РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 20 (28 травня 2010)
  • Випуск №20 28 травня 2010
    Зміст
    1. З когорти переможців
    2. Першість - понад усе!
    3. Люди «весняної професії» (Анатолій РОМАНОВ)
    4. Добро засієш - людську любов збереш (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    5. Перші промені у «Променистому» (Олексій ГОРЯЧЕВ)
    6. На кордоні двох залізниць (Анатолій САДОВЕНКО)
    7. Синівський борг (Микола ПАЦАК)
    8. Олег ЛЕГЕНЬКИЙ: «Все частіше спостерігаються проблеми із зростанням кісток у молодих людей»
    9. Ветеранское спасибо (Елена РУДЮК)
    10. Найбільший секрет ЦРУ розкрито (Євген ПОДОБЄД, Київський загін відомчої воєнізованої охорони)
    11. Станція Конотоп перемогла (Микола ПАЦАК)

    З когорти переможців

    У Брянську (Росія) пройшла міжнародна зустріч делегацій Південно-Західної, Московської та Білоруської залізниць. На зустрічі було підбито підсумки професійного змагання між залізницями за результатами роботи у 2009 р.

    У заходах взяли участь начальник Південно-Західної залізниці Олексій КривопІшин, начальник Московської залізниці Володимир Молдавер, перший заступник начальника Білоруської залізниці Володимир ЛаПТинський (на фото). На збори було запрошено в.о. губернатора Брянської області Олександра Касацького, голову Брянської обласної Думи Володимира Гайдукова, представників міської адміністрації.

    Як повідомляє прес-служба столичної магістралі, керівники залізниць ділилися досвідом щодо подолання кризових явищ минулого 2009 р., обговорювали спільні плани на перспективу. На зустрічі було відзначено, що спільні з російськими та білоруськими залізничниками проекти з організації прискореного пасажирського руху між столицями наших держав, які були реалізовані раніше, демонструють хороші результати. Фірмові поїзди міжнародних напрямків набувають все більшої популярності у пасажирів.

    Протягом усього минулого року залізниці, залізничні відділення та підприємства змагалися за досягнення найкращих результатів. На підставі рішення комісії з підбиття підсумків виробничого змагання між колективами Південно-Західної, Московської та Білоруської залізниць серед колективів структурних підрозділів переможцями змагань від Південно-Західної залізниці стали трудові колективи Щорської та Хутір-Михайлівської дистанцій колії.


    Першість - понад усе!

    За підсумками виробничого змагання єдиних змін у квітні 2010 р. диспетчерську зміну №2 під керівництвом старшого дорожнього диспетчера В’ячеслава Максименка визнано переможцем змагання.

    За бальною системою цей колектив набрав найбільшу кількість балів - 111,5 і виконав встановлені завдання: з навантаження - на 118,7%; з передачі транзитних вагонів по стиках - на 110,2%; з розвозу місцевого вантажу - на 125,8%; з обігу вантажного вагона - на 106,8%; з простою транзитного вагона на одній технічній станції - на 100%.

    За високі виробничі досягнення з виконання встановлених умовами змагання показників диспетчерську зміну №2 заохочено наказом начальника залізниці.


    Люди «весняної професії»

    Колектив Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління став переможцем галузевого змагання серед підрозділів Південно-Західної залізниці за підсумками минулого року. Згідно зі спільною постановою керівництва залізниці та Дорпрофсожу колектив БМЕУ-1 нагороджено Почесним дипломом з виплатою першої грошової премії.

    Ця добра звістка й стала нагодою, щоб завітати до переможців, докладніше дізнатися про те, як кувалася виробнича звитяга. Про тих, хто несе радість новосіль та оновлень і пасажирам, і залізничникам, про людей «весняної професії» - будівельників нашої магістралі ведемо розмову з заступником начальника галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, начальником Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління (БМЕУ-1) Костянтином ВОЖДАЄНКОМ.


    - Костянтине Дмитровичу, вітаю вас і ваш колектив із вагомими досягненнями.

    Хочу зазначити, що будівельники завжди були шанованими людьми на залізниці. Особливо їх престиж зріс на початку десятиліття, коли столична магістраль переживала справжній будівельний бум. Ми пам’ятаємо, які масштабні роботи виконувалися тоді, а головне: якісно і в строк. Які ж організаційні заходи сприяли вирішенню тих непростих завдань?

