як Бердичів, відчуваєш затишок у будь-якому куточку. Будь-то вокзал, музей чи базар. О, бердичівський базар! Та про це вже окрема розмова…


    Фото Віталія НОСАЧА

    Валентина КОЛЯДА, Віталій НОСАЧ

    «Фрам» - корабель, що застиг у вічності

    Норвезький музейний острів Бюгде вміє причаровувати туристів, адже саме тут можна дізнатися про багатолітні культурні надбання холодної країни. Одним з елементів обов’язкової програми для туристів на цьому острові є музей «Фрам» - це експозиція присвячена кораблеві, який був першопрохідцем до багатьох північних точок, що на той час ще не діставалися давні дослідники. Його морська кар’єра з трьох масштабних експедицій принесла йому небувалу популярність та звання «найвідомішого корабля світу». Задовго до появи «Титаніка».


    «В житті людини без романтики неможливо. Саме вона надає їй божественні сили для подорожі на інший бік буденності. Це могутня пружина у людській душі, що підштовхує її на шляхетні вчинки», - ця думка Фрітьофа Нансена, всесвітньо відомого норвезького вченого і зоолога, цілком пояснює ідею його авантюри, на яку він відважився заради досягнення Північного полюса.

    Ідея подорожі до полюса видавалася вченим абсурдною, адже Нансен пропонував, як кажуть, дозволити кораблю примерзнути до масивів льоду і дати йому можливість дрейфувати Арктикою. Аби природа сама допомогла дістатися омріяних загадкових місць. Популярність дослідника, який вже побував у багатьох експедиціях і знався на справі, на той час досягла таких висот, що, не зважаючи на шаленість ідеї, план подорожі було затверджено, а на експедицію було зібрано кошти - 450000 норвезьких крон. Корабель, на якому мала відбутися подорож, мав бути відносно легким. Крім того, потрібним був не тільки потужний двигун, а й вітрила, крім того, мав бути гнучким і за умов оточення кригою мав би виштовхуватись над водою. За подібну клопітку роботу взявся один з ліпших норвезьких майстрів кораблебудування - Колін Арчер.



    Фрітьоф Нансен

    25 жовтня 1892 р. судно було спущено на воду. На березі зібралися сотні людей, у той час, як дружина Фрітьофа Нансена розбила об ніс корабля пляшку шампанського і промовила: «Фрам - таким буде йому ім’я!». Перекладаючи дослівно з норвезької, «фрам» означає «вперед». Отож не дивно, що з такою по-бойовому налаштованою назвою корабель подолав безліч труднощів і «вийшов з води сухим».

    Під час експедиції «Фрам» зазнавав штормів, вигинаючись під хвилями, але завдяки незвичній яйцеподібній формі корми йому були не страшні напади стихії, які погубили безліч інших суден. 6 січня 1895-го було досягнуто 83°34' північної широти, де до того ще не бувало жодної людської душі. 14 березня Фрітьоф Нансен зі своїм компаньйоном Фредеріком Йоханенсеном покинули корабель і намагались дістатися Північного полюса по землі, яку важко назвати, власне, суходолом, адже річ йшла про суцільну кригу. Подолавши одну третю свого шляху, дослідники мали повернути назад через несприятливі погодні умови. Вони зробили все, що було в їхніх силах, аби розвідати цей таємничий шматочок земної кулі. Повернутися через вмерзлий у кригу «Фрам» не було можливості, тож зимувати дослідникам довелось на землі Франца Йосифа. На цей період на кораблі з командою залишався Отто Свердруп, під керівництвом якого «Фрам» звільнився з крижаного полону. Так 1896 р. було завершено першу трансарктичну експедицію.

    На цьому пригоди «Фрама» не завершилися, адже надалі слідувало здійснити ще дві подорожі: Отто Свердрупа - у 1898 - 1902 рр. та Руаля Амундсена - у 1910 - 1912 рр., але «батько» і замовник цього корабля, Фрітьоф Нансен, вже не брав участі в цих експедиціях через погіршення стану здоров’я.

