РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 34 (10 вересня 2010)
  • Випуск №34 10 вересня 2010
    Зміст
    1. Повернення Петра Кривоноса (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. До Дня партизанської слави
    3. Нагороди – кращим
    4. Для забезпечення правопорядку (Сергій ГУК)
    5. Дзвінкі перегони київських колійників (Анатолій РОМАНОВ)
    6. Зібралася знову студентська родина (Анатолій РОМАНОВ)
    7. Четвертий лікувальний фактор (Никифор ЛИСИЦЯ, Іван СОТНИКОВ)
    8. Здоров’я дітей у надійних руках (Бесіду провела Тетяна ШЕМЧУК)
    9. Історія та сьогодення Південно-Західної (Петро МОСКАЛЕНКО)

    Повернення Петра Кривоноса

    Літопис Південно-Західної магістралі, яка раз і назавжди увійшла у серця її багатотисячного колективу, переповнений значущими трудовими звершеннями. Останні, як відомо, неможливі без зусиль кожного - від робітника до начальника залізниці.

    Під час урочистого відкриття меморіальної дошки на честь Героя Соціалістичної праці керівника Південно-Західної магістралі Петра КРИВОНОСА, яке відбулося восьмого вересня, з вуст нинішнього начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА, колишнього генерального директора Укрзалізниці Леоніда ЖЕЛЄЗНЯКА, заступника голови Київської міської державної адміністрації - секретаря Київради Олеся ДОВГОГО, колишнього помічника П. Кривоноса Василя КРИВУЛЬКА присутні почули чимало цікавих фактів із життя почесного залізничника, беззмінного очільника Південно-Західної впродовж 27 років Петра Федоровича Кривоноса.

    Час на чолі його управління колективом - визначного керівника і організатора залізничного транспорту радянської доби, за твердженням сучасників - епоха величезної перебудови. Розвиток сталевої магістралі під орудою Петра Федоровича співпадав із періодом впровадження у життя п’ятирічних планів з розвитку економіки колишнього Союзу. Тоді на столичній залізниці були проведені значні обсяги робіт з переведення локомотивного господарства спочатку на тепловозну, а до кінця 1970-х - на електровозну тягу. За ініціативи начальника залізниці було перекладено на щебеневу основу три чверті залізничних колій, адже піщаний баласт вже не відповідав вимогам з експлуатації локомотивного парку.

    Як зазначив у вступному слові О. Кривопішин, Петра Федоровича відрізняли честь, відданість справі і професіоналізм. Людина-легенда, П. Кривонос за молодих років здійснював ризиковані експерименти під час експлуатації паровозів, досягаючи максимальної на початку 30-х рр.. дільничної швидкості. А ще він виступив ініціатором історичного для транспортної галузі почину з максимального використання потужностей локомотивів. «Вчора - рекорд, сьогодні - норма» - став твердим правилом для локомотивників і залізничників усіх професій. Згодом, розбудовуючи пліч-о-пліч із тисячами залізничників столичну магістраль, він заряджав власною творчою енергією кожного. Від складача поїздів і колійника до керівника галузевої служби. Вмів працювати сам, вимагав цього від колег. Завдяки Петру Кривоносу у сучасної столичної магістралі є зворушливе минуле, достойне сьогодення та оптимістичне майбуття.

    На переконання колишнього помічника начальника Південно-Західної залізниці П. Кривоноса Василя Кривулька, увічнення пам’яті Петра Федоровича, якому у цьому році виповнилося б 100 років, справа благородна.

    Кривоносівський рух. На залізницях колишнього Союзу (і не лише там) про нього знали всі. Ставши локомотивником, Петро Федорович упродовж короткого часу пройшов трудовий шлях, від чудового помічника й передового машиніста до керівника магістралі.

    Новатор локомотивного руху, як зазначали на урочистому мітингу промовці, він мав чудову долю талановитого керівника. У квітні 1937 р. його призначили начальником депо Слов’янськ, ще через рік він очолив паровозну службу Південно-Донецької залізниці, а трохи згодом - всю магістраль. Майже сім років він очолював Північно-Донецьку залізницю, яка майже два роки працювала в умовах фронту або близьких до них. Саме за самовіддану працю його було нагороджено Золотою зіркою Героя Соціалістичної праці, орденами Суворова ІІ ступеню і Червоного прапора. Згодом він очолював Томську залізницю, керував Південно-Західним та Донецьким округами. З 1953-го до кінця життєвого шляху стояв за кермом столичної магістралі.

    Феномен творчої ініціативи та активності, як наголосив Л. Желєзняк, яким володів П. Кривонос, передався всім тим, хто трудився пліч-о-пліч з цією працьовитою людиною.

    На думку О. Довгого, факт кривоносівського руху на залізничному транспорті, участь Петра Федоровича в розбудові столичного регіону та забезпеченні його надійним транспортним обслуговуванням надовго увійшов в аналог економічної історії України, як геніальний зразок творчої праці, що призвело до небаченого підвищення ефективності виробництва.

