РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 19 (21 травня 2010)
  • Випуск №19 21 травня 2010
    Зміст
    1. Шлях до країни Залізниця відкрито. 14 травня Мала Південно-Західна залізниця розпочала 57-й сезон практичної роботи (Анатолій РОМАНОВ, Олексій ГОРЯЧЕВ)
    2. Відгук минулої війни (Олександр ЦАРИК)
    3. Визначено переможців
    4. Коли збільшуються обсяги (Сергій ГУК)
    5. Травневе свято в альма-матер (Віктор ЗАДВОРНОВ )
    6. «Своє» серед чужого
    7. Карається за усією суворістю (Олександр ЦАРИК)
    8. Жертви режиму (Оксана КЛИМЧУК)
    9. Якщо дотримуватись правил…
    10. Історія та сьогодення Південно-Західної (цифри і факти) (Петро МОСКАЛЕНКО)
    11. Ювілейні медалі, квіти, обеліск… (Микола Пацак)

    Шлях до країни Залізниця відкрито. 14 травня Мала Південно-Західна залізниця розпочала 57-й сезон практичної роботи


    під час урочистостей на Малій Південно-Західній залізниці

    Ця знаменна подія відбувалася за знайомим для багатьох киян та залізничників сценарієм: на станції Вишенька традиційно майоріли кольорові кульки, урочистими маршами гримів оркестр. Навіть невеличкий дощик не зіпсував загального настрою, навпаки його барабанний дріб додавав бадьорого ритму та піднесення учасникам цього яскравого дійства.

    Впродовж 57 років 30 тисяч хлопчиків і дівчаток пройшли на Малій залізниці курс навчання за професіями: машиніст, помічник машиніста, черговий по станції, оператор при черговому, провідник та контролер пасажирського вагона, оглядач вагонів, монтер колії, диктор станції. Вони поповняли і поповнюють лави залізничників з того далекого серпневого дня 1953 року, коли з благословіння легендарного начальника Південно-Західної Петра КРИВОНОСА дитячий поїзд рушив у перший рейс.


    свідоцтва на право управління локомотивом отримано.
    Юні залізничники - Євгеній СОЛОВЕЙ, Ігор ОСОВИК та Максим ЛЕЛЕКА

    Ось і зараз у красивому форменому одязі вишикувалися шеренги юних залізничників. Привітати їх зі святом приїхав увесь керівний склад столичної магістралі. Начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН у вітальному слові побажав юним залізничникам успіхів у навчанні. Він наголосив, що керівництво залізниці не перестає дбати про підростаючу зміну. На підтвердження своїх слів начальник залізниці презентував дітям цінні подарунки: ноутбук, комп’ютерний проектор з екраном, велосипеди. «Нехай не всі ви в майбутньому станете залізничниками, але, впевнений, що кожний з вас стане справжньою людиною», - наголосив Олексій Мефодійович. З такими словами не можна не погодитися, адже педагоги дитячої залізниці не лише навчають молодь фаховим знанням, а й прищеплюють високі моральні якості: дисциплінованість, відповідальність, товариськість.

    Слід також зазначити, що керівництво столичної магістралі завжди намагається комплексно вирішувати проблеми Малої Південно-Західної залізниці. «Розвиток навчально-виховного процесу відбувається за еволюційним шляхом. Так, навчання дітей у гуртках «Юний залізничник» у київських школах проходитиме із використанням сучасної комп’ютерної техніки, що дозволить дітям більш детально ознайомитися з технічними засобами залізничного транспорту. Окрім цього, щорічно виробнича база Дитячої залізниці помітно розширюється», - зауважив Олексій Кривопішин. «Зокрема, цього року було створено навчальний полігон, на якому представлений стрілочний перевід для широкої колії, буде встановлено вагонний візок, колісну пару та інші елементи рухомого складу», - додав начальник Південно-Західної.

    У свою чергу начальник Дитячої залізниці Валерій БРАЖНИК наголосив: «Такі нововведення значно підвищать ефективність навчального процесу у нашому закладі, адже діти будуть приходити на Малу залізницю лише у тому разі, якщо їм буде там цікаво, а цікаво їм буде, коли вони розумітимуть, чому їх вчать».

