РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 11 (18 березня 2011)
  • Випуск №11 18 березня 2011
    Зміст
    1. Столиці не обійтись без залізниці (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Розминка перед «марафоном» або Сезон колійних робіт розпочався достроково (Никифор ЛИСИЦЯ)
    3. З нагоди Міжнародного жіночого дня
    4. Точність, порядок, контроль (Влас. інф.)
    5. Про справедливість думки професора Преображенського (Спілкувався Віктор ЗАДВОРНОВ)
    6. У залізничників легких завдань не буває (Ольга ЛИХАЧОВА)
    7. Ринок праці диктує (Ольга ЛИХАЧОВА)
    8. Симпатичні, дружні й працьовиті (Микола ПАЦАК)
    9. Історія та сьогодення Південно-Західної (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    10. Нова зміна росте! (Спілкувалася Олена МИКИТЕНКО )
    11. Сильнішими виявилися конотопчани (Сергій ГУК)

    Столиці не обійтись без залізниці

    Про те, що нинішній Уряд України підтримує ініціативу керівництва Південно-Західної магістралі щодо впровадження проекту «Міська електричка», газета залізничників вже не раз повідомляла своїх читачів. Під час останньої робочої поїздки столичним залізничним кільцем Віце-прем'єр-міністр України - Міністр інфраструктури Борис КОЛЕСНІКОВ підтвердив: «Це перша за довгі роки спроба вирішити низку транспортних проблем, які протягом великого часу заважають розвитку столиці».

    Здійснення першої черги проекту - впровадження в експлуатацію руху електропоїздів із зупинками на 12 станціях і платформах - передбачено здійснити до вересня 2011 р.

    Кияни та гості міста зможуть оцінити зручність функціонування міської електрички, яка з’єднає Дарницю, Лівобережну, Троєщину, Київ-Петрівку, Сирець, Рубежівську, Борщагівку, Київ-Волинський, Караваєві Дачі, Київ-Пасажирський, Видубичі та Лівий Берег. Для курсування 10 електричок є всі необхідні умови. Таким чином, за оцінкою експертів, міська електричка дозволить у кілька разів скоротити час подорожей із лівобережних районів до правобережних і навпаки. Крім того у середньому на 40 відсотків буде розвантажено від пасажиропотоків столичний метрополітен. Задача київської влади - зробити зручними під’їзди міського транспорту до міської електрички. Б. Колесніков зазначив, що технічний потенціал електрички дасть змогу перевозити майже 200 тис. чоловік за добу, проте, за прогнозами Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), пасажиропотік на лінії становитиме від 65 до 100 тис. чоловік за день.

    Віце-прем’єр-міністр також зазначив, що сьогодні уряд спільно з КМДА опрацьовує економічну схему роботи лінії, зокрема, можливість впровадження єдиного квитка, оскільки залізничне кільце буде зв’язане з діючими станціями метрополітену.

    «Ми плануємо, як це узгодити з метрополітеном. Вартує систематизації запровадження єдиного проїзного квитка. Поки що немає чіткої економічної моделі, але технічна концепція готова», - сказав віце-прем’єр, зазначивши при цьому, що ціна квитка для проїзду в електричці становитиме від 2 до 3 грн.

    Б. Колесніков також додав, що в рамках проекту на облаштування наземної інфраструктури міської електрички орієнтовна вартість першої черги становитиме 47 млн. грн., другої - 120.

    Але це поки що плани. Більш докладну інформацію про найближчі перспективи здійснення проекту «Міська електричка» надав начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН.

    - Досвід впровадження руху електропоїздів між Троєщиною і Київ-Петрівкою довів, що залізничникам по силах здійснення більш сміливих планів, - наголосив О. Кривопішин. - На сьогодні всі 12 станцій і платформ першої черги максимально готові для реалізації даного проекту. Наступні сім, а серед них - Київська Русанівка, Відрадний, Київ-Дніпровський, Оболонь, Зеніт, Вишгородська, Либідська, приведемо до ладу до травня 2012 року. Тут необхідно робити підходи, під’їзди, ескалатори, ліфти, встановлювати турнікетні системи для пропуску пасажиропотоків. Останні мають працювати на забезпечення надходжень за перевезення. Проблема з оплатою за проїзд у приміському транспорті сьогодні є гострою. Приміром, лише у минулому році Південно-Західна магістраль перевезла 155 мільйонів пасажирів. З них 112 мільйонів припадає на приміське сполучення. А серед них декілька десятків мільйонів подорожніх - пільговики. Як буде вестися розрахунок за перевезення пільгових категорій після впровадження «Міської електрички»? Між столичною владою та Південно-Західною залізницею розроблено комбінований варіант фінансових розрахунків.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Розминка перед «марафоном» або Сезон колійних робіт розпочався достроково

    Про великий обсяг колійних робіт на столичній залізниці нинішнього року вже розповідалось на сторінках нашого часопису. І з настанням теплих днів вони розпочнуться.

    Але й у «перехідний» період, коли ще вночі мороз, а вдень уже добре пригріває сонечко, фахівці колійного господарства не сидять склавши руки. Повною мірою проводяться підготовчі роботи - збирається рейко-шпальна решітка, зварюються «довгоміри», готується технологічна документація… На перегони вже виходить спеціальна техніка колійного господарства.