    Промова сина П. Кривоноса - Вадима Петровича - була лаконічною. Він глибоко вдячний начальнику залізниці Олексієві Кривопішину та колективу Південно-Західної за те, що не забувають про його батька. За якусь мить металевий барельєф, який виконав лауреат Шевченківської премії України, народний художник України Богдан МАЗУР, осяяв усе навкруги сонячним теплим світлом. Майданчик перед управлінням Південно-Західної залізниці, де відбувалося дійство, заполонили гучні оплески.

    ...За запрошенням організаторів урочистої акції учасники опиняються біля каплички при управлінні Південно-Західної залізниці. Тут відбулася не менш приємна за своєю сутністю подія. З нагоди 140-ліття створення Південно-Західної залізниці керівництво Уряду України, Міністерства транспорту і зв’язку України, Південно-Західної залізниці та Київської міської адміністрації й Київради нагородили багатьох достойних. Серед нагороджених - начальник столичної магістралі Олексій Кривопішин. Золотий знак «Почесний громадянин Києва». Як зазначив Олесь Станіславович, ініціативу щодо нагородження О. Кривопішина підтримали всі депутати Київради. За працю - і шана.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    До Дня партизанської слави

    Начальник залізниці Олексій КРИВОПІШИН затвердив план заходів щодо відзначення Дня партизанської слави, який відбудеться 22 вересня.

    Передбачено спільно з профспілковими організаціями та радами ветеранів привести до належного стану місця, що увіковічнюють пам’ять про підпільно-партизанський рух, оновити експозиції в кімнатах бойової та трудової слави підрозділів залізниці. Безпосередньо 22 вересня відбудеться покладання вінків і квітів до могил уславлених організаторів і керівників підпільно-партизанського руху. У трудових колективах в цей день відбудуться урочисті збори та зустрічі з ветеранами.


    Нагороди – кращим


    начальник залізниці Олексій КРИВОПІШИН (праворуч) вручає нагороду Народному художнику України Богдану Мазуру

    З нагоди 140-річчя Південно-Західної залізниці наказом начальника залізниці нагороджені:

    Почесним знаком «До 140-річчя Південно-Західної залізниці»

    МАЗУР Богдан Михайлович - лауреат Шевченківської премії, Народний художник України, доцент Академії образотворчого мистецтва, колишній проректор Київського філіалу Харківського інституту інженерів транспорту;

    КРИВОНОС Вадим Петрович - старший науковий співробітник Інституту зварювання ім. Патона;

    БОГДАНОВА Лариса Петрівна - колишній проректор Київського філіалу Харківського інституту інженерів транспорту;

    КРИВУЛЬКО Василь Степанович - колишній помічник начальника залізниці;

    ДОВГИЙ Олесь Станіславович - заступник Київського міського голови - секретар Київради;

    ЖЕЛЄЗНЯК Леонід Леонідович - колишній генеральний директор Укрзалізниці.

    З нагоди святкування ювілею залізниці керівництвом Уряду, Міністерства транспорту і зв’язку України, Укрзалізниці та Південно-Західної залізниці нагороджено кращих працівників:

    Почесною грамотою Кабінету Міністрів України

    ВОЙНОВИЧА Василя Михайловича - локомотивного диспетчера відділу перевезень Жмеринської дирекції залізничних перевезень;

    ЩЕРБИНУ Руслана Вікторовича - складача поїздів ст. Конотоп;

    ГОРЯЧКО Ганну Миколаївну - завідувача виробництвом Їдальні управління залізниці;

    Знаком «Почесний працівник транспорту України»

    ІВАНОВА Володимира Георгійовича - начальника вагонної дільниці ст. Хмельницький;

    МОЙСЕЄНКА Петра Миколайовича - майстра дільниці контрольного пункту автогальм вагонного депо Дарниця;

    НЕМЕРЦЯ Миколу Олексійовича - чергового Конотопської дирекції залізничних перевезень;

    ГАЛЬ Анастасію Олександрівну - чергову по ст. Бахмач-Київський;

    ЗОЛОТАРЬОВА Вадима Миколайовича - формувальника залізобетонних виробів та конструкцій Хмельницького заводу залізобетонних конструкцій;

    ПОГОНЦЯ Віктора Петровича - слюсаря з ремонту рухомого складу локомотивного депо Жмеринка;

    Подякою міністра транспорту та зв’язку України

    ЄЛИСЄЄВА Анатолія Петровича - старшого виконавця робіт будівельно-монтажного поїзда №392 м. Вінниця;

    ОСОВИКА Володимира Миколайовича - начальника Київської дирекції залізничних перевезень - заступника начальника залізниці;

    ПОГРЕБИСЬКУ Тетяну Володимирівну - помічника начальника залізниці;

    ЛОГУНЕНКО Зінаїду Вікторівну - чергового по ст. Гулівці Жмеринської дирекції залізничних перевезень.

    Знаком «Почесний залізничник»

    ПОГРЕБНОГО Олександра Івановича - заступника начальника залізниці з будівництва;

    ХАРІНУ Ірину Олександрівну - начальника вокзалу ст. Київ-Пасажирський;

    ШВАЧКУ Володимира Павловича - машиніста-інструктора локомотивних бригад локомотивного депо Київ-Пасажирський;

    ЕЙТУТІСА Георгія Дмитровича - начальника адміністративної служби - помічника начальника залізниці.