    Також під час урочистої церемонії відкриття літньої практики було відзначено п’ятьох юних залізничників, які стали переможцями конкурсу «Кращий знавець по професіях Київської дитячої залізниці». Ними стали в номінації «Кращий знавець господарства перевезень» - Олексій Пішко, «Кращий знавець локомотивного господарства» - Павло Красовський, «Кращий знавець вагонного господарства» - Назар Левчишин, «Кращий знавець колійного господарства» - Владислав Сліпченко, «Кращий знавець загального курсу залізниць» - Максим Кравченко. Їм було вручено дипломи переможців. А вихованці, які склали іспити на права машиніста та помічника машиніста, отримали відповідні посвідчення.

    Що ж приваблює дітей на Малій залізниці? Питаємо безпосередньо у самих винуватців свята - юних залізничників.

    Ганна Ковальова, 2-й рік навчання: «Насправді приваблює все. Форма, дисципліна, теоретичний курс навчання, однак найбільше - літня практика. Особисто я збираюся пов’язати своє життя із залізницею, можливо, стану диспетчером. Здається, у мене є до того хист».

    Максим Радченко: «Перш за все приваблює можливість взяти на себе відповідальність. Сьогодні я провідник, на мені велика відповідальність, однак я до неї готовий».

    А що думають про Малу залізниці її випускники?

    Сергій Стеблівський: «Я пішов до Дитячої залізниці виключно із цікавості. Пам’ятаю, як у дитинстві, бувало, стоїш на платформі і дивуєшся: як же ж воно так може бути, щоб багатотонний состав рухався і зі швидкістю 100 км/год… Наразі ж я вже закінчую 3-й курс Київського вищого професійного училища залізничного транспорту ім. В.І. Кудряшова, навчаюся на помічника машиніста. А на Дитячій залізниці працював машиністом і скільки б років не минуло, завжди повертатимуся сюди, адже вважаю, що саме Дитяча залізниця дала мені путівку до життя і допомогла побачити залізницю, так би мовити, із середини».

    І ось нарешті, найбільш очікувана мить - доповівши про готовність до нового сезону практичної роботи, начальник Дитячої залізниці Валерій Бражник просить дати дозвіл на його відкриття. Лунає гудок. Над паровозною трубою здіймається пара і перший поїзд з радісними і гомінкими пасажирами вирушив у путь. А разом із ними сотні хлопчиків і дівчаток відправляються в захоплюючу подорож до нових знань, нових відкриттів у неосяжну країну, ім’я якої - Залізниця.

    Щасливої дороги вам, юні залізничники!

    Анатолій РОМАНОВ, Олексій ГОРЯЧЕВ

    Відгук минулої війни

    Інтуїтивно маю вдачу з’являтись на місце якоїсь цікавої події вчасно, а навіть і раніше. А тут ще й надзвичайна ситуація. Так було опівдні 11 травня, коли записував інтерв’ю з Леонідом ХОДАКІВСЬКИМ, який на період відпустки підміняв маневрового диспетчера зміни №2 ст. Шепетівка. Саме в цей момент йому повідомили, що у, так званому, другому відводі колії №11 виявлено декілька якихось болванок, схожих на снаряди.

    Диспетчер відразу ж повідомив про надзвичайну подію свого колегу в Козятині. На початку колійники й працівники станції зробили все належне в таких ситуаціях, щоб не сталося лиха, встановили огородження, обмежили місцевість тощо. Співробітник районного відділу головного управління надзвичайних ситуацій, який негайно прибув на місце події, констатував, що знахідки дійсно небезпечні - три снаряди часів Великої Вітчизняної війни 45-, 76- та 125-міліметрового калібрів.

    Вже наступного дня на станцію з обласного центру прибув аварійно-рятувальний загін спеціального призначення. Одна справа, коли боєприпаси знайдено десь у полі, інша - на залізничній станції, де водночас перебувають десятки вагонів із різними вантажами...

    Виявлені залізничниками три снаряди вилучити саперам було нескладно - це їх буденна робота. Проте наступного дня, коли група розмінування виконувала «зачищення» прилеглої території, то знайшли ще п’ять снарядів 76 калібру та три - сорокап’ятиміліметрового.

