РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 39 (15 жовтня 2010)
  • Випуск №39 15 жовтня 2010
    Зміст
    1. Місія педагогів - об’єднання творчих зусиль (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Оперативність, мобільність, дієвість (Влас. інф.)
    3. Медогляд удосконалюється (Тамара СТЕЦЮРА)
    4. Необхідно посилити відповідальність (Сергій ГУК)
    5. Підсумки третього кварталу
    6. Сергій КОМІСАРЧУК: «Третього разу мені обов'язково усміхнеться вдача» (Анатолій САДОВЕНКО)
    7. Масштабна реконструкція на головному напрямку (Никифор ЛИСИЦЯ)
    8. З теплотою й піклуванням (Анатолій РОМАНОВ)
    9. Зігріті добрим словом (Ольга Лихачова)
    10. Знаменні дати столичної магістралі
    11. Історія та сьогодення Південно-Західної (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    12. Графіті - мистецтво чи вандалізм? (Спілкувалась Тетяна ШЕМЧУК)
    13. Після «вибуху» - п’ять років неволі (Олена ЦИМБАЛЮК, СЗГ УМВС України на Південно-Західній залізниці)
    14. З роду славних Бойків (Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ)
    15. НОК України: від підсумків - до перспектив (Сергій ГУК)
    16. Дора бажає познайомитись (Микола ПАЦАК)

    Місія педагогів - об’єднання творчих зусиль


    зустріч у альма-матер багатьох залізничників Південно-Західної магістралі. Зліва направо - директори залізничних училищ із Польщі, Білорусі та України - Мечіслав РОМАНЮК, Федір СЕЛЮК та Олександр МЕЛЬНИК.

    Майже рік минув з того часу, як у стінах Брестського державного професійно-технічного ліцею залізничного транспорту пройшов круглий стіл на тему «Підготовка висококваліфікованих робітничих кадрів у Білорусі та країнах СНД: досвід і перспективи». В його роботі брали участь керівники Київського, Сімферопольського вищих професійних училищ залізничного транспорту та Мелітопольського професійного ліцею залізничного транспорту. Одним з головних підсумків заходу стало укладання угоди про міжнародне співробітництво між брестським ліцеєм та трьома українськими навчальними закладами. Згідно з угодою програма співробітництва передбачає обмін учнями та викладачами, розширення та поглиблення знань про історію та культуру двох країн, а також обмін досвідом щодо вирішення проблем виховання сучасної молоді.

    Міжнародні контакти мають тенденцію до продовження. Ось і нещодавно у стінах Київського вищого професійного училища залізничного транспорту (КВПУЗТ) відбулася зустріч колективу цього навчального закладу та учнів з директором Брестського державного професійно-технічного ліцею залізничного транспорту Федором СЕЛЮКОМ та керівником Залізничної школи імені Владіслава Станіслава Ревмонта, що у м. Малашевічі, Бяла-Подляського повіту Республіки Польща Мечіславом РОМАНЮКОМ. Під час круглого столу, який організовано директором КВПУЗТ Олександром МЕЛЬНИКОМ, обговорено ряд актуальних педагогічних питань щодо підготовки учнівської молоді до роботи на сталевих коліях під час проведення чемпіонату з футболу Євро-2012.

    Нагадаємо: для підготовки працівників пасажирського господарства до Євро-2012 розроблено тематичні плани і програми курсів з навчання професійному спілкуванню іноземними мовами провідників, квиткових касирів, чергових по вокзалу, працівників довідкових бюро. Оскільки у білоруських та польських педагогів є авторські методики навчання професійному спілкуванню, директор Київського вищого професійного училища залізничного транспорту вирішив влаштувати для своїх колег-педагогів майстер-класи від Ф. Селюка та М. Романюка.

    Кажуть, досвід - батько знань. О. Мельник, Ф. Селюк та М. Романюк притримуються думки, що успіх, чи то в роботі, чи то в навчанні, приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень. Виховувати учнів потрібно саме успіхом. Ніколи не слід зловживати докорами, зауваженнями, двійками, а навпаки - підтримувати невстигаючого, хвалити за кожний, навіть незначний крок вперед. Так діяли керівники навчальних закладів та їхні однодумці до сьогодні, таким чином збираються діяти і надалі. У цьому їхня думка не розходиться з ділом. Адже Євро-2012 не за горами. Час отримувати позитивні результати.

    Фото Віталія НОСАЧА

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Оперативність, мобільність, дієвість


    бойове розгортання відновлювального поїзда.

    Відбудовні поїзди завдяки своїй мобільності, забезпеченню потужними машинами та механізмами, через наявність кваліфікованого персоналу надають послуги залізничним підрозділам та стороннім організаціям під час ремонту мостових конструкцій, проведення складних за технологією колійних робіт. Розповсюдженню передового досвіду на залізничному транспорті у керівництва Укрзалізниці - увага особлива. Саме з цією метою було заплановано і проведення семінару-наради на тему «Удосконалення форм і методів відбудовних робіт на залізницях України». Місцем організації семінару було обрано базу відбудовного поїзда ст. Дарниця.

    І, певно, в цьому є свій резон. Адже після об’єднання з Київським поїздом, він став одним з найпотужніших підрозділів з відновних робіт на просторі всієї Укрзалізниці. Останнім часом на базі відбудовного поїзда Дарниця оновлено та відремонтовано службові та побутові приміщення, споруджено новий навчальний полігон.

    На семінар було запрошено заступників головних ревізорів з безпеки руху поїздів залізниць України, начальників відбудовних поїздів. Відкрив нараду заступник начальника головного управління безпеки руху та екології Укрзалізниці Олександр ПАНАСЕНКО. Зі вступним словом звернувся до присутніх головний інженер Київської дирекції залізничних перевезень Ян КРАВЦОВ. Він поінформував присутніх, як вирішуються технічні та організаційні проблеми, пов’язані з відновними засобами на Київській дирекції.

    Докладну інформацію про технічне оснащення свого підрозділу, про технологію та ведення відновних робіт на Київській дирекції надав начальник відбудовного поїзда Дарниця Олександр КОРНІЙЧУК. У своїх виступах учасники семінару торкалися багатьох технічних та організаційних питань, які існують у їхніх підрозділах.

    Учасникам форуму було продемонстровано спільні навчання відбудовного та пожежного поїздів ст. Дарниця з ліквідації умовного сходу та «загорання» цистерни з небезпечною речовиною. Команди обох підрозділів показали злагоджену і чітку роботу.

    Оперативність, мобільність, дієвість - ось, що має відрізняти персонал відбудовних поїздів, - вважає заступник начальника Південно-Західної залізниці - головний ревізор з безпеки руху поїздів і автотранспорту Костянтин АЗАРЕНКО.

    Учасники наради дали позитивну оцінку навчанням і зазначили безсумнівну практичну користь від подібних заходів.

    Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Влас. інф.

    Медогляд удосконалюється

    Нещодавно у м. Миргороді відбувся семінар-нарада з питань удосконалення періодичних медичних оглядів залізничників та впровадження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансзв’язку від 29.04.2010 р. №240 (г. «Рабочее слово» №35 від 18 - 24 вересня 2010 р.), де взяли участь представники медичних служб усіх залізниць та голови ЛЕК медичних закладів.

    Під час семінару проводилася дискусія з проблемних питань організації та порядку проведення медичних оглядів залізничників на сучасному етапі та необхідність удосконалення якості медичних оглядів працівників, робота яких пов’язана із забезпеченням безпеки руху та обслуговуванням залізничного транспорту.

    Також було детально розглянуто пропозиції щодо удосконалення якості проведення медичних оглядів залізничників шляхом розширення обсягу обов’язкових досліджень та забезпечення обстеження пацієнтів відповідно до вимог протоколів надання медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах.