    Протягом минулого тижня фахівці Козятинської колійної машинної станції (КМС-120), яку очолює Андрій АНДРОЩУК, та Вінницької дистанції колії, де начальником Олександр ОНИЩУК, проводили заміну рейок, які вичерпали свій ресурс за пропущеним «тоннажем» та мають значний боковий знос. Такі роботи було виконано на дільницях Козятин - Голендри, Голендри - Кордишівка, а також у межах ст. Вінниця, біля платформ залізничного вокзалу.

    Всього довгомірні рейкові «пліті» замінено на дев’яти кілометрах колії. Це, за спортивною термінологією, - розминка перед забігом на марафонську дистанцію.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    З нагоди Міжнародного жіночого дня


    заступник начальника фінансово-економічної служби з доходів Лідія ЛИМАР приймає нагороду - знак «Почесний залізничник» - від начальника столичної магістралі Олексія КРИВОПІШИНА

    За сумлінну працю на залізничному транспорті, кваліфікованість та ініціативність у роботі, службову вимогливість, високий професіоналізм, належне ставлення до своїх посадових обов'язків, з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня згідно із наказами генерального директора Укрзалізниці та начальника Південно-Західної залізниці нагороджено:

    Знаком «Почесний залізничник»

    ЛИМАР Лідію Петрівну - заступника начальника фінансово-економічної служби з доходів;

    КОЛЕСНИК Парасковію Дмитрівну - провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення служби матеріально-технічного забезпечення.

    Знаком «За доблесну працю на Південно-Західній залізниці»

    ШПАКОВИЧ Любов Михайлівну - начальника станції Немішаєве;

    ЯСНОВСЬКУ Людмилу Володимирівну - бухгалтера 2 категорії фінансово-економічного відділу Козятинської дирекції залізничних перевезень;

    ДУНЕЦЬ Валентину Петрівну - прибиральника виробничих приміщень локомотивного депо Гречани;

    ЯЦЕНКО Тетяну Петрівну - штукатура IV розряду Козятинського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №2.

    Медаллю Південно-Західної залізниці «Кращому працівнику»

    ЯНУТУ Лідію Іванівну - чергову по ст. Святошин;

    КУЦАН Надію Талимонівну - начальника ст. Путивль;

    НІМЕНКО Зінаїду Миколаївну - штукатура V розряду технічної служби Українського центру обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України;

    СТЕЦЕНКО Лідію Миколаївну - помічника начальника Фастівської дистанції електропостачання з кадрів та соціальних питань;

    ОСІПОВУ Людмилу Семенівну - провідного інженера відділу мобілізаційної роботи спеціальної служби;

    ВОЙНАРОВСЬКУ Олену Володимирівну - техніка дільниці 1 категорії Козятинської дистанції колії.

    Знаком «Відмінник Південно-Західної залізниці»

    ПРИСЯЖНУ Надію Євстафіївну - чергову по станції Гречани;

    БОВСУНОВСЬКУ Надію Миколаївну - прийомоздавальника вантажу та багажу ІІІ розряду Коростенської дирекції залізничних перевезень;

    СЕЛЮТІНУ Тетяну Михайлівну - помічника начальника галузевої служби сигналізації та зв’язку з кадрів;

    КРАВЧЕНКО Валентину Іванівну - провідного інженера з організації та нормування праці вагонного депо Конотоп;

    СТАДНІК Віру Олексіївну - оббивальника IV розряду вагонного депо Київ-Пасажирський;

    БУТІНУ Валентину Олександрівну - бухгалтера І категорії Київського загону відомчої воєнізованої охорони;

    МАГАЛЯС Галину Геннадіївну - провідного інженера відділу матеріально-технічного забезпечення Дирекції з будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві;

    МАРКОВИЧ Надію Миколаївну - прибиральника службових приміщень моторвагонного депо Чернігів.

    Почесною грамотою Південно-Західної залізниці

    БЕНДРАТ Надію Юріївну - начальника станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації і перевізних документів ст. Козятин-І;

    КУЧЕР Марину Олександрівну - інженера І категорії пасажирського сектору Жмеринської дирекції залізничних перевезень;

    ЗИМЕНКО Олену Григорівну - поїзного диспетчера ІІ групи відділу перевезень Конотопської дирекції залізничних перевезень;

    ТИТЕНКО Любов Степанівну - оператора електрозв’язку І класу Київської дистанції сигналізації та зв’язку;

    КОСОЛАП Галину Григорівну - старшого інспектора з кадрів центральної залізничної автобази;

    КОСТИРУ Галину Миколаївну - старшого інспектора з кадрів вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський;

    МАТЯХ Наталію Іванівну - провідного юрисконсульта локомотивного депо Конотоп;

    ГОНЧАРОВУ Ірину Василівну - начальника проектно-кошторисного відділу Коростенського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4;

    ГОРБАНЬ Жанну Павлівну - змінного техніка 1 категорії Шепетівської дистанції колії.