    Начальник міського управління МНС полковник Володимир БАТРАК коментує ситуацію так:

    - Складність роботи на залізничній станції в тому, що довкіл багато металу. У цій ситуації міношукач практично задіювати неможливо. Та й щупами важко користуватись - заважає щебінь.

    ...Тільки у січні 1944 р. на ст. Шепетівка льотчики 525-го авіаційного штурмового полку разбомбили 14 німецьких ешелонів із боєприпасами. А ще станцію бомбардували і німці в 41-му році. Так що це був не перший виклик саперів на Шепетівський залізничний вузол.

    Група розмінування залишилася в Шепетівці ще на один день. Як виявилося - немарно. З-під щебеню і землі вилучили ще 20 снарядів, два з яких (уявіть!) 200-го калібру. Транспортувати такого «кабана» до спецмашини мусили одночасно чотири чоловіки. А лежали снаряди поруч із колією. Того ж дня сапери в Шепетівці знешкодили ще дві гранати Ф-1.

    Полковник Батрак так прокоментував ситуацію:

    - Залізничники не розгубились, дії були чіткими й професійними. Зрештою, ми давно знаємо, що вони до подібного готові.

    Олександр ЦАРИК

    Визначено переможців

    Згідно із спільною постановою керівництва залізниці та Дорпрофсожу визначено переможців у дорожньому змаганні серед колективів підрозділів залізниці за 2009 р.

    Перше місце з врученням Почесного диплома і першої грошової премії здобули Коростенська дирекція залізничних перевезень, відбудовний поїзд №3172, станції Київ-Московський та Бахмач, вагонні депо Козятин та Київ-Пасажирський, Конотопські локомотивне депо, дистанція сигналізації та зв’язку та загін відомчої воєнізованої охорони, Коростенські колійна машинна станція та дистанція електропостачання, вокзал станції Київ-Пасажирський та Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління.

    Друге місце з врученням Почесного диплома і другої грошової премії посіли станція Могилів-Подільський та Чернігівська дистанція колії.


    Коли збільшуються обсяги


    під час практичного заняття на стрілочному переводі

    Як необхідно організовувати роботу залізничної станції за умов суттєвого збільшення вивантаження? Саме цьому питанню було присвячено школу-семінар, яку організувало керівництво Київської дирекції залізничних перевезень на ст. Бориспіль.

    Проведення подібних семінарів на Київській дирекції - це вже традиція. Один раз у квартал вибирається станція, де необхідно втручання керівництва дирекції для приведення її до належного санітарно-естетичного стану та покращення умов праці працівників. Також обов’язково впроваджуються новітні технології для покращення роботи на станції. Цього разу для забезпечення безпеки руху та охорони праці начальникам станцій було презентовано «картки послідовності дій чергових по станції і поїзних диспетчерів в умовах порушення нормальної роботи пристроїв СЦБ», а також інформаційні стенди з безпеки руху та охорони праці, вироблені власними силами дирекції.

    Виступаючи перед присутніми, начальник Київської дирекції залізничних перевезень - заступник начальника залізниці Володимир ОСОВИК звернув увагу на те, що до недавнього часу ст. Бориспіль у змаганні знаходилась далеко позаду від лідерів. Проте, з 2010 р. через активізацію робіт з підготовки до Євро-2012 значно збільшилися обсяги вивантаження. На сьогодні в середньому за добу обробляється до 70 вагонів, але це не межа - в окремі дні ця цифра сягає 150. Далі керівник дирекції детально зупинився на показниках роботи підприємства. На жаль, довелось констатувати, що хоча у квітні робота значно пожвавилася, за підсумками перших чотирьох місяців року спостерігається відставання від плану. Але в подальшому, при вірній організації праці, виправити цю ситуацію реально.

    Начальник ст. Бориспіль Володимир ІВАСЮК розповів колегам про технологію обробки вагонів, яка використовується на станції. Зокрема, він звернув увагу на те, що для досягнення бажаного результату важливо, в першу чергу, налагодити контакт і знайти взаємопорозуміння з клієнтурою.

    Запрошений на школу-семінар помічник начальника головного управління перевезень з безпеки руху та екології Укрзалізниці Павло ЧЕРНАТА ознайомив присутніх з найбільш характерними транспортними подіями на залізницях України. Зокрема, він детально розповів про причини інциденту на стрілочному переводі ст. Донецьк.

