РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 47 (3 грудня 2010)
  • Випуск №47 3 грудня 2010
    Зміст
    1. В Асоціації мають рацію і бажання діяти (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Шановна редакціє, творчий колектив! Друзі! (міністр транспорту та зв’язку України Костянтин ЄФИМЕНКО)
    3. З турботою про ветеранів
    4. Переїзд на лінійці готовності (Анатолій РОМАНОВ)
    5. Програма модернізації - у дії (Никифор ЛИСИЦЯ)
    6. Буде новосілля (Анатолій САДОВЕНКО)
    7. Многая літа залізничній альма-матер! (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    8. Пам'ять про визволителів не згасає (Станіслав ПЕНЬКІВСЬКИЙ)
    9. Історія та сьогодення Південно-Західної (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    10. Игры с прошлым (Ольга ЛЕЩЕНКО)
    11. Маю право на якість (Дмитро КОСТЕРНИЙ)

    В Асоціації мають рацію і бажання діяти

    У країні більшість підприємств відчувають дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів. Заводам не вистачає ливарників, ковалів, термістів, слюсарів-інструментальників, фрезерувальників, токарів. Вітчизняна система профтех-освіти (ПТО) і потреби ринку сьогодні - це дві паралелі, які, схоже, зможуть пересіктися не найближчим часом. А як з цим у сфері підготовки кадрів для залізничних підрозділів? Про проблеми і шляхи їх вирішення у царині сучасної професійної освіти йшла розмова під час останнього засідання членів Асоціації професійно-технічних навчальних закладів України залізничного транспорту. Зустріч учасників форуму - керівників залізничних училищ із Дніпропетровська, Харкова, Мелітополя, Запоріжжя, Чернівців, Люботина, Ясинуватої, Чернігова, Полтави - було організовано головою Асоціації (обрано у жовтні 2008 р.) - директором Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту (МПВУЗТ) Андрієм СТЕЦЮКОМ.


    ШАНСИ МОЛОДІ ОТРИМАТИ РОБОТУ

    Живемо в країні, де змінилася економічна ситуація, форма власності багатьох підприємств, законодавство. Професійна освіта має реагувати на сучасні потреби ринку праці. Цю думку Андрія Олексійовича підтримали всі учасники форуму. Але А. Стецюк йде далі. Завдяки досвіду співпраці з Міжнародною асоціацією професійних закладів залізничного транспорту та її головою Яном Літаком (Доправна (транспортна) академія м. Тренчин, Словаччина). Сучасний мобільний зв’язок дозволяє не лише спілкуватися телефоном із закордонними партнерами. З кабінету А. Стецюка можливо проводити фахові наради за Skype-мережею. На моніторах у кабінеті було чітко видно і чутно його колег із Словаччини.

    Отже, Козятинське училище є представником України в Міжнародній асоціації «Освіта без кордонів». У рамках партнерства українських педагогів із цією Асоціацією Козятинське МВПУЗТ та Тренчинська доправна академія розробляють навчальну програму за спеціальністю «Логістика транспорту». На даний час одна з випускниць Козятинського МВПУЗТ продовжує навчання в Тренчинській доправній академії. Під час останньої зустрічі запропоновано кожному навчальному закладу, що входить до Асоціації професійно-технічних навчальних закладів України залізничного профілю, у 2011 р. направити до Тренчина по одному випускнику для навчання за робітничою професією «Логістика транспорту» з можливістю подальшого отримання вищої освіти в Європі.

    Андрій Стецюк пропонує колегам співпрацювати зі словацькими педагогами у сфері підготовки кращих українських учнів за межами України, оскільки сучасна соціологія доводить: талановита молодь бажає вчитися за кордоном. І ця пропозиція отримала схвальний відгук серед його колег. Досвіду для цього у козятинських освітян вистачає. Річ у тім, що цей козятинський професійний навчальний заклад був сертифікований міжнародною організацією IES (Лондон, Великобританія), що уможливлює отримувати випускникам училища сертифікат міжнародного зразка. Останній документ дає змогу успішним учням зробити перший крок у справі першочергового працевлаштування в організаціях з іноземним капіталом в Україні та за кордоном. Як зазначив А. Стецюк, у серпні 2008 р. Державний професійно-технічний навчальний заклад «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» пройшов процедуру сертифікації компанією Education Society Ltd, London у Міжнародному центрі сертифікації з 12 професій. Таким чином, училище забезпечило місце на міжнародному ринку праці за дванадцятибальною IES шкалою. Тепер випускники училища - власники міжнародних cертифікатів IES - мають порівняно з конкурентами на українському та світовому ринку праці перевагу та більші шанси отримати роботу. Даний сертифікат можна отримати на 14 іноземних мовах, відповідно до обраної для працевлаштування країни.

    У світі змінюється система фахової підготовки. Україні потрібно реагувати на це явище, щоб не знижувалася конкурентоспроможність держави. Ініціатива про підготовку на навчально-методичних базах професійних закладів залізничного транспорту майбутніх майстрів виробничого навчання - то також доречна пропозиція, до якої мають прислухатися у Міністерстві освіти та науки України. Шанси випускників отримати роботу мають бути більшими.