    Іменним годинником від начальника Південно-Західної залізниці

    СВІНТОЗЕЛЬСЬКУ Лідію Михайлівну - станційного робітника ІІ розряду ст. Вишневе;

    ЛАТЧУК Ірину Григорівну - станційного робітника ІІІ розряду ст. Жмеринка;

    ПАНАСЮК Валентину Василівну - квиткового касира І категорії ст. Житомир;

    МЕРКУЛОВУ Віру Вікторівну - інженера з енергетики 1 категорії Дарницької дистанції електропостачання;

    КОЗАК Надію Іванівну - головного бухгалтера вагонного депо Шепетівка;

    ГОНЧАР Надію Петрівну - розподілювача робіт IV розряду вагонного депо Київ-Пасажирський;

    СІДЛЕЦЬКУ Ніну Михайлівну - електромонтера з ремонту обмоток та ізоляції електроустаткування VI розряду локомотивного депо Шепетівка;

    КАРАСЬОВУ Надію Федорівну - провідного інженера планово-договірного відділу служби капітальних вкладень;

    КОВАЛЕНКО Віру Олександрівну - мийника-прибиральника рухомого складу II розряду цеху екіпіровки моторвагонного депо Фастів;

    СОКОЛЬЧУК Євгенію Іванівну - слюсаря-ремонтника IV розряду Коростенської колійної машинної станції №122.

    Фото Олега КАЗИКІНА


    Точність, порядок, контроль

    Начальник Південно-Західної магістралі Олексій КРИВОПІШИН видав розпорядження, яким зобов’язав начальників дирекцій залізничних перевезень - заступників начальника залізниці, начальників галузевих служб і керівників підрозділів розглянути стан охорони праці і розробити додаткові заходи щодо недопущення порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці та запобігання випадкам виробничого травматизму. Розпорядження актуальне, адже незабаром на столичній магістралі розпочнуться широкомасштабні колійно-будівельні роботи. Зокрема заплановано встановити постійний контроль за дотриманням вимог безпеки праці на кожному робочому місці. І це ще не все - варто забезпечити належну організацію з метою виконання на всіх рівнях «Нормативів особистої участі керівних працівників залізниці в роботі з охорони праці».

    На порядку денному - вивчення існуючих інструкцій з охорони праці, порядку виконання будівельних робіт на залізниці, інших відповідних інструкцій.

    Крім того, у планах керівництва залізниці організувати перевірки рівня виконання порядку при оповіщенні локомотивно-складальних бригад про місце виконання робіт на станціях, а колійних бригад та працівників інших служб - про рух поїздів та маневрових составів.

    І це ще не все. Слід забезпечити оперативне ознайомлення з технічно-розпорядними актами (ТРА) станцій керівників та причетних працівників підрозділів, задіяних у проведенні колійно-будівельних робіт, у т.ч. направлених з інших залізниць. Не забуто і про дотримання належного контролю за виконанням ПТЕ.

    А ще найближчим часом варто провести перевірку стану організації медоглядів працівників, а головному ревізору з безпеки руху поїздів та автотранспорту - заступнику начальника залізниці, начальнику служби охорони праці посилити контрольно-перевірочну роботу в підрозділах залізниці.

    Влас. інф.

    Про справедливість думки професора Преображенського

    Лист із Вінниці від О. Ф. Мельник (на жаль, не відомо стать, оскільки зворотня адреса, а головне, прізвище та ім’я і по батькові написані не дуже розбірливо) свідчить, що часто скаржнику(ці) доводиться їздити у «простих» електричках. Далі наводжу цитату (стиль збережено - авт.) «Як тільки заходиш у вагон, відразу складається гнітюче враження. Двері поламані, щоб їх зачинити або відчинити, треба прикласти силу. Кучугури сміття, валяються пусті бутилки. В тому, що кругом сміття, вина пасажирів, але чому ніде немає мусорних ящиків?»

    ВІДПОВІДЬ напрошується сама по собі. Ні машиніст, ні його помічник, а крім цих залізничників у «простих» електричках ніхто не працює, будь-який непотріб не кидають під ноги подорожнім. Тобто, як правильно наголошує автор звернення у газету, у тому винні пасажири. І тут вже мова має йти про менталітет нашого сучасника. У власній оселі - все приберу до смітинки. А у громадському транспорті? «На те він і громадський...», - така думка часто-густо відвідує неподатливі голови нехлюїв, які залишають будь-де зайве - папір, плівку, пусту тару тощо.

    Тепер щодо ящиків для сміття. Уявімо, що вже висять. Хоча б у вагонах. Зрозуміло, що навіть за їхнього існування під час рейсу сміття звідти ніхто із залізничників виймати не буде. Уявляєте, сморід? А чому тоді б їх не прикрутити у тамбурах? - запитує дописувач. Дійсно, чому? Із цим запитанням ми звернулися до начальника галузевої служби приміських перевезень Василя ПАВЛОВА.

    «Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнётся разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах. Когда эти баритоны кричат «бей разруху!» - я смеюсь. Клянусь вам, мне смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить себя по затылку!» (М. Булгаков «Собачье сердце»).

    - Через нестачу приміського рухомого складу на столичній магістралі електрички та дизель-поїзди курсують цілодобово за багатьма маршрутами. А прибирати в їхніх салонах у залізничників буває нагода лише під час технічних оглядів у пунктах обороту або безпосередньо у Фастівському моторвагонному депо, - говорить Василь Іванович. - Але уявімо, все ж таки, що ящики для сміття прикручено у тамбурі, до вагонної перегородки. Навіть за їхньої великої конструкції рано чи пізно непотріб полізе через верх. А що далі... Не важко зрозуміти, що попри заборону курити у тамбурах володарі цієї шкідливої звички все ж таки «бавляться» вогником. Куди кидають недопалки зараз? У кращому випадку собі під ноги. А якщо буде висіти ящик для сміття? Виникне та ж сама ситуація, що і з дверима до салонів вагонів, які виламують «із м’ясом». Адже не залізничники їх псують. Потрібні коментарі щодо ящиків?! Пожежа у рухомому складі? Відведи, Господи! Чи потрібні більш розлогі коментарі з приводу того, що ящики у даному разі розв’язанню проблеми зі сміттям не сприятимуть?

