РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 37 (1 жовтня 2010)
  • Випуск №37 1 жовтня 2010
    Зміст
    1. Свята вода на Дарницький міст (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Соціальний захист ветеранів залізниці
    3. Вагонники - серед кращих
    4. Чекають на результати громадських слухань (Сергій ГУК)
    5. Не забувати про обов'язки (Никифор ЛИСИЦЯ)
    6. На засадах взаєморозуміння ( Микола Пацак)
    7. Світлої пам'яті воїнів-визволителів (Микола ПАЦАК)
    8. До мовних глибин (Микола ПАЦАК)
    9. Поїзд у вічність (Віктор ЗАДВОРНОВ, Микола ПАЦАК)
    10. Історія та сьогодення Південно-Західної (Петро МОСКАЛЕНКО, Віктор ЗАДВОРНОВ)
    11. Объединение возможностей
    12. Карикатурист СМАЛЬ і залізниця (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    13. Пріоритет – професіоналам (Никифор ЛИСИЦЯ)

    Свята вода на Дарницький міст

    Звершилося. 27 вересня 2010 р. урочистості з нагоди відкриття залізничного сполучення через р. Дніпро по новому залізнично-автомобільному мостовому переходу розпочалися з того, що намісник Успенської Києво-Печерської Лаври, Архієпископ Української Православної Церкви Павло освятив величну споруду з чаші зі святою водою. Таким чином будівельники і залізничники відзначили велике церковне Свято Воздвиження Чесного Хреста. В честь цього свята побудовано багато церков і костелів. А тепер завершено і першу чергу будівництва мостового переходу. Про це у своїх промовах говорили Прем’єр-міністр України Микола АЗАРОВ, міністр транспорту та зв’язку України Костянтин ЄФИМЕНКО, генеральний директор Укрзалізниці Михайло Костюк, начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН.

    Отже, відкриття руху на двох залізничних коліях мостового переходу через р. Дніпро створює можливість з раціонального розподілення обслуговування пасажирських та швидкісних поїздів між ст. Київ-Пасажирський та новим вокзальним комплексом на ст. Дарниця. Окрім того, впровадження в експлуатацію залізничної складової цієї споруди над Славутичем уможливить проведення ремонту існуючого двоколійного залізничного мосту, який збудовано у 1946 - 1950 рр. Таким чином можна буде продовжити термін його експлуатації.

    Як уже повідомляло «Рабочее слово», починаючи з липня 2004 р., під час виконання будівельно-монтажних робіт споруджено 148 опор, змонтовано 37 тисяч тонн металоконструкцій (у тому числі 14 тисяч тонн металевих конструкцій для залізничної складової). Крім того, відсипано понад 22 тисячі кубічних метрів для створення насипу, прокладено 14 кілометрів колій та змонтовано контактну мережу протяжністю майже 40 км.


    Урочиста молитва Архієпіскопа ПАВЛА

    Загальна кошторисна вартість складає дев’ять мільярдів 157 мільйонів гривень.

    Державним бюджетом України на 2010 р. у рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу «Євро-2012» для будівництва передбачено спрямувати інвестиції на загальну суму у 650 мільйонів гривень. Станом на 25 вересня для фінансового забезпечення будівництва з держбюджету України виділено 500 мільйонів гривень. Як запевнив присутніх на урочистостях журналістів М. Азаров, Уряд зобов’язується вчасно спрямовувати інвестиції для повного завершення будівельного процесу.

    А гроші необхідні. За словами начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина, вже у 2010 р. планується завершити будівництво автомобільного проїзду з лівого на правий берег. На сьогодні тут у межах проїзної частини виконано гідроізоляційні роботи, укладається асфальтове покриття. Майже завершено монтаж прогонових споруд для створення автопроїзду. Приміром, на будівництві правобережних автодорожніх підходів споруджено опори з автодорожньої естакади та змонтовано металеві конструкції на верхньому рівні.

    Микола Азаров наголосив на тому, що він добре обізнаний ходом будівельно-монтажних робіт. Темп і якість їхнього проведення, як засвідчила остання інспекційна перевірка членів Уряду, високі.

    У діловій розмові із першим заступником голови Київської міської держадміністрації Олександром ПОПОВИМ Олексій КРИВОПІШИН наголосив на тому, що столична мерія має найближчим часом забезпечити транспортні маршрути, що обслуговуватимуть пасажирів, які прибуватимуть на залізничну платформу Лівий берег.

    ...Журналісти з багатьох республіканських мас-медіа цікавилися у керівників Уряду і транспортної галузі про конкретні строки завершення грандіозної новобудови. Отримано відповідь: «Міст запрацює на повну потужність у 2011 році».

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Соціальний захист ветеранів залізниці

    З метою соціального захисту та оздоровлення ветеранів Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» керівництво залізниці та Дорпрофсож спільною постановою вирішили:

    - надавати щомісячно матеріальну допомогу непрацюючим пенсіонерам залізниці, які нагороджені під час роботи знаком «Почесний залізничник», у розмірі 100 гривень через підрозділи, з яких вони звільнилися на пенсію;

    - виділяти Дорожній Раді об’єднання ветеранів війни та праці щомісячно п’ять путівок у Медичний центр реабілітації залізничників Південно-Західної залізниці для непрацюючих пенсіонерів, які перебувають на профспілковому обліку та сплачують профспілкові внески;

    - передплату газети «Рабочее слово» на 2011 р. провести для активу ветеранських організацій за місцем розташування.

    Набуває чинності з 01.01.2011 р.


    Вагонники - серед кращих


    оглядач-ремонтник вагонів ПТО Ніжин Петро ПРОЩЕНКО

    У Львові відбувся ІІІ (заключний) тур конкурсу оглядачів-ремонтників вагонів з підрозділів Укрзалізниці. Столичну магістраль на ньому представляли переможці дорожнього конкурсу Петро ПРОЩЕНКО з ПТО Ніжин вагонного депо Дарниця, Сергій КОМІСАРЧУК із Шепетівки та Вадим ЄВСТІГНЄЄВ з Житомирського ПТО вагонного депо Коростень. Представниками команди були заступник начальника галузевої служби вагонного господарства Михайло САБАТ та заступник вагонного депо Козятин з експлуатації Олександр КИРИЛЮК.

    Під час конкурсу наші хлопці показали достатньо високі результати. Вадим Євстігнєєв та Сергій Комісарчук в індивідуальному заліку в окремих видах посіли треті місця. А загалом наша трійця набрала більш ніж по 150 балів кожний, що в загальнокомандному змаганні дозволило вибороти друге місце.

    Поздоровляємо наших хлопців з призовим місцем!

    Влас. інф.