    ЩОБ НЕ ПАСТИ ЗАДНІХ

    Як свідчать іноземні джерела, в країнах Євросоюзу десять років тому було проголошено стратегічну мету - перетворення економіки у динамічно розвинену, що базується на професійних знаннях. У 2002 р. було прийнято програму та декларацію розвитку у сфері професійної освіти та навчання. В цих документах поставлено завдання щодо забезпечення прозорості кваліфікацій і створення єдиного європейського рівня. Головне, до чого варто прагнути професійним навчальним закладам України, вважають члени Асоціації, - це формування стандартних підходів, що дозволяє врешті-решт визнавати кваліфікації попри різноманітні системи профтех-освіти у країнах Європи. Зразок державного диплома - це ще не догма. Головне, щоб він сприймався на підприємствах, незалежно від країни, де його видано. Можливо, процедура сертифікації від Education Society Ltd, London і стане для професійних закладів залізничного транспорту потужним кроком до підвищення престижності профтехосвіти у нашій країні.

    Автора цих рядків можна запідозрити у намаганні звеличити роль іноземних навчальних методик, у той самий час, як існують подібні вітчизняні. Так ніхто і не заперечує. Уявіть, що вам 15 років. Зробіть зусилля, якщо ви бажаєте розібратися у сьогоденні. Поставте себе на місце нинішньої юні. Жодний підліток не хоче пасти задніх. Хлопець або дівчина орієнтується на моделі поведінки і зразки успіху, які можна спостерігати у реальному житті. Хіба сучасна освіта у навчальних закладах залізничного профілю не вартує того, щоб стати початком вдалої кар’єри? Так було за часів Союзу, так має бути і тепер. Але зважаючи на економічні умови сьогодення.

    Сучасні професійні стандарти орієнтовані на отримання вмінь, навиків і компетентних знань. Крім того, роботодавці беруть активну участь у їхній розробці. Як приклад - співробітництво керівництва Південно-Західної залізниці із МПВУЗТ. Нещодавно умільцями з Козятинського локомотивного депо було відновлено дію тренажера для навчання технічному обслуговуванню електровозів серії ВЛ80Т. До того ж за ініціативи начальника Південно-Західної магістралі Олексія КРИВОПІШИНА за кошти з бюджету магістралі незабаром буде закуплено комп’ютерний клас для навчання майбутніх квиткових касирів. Протягом минулого тижня учні козятинського навчального закладу пройшли курс у вагоні охорони праці Південно-Західної магістралі. Курс поведінки на залізничних коліях, вивчення правил протипожежної безпеки, методик з надання першої невідкладної допомоги при нещасних випадках прослухала більшість залізничної молоді.

    Чим закінчився семінар керівників професійно-технічних навчальних закладів України залізничного транспорту? Його учасники побували на відкритому уроці, який провів поважний педагог, викладач дисципліни «Будова та експлуатація контактної мережі» Володимир УКРАЇНЕЦЬ. Про цього подвижника - у найближчому номері «Рабочего слова».

    ПРОЦЕС ПІШОВ

    Як зазначив Андрій Стецюк, директор Київського ПТУ залізничного транспорту Олександр МЕЛЬНИК є одним із розробників проекту «Паспорту мінімального нормативу забезпечення професійно-технічних навчальних закладів обладнанням, устаткуванням за фахом «Слюсар з ремонту рухомого складу». Подібні паспорти розробляються МПВУЗТ за фахом «Помічник машиніста тепловоза», «Помічник машиніста електровоза», «Помічник машиніста електропоїзда». На добру справу педагогів та майстрів виробничого навчання й учнів працюватиме електронний підручник «Будова та ремонт тепловозів серії 2ТЕ116» (лекції, теоретичні завдання та тести), який презентував директор Здолбунівського професійного училища залізничного транспорту Руслан ШЕВЧУК. А методист МПВУЗТ Олена КОЛОМІЙЧУК запропонувала увазі присутніх власний електронний підручник з інформатики. Є задумки зі створення сучасних електронних підручників з інших навчальних дисциплін професійного профілю. У подальших планах - створення єдиного інформаційного простору Асоціації за допомогою телекомунікаційного обладнання і відповідного програмного забезпечення. А ще тут займатимуться розробкою, впровадженням та апробацією Державного стандарту професійно-технічної освіти з метою підготовки кваліфікованих робітників за професією «Транспортний логіст». Є задум про створення книги «Асоціація професійно-навчальних закладів України залізничного профілю».

    Отже, планів - сила- силенна. На переконання однодумців Андрія Стецюка, вони здійсненні. Тож процес з удосконалення педагогічної майстерності пішов, адже у членів Асоціації професійно-технічних навчальних закладів України залізничного транспорту є бажання діяти.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Шановна редакціє, творчий колектив! Друзі!

    Від імені Міністерства транспорту та зв'язку та особисто від себе вітаю вас із 88-річчям з Дня заснування вашого видання!

    Ви на своєму власному прикладі доводите, що саме професіоналізм у поєднанні з цінністю досвіду, об’єктивність, ґрунтовний підхід до справи та справжня відданість роботі здатні створити видання, що вже протягом багатьох років привертає увагу своїх читачів.