    - Дійсно, в ті часи будівельна структура на Південно-Західній зазнала суттєвої реорганізації. Її продиктувало саме життя, визначила економічна доцільність. До 2002 року існували окремі підрозділи, які займалися поточними ремонтами і експлуатацією будівельних об’єктів, - це дистанції цивільних споруд (НГЧ). А капітальним будівництвом у ті часи займалися будівельно-монтажні поїзди (БМП), були також дистанції водопостачання та сантехнічних пристроїв (ВОДЧ). Чи не занадто складною та заплутаною була система керування розрізненими підрозділами?! Тож у 2002-му всі ці підприємства були інтегровані в будівельно-монтажні експлуатаційні управління (БМЕУ).

    - Уявляю, які великі виробничі турботи лягли на плечі вашого колективу…

    - Звичайно, турбот вистачає. Адже Київське БМЕУ-1 перебрало на себе функції Київської та Дарницької дистанцій цивільних споруд, Будівельно-монтажного поїзда №763 та Київської дистанції водопостачання і сантехнічних пристроїв. Функціонування служби та її підрозділів підпорядковано першочерговій меті - забезпеченню безпеки руху поїздів. Предметом діяльності нашого підрозділу є експлуатація, капітальний та поточний ремонти будинків і споруд, що розташовані на теренах Київської дирекції. Їх загальна площа перевищує 500 тисяч квадратних метрів. Протяжність дільниць, які обслуговує БМЕУ, - майже 760 км. На нашому балансі також перебувають понад 100 одиниць котелень.

    Між іншим, п’ять виробничих дільниць, які розміщено у Києві, Дарниці, Чернігові, Ніжині, успішно виконують виробничі завдання.

    Крім того, не менш важливим завданням нашого підрозділу є організація безперебійної подачі води для промислових потреб підприємств і організацій залізниці та господарчо-побутових потреб залізничних селищ і районів. У БМЕУ-1 діють чотири дільниці водопостачання: у Києві, Дарниці, Ніжині, Чернігові. А також на всіх станціях Київської дирекції. І не тільки для потреб залізниці, але й для населення. До речі, водопостачання населенню є додатковою статтею доходів. Ще одним видом підсобно-допоміжної діяльності є для нас здавання в оренду вільних приміщень у залізничних будівлях.

    - Тепер про приємне. Що враховувалося при визначенні переможця галузевого змагання?

    - По-перше, техніко-економічні показники, вчасність здачі об’єктів в експлуатацію, стан охорони праці... Основним «важелем» став загальний обсяг ремонтно-будівельних робіт, який ми виконали на 111% до плану. Ремонт основних засобів - на 123,5%. Середньомісячна виробітка на одного працюючого склала до плану понад 111%.

    - Які пріоритетні напрямки діяльності очолюваного Вами підрозділу?

    - Як і діяльність всієї залізниці, функціонування нашого підрозділу підпорядковано двом постійним програмам: підготовці до зимових і літніх перевезень. Кожна передбачає перелік певних сезонних ремонтних та організаційних робіт за планом.

    Зараз на залізниці існує програма підготовки до Чемпіонату з футболу ЄВРО-2012. У рамках цього заходу здійснюємо великі обсяги робіт. Ця програма діє вже третій рік. Згідно з нею оновлюються станції Тетерівського та Фастівського напрямків. На цих маршрутах вже виконано великий обсяг робіт. Процес, як кажуть, продовжуються. На нинішній рік заплановано капітальні ремонти станції Мотовилівка і платформи Тарасівка. В минулому році здійснено оновлення платформи Городня та станції Київ-Петрівка для організації руху «міської електрички».

    У перспективі - продовження цих робіт на інших станціях, зокрема Борщагівці, Святошині. Ці роботи Південно-Західна залізниця виконує разом з Київською міською держадміністрацією. Важливо зазначити: зараз капітальні ремонти станцій здійснюються за так званою програмою «зарежимлення». З метою перекриття доступу на посадочні платформи безквиткових пасажирів встановлюються турнікети, зводяться огорожі тощо.

    - Чув, що галузева служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд вже кілька років має ліцензію на виконання робіт з реконструкції об’єктів, які є пам’ятками архітектури. Які умови отримання такої ліцензії?