    Фото Олега КАЗИКІНА


    Чекають на результати громадських слухань


    Начальник галузевої пасажирської служби Олександр Болдов роз’яснює ініціаторам громадських слухань особливості роботи сміттєспалювача

    Наприкінці минулого тижня начальник галузевої пасажирської служби столичної магістралі Олександр БОЛДОВ зустрівся з ініціативною групою організації громадських слухань щодо впровадження в експлуатацію сміттєспалювального комплексу на вагонній дільниці у м. Києві.

    Олександр Миколайович разом з розробниками комплексу намагався переконати мешканців прилеглих до вагонної дільниці будинків у безпечності цього агрегату. Проте люди були налаштовані досить агресивно, і їх мало переконували доводи про те, що викиди сміттєспалювача у повітря проходять семикратне очищення, і що такі комплекси працюють на Південній залізниці вже понад десять років, і що за цей час щодо їх роботи там не отримано жодної скарги тощо.

    Присутня на зустрічі народний депутат Верховної Ради України Леся ОРОБЕЦЬ сказала, що справа ця корисна, оскільки на сьогодні майже п’ять відсотків території нашої держави зайнято сміттєзвалищами, але доцільність використання такого обладнання майже в центрі столиці - під сумнівом. До речі, напередодні слухань працівники вагонної дільниці провели озеленення прилеглих територій на вулицях Уманській та Борщагівській. Було висаджено майже 100 дерев та 1000 кущів. Добра справа, чи не так?

    Що ж, будемо чекати на результати громадських слухань.

    Фото автора

    Сергій ГУК

    Не забувати про обов'язки

    Підготовка майбутніх фахівців для роботи на залізниці передбачає різнопланові освітні заходи. Серед останніх - вивчення правових основ та законодавства України, які необхідно знати у подальшій трудовій діяльності. У Вінницькому транспортному коледжі вирішили дещо відійти від стандартної форми навчання.

    Днями для проведення заняття з правової підготовки із студентами відділення воєнізованої охорони запросили старшого помічника Козятинського транспортного прокурора Ірину СТОРОЖУК та начальника відділу захисту прав дітей, що при службі у справах дітей Вінницької міської ради Людмилу МАРЦЕНЮК. Вони - досвідчені юристи, добре обізнані у законодавстві. Зокрема й у тому, що стосується дітей та студентської молоді. Тому й могли, якнайкраще, розкрити тему - попередження випадків насильства та жорстокої поведінки в сім’ї та запобігання шкідливим звичкам.

    Першою перед студентами виступила Ірина Олександрівна. За посадою їй, як правило, доводиться контролювати дотримання законів, у судах виступати з боку обвинувачення… Але в цьому випадку старший помічник прокурора виступила на захист прав дітей. Вона довела основні положення Конвенції про права дитини, окремі статті Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». Було окреслено й деякі інші законодавчі акти, які захищають права та свободи молодих громадян нашої країни. І. Сторожук пояснила, як належить відстоювати свої права. Діалог з молоддю відбувався на паритетних засадах. Кожному із студентів Ірина Сторожук роздала анонімні анкети з декількома запитаннями. Серед останніх були й про те, чи не відчуває юнь щодо себе проявів насильства, чи відомо комусь про випадки насильства з боку батьків у якихось родинах тощо. Після ознайомлення з думками учнів з’ясувалося, що жоден із студентів не вказав про випадки насильства в своїй сім’ї. А от про випадки таких дій в інших родинах у багатьох анкетах було вказано. Також старший помічник прокурора роздала студентам розроблену нею пам’ятку «Як вижити у разі небезпеки». В ній даються конкретні рекомендації, як уникнути нападу з боку невідомих осіб, що робити під час нападу, як діяти після нападу і при прибутті міліції. Виступ співробітника транспортної прокуратури було вислухано із цікавістю і, думається, цей діалог стане корисним для студентської молоді.

    Неменший інтерес викликав виступ і правозахисника із міської ради. Навіть при тому, що у своєму виступі Людмила Євгенівна зробила акцент не на правах, а на обов’язках студентів як повнолітніх, так і тих, хто не досяг 18-річного віку. Чи не найголовніше із них - успішно навчатись, оволодівати майбутньою професією. Зрозуміло, що має бути повага до товаришів, батьків та людей старшого віку, дотримання норм поведінки у навчальному закладі, виконання правил проживання у гуртожитках. В останньому випадку за їх порушення настає адміністративна відповідальність. Крім того студенти мають й належно поводитись за межами навчального закладу, не порушувати громадського порядку, тим більше не вчиняти дій, за які доведеться нести адміністративну чи й кримінальну відповідальність. А такі випадки у коледжі, на жаль, відомі. Про це нагадала заступник директора з виховної роботи та гуманітарної підготовки Світлана ОНОФРІЙЧУК.

    Окрему тему розмови було присвячено обговоренню про шкідливість вживання алкоголю та паління. Студентам нагадали про шкоду від цих звичок, а також про заборону куріння, розпивання навіть слабоалкогольних напоїв у громадських місцях, парках та транспорті. У Вінниці діє заборона на продаж алкогольних напоїв у нічний та вечірній час. Усе робиться, як наголосила у своєму виступі перед студентською молоддю Людмила Євгенівна, для того, щоб виростити здоровим молоде покоління громадян України. І покращення ситуації у цьому напрямку серед вінничан доволі відчутне. Думається, й після цього заняття будуть позитивні результати й у Вінницькому транспортному коледжі.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    На засадах взаєморозуміння

    Шостка - місто відоме. Практично кожен фотоаматор Радянського Союзу фотографував на плівку виробничого об’єднання «Свема», яке розташоване тут. Місто відправляло в усі кінці держави магнітофонну стрічку, порох й іншу продукцію заводів «Звезда» та «Імпульс». Залізницею і вагонними нормами.

    Минув час. Сьогодні станція вантажить деревину, металобрухт, трохи зерна. Але виріс пасажиропотік. Шосткинці їдуть на роботу до Києва, їдуть на навчання. Щомісяця, як свідчать статистичні дані, зі станції відправляється понад двадцять тисяч пасажирів дальнього сполучення і майже дев’ять тисяч - приміського.

    Шостка - місто, громаду якого очолює Микола Нога, людина ділова, авторитетна, шанована в регіоні. Він без зволікань погодився висловити свої міркування про залізницю і відповісти на запитання «Рабочего слова».

    - Роль залізниці від давніх часів і до сьогодні не зменшується. Залізниця залишається найнадійнішим видом транспорту для пасажирів і вантажів. Тому я надзвичайно вдячний колективу Південно-Західної залізниці, особисто Олексію КРИВОПІШИНУ за прийняте рішення з метою електрифікації дільниці між станціями Шостка - Воронізька, за ремонт верхньої будови колії, залізничного вокзалу, за новий поїзд, що ходить між Шосткою та Семенівкою. Я переконаний: все це дало можливість місту розвиватися і дихати вільніше. Сьогодні шосткинці впевнені у тому, що надійне сполучення із столицею й іншими регіонами їм забезпечать саме залізничники.