    Знаком «Залізнична Слава» I ступеня

    ЛИТВИНЕНКО Ганну Миколаївну - начальника Інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах.

    Знаком «Залізнична Слава» IІ ступеня

    КАЗИМІРА Віктора Прокоповича - провідного інженера відділу автоматизованих систем управління галузевої служби комерційної роботи та маркетингу;

    ЯРЕМЧИКА Олександра Георгійовича - начальника відділу кадрів Жмеринської дирекції залізничних перевезень.

    Почесною грамотою Державної адміністрації залізничного транспорту України

    БЕЗРОДНОГО Євгена Анатолійовича - головного інженера господарської служби.

    Подякою Державної адміністрації залізничного транспорту України

    БІЛОКОНЯ Анатолія Олексійовича - заступника головного ревізора залізниці з безпеки руху поїздів і автотранспорту апарату безпеки руху поїздів та автотранспорту;

    РОМАНОВСЬКОГО Івана Федоровича - начальника ст. Тетіїв.

    Годинником від генерального директора Укрзалізниці

    ЯКОВЧУКА Сергія Петровича - начальника Чернігівської дистанції колії.

    Знаком «Відмінник господарства перевезень»

    ЛАВРЕНЧУКА Юрія Івановича - начальника відновного поїзда ст. Козятин.

    За вагомий особистий внесок у підвищення ефективності використання залізничного транспорту та з нагоди 140-річчя від дня заснування Південно-Західної залізниці нагороджено відзнаками від Київського міського голови:

    Нагрудним знаком «Знак Пошани»

    ТЯГУЛЬСЬКОГО Володимира Григоровича - головного інженера - першого заступника начальника залізниці;

    ФУРСУ Анатолія Олексійовича - голову Дорожнього комітету профспілки Південно-Західної залізниці.

    Почесною грамотою

    ЖЕЛЄЗНЯКА Леоніда Леонідовича - колишнього генерального директора Укрзалізниці;

    СІЧНОГО Михайла Івановича - заступника начальника залізниці по колії;

    ПОГРЕБНОГО Олександра Івановича - заступника начальника залізниці з будівництва;

    АНТОНЮКА Івана Радомировича - заступника начальника залізниці по рухомому складу і матеріально- технічному постачанню;

    НАНОВСЬКОГО Анатолія Вікентійовича - начальника галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд;

    ЗІНЕНКА Івана Федоровича - начальника першої служби;

    ЛЯХОВОГО Івана Васильовича - начальника галузевої служби колії.

    Подякою

    ВОЖДАЄНКА Костянтина Дмитровича - заступника начальника галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд - начальника Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1;

    ЗАПАДНЮ В’ячеслава Володимировича - заступника начальника з експлуатації Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1.

    Фото Сергія ГУКА і Олега КАЗИКІНА


    Для забезпечення правопорядку

    Знаменним видався понеділок цього тижня для співробітників Лінійного управління МВС на Південно-Західній залізниці. Відбувся розподіл новеньких службових автомобілів для оперативного реагування та гарантування безпеки перевезень, придбаних за сприяння столичної магістралі. Ключі від авто міліціонерам вручив начальник залізниці Олексій КРИВОПІШИН.

    Звертаючись до правоохоронців, начальник залізниці зазначив, що задоволений результатами співпраці лінійної міліції із залізничниками та сподівається на подальше покращення стану охорони спокою та забезпечення належних умов при перевезенні пасажирів і вантажів на вокзалах і в поїздах. Загалом з початку року співробітники лінійної міліції на столичній магістралі забезпечили правопорядок у 15 тисячах приміських електропоїздів та трьох тисячах поїздів далекого сполучення.

    ...У цей день автопарк правоохоронців поповнився 47 автомобілями: 40 машин ВАЗ-21093, 2 - Тоуоtа Саmrі та 5 - Тоуоtа Сorolla. Як зазначив начальник Лінійного управління МВС на Південно-Західній залізниці генерал-майор міліції Павло ГУЦОЛ, завдяки допомозі столичної магістралі, на сьогодні всі підрозділи Управління в повному обсязі забезпечені автотехнікою. І оголосив наказ міністра МВС України про нагородження начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина відомчою відзнакою «За сприяння органам внутрішніх справ України».

    Сергій ГУК

    Дзвінкі перегони київських колійників


    здійснюється «розрядка» ЩОМ

    «Вікно» на перегоні Бородянка - Спартак було надано з 09.15 і до 15.45. У кореспондентів залізничної газети достатньо часу, аби познайомитися і з колійними роботами, які ведуться тут, і з людьми, котрі їх виконують.

    Ще на ст. Бородянка з вікна вранішньої електрички бачимо скупчення колійних машин. «Боєготовність №1!» - констатували ми. І дійсно, прибувши на Спартак і рушивши їм назустріч, десь через півгодини зустрілися з майстрами колійних справ неподалік від цієї станції. Колону потужної техніки, що вишикувалась на парній колії головного ходу, очолював тепловоз 2ТЕ116.