    - Василю Івановичу, далі у листі - претензії щодо «моря нечистот у туалетах, дірка забита, через те, що немає води. Там, де мають бути крани, вирвано все з потрохами».

    - Складається враження, що, звертаючись з претензіями до залізничників, дописувачеві вже відома відповідь на поставлене запитання. Даруйте, а хто вириває крани «зі всіма потрохами»? Машиніст? Його помічник? Чи це потрібно працівникам з ремонтних дільниць моторвагонного депо?! Не встигаємо відновлювати ці системи, як їх знову потрібно лагодити. І так відбувається майже після кожного рейсу. Як ведеться, після прибирання у туалетах і салонах, а також по завершенню технічного огляду чи ремонту електропоїзд у чистому вигляді подається для посадки подорожніх. Хто тепер може гарантувати, що крани надовго залишаться у робочому стані? Що фанову трубу в туалеті якийсь спритник не засмітить торбою із лушпинням від насіння або пластмасовими пляшками тощо? А згодом ще й примоститься зверху через природні потреби... Пригадується у зв’язку із цим фраза професора Преображенського із «Собачого серця» Михайла Булгакова, який казав, що розлад починається спочатку у головах, а вже потім у туалеті...

    - Здається, читач знайшов вихід. Пропонується відкривати туалети у перших та останніх вагонах електропоїздів. Як Ви вважаєте, дописувач має рацію?

    - Ні, помиляється. Річ у тім, що електропоїзд - машина складна у будь-якому плані. Для того, щоб рухомий склад, який часто-густо вже пережив експлуатаційний вік, тримати у належному стані потрібен спеціальний інструмент, набір допоміжного обладнання, яке через брак місця у службовій кабіні не розмістиш будь-де. Тому все необхідне й зберігаємо під замком у тих туалетних приміщеннях, про які згадує читач. Чи варто змальовувати ситуацію, якщо б і ці приміщення було віддано на поталу горе-пасажирам? Хіба вони тут вели б себе якось інакше? Ще, крім кранів для води, і необхідний реманент покрали б. Ні, вирішення проблеми не у тому, щоб відкривати у електропоїздах побільше службових приміщень. Так і до кабіни машиніста можна дійти... Лише дозволь «господарювати». А там - нічого і не збереш.

    - Цілковите свавілля в електро- та дизель-поїздах. Ця тема не нова. Вандалізм, як явище, є невикорінним. Тож чи варто вкладати великі кошти у сферу комфорту пасажирів?

    - Але ж хочемо, щоб наші громадяни відчували себе комфортно на залізничному транспорті. Парадокс у тому, що не всі пасажири цього бажають.

    - Василю Івановичу, у згаданому листі жодним чином не йдеться про повноту сплати пасажирами за проїзд у приміському транспорті. Було б доречно згадати у зв’язку з цим про те, яку компенсацію отримала столична магістраль за перевезення, скажімо, пасажирів-пільговиків у минулому році.

    - У минулому році Південно-Західна залізниця отримала лише 33 відсотки від згаданої компенсаційної суми. І це за умов, що було перевезено майже 22 мільйони пасажирів пільгових категорій. До галузевої скарбниці мало б надійти майже 95 мільйонів гривень. Насправді ж отримано компенсації понад 31 мільйон українських грошових одиниць. Багато це чи мало? За умов, що зростає вартість електроенергії, необхідних запчастин та матеріалів - це крапля у морі проблем. І до того ж, залізничникам необхідно вчасно і сповна сплачувати заробітну платню, здійснювати необхідні платежі до державного та місцевого бюджетів. До речі, подібна ситуація щодо сплати компенсаційних коштів за перевезення пільгових категорій громадян спостерігалася у січні та лютому поточного року.

    - Отже, стан справ із фінансуванням процесу компенсації за перевезення пільгових категорій пасажирів залишається складним? Які місцеві державні адміністрації перебувають серед злісних неплатників грошової компенсації?

    - Минулого року лише 25 відсотків було отримано від державної адміністрації Київської області, 29 - з бюджету Києва, 31 відсоток - за Вінницькою обласною державною адміністрацією. А від Чернігівської обласної влади до бюджету столичної магістралі надійшло 38 відсотків. Майже половину сум сплатили адміністрації Житомирщини, Хмельниччини та Сумщини. Початок року, як ви уже зрозуміли, теж неможливо назвати сприятливим з фінансової точки зору.

    - На що має вплив подібна ситуація?

    - У першу чергу це призводить до зменшення доходів залізниці. І це, як уже наголошувалось, за умов зростання витрат на утримання рухомого складу і організацію приміських пасажирських перевезень. Врешті-решт з’являються проблеми із дотриманням щільності руху електропоїздів згідно з графіком. І така картина не лише з електропоїздами. Подібна ситуація у русі дизель-поїздів. Виходить, справа не лише у смітті...