    - Аби мати право виконувати такі роботи, потрібні висококласні інженерно-технічні працівники, робітники високої кваліфікації, а також відповідне технічне обладнання. Будівельні підрозділи нашої залізниці тепер можуть самостійно виконувати великий спектр подібних робіт, а не звертатися за допомогою сторонніх підрядників. Так було раніше. Звичайно, підвищенню кваліфікації робітників постійно приділяємо особливу увагу.

    - Дякую за змістовну бесіду. Бажаю Вам, Костянтине Дмитровичу, і Вашому колективу досягти нових виробничих висот. Ваші гідні справи і славні трударі обов’язково знайдуть відображення на шпальтах залізничної газети.

    Анатолій РОМАНОВ

    Добро засієш - людську любов збереш

    Якби цьому заходу була потрібна реклама, вона мала б такий вигляд: «Запрошуємо усіх! На вас чекають запальні танці, оновлена програма, шалена енергетика та чудовий настрій. Незалежно від віку».

    Черговий День відкритих дверей і дев’яносторічний ювілей Київського технікуму залізничного транспорту (КТЗТ) ледь не співпадають у часі. Перший захід відбувся минулої суботи, другий - ще попереду - у далекому грудні. За задумом почесного залізничника директора КТЗТ Дмитра ШАМРАЯ, кожній урочистій акції потрібно віддати належне з точки зору її організації. Так і зробимо: позитиву від зустрічі з колишніми студентами чимало.

    Рівно об одинадцятій ранку навколишні вулиці і сквери Залізничної колонії, як колись називали цей куточок Солом’янки, наповнились барабанною мелодією. Жодним чином не помиляюсь: саме мелодією. На майдані перед парадним входом до технікуму відбувався справжній концерт. Юні барабанщиці, учасниці народного ансамблю ударних та духових інструментів «Киянки» з Міжгалузевого вищого професійного училища зв’язку (МВПУЗ) під управлінням Олександра ГЕРБА та Ярослави ПРОКОПЕНКО подарували справжню насолоду для багатолюдної громади. Таланти - талантам. Виявляється, ці два навчальних заклади, КТЗТ та МВПУЗ, давно і плідно співпрацюють у різноманітних напрямках навчально-педагогічної діяльності.

    На запрошення «перебазуватися» до оновленої будівлі КТЗТ радо відгукнувся весь майдан. Зазначимо, для понад двохсот випускників залізничного технікуму, а також майбутніх студентів та їхніх батьків, які зібралися у якісно відремонтованій актовій залі, до душі припали й наступні концертні номери.

    Тепер про те, що запам’ятається надовго. У своєму привітальному слові Дмитро Шамрай наголосив на тому, що 90-річчя технікуму це - солідний освітянський вік. Саме він надає можливість новим і новим студентам піднятися на вищий щабель нескінченого підйому до знань.


    Тому, що оновлюється педагогічний колектив, а також тому, що удосконалюється навчально-методична база. Склад педагогів перебуває у постійному пошуку нових форм і методів активного навчання. Викладачі майстерно володіють методикою проведення занять. Основні напрями їх творчих злетів - впровадження інновацій під час викладання наукових дисциплін, комп’ютеризація навчального процесу, методичне забезпечення самостійної роботи студентів. Це, так би мовити, повсякденні турботи.

    - Якби не було відчутної допомоги з боку випускників нашого тех-нікуму, - сказав, завершуючи привітальне слово, директор КТЗТ, - зокрема начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА та його заступника Івана ФЕДОРКА, про ремонт актової зали і поверхів будівлі технікуму можна було б забути. А відтак - милує погляд оновлена архітектура.

    Не станемо переповідати зміст концертних номерів. Добрі та веселі емоції, що лилися зі сцени, не залишили байдужим жодного глядача. За якусь мить на суд зали було запропоновано вдалу інсталяцію. Фрагменти тексту та фотокадри з життя педагогів-ветеранів Великої Вітчизняної, об’єднані за змістом в одне ціле з танцювальною композицією, під музичний супровід (мелодія Яна Френкеля «Журавлі»), були зустрінуті оплесками дорослої аудиторії… То реакція випускників, які давно закінчили технікум.


    Зустріч з рідним технікумом запам’ятається надовго

    Добро засієш - людську любов збереш.