    Влітку у нас відбулася сесія міської ради, яка затвердила бюджет. Врахувавши прохання Конотопської дирекції залізничних перевезень, депутати зменшили на п’ятдесят відсотків суму сплати за землю, тобто зі свого боку ми теж йдемо назустріч залізниці. Адже максимально відшкодовуємо витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів і вважаємо, що всі територіальні громади повинні чинити так само. Бо багато хто дивиться на це питання по-іншому: автобусне сполучення - це наше, залізниця - це держави. А тому розраховуватися із залізничниками не варто. Хибна думка.

    Хочу кілька слів сказати про станцію Шостка. Очолює її Юрій Давиденко - досвідчений залізничник, патріот міста. Ми ефективно співпрацюємо з колективом станції, завжди відчуваємо підтримку. У нас склалися добрі взаємини з начальником Конотопської дирекції Дмитром КУШНІРОМ. Він часто буває у нашому краї, зустрічаємося. Ділові відносини - запорука успіху.

    І не все так уже й безпроблемно. Є питання, які складно вирішуються. Наприклад, десь сміття біля колії, що насипали мешканці міста. Телефонує начальник станції - вживаємо заходів. Є територія залізниці, яка виходить на центральні вулиці. Тут уже ми телефонуємо Давиденку. Щоб разом із залізничниками навести лад, спільно працюючи, ще раз підкреслю, знаходимо взаєморозуміння.

    Залізничники, пригадайте історію, завжди вважалися авангардом робочого люду. І вважаються сьогодні. Бо у пріоритеті на сталевих коліях - дисципліна, відповідальність, чіткість виконання і державне мислення. Якби так працювали всі галузі народного господарства, у Верховній Раді і на всіх щаблях влади, то у нашій державі, я переконаний, був би порядок і зовсім по-іншому жили б громадяни. Але годі про політику.

    Я від щирого серця вітаю працівників Південно-Західної залізниці з ювілеєм. Бажаю ще вищих трудових здобутків, благополуччя і добра.

    - Миколо Петровичу, зв’язок між Південно-Західною магістраллю і Шосткою після електрифікації та ремонту вокзалу не обірвався й, очевидно, є перспективні проекти. Будь ласка, докладніше.

    - Під час останньої зустрічі з Олексієм Кривопішиним, який, до речі, теж часто відвідує наш регіон, ми підсумували, що зроблено для міста за останній час. Факт: зроблено для краю чимало. Крім усього, ми обговорювали також питання розвитку туризму на нашій території. Це питання вивчається. Погодьтесь, туристичний потенціал є, адже залізниця з’єднує Шостку, Новгород-Сіверський і Семенівку. Хіба потрібно когось переконувати у тому, що це мальовничий та багатий історією край. Тут можна розвивати зелений туризм. І ми думаємо, як поєднати інтереси залізниці з інтересами людей.

    Розмову вів

    Микола Пацак

    Світлої пам'яті воїнів-визволителів

    Найзначніша вереснева дата Конотопа - День визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Традиційно цього дня ветерани та юнь, сотні представників громадськості приходять на міський меморіал, щоб вшанувати світлу пам’ять полеглих у роки війни, відбуваються десятки заходів, присвячених знаменній події.

    Нинішнього року до її відзначення долучилося вагонне депо Конотоп. У після-обідню пору працівники підприємства та ветерани зібралися біля пам’ятного знаку вагонникам, які не повернулися з фронтів, які загинули на робочому місці від ворожих бомбардувань та обстрілів, забезпечуючи безперебійний залізничний рух. Цей пам’ятний знак було відкрито з нагоди 65-ліття Великої Перемоги. Серед ветеранів - Андрій Микитович КОЛОМІЄЦЬ та Павло Пилипович РОЙКО. До них прикуто всю увагу, їм - найбільша честь та шана. Бо це єдині представники героїчної когорти фронтовиків.

    На мітингу виступив начальник депо Володимир ФЕДОРКО. У своєму виступі він підкреслив, що пам’ять про подвиг воїнів-визволителів вічна, що нинішнє покоління залізничників зобов’язане продовжити славні трудові традиції старшого покоління. Учасників торжества також привітав голова профкому підприємства Юрій ШИШ.

    На завершення мітингу вагонники поклали квіти до пам’ятного знаку та послухали твори на воєнну тематику у виконанні майбутніх залізничниць Віки НАБОЙЧЕНКО й Катрусі ТЯЖКОРОБ.

    Микола ПАЦАК

    До мовних глибин

    Продовжуємо розмову про прізвища. Походження частини із них, переважаючої, до речі, пояснювати легко. Наприклад, з’ясувати, як утворювалися прізвища типу Клименко, Микитенко, Лисенко, Тесленко, Коваленко. Вони зрозумілі та досить поширені. Але є низка інших, що вимагають певних пошуків.

    І тут я хочу ще раз нагадати про цікавий доробок Павла Чучки, дослідника із Закарпаття «Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник», виданий у Львові кілька років тому. До словника увійшли найпоширеніші прізвища західного регіону України. Але першоджерело стане у добрій нагоді всім, хто цікавиться даним питанням. Так, на сході України зустрічається прізвище Сур (Сурай, Сурело). У Карпатах теж є подібні. На думку Павла Чучки, вони в першооснові мають значення «сірий, сивий». Слово із цим коренем зафіксоване в пам’ятках XV ст. (Волинь). На Лемківщині до сьогодні можна почути, як кличуть сірих тварин - Сура, Сурко, Сурій, Сурая, прикметник sur (сірий, сивий) є в румунській мові.

    Та повернемося до наших країв. Конотопчанин Н. просить з’ясувати походження прізвища Супрун. «Чи не від слова «проти»? - запитував він. - Адже є слова «суперечка», «супротивник».

    Навряд. Супрун - переінакшене ім’я Софрон (Софроній), яке прийшло в українську мову із грецької й означало «мудрий, стриманий, урівноважений». Переважаючій частині українських говорів не властивий звук «ф», й усі іншомовні слова із ним зазнавали трансформації. Тут і «квасоля» (порівняйте російське «фасоль», де такої зміни не відбулося), й імена Пилип, Халимон. Нині можна почути, як спрощується вимова, наприклад, слова «мікрофон». Відразу ж пригадуються колоритний колишній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ та його пам’ятна фраза - «Депутат Заєць, відійдіть від мікрохвона… І не бігайте по залу, як заєць».

    Найвідоміший із Супрунів - льотчик й уродженець Сумщини, двічі Герой Радянського Союзу Степан Супрун. Учасник боїв в Іспанії, «сталінський сокіл», він загинув у перший період Другої світової війни. Є історична пісня про козака Супруна - він не знав, «як слави зажити». Прізвище Супрун зустрічається по всій Україні.