    Діями колійників керує заступник начальника Київської дистанції колії Михайло КОРНЕЙЧИК. Він нас і вводить у курс поточних подій. Від нього дізнаємося, що зараз на цій дільниці ведуться роботи їз середнього ремонту колії. Для робіт по узгодженню з керівництвом Київської дирекції щодня надаються технологічні вікна з 9.15 до 15.45. Ось і сьогодні за цей час колійники мають провести на запланованій дільниці «оздоровлення» щебеневого баласту, випровочно-рихтувальні роботи, а також стабілізацію колії. У цьому процесі задіяно працівників Київської дистанції колії з дільниці № 8, а також машиністів Центру механізації колійних робіт (ЦМКР) столичної магістралі. На озброєнні колійників - важка техніка. Окрім того прибув величезний состав хоперів зі «свіжим» щебенем.


    машиніст Микола МЕЛЬНИК

    Головний, так би мовити, герой сьогоднішнього дійства - щебенеочисна машина ЩОМ-6у. Треба сказати, що цей потужний агрегат кардинально відрізняється від своєї попередниці ЩОМ-4. Пригадую «лікнеп», який з цього приводу отримав від виконроба та голови профспілкової організації ЦМКРа Миколи ШЕВЧУКА. «Вона ні в чому не поступається австрійській РМ-80», - переконував він мене. І ось довелося побачити її в «живій справі». Видовище, дійсно, вражаюче! Машина сталевими щелепами вгризається в щебінь, перегрохочує його на вібруючій решітці, чистий висипає знову у призму, а брудний подає на СПЗ - спеціальний состав, призначений для транспортування використаного баласту. Причому робить усе це на ходу. ЩОМ-6у пересувається і живиться за використання самохідної тягової енергетичної установки ТЕУ-630, яку «підпряжено» до неї. Тому велика відповідальність лягає на машиністів Миколу МЕЛЬНИКА і Євгена ПОДЗИГУНА. Їхні дії впевнені, вивірені й повністю узгоджені з діями колег.

    Поки ми роздивлялися роботу щебенеочисної машини, вона вже наблизилась до невеличкого містка і зупинилась. «Це прийшов час «розрядки», - «просвітив» нас Михайло Корнейчик. На мосту, позбавленому щебеню, машині нема чого робити. Колійники розгортають щебінь і розсувають шпали, а машиністи знімають зі ЩОМ направляючу балку, а по-простому - ніж, яким механізми вгризаються у шар щебеню. Сталевий трудівник перетинає місток, знову «озброюється» і продовжує свою продуктивну ходу.

    Слідом за щебенеочисною рухається виправно-рихтувальна машина ВПР-1200. Це теж техніка останнього покоління. Від своїх попередниць вона відрізняється здатністю стабілізувати колію. Ще не так давно стабілізація відремонтованої колії відбувалася лише після проходження по ній великої кількості важких поїздів. На це витрачалося досить багато часу, траплялося понад місяць. І в цей період на відремонтованій дільниці впроваджувалось обмеження швидкості. Сучасна техніка дозволяє стабілізувати колію водночас з проведенням ремонту. Ось такі диво-машини є зараз на озброєнні колійного господарства!


    колійникам турбот вистачає

    Проте нема ще такої техніки, яка б повністю була здатна замінити людину. Ось тому й завзято працюють біля потужних і розумних машин колійники 8-ої дільниці Київської дистанції колії. Дорожній майстер Олександр ТОДЧУК, який сьогодні їх очолює, трудиться на залізниці 24 роки. Виробничий досвід у нього, як мовиться, багатющий. Та що відразу кидається у вічі: серед його підлеглих багато молоді, зовсім юних облич. Тому й торкаємося у бесіді з ним проблеми оновлення кадрів, як відомо, досить болісної для колійників.

    - Так, нестача робочих рук дійсно існувала на нашій дільниці, - каже майстер. - Молодь не має бажання йти в колійники. Але... приємний факт: у березні до нашої дільниці надійшло поповнення - шість випускників Жмеринського залізничного коледжу. Тепер на нашій дільниці працюють п’ять «старожилів», зі стажем не менше п’яти років, і шість молодих колег. Варто сказати, що особливих дорікань до молоді нема. Хлопці прийшли роботящі, відповідальні. Бажання працювати і вдосконалюватися в них є. Це головне. А досвід - справа наживна.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Анатолій РОМАНОВ

    Зібралася знову студентська родина


    знову у рідних стінах

    Сама природа благословила початок навчального року рясним дощиком. Отже є підстави очікувати й рясного врожаю на ниві знань. Негода не завадила святковому настрою тисячів юнаків та дівчат, які з квітами в руках та веселими усмішками на обличчях заполонили вранішні вулиці. Сотні учбових закладів гостинно розчинили перед ними двері. Майбутні залізничники теж поспішають до своїх альма-матер.

    «Вітаємо з Днем знань!» - красується плакат над входом до приміщення Київського електромеханічного технікуму (КЕМТ) ім. М. Островського. Аби бути свідками урочистостей з приводу початку нового навчального року, разом із гомінкою студентською юрбою до спортивної зали цього учбового закладу завітали й кореспонденти «Рабочего слова».