    Концерт закінчився. Останнім за сценарієм від організаторів було оголошення, яке стосувалося лише абітурієнтів: «Для тих, хто цікавиться правилами вступу - звертатися до приймальної комісії». Дев’яносто перший рік в історії Київського технікуму залізничного транспорту розпочався?!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Перші промені у «Променистому»

    24 травня з першої платформи Центрального залізничного вокзалу у Києві спеціальним поїздом Київ - Євпаторія було відправлено першу зміну дітлахів до дитячого оздоровчого табору «Променистий». Цього року «першовідкривачами» стали 375 дітлахів з усіх куточків Південно-Західної.

    «Як завжди, протягом літніх канікул до табору буде відправлено п’ять змін, однак перша зміна залишається найважливішою, адже вона задає подальшу тональність усьому сезону в «Променистому», - зазначив заступник голови Дорпрофсожу Олександр ЧАБАНЕНКО. Окрім цього, він додав, що цьогоріч перебування дітлахів у таборі подовжено до 18 днів.

    Що ж до самих школярів, то, здається, своє хвилювання вони залишили на батьків і не могли дочекатися, коли поїзд рушить з місця. «Саме сьогодні у мене день народження і поїздка до «Променистого» - найкращий подарунок, адже я вже бував там і знаю, що в Євпаторії просто клас!», - зізнався 11-річний Антон Король.

    У свою чергу сусід Антона Влад Черевко зауважив: «Мені здається, що ми із користю проведемо час у таборі. І ще, ви не могли б заспокоїти батьків? А то складається таке враження, що вони відправляють нас кудись за полярне коло».

    Та батьки завжди залишаються батьками, і їхнє хвилювання зрозуміле. Водночас варто зазначити, що до «Променистого» відправлено педагогічний колектив у кількості 50 чоловік. Також у таборі працюватиме медична бригада на чолі із лікарем-педіатром ДКЛ №1 ст. Київ-Пасажирський Олександром ХАРИТОНСЬКИМ.

    Серед проводжаючих також були присутні і представники управління столичної магістралі, зокрема заступник начальника залізниці з кадрів та соціальних питань Олек-сій КОНОВАЛ і начальник господарської служби Південно-Західної залізниці Людмила САВІНА. Вони зазначили, що управління залізниці продовжує славну традицію, підтримуючи соціальний сектор на магістралі, і робить все необхідне, щоб санаторій «Променистий» й надалі залишався однією з перлин відпочинку у Криму.

    Керував відправкою першої зміни до дитячого табору директор санаторію «Променистий» Віктор РУБАНИК. За його словами, цього року на дітлахів чекатимуть деякі приємні сюрпризи: «…Завдяки прямому сприянню управління залізниці ми збільшили матеріальну базу табору. Зокрема, розпочали будівництво футбольного стадіону і корту для настільного тенісу, обладнали системами кондиціонування


    приміщення дитячої зали харчування, оснастили DVD-установками Зелений і Зимовий театри, встановили дитячий спортивний комплекс».

    Офіційне відкриття чергового сезону у дитячому оздоровчому таборі «Променистий» попередньо заплановано на початок літа, однак для дітей, які вже загоряють під кримським сонцем і милуються чорноморськими краєвидами, сезон вже розпочався.

    Олексій ГОРЯЧЕВ

    На кордоні двох залізниць


    оглядач-ремонтник вагонів Віктор СОБКО

    Станція Миронівка є, свого роду, парадною брамою столичної магістралі на південному напрямку. Саме через неї слідує значна частина вантажних та пасажирських поїздів на Одеську і далі - на Придніпровську залізниці та у зворотному напрямку - на захід країни. Тут, на кордоні двох залізниць, проводиться і перевірка технічного стану рухомого складу, що надходить на Південно-Західну із сусідніх залізниць, звідси ж відправляються поїзди на південь та південний схід країни.
    Зрозуміло, що працівники пункту технічного обслуговування ст. Миронівка, проводячи огляд вагонів, забезпечують їх безаварійний рух на двох гарантійних дільницях у напрямках Миронівка - Козятин та Миронівка - Знаменка. А це майже по 200 км в один та інший бік. За зміну тут обслуговують до двох з половиною десятків поїздів.
    - В основному це вантажні состави, - говорить начальник ПТО Микола ПОЛЬОВИЙ. - Однак за необхідності оглядаємо та надаємо допомогу й пасажирським. Маємо для цього й певну матеріальну базу (як то запас колісних пар) і чітко налагоджений технологічний процес.