    Спілкувався Віктор ЗАДВОРНОВ

    У залізничників легких завдань не буває

    На Південно-Західній залізниці понад 300 станцій. Великих і малих, потужних і не дуже. Перспективних і тих, які в майбутньому чекають на реконструкцію. Мета - збільшити їх можливості у виконанні покладених функцій. Та за будь-яких обставин вони формують потужну структуру всієї столичної магістралі. Про роботу таких станцій, як Дарниця, Козятин, Конотоп, Жмеринка, на сторінках газети розповідаємо постійно, та й їх менших сестер теж не обминаємо. З однією з таких, ст. Переяслівською, яку розташовано за 75 км від Києва, ми хочемо познайомити читачів «Рабочего слова».

    Якби не залізничні колії та вокзал на Переяслівській, то цю місцевість можна сприйняти як звичайне село. Розташувалося воно по обидва боки колії. Враження таке, немовби його практично не торкнулася цивілізація. Хоча, хто знає, можливо, це й не так погано - заспокоює тиша, яку інколи порушує гуркіт залізничних коліс, засніжені сільські будинки. Перон повз станцію небагатолюдний, навіть не віриться, що лише за 25 км, майже поруч, лежить м. Переяслів-Хмельницький. Населення села Переяслівcьке - приклад тих, хто шукає кращої долі в столиці, не наслідує - на роботу до Києва не їздить. Бо тут є два потужних підприємства.

    Сама станція доглянута, затишна, як і всі, яким пощастило бути реконструйованими на початку 2000 р. В одному із залів вокзалу, де продають квитки, привабливою і колоритною виглядає велика картина, яку один з мешканців села намалював у подарунок залізниці. Вона досить великого розміру, це копія знаменитої картини Михайла Хмелька «Переяслівська рада».

    Колектив станції, який складається із 18 осіб, очолює начальник Денис ЛІПНИЦЬКИЙ (на фото), який прийшов сюди у 2009 р. А до цього працював заступником начальника на ст. Березань, де пройшов гарну школу виробничої майстерності у начальника станції Михайла ЖУРБИ.

    - Початок лютого характерний активізацією перевізної роботи, - розповідає Денис Анатолійович. - Наразі йде підготовка до чемпіонату з футболу Євро-2012. Тому дорожні служби нарощують темпи робіт. Вони зараз отримують велику кількість матеріалів для будівництва, для виконання ремонту траси Київ - Харків. Щоправда, ми б хотіли, аби обсяги вантажів зростали. І це цілком зрозуміле побажання: чим більше вантажної роботи, тим вагоміший дохід станції і в цілому залізниці. Зазвичай роботи у нас багато влітку, адже поруч зі станцією працює комбінат хлібо-продуктів. Що стосується обсягів з пасажирських перевезень, то вони у нас досить скромні, адже більшість населення працюють тут на місці, хоча влітку додаються дачники.

    МІЙ СПІВРОЗМОВНИК неодноразово наголошував на тому, що його наставник, Михайло Журба, надзвичайно шанобливо ставився до своїх співробітників, і він, не зважаючи на свій молодий вік (29 років), керується в роботі цим правилом. Тому в колективі станції доброзичлива, робоча атмосфера. Це можна було побачити в товарній конторі, комерційному відділі і в диспетчерській. Працюють тут люди різного віку. Від молодих, котрі після закінчення технікуму або інституту прийшли сюди, до залізничників, які через кілька років збираються на заслужений відпочинок. Весь колектив працює так, щоб не було соромно за результати своєї праці, всі вони тримаються, як мовиться, свого робочого місця. Адже залізниця - це стабільність, а сьогодні вона конче потрібна кожному.

    - На поточний рік, - продовжує Денис Анатолійович, - заплановано реконструкцію: перекладання колії по станції, заміна стрілочних переводів, ремонт будівель, кабінетів. Буде відповідальний рік для наших працівників.

    Хоча, за великим рахунком, у залізничників легких завдань не буває. Така вже у них професія.

    Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Ольга ЛИХАЧОВА

    Ринок праці диктує

    Якщо для багатьох випускників навчальних закладів липень є гарячим місяцем для працевлаштування, то молоді спеціалісти, які навчаються у навчальних закладах залізничного транспорту, ще в січні-лютому знають, куди підуть працювати.

    Столична магістраль, як і інші залізниці України, заздалегідь повідомляє керівництво навчальних закладів про вакансії для молодих фахівців. Крім того, існує цільове замовлення, коли студенти навчаються за направленням від залізниці. Цьогоріч 114 випускників будуть забезпечені роботою у підрозділах Південно-Західної. До слова, всі вони - діти залізничників.

    На сьогодні уже сформовано замовлення від адміністрації Південно-Західної магістралі для дипломованих спеціалістів. Це 70 випускників Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту ім. М. Островського, 92 - Вінницького транспортного коледжу, 7 - Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту, 57 - Державного економіко-технологічного університету, 10 - Української державної академії залізничного транспорту.

    - Насамперед, зазначу, що всі вони, - розповідає начальник служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Південно-Західної залізниці Ірина МИХАЛЬЧЕНКО, - після професійного тестування здобутих знань і навичок, а також проходження медичної комісії, будуть прийняті на роботу. Щоправда, кожний випускник після укладання трудового договору і зарахування на посаду згідно з «Положенням про працевлаштування та стажування молодих фахівців на залізничному транспорті України» повинен пройти стажування протягом шести місяців. Слід зазначити, що за кожним молодим фахівцем закріплять наставника, який надасть йому необхідну допомогу з метою якнайшвидшого оволодіння необхідними виробничими навичками. Після цього, коли вони опанують професією, можуть бути рекомендовані на вищі посади, згідно із штатним розкладом. Але це все залежить від здібностей і готовності конкретної людини зробити кар’єру на столичній магістралі.