    благословіння отця Володимира

    О 8.30 студенти, викладачі та гості вишикувались вздовж стін просторої зали. Серед почесних гостей - шановані посадовці з Укрзалізниці та Південно-Західної магістралі.

    Урочистості розпочалися з виконання Державного гімну України. З вітальним словом до присутніх звернулася директор технікуму Лариса СПОДИНСЬКА. Вона запевнила, що викладацький та студентський колектив по праву пишається своїм учбовим закладом, його історією та традиціями. І пишатися є чим. КЕМТ - один з найстаріших навчальних закладів з підготовки фахівців для залізниць України. Він створений на базі залізничної технічної школи у 1876 р. За роки існування в аудіторіях технікуму тут підготовлено майже 54 тис. молодших спеціалістів для забезпечення потреб залізничного транспорту та інших галузей народного господарства. Зі стін технікуму вийшло у велике життя чимало визначних постатей вітчизняної залізниці. Про внесок учбового закладу в розвиток залізничної галузі яскраво свідчать такі цифри. В технікумі навчається майже 1000 студентів. Щорічно до підприємств, приміром, Південно-Західної залізниці працевлаштовуються понад 80 молодих спеціалістів, а за заочною формою навчаютсья майже 550 працівників залізниці. Наразі на залізничному транспорті України працює 20 тис. випускників технікуму, з них на Південно-Західній залізниці - понад 17 тис. Цього року лави залізничників столичної магістралі поповнили 82 випускники КЕМТу, а за цільовим направленням залізниці до нього поступило 39 абітурієнтів. Але це лише статистика.


    кемтовцям підвладно освоєння будь-яких технічних премудростей

    Життя попри все вирує. З теплими вітальними словами до присутніх звернулися начальник технічного управління главку автоматики, телемеханіки та зв’язку Укрзалізниці Віталій СУСІДКО, заступник начальника Київської дирекції залізничних перевезень Сергій БОЙКО. Від студентського загалу слова подяки на адресу мудрим наставникам у залізничній справі оголосив відмінник навчання, стипендіат стипендії Президента України Сергій ПУСТОВОЙТ.

    Протоієрей Володимир РОМАЩЕНКО, до речі, випускник КЕМТу 1977 р., подарував технікуму дві ікони: Святої Богородиці та Нестора-Літописця. «Сподіваюся, що зі стін рідного закладу ви вийдете не лише фахівцями залізничної справи, але й людьми високої культури й духовності. Долучайтеся до великих духовних святинь, адже вам пощастило навчатися у Києві - колисці Православ’я в Україні!» - закликав студентів отець Володимир і окропив усіх святою водою.

    Шлях у дорогу за знаннями відкрила директор технікуму Лариса Сподинська. На цьому урочистості закінчилися, і студенти розійшлися по аудіторіях.

    Фото Олега КАЗИКІНА

    Анатолій РОМАНОВ

    Четвертий лікувальний фактор


    Творча нарада керівників МЦРЗ. Директор Віктор ПІКУШ (третій зліва) та його заступники Володимир КУТУМОВ, Олександр ГАВРИЛЮК та Олександр ФІКС

    Про цілющі властивості радону, місцевої мінеральної води та лікувальних грязей у Медичному центрі реабілітації залізничників (МЦРЗ) на курорті Хмільник відомо немало. Тому поведемо мову вже про четвертий лікувальний фактор, який активно застосовується в оздоровниці Південно-Західної залізниці. Маємо на увазі, фах медпрацівників.

    Напевне усі, хто проходив оздоровлення, погодяться з тим, що важливо не лише те, чим лікують, а й як лікують. А ще важливіше те, як і хто виконує ту чи іншу процедуру. Навіть звичайний укол різні медсестри роблять по-різному. У однієї це виходить майже безболісно, а у іншої… Тут чимало залежить від кваліфікації, досвіду та й ставлення до людей. Але повернемось у Хмільник до господарства, яке очолює Заслужений лікар України Віктор ПІКУШ.

    Комплекс маніпуляцій дозволяє сподіватися на успішне лікування. Багато відпочиваючих у цьому закладі проходять таку процедуру, як витяжка хребта у басейні із радоновою водою.

    З багатьма доводиться зустрічатися впродовж декількох років. Процес лікування хребта доволі тривалий, і є люди, які протягом кількох років приїздять на лікування.

    ...Лікувальні грязі активно застосовуються в оздоровниці залізничників. Причому й ті, що видобувають неподалік від Хмільника, і ті, що привезені з відомих курортів, зокрема із Куяльника. Щоправда, останні використовуються за спеціальною технологією у комплексі із електропроцедурами (гальваногрязі). Для цього тут створено спеціальний кабінет, який обладнано за сучасними технологіями. А господарює в ньому медична сестра Людмила ЦИБУШНІК. У неї, як у хорошої господині, справжній затишок, належний порядок.