    Після завершення теоретичної, заняття продовжилось практичною частиною. Начальники станцій Київської дирекції взяли участь у проведенні показового комісійного місячного огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв’язку та контактної мережі. Тоді начальник дільниці Дарницької дистанції колії Григорій МІЛЕЙКО та дорожній майстер з контролю за станом колії Михайло ЩІТОВ ознайомили з особливостями проведення огляду колій та стрілочних переводів з вузькими місцями в утриманні колійного господарства, яким необхідно більш ретельно приділяти увагу при огляді.

    Завершилося заняття на посту електричної централізації, де заступник начальника Дарницької дистанції сигналізації та зв’язку Дмитро ШУТИЙ провів заняття для присутніх про порядок виключення стрілочних переводів з електричної централізації при виконанні колійних робіт.

    - Безумовно, сенс у проведенні подібних заходів є, - поділилася своїми враженнями від школи-семінару начальник ст. Вертіївка Ганна ПАВЛЮК. - Це дозволяє збагатитися досвідом колег, перейняти сучасні технології в роботі.

    Сергій ГУК

    Травневе свято в альма-матер


    Про життя-буття Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту (далі - КЕМТ) імені М. Островського пишу не вперше. Сторінки «Рабочего слова» зберігають безліч цікавих фактів із літопису одного із авторитетних галузевих вищих навчальних закладів України. Справжня біографія КЕМТу - лише на сторінках газети залізничників. Доводилося розповідати про впровадження нових методик навчання, про присудження альма-матер багатьох залізничників Почесної грамоти Кабінету Міністрів України, про видатних педагогів, про талановитих студентів. І навіть про те, що з’явилася і підтримується у технікумі чудова традиція - створювати залізничні династії: за прикладом батьків-викладачів галузевим фахом оволодівають їхні, дозволю собі високий стиль, достойні нащадки.


    АКОРДИ ЖИТТЯ. НА ПРИКЛАДІ ОДНІЄЇ РОДИНИ

    Сьогодні - про чудову справу, підготовкою і проведенням якої переймаються не лише керівники КЕМТу, викладачі і студентство. Маю на увазі останній День відкритих дверей, що відбувся минулої суботи. Переконаний: у душах абітурієнтів, які завітали цього дня до технікуму, залишаться добрі спогади про Свято, яке продовжувалося тут з ранку і до вечора.


    Навіки з альма-матер. (зліва направо) заступник начальника головного управління зв’язку Укрзалізниці М. В. ПОЕТА, заступник начальника Дарницької дистанції СЦБ та зв’язку М.В. ПОСВЯЩЕННИЙ, начальник Київської дистанції електропостачання В.І. КОВАЛЬ, начальник головного управління електропостачання Укрзалізниці І. В. МАЛИШКО, начальник відділу електрифікації Київдіпротрансу В.В. КОМЕНДАНТ.

    …Травневий сонячний ранок дарував легкі запахи щойно розквітлого київського бузку. Теплі промені, усмішки, неповторна гама весняного святкового вбрання, гарячі обійми, міцні рукостискання. І спогади, спогади, спогади. Здавалося, чималенький гурт випускників різних років, який щойно зібрався біля світлої будівлі на Повітрофлотському проспекті №35, довго не розійдеться. Але, як пишуть у романах, народ прибував. Це задля того, щоб не лише встигнути обмінятися враженнями про минуле, поділитися планами на майбутнє: місцевий радіовузол кликав на концерт. Буквально за мить до початку пісенно-гумористично-музичної й одночасно танцювальної акції познайомлюсь із братами - Олександром та Миколою КОВАЛЬЧУКАМИ. Ось коли дізнаюся, що таке справжній корпоративний дух, який царює у КЕМТі саме у День відкритих дверей. Їх об’єднує не лише братерство. Обидва закінчили місцеве відділення «Електротягове господарство». І старший Олександр, і молодший Микола - (інакше, як Анатолійовичами не рекомендувалися - авт.) стали машиністами локомотивів, першого найвищого кваліфікаційного класу. Після розподілення опинилися у різних депо: Олександр - у Здолбунові, а Микола - у Дарниці. Проте братів об’єднує думка: кращі роки власного життя вони провели саме в стінах технікуму.