    Ваша газета - одна з найстаріших та найдосвідченіших із друкованих видань залізничної галузі. Пройшовши шлях від скромної назви «Эхо гудка» до вагомої і значущої «Рабочее слово», щотижневик столичної магістралі вмістив майже всю її історію - від 1922 року до сьогодення. При цьому вам вдається шляхетно продовжувати славні традиції журналістів-залізничників попередніх поколінь.

    Ваше видання дало путівку багатьом журналістам, які виконують важливу функцію інформування громадськості.

    Тож у цей святковий день бажаю великого щастя, міцного здоров’я та вагомих успіхів усьому творчому колективу видання. Ніколи не зупиняйтеся на досягнутому і завжди прагніть підкорити нові горизонти!

    Легкого вам пера, світлого розуму, приємних новин, нових звершень та творчих здобутків! Нехай і надалі зберігається у вашому колективі професійна риса - прагнення доносити інформацію до кожного вашого читача!

    З повагою,

    міністр транспорту та зв’язку України Костянтин ЄФИМЕНКО

    З турботою про ветеранів

    З метою подальшого посилення соціального захисту та оздоровлення ветеранів залізниці, керівництво Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» та Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці спільною постановою вирішили направити в лінійну лікарню с. Клубівка у січні, квітні, липні та жовтні 2011 р. 120 ветеранів залізниці від кожної дирекції залізничних перевезень, управління залізниці та підрозділів дорожнього підпорядкування групами по 30 осіб. Термін перебування кожної групи ветеранів по 14 діб.


    Переїзд на лінійці готовності


    монтери колії Анатолій ОЛІЗАРІВСЬКИЙ та Сергій ЧЕКАПИВСЬКИЙ під час модернізації залізничного переїзду

    Одим з ефективних засобів гарантування безпеки руху на залізничних переїздах є впровадження загороджувально-бар’єрних установок (ЗБУ). Така установка впродовж кількох років в експериментальному порядку експлуатувалася на залізничному переїзді ст. Ірпінь. Днями експериментальну модель було замінено на постійну, більш досконалу.

    Впровадженням нового обладнання на переїзді займалися працівники Київської дистанції колії. До процесу долучилися монтери колії з Ірпінського околодку Бучанської дільниці, а також колієремонтної колони, а саме: Анатолій Олізарівський, Сергій Чекапивський, Анатолій Мельниченко, Петро Сокур, Сергій Товкач на чолі з дорожнім майстром Костянтином Пушкарем. Клопоти з підключення обладнання взяли на себе начальник виробничої дільниці Київської дистанції сигналізації та зв’язку Максим Головня та електромеханік СЦБ Володимир Багнюк.

    …Один за одним чотири комплекти ЗБУ за допомоги автокрана, керованого Анатолієм Григоренком, лягають на призначені місця, перекриваючи обидві смуги автомобільного руху з обох боків переїзду.

    Кореспонденти «Рабочего слова» поцікавилися: що ж являє собою ця установка?

    ЗБУ забезпечує унеможливлення несанкціонованого виїзду автотранспорту на залізничну колію. Це прямокутна швелерна конструкція з підйомною кришкою, закріплена на залізобетонному фундаменті. Габарити «капкану» для любителів ризикнути перед стрімким поїздом дозволяють стверджувати: «Проскочити або об’їхати таку перепону - годі й сподіватися!»

    - Зручність та переваги цієї установки у тому, що деталі автоматичного управління та приводу в ній є аналогічними деталям стрілочних переводів, так що цілком можуть взаємозамінятися. Хіба що електродвигун потужніше, - поінформував нас Максим Головня. - Для унеможливлення функціонування установки, коли на ній перебуває транспортний засіб, застосовано спеціальні датчики, які діють за принципом акустичної локації різних об’єктів у заданій зоні виявлення «сюрпризу». Наявність такого об’єкта викликає розмикання контактів сигнального реле, тобто припинення роботи електричної схеми.


    начальник виробничої дільниці Київської дистанції сигналізації та зв’язку Максим ГОЛОВНЯ (праворуч) та електромеханік СЦБ Володимир БАГНЮК

    Свій коментар щодо модернізації залізничних переїздів надав головний інженер галузевої служби колії залізниці Віталій Калюжний. Він зазначив, що ЗБУ на ст. Ірпінь і ст. Сосонка - перші ластівки великої програми технічного удосконалення залізничних переїздів на нашій магістралі. В наступному році передбачається такими установками обладнати ще шість переїздів. У першу чергу - на напрямку Київ - Волочиськ, де впроваджується швидкісний рух. Програма модернізації переїздів передбачає впровадження й інших технічних засобів. Зокрема застосування на неохоронних переїздах камер відео-спостереження, на переїздах з автобусним рухом - автоматичних шлагбаумів. На контролі галузевої служби - всі переїзди. Ведеться ретельний аналіз їх функціонування з метою визначення першочергових для проведення модернізації. Складено перелік переїздів, які підлягають капітальному ремонту. Звичайно, найнадійніший засіб для гарантування безпеки руху на перетинах залізниці з автотрасами - шляхопровід. Проте він вимагає й найбільших коштів. Будівництво шляхопроводу у наступному році передбачається біля зупиночної платформи Тарасівка (Київська дирекція залізничних перевезень).