    Варто наголосити, що за 2010 р. на Південно-Західну залізницю було заявлено 343 спеціалісти, а на роботу оформлено - 288. Решту випускників з різних причин не було прийнято на роботу. Тобто практично всі, хто бажав, працює на залізниці.

    Сьогодні для молоді, яка опанувала вищу освіту, знайти роботу - велика проблема. Річ у тім, що багато хто з випускників так і не можуть найти роботу за фахом і вимушені працевлаштовуватися на ті посади, які є на ринку праці. Він перенасичений юристами, економістами, менеджерами тощо. Тому не має нічого дивного в тому, що у 2011 р. по всій Україні збільшився попит на робітничі професії. Роботодавці починають запрошувати кваліфікованих робітників. Проте не так багато підприємств мають можливість пропонувати роботу молоді. А у залізниці є такі можливості. Тому молоді працівники вливаються до колективу Південно-Західної кожного року. Вони поповнюють лави залізничників. Звісно, не всі залишаються тут працювати. Деякі шукають інший заробіток, інші не витримують напруженого темпу, а можливо, й відповідальності. Але більшість залишається працювати тут на все життя. І не тому, що не можуть знайти собі роботу. На будь-якому підприємстві завжди потрібні слюсарі-ремонтники, електрики, оглядачі вагонів. А тому, що залізнична професія - особлива.

    Ольга ЛИХАЧОВА

    Симпатичні, дружні й працьовиті


    начальник телефонно-телеграфної станції Наталія ГОЛУБЄВА, оператор Ольга ГАНЖАРА і старший оператор зміни Наталія ЄРМОШЕНКО

    Немає нічого дивного, що колектив телефонно-телеграфної станції (ТТС) Конотопської дистанції сигналізації та зв’язку сьогодні є винятково жіночим.

    Начальник ТТС Наталія ГОЛУБЄВА розповідає: «Так, самі жінки. Різного віку, звичайно. Як і скрізь. Хтось уже збирається на пенсію, хтось тільки-но влаштувався. Колектив дружний. З роботою справляємося… У нас багато досвідчених, наприклад, старші оператори змін. Сьогодні працює Наталія ЄРМОШЕНКО. Інші зміни очолюють Людмила КУЗНЄЦОВА, Ганна ПЕТРЕНКО, Світлана САХНО. Молодь - це Оксана ХАЛИМОН, Тетяна Кирилова, Олена Тимошенко. Вони нещодавно прийшли у колектив. Як стають телефоністками? Вчимо на місці».

    Вузлова телефонна станція кілька років тому перейшла на цифрову комутацію. Як на погляд користувача, відчутно поліпшилася якість - ні тобі шумів, ні свисту у слухавці, швидкий вихід на мобільних операторів. А як вплинула нова технологія з’єднання на телефоністок?

    - Робота їхня залишилася такою ж, як і була. Єдине, чого немає, так це шнурів і штепселів. З’єднує тепер комп’ютер.

    - А кого з’єднує?

    - Міжміські розмови - не у всіх абонентів є автоматичний вихід на «міжмісто». Службові переговори - наші оператори видзвонюють і Брянськ, і Гомель, і станції інших залізниць. Необхідність у службових переговорах так само залишається високою.

    І в телеграмах, до речі, теж. Електронна пошта, мобільні телефони не замінили ще телеграм. Щодоби, за словами Наталії Голубєвої, рахунок їх іде на тисячі. Особливо влітку, коли «вікна» і коли даються попередження. Плюс комерційні телеграми.

    - Говорили, що менше буде роботи, - продовжує Наталія Анатоліївна, - а її менше не стає. Дівчата попередження читають на лінію, де немає телеграфних апаратів… Роботи вистачає… Розумієте, електронна пошта - це добре. Але за кожне попередження відповідає людина. Людина, яка приймає телеграму, ставить свій підпис, яка передала - теж. Це ж залізниця.


    працюють телеграфістки Настя ЮВКО, Надія ОТКИДАЧ, Наталія ДУГОВИК

    І телефоністки, і телеграфістки, точніше, оператори, працюють позмінно. У перших - робочий день коротший. Вважається, що в них велике навантаження на голос та слух. Ольга НАГАЙЦЕВА о п’ятнадцятій здаватиме свою зміну. Їй не до розмов - на лінії якраз абонент. Але на мить повертається до об’єктива - й Василь Луценко встигає сфотографувати. У неї гарна посмішка. Жаль, що абоненти її не бачать. Лише чують приємний голос цієї симпатичної жінки.

    Телеграфісток більше. Газету залізничну вони знають, та дорікнули, що мало на її сторінках публікацій про жінок і для жінок. Докір приймаю. Чесне слово, якби не весняне свято, не знав би, що є такий привітний колектив красивих жінок. Розговорилися. Виявляється, тут цілі династії зв’язківців. Як в Ольги ГАНЖАРИ. Бабуся працювала телефоністкою, мати - на телеграфі, вона сама уже третій рік приймає й передає телеграми. У керівниці ТТС, у Наталії Анатоліївни, першим у дистанцію прийшов дідусь Володимир Юхимович Харченко. Тут працювала мати Тетяна Володимирівна й працює старшим електромеханіком батько Анатолій Олександрович Голубєв.