    На якусь мить промайнув в очах смуток - згадали про справжнього педагога, колишнього директора КЕМТу, почесного залізничника Вадима Яковича АЛТУХОВА. Зі слів Ковальчуків дізнаюся, що, закінчивши навчання понад чверть віку тому, вони й досі згадують його науку, його любов до студентів, повагу до колег. Це завдяки таким викладачам, як Алтухов, свого часу О. та М. Ковальчуки привели до КЕМТу власних дітей. І тепер після закінчення технікуму вдалу кар’єру на залізниці створили старший технолог Дарницького локомотивного депо Олександр Миколайович Ковальчук та начальник району контактної мережі на станції Здолбунів Сергій Олександрович Ковальчук. Ось вона династія, яку створив ти, КЕМТе! Хіба лише її одну?!

    Чую перші акорди святкового концерту, кваплюсь до переповненої зали.

    НАЙКОРОТШИЙ У СВІТІ ШЛЯХ

    …Відчуваю, як хвилюються ведучі. Ще б пак: урочистості завжди починаються із зворушливих слів.

    «… На світі безліч тягнеться доріг.

    Одні, як мудрість, інші - в терен цвіті,

    А поміж них крізь промені проліг

    До КЕМТу шлях, що найкоротший в світі».

    А далі із зміною неповторних інтонацій першого і другої ведучих увагою зали по-справжньому заволодіє директор Київського електромеханічного технікуму, випускниця відділення «Електропостачання» 1984 р. Лариса СПОДИНСЬКА. Привітавши понад 800 випускників, нинішнє студентство, педагогів та абітурієнтів, Лариса Леонідівна звернулася і до батьків тих, хто збирається вступати до КЕМТу. Окресливши сучасний стан технікуму, вона наголосила на тому, що впродовж останніх років відчутно зріс контингент студентів вищого навчального закладу. Цьому сприяла як довіра до Київського електромеханічного, так і розуміння, що у світі сьогодні перевагу віддають класичній вищій освіті. Спеціальності, за якими функціонують навчальні відділення, користуються попитом не лише на залізничному ринку праці.

    Майбутнім студентам також нагадали, що деяких роботодавців зараз не влаштовують дипломи приватних вишів. Тож вповні виправданим рішенням буде у такому разі звернути увагу на державні вищі навчальні заклади. Тим більше, що матеріальна база КЕМТу цілком забезпечує не лише відповідні умови для навчання, але й робить можливим використання новітніх технологій під час занять. Не меншу вагу в Київському електромеханічному приділяють культурному і спортивному життю студентів.

    Згодом, коли, передивившись і переслухавши безліч концертних номерів від студентів та випускників технікуму, розмовлятиму з цьогорічними ювілярами - випускниками 1970-го, 1975-го, 1980-ого (розумієте «прогресію»?! - авт.) тощо років, з’ясую, що з давніх-давен педагогічний колектив умів зміцнювати корпоративний дух, юнацький настрій, тим самим підвищуючи творчий потенціал студентства.


    Відділення «Електрозв’язок». 30 років, а все, як вчора...

    ЯК ВЧИТИ ГЕОГРАФІЮ?

    З розмови із випускницею КЕМТу 1985 р., тогочасною відмінницею, а нині завідувачкою навчального відділення Київського електромеханічного Надією УГЛЯРЕНКО стало зрозуміло, що саме в цих стінах вона відкрила для себе красу життя, саме тут навчилася, вибачайте на потрібному слові, вчитися і вчити. І не лише Надія Миколаївна. Помітив, вона не любить розповідати про себе. А от про рідну їй групу, про студентів, які згодом стали гордістю КЕМТу, пані Надія готова розповідати годинами. Зокрема, про відмінника навчання, а згодом - кавалера ордена Червоного Прапора, підполковника у відставці, який пройшов випробування у знаменитій Дев’ятій роті, у пеклі Афганістану, Ігоря МЕЛЬНИКА, про полковника транспортної міліції, начальника Науково-дослідного та експертно-кримінального центру при УМВС на Донецькій залізниці Олександра ШВЕЦЯ, московського бізнесмена, підполковника запасу Олега ГНАТОВСЬКОГО (також відмінника КЕМТу), спортивного директора футбольного клубу «Арсенал» Віктора ІЩЕНКА (червоний диплом після закінчення альма-матер) та інших одногрупників Надія Миколаївна мовила коротко: «Через чверть віку відбулося справжнє диво - із «зелених» студентів вони стали справжніми Людьми».