    У посадовій інструкції, яку вивішено в кабінеті, виписані чималі обов’язки медсестри, однак там не сказано про чуйне, душевне, турботливе ставлення до пацієнтів. Але саме таке воно у Людмили Василівни, напевне, тому часто лунають слова вдячності на її адресу. Це показник того, що і тут спрацьовує той самий, четвертий лікувальний фактор.

    При вході у лікувальний корпус медичного центру великими літерами написано: «Бювет». І більшість відпочиваючих тричі на день заходять до нього, щоб попити цілющої води, яку випадково знайдено у свердловині на території оздоровниці. Але цю воду, як і кожні ліки, необхідно вживати за певних умов. Коли? Скільки? Консультації від молодшої медичної сестри Олени ГОДОМСЬКОЇ вартують добрих слів.

    ...Доволі великий парк на території МЦРЗ є своєрідним процедурним кабінетом. Чисте, наповнене ароматами трав та листя дерев, повітря зцілюючи діє на організми людей. Тому прогулянки парком є не лише рекомендованими лікарями, а й бажаним заняттям багатьох відпочиваючих.

    Варто згадати про кабінет аеронізації, чи простіше - аромотерапії. Тут про цілющі можливості повітря з домішками витяжок із різних трав розповість медична сестра Людмила БУЛАВЕНКО. При цьому увімкне спеціальний апарат, з якого повільно плине приємний аромат різнотрав’я. І, зручно влаштувавшись у м’якому кріслі, на певний час відключаєшся від усього земного, а лише насолоджуєшся одним із найкращих витворів природи - запахами рослин.

    Професійне, турботливе, ввічливе ставлення - ці слова доволі часто використовувались у попередніх публікаціях «Рабочего слова». І не просто так, тому що саме вони характеризують роботу медиків, який очолює Віктор Пікуш. Це і є четвертий лікувальний чинник. Його можна назвати людським фактором. Та мені більше імпонує милосердя у повному розумінні цього слова.

    Цікавилися про зміни, які відбулися протягом останнього року у Медичному центрі реабілітації залізничників. Як виявляється, для створення належних умов відпочинку та лікування тут силами робітників із Жмеринського та Козятинського будівельно-монтажних та експлуатаційних управлінь проведено капітальний ремонт не лише медичних кабінетів. Справжній затишок тепер царює у палатах, конференц-залі та їдальні. Милує око данс-майданчик - місце, що припало до душі багатьом відпочивальникам. І не лише тим, хто лікується у МЦРЗ. Сюди на вечори відпочинку поспішають пацієнти з інших лікувальних закладів. Отже, справи варті того, щоб їх робити якомога краще.

    Серед новітнього обладнання, яке придбано впродовж останнього року за кошти, що надійшли із скарбниці Південно-Західної залізниці, місцеві медики називають прилади, які застосовуються у терапії, стоматології, гінекології тощо.

    Центр реабілітації - багатопрофільна лікувально-оздоровча установа, де створено ідеальні умови для повноцінного лікування, відпочинку та відновлення здоров’я. У персоналу залізничної оздоровниці накопичений досвід з оздоровлення пацієнтів з багатолітніми медичними проблемами. За статистикою, у позитивних результатах від курсу лікування переконалися понад 300 тисяч громадян України, ближнього та дальнього зарубіжжя. Тут, крім класичного санаторно-курортного лікування, яке проводиться з постійною корекцією методик й під лікарським контролем, пропонуються сучасні методи реабілітації різноманітних захворювань.

    Місцеві медики пишаються розробленими індивідуальними профілактичними лікувальними програмами, що базуються на оптимальному поєднанні лікувальних природних факторів - вуглецево-радонових вод, торфогрязей та мінеральної води для внутрішнього споживання (тип - трускавецьких джерел) з високоякісними ефективними медичними методиками та одночасним застосуванням традиційної та нетрадиційної медицини.

    Є успіхи - буде і визнання. Нещодавно залізничні медики отримали нову відзнаку - за сталою на Вінниччині традицією кращі колективи відзначаються на Дошці обласної пошани. Тепер у центрі міста над Південним Бугом красується чудова світлина - портрети людей у білих халатах з МЦРЗ. І ще один цікавий факт: Медичний центр реабілітації залізничників Південно-Західної залізниці визнано кращим роботодавцем 2009 р. по IV групі підприємств Вінницької області (чисельність від 500 до 1000 чоловік). Коментарі зайві.

    Никифор ЛИСИЦЯ, Іван СОТНИКОВ

    Фото з архіву редакції

    Никифор ЛИСИЦЯ, Іван СОТНИКОВ

    Здоров’я дітей у надійних руках

    Оздоровчий сезон 2010 р. у дитячих оздоровчих таборах завершився. Саме на цю тему ми ведемо розмову із заступником начальника медичної служби Юрієм ЛАДУБОЮ.

    - Юрію Миколайовичу, як Ви оцінюєте проведення оздоровчого сезону?