    - Син мій, - підключається до розмови старший оператор зміни Наталія Єрмошенко, - Максим, закінчив академію, електромеханік. В Углах-Заводі був, у Терещенській, у минулому році - на Ворожбянському напрямку…


    оператор зв’язку Ольга НАГАЙЦЕВА

    Відкриття станції Угли-Завод, ремонт на посту ЕЦ станції Терещенська, електрифікація дільниці Конотоп - Ворожба, треба сказати, були найважливішими об’єктами дистанції останнього часу. Випадкових, малоздібних, некваліфікованих на ці роботи не посилали. І матері приємно, що там працював її син. Кожному з батьків було би до душі...

    Поговорили, поспілкувалися. Я пообіцяв, що тепер газета не забуватиме про красиву половину людства, і про телефоністок з телеграфістками писатиме не лише на свята. Та пошкодував, що познайомився лише з однією зміною. Бо в колективі ТТС усі зміни однакові, тобто симпатичні, дружні й працьовиті.

    На фото: , оператор Ольга ГАНЖАРА і старший оператор зміни Наталія ЄРМОШЕНКО; ; .

    Фото Василя Луценка

    Микола ПАЦАК

    Історія та сьогодення Південно-Західної


    безпеку руху поїздів гарантовано. Модернізований переїзд з відеоспостереженням на ст. Ірпінь.

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35, 37 - 39, 41 – 48 за 2010 р., №1 - 9 за 2011 р.)

    У підпорядкованих галузевій службі перевезень підрозділах також проводилися заходи з економії паливно-енергетичних ресурсів на виробничі потреби. Серед них - відключення світла в окремих районах сортувальних та вантажних станцій за відсутності маневрової роботи, відключення лінійних станцій, якщо пропуску поїздів не передбачено. Впровадження енергозберігаючих технологій і переведення окремих службових приміщень на дешевші види обігріву - також веління часу.

    Для підвищення безпеки дорожнього руху створено спеціальну програму. Згідно з нею, починаючи з 2005 року, 53 переїзди столичної магістралі було обладнано відповідною сигналізацією з чотирма шлагбаумами принципово нової конструкції, що перекривають усю проїзну частину автошляху. На існуючих переїздах світлофорні лінзові комплекти було замінено на світлодіодні. Останні мають підвищену яскравість, ширший кут сприйняття, не потребують особливого клопоту щодо обслуговування. Водночас встановлювалися принципово нові дзвінки з підвищеною силою і більшою надійністю. На виконання програми Президента та Кабінету Міністрів України переїзною сигналізацією нового покоління переобладнували десятки переїздів. На перетині шляху із залізницею у районі станції Ірпінь працював загороджувально-бар’єрний пристрій, який унеможливлював проїзд автомобіля при увімкненій сигналізації. Кроком у майбутнє стало також впровадження на переїзді біля станції імені Бориса Олійника системи відеоспостереження.

    Надійному контролю безпеки руху поїздів на залізничних маршрутах допомагала, а також часто-густо навіть перебирала на себе функції поїзних диспетчерів та чергових по станціях мікропроцесорна система диспетчерської централізації (МСДЦ) «Каскад», яку вперше було впроваджено на Південно-Західній залізниці у 2005 році на дільниці між Києвом та Миронівкою. Тоді у цю систему було включено вісім станцій. У 2007 році систему «Каскад» впроваджено на 30 станціях дільниці Київ - Конотоп - Зернове. На початку 2009 року вже можна було аналізувати рух будь-якого поїзда на згаданих вище дільницях. У 2010 році до ладу стала диспетчерська централізація на перегоні між Києвом і Гребінкою. У тому ж році продовжувалася модернізація пристроїв сигналізації та зв’язку.

    На станції Київ-Пасажирський спеціалісти із СЦБ столичної магістралі встановили 12 стрілок релейно-процесорної централізації. Мета - управління рухом поїздів та маневровою роботою на станції та прилеглих до неї перегонах тепер можна здійснювати одночасно спільно із пристроями електричної централізації, що підвищує безпеку руху поїздів. Взагалі тут заплановано облаштувати додатково 16 таких стрілок. А ще впроваджувалися у дію пристрої дистанційного контролю за буксами поїздів.

    Ремонт і модернізація колії були і залишаються одним із найважливіших напрямків діяльності залізниці. Протягом 1991 - 2009 років освоєно та впроваджено в роботу ряд нових технологій, а саме: укладено стрілочних переводів на залізобетонних брусах, завдяки чому збільшився термін укладання безстикової колії.

    У квітні 2009 року начальник Південно-Західної залізниці продемонстрував разом з фахівцями причетних служб проведення технологічного «вікна» на станції Київ-Петрівка.

    Кадрова політика залізниці спрямована на господарювання у ринкових умовах. Саме тому головна мета Управління залізниці полягає в забезпеченні нині і в майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей та належної кваліфікації. Над вирішенням цих проблем працюють заступник начальника Південно-Західної магістралі Олексій Юрійович Коновал, начальник служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Ірина Іванівна МИХАЛЬЧЕНКО та кадрові менеджери на лінійних підприємствах. Завдяки їх роботі має місце практичне застосування належної системи управління персоналом.