    Сибір, Крайня Північ, Прибалтика, Молдова, Москва, Смоленськ, Коростень, Чернігів, Донецьк, Сміла, Черкаси, Українка… Географію можна вчити по адресах, за якими закинуло життя випускників Київського електромеханічного технікуму імені М. Островського.

    Автор дуже вдячний за чудовий настрій, який йому подарували того дня в КЕМТі, а саме: Ніні МОГИЛЄВЦЕВІЙ, В’ячеславу ВОЗНОМУ, Юрієві МОСКВІНУ, Павлові КЛЕНЧЕВУ. Саме ці випускники різних років зізнавалися мені і моєму диктофонові у любові до альма-матер та його викладачів.

    …На думку Лариси Леонідівни СПОДИНСЬКОЇ, абітурієнти, які завітали на День відкритих дверей, вже чітко орієнтовані щодо вступу на певну спеціальність. Залишилось так мало - скласти іспити. Тож успіхів тобі, КЕМТе! Життя продовжується!


    Фото з архіву Київського електромеханічного технікуму імені М. Островського

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    «Своє» серед чужого

    Залізниця є об’єктом зазіхань крадіїв. Та, на жаль, і працівники залізниці деколи зазіхають на майно, яке їм ввірено, чи перебувало у їх віданні. І, спокусившись на тимчасову вигоду, прагнуть набути якусь власну користь. Однак, закон передбачає відповідальність, у тому числі й кримінальну, як для сторонніх, так і для «своїх» крадіїв. Саме яку? Про це прошу відповісти начальника лінійного відділу міліції на ст. Жмеринка підполковника міліції Олександра ПРОЗОРОВСЬКОГО.

    - Наша робота, здебільшого спрямована на те, щоб охоронити залізницю від зловмисних посягань кримінальних структур на державне майно, та і те, що перевозиться поїздами. Та, на жаль, деколи працівники залізниці стають «нечистими на руку». Та такі посягання були припинені нашими співробітниками. І за кожним із випадків було порушено кримінальні справи.

    - Яку саме відповідальність несуть залізничники, якщо вони, скажімо, вкрадуть шматок рейки, каністру дизельного пального, шпалу чи інше майно нашої залізниці?

    - Міра покарання залежить від декількох фактів. У першу чергу, від тієї шкоди, яка нанесена залізниці і державі, оскільки ДТГО «Південно-Західна залізниця» є державним підприємством і перебуває у повному її володінні. При цьому застосовується стаття 191 Кримінального кодексу України (ККУ), яка має назву: «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Вона має декілька пунктів, які варто назвати, як мовиться, за номерами:

    1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, чи перебувало в її віданні, карається штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або ви-правними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або на такий же строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

    2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем карається обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той же термін із позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

    3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на термін від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

    4. Дії, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, караються обмеженням волі на термін від п’яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

    5. Дії, передбачені частиною першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені у особливо великих розмірах або організованою групою, караються позбавленням волі на термін від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

    - Олександре Івановичу, певні положення із Кодексу не дуже зрозумілі багатьом нашим читачам, тому хотілося б дещо уточнити, перевести на конкретні приклади. Зокрема, що стосується викрадання дизельного пального із локомотивів, чи матеріалів.

    - Названа вище стаття поєднує декілька форм розкрадання, які мають одну спільну ознаку: якщо чуже майно було ввірене звинуваченому чи перебувало у його віданні, або в оперативному підпорядкуванні. Відносно цього майна винуватець наділений певними повноваженнями щодо розпорядження, керування, його перевезення або зберігання. Іншими словами, доручено продати, передати, використати для певної роботи чи для певної мети тощо. Якщо, скажімо, машиніст тепловоза із паливного бака злив і продав пальне, то така дія підпадає під п. 2 ст. 191 ККУ. Така ж дія вказаної вище статті поширюється й на фахівців, посадових осіб колійного господарства, якщо вони вдалися до викрадання верхньої будови колії - часток рейок, шпал, накладок, болтів та іншого.