    Подібним чином - від імені - утворилися прізвища Логвин, Сизон, Варава, Богдан, Дорош та інші.

    Прізвище Сердюк, здавалося б, найлегше прив’язати до слова «сердитий». Дійсно, спільнокореневі. Але прізвище Сердюк з’явилося не раніше ХVII ст., а то й пізніше, коли гетьмани стали набирати сердюцькі полки - гетьманську гвардію, яка утримувалася його ж коштом. У цих полках служили як українці, так і представники сусідніх народів. Окрім охоронних функцій, сердюки брали участь у придушенні антигетьманських виступів, за що й одержали репутацію «сердитих». Гетьман Іван Мазепа мав три полки сердюків. Олександр Пушкін у «Полтаві» згадує про них: «Зовет он [Мазепа] слуг надежных, Своих проворных сердюков».

    Сердюцький полк - піхотна частина. Кавалерійська гетьманська гвардія одержала назву компанійців.

    Тому прізвище Сердюк походить не від характеру окремої людини, а від її соціального статусу.

    Микола ПАЦАК

    Поїзд у вічність

    Театральна вистава на історичну тематику на пероні Центрального вокзалу столиці, сучасний концерт від популярних виконавців у залі чекання - пам’ятна акція, що пройшла днями з нагоди святкування 140-ї річниці з дня заснування Південно-Західної залізниці.

    Починалося все доволі незвично. З ретропоїзда, який 23 вересня п.р. прибув до столиці, на вбраний по-святковому перон з відреставрованих вагонів минулої епохи поквапилися творці Південно-Західних залізниць, обер-кондуктор, машиніст, кочегар та звичайні пасажири. У театралізованому шоу «Ретропоїзд. Зустріч через віки» (схожий поїзд відправився з Київського вокзалу у 1870 р. до Бірзули (нині Котовськ)) брали участь актори київських театрів, студенти мистецьких вищих навчальних закладів. Завдяки вдалій режисурі, ретро-костюмам, що створило нехай і короткочасну, але таку неповторну атмосферу всіх залізничних епох, акторам, котрі чудово зіграли свої ролі, перед глядачами постали епізоди з життя голови Правління товариства Південно-Західних залізниць Івана Бліоха, начальників управління Дмитра Андрієвського, Олександра Бородіна, Сергія Вітте, Клавдія Немешаєва, Вадима Шміта, Петра Каптьолкіна... Так у фабулу вистави просто неба було втілено образи реальних героїв залізничної доби. Не обійшлося і без веселих літературних та театральних персонажів. Знаменита киянка Проня Прокопівна Сірко (народна артистка України Тамара Яценко) шукала на вокзалі своє нерозділене кохання. Серед прибулих «заробляв» собі на хліб надокучливий місцевий фотограф, пероном прогулювалися манірні курсистки та парубки приємної зовнішності... Впродовж сорока хвилин ця публіка з минулого розвеселяла сучасний люд.

    Прискіпливим журналістам розповіли про те, що у вагонах ретропоїзда свого часу подорожували перші особи колишнього Союзу - Каганович, Ворошилов, Щербицький.


    Легенди Південно-Західної - її керівники

    Кожний вагон-люкс має кілька купе. Найвишуканіший - з величезним червоним диваном, письмовим столом, шафою, туалетом, вмивальником і навіть ванною.

    Було що роздивитися й у паровозі. Локомотив попри солідний вік розвиває швидкість у вісімдесят кілометрів на годину. Працює на дровах? На вугіллі? Паровозну топку живить мазута. А цистерна з нею розташована у тендері паровика. Гаряча пара при температурі у 400 градусів за Цельсієм спрямовується до парової машини. Під час охолодження виникає тиск. Завдяки цьому приводяться у рух колісні важелі. Механічна сила змушує крутитися колеса.


    Веселі діалоги на Центральному вокзалі

    Хто привів цей поїзд до Київського вокзалу? Машиніст локомотивного депо Щорс В’ячеслав БОРЩ, а допомагав йому помічник Віталій ЛІСІЧ. Тепер локомотив стане першим експонатом у новому залізничному музеї Києва, який незабаром відкриватимуть на станції Київ-Товарний. Думається, його можуть використовувати і кіношники під час зйомок власних шедеврів.

    Злинули хвилини міні-вистави, як гостей свята було запрошено до зали чекання Центрального вокзалу. Співочий концерт у величезній залі від Миколи ГНАТЮКА та Софії РОТАРУ сподобався усім і ще більше підвищив святковий настрій.

    Після дійства кореспонденти газети залізничників звернулися до запрошених на урочистості начальником Південно-Західної залізниці Олексієм КРИВОПІШИНИМ з єдиним запитанням - про їхні враження від почутого і побаченого.

    Надія МАЦІЄВСЬКА, голова ради ветеранів управління Південно-Західної залізниці:

    - Сто сорок років - це праця багатьох поколінь. Ми прийшли у той час, коли розпочиналася велика модернізація залізничного господарства, коли, наприклад, від жезлової переходили на автоматичну систему управління рухом поїздів. Прийшли у пору великого будівництва. І цей ювілей є ще однією прекрасною нагодою згадати ті роки, роки нашої молодості.

    Валентина БІЛОКОЛОША, провідний економіст Коростенської дирекції залізничних перевезень:

    - Залізниця - це наша робота, наше життя. І ювілей магістралі, я так вважаю, є особистим святом кожного, хто працює на Південно-Західній залізниці. Бо всі ми хочемо, аби наша залізниця була найкращою у світі. Свято вдалося!

    Наталія ШЕВЧЕНКО, студентка Київського національного університету культури і мистецтв:

    - Радію через те, що мала нагоду взяти участь у такому прекрасному святі. Я - в образі шляхетної панянки, яку на Київському вокзалі зустрічає дуже імпозантний молодий чоловік. Кохання через віки. Це так романтично. Запам’ятаю це свято на все своє життя.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Микола ПАЦАК

    Історія та сьогодення Південно-Західної

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35 за 2010 р.)

    У всіх сферах економіки країни все виразніше проступали риси глибокої соціально-економічної кризи. Це, звичайно, стало позначатися на діяльності Південно-Західної магістралі. Для подолання кризових явищ одного ентузіазму було явно недостатньо. Почався активний пошук виходу з критичної ситуації. В Управлінні залізниці почалася робота зі створення Асоціації Південно-Західної залізниці. Було взято курс на цілковиту економічну самостійність магістралі. На одній з нарад при начальнику Південно-Західної начальники служб внесли пропозиції щодо зміни структури підрозділів, які в основному зводилися до делегування певних управлінських функцій відділенням магістралі. Це дало можливість скоротити відповідні відділи, головним чином ті, які пов’язані з експлуатаційною роботою. Вирішення же питань технічної політики, матеріального забезпечення і інші функції пропонувалося залишити службам, переформувавши їх ланки в акціонерні підприємства або інші самостійні підрозділи, які мали б утримувати на договірних засадах управлінський апарат служб.