    З вантажними поїздами у вагонників роботи завжди вистачає. Недоліки та несправності зустрічаються регулярно. Їх зазвичай усувають на місці, а якщо це неможливо, то рухомий склад відправляється на поточний ремонт. Найбільш проблемними є колісні пари, гальмівна система. Та й терміни експлуатації вагонів вийшли на граничний рубіж, хоча за рахунок капітально-відновлювальних робіт ці терміни ще на певний час подовжуються. Тож від якості роботи оглядачів вагонів у значній мірі залежить безпека руху поїздів. І зі своїм завданням вони справляються. Своєчасно виявлені несправності допомагають уникнути надзвичайних подій на залізниці. Так, нещодавно оглядач-ремонтник вагонів Віктор Собко виявив руйнування роликової букси колісної пари, чим попередив аварію. Дещо раніше декілька суттєвих несправностей колісних пар під час огляду вагонів виявив його колега по зміні №4 Віталій Пархомович. Про це, до речі, нам з позитивної точки зору про вдалу роботу миронівців повідомили у галузевій службі вагонного господарства.
    Крім огляду вагонів вантажних поїздів та їхнього поточного ремонту підприємство виконує ще одне важливе завдання - поточний ремонт вагонів для залізниці. Щомісяця тут ремонтують та відправляють на адресу перевізників понад 400 таких рухомих одиниць, які у подальшому будуть задіяні на перевезенні щебеню, лісоматеріалів та інших вантажів. Проводять тут і поточний ремонт вагонів, що є власністю підприємств. І хоча обсяги таких ремонтних робіт не такі вже й значні, та для підприємства це додаткові кошти, які можна заробити для залізниці.
    - Загалом стан справ у порівнянні з минулим роком покращується, - підсумовує начальник ПТО. - Зростає потреба у вантажному рухомому складі. А це вселяє надію, що ми будемо забезпечені роботою.
    Анатолій САДОВЕНКО

    Синівський борг

    Аркадій Бобильов належить до покоління дітей війни. Страшне лихоліття зробило його напівсиротою.

    Та минули літа. Давно позаростали фронтові окопи і забулися важкі дні повоєнного холодного й голодного дитинства. І вже на порозі ветеранської частини життя Аркадій Нилович, кореспондент транспортної газети, поділився планами: «Хочу написати книжку про батька. Я не бачив його. Тільки з розповідей матері та рідних знаю… Їздив на могилу у Новгородську область, листувався з однополчанами. Усе це й буде в книжці. Вважаю, що це мій обов’язок перед пам’яттю фронтовиків, мій синівський борг».

    Книжка готувалася не один рік. Матеріалів про частину, в якій воював Нил Андрійович Бобильов, у його сина не бракувало. 163-я гвардійська стрілецька Роменсько-Київська дивізія про-йшла великий бойовий шлях. Стримувала лише відсутність коштів - автор друкував її на свою пенсію. Але десь за місяць до 65-річчя Перемоги останню тисячу гривень було зібрано.

    Книжка називається «Память на всю жизнь». У передмові Аркадій Бобильов написав: «Я чту и никогда не забываю своего отца. А чтобы память о нем сохранилась навсегда, я посвящаю ему и его однополчанам документальную хронику боевого пути славной дивизии, в составе которой им пришлось воевать».

    Микола ПАЦАК

    Олег ЛЕГЕНЬКИЙ: «Все частіше спостерігаються проблеми із зростанням кісток у молодих людей»


    Олег ЛЕГЕНЬКИЙ у звичайній робочій атмосфері

    Завідувач ортопедо-травматологічного відділення ДКЛ №1 ст. Київ-Пасажирський, головний позаштатний травматолог Південно-Західної залізниці, лікар вищої категорії Олег ЛЕГЕНЬКИЙ про нові методики лікування, профілактику захворювань опорно-рухового апарату у залізничників, про підступність остеохондрозу та про інше - в інтерв’ю «Рабочему слову».

    - Олеже Григоровичу, Ваше відділення єдине у Києві серед залізничних медичних установ. Чи вистачає ресурсів, адже пацієнтів у Вас не бракує?