    Окремо варто звернути увагу і на таку дію, як розтрата. А це - протизаконне витрачання майна чи грошей, які були довірені винуватцю на службові чи власні потреби, при виконанні службових обов’язків. Скажімо, на виконання конкретних завдань у відрядженні певній посадовій особі було виділено кошти, однак вона їх використала не за призначенням, не надала відповідних звітних документів, таке трапляється. Але розтрата відрізняється від привласнення тим, що розтрати - це використане майно, за своїм корисливим призначенням - пальне, продукти, гроші... Відносно розтрати можна говорити лише про відшкодування власникові, підприємству збитків, які виражаються у майновому чи грошовому еквіваленті. А при привласненні, навпаки, вилучене у злодія або у інших осіб майно знаходиться у повній наявності, і його можна повернути власникові. Тож ККУ передбачено всі можливі варіанти незаконного привласнення чужого, а тим більше, державного майна і відповідальність за кожну конкретну таку дію. Тому не варто вдаватись до жодної із них. Інакше будуть застосовані всі вимоги Кримінального Кодексу України. При цьому зауважу, що до порушників Закону працівники міліції мають право, відповідно до законодавства України, вживати всіх необхідних засобів, включаючи і застосування сили при затриманні.

    Розмову вела помічник начальника ЛВ міліції на ст. Жмеринка по зв’язках із громадкістю та ЗМІ Євгенія ГАВРИШ


    Карається за усією суворістю

    Час від часу у пресі, по радіо та у телевізійних передачах звучать повідомлення про крадіжки колійного та залізничного майна, розкомплектування та навмисне пошкодження механізмів, пристроїв, машин, інвентарю тощо. До яких тільки хитрощів та вигадок не вдаються сучасні комбінатори, аби, почасти ризикуючи волею та життям, отримати за крадений метал кілька гривень. Навмисне уникаю слова «заробити», бо в нашому контексті воно просто зайве.

    А ось і свіжий приклад з преси. Працівники Фастівської дистанції колії зафіксували на пульті сигнал про хибну зайнятість однієї з колій. Не пройшло багато часу, як двоє молодиків-студентів місцевого ПТУ №18 давали свідчення працівникам відповідних органів стосовно спроб викрасти 5 обміднених приварених з’єднувачів для забезпечення роботи рейкових кіл. Чим би могла закінчитися задумана «операція» - зрозуміло навіть не фахівцю.

    Вочевидь, сучасні заготівельники кольорових і чорних металів не є першовідкривачами у своїй діяльності. З цього приводу хочеться розповісти про один із цікавих документів, що зберігається в Державному архіві Хмельницької області. Це «Обов’язкова постанова №35 Шепетівського окружного виконавчого комітету по відділу Управління від 19 травня 1923 року «Про охорону залізничних ліній». У преамбулі постанови з усією чіткістю і суворістю, притаманними подібним документам перших років радянської влади, сказано, що «...як економічний розвиток, так і охорона Республіки невід’ємно пов’язані з безперервною діяльністю залізничних доріг. А забезпечення нормального існування останніх складає найперші обов’язки адміністративних органів та посадових осіб...».

    Окружний виконком постановив зобов’язати населення місцевостей, що прилягають у радіусі 15 верст до залізничних колій, негайно вжити заходи щодо нагляду за коліями і цивільними спорудами на них, організувати пильну охорону, щоб «...жодне злочинне діяння не могло мати місця».

    Нагадаємо, що Шепетівщина на початку двадцятих років минулого століття адміністративно входила до складу Волинської губернії і межувала з Польщею, звідки в округу повсякчас через ще незміцнілий кордон переходили залишки недобитих банд. Звичайно, їх насамперед цікавило майно, що було у залізничних вагонах, а диверсанти займалися своєю справою - руйнували та знищували матеріальні цінності.