    Все частіше лунали голоси на користь створення Міністерства шляхів сполучення України. Прихильники його наводили такі аргументи: залізниці України перевозять 85 відсотків вантажів, з них лише 15 - за межі республіки.

    А на підприємствах магістралі тривало звичне робоче життя.

    «...З випередженням на місяць по навантаженню працювали колективи станцій Київ-Дніпровський, Ірпінь, Бородянка, Бровари, Бобровиці, Березань, Липовий Ріг».

    «...Залізничники станції Ярмолинці готувалися наприкінці 1990 року привітати своїх товаришів з новосіллям: завершувалося будівництво другого поверху восьмиквартирного житлового будинку».

    «...Колектив локомотивного депо Козятин завоював першість серед споріднених підприємств мережі залізниць. Йому за підсумками роботи в третьому кварталі було присуджено перехідний Червоний прапор МШС і ЦК профспілки галузі».

    «...Понад 30 тонн свіжих екологічно чистих продуктів було доставлено в Овруч з села Поліське Саратського району Одещини. Продукти були розподілені серед дітей».

    Такими є лише деякі штрихи до портрета колективу Південно-Західної залізниці кінця 90-х років. Їх можна віднести до поточних справ, що характеризує щоденну, нічим не примітну, на перший погляд, але таку важливу для суспільства роботу.

    ПОЧАТОК НОВОГО ВІДЛІКУ

    РИНКОВА СИТУАЦІЯ ВИМАГАЛА

    Умовно діяльність залізничного транспорту у незалежній Україні можна розділити на три великих періоди. Це дозволить чітко уявити, які труднощі прийшлося долати залізничникам Південно-Західної. Перший період - створення і становлення національної залізничної мережі, входження у ринкові умови господарювання одночасно із різким спадом економіки країни, а відтак і діяльності залізниць. Цей період продовжувався протягом 1991-1996 років. Наступний етап 1996-2000 років - стабілізація економічного життя у державі. Дефолт 1998 року надовго загальмував розвиток економіки країни. Повільне пожвавлення економічного розвитку наприкінці 1990-х років було поштовхом для зростання залізничного транспортного комплексу. Третім, можливо, більш довгим у часі періодом стало перше десятиріччя XXI століття. На початку - помітне зростання вітчизняної індустрії, нагальна потреба у реформуванні на ринку транспортних перевезень, поступове нарощування основних залізничних фондів. Але глобальна економічна криза 2008-2010 років мала відчутний вплив на господарську ситуацію в Україні.

    Важлива історична подія - проголошення 16 липня 1990 року суверенітету України і прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою України законодавчого акта, що закріпив незалежність. Зі спогадів депутата Верховної Ради України, начальника Південно-Західної залізниці Бориса Степановича Олійника, який, знаючи настрої своїх виборців, трудівників сталевої магістралі в той доленосний для держави момент, віддав голос за суверенітет України:

    «Депутатом Верховної Ради я був обраний на Поділлі в Жмеринському виборчому окрузі. Це був дивний і неповторний час. Нам, народним депутатам, випала честь проголосити незалежність України. У справі законотворчості ми йшли невідомим для нас шляхом. У гарячих дискусіях народжувалися перші закони молодої країни, які стали фундаментом для створення правової цивілізованої держави».

    Петро МОСКАЛЕНКО, Віктор ЗАДВОРНОВ

    Объединение возможностей

    (Закінчення. Початок у №35 за 2010 р.)

    После окончания Крымской войны, в 1856 г. актуальным был вопрос о быстрейшем строительстве железных дорог на необъятных российских просторах, так как вследствие огромных пеших переходов войска «таяли» дорогой от усталости и болезней. Так, например, выступившие из столицы две дивизии гренадеров, в количестве 30 тысяч человек, по прибытии в Евпаторию насчитывали в своих рядах только восемь тысяч. И это в том случае, что не участвовали ни в одном бою.

    В 1864 г. генерал Н.Н. Обручев в работе «Сеть русских железных дорог» - писал: «…ясно, что железные пути должны составлять существенный элемент нашей обороны, которая неминуемо должна была войти, как самостоятельное основание для начертания сети».

    Строительство железных дорог не могло не отразиться и на развитии службы военных сообщений. Количество перевозимых войск и грузов увеличивалось с каждым годом.

    Вопрос об организации комитета по передвижению войск по железным дорогам и водными путями, а также, подчиненных ему линейных органов военных сообщений России решился в конце 1867 г. приказом военного министра: «Для обсуждения всех вопросов, относящихся до перевозок войск по железным дорогам и водными путями, учредить при главном штабе, под председательством начальника оного, комитет по передвижению войск…». В него входили генералы и офицеры Генерального штаба, а также чиновники путей сообщения.

    Кроме этого, на каждой существующей железнодорожной станции учреждено должность «заведующего передвижениями войск», на которую назначались особые офицеры Генштаба. Первые такие назначения были произведены в августе 1868 г.

    Заведующим передвижениями войск по Днепру и его притокам, а также по Курско-Киевской и Киево-Жмеринской железным дорогам был назначен подполковник Синкевич, состоявший офицером для особых поручений в Окружном штабе (Киевский военный округ).

    В 1869 г. начали готовить офицеров для замещения начальников крупных железнодорожных станций в военное время. Кроме этого, на железных дорогах были учреждены военные железнодорожные команды, которые подчинялись заведующим передвижением войск. Кстати, личный состав проходил специальную подготовку.

    Увеличение товаро-пассажирского движения в 70-х гг. ХІХ века и повышение требований со стороны военных заставило обратить внимание на развитие станционных путей, которые обеспечивали бы быстроту погрузки и выгрузки войск и военных грузов, независимо от движения пассажирских и товарных поездов.

    УДАЧНЫЙ ОПЫТ

    Для ускорения доставки необходимых запасов со складов «к пунктам назначения наилучшею мерою можно признать соединение складов с железными дорогами рельсовым путем, устроив последний таким образом, чтобы из складов прямо могла производиться нагрузка».

    В дальнейшем стал вопрос обустройства путей и для выгрузки грузов.

    Из числа первых интересен проект станции Николаев, который предполагал строительство специальных платформ и железнодорожных путей для погрузки и выгрузки войск.

    Очень важным вопросом являлась организация снабжения войск горячей пищей. В конце 60-х - начале 70-х гг. этот вопрос решался устройством на железнодорожных станциях «постоянных кухонь», а в конце 70-х они получили дальнейшее развитие в виде военных продовольственных пунктов, включавших кухню, столовую, «дом для офицеров и нижних чинов», хлебопекарню, кладовые, колодцы и т.д.

    Все это вместе взятое являло собой новый этап в развитии службы военных сообщений на железных дорогах Российской империи.