    Повторимось: програма технічного удосконалення залізничних переїздів потребує великих коштів, проте представники місцевих влад не дуже поспішають з інвестиціями. На жаль, фінансовий тягар майже цілком лягає на плечі столичної залізниці. І залізничники свідомо йдуть на ці витрати, адже мова йде про безпеку руху поїздів та автотранспорту, аби зберегти не одне людське життя.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Анатолій РОМАНОВ

    Програма модернізації - у дії

    Прикрі випадки, що трапились нещодавно на залізничних переїздах, стали додатковим поштовхом для активізації виконання програми модернізації цих залізничних об'єктів.

    Зазначимо, що вже декілька років поспіль на нашій залізниці проводиться заміна старих шлагбаумів на нові, які перекривають з двох боків весь автомобільний шлях, що перетинає залізницю. Тепер вирішено на тих переїздах, де доволі інтенсивний рух автотранспорту і проходить багато рейсових автобусів, встановлювати ще й загороджувально-бар’єрні установки (ЗБУ). Першу із них нещодавно облаштовано на перетині залізничної колії та автошляху поруч із ст. Сосонка, що на дільниці Вінниця - Козятин.

    Варто додати, що таку ж ЗБУ заплановано встановити на переїзді поблизу ст. Тюшки (дільниця Вінниця - Жмеринка), якою також опікуються вінницькі фахівці із СЦБ. Тут доволі інтенсивний рух автотранспорту через залізничну магістраль. Уже складено проектну документацію і при надходженні обладнання його буде встановлено на переїзді.

    Також нові, двосторонні шлагбауми вже обладнано на переїздах біля станцій Калинівка та Кордишівка. Таким чином завершено оснащення ними усіх переїздів із інтенсивним рухом на дільниці від Козятина до Жмеринки. Над цим чимало потрудились фахівці вінницьких дистанцій колії та сигналізації і зв’язку. І варто зауважити, що роботи виконували не спеціальні підрозділи (будівельні, монтажні), а ті, хто має займатись лише експлуатацією та обслуговуванням обладнання. Зокрема монтери колії під керівництвом начальників дільниць Анатолія ЧЕРНАТИ та Федора ШАЛАТИ, шляхових майстрів Олександра Чорного та Валерія Шалатюка. А електронне обладнання,

    автоматичні пристрої монтували старший електромеханік Павло Гіжа, електромеханіки Микола Постоюк, Василь Чорненький під керівництвом начальника дільниці СЦБ Олександра РОЗГОНЮКА та заступника начальника дистанції Сергія РЄЗНІКА. Встановлене ними обладнання значно підвищить безпеку руху поїздів та автотранспорту, запобігатиме нещасним випадкам на залізниці. Тож програма модернізації переїздів на столичній магістралі - в дії.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Буде новосілля

    Таким темпам зростання поверхів 90-квартирного житлового будинку на вулиці Перемоги, 2, що у Козятині, могли б, мабуть, позаздрити будівельники багатоповерхівок ще за радянських часів, коли будівництво житла у країні велося, як тоді зазвичай говорили, ударними темпами. Минуло лише два місяці з початку будівництва, а перша черга (45 квартир) будівлі виросла вже на чотири поверхи. Всі роботи з цегляної кладки останнього п’ятого поверху планується завершити незабаром, а також й встановити покрівлю будівлі.


    бригадир мулярів Віктор БОРИСЮК

    - На зведенні цього житлового будинку працюють лише зодчі залізниці, - говорить керівник робіт - старший виконроб будівельно-монтажного експлуатаційного управління №2 (БМЕУ-2) Олександр КУЗЬМЕНКО. - Зокрема, це дві бригади мулярів нашого БМЕУ та підрядники - бригади мулярів будівельно-монтажного поїзда №649 зі Жмеринки. Також нам допомагають фахівці з деяких інших підрозділів залізниці. Враховуючи стислі терміни, роботу організували так, щоб чітко дотримуватися затвердженого графіка. І поки що це нам вдається.

    З різних причин будівництво житла для сімей залізничників у Козятинській дирекції не велося, принаймні, років з десять. І от сьогодні, схоже, крига скресла. Багатоповерхівка стає першою ластівкою у розв’язанні цього досить актуального питання. Слідом за впровадженням у експлуатацію перших сорока п’яти квартир, вже на початку нового року планується розпочати будівництво й другої черги цього будинку, робота над проектною документацією якої вже завершена. А це вже вселяє надію на зміни на краще.


    на будівництві житлового будинку
    Анатолій САДОВЕНКО

    Многая літа залізничній альма-матер!


    Освіта і влада поруч. Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Максим ЛУЦЬКИЙ та директор Київського вищого професійного училища залізничного транспорту Олександр МЕЛЬНИК.

    Минулої п’ятниці веселі звуки популярних мелодій було чутно аж біля воріт Київського вищого професійного училища залізничного транспорту імені В. І. Кудряшова. Так весело, з музикою, святкували 140-річчя одного з найстаріших галузевих навчальних закладів України!

    Серед відомих випускників - народний артист України, лауреат міжнародних конкурсів Григорій ЧАПКІС, олімпійський чемпіон з метання списа Віктор ЦИБУЛЕНКО, колишній начальник управління професійно-технічної освіти м. Києва Василь ТОДОСІЄНКО. Але пишаються в училищі і машиністами, і слюсарями, і провідниками пасажирських вагонів, і квитково-багажними касирами, які сумлінно служили і служать залізничній справі.