    (Далі буде)

    Фото з архіву «Рабочего слова»

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Нова зміна росте!

    На Київській дитячій залізниці (далі - КДЗ) виховується нове покоління майбутніх залізничників. Більшість з них уже планують пов'язати власне майбутнє із великою сталевою магістраллю. Підлітки старанно студіюють залізничну справу.

    Мала Південно-Західна - особливе місце, де навчається велика кількість талановитих дітей. Безперечно, педагогам з КДЗ потрібно сказати «дякую» за те, що вони привчають дітей до корисних справ. Багато хто з вихованців дитячої залізниці знаходить своє покликання та майбутню професію. Також юні залізничники займають призові міста у численних галузевих змаганнях.

    На рівні країни вперше подібні перегони було проведено у 2010 р. у дитячому таборі «Артек». Організаторами фестивалю стали Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державна адміністрація залізничного транспорту України, Міжнародний дитячий центр «Артек». Юні залізничники змагалися у номінаціях «Найкращий знавець загального курсу залізниць», «Найкращий знавець колійного господарства», «Найкращий знавець вагонного господарства», «Найкращий машиніст тепловоза», «Найкращий організатор руху поїздів».

    Олександр ТРАВІНСЬКИЙ - чотирнадцятирічний призер фестивалю юних залізничників у Артеці - поділився своїми досягненнями.

    - Олександре, у наш час є маса різних хобі. Чому ти обрав саме дитячу залізницю?

    - Пригадую, коли я був маленьким, мені завжди подобалися поїзди. Куди б ми з батьками не їздили, я завжди цікавився ними. Пам’ятаю, як у дитинстві проводжав бабусю і довго спостерігав, як від’їжд-жає електричка. А коли я пішов до школи, подружка мені розповіла про існування у столиці дитячої залізниці. Незабаром я став юним залізничником. З того часу уже три роки тут займаюсь.

    - А як до твого захоплення ставляться батьки?

    - Дуже добре, навіть хочуть, що б я працював на залізниці. Мрію стати черговим по станції. Взагалі я живу у Фастові, але їздити не важко - звик.

    - А що робиш у вільний від навчання час?

    - Мені до вподоби комп’ютер, також збираю закордонні монети.

    - Відомо, що ти отримав перше місце на змаганнях в Артеці у категорії «організатор руху поїздів». Розкажи, чи важко було?

    - Ні, не дуже важко. До поїздки в Артек я їздив на зліт до Дніпропетровська. Ось там взагалі-то дуже сильно хвилювався, кожне питання під час фахового тестування мало не по п’ять разів перечитував. А в Артеці все пішло швидко, на легку руку. Конкуренти, звичайно, були сильні, але виграв я. Свою перемогу я присвятив мамі.

    - Давай поговоримо про стосунки з прекрасною статтю. Кого ти привітав з весняним святом?

    - У першу чергу, маму та сестру - вони найважливіші жінки у моєму житті. Поки що.

    - А чи є дівчина, яка тобі подобається.

    - Так, у моєму класі навчається така дівчина.

    - І на останок, що ти побажаєш нашим читачам?

    - Я бажаю усім завжди досягати своєї мети.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Спілкувалася Олена МИКИТЕНКО

    Сильнішими виявилися конотопчани


    команда Конотопської дирекції залізничних перевезень - переможець турніру

    Як ми вже повідомляли, на початку березня в Коростені відбувся фінальний етап турніру з міні-футболу серед працівників Південно-Західної залізниці.

    На паркет гральної зали вийшли шість команд - від кожної дирекції залізничних перевезень та управління магістралі. Запекла боротьба тривала з восьмої ранку до пізнього вечора. Кожна команда докладала всіх зусиль, щоб заволодіти головним трофеєм турніру... Але переможець може бути лише один.

    Спочатку ігри по колу пройшли в групах. За їх результатами було визначено розклад фіналу. А він склався так: за 5 - 6 місця змагались команди управління залізниці та Київської дирекції, за 3 - 4 - Козятинської та Жмеринської, а на головну гру вийшли коростенці та конотопчани.

    У підсумку місця розподілилися таким чином: останнє місце посіла команда Київської дирекції, перед ними - управління. Четвертими виявилися жмеринчани. Третю сходинку п’єдесталу пошани зайняли козятинці, другу - коростенці, а найвищу - команда Конотопської дирекції залізничних перевезень у складі Олександра КРИКЛИВОГО, Ігоря ДРОФИ, Ігоря ТЕРЕХОВА, Сергія ДУДІКА, Ярослава ОГІЄВСЬКОГО, Едуарда ОЖОГА, Сергія ВОЛОШИНА, Андрія ТКАЧЕНКА, Романа ГУБЕНКА та представника команди Сергія КРАВЦЯ.

    Нагороди переможцям вручав голова Дорпрофсожу столичної магістралі Анатолій ФУРСА. До речі, про високий рівень організації змагань свідчить той факт, що без нагород не залишилась жодна з команд - хто не увійшов до трійки призерів, повезли додому сувеніри на згадку про цю подію, а переможці - медалі відповідного ґатунку та кубки.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Сергій ГУК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба: 0(44)-4069708 факс 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Для ділового листування та звернення громадян: pzz@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05