    Одним из важнейших мероприятий, осуществленных Комитетом, является опубликование «Положения о полевом управлении армией» и «Положения об офицерах, назначаемых комендантами железнодорожных станций» в 1876 г. Согласно этому на крупных железнодорожных станциях и узлах была введена должность этапных комендантов, а количество продовольственных пунктов увеличилось до 70, но этого было недостаточно, поэтому на многих станциях были созданы буфеты для выдачи войскам чая и хлеба.

    С началом военных действий в 1877 г. и в связи с массовой мобилизацией в армию, личным составом железных дорог были предприняты дополнительные меры. Так, например, на Одесскую и Киево-Брестскую дороги было направлено дополнительно 500 кондукторов и стрелочников. Кроме этого, были утеплены войлоком товарные вагоны, предназначенные для перевозки войск в зимнее время. Но этого оказалось недостаточно и люди все равно мерзли. Тогда на Киево-Курской железной дороге был проведен эксперимент отопления этих вагонов с помощью установленных в них небольших печей. Опыт оказался удачным и был распространен повсеместно, а 3 декабря 1877 г. последовало распоряжение военного министра о введении отопления во всех воинских поездах. Печи устанавливались в центре вагона, а дымоходная труба выводилась в окно. Во избежание ожегов печь была огорожена металлическими перилами.

    В то же время заготавливались щиты от снежных заносов, которые устанавливались вдоль железнодорожных линий, чтобы не задерживалось движение поездов.

    Проверка войной является самой трудной из всех видов проверок. Именно поэтому железнодорожный транспорт играл в те годы очень крупную роль. Однако служба военных сообщений не только с честью выдержала это испытание, но и нашла собственные, принципиально новые решения, установившие приоритет России в вопросах мобилизационных перевозок в зимнее время по стратегически важным направлениям, а также устройство перегрузочных районов, успешное скоростное строительство железнодорожных линий широкой колеи. И это, заметим, в военное время.


    Карикатурист СМАЛЬ і залізниця


    Завершилася піврічна експертна сесія Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року - 2010». Названо Лідерів літа. Оскільки остаточні місця визначаться по оцінюванні усього річного асортименту в грудні, організатори акції подали по сім найцікавіших книжок у кожній підномінації за абеткою. У номінації «Мистецтво» чільне місце - за переможцем і призером конкурсів карикатури в Ірані, Італії, Китаю, Південній Кореї, Росії, Україні, Франції, Японії, автором понад десяти тисяч опублікованих робіт відомим художником Олегом СМАЛЕМ.

    ...Наші робочі столи, мій - коректорський та його - художницький маленький «аеродром» (чого там тільки не було), які розташовувались у рекламному агентстві однієї з популярних в середині 1990-х рр. газет, стояли майже поруч. Коректорська робота, якою тоді плідно займався впродовж трьох років автор цього матеріалу, вимагала неабиякої зосередженості. Спробуй відволіктися, якщо рекламні тексти заполонили твій стіл. Коли ж випадала вільна хвилина, спостерігав, як працює колишній архітектор (освіта - Київський інженерно-будівельний інститут, шість років віддав служінню ремеслу - створював, як мовлять, музику у камені) рекламний художник Олег СМАЛЬ. На відміну від горе-колег, які займалися скануванням (копіюванням - авт.) іноземних фотожурналів з метою подальшого використання чужих світлин для ілюстрування газетних об’яв, Смайл, як називали його у нашому невеличкому колективі колеги, старанно вимальовував кожний макет майбутнього оголошення. Пам’ятаю, який розголос набула реклама майбутньої меблевої виставки, коли на ексклюзивному малюнку Олег вдало розмістив серед звичайного тексту на кшталт «що, де, коли» найсмішнішого, як на мене, відвідувача експозиції, котрий чекав на її урочисте відкриття на... дивані від відомої фірми. З його малюнку на читача дивився найвдоволеніший життям чолов’яга, запрошуючи кожного прилягти поруч. У день виходу номера організатори експофоруму дякували художнику у телефонній розмові: реклама працювала. Та ще й як... Через чималенький тираж та популярність видання, а головне, через неповторність сюжету від художника потенційні відвідувачі виявили неабияку зацікавленість щодо виставки. Випадків, коли співпадали авторський малюнок Олега і «навколишній» текст, - сила-силенна. Річ у тім, як зізнається сам майстер, йому відома психологія поведінки споживача, ланцюжок - «увага-інтерес-бажання придбати, оцінити тощо - дія». Дією в нашому випадку були здійснення дзвінків «по рекламі» з метою дізнатися подробиці про ціну, наявності товару на складі або про місце знаходження торгівельної точки. Очевидно, рекламна акція відбувається не відразу. Для здійснення дії необхідно як мінімум викликати бажання придбати ту або іншу продукцію. Бажання теж народжується поступово. Людина має бути хоч трохи зацікавлена продукцією для того, щоб дізнатися подробиці про неї. Зацікавившись товаром, покупець починає шукати. І добре, коли під рукою є рекламна газета. Ось, що потрібно було брати до уваги, малюючи рекламні дотепні оголошення. Смаль так і робив. Він продовжує це робити і зараз. Але вже у політичній карикатурі. Від його довершених сатиричних образів, очевидно, не один політикан зубами скреготав лише від одного натяку на його «подвиги» перед народом.

    Маючи неабиякий досвід роботи з олівцем, пензлем, «плакатним» пером, адже Олег малює з 16 років, він врешті-решт пов’язав власне життя з карикатурою. Майже два десятиріччя співробітництва із різноманітними виданнями як політичного карикатуриста та журналіста, який переймається заради власного читача мистецькою та історичною тематикою, дозволили Олегові Петровичу досягти чималих творчих висот.

    - Олеже, в одному з інтерв’ю Ви зізналися, що, якби не стали карикатуристом, то продовжили б займатися архітектурою. Відчуваєте, як співалося у знаменитому шлягері, «по прошлому ностальгию»?

    - Так, після того, як закинув практичну архітектуру, неодноразово ловив себе на думці, що зробив це даремно. Як там не є, а цегла, метал, скло, бетон більше, ніж друковані видання, асоціюються із вічністю. Не випадково ж Бісмарк презирливо називав газету «аркушем паперу, що забруднений друкарською фарбою». Певен, навіть поза архітектурою продовжував би займатись організацією простору у скульптурі, живописі, книжковій графіці.

    - І все ж таки. Картаючи себе за попередній вибір, акцентуєте увагу на тому, що журналістика для Вас - річ не чужа.

    - За умови фінансового достатку я хотів би відправитися у навколосвітню подорож. Разом із сином та дружиною. Після повернення видав би книжку вражень, яку б проілюстрував... карикатурами. На гроші, які б отримав від продажу цього видання, знову пустився б у дорогу до невідомих країв. І так до самісінького фінішу.