    Обговорено проблемні питання, а згодом винесено низку рішень про придатність до роботи освідчуваним особам при деяких станах: гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, остеохондроз хребта, аномалії кольорового зору, патологічні стани в отоларингології тощо.

    Учасники семінару-наради з метою поліпшення медичного забезпечення працівників залізничного транспорту визнали пріоритетним подальший розвиток і удосконалення профілактичного напрямку окремої галузі охорони здоров’я на залізничному транспорті України. А саме - низку заходів, що спрямовані на попередження захворювань, охорону та зміцнення здоров’я залізничників. Невід’ємною складовою цих процесів є удосконалення системи періодичних профілактичних медичних оглядів працівників. Для успішної реалізації планів з профілактичної сфери діяльність медзакладів Укрзалізниці має носити комплексний характер: вивчення, оцінку і прогнозування показників здоров’я залізничників, попередження та своєчасне виявлення захворювань, проведення комплексу лікувально-оздоровчих заходів для хворих, в яких виявлено недугу при диспансеризації та під час періодичного медичного огляду, у разі потреби - в умовах стаціонару. На порядок денний виступає динамічне спостереження за станом здоров’я працівників, а також формування здорового способу життя, а ще - мобілізація та раціональне використання кадрових та матеріально-технічних ресурсів. Удосконалення технічного забезпечення щорічних медичних оглядів у медичних закладах, підвищення рівня відповідальності керівників медичних закладів за якість та ефективність медичних оглядів.

    Учасники семінару-наради, заслухавши доповіді та проаналізувавши стан здоров’я залізничників, вирішили, у першу чергу, забезпечити поступове впровадження в дію положень наказу МТЗУ №240 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16.07.2010 р. за №537/17832 та повністю перейти на його використання з 1 січня наступного року.

    Вже найближчим часом слід розробити уніфіковану інформаційну систему обліку медичних оглядів, проведених обстежень та оздоровчих заходів залізничників та контролю їх якості.

    І це ще не весь спектр завдань. Спільно із профільними головними позаштатними спеціалістами медичних служб необхідно опрацювати модель медико-соціальної програми з профілактики та лікування серцево-судинних захворювань серед залізничників. А для цього перед ухваленням даного документа та створенням засад для співробітництва у реалізації даного проекту з адміністрацією залізниць разом з професійними спілками, страховими компаніями, ЗМІ з метою досягнення якомога більш ефективних результатів співпраці.

    Медики мають намір активізувати роз’яснювальну роботу серед залізничників щодо розкриття мети, завдань та необхідності проведення періодичних медичних оглядів. Це сприятиме широкому впровадженню заходів стосовно пропаганди та формування здорового способу життя. Адже актуальною є особиста відповідальність працівника за стан свого здоров’я.

    Зважаючи на позитивний досвід роботи інженерних лікарських бригад на окремих підприємствах, доцільно широке впровадження цієї форми співпраці медичних працівників з адміністрацією та профспілками підприємств, у тому числі у вирішенні питань раціонального працевлаштування залізничників при їх відстороненні від роботи через захворювання, та забезпечити відповідні умови праці для залізничників.

    Тамара СТЕЦЮРА, провідний фахівець медичної служби Південно-Західної залізниці

    Тамара СТЕЦЮРА

    Необхідно посилити відповідальність


    Фото з www.sai.gov.ua

    Подія, яка трапилася 12 жовтня на залізничному переїзді перегону Нікополь - Марганець Придніпровської залізниці, не залишила нікого байдужим.

    Нагадаємо обставини випадку: локомотивна бригада з депо Кривий Ріг вела локомотив згідно з встановленими галузевими правилами та інструкціями зі швидкістю 75 км/год. За 500 м до переїзду залізничники побачили автобус, який зупинився перед колією. Машиніст подав звуковий сигнал. Не зважаючи на заборонний сигнал охоронної сигналізації та попередження локомотива, автобус раптово розпочав рух у напрямку колії. Реакція залізничника була миттєвою - за 175 м від переїзду застосував екстрене гальмування. На жаль, запобігти зіткненню не вдалося. При вазі локомотива 180 т розрахунковий гальмівний шлях складає 630 м, а фактичний у цьому випадку склав - 600 м. Далі - трагедія. При цьому загинуло 43 людини (серед них - троє дітей, віком сім, 13 та 15 років). Ще 10 отримали тяжкі травми та госпіталізовані.

    Україна з болем зустріла трагічну новину. Про важкість наслідків ДТП красномовно свідчить і той факт, що в той же день на місці катастрофи побував Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ. Глава держави відвідав лікарню м. Марганець, куди госпіталізовано постраждалих. Також відбулась зустріч Президента з родичами загиблих. Глава держави наголосив на необхідності застосування жорстких заходів з удосконалення роботи галузі автоперевезень.

    В апараті головного ревізора з безпеки руху поїздів і автотранспорта Південно-Західної залізниці так прокоментували цю подію: з усіх обставин видно, що вини локомотивної бригади в цьому ДТП немає. Залізничні експерти зробили зауваження щодо недосконалості існуючого законодавства

    відносно порушення правил проїзду залізничних переїздів: сума штрафу значно нижча, ніж плата за проїзд заборонного сигналу світлофора на звичайному перехресті в місті. На думку фахівців, рівень відповідальності необхідно значно підвищити, приміром, позбавляти водійських прав довічно.

    Сергій ГУК

    Підсумки третього кварталу

    На початку тижня заступник начальника залізниці - головний ревізор залізниці з безпеки руху поїздів і автотранспорту Костянтин АЗАРЕНКО провів селекторну нараду, на якій підбив підсумки третього кварталу та дев’яти місяців поточного року в очолюваному ним господарстві.

    Стан безпеки руху на переконання головного ревізора назвати задовільним неможливо. Так за дев’ять місяців на столичній магістралі відбулося 122 транспортні події. Тільки у вересні їх зафіксовано 19. Хоча це на один випадок менше, ніж у році попередньому, проте збільшилася кількість серйозних інцидентів. «Безумовними лідерами», звісно в лапках, у цій статистиці є локомотивне депо Київ-Пасажирський, Київська дистанція колії, вагонні депо Дарниця та Козятин, моторвагонне депо Фастів тощо.

    Суттєві нарікання отримало керівництво Хмельницької дистанції колії через те, що перед початком холодів у їх господарстві несправні 102 пристрої для пневмообдувки стрілочних переводів.

    Під час наради керівники господарств, в яких допущено найбільшу кількість транспортних подій, надали пояснення. Приємно здивували колійники з Хмельницького. Звідти повідомили, що необхідна кількість шлангів закуплено, на цей час усі системи з пневмообдувки залізничних стрілок - у робочому стані.


    Сергій КОМІСАРЧУК: «Третього разу мені обов'язково усміхнеться вдача»


    оглядач-ремонтник вагонів Сергій КОМІСАРЧУК

    Минулого року наша газета вже розповідала про Сергія КОМІСАРЧУКА - оглядача-ремонтника вагонів вагонного депо Шепетівка, який вперше, беручи участь у конкурсі «Кращий за професією», що проводився Укрзалізницею, виборов почесне третє місце. Тоді його успіх у деякій мірі вважався приємною несподіванкою, бо Сергій Іванович був фактичним дебютантом подібних конкурсів. Однак й цього року вагонник з Шепетівки на подібному конкурсі за звання кращого оглядача-ремонтника вагонів Укрзалізниці повторив минулорічний результат, і, схоже, почав привчати колег до своїх успішних виступів.

    - Сергію Івановичу, а як вдалося потрапити на такий конкурс вже другий рік поспіль? - запитую у свого співрозмовника. - Адже у депо працюють чимало досвідчених колег, тож й вони були не проти, щоб позмагатися на такому рівні?