    - Понад 70 тисяч випускників за роки існування - ось наш головний ювілейний результат, - вважає директор училища Олександр МЕЛЬНИК. - Ділячись із сучасниками власними вміннями, наші вихованці створюють щоденною працею добробут нації.

    Педагогічний колектив, співробітників, випускників та гостей привітав народний депутат України, виконувач обов’язків голови комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Максим ЛУЦЬКИЙ, який наголосив на ролі професійно-технічної освіти у справі розвитку держави, висловив впевненість, що і надалі училище буде забезпечувати якісну підготовку кваліфікованих робітників, пообіцяв підтримку у вирішенні проблем з оновлення матеріально-технічної бази від комітету Верховної Ради, вручив почесні грамоти працівникам училища. Не з пустими руками завітав на свято заступник начальника Південно-Західної залізниці Олексій КОНОВАЛ, заступник начальника служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Олександр ЧЕРНОІВАНЕНКО та начальник відділу цієї служби Гурген ВАРТАНЯН. Серед нагороджених за плідну співпрацю, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих кадрів для залізничного транспорту, ініціативність у педагогічній роботі, належне ставлення до своїх посадових обов’язків згідно із наказом начальника Південно-Західної магістралі нагороджено п’ятьох освітян.


    Приємна зустріч. Голова Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації Іван СИДОРОВ та майстер виробничого навчання училища Іван ШАУЛКО.

    Теплі слова на адресу окремим подвижникам, які попри все роблять свою справу, висловив голова Солом’янської районної у Києві держадміністрації Іван СИДОРОВ. У той день без нагород і подарунків, здається, не пішов ніхто з представників колективу КВПУЗТ імені В. І. Кудряшова. Серед щасливчиків - не лише педагоги, майстри виробничого навчання. Двірник, інструментальниця, охоронник - всіх категорій і не перелічиш.

    Історія училища почалася у 1870 р. З початком регулярного сполучення поїздів на залізничному маршруті між Києвом та Одесою виникла необхідність підготовки робітників для обслуговування нової транспортної галузі Російської імперії. Протягом багатьох років професійна школа існувала як учбові майстерні при Київському паровозоремонтному заводі. На межі двох століть базою для поповнення рядів професійної школи був сирітський притулок Південно-Західної залізниці. У 1923 р. по всій країні пройшла перебудова професійної підготовки робітників - створюються фабрично-заводські училища, організатори яких передбачили не тільки надбання підлітками професійних навичок, але й отримання початкової освіти. В ці роки училище веде підготовку токарів, фрезерувальників, столярів та ремонтників вагонів. Значно зростає престиж таких професій, як помічник машиніста та кочегар паровоза. 20-30 роки ХХ ст. увійшли в історію училища як сторінки натхненної праці. Саме в цей час тут навчалися, отримували спеціальність і готувалися до подвигу заради мирного життя герої Радянського Союзу М.М. Кулаков, А.М. Соколов та В.І. Кудряшов, ім’я якого носить училище з 1970 р. З перших днів війни учні брали участь у будівлі захисних споруд у Дарниці, а коли над Києвом нависла загроза окупації, училище у повному складі було евакуйовано спочатку в Харків, а потім на станцію Челкар, що в Казахстані. З цієї загубленої в степу тимчасової оселі у грізному 1942 р. 152 випускники училища пішли на фронт, у важку хвилину захистили своїми молодими тілами шлях фашистів до Сталінграда.

    У 1944 р. училище повертається до звільненого Києва і вже у 1945 р. проводить перший повоєнний випуск фахівців залізничного транспорту. Під час пам’ятної зустрічі випускник 1946 р. Григорій Чапкіс пригадав, як важко давалася наука під час бомбардувань фашистською авіацією Дарницького залізничного вузла, як непросто було засвоїти фах токаря, коли потрібно було розбирати завали зруйнованого вщент Хрещатика. Він пройшов і через голодні післявоєнні роки, і через невизнання таланту, і через тріумф серед мільйонів прихильників таланту...

    В середині 50-х років значно оновлюється матеріальна база училища, що дозволило розпочати випуск фахівців з тепловозного господарства вже у 1962 р. Це були помічники машиністів та слюсарі по ремонту тепловоза. З 1966 р. училище починає випуск помічників машиністів електровоза, підготовку провідників поїздів міжнародного сполучення та квиткових і багажно-транспортних касирів.

    На ознаку сторіччя з дня заснування у 1970 р. училище нагороджено орденом «Знак пошани» та йому присвоєно ім’я випускника училища 1927 р. героя Київського підпілля у роки Великої Вітчизняної війни Володимира Ісидоровича Кудряшова.

    У 1983 р. училище стає лауреатом премії Ленінського комсомолу за підготовку робітників для Київського відділка Південно-Західної залізниці. Такі часи - такі і нагороди.