    - Розкажіть, будь ласка, про Ваших вчителів або тих митців, які так чи інакше вплинули на Вашу творчість, як карикатуриста.

    - Самостійну художню освіту я намагався отримати ще у дошкільному віці, копіюючи наскільки це було можливо ілюстрації з пригодницьких книжок. Особливо прийшлися до душі роботи київського графіка Георгія Малакова (до сьогодні збираю колекцію книжок з його малюнками). Між іншим, в інституті з усіма студентами щиросердно ділився професійними секретами чудовий живописець Юрій Химич.

    - З тих же таки інтерв’ю відомо, що Ви у карикатурі не намагаєтеся наслідувати корифеїв, але знімаєте капелюха перед шедеврами Гойї, Домьє, Доре, Кукриніксів. Чи є для Вас сучасні авторитети?

    - Радію через те, що в житті довелося, як мовиться, пересікатися із Анатолієм Василенком, Юрієм Кособукіним, Валентином Дружиніним, Анатолієм Казанським, Сергієм Тюніним.

    - Як народжуються сюжети Ваших карикатур? Відомо, що у 1999 році за карикатуру на одного з чиновників Вас було притягнуто до суду. Здається, 40 мільярдів доларів США запросила тоді «жертва» від карикатуриста?

    - Маєте рацію. Я називаю себе володарем рекорду суми позову за газетну публікацію. Щодо сюжетів. Я неодноразово заявляв, що майже все, що робиться людством, а особливо політичним бомондом, до краю переплетено з дурістю та безладдям, що гіперболізувати немає жодної потреби. Беру олівець, отрушую із ситуації маленькі домішки розумного - карикатура готова.

    - Чи отримує праця карикатуриста достойну оцінку в суспільній свідомості?

    - Продавати карикатури як самостійні графічні роботи доволі непросто. «Весела, кумедна картинка - і більше нічого! А заправ за неї стільки, скільки вона для тебе самого коштує згідно з працею, за чистим сумлінням, скажуть дорого, і ніхто не придбає, а гроші необхідні!». Це не мої слова. Це сказав живописець Павло Федотов 170 років тому.

    - Олеже Петровичу, варто вдивитися у старанно виписані звичайним олівцем, тушшю, ручкою із плакатним пером, як Ви вже зазначали, англійського виробництва, як розумієш, що перед тобою маленький витвір мистецтва. Приміром, як народжувався малюнок на залізничну тематику?

    - Крім усіх перерахованих вами «інструментів» працюю в акварельному та темперному стилях. Тепер про те, на що ви звернули окрему увагу. Мене, як і багатьох українців, тішать позитивні перетворення на залізничному транспорті. Дізнавшись про те, що незабаром будуватиметься швидкісна сталева магістраль між Києвом і аеропортом Бориспіль, вирішив віддати належне цьому проекту у веселому малюнку. На згадку читачам газети залізничників від Смаля.

    ...Прощаючись з художником, поділився думкою, що непогано б було йому взятися за створення альбому на залізничну тематику. Обіцяв подумати, але для втілення будь-якого проекту потрібні кошти. Де взяти мецената?!

    Малюнки Олега СМАЛЯ

    Фото Василя АРТЮШЕНКА

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Пріоритет – професіоналам

    Вдруге перше місце здобула команда вогнеборців столичної магістралі на сьомих змаганнях на першість Укрзалізниці з пожежно-прикладного виду спорту.

    Нинішній рік для команд пожежних поїздів Південно-Західної був спокійним - не траплялось частих виїздів на ліквідацію пожеж та наслідків аварій. Однак проявити свою професійну майстерність у них нагода була. Відбулися змагання у кожному із загонів воєнізованої охорони, в яких взяли участь команди всіх пожежних поїздів. Потім - першість Південно-Західної залізниці серед переможців у загонах. А 22 та 23 вересня, на базі спеціального рятувального загону Головного управління МНС України у Хмельницькій області, відбулись змагання з пожежно-прикладного спорту на першість Укрзалізниці. Для участі в ньому свої команди виставили всі шість магістралей та Вінницький транспортний коледж (поза конкурсом).

    Традиційно змагання розпочались з подолання стометрової смуги з перешкодами. У цій дисципліні проводились за сумою набраних очок спортсменами індивідуальний та командний заліки. Нашій команді дісталась третя доріжка. Нею один за одним, стрімко долаючи перешкоди, а це - паркан, бум, - мчались вогнеборці столичної магістралі. І, за підсумками змагання на цьому етапі, найкращий результат серед усіх учасників показав Михайло АЛЄКСЄЄВ. Він подолав «стометрівку» за 16,91 сек. За це йому прискіпливе журі нарахувало 1624 очки. Третім був у цьому виді змагання також представник нашої залізниці Юрій КОНЮК. Він здобув 1201 очко. П’яте місце посів Андрій РИНДА: 995 очок. Одинадцяте місце - Віталій ПОБЕРЕЖНИЙ - 754 очки. Чотирнадцяте місце - Сергій БЕНДИК - 701 очко. Дещо невдало виступили у цьому виді змагань Олександр ПУГАЧ та Михайло КОВАЛИШИН. Вони посіли 33-тє та 35-те місця, серед 49-ти учасників і, відповідно, додали до командної скарбниці 399 та 374 очки.

    - Чому така розбіжність у показниках? - запитую тренера команди Михайла ІЛЬЧЕНКА.

    - Загальні змагання включають декілька видів. І в кожному всі успішно виступити не можуть. Адже від одного вимагається спритність, від другого - сила, від третього - навички роботи з мотопомпою…

    Вірність слів тренера, який є й начальником стрілецько-пожежної команди на ст. Ніжин, підтвердив подальший хід змагань. Констатуємо: на першому етапі перемогу здобула команда Південно-Західної залізниці. Це був хороший почин.

    Але попереду - нові випробування. Черговим - підйом за допомогою штурмової драбини на учбову башту. Він показав, що універсальних спортсменів - вогнеборців немає. Хтось кращий в одному виді, хтось - в іншому. Тож індивідуальне перше місце наші представники здобути не зуміли. Воно дісталось Серго БЕРІДЗЕ з Південної залізниці. Найкращий результат у нашій команді, 7,78 сек., показав Юрій Конюк, який посів четверте місце. Ще певний, але вагомий внесок зробили Михайло Алєксєєв, Сергій Бендик, Андрій Риндя, Михайло Ковалишин, Віталій Побережний. Усіх очок вистачило для того, щоб наша команда здобула перемогу й у цьому виді змагань.