    - Перш за все, щоб потрапити на конкурс «Кращий за професією» до Коломиї, де проводився його останній етап вже у масштабах Укрзалізниці, я успішно склав попередні іспити. Був у трійці кращих на конкурсі у нашому депо. Потім у Дарниці, де змагалися вже у масштабах Південно-Західної залізниці, також потрапив до чільної трійки. Третім став й у Коломиї. Тож виходить, що, беручи участь у трьох етапах конкурсу, тричі ставав призером.

    - А що завадило цього разу виступити більш вдало і стати переможцем конкурсу? Чи були шанси для цього?

    - Шанси завжди є у кожного, хто бере участь у тих чи інших змаганнях. Інакше, навіщо брати у них участь? А от у тому, що не став переможцем, можу звинувачувати лише себе. На перших етапах останнього конкурсу навіть був серед лідерів. Однак потім припустився однієї прикрої, я б сказав, незначної помилки при виконанні нормативів, хоча зазвичай вдавалося робити це, як належить. Тому й отримав третє місце у підсумку. Проте свій виступ все ж таки вважаю цілком вдалим. Погодьтеся, бути третім серед найкращих оглядачів-ремонтників вагонів усіх шести залізниць країни, це досить успішний результат.

    - Чи дуже відрізнявся цьогорічний конкурс від попереднього?

    - Сподобалася його організація. Та й рівень підготовки наших екзаменаторів був належним. Судили чесно. Нашу теоретичну підготовку та практичні навички у роботі оцінювали фахово. Згодом не чув жодного нарікання від колег-конкурсантів, що когось десь неправильно оцінили.

    У порівнянні з минулим роком склад учасників заходу суттєво оновився. Крім мене з минулорічних учасників було лише двоє. Решта - для мене незнайомі.

    - Щось нове для своєї подальшої роботи вдається взяти під час подібних заходів?

    - Звичайно, готуючись до конкурсу, доводиться оновлювати свої знання. Чимало повчального можна взяти й зі спілкування з колегами з інших депо та залізниць. У всякому разі, мені цікаво брати участь у таких конкурсах.

    - То слід й наступного року чекати Вас серед тих, хто боротиметься за право бути названим кращим оглядачем-ремонтником вагонів на Укрзалізниці?

    - А чому б й ні? Обов’язково позмагаюся.

    Як там кажуть: Бог любить трійцю. Виходить, що третього разу мені обов’язково повинна посміхнутися вдача. Але для цього, звичайно, потрібно успішно пройти попередні етапи конкурсу. І у депо, і на залізниці.

    Фото автора

    Анатолій САДОВЕНКО

    Масштабна реконструкція на головному напрямку


    роводиться укладання рейко-шпальної решітки на спеціальну тканину фахівцями КМС-120

    Чим менше залишається часу до старту в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012, тим інтенсивніше проводяться ремонтні роботи на нашій залізниці. От і на перегоні ст. Вінниця-Вантажна - ст. Сосонка (парна колія протяжністю 8,6 км) 28 жовтня відкрито тривале аж на 32 доби, «вікно» під час якого проводиться масштабна реконструкція, яка дозволить забезпечити швидкісний рух пасажирських поїздів. Вона включає не лише заміну рейко-шпальної решітки новою, а й закладку у верхню будову колії двох шарів спеціальної синтетичної тканини, яка не пропускає вологи із ґрунту, в основу земляного полотна. А ще майстри колійних справ проводитимуть заміну окремих штучних споруд, переміщення верхньої будови колії, перестановку опор контактної мережі… Втім, про те, що відбувається, розповім дещо детальніше.

    При цьому зазначу, що для виконання запланованих робіт задіяно Жмеринську колійну машинну станцію (КМС), під керівництвом Станіслава КРУПСЬКОГО, КМС-120 із Козятина, на чолі із Андрієм АНДРОЩУКОМ, КМС-276 із Гречан, де начальником - Дмитро КРАВЧУК, Будівельно-монтажний поїзд №392, трудовий колектив якого очолює Петро ШУЛЬГАН, дільниці Вінницької дистанції колії - керівник Олександр ОНИЩУК та Вінницької дистанції сигналізації і зв’язку - начальник Віктор РИНДЮК. А загальне керівництво роботами здійснює безпосередньо начальник галузевої служби колії столичної магістралі Іван ЛЯХОВИЙ. Його й прошу розповісти про цілі цієї доволі масштабної колійної операції.

    - Дільниця колії, на якій проводиться модернізація, пролягає через низину, де близько до поверхні знаходяться ґрунтові води. Це врешті-решт призводить до просідання баласту та верхньої будови колії, утворення вихлюпів, що обмежує швидкість руху поїздів. Тому вирішено застосувати нову технологію, яка уже пройшла випробування у Німеччині. А саме: закласти в основу земляного полотна два шари з геосинтетичних матеріалів, які пропускають через себе вологу, що надходить зверху, а це - дощова вода, та перешкоджають проникненню вологи знизу, із грунту. Тож просідання колії після модернізації не повинно бути. А таким чином буде забезпечено швидкісний рух поїздів.


    енергетики БМП-392 під керівництвом бригадира Павла ВАЛЬГУРИ ставлять фундаменти під нові опори контактної мережі

    На першому етапі проводилась заміна довгомірних плітей інвентарними рейками. Це для того, щоб їх не різати на двадцятип’ятиметрові відтинки, а зберегти цілими для подальшого використання. Цією роботою займались фахівці Жмеринської та Козятинської КМС, Вінницької дистанції колії. Далі розпочалось виймання щебеневого баласту, зняття рейко-шпальної решітки, реконструкція земляного полотна. Тож на п’ятий день робіт на місці, де пролягала колія, утворилась широка траншея. Це результат роботи щебенеочисних машин та техніки і фахівців КМС-276 із Гречан.

    Варто зауважити, що тут вперше на нашій залізниці свою виробничу спроможність продемонструвала єдина в Укрзалізниці щебенеочисна машина типу СЧ-1000. Вона здатна вигрібати із під рейко-шпальної решітки щебеневий баласт, очищувати його від сміття та інших домішок. А щебінь потрібної фракції повертати знову під решітку або вивантажувати у спеціальні вагони. Того дня саме так і було, оскільки в подальшому проводились роботи із земляним полотном. Цікаво, що виготовлена ця чудо-машина в Україні. Її виробнича потужність - очищення 1000 метрів баласту за одну годину. Жаль, що така машина всього одна і «прописана» на Придніпровській залізниці.

    ...Уже розпочався й третій етап робіт - закладання геосинтетичної тканини в основу земляного полотна. Цим займаються фахівці Жмеринської та Козятинської колійних машинних станцій. Спочатку на вирівняне та покрите піском дно траншеї розстеляється із рулону вологостійкий матеріал. На нього викладається рейко-шпальна решітка. Далі проводиться підсипка баласту. Згодом така процедура повториться, але уже із закладенням другого шару тканини. Тож фахівцям колійного господарства належить ще чимало зробити. Але вони дотримуються графіку.

    Значний об’єм робіт виконують й енергетики, зокрема фахівці БМП-392. Вони демонтують опори контактної мережі на тих дільницях, де переміщатиметься верхня будова колії: встановлюють нові опори за проектними габаритами по ширині та висоті. Відповідно й саму контактну мережу належить переміщати. А це - немалий обсяг робіт. Тому для його виконання задіяли три виконробські дільниці, з наявною у них технікою, та усіх фахівців.


    машиніст колієукладальної машини Віталій ГЕРМАН

    - Роботи наші спеціалісти уже розпочали, - розповідає начальник виробничо-технічного відділу БМП-392 Михайло БІЛИЙ. - Нам заплановано переустановити 90 опор контактної мережі. Тридцять нових ми уже поставили. Для цього робота проводиться у дві зміни. Підлеглі Миколи ХАРЕБІНА, Олега ДУШКА та Василя ТИМРАКОВИЧА, змінюючи один одного, трудяться на лінії. На сьогодні ситуація із виконанням робіт дещо ускладнилась. Через те, що на колії працює дуже багато техніки, а в окремих місцях її взагалі демонтовано, доступ нашим спеціальним машинам на залізничній базі обмежили. Та вихід знайшли - із Одеси доправили спеціальний автомобіль, який висвердлює в ґрунті отвори під фундаменти «стаканного» типу для опор. Таким чином ми продовжили свої роботи і не заважаємо іншим. За нашим графіком до кінця «вікна» ми переустановимо всі опори і відновимо контактну мережу над модернізованою колією.