    - Дай Бог, щоб училище процвітало, щоб його підтримувала влада, щоб звідси виходили гарні спеціалісти, які берегтимуть робітничі традиції. І хоча держава подекуди махнула на освіту рукою, працюйте! Творіть! Розвивайте талант, адже тільки освічена людина може стати відомою і заслужити авторитет, - побажав нинішнім студентам заступник голови Синодального управління силових структур Української православної церкви Київського Патріархату протоієрей Тарасій. До всіх гарних привітань вихованцям та викладачам училища приєдналися директор Департаменту профтехосвіти Міністерства освіти та науки України В’ячеслав СУПРУН, директор Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту Лариса СПОДИНСЬКА.

    Зустріч випускників, почесних гостей і педагогічного колективу відбувалася у невимушеній атмосфері. А звеселяли чималу аудиторію батьки одного з учнів училища - Володимир та Тетяна ЛИСАКИ.

    Особисто я сподівався на зустріч із колишнім директором тогочасного міського профтехучилища №17 Антоном ЗВЯГІЛЬСЬКИМ. Мені, випускникові залізничної альма-матер із дипломом про закінчення понад 30-річної давнини, хотілося щиро потиснути руку і висловити слова подяки за науку, яку проніс через усе своє життя. Річ у тім, що Антон Михайлович був не лише вимогливим керівником. Йому вдалося залучити моїх ровесників до цікавого навчального предмета. Загальний курс залізниць тогочасного Союзу ми вивчали з особливим натхненням. Зустріч відбулася. Він пам’ятає майже кожного з випускників, що отримали путівку у життя з його рук. Многая літа! Викладачам, майстрам. Тобі, рідне училище!

    З нагородою!

    За плідну співпрацю, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих кадрів для залізничного транспорту, ініціативність в роботі, високий професіоналізм, належне ставлення до своїх посадових обов’язків, з нагоди 140-річчя від дня заснування Київського вищого професійного училища залізничного транспорту імені В. І. Кудряшова начальником Південно-Західної залізниці нагороджено:

    Знаком «За сприяння розвитку Південно-Західної залізниці»

    МЕЛЬНИКА Олександра Степановича - директора.

    Почесною грамотою Південно-Західної залізниці

    МАЛЯРЧУКА Віктора Івановича - заступника директора.

    БОГДАНОВУ Наталію Михайлівну - головного бухгалтера.

    Іменним годинником

    ПРИХОДЬКА Олександра Івановича - старшого майстра.

    ЮРЧЕНКА Олександра Миколайовича - викладача.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Пам'ять про визволителів не згасає

    Яскраву сторінку у визвольній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. вписали партизани та підпільники Хмельниччини.

    Минуло понад 66 років з тих пір, як Радянська армія та численні народні месники звільнили Україну від загарбників, але пам’ять про визволителів не згасає.

    Нещодавно, в День визволення України від гітлерівської окупації, на станції Полонне урочисто відкрито Меморіальну дошку Герою Радянського Союзу - командиру партизанського загону Першого Молдавського з’єднання Василю Івановичу ТИМОЩУКУ.

    На рахунку полонських партизан - 17 пущених під укіс ешелонів ворога, чимало розвідувальних операцій, що сприяли успішним діям Радянської армії.

    Ще не відгриміли артилерійські залпи, як Василя Тимощука було призначено на посаду начальника станції Полонне. Чимало зусиль довелося докласти герою війни, щоб на повну потужність запрацювала залізниця. За період роботи начальником станції з 1944 по 1970 рр. за його безпосередньої участі відновлено рух на дільниці Козятин - Шепетівка, збудовано приміщення вокзалу, модернізовано залізничні колії, впроваджено в експлуатацію понад сто квартир для працівників залізничного транспорту.

    Відкриття Меморіальної дошки було доручено голові Полонської організації ветеранів Веніаміну Романовичу КУЦЕНКУ та ветерану-підпільнику Віталію Митрофановичу ОГОРОДНІКУ. Про бойові та трудові подвиги Василя Івановича Тимощука розповіли його бойовий побратим, ветеран партизанського загону Євген Пилипович МОМОТЮК, ветерани війни та праці Іван Прокопович АНТОНЕЦЬ, Володимир Михайлович СІВАК, перший заступник голови Полонської райдержадміністрації Станіслав Іванович РОЗУМОВСЬКИЙ, заступник голови районної ради Іван Прокопович СКОЦ.

    Завершилося урочисте зібрання концертом, який підготували самодіяльні митці Полонського районного будинку культури та місцевої школи №3.

    начальник відділу кадрів Козятинської дирекції залізничних перевезень -

    Станіслав ПЕНЬКІВСЬКИЙ

    Історія та сьогодення Південно-Західної

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35, 37 - 39, 41 – 46 за 2010 р.)

    У вересні 1999-го Південно-Західна першою запропонувала запровадження гарантійних дільниць у межах залізниці та виходу на Південну та Одеську магістралі. «Плечі» мають бути довшими, щоб забезпечити гарантійне проходження поїздів.

    Були в тогочасній історії Південно-Західної й інші світлі події. Але є і сумні. 1 жовтня 1999 року від руки найманого вбивці загинув начальник столичної магістралі Борис Степанович Олійник. Багатотисячний колектив залізниці важко переживав цю трагедію. З ім’ям Б.С. Олійника пов’язано чимало добрих справ. Його шанували за уміння у надскладних умовах господарювання піклуватися про людину праці. За роки його керування у 80-х роках минулого століття залізниця досягла найвищих показників в експлуатаційній роботі впродовж усієї своєї історії. Колектив залізниці очолив син Б.С. Олійника - Володимир Борисович.