    - Хочеться відмітити, що в цілому зміни в дитячих таборах завершилися добре. Інфекційних та карантинних захворювань, на щастя, зареєстровано не було, випадки травматизму в порівнянні з минулим роком зменшилися. Всі діти залізничників відпочили в умовах благодатного клімату, комфортного перебування та контролю з боку медпрацівників. До того ж у педіатричному відділенні Дорожньої клінічної лікарні № 1 (ДКЛ №1) у літній період працювали три санаторні зміни, де оздоровлювалися діти залізничників, які перебувають під диспансерним наглядом. Наголошу: відпочило 114 дітей за рахунок фінансової допомоги залізниці.

    - Чому під час оздоровлення приділялася особлива увага?

    - Безумовно, головне - дотримання вимог безпеки життєдіяльності дітей залізничників, охорона їхнього здоров’я. В першу чергу до таборів відпочинку на оздоровлення направлялися діти залізничників, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи, діти із малозабезпечених та багатодітних сімей. Для відпочиваючих в оздоровчих таборах було організовано повноцінне раціональне харчування, яке за кількістю та якістю відповідало потребам організму дитини. Для роботи з ними було підібрано професійно підготовлені кадри. Цілодобово поруч із дітлахами перебували педагоги-вихователі та кваліфіковані медичні працівники, а на посадах вожатих - студенти педагогічних вузів, інструктори з фізкультури й спорту, плавання, керівники гуртків тощо. Щоденно діти залучалися до спортивних заходів: ранкова гімнастика, змагання на відкритих майданчиках по волейболу, баскетболу, плаванню, настільному тенісу тощо.

    - Чи все було передбачено для лікування дітей залізничників?

    - Усі медичні пункти таборів було розташовано в окремих спорудах, які складалися з приймального, маніпуляційного кабінетів та ізоляторів, в яких налічувалося все необхідне для лікування дітей. Тривалість перебування дітлахів в ізоляторі в середньому складала 2–3 дні. Це у випадках, коли діти хворіли на ОРЗ, бронхіт, отити. Забезпеченість медикаментами та транспортом була повною та своєчасною. Діти, які потребували додаткової медичної допомоги або консультації вузьких спеціалістів, направлялися в міські лікарні та травматичні пункти.

    Медичними працівниками постійно здійснювалися профілактичні заходи, які було направлено на зниження загальної захворюваності: вітамінотерапія (ревіт), полоскання зіва дезинфікуючими розчинами та застосування фізіотерапевтичних методів.

    - Чи реалізуються необхідні організаційні заходи для забезпечення якісного і змістовного оздоровлення дітей?

    - Медичною службою залізниці здійснювався постійний моніторинг усіх етапів проведення оздоровчої кампанії, опрацьовувалася оперативна інформація з таборів стосовно підготовки до оздоровлення та відпочинку дітей залізничників. Це давало можливість порушити проблемні питання та визначити шляхи їх оперативного вирішення.

    - Дякую за бесіду.

    Довідково. За літній період у дитячих оздоровчих таборах Південно-Західної залізниці відпочило 3282 дитини: ДОТ «Променистий» (м. Євпаторія) - 1874 дитини; ДОТ «Дубки» (м. Жмеринка) - 758 дітей; ДОТ «Зорька» (м. Конотоп) - 650 дітей.

    Бесіду провела Тетяна ШЕМЧУК

    Історія та сьогодення Південно-Західної

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 33 за 2010 р.)

    Естафету трудового подвигу невдовзі підхопив на цьому будмайданчику колектив Вінницького будівельно-монтажного поїзда (головний інженер Ю.Я. Парійчук і виконроб В.А. Окружко). Ці дорожні будівельники також брали участь у розвитку колійного господарства станції Вільча.

    Відзначилися і працівники колійної машинної станції-122, які в стислі терміни уклали ще три додаткових колії. Бувало, за добу на станції Вільча вивантажувалося матеріалів більше, ніж на всіх разом узятих станціях Коростенського відділення залізниці. Так, протягом доби 10 травня 1986 року до Чорнобильської АЕС підвели з різних напрямків 23 состави з технікою і вантажами.

    …У перші найбільш напружені дні на станції Вільча працювали всі, практично без відпочинку і сну. Багатьом запам’яталася прохолодна травнева ніч. Перший заступник начальника Південно-Західної залізниці В.М. Ярчук у накинутому на плечі військовому плащі з сигнальним прапорцем і ліхтарем на шляхах поміж іншої оперативної роботи ще й намагався направляти групи вагонів. Його присутність на станції, конкретні вказівки знімали у людей нервовість. Не було часу думати про небезпеку. Залізничники працювали як на одному подиху - злагоджено і чітко.

    Уміло і професійно грамотно виконували свої обов’язки чергові по станції Вільча К. Бутковський, В. Блекоть, складачі поїздів В. Ляшенко, Н. Недашковський та їх колеги-залізничники.

    У роботі на станціях Вільча та інших у зоні радіоактивного забруднення брали участь не лише залізничники Південно-Західної. Суттєву допомогу надали працівники Львівської, Придніпровської, Одеської, Донецької та Південної залізниць.

    У ті повні трагізму дні на передових рубежах перебували і журналісти «Рабочего слова» - газети залізничників Південно-Західної магістралі. Наведемо кілька витягів з репортажів.