    Вистачає роботи й фахівцям із дистанції сигналізації та зв’язку. Вони першими вийшли на «вікно». Електромеханіки під керівництвом начальника дільниці Олександра РОЗГОНЮКА вимкнули апаратуру сигналізації, централізації та автоблокування на визначеній дільниці, прибрали кабелі у тих місцях, де проводяться земляні роботи. Ситуація ускладнилась тим, що непарною колією продовжується рух поїздів, значить, усі системи на ній повинні працювати безвідмовно, причому із подвійним навантаженням. Щоб не допустити збоїв, на дільниці організовано цілодобове чергування спеціалістів. А за тим, як завершуватиметься монтаж верхньої будови колії, зв’язківці будуть відновлювати кабельну мережу, підключатимуть апаратуру і… увімкнуть зелене світло на перегоні. Тоді й закриється «вікно» і розпочнеться рух поїздів відновленою колією. А поки що тривале «вікно» відкрите. Масштабна реконструкція продовжується…

    Никифор ЛИСИЦЯ

    З теплотою й піклуванням

    Не в правилах залізничного братерства залишати колег, які вийшли на заслужений відпочинок, на «узбіччі життя». Ось і на станції Чернігів існує добра традиція: щороку у перші дні жовтня, а саме в День людей похилого віку, запрошувати на урочисту зустріч ветеранів підрозділу. За ініціативи начальника станції Миколи Кубишка та голови ради ветеранів станції Миколи Коваленка до урочистої зали вокзалу зібралися колишні працівники станції. Треба сказати, що до проведення зустрічі долучилося багато працівників станції. Зокрема, ст. інспектор з кадрів Наталія Ковзан, яка взяла на себе тягар організаційних турбот.

    Такі зустрічі для колишніх залізничників - велика радість. Привітання та запрошення на урочистості отримали всі 85 ветеранів, які перебувають на обліку, та, на жаль, з відомих причин, прийшла лише половина з них.

    Ініціаторам зустрічі вдалося створити для ветеранів теплу невимушену атмосферу, оточити їх увагою та турботою. Об одинадцятій сивочолі колишні залізничники зручно розташувалися в урочистій залі вокзалу. Привітати шанованих гостей завітали заступник міського голови Олег БІлоусов, голова Новозаводської районної ради в місті Олександр ГлинЯний, керівник міської організації Червоного Хреста Тамара Бойко. Багато теплих слів подяки й підтримки почули колишні залізничники. Зворушливим був виступ наймолодших учасників зустрічі - діточок міського дитячого садочку, які привітали дідусів і бабусь пісеньками та таночками, а також подарували свої малюнки. Квітами та подарунками було вшановано найстаршого серед присутніх - Миколу Шадька й залізничницю, чий стаж на станції був найдовшим - Ольгу Трегубову.

    Майже чотири десятки років (дванадцять з яких - на чолі трудового колективу) віддав рідному підрозділу й Михайло Вовк. Тим самим заслужив вагомий авторитет серед колег-залізничників. Та це лише називається, що зараз Михайло Павлович на заслуженому відпочинку. Турбот у нього не менш, ніж було під час активної праці, а можливо й більше. Адже зараз він, окрім вузлової ветеранської організації, очолює й Новозаводську районну у місті ветеранську організацію, на обліку в якій понад 11 тис. ветеранів, з них - 330 учасників бойових дій і 640 учасників війни.

    До речі, за словами Михайла Павловича нещодавно до вузлової організації було зараховано 68 членів ветеранської організації колишнього відділу робітничого постачання. Прикрість для багатьох ветеранів-залізничників полягає в тому, що їхні колишні підрозділи вже розформовано.

    Святим обов’язком вважає Микола Кубишко й активісти ради ветеранів станції не залишати без підтримки своїх колишніх колег. Пам’ятають тут начальника вокзалу в 1943 -1970 рр. Лідію Толмачову, якій виповнилося 94 роки, не забувають привітати, завітати на свята.

    Завжди у гущі справ ветерани: почесна залізничниця, колишня завідувачка техконтори Тетяна Царик. А також колишній старший стрілочник, фронтовик Микола Шадько. Крім того, Володимир Новогородський - почесний залізничник з Львівської магістралі. Дуже важливим напрямком у діяльності ветеранської організації є сприяння волонтерському рухові, адже є чимало немічних і хворих ветеранів, яким без сторонньої допомоги не обійтись.

    - Патріотичне виховання молоді вважаємо одним з найважливіших завдань ветеранської організації. Адже хочеться, аби молоді залізничники дорожили традиціями і здобутками батьків, - наголошує шанований ветеран Микола Коваленко.

    Приємний факт: як вже неодноразово наголошував начальник станції Чернігів, зустрічі з ветеранами і надалі будуть продовжуватися.

    - Із вдячністю за мир, в пам’ять їхніх бойових і трудових подвигів ми організовуємо подібні зустрічі, наголосив Микола Кубишко. - Це вияв шани за те, що люди похилого віку віддано служили Вітчизні.

    Фото Євгена ШВЕЦЯ

    Анатолій РОМАНОВ

    Зігріті добрим словом


    головний лікар ДКЛ №2 Олександр КАНЕВСЬКИЙ під час зустрічі з Вірою НАУМОВОЮ

    Щорічно на початку жовтня в Україні, як і в усьому світі, відзначається День людей похилого віку. Традиційно відзначають цей день на Південно-Західній залізниці. Завдяки спонсорській допомозі цьогоріч до цих заходів приєдналася Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ.

    В актовій залі цієї медичної установи відбулася зустріч адміністрації з ветеранами лікарні. Звичайно, однією зустріччю не огорнеш літніх людей турботою та увагою, хоча пенсіонери-залізничники порівняно з іншими людьми похилого віку, мабуть, є найбільш захищеними завдяки діяльності ветеранської організації. Але те, що для них ця зустріч була справжнім святом, ні в кого не викликало сумнівів.

    Святково одягнені, вони заходили до зали, де на них чекали накриті столи: з солодощами, гарячим чаєм. Але головне - те, що вони змогли побачити одне одного. Здавалося, що ці люди зовсім не помічали своїх вікових проблем, їхні очі сяяли від задоволення, так як і колись, коли вони працювали в лікарні.

    Перед людьми похилого віку, а їх зібралося майже сорок чоловік, виступив головний лікар ДКЛ №2, заслужений лікар України Олександр КАНЕВСЬКИЙ.

    - Я сьогодні хвилююся, як ніколи, - мовив Олександр Самуїлович, - Адже ми перед вами зараз складаємо іспит. Хотілося, щоб ви оцінили ті зміни, які настали у нашому медичному закладі. Кожний із вас доклав багато зусиль для розвитку нашої лікарні. Тож сьогодні ми продовжуємо ваші традиції і просимо вас поділитися спогадами, адже лікарня у 2010 р. відзначає своє 115-річчя. Вам бажаю не почуватися самотніми, щоб не вгасали з роками доброта, мудрість, щирість. І ще на довгий час зберегли ви здоров’я, молодість душі, невичерпну енергію.

    Слова привітання головного лікаря були настільки теплими та щирими, що окремі пенсіонери відгукнулася на пропозицію одразу. Їм сивочолим є про що розповісти...