    До рідних берегів кораблеві пощастило дістатися 1914-го, де через певний час було вирішено створити меморіал-музей, головним експонатом якого став власне саме «Фрам». Ініціаторами виступили Отто Свердруп, а також Ларс Крістенсен і Оскар Вістінг, котрі також були членами команди судна, яке побачило Північний та Південний полюси.

    Для кожного з членів екіпажу «Фрам» став рідним. 1936 р. Оскар Вістінг, який допомагав керувати процесом встановлення корабля у музеї, помер від розриву серця прямо на борту. Шляхетне судно навіки змінило місце проживання з солоних вод на суходіл.

    Сьогодні музей «Фрам» відвідує безліч туристів. Сам корабель відкрито для огляду, тож кожен гість може особисто піднятись на палубу, спуститися в каюти і постояти біля керма, уявляючи всю велич цього експоната. В музеї також представлено інформацію про всі відкриття, які було зроблено впродовж кожної експедиції. Специфіка життя на кораблі передається в деталях, тут можна побачити автентичний посуд, одяг та спорядження полярників, а також безліч фотокарток, листів і бортових журналів, які відкривають перед відвідувачами завісу чисельних історій шляхетного «Фрама».


    Київ - Осло – Київ

    Фото автора


    спеціально для

    «Рабочего слова» -

    Лідія ЛЕЛЕЧЕНКО

    Восьмой чемпионат Европы по футболу. ФРГ. 1988-й.

    (Продолжение. Начало в №47, 48, 49 за 2011 р., №3, 4, 5, 6 за 2012 р.)

    Группа 6. Датчане, по-прежнему руководимые немцем «Зеппом» Пионтеком, сумели сохранить костяк успешной команды, которая четыре года назад вихрем ворвалась в элиту европейского футбола. Но соперники у сборной Дании были далеко не слабаками: всегда опасный Уэльс и титулованная ЧССР. Правда, тогда у чехословаков было не самое талантливое поколение в истории этого вида спорта. Скухравы, Гашек, Хованец, Кнофличек. Вот, пожалуй, и все. У валлийцев главной звездой был Йан Раш. Тот самый Раш, которого в возрасте 18-ти лет «Ливерпуль» купил у «Честера» за 300 000 фунтов стерлингов! Но одному Рашу потянуть за собой всю команду оказалось не под силу. Он был той одинокой звездой, какой позже стал Райан Гиггз.

    Все же вернемся к Дании. Скандинавы удивили. Не столько тем, что выиграли первое место, сколько количеством забитых мячей. Их было четыре, ровно столько же забили финны - аутсайдеры шестой группы. Проблема заключалась в том, что «Зепп» Пионтек не хотел омолаживать команду. Костяк сохранили, но «свежих» футболистов не было. Вряд ли датчанам удалось выиграть группу, если бы чехо-словаки не проиграли финнам в Хельсинки - 0:3! Сенсация! Это была первая победа в истории сборной Финляндии над командой ЧССР. Теперь датчанам оставалось только обыграть Уэльс, что скандинавы успешно и сделали. По ходу матча нападающий Элькер-Ларсен не забил в ворота валлийцев пенальти - пробил выше ворот. Сразу вспомнился полуфинал чемпионата Европы 1984 г., когда удар с «точки» выше ворот Элькера-Ларсена стоил датчанам места в финале.

    Группа 7. С 1972 по 1984 гг. бельгийцы выходили в финальную часть всех чемпионатов Европы, а в 1980 г., напомним, дошли до финала, где проиграли сборной ФРГ. Можно сказать, сборная Бельгии в течение двух последних десятилетий была в зените славы. Успех команды обеспечивали вратарь Жан-Мари Пфафф, защитник Эрик Геретс, полузащитники Ян Кулеманс, Жюльен Коолс и Вилфрид Ван Мур, нападающие Франк Ван дер Эльст и Эрвин Ван ден Берг. Какие имена, какие игроки! В конце 80-х гг. многие из них уже повесили бутсы на гвоздь, кто-то доигрывал последние матчи. Былого задора у бельгийцев уже не было, а новые таланты - Шифо и Класен (один из лучших бомбардиров отборочного турнира) - обеспечить успех сами не могли. Эра сборной Бельгии, ее золотое время, ушли. Поэтому третьему месту команды удивляться не стоит.