    «Будівництво «саркофага», або, як кажуть фахівці-атомники, «укриття», ще тривало, а залізничники Південно-Західної вже приступили до виконання нового, не менш відповідального завдання. Постало питання про будівництво міста Славутич, реконструкції всієї ділянки від Чернігова до Янова... Темпи будівництва міста вражають. Всього кілька місяців тому заступник начальника станції Неданчичі Володимир Іванович Мурашко, в черговий раз показуючи нам новобудови, говорив: «Пам’ятаєте? Цієї дороги не було. А яка потужна котельня! Три школи буде. Ця - на 1 тис. 260 місць. Плавальний басейн, дві їдальні, клуб, спортивні зали!..»

    За словами Анатолія Григоровича Сороки, який працював у ті роки заступником начальника залізниці (він тривалий час керував роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), будівництву 50 км нових колій на дільниці Славутич - Янів передувала трудомістка і небезпечна робота - зняття засипаної радіоактивним пилом колійної решітки, щебеню. Там були задіяні відбудовні поїзди та колійні машинні станції з Конотопа, Козятина, Коростеня. Роботи велися під безпосереднім керівництвом начальника Чернігівської дистанції колії Анатолія Федоровича Чабана.

    Треба було, крім усього іншого, ввести автоблокування, електричну централізацію на станціях Іолча, Пересадочна, Посудове, Семиходи, електрифікувати 90 км колій, обладнати електричною централізацією 105 стрілок.

    Начальник Південно-Західної залізниці Б. Олійник видав з цього приводу наказ. За забезпечення своєчасного демонтажу колійної решітки та надання фронту робіт для дезактивації дільниці колії Янів - Чернігів, виявлені при цьому ініціативу і самовідданість, отримали подяку і премію:

    - по Овруцькій дистанції колії: старший дорожній майстер П.С. Козаченко, монтери колії В.Н. Рубан, М.М. Причепа, П.К. Хомич, А.С. Старовойт;

    - по колійній машинній станції № 122: дорожній майстер А.А. Лузан, газорізальники І. І. Галицький, А.І. Венгловський, машиністи укладального крана В.П. Стужук, М.Д. Кальчук, монтери колії П.Н. Ковальчук, водій А.А. Виговський, головний кондуктор Н.Е. Франчук, машиніст моторної платформи Н.І. Сичевський, водій дорожньої автобази С.А. Віль.

    Подібних наказів видавалося ще багато. Подвиг залізничників не залишився без уваги. Багато залізничників за вмілі та самовіддані дії в період ліквідації наслідків аварії були удостоєні високих державних нагород. Знаком «Почесному залізничнику» нагородили 112 працівників Коростенського відділення. Колектив відділення був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. Хоча, крім морального заохочення, вимагалося щось більш відчутне конкретна турбота.

    Програм допомоги постраждалим від аварії на ЧАЕС приймалося чимало. На жаль, через брак коштів не завжди була можливість виконувати заплановане в повному обсязі. А треба було багато уваги приділити лікуванню транспортників, забезпечити їх житлом, екологічно чистим харчуванням.

    В історії України і Південно-Західної залізниці має назавжди залишитися пам’ять про тих, хто з перших хвилин Чорнобильської катастрофи взяв безпосередню і діяльну участь у ліквідації наслідків цієї трагедії. Золотими літерами будуть вписані імена таких чудових залізничників Південно-Західної, як І.Л. Киселевич, І.А. Тимошенко, І.І. Черкес, П.Г. Марченко, А.І. Киселевський, А.І. Фесько, В.Ф. Ображний, І.Г. Бортуп, Г.Н. Харітіч, А.П. Бутенко, Д.П. Товпак, В.А. Литвиненко, В.Ф. Журавський, Л.В. Терещенко, Г.Г. Брей та багатьох інших.

    Усього в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяли участь понад 4 тис. працівників Південно-Західної залізниці.

    Радіоактивного забруднення зазнала територія, на якій розташовано 86 станцій. Тільки на Коростенському відділенні 55 - в зонах стійкої радіації і забруднення радіонуклідами.

    На цій території проживало у 80-ті роки минулого століття понад 50 тис. залізничників та членів їхніх сімей. Дітей дошкільного віку налічувалося понад 5 тис., а школярів - 10 тис.

    Трагедія Чорнобиля і сьогодні торкається своїм чорним крилом доль багатьох людей. На Південно-Західній залізниці спостерігається з року в рік зростання захворювань з онкологічною патологією, захворювань ендокринної та серцево-судинних систем. Збільшилася кількість анемій, захворювань органів дихання і шлунково-кишкового тракту. Медики зазначають переважання захворювань органів дихання, нервової системи та слуху, системи кровообігу.

    Атомні реактори Чорнобильської АЕС хоча й зупинені, але там, на станції, продовжують працювати спеціалісти, які готують її до повної консервації і нового надійного укриття набагато десятиліть. Працюють і залізничники, котрі її обслуговують.

    Найбільша у світі техногенна катастрофа, Чорнобильська трагедія, ще довго нагадуватиме людству про смертельні ризики безпечного поводження з атомною енергією.

    (Далі буде...)

    Фото із архіву «Рабочего слова»

    Петро МОСКАЛЕНКО

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05