    Потім шановним людям, показали кінофільм про лікарню, архівні фотографії. І ще довго лунали розмови і слова вдячності керівництву лікарні за те, що їх не забули. За добру пам’ять про їхню працю задля розбудови лікарні.

    Довідка. В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. До старшого покоління сьогодні належить кожний п’ятий. За класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 60 - 74 років - люди похилого віку; 75 - 89 - старі; 90 років і більше - довгожителі. За даними Інституту демографії в Україні нараховується 11 млн. людей похилого віку.

    Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ

    Ольга Лихачова

    Знаменні дати столичної магістралі

    (Продовження. Початок у №36, №37, №38 за 2010 р.)
    1996, 11 червня
    Завершено електрифікацію дільниці Сербинівці - Комарівці - Деражня.
    1996, 4 серпня
    На базі Київської експериментальної колійної машинної станції організовано першу національну виставку «Залізничний транспорт України».
    1996, 9 серпня
    Між Жмеринкою та Хмельницьким розпочато рух електропоїздів.
    1997, червень
    Оновлено столичний вокзальний комплекс.
    1997, 9 серпня
    Завершення комплексу робіт з електрифікації дільниці між Жмеринкою і Підволочиськом.
    1998, березень - квітень
    Упродовж 17 діб здійснено капітальний ремонт Петровського залізничного моста у Києві.
    1999, 20 серпня
    У перший рейс з Ніжина до Чернігова відправлено електропоїзд.
    2000, 11 лютого
    На спільному засіданні колегій Міністерства транспорту України та Київської міської державної адміністрації прийнято рішення про одночасне будівництво та реконструкцію Центрального, Приміського, Південного вокзалів, Церкви імені Георгія Побідоносця, паркінгів та інфраструктури столичного терміналу.
    2000, 24 червня
    Народження пісні-маршу Південно-Західної залізниці.
    2000, 8 жовтня
    Перший рейс швидкісного електропоїзда підвищеної комфортності «Славутич» за маршрутом Київ - Вінниця.
    2001, 15 січня
    Розпочато реконструкцію головного залізничного вокзального комплексу України у м. Київ.
    2001, 1 лютого
    Південно-Західна залізниця розпочала закупівлю електроенергії за нерегульованим тарифом.
    2002, 20 березня
    Впровадження в експлуатацію щойно оновлених вокзалів на станціях Калинівка 1 та Шепетівка.
    2002, жовтень
    Призначення на посаду начальника Південно-Західної залізниці О.М. Кривопішина.
    2003 рік, січень
    Будівництво механізованого пункту з підготовки піввагонів до перевезень (МППВ) на станції Гречани. Подібний пункт побудовано на станції Пенізевичі.
    2004, 10 грудня
    Кабінет Міністрів України затвердив проект будівництва нового мостового залізнично-автомобільного переходу через Дніпро. Замовником з проектування та будівництва виступила Південно-Західна залізниця.

    Історія та сьогодення Південно-Західної


    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35, 37, 38 за 2010 р.)

    Остаточний узгоджений текст 4 лютого 1994 року у Києві було укладено між тоді вже першим заступником міністра транспорту України - генеральним директором Укрзалізниці Л.Л. Желєзняком та заступником начальника Білоруської залізниці В.І. Рінгом.

    Топографічний, ні, правильніше сказати, прикордонний парадокс. На Південно-Західній залізниці на 47-кілометровій дільниці за межами території України в межах Російської Федерації на дільниці Хутір Михайлівський - Ворожба розташовано станції Лікоть, Тьоткіно. Як діяти у цій ситуації? У березні 1994 року після копітких переговорів між урядами Росії та України та за участі фахівців Південно-Західної залізниці було укладено двосторонні українсько-російські документи про передачу станцій Тьоткіно, Неонилівка, Крупець та Лікоть у підпорядкування Московській залізниці, а станції Зернове, Побєда, Чигинок, Угли-Завод, Новгород-Сіверський та Семенівка - Південно-Західній магістралі. Цікаво, що станції Семенівка та Новгород-Сіверський технологічно не були з’єднаними з українськими залізницями.

    Варто наголосити на тому, що на базі Управління Південно-Західної залізниці і завдяки безпосередній участі спеціалістів було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України. Нам відомі прізвища фахівців з Південно-Західної залізниці, які у ті складні часи зробили свій вагомий внесок у підготовку нормативних документів, становлення Укрзалізниці як управлінської структури, підготовку і участь у засіданнях Ради по залізничному транспорту СНД, у забезпечення міжнародної діяльності залізниць. Це Ю.М. Федюшин, В.М. Ярчук, А.Д. Лашко, В.А. Гаркуша, Ю.Є. Момот, М.П. Богачевич, Г.Д. Ейтутіс, В.О. Седляр, Л.М. Петренко, К.Г. Опатерний, О. В. Юрченко, І.М. Карамшук, В.В. Мархай, В.М. Бучко, А.П. Зубко, В. Голубенко, Н.В. Липовець, І.Д. Назаренко та багато інших.

    ПАРАДОКСИ ЗАГАЛЬНОЇ КРИЗИ

    Спробуємо докладно розібратися із тим, чим же конкретно жила у 90-ті роки Південно-Західна магістраль? На той час до складу залізниці належали 327 станцій, 17 дистанцій колії, 12 локомотивних, 11 вагонних депо, де працювали 96 тисяч 930 залізничників. Залізницею курсували 150 пасажирських та понад 400 приміських поїздів, які щорічно перевозили 158 мільйонів пасажирів.

    Оперативне керівництво експлуатаційною роботою на Південно-Західній залізниці і до сьогодні здійснює галузева служба перевезень. На плечі її фахівців лягли труднощі періоду ринкової перебудови. Яскравим прикладом є процес удосконалення перевізних технологій. З 327 станцій столичної магістралі на 216, що розташовані у межах Київської, Чернігівської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Сумської і Черкаської областей, на початку 90-х років минулого століття обслуговувалося понад 6 тисяч 300 вантажовідправників.

    Залізниця обслуговує територію з розвиненим промислово-господарським комплексом. Серед вантажів, що відправляються, перше місце належить будівельним матеріалам - майже 64 відсотки. На другому місці - продукція лісопереробки - 7,8 відсотка, далі - цемент - 4,8 відсотка. А серед вантажів, що «заходять» у регіон, який обслуговують підприємства, підпорядковані магістралі, - кам’яне вугілля, нафтопродукти, будівельні вантажі, папір, хімічні та мінеральні добрива. У загальному обсязі перевезень 72 відсотка складає транзит. Що ж транспортується коліями столичної магістралі на перетині шляхів Південь - Північ та Схід - Захід? Залізна руда, нафтопродукти, кам’яне вугілля, чорні метали, продукція будівельної індустрії, промислові, сільськогосподарські та лісотехнічні вантажі.

    Цікава сторінка історії. 14 лютого 1992 року глави держав, які утворилися на теренах колишнього СРСР, уклали Угоду про координаційні органи залізничного транспорту. Відповідно до цього документу було засновано Раду залізничного транспорту країн - учасниць СНД і Балтії. Українські залізниці стали співзасновницями цієї авторитетної міжнародної організації. Влітку того ж року їх прийнято до Міжнародного союзу залізниць. На Другій загальноєвропейській конференції міністрів транспорту, які зібралися на Криті, було підписано Меморандум про порозуміння щодо розвитку пріоритетних транспортних коридорів у Центральній і Східній Європі. Через територію України згідно з критською класифікацією пролягають три таких коридори. Зокрема ці транспортні вектори пролягли і через Південно-Західну магістраль.