    Успешно по турнирному пути шли болгары. К последнему матчу славяне подошли с достойным результатом, поэтому в поединке против сборной Шотландии их вполне устраивала и ничья. Необходимый результат техничные болгары сохраняли вплоть до 88-й минуты, пока «горец» Гарри Маккей не отправил болгар в нокаут. А ведь сколько моментов создали подопечные Христо Младенова, но за спину шотланд-ского вратаря Лейтона не влетел ни один мяч. Болгарские болельщики были на грани нервного срыва. Еще бы, до этого матча их сборная в отборочных встречах европейских и мировых первенств вот уже пять лет не проигрывала на своем поле!

    Таким образом, шотландцы выступили в роли истинных британских джентльменов. Их победа над болгарами позволила ирландцам занять первое место в группе. Сборную Эйре тренировал англичанин Джек Чарльтон, подданный королевы Елизаветы. Так совершенно неожиданно ирландцы, впервые в своей истории, попали на заключительный этап престижного футбольного соревнования. Вместе с тем, нужно отметить работу по созданию команды Джека Чарльтона - чемпиона мира 1966 г. в составе сборной Англии. Он умело использовал физическую силу игроков и мастерство, приобретенное в английском чемпионате, и заставил команду поверить в свои силы.

    Сами шотландцы в итоге заняли в группе четвертое место, но отставание от лидера составило всего два очка. «Горцы» напортачили сами: проиграли дома ирландцам, также в домашних стенах не сумели обыграть болгар, но самый большой «подвиг» британцев - это ничья в Люксембурге. Правда, в заключительном туре шотландцам надеяться уже было не на что.

    ФИНАЛЬНЫЙ ТУРНИР

    Впервые за жеребьевкой финального турнира следили миллионы телезрителей. Западногерманская телекомпания ZDF вела трансляцию из огромного зала дюссельдорфского «Центра конгрессов и ярмарок» на Европу, Южную Америку и Африку. В самом зале собралось больше тысячи гостей.

    Группа А.

    Стартовый матч между командами ФРГ и Италии не получился. Самая молодая команда турнира - «Скуадра адзурра» - открыла счет после ошибок в обороне Матиаса Хергета и Лотара Маттеуса: после паса Роберто Донадони из убойного положения забил его тезка Манчини. Избежать поражения хозяевам турнира помог английский арбитр Хит Хеккет, неожиданно для всех зафиксировавший лишние шаги в штрафной у Вальтера Дзенги. Был назначен свободный. Пьер Литбарски отбросил мяч под удар Андреасу Бреме и тот «выстрелил» метров с 15-ти точно в нижний угол.

    Не смог отработать без ошибок и голландский арбитр Томас, обслуживавший матч между Данией и Испанией. Нидерландец не увидел, что Бутрагеньо забивал из положения «вне игры». Те же датчане потом проиграли западным немцам. «Темп, порыв, энергия» - так пресса ФРГ писала об игре своей команды. Во встрече Италии и Испании на порядок сильнее выглядела «Скуадра адзурра», она одержала логичную победу со счетом 1:0.

    Важным для ФРГ был последний матч против Испании. Его подопечные Франца Беккенбауэра провели организовано. Прекрасное взаимодействие футболистов принесло в итоге победу со счетом 2:0.

    Группа В.

    С корабля на бал - так можно охарактеризовать старт сборной СССР в финальном турнире. Сходу команда В. Лобановского попала под голландский пресс. Защитники во главе с Ринатом Дасаевым не раз срывали аплодисменты трибун (которые, к слову, были окрашены в оранжевый цвет) и в итоге смогли уберечь ворота от гола. Позже выяснилось, что Валерий Васильевич специально отдал инициативу голландцам, сам же уповал на контратаки. Одна из них на 54-й минуте принесла советской команде успех. После прострела Беланова справа диагональным ударом отметился Василий Рац. Голландцы бросились отыгрываться и едва не пропустили еще один гол. Снова проход Беланова увенчался точным прострелом, но теперь Рац в створ не попал. Сборная СССР стартовала с победы.