    Наступний третій етап - підйом за допомогою триколінної висувної драбини на третій поверх учбової башти. У цьому виді змагань брали участь лише по дві пари спортсменів від кожної команди. Столичну магістраль представляли Сергій Бендик і Михайло Алєксєєв та Михайло Ковалишин і Сергій АНТОНЧИК. І, на жаль, на цьому етапі наші спортсмени виступили найменш успішно. Перша пара посіла сьоме місце, а друга - дев’яте. В результаті команді дісталось лише п’яте загальне місце. Це трохи засмутило наших вогнеборців. Адже причиною невдачі була не слабкість спортсменів, а заміна спортивного снаряда перед стартом. Річ у тім, що вони тренувались із своєю, новою висувною драбиною. До неї звикли і вправно справлялись при подоланні вежі. А тут, за рішенням суддів, на старті спортивні снаряди замінили. Нашим дісталась інша драбина. Її важко було з першого разу направити у вікно на третьому поверсі вежі. На це витрачався зайвий час. Тож і результат був нижчим.

    Утім, наші вогнеборці не втратили надій. Маючи певний запас очок, вони налаштувались на перемогу й в наступному етапі. А це була пожежна естафета - чотири по сто метрів. Вона включала штурм будинку за допомогою розкладної драбини, подолання перешкод, розгортання рукавів для гасіння пожежі та приборкання вогню за допомогою вогнегасника. Першим на старт в естафеті від нашої команди вийшов Юрій Конюк. Він успішно розпочав змагання і першим передав естафету (пожежний ствол) Андрію Ринді. Той додав темпу до успішного виступу попередника і знову ж першим передав естафету Михайлу Алєксєєву. Він також успішно подолав стометрівку і вивів на фінішну пряму свого товариша по команді Сергія Бендика. А той за мить погасив полум’я і першим добіг до фінішної лінії. Загальний командний результат склав 67,45 сек., що дало команді Південно-Західної залізниці 1642 очка. Другою була команда Одеської, третьою - Придніпровської залізниці.

    За результатами першого дня змагань впевнено лідирувала команда із столичної магістралі. Але попереду був найскладніший етап змагань - бойове розгортання. Це значить що належало якомога швидше під’єднати до мотопомпи забірний, магістральний та пожежний рукави, два стволи, запустити мотопомпу, подати воду і приступити до гасіння вогню.

    Це відбувалося другого дня змагань. Наші спортсмени виступали третіми. Це дало змогу врахувати позитивні дії та помилки попередніх вогнеборців. І ось постріл пістолета на старті. Вмить наші відчайдухи кинулись до піддона, на якому розміщено все знаряддя. Проходять лічені секунди і вже мотопомпа подає воду через рукави. Ще мить - і з обох стволів полетіли у мішені струмені води. Результат - 28,35 сек. та 4796 очок - так і залишився найкращим до кінця цього виду змагань. І… забезпечив впевнену перемогу у першості Укрзалізниці з пожежно-прикладного виду спорту. Друге місце здобула команда Донецької залізниці, третє - Львівської, четверте - Придніпровської, п’яте - Одеської, шосте - Південної. Команда Вінницького транспортного коледжу, хоч і виступала поза конкурсом, але за показниками могла б посісти одне з призових місць. І це при тому, що в її складі - студенти-юнаки. Тож на наступних змаганнях, які відбудуться через два роки, у команд залізниць буде ще один достойний суперник. А це тому, що прийнято рішення: з наступних змагань студентська команда буде виступати на рівні з іншими.

    Прокоментувати результати гарячих перегонів прошу їх головного суддю - заступника начальника управління воєнізованої охорони Укрзалізниці Миколу КРАМАРЕНКА.

    - Нинішні змагання ще раз підтвердили, що залізничні пожежні достатньо підготовлені за своїм фахом. Адже лідери показали результати на рівні кандидатів в майстри спорту. І це при тому, що для них головне не змагання, а повсякденна робота у складі пожежних поїздів. Як головний суддя змагань хочу завдячити її організаторам. А це - Південно-Західна залізниця. Вони підібрали доволі хорошу базу - спеціального рятувального загону Головного управління МНС України у Хмельницькій області, де є усе необхідне обладнання, забезпечили належні умови для всіх учасників.

    Судівство здійснювали фахівці пожежної безпеки МНС у Хмельницькій області, які не мають відношення до залізниці. Тому об’єктивність з їх боку була повною. А результати залежали від рівня підготовки команд. На цей раз кращими були пожежні Південно-Західної залізниці, вони й отримали вищі нагороди.

    Щодо нагород, то кожен із учасників у індивідуальному заліку отримав медалі відповідного ґатунку. Команди-призери - також. А переможці - ще й кубок.

    Найчастіше за «трофеями» доводилось виходити представнику команди Південно-Західної залізниці - заступнику начальника служби воєнізованої охорони - головному інспектору з пожежного нагляду Південно-Західної залізниці Івану СЛУГОВІНУ. Тож його й запитую, чому так сталось?

    - Вирушаючи на ці змагання, - відповів Іван Іванович, - ми на перемогу сподівались, хоч і повної впевненості не мали. Але коли пройшли перші етапи, ми вже мали надію. Тому, що бойове розгортання на всіх попередніх змаганнях ми завжди вигравали. Так сталось й сьогодні. Тож наша перемога цілком заслужена. Але, перед тим як хвалити спортсменів, хочу подякувати тим, хто забезпечив успішне проведення цих змагань. У першу чергу це начальник залізниці Олексій КРИВОПІШИН, а також Козятинський загін воєнізованої охорони, який очолює Валентин ГАЄВСЬКИЙ. Комендантом змагань був його заступник Віктор РИБІНСЬКИЙ. Свій внесок, і доволі вагомий, в організацію змагань зробили начальники пожежних поїздів Андрій КИРИЛЮК (ст. Гречани) та Олександр ГАВРИЛЕНКО (ст. Вінниця). Допомагали й інші наші фахівці. Та головний тягар ліг на наших членів команди та на їх тренера - Михайла Ільченка, начальника стрілецько-пожежної команди на ст. Ніжин. Усім їм велика вдячність.

    - Мені вже не вперше готувати команду до змагань, - розповідає у розмові із кореспондентом Михайло Васильович. - Чому вибір випав на мене? Напевне, тому, що пожежно-прикладним спортом я займаюсь уже багато років. Розпочинав ще, коли служив у війську начальником пожежної команди. Звільнившись у запас, розпочав роботу у пожежному поїзді ст. Ніжин. Зараз очолюю стрілецько-пожежну команду. Команду ми сформували на базі нашого поїзда. Її основу складають Михайло Алєксєєв, Андрій Риндя, Сергій Бендик. А доповнили Юрій Коцюк із Шепетівки, Микола Ковалишин і Петро Сизонюк із Козятина, Віталій Побережний із Гречан, Олександр Пугач із Чернігова та Сергій Антончик із Вінниці. Спільними зусиллями ми й здобули перемогу.

    Додам - заслужену перемогу у сьомих змаганнях на першість Укрзалізниці.

    Фото автора та Олега КАЗИКІНА

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05