    Відомо, що там, де проходять міжнародні транспортні коридори, на порядок денний постає необхідність із суттєвого розвитку галузевої інфраструктури. Але на початку функціонування українських залізниць на прикордонних з країнами СНД станціях потрібно було вирішувати проблеми технічного і технологічного характеру. Станції, які стали прикордонними, проектувались і експлуатувались на основі типових технологічних процесів та техніко-розпорядчих актів як проміжні, дільничні, а деякі, - як сортувальні. Після утворення кордонів змінились умови експлуатаційної діяльності, що викликало потребу проведення робіт з метою виконання допоміжних операцій у стислі строки з мінімальними витратами. Змінювались також технологічні процеси роботи станцій на перехідних прикордонних пунктах. Це спричинило перехід з розряду звичайних станцій у прикордонні, колективам яких для виконання комплексу прикордонних і митних операцій необхідно було використовувати більше часу. На Південно-Західній - це станції Могилів-Подільський, Хутір Михайлівський, а також Зернове, Горностаївка, що розташовані на невеликій відстані від державних кордонів. Тому в умовах 90-х років минулого століття доводилось використовувати на цих напрямках роз’їзди, обгінні пункти та інші об’єкти залізничного господарства. Це врешті-решт скорочувало технологічні витрати. Тут оглядались вантажні поїзди, прикордонним нарядом у пасажирських поїздах проводився паспортний контроль і митний догляд пасажирів та їхнього багажу, як під час руху, так і під час зупинки поїзда на станції.

    На жаль, через занепад річкового транспорту на державному рівні на початку XXI століття зв’язки «ріка - залізниця» послаблено.

    Перехід столичної залізниці на ринкові відносини характерний і реформуванням системи управління підпорядкованих підрозділів, удосконаленням економічних стосунків магістралі з клієнтурою, яка користується транспортними послугами. По-новому стали працювати і служби Управління залізниці, частина з яких стала госпрозрахунковими. Тепер вони турбуються не лише про те, щоб підпорядковані їм підприємства надійно працювали, але й щоб займалися підсобно-допоміжною діяльністю, заробляючи гроші на виплату працівникам заробітної плати та на інші потреби.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Графіті - мистецтво чи вандалізм?

    Якщо запитати: «Графіті - це мистецтво чи вандалізм?», то, очевидно, думки людей розділяться. У суспільстві ніхто не заперечує творчий підхід у фахово виконаних роботах і у спеціально відведених для цього місцях. Зовсім інше явище - надписи на громадському транспорті, фасадах будівель. Це ніщо інше, як псування майна, отже, відповідно, прояв вандалізму, що у всьому світі є правопорушенням.

    У сьогоднішній розмові зі старшим оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Управління МВС України на Південн о-Західній залізниці старшим лейтенантом міліції Ольгою ЄЦКАЛО ми торкнулися теми, як правоохоронці протистоять вуличним «художникам».

    - Працівниками кримінальної міліції в справах дітей спільно з іншими галузевими службами у 2010 році проводились організаційні та практичні заходи, як ми кажемо, загального та профілактичного характеру, спрямовані на попередження правопорушень та розкриття злочинів, про які йде мова.

    У поточному році на території обслуговування співробітниками Управління МВС України на Південно-Західній залізниці зареєстровано 48 фактів розфарбування рухомого складу.

    - Які об’єкти користуються найбільшою популярністю у графітістів? Як дієте, аби запобігти правопорушенням?

    - Вуличні художники обирають такі місця для прояву свого мистецтва, які віддалені від великого скупчення людей. Проте вони мають бажання, щоб їх малюнки побачили інші. Тому, найчастіше, об’єктом робіт цих людей стає рухомий склад Південно-Західної залізниці. Навмисне псування зовнішнього лакофарбового покриття найчастіше спостерігається в парках відстою електропоїздів. Горе-маляри діють у вечірній або нічний час.

    Міліціонери щодобово аналізують ситуацію, пов’язану із цим ганебним явищем з метою визначення криміногенних дільниць, на яких здійснюються правопорушення. Маю на увазі не лише прояви з хіп-хоп культури (графіті вперше з’явилися у 1970-ті у Нью-Йоркському метро), але й злодійські оборудки, пов’язані із пошкодженням засобів безпеки руху. Це дозволяє з урахуванням оперативної обстановки здійснювати організаційні та практичні заходи.

    - Яке покарання чекає на вандалів?

    - Особи, які скоюють вказаний вид правопорушень, можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за статтею 173 (дрібне хуліганство) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи правопорушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - на шукача пригод на власну голову чекає адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

    За умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу, засобів зв’язку та сигналізації, а також за інші протизаконні дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, винні караються штрафом у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Або на них чекають виправні роботи довжиною до двох років. Таких спритників суд може позбавити волі на строк до трьох років за статтею 277 (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів) Кримінального кодексу України.

    При вчиненні даного злочину особою, яка не досягла повноліття, відповідальність за її дії несуть батьки, за невиконання своїх обов’язків з виховання дітей за ст. 184 КУпАП. Але, як показує практика, даний вид правопорушення скоюють особи вже в дорослому віці.

    - Ольго Володимирівно, чи можете Ви змалювати узагальнюючий портрет злочинців?

    - Працівниками міліції неодноразово затримувались групи осіб, які займались розфарбуванням вагонів. Це особи у віці від 25 до 65 років з усіх куточків України та навіть громадяни Росії та Білорусі, для яких «графіті» - це сенс життя і неабиякої цінності витвір їхнього мистецтва. Найчастіше такі люди мають художню освіту, обіймають керівні посади та отримують достатній заробіток. Нагадаю, лише один балон з фарбою, якою вони розмальовують будь-що і будь-де, коштує від 65 до 110 гривень. Займаючись таким «мистецтвом», як пояснюють нам вуличні художники, вони демонструють суспільству власне бачення сенсу життя. Одночасно малюють на рухомому складі й підлітки. Кожен з них має власний неповторний погляд на людські цінності та таким чином самостверджується. Але чого коштує це моральне задоволення для залізниці?! Питання риторичне.

    - Чи існують ефективні шляхи вирішення означеної сьогодні проблеми?

    - Для ефективної боротьби потрібно зробити чимало. У першу чергу - налагодити тісне співробітництво із воєнізованою охороною. Не потрібно стояти осторонь і звичайним громадянам. Одночасно варто зауважити, що успіхи у цій сфері є - до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство за статтею 173 КУпАП притягнуто 46 осіб, з яких 13 неповнолітніх. Проте рук опускати не варто.

    Специфіка роботи співробітників нашого відділення передбачає організацію виступів, проведення бесід, лекцій у школах та за місцем проживання неповнолітніх на тему: «Розфарбування рухомого складу - це не мистецтво, а вандалізм». Інша річ, чи сприймають, приміром, підлітки подібну інформацію так, як належить? Багато чого корисного можуть зробити батьки та вчителі. Зайвий раз нагадати про відповідальність за негативні вчинки нікому ще не зашкодило.

    Особовий склад кримінальної міліції у справах дітей УМВС України на Південно-Західній залізниці і надалі буде проводити роботу з профілактики правопорушень у молодіжному середовищі та розкриття злочинів. Я впевнена у тому, що, лише налагодивши всебічну колективну роботу, можна говорити про ефективність боротьби із вандалізмом у вигляді графіті на залізничному транспорті.

    Спілкувалась Тетяна ШЕМЧУК

    Після «вибуху» - п’ять років неволі

    Нещодавно до ГУМВС України в Житомирській області зателефонував невідомий чоловік та повідомив, що Житомирський залізничний вокзал заміновано.

    Оскільки територія залізничного вокзалу обслуговується транспортною міліцією, оперативно-розшукові заходи розпочали працівники карного розшуку лінійного відділу на станції Житомир.

    Невдовзі було встановлено, що телефонував 27-річний житель Житомирської області, який працює охоронцем в одній із фірм у місті Житомирі. Підігрівшись оковитою, він спочатку вчинив хуліганські дії у кафе, де відпочивав, а потім йому спало на думку… «замінувати» вокзал.