    Поединок советской команды против Ирландии запомнился фантастическим голом Рони Уилана. Майк Маккарти вбросил мяч из аута метров на 35-ть, а Уилан слету в прыжке переправил «шар» за спину Дасаеву. Такие удары не берутся. В этом матче многое было против команды СССР - неповторимый гол соперника, травма основного вратаря и капитана Дасаева, да и вообще игра не удавалась. Но избежать поражения помогло величество мастерство. Олег Протасов выскочил один-на-один с Боннером и сумел точно пробить ему между ног. Это была единственная ошибка ирландской обороны.

    Третий матч финального турнира для сборной СССР стал успешным. Уже через две минуты и шесть секунд после стартового свистка в ворота англичан влетел первый мяч. Автором гола стал Алейников. Вблизи своей штрафной Гленн Ходдл опрометчиво решил обыграть минчанина, в итоге Сергей перехватил мяч, «убрал» на замахе еще одного соперника и пробил мимо Криса Вудса. Британцы сравняли счет довольно быстро: гол на счету Тони Адамса, который точно пробил головой с десяти метров - типичный английский мяч. На левом фланге сборной СССР властвовал Василий Рац. Именно с его двух передач партнеры забили в ворота Вудса еще два мяча. В первом тайме отличился Алексей Михайличенко, а во втором с близкого расстояния мяч забил Виктор Пасулько. В итоге, сборная СССР заняла первое место в группе и в полуфинале должна была встретиться с итальянцами.

    Среди прочих поединков группы отметим матч Англии и Ирландии, в котором подопечные Джека Чарльтона переиграли родоначальников футбола впервые за 39 лет! Проиграли англичане и голландцам, в составе которых «хет-триком» отметился Марко Ван Бастен, в одночасье ставший национальным героем. До него три гола в одном матче сборной Англии забивал только венгр Нандор Хидекгути (в 1953 г. на «Уэмбли» - 6:3 в пользу гостей). Запомнился матч Ирландии против Голландии. «Оранжевые» были «не в своей тарелке». Ответственность за результат сковала их действия. Спас голландцев Вили.

    (Продолжение следует)


    За олімпійським принципом

    За доброю традицією у Вінницькому транспортному коледжі збираються волейбольні команди навчальних закладів, як із міста над Бугом, так і деяких інших. Мета - взяти участь у змаганнях з волейболу, присвячених пам’яті колишнього керівника цього навчального закладу, відмінника освіти, почесного залізничника Анатолія ПАХОЛЬЧАКА.

    Нинішнього року у шостому такому турнірі, окрім команди господарів, брали участь волейболісти Одеського технікуму залізничного транспорту, Вінницького технічного коледжу, Калинівського технологічного технікуму, Чернівецького транспортного коледжу та Вінницького будівельного технікуму.

    Варто зазначити, що команди цих навчальних закладів доволі добре підготовлені, тому з перших же двобоїв розгорілась запекла боротьба. І визначити переможця вдалось лише після останнього здобутого очка. Як і минулого року, перемогу здобула команда Вінницького транспортного коледжу, де капітаном Андрій ЧОВНЮК, а тренує юних спортсменів Сергій ГАВРИЛЮК. Друге місце посіли також вінничани із технічного коледжу, а третє місце дісталось майбутнім залізничникам із Одеси. Переможці отримали перехідний кубок, а призери - медалі відповідного ґатунку. Що забезпечило успішний виступ на цих змаганнях майбутнім залізничникам із Вінниці? Запитую Сергія Гаврилюка.

    - Волейбол - найпоширеніший вид спорту у нашому коледжі, - відповідає тренер. - І це завдяки колишньому та й нинішньому директорам. Ним захоплюється абсолютна більшість наших студентів. Цей турнір ми проводили в три етапи. На першому змагались між собою команди усіх нав-чальних груп. На другому визначили переможця серед волейбольних дружин навчальних відділень. Найкращою на цьому етапі стала команда студентів, які навчаються за спеціальністю «експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин та обладнання». І на третій етап ми відібрали найкращих із усіх відділень. Це й забезпечило успіх.

    Втім, на цих змаганнях діяв олімпійський принцип - головне - участь, а не перемога. А найважливішим є те, що студентська молодь, майбутні працівники залізниці, захоплюються спортом, фізично загартовуються.


    На фото: команда-переможниця.

    Фото автора

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05