    - Мушу сказати, що у ДКЛ №1 я працюю вже п’ять років і вважаю, що умови в нашій лікарні кращі, ніж у багатьох міських лікарнях. Що ж до мого відділення, то лікарським персоналом воно забезпечене. Це - 6 лікарів, 4 з яких завжди чергують у стаціонарі. Існує дефіцит медсестер, однак адміністрація лікарні йде нам назустріч, створюючи певні умови, що стимулюють працівників. І я думаю, що згодом проблему буде вирішено. Що ж до наших можливостей, то у відділенні є 40 ліжок, цього вистачає, адже, окрім оперативного лікування, ми займаємося консервативним, яке, як правило, не потребує хірургічного втручання. Слід також зауважити, що наше відділення працює цілодобово. Власне, ми допомагаємо не лише залізничникам, а й усім, хто до нас звертається. Однак пріоритетним для нас, звичайно, залишається лікування залізничників. У середньому у відділенні щороку відбувається 500 операцій різного ступеня складності.

    - Деякі операції, які проводяться у Вашому відділенні, належать до вищої категорії складності і потребують застосування нових методик лікування. Давайте детальніше зупинимося саме на цих методиках.

    - Ми працюємо на рівні сучасних вимог. Звісно, певних технологій нам бракує, скажімо, непогано було б мати магніто-резонансний томограф та електронно-оптичний перетворювач, однак ми знайомі з усіма сучасними методиками лікування. Ми не проводимо операцій лише на хребті. Втім, завдяки плідній співпраці із Національним медичним університетом і зокрема завкафедрою університету Олександром Бур’яновим, ми проводимо консервативне лікування захворювань хребта. Щодо нових методик лікування, то хочу виділити насамперед використання керамічного гідрооксиапатиту при заповненні дефектів кісток. Впровадження такої методики стимулює ріст кісткової тканини в місці імплантації та дає змогу не завдавати при лікуванні додаткової травми. Цей матеріал, який представляє собою аналог мінеральної речовини кістки ссавців, не є дуже коштовним, однак має безліч переваг під час лікування специфічних переламів, після яких у кістковій тканині утворюється дефект. Що не дає нормально функціонувати суглобу. Втім, кількість таких переламів, на щастя, у середньому не перевищує 5 випадків на рік. Набагато частіше ми працюємо у сфері ендопротезування кульшових та колінних суглобів. У нашому ж відділенні по заміні суглобів відбувається понад 30 операцій на рік.

    - Як би Ви охарактеризували схильність українців до переламів?

    - Як досить високу! І причина тут не лише у низькому рівні кальцію. Скажімо, рівень кальцію в крові, як правило, нормальний, а от у кістку він не всмоктується. У чому тут причина? Є певні дослідження, однак більшість з них пов’язують з поганою екологією, неправильним харчуванням і нездоровим способом життя. Водночас, слід зауважити, що все частіше спостерігаються проблеми із зростанням кісток у молодих людей. Якщо у людей старшого покоління зростання кісток відбувається нормальними темпами, то у людей молодого покоління ці темпи уповільнюються. Я схильний вбачати в цьому, окрім усього іншого, й наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

    - А як щодо всюдисущого остеохондрозу?

    - Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, або остеохондроз, або, як кажуть у народі, відкладення солей, є досить підступним і небезпечним захворюванням. Причини його виникнення встановити важко. Прийнято казати, що з певних причин розвинулася патологія кістки чи хребця. Остеохондроз може розвинутися у будь-якому суглобі, однак найчастіше вражаються міжхребетні диски. І коли кажуть про небезпеку і підступність цього захворювання, то насамперед мається на увазі, що через затискання міжхребетним диском певного нерву у людини виникають симптоми інших захворювань. Болить, скажімо, серце. Ви йдете до лікарні, робите ЕКГ, яка показує, що із серцем у вас все гаразд. А воно болить, адже у вас затиснений нерв. Тобто, лікувати потрібно не серце, а хребет. Залежно від локалізації виділяють шийний, грудний і поперековий остеохондроз, однак все це хребет, в якому зосереджені всі нервові закінчення в тілі людини.

    - Однак, чи існує профілактика захворювань хребта?