    За сигналом тривоги було піднято особовий склад лінійного відділу міліції на станції Житомир, були задіяні співробітники Служби безпеки України, кінологи, співробітники обласного управління МНС, вибухотехніки. Вокзал був оточений, евакуйовано усіх пасажирів та співробітників залізниці.

    - Працівники відповідних служб обстежили вокзал, камери схову, кабінети і прилеглу територію. Ніяких підозрілих предметів виявлено не було, - розповів начальник лінійного відділу на станції Житомир Микола ЧЕРНУШИЧ.

    О сьомій ранку вокзал відновив роботу. Сума завданих державі збитків становить 8 тис. грн. Наразі стосовно п’яного хулігана порушено кримінальну справу за ч 1. ст. 259 (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян) та ст. 296 (хуліганство) КК України.

    - У 2010 році це вже сьоме повідомлення на Південно-Західній залізниці. «Мінували» вокзали на станціях Київ-Пасажирський, Дарниця Хмельницький і Житомир. Зазвичай хуліганять підлітки, громадяни в стані алкогольного сп’яніння або психічно хворі люди, - коментує ситуацію начальник відділу карного розшуку УМВС України на Південно-Західній залізниці Євгеній Коновалов.

    Для любителів таких «жартів», міліціонери нагадують, що згідно з чинним законодавством, свідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

    Олена ЦИМБАЛЮК, СЗГ УМВС України на Південно-Західній залізниці

    З роду славних Бойків

    Десятиріччя віддаляють нас од того сумного дня, як покинув білий світ син потомственних гречкосіїв, двічі Герой Радянського Союзу, військовий командир Іван БОЙКО. У рік славного 30-річчя священної Перемоги він ще був у життєвому строю… Це на його бездоганно чистій совісті, військовій честі, таланті командира залишається ось уже понад шість з половиною десятків літ визволення міста Козятина і тутешнього залізничного вузла від німецько-фашистських окупантів. То був уже кінець сорок третього, коли цілою низкою поспіль мало не щоденно звільнялися від поневолювачів окуповані міста і села Вінниччини, а в березні 1944-го радянські воїни підняли переможне знамено і над столицею Надбужжя - Вінницею.

    БоЇ, атаки, контрнаступи...

    Та на шляху до неї ще лежав Козятин - неабиякий стратегічний життєво важливий об’єкт, за який фашисти трималися, як мовиться, руками й зубами. І перед 69-м гвардійським танковим полком під командуванням Івана Бойка було поставлене завдання - будь-якою ціною взяти Козятин, більше того - утриматися на зайнятих позиціях, очистити місто і залізничний вузол. Вельми відповідальна місія лягала на честь і совість цього командира, який уже відзначився на багатьох фронтах.

    …Трьох синів-соколів проведуть на битву з ворогом Бойки з чарівно-живописного села Жорнища - чепурної подільської глибинки, котра загубилася в Іллінецькому районі на Вінниччині. Забігаючи наперед, скажу тільки те, що, визволяючи Козятин, Іван був усього за якусь сотню кілометрів од батьківського порога, але доля розпорядилася немилосердно - завітати не зміг, бо далі й далі кликали дороги визволення рідного подільського краю, а попереду ще чекала дорога на Берлін.

    Він повернеться ще сюди, у рідні живописні краї Прибужжя. Саме в цій хліборобській глибинці й народилися соколи Бойки і звідси пішли в самостійне життя. Сталося так, що всі троє синів - Іван, Василь і Роман - на фронтових дорогах були танкістами. Усі вони героїчно билися з німецько-фашистськими загарбниками в радянських танкових військах. Хоча спершу своє життя присвятив Іван медицині, закінчивши відразу ж опісля школи медичний навчальний заклад у Вінниці, про що засвідчує і меморіальна дошка на фронтоні теперішнього Вінницького базового медичного коледжу. І почав трудитися сільським фельдшером, але тут запраглося іншого. Потрапивши в двадцять літ на дійсну військову службу, відразу ж загорівся бажанням стати до лав військових. І після строкової служби вступає до Ульянівського танкового училища і вже 1939 р. бере участь у боях проти японських імперіалістів на Халхін-Голі. А невдовзі і на його Вітчизну посуне ворожа навала, і з перших днів війни Іван захищатиме рідну землю. Скільки йому випаде пройти закурених пилюкою фронтових доріг. Навіть пославшись на короткий перелік його перебування на тих чи інших фронтах, можна резюмувати, що це був винятково талановитий і геройський боєць, вдумливий і талановитий командир.

    А судилося Івану Бойку воювати у складі восьми фронтів… Бої, атаки, контрнаступи… Усе це ще довго згадуватиметься відважному фронтовому соколу і вже далеко по воєнних дорогах, пройдених ним од першого до останнього дня, коли й замайорить переможне знамено в травневих квітучих бузках в Берліні, що так буде задалеко від його рідних бузків милого серцю Жорнища.

    Це за ті бої і священні перемоги в них над лютим ворогом з’являться ось ці доленосні рядки: «…За образцовое выполнение боевых заданий, командование на фронте борьбы с немецко-фашистскими захватчиками и проявленные при этом отвагу и геройство Указом Президиума Верховного Совета СССР от 10 января 1944 г. командиру 69-го гвардейского полка 21-й гвардейской Краснознаменной механизированной бригады гвардии подполковнику Бойку Ивану Никифоровичу присвоено звание Героя Советского Союза». Це було за декілька днів, як у гарячих визвольних боях під його ж командуванням стане вільним од фашистської нечисті Козятин і його залізничний вузол. І лише за якихось ледь більше, як три місяці, прилине з Москви друга звістка, гідна мужності й геройства Івана Бойка: «Указом Президиума Верховного Совета СССР от 26 апреля 1944 г. Иван Никифорович Бойко вторично удостоен звания Героя Советского Союза…».

    …Ясною радістю сяяли очі мужнього бійця Івана Бойка, коли йому й очолюваному ним полку випала нагода увірватися до ворожого тилу і на світанку 28 грудня 1943 р. звільнити від ворога станцію Козятин. Хіба ж не защеміло болем світлої ностальгії серце хлопця-подолянина від того відчуття, що Козятин зовсім уже поряд його рідної Іллінеччини. Уже цієї пори випало звідати і гіркоту відступу перших днів сорок першого, і переможний наступ на Курській дузі… Шалені атаки, в яких стільки загублено бойових побратимів. І ось тепер уже шлях до звільнення від ворога і путівець до його дорогих серцю місць. Адже через станцію Козятин уже стільки разів випало проїжджати, неодноразово сільський парубчак милувався архітектурою вокзалу, який був йому в дивину після скромних сільських будівель, серед яких чи не найбільшою залишалася сільська школа…

    Було висунуто чимало варіантів щодо наступу на Козятин. І після тривалих дискусій з бойовими товаришами все ж дійшли врешті-решт єдиного рішення: вести наступ по залізничній колії. Бо ж довкола фашисти цупко вгризлися в земляні укріплення, навіть де-не-де позакопувавши танки аж до башт. До того ж розвідники сповістили, що на шляху наступу полку Івана Бойка ще лежить станція Чорнорудка, а далі - Сестринівка, де фашисти досить міцно і надійно зайняли довкружню оборону. Шлях перетинає залізниця, а в деяких місцях поза нею протікає хоч і вузенька, але досить-таки болотяна річечка. Ось чому було остаточно вирішено просуватися танками залізничною колією. На подальші роздуми часу не було, все вимагало негайного рішення - вперед до перемоги.