    Це був час швидких змін у керівництві столичної магістралі. Напередодні 130-ї річниці з дня заснування Південно-Західної залізниці її очолив Анатолій Слободян.

    А 24 серпня 1999 року народилася пісня-марш Південно-Західної залізниці, авторами якої були тогочасний головний редактор газети «Рабочее слово» Марат Погребцов та народний артист України художній керівник та головний диригент Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України Віталій Халавчук. Цікаво, що цьому прекрасному твору судилося довге життя. Приміром, під час виконання цієї пісні колективом Заслуженої хорової капели України Південно-Західної магістралі (керівник А. М. Ворошилов, хормейстер Т.М. Ярмак) на третьому огляді-конкурсі художньої самодіяльності Укрзалізниці, що відбувся у Харкові у 2008 році, аматори зі столичної залізниці завоювали почесне друге місце.

    З першого вересня 2000 року Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів, Козятинський, Жмеринський, Коростенський, Конотопський відділки магістралі реорганізовуються у відповідні відособлені структурні підрозділи - дирекції залізничних перевезень. Таким чином продовжувався безперервний процес реформування столичної залізниці.

    Прискорювалися темпи виробничих процесів, підвищувався і рівень заробітної плати працюючих залізничників, зростав їхній добробут.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Игры с прошлым

    Говорят, время - лучший лекарь, оно врачует любые раны. Но этого может и не произойти, если не следовать простым правилам. Давайте вместе вспомним то, что уже, казалось бы, всем известно. Итак, во-первых: сегодня - самый лучший день в моей жизни; во-вторых: живем настоящим; в-третьих: анализируем свои поступки - сеем, как говаривали мудрые, культурные растения и уничтожаем сорняки.

    Идеализация прошлого на сегодня очень распространена среди людей - из числа тех, кому за тридцать. Это явление, продолжает набирать обороты, привлекая к себе и более младшую категорию населения нашей страны. Ведь очень легко смотреть в прошлое сквозь «розовые» очки, видя в нем только картины, услаждающие душу, да еще приятные, на наш взгляд, видения. Это замечаем тогда, когда создаем в собственном сознании из собственных же воспоминаний о прошедшей юности нечто вроде утраченного рая, превратив ее в неиссякаемый источник ностальгических сожалений. Конечно, воспоминания о юности - это всегда лишь одна из множества возможностей будоражить сознание.

    В качестве другого примера, как сказал поэт, порывов метущейся души можно назвать безутешную скорбь о разрыве романтической связи. Давайте остановимся и послушаем доводы своего разума, поверим собственным воспоминаниям и услышим увещевания добрых друзей, в один голос твердящих нам, что роман все равно был обречен на неудачу и что время от времени мы и сами уже мечтали, как бы вырваться из этого «ада». Вот когда может пригодиться совет - постараться покрепче наладить связи с внешним миром, почаще общаться с разными людьми, побольше гулять на свежем воздухе, дабы понять: то, что происходит сегодня, может быть намного интереснее и приятнее, чем то, что было вчера.

    Желание жить прошлым имеет и еще одно дополнительное, мягко скажем, неудобство: оно практически не оставляет нам никакого времени, чтобы проявлять хоть малейший интерес к настоящему. Ведь только полностью концентрируя внимание на прошлом и повернувшись спиной к настоящему, нельзя с удовольствием путешествовать по жизни. Возможно, именно сегодня судьба нам преподнесет случайный, невольный поворот, который может вдруг изменить перспективу на девяносто градусов, вопреки нашей воле показав нам, что настоящее - это не только неисчерпаемый источник позитивных эмоций, оно может таить в себе и кое-что утешительное, не говоря уже о каких-то совершенно новых позитивных возможностях. Даже мимолетные перерывы в процессе самоуглубленного созерцания в прошлое способны показать нам всю прелесть настоящего и будущего. Древним примером может послужить библейская история о жене праведного Лота. «И сказал Господь Лоту и его семейству: «Спасай душу свою; не оглядывайся назад и нигде не останавливайся в окрестности сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть…» Жена же Лотова оглянулась позади его и стала соляным столпом».

    Иногда, на своем жизненном пути мы сделаем неправильный шаг и продолжаем, не сворачивая, идти по той же дорожке. Зачем?!

    В фильме «Роковая кружка пива» авторы рассказывают нам историю неотвратимого падения одного одаренного юноши, который не смог противостоять соблазну выпить первую в своей жизни кружку пива и не только не реализовал свои идеи, а закончил свою судьбу достаточно плачевно. На примере главного героя нам предстоит понять, что при первых неприятных последствиях опрометчивого шага стоит свернуть с ошибочного пути. Пожалуй, на много проще рассуждать примерно так: «Конечно, я сам виноват во всем, что случилось. Знай, я к чему это приведет, никогда не прикоснулся бы к проклятой кружке. Но теперь уже все равно ничего не изменишь, слишком поздно… Тогда, в прошлом, я совершил роковую ошибку, теперь же, в настоящем, я вынужден нести свой крест, расплачиваясь за старые грехи». Но не так уж и тяжело остановиться, и правильно оценив ситуацию, пойти по жизни без последствий той роковой ошибки. Не будем бояться переоценивать свои поступки и менять стереотипы поведения. Это непременно принесет нам хорошие плоды.