    - Звісно. Це спеціальні фізичні вправи, користь від яких ні в якому разі не варто применшувати. В нашій лікарні функціонує прекрасне фізио-терапевтичне відділення, в якому, власне, проводиться не лише курс реабілітації після операцій, а й курс індивідуальних профілактичних заходів. Можу навести свіжий приклад, коли до нас звернувся пацієнт із болями у попереку, а йому порадили спеціальними вправами «качати» прес, то після декількох занять, під наглядом спеціаліста, біль зник. Комусь, звісно, цього б не було достатньо, однак без зміцнення м’язевого корсету спини позбавитися болю у хребті просто неможливо. До профілактичних заходів також відноситься і правильне харчування, і здоровий спосіб життя. Нагадую, що вживання алкоголю, тютюну та кави дуже негативно впливає на здоров’я опорно-рухового апарату!

    - І, насамкінець, чи можливо вилікувати перелам самостійно?


    - Я, як і будь-який лікар, категорично проти самолікування. Слід думати про подальше нормальне життя, а намагання лікувати перелам самостійно може привести до непоправних наслідків у майбутньому. Також не слід поверхнево ставитися до дрібних травм, на кшталт тріщин або розривів сухожилля. Відсутність своєчасного медичного лікування призведе до рецидивів. Однак самолікування не стосується першої допомоги. Нагадаю, що перш за все необхідно стабілізувати перелам за допомоги шин і якомога швидше звернутися до спеціаліста з медичною освітою. А залізничникам нагадаю, що насамперед наша лікарня працює для них і завжди готова надати необхідну допомогу.


    Ветеранское спасибо

    Мы, группа из 25 человек - ветераны управления Юго-Западной железной дороги, Украинского центра по обслуживанию пассажиров на железнодорожном транспорте, ветераны, участники и дети Великой Отечественной войны, недавно находились на лечении в линейной больнице села Клубовка.

    Выражаем сердечную благодарность генеральному директору Укрзализныци Михаилу Костюку, начальнику Юго-Западной железной дороги Алексею Кривопишину, председателю Дорпрофсожа Анатолию Фурсе, председателю Объединения совета ветеранов Юрию Белоусу, кадровой, медицинской и хозяйственной службам за оказанное внимание и заботу. Они, несмотря на служебную занятость и экономический кризис, не забывают о ветеранах.

    Благодарим за моральную и материальную поддержку, бесплатный проезд, хорошие условия проживания, лечение, питание и отношение обслуживающего медперсонала.

    Также благодарим всех, кто посетил нас в преддверии майских праздников. За поздравления, награды, подарки и цветы.

    Мы, ветераны, гордимся всеми вами, желаем доброго здоровья, семейного благополучия, трудовых успехов в укреплении и процветании нашей магистрали!

    По поручению

    группы ветеранов УЦОП

    Елена РУДЮК, участник Великой

    Отечественной войны

    Елена РУДЮК

    Найбільший секрет ЦРУ розкрито


    Вхід до штаб-квартири ЦРУ

    Ця дивовижна історія сталася в середині 90-х років минулого століття в російському містечку Нижньовалдайську. Майже у дев’яносторічному віці померла шанована у місті людина, місцевий активіст Петро НАЗАРКІН.

    Після смерті Петра Степановича старший син вирішив розібрати архів батька, що займав у квартирі багато місця. Серед численних звітів, інструкцій, матеріалів з’їздів, конференцій та партійних резолюцій він виявив прямокутний шматочок тканини білого кольору з англійським текстом..., завіреним печаткою з американським орлом.

    Звернулися до вчителя англійської мови - викладача школи, де навчалася онука Петра Степановича. Той уважно розгледів клаптик тканини, прочитав текст та переклав: «Посвідчення видано агентові ЦРУ Френку Лоренцу». Але звідки воно мало взятися у партійного активіста?

    Оскільки час був уже пострадянський, сім’я все ж вирішила докопатися до істини. Всією громадою зібрали гроші на поїздку до Москви старшого сина Петра Степановича, який знайшов те дивне посвідчення. У столиці він розпочав пошук американського посольства. Перший же міліціонер, до якого звернувся Назаркін-молодший, досить детально розповів, як туди дістатися.

    Потрапивши до посольства, він звернувся до секретарки з проханням покликати кого-небудь із співробітників розвідки. Здивована жінка дуже люб’язно відповіла, що вони тут перебувають з дипломатичною, а не з розвідувальною місією, тому допомогти у вирішенні цього питання, на жаль, не зможуть.

    Відвідувач тяжко зітхнув, ввічливо попрощався із секретаркою, поклав свою таємничу знахідку на стіл, за яким працювала жінка, і вже було зібрався йти, коли та враз стала дуже серйозною і запропонувала почекати декілька хвилин, швидко піднялася східцями на другий поверх.