    ПОЇЗДИ ПОСТУПИЛИСЯ ТАНКАМ

    І ось вона, та глибока хуртовинна груднева ніч, виповнена заметіллю, тужливим завиванням шаленіючого вітру, що, либонь, також спрацювало на користь наступальному прориву радянських танкістів під командуванням Івана Бойка. Мені випало свого часу почути від посивілих ветеранів-залізничників, які були очевидцями того наступу хуртовинної ночі по залізниці, де танкам поступилися поїзди, що це було вельми дивне і досить незвичне видовище: осатанілий гуркіт і ревище бойових машин, що зливався в одноголосся зі скреготом гусениць об рейки та озвірілим завиванням диявольської хуртовини, - все це нагадувало повільне просування магістраллю до вщерть завантаженого поїзда, який, натужно посопуючи, добивався вже недалекої станції Козятин.

    Мирний залізничний состав та військові танки, так би мовити, у творчому союзі ще завдадуть неабиякої шкоди фашистам.

    (Далі буде...)

    Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ

    НОК України: від підсумків - до перспектив

    Підбиття підсумків роботи в олімпійському циклі, що минув, та затвердження курсу розвитку спорту й олімпізму в Україні на наступне чотириріччя. Ці та інші завдання постали перед учасниками засідання XXIV звітно-виборної Генеральної асамблеї Національного олімпійського комітету України.

    Вищий орган управління вітчизняного осередку олімпізму, асамблея складається з членів НОК та скликається щорічно для прийняття основоположних рішень з питань діяльності комітету та розвитку олімпійського руху в країні.

    Зі звітом про діяльність Національного олімпійського комітету України у період 2006 - 2010 рр. виступив його президент Сергій БУБКА. Він повідомив, що спортивний літопис нашої країни поповнився новими славними сторінками, а олімпізм в Україні отримав новий поштовх завдяки успішній реалізації положень першого фундаментального документа у вітчизняному олімпійському русі - «Програми розвитку національного олімпійського руху на 2005 - 2010 роки».

    Почесним гостем асамблеї був президент Міжнародної олімпійської академії Ісідорос КУВЕЛОС, який завітав до Києва для участі у XIV Міжнародному науковому конгресі «Олімпійський спорт і спорт для всіх», що днями проходив у Національному університеті фізичного виховання та спорту України.

    Учасники звітно-виборної ХХІV Генеральної асамблеї Національного олімпійського комітету України затвердили новий склад керівництва вітчизняного осередку олімпізму на 2011 - 2014 роки. Президентом НОК на наступне чотириріччя було переобрано олімпійського чемпіона, Героя України, члена Міжнародного олімпійського комітету Сергія Бубку. За результатами таємного голосування, він отримав голоси усіх 107-ми зареєстрованих членів НОК. Першим віце-президентом обрано міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту Равіля САФІУЛЛІНА, віце-президентами - Володимира БРИНЗАКА, Валерія БОРЗОВА, Віталія КЛИЧКА, Віктора КОРЖА та Григорія СУРКІСА. На посаду генерального секретаря НОК було переобрано Володимира ГЕРАЩЕНКА. Учасники засідання асамблеї затвердили й новий склад Виконавчого комітету НОК, який складатиметься з 29 осіб.

    Сергій ГУК

    Дора бажає познайомитись

    Заключне змагання зі службового собаківництва, яке щорічно проводиться службою відомчої воєнізованої охорони залізниці, відбулося цього разу на базі Конотопського загону. Спостерігати за спортивними, творчими й виробничими турнірами доводилося, але як виборюють призові місця собаки - уперше, і, забігаючи наперед, можу сказати, що не менш видовищно.

    То лише на перший погляд, погляд дилетанта, усі тварини однакові - усі вівчарки. Різний рівень підготовки - це зрозуміло, тільки вони мають різний характер, різний темперамент, на них так само, як і на нас, впливають умови - собакам необхідно було адаптуватися після переїзду, звикнути до нового місця.

    До речі, німецька вівчарка - порода відносно молода. У кінці позаминулого століття ротмістр кавалерії Макс фон Штефаніц узявся вивести ідеального пса. Щоб він легко піддавався дресируванню, сильного, витривалого, який би міг працювати охоронцем, захисником і пошуковцем. «Немецкой овчаркой, - визначав головний принцип відбору фон Штефаніц, - считается любая пастушья собака, обитающая в Германии, которая, благодаря постоянным тренировкам её качеств пастушьей собаки, достигает телесного и психического совершенства в рамках своей утилитарной функции». Через кілька років це йому вдалося, і на виставці в Ганновері (1882 р.) був показаний пес Грайф, який нині вважається родоначальником популярної породи. Цікаво, що Грайф був біло-брудного окрасу.

    Сьогодні порід вівчарок кілька. Окрім німецької, або східноєвропейської, так само добре, стверджують спеціалісти, зарекомендували на службі людині кавказькі вівчарки і середньоазійські…

    Старт змаганню дано. Визначено його умови - щоб не на повідку та без намордника, й проведено жеребкування. Першими виступають провідник із Козятина Сергій ГЛИВУК та Князь - п’ятирічний пес. Як на собачий вік - це якраз оптимальна пора. Провідник подає команди. Князь виконує їх бездоганно. Так само легко справляється він із завданням з подолання перешкод. Чесне слово, красиво.

    Наступні учасники показують теж гарні результати, але помиляються. Ці дрібні помилки, зрозуміло, знижують оцінку. Але ось на майданчику з’являється Федір ДУРАВА (Київський загін) і невелика порівняно з іншими собаками Дора. Їй вісім років. Помітно, як пильно вона стежить за господарем, розуміючи його і жест, і погляд. Команда: «Дора! Повзи!» Вівчарка слухняно повзе, весь час стежачи за провідником. Бум, бар’єри, драбина Дорі, хоч і малого зросту, піддаються безпроблемно. Тобто у Князя з’явилася достойна суперниця.

    Добре виступили зі своїми собаками представники Конотопського загону Микола ЧЕМАЄВ, Олег КАМАРДА й Володимир ЛЕВИЦЬКИЙ. Коли випала хвилина перепочинку, запитую у Володимира про його Барса. «Із цим собакою, - говорить провідник, - працюю п’ять років. Барс виконує всі команди. Уже не раз ми з ним їздили на змагання. Добрий, надійний помічник у роботі. Доводилося відпускати його на затримання - виконує бездоганно». І додає, що Барс - вівчарка з характером.

    Характеру я не помічаю - Барс слухняно сидить біля ніг свого господаря, але те, що він найкрупніший і красивий бачу.

    Останній етап змагання - затримання. Майже всі собаки справляються, та конотопські кидаються на «порушника» найазартніше, буквально валять з ніг.

    А далі - уже слово суддям. Вони, очолювані представником служби ВОХР залізниці Сергієм КУПРІЄНКОМ, швидко підбили підсумки, хоч згоди, кому віддати перше місце - Дорі чи Князеві, дійшли не відразу. Та все ж вирішили, що Дора була кращою. Третє місце зайняли відразу дві вівчарки - Барс Володимира Левицького та Джек Олега Камарди. Командне перше місце дісталося господарям змагань - конотопчанам.

    Цікавлюся враженнями від собачого турніру в помічника начальника Конотопського загону з охорони праці Володимира Шевченка. «Я не перший раз на таких змаганнях, - сказав він. - На мою думку, сьогоднішні пройшли вдало. Посада ж у мене така - щоб все відбувалося без травматизму і з дотриманням усіх правил безпеки. Загальне враження: команди підготовлені добре. Відчувається, що всі багато тренувалися. Тому й результати високі».

    Що ж, змагання завершені. Учасники, подякувавши конотопчанам за гостинність, роз’їжджаються, щоб завтра приступити до своєї основної роботи - охороняти майно залізниці та вантажі. Охороняти разом зі своїми надійними чотириногими помічниками.

    До речі, за дев’ять місяців 2010 р. службовими нарядами підрозділів служби відомчої воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці за допомогою службових собак розкрито та відвернуто 28 крадіжок, при цьому затримано 32 розкрадачі галузевого майна, за порушення встановлених правил на залізничному транспорті затримано 1508 порушників.

    Фото автора

    Микола ПАЦАК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05