    Временами мы рассуждаем так: «А если я вообще не причастен к тому первому роковому событию, с которого начались все мои несчастья? Если меня даже нельзя упрекнуть, что в этом есть и моя вина?». В этот момент мы считаем себя невинной жертвой злой судьбы. Мы настолько, как говорят, зацикливаемся на своей невинности, что, порой, в своих несчастьях можем винить судьбу, весь мир и матушку-природу, хромосомы и гормоны, родителей и общество, милицию и родственников, учителей и врачей, начальника и, в особенности, близких друзей. Иногда ход событий может вдруг, ни с того, ни с сего, как бы в компенсацию за былые горести и лишения, преподнести нам приятный сюрприз, о котором мы столь безнадежно мечтали. Но мы боимся признаться себе в том, что судьба преподносит нам приятные подарки. И, вооружившись формулой «Ах, все пришло слишком поздно, мне уже ничего не хочется…», ни за что не оценим и не дадим возможности совершиться справедливости судьбы и затянуться ранам былых обид.

    Народная пословица гласит: «Не откладывай на завтра то, что можно сделать сегодня». Именно сегодня время радоваться жизни!

    психолог локомотивного депо ст. Жмеринка -

    Ольга ЛЕЩЕНКО

    Маю право на якість

    (Закінчення. Початок у №46 за 2010 р.)

    ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО…

    Споживач, реалізуючи право на якість та йдучи до торговельного центру, має знати, що:

    - за розбитий товар у магазині платити не потрібно. Уточнимо. Продавці супермаркетів у разі виникнення конфлікту вирішують питання в інтересах покупця. В деяких супермаркетах міста Києва внутрішніми правилами встановлено: якщо товар випадково розбився до здійснення покупки (до закриття чеку), то покупець відповідальності не несе, а якщо товар випадково розбився після здійснення покупки (закриття та отримання на руки чеку) - відповідальність покупця;

    - вас не можуть змушувати лишати речі в камері схову. Закон України «Про захист прав споживачів» встановлює, що представники продавця не мають права примушувати споживача до будь-яких дій, такий вплив вважається агресивною підприємницькою практикою, що заборонено. Тож кожен із нас має право входити туди зі своєю сумкою, у середині якої є цінні та особисті індивідуальні речі. Наслідком незгоди з поміщенням сумки до камери схову або передачі бабусі - охоронцю для поміщення на полицю може стати відмова охорони у допуску до торговельної зали. У такому разі вимагайте Книгу скарг, відгуків та пропозицій. Пам’ятайте найголовніше, якщо ви лишаєте речі в камері схову та берете жетон (ключ) - довести факт конкретно втрачених речей та їхню вартість буде проблематично;

    - вас не мають права обшукувати охоронці. На виході охоронець супермаркету може попросити покупця показати, що в його сумці. Зауважимо, саме попросити, а не вимагати. Згідно з діючим законодавством України повноваженнями здійснювати особистий обшук та обшук речей громадян наділені лише працівники правоохоронних органів. Приватні охоронці таких прав не мають.

    КУДИ СКАРЖИТИСЯ?

    Якщо продавець порушив ваші права, то, в залежності від ситуації, ви можете звернутися:

    - безпосередньо до особи чи організації, яка надавала послугу, з письмовою вимогою замінити товар чи повернути гроші;

    - до Держспоживстандарту України та його територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів;

    - безпосередньо до суду (у цьому разі ви звільняєтесь від сплати державного мита);

    - у місцеву державну адміністрацію;

    - до органів і установ державного санітарного нагляду України;

    - у громадські організації по захисту прав споживачів (ВГО «Союз споживачів України» тощо).

    Не буде зайвим відповідний запис у Книзі скарг і пропозицій, яка повинна бути у кожному супермаркеті, адже контрольні органи також перевіряють ці записи споживачів та відповідні звіти про вчинені заходи. Аби полегшити собі захист своїх же прав, потрібно завжди зберігати документи, що підтверджують факт купівлі-продажу. Це можуть бути чеки, квитанції, накладні, договори тощо. Завдяки цим письмовим доказам ви зможете довести свою правоту.

    З викладеного вище можемо зробити висновок, що право споживачів на якість та безпечність продуктів харчування:

    1) залежить від сумлінності і відповідальності виробника (продавця): дотримання технологічних, виробничих, температурних, транспортних ланцюгів; умов сервісу та обслуговування;

    2) буде реалізовуватися та захищатися чинним законодавством України за умови активних дій та знань самого споживача, його вимогливості, висловлення ним свого невдоволення, до якого повинні прислуховуватися працівники торговельних мереж.

    Добробут родини свідчить про добробут держави. Усвідомлюючи закріплене на папері право на якість, безперечно хочеться одного, аби воно реально існувало. Переконаний, що свідченням цієї реальності є можливість обирати між кращим та найкращим.

    Дмитро КОСТЕРНИЙ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05