    Хвилин через десять Назаркін вітався із сивочолою людиною у вишуканому костюмі. Його обличчя було побито віспою. На перший погляд - такий собі типовий працівник ЦРУ з радянських фільмів 70-80 рр. Він поцікавився, звідки у відвідувача такий незвичний документ. Почувши у відповідь, що посвідчення знайдено в батьківському архіві, чоловік спитав: «Ваш батько мав прізвище Назаркін?». Отримавши позитивну відповідь, дипломат запросив незнайомця піднятися до свого службового кабінету. Там він запропонував гостеві сісти у розкішне крісло і увімкнув комп’ютер. З екрана монітора на присутніх дивився молодий Петро Степанович Назаркін у формі лейтенанта американських ВМС. І тоді співпрацівник посольства розповів дивовижну історію.

    Виявилося, що Френк Лоренц був кадровим розвідником, активним учасником Другої світової війни. Ще до її початку він з відзнакою закінчив військову академію і служив у розвідці. У роки «холодної війни» серед інших добре підготовлених агентів його закинули на територію Радянського Союзу у маловідому місцевість.

    Але через дуже несприятливі метеорологічні умови пілот літака збився з курсу і викинув розвідника аж за чотириста кілометрів на схід від наміченого місця приземлення. Френк залишився без засобів зв’язку, грошей, зброї, інструкцій. Проте при собі він мав лише бездоганно виготовлений паспорт громадянина СРСР. Так він і опинився у невідомому йому Нижньовалдайську. Час був суворий, післявоєнний - йшов 1949 р. Тому, звісно, всі зв’язки з ЦРУ було безповоротно втрачено.


    У цьому місті під іменем Петра Степановича Назаркіна розвідник Френк Лоренц прожив 45 років. Він влаштувався працювати на завод. Взяли його охоче, тому що чоловіків, як мовиться, бракувало: багато не повернулося з фронту. А руки Френка-Петра були по-справжньому «золотими». Дійсно, в академії ЦРУ навчали всього. Спочатку він мешкав, як і більшість, у гуртожитку. З часом на заводі він зустрів своє кохання - дівчину, яка була набагато молодшою за нього. Одружились, отримали власне житло - просторну ізо-льовану квартиру. Згодом знайшлося четверо дітей.

    Але найдивовижнішим у цій історії виявилося те, що за ідейними переконаннями Френк Лоренц став спочатку кандидатом, а потім і членом КПРС (дружина була у комсомольському активі), де пройшов шлях від рядового комуніста до завідувача кабінетом політосвіти міськкому партії. Неодноразово його обирали делегатом партійних конференцій різних рівнів...

    Ось такі курйози інколи трапляються в нашій дуже не простій історії.

    Євген ПОДОБЄД, Київський загін відомчої воєнізованої охорони

    Станція Конотоп перемогла

    Змаганнями з міні-футболу та легкої атлетики завершилася спартакіада трудових колективів Конотопської дирекції залізничних перевезень.

    Серед футболістів лідирувала ст. Конотоп. Їй поступилися, зайнявши друге та третє місця, такі відомі вузлові фаворити, як команди дистанції колії та локомотивного депо. На четвертій сходинці - дистанція сигналізації та зв’язку. Непогана у них вийшла гра, і багато хто схильний стверджувати, що в недалекому майбутньому фаворитам доведеться поступатися цьому колективу пальмою першості. А всього у футбольних змаганнях на нинішній спартакіаді взяло участь дванадцять підприємств.

    Підсумок результатів зі стрибків та бігу вивів у переможці команду локомотивного депо Щорс, друге місце - за станцією Конотоп, третє дісталося пасажирському вагонному депо Бахмач. В індивідуальних заліках добрі результати показали легкоатлети Олексій Зеленін (локомотивне депо Конотоп) і Тетяна Яковчук (Конотопська дистанція сигналізації та зв’язку).

    Легкоатлетичні змагання фактично вирішили, хто потрапить у призери спартакіади. Нинішнього року ними стали ст. Конотоп - перше місце, друге та третє місця зайняли локомотивне депо Щорс та вагонне Бахмач.

    Результат був певною мірою передбачуваний - саме ці колективи та Бахмацька дистанція сигналізації і зв’язку взяли участь у всіх видах змагань.

    Микола ПАЦАК

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05