    Якщо сучасні закони порівняно поблажливі, то у часи революційної перебудови вони були репресивними, про що дізнаємося із названого документа:

    «У випадку вчинення найменшого пошкодження залізничного полотна, телеграфних ліній чи інших споруд, і якщо це пошкодження не виявлено, населення місцевості, на яке покладена охорона, відшкодовує заподіяні збитки у 10-кратному розмірі. Окрім того, особи, визнані винними у недбайливому ставленні до охорони (так, наприклад, чергові та учасники нічних обходів та інші), будуть притягнуті до відповідальності за статтею 218 Кримінального кодексу. У випадку виявлення приховування серед населення тих, хто руйнує споруди, чим завдає шкоди Республіці, винні понесуть покарання за статтею 76 Кримінального кодексу». Тогочасними розпорядженнями на органи місцевого самоврядування, як це видно з даної постанови, нагляд за виконанням населенням зобов’язань з охорони залізничних ліній покладався на голів місцевих рад, які «...повинні поставитися до цього з усвідомленням усієї тяжкості відповідальності перед Республікою, а винні у допущенні будь-якого ухилення від встановленого порядку і появи халатності, понесуть сувору відповідальність у судовому порядку».

    Прийнята Шепетівським окружним виконкомом постанова «Про охорону залізничних ліній» віддрукована місцевою друкарнею значним, як на початок двадцятих років, тиражем - 400 примірників, що свідчить про важливість документа і актуальність проблеми з охорони залізничного господарства.

    3 цього приводу зазначу, що, як на мене, пересічного громадянина, про нинішній стан з розкраданням майна та матеріальних цінностей, несанкціоноване втручання у роботу залізничного транспорту, профілактику попереджень злочинів сучасні, особливо ж місцеві, засоби інформації повідомляють порівняно мало.

    Олександр ЦАРИК, голова Шепетівського відділення Всеукраїнської спілки краєзнавців, Хмельницька обл.

    Олександр ЦАРИК

    Жертви режиму

    Суспільно-політичне життя України кінця 20-х - середини 30-х рр. - це ціла низка трагічних подій, що зумовлювалися нетерпимістю до найменших проявів вільнодумства. Непримиренна боротьба, яка велася протягом усього цього періоду та набувала різних форм, вилилася в середині 1930-х рр. у відкритий державний кривавий терор, який охопив всю країну, в тому числі і Коростенщину. «Пролетарська пильність» миттєво вишукувала ворогів. Про них ішлося у доповідних записках до відповідних інстанцій.

    - У цей час у Коростені було розкрито цілу низку «злочинних», ворожих організацій - Українську націоналістичну контрреволюційну організацію, Польську організацію військову, сіоністичну контрреволюційну організацію та інші. Людей за участь в них, або за найменшу підозру засуджували до розстрілу, - говорить старший співробітник Коростенського краєзнавчого музею Людмила ПОЛЬГУЙ, яка з різних джерел збирає інформацію за цією темою. - За приблизними підрахунками, майже кожен 10 мешканець міста пройшов через «жорна» НКВС, що в переважній більшості випадків закінчувалося якщо не смертельним вироком, то десятьма роками виправно-трудових таборів.

    Фонди обласного архіву містять безліч особових справ жителів регіону, засуджених до різних мір покарання. Я запитала у Людмили Іванівни, чи зустрічала вона, працюючи з архівними матеріалами, відомості про репресованих залізничників.

    - Колектив музею співпрацював з редакційною колегією над виданням першої книги «Реабілітовані історією. Житомирська область», де є відомості про людей із різних галузей. Робота триває, адже на черзі другий том. Тож ми постійно звертаємося до всіх наших земляків із проханням надати документальний матеріал (ксерокопії, оригінали), який би стосувався репресій 30-х рр. на Коростенщині. І ось нещодавно до музею надійшов лист із м. Одеса від Валентини Пихтар-Урбан. У ньому вона розповідає, що її родина мешкала в Коростені (селище Фрунзе,12 лінія). В 1937 р. батько працював машиністом-інструктором у депо на ст. Коростень. 14 грудня 1937 р. його було заарештовано та відповідно до рішення військового трибуналу відправлено до Красноярського краю, ст. Решети в «Краслаг» МВС. Вирок - 10 років за контрреволюційну діяльність. Там він і помер від туберкульозу. Валентину Іванівну з матір’ю вислали з міста як «ворогів народу». Така доля спіткала багатьох членів цієї родини.

    До речі, серед експонатів іншого закладу - музею локомотивного депо Коростень - є стенд, на якому подано списки залізничників, репресованих у 30-50-ті рр. Оскільки смертельні тенета сталінських репресій сягали всіх галузей народного господарства, то в ті страшні роки безневинно постраждало і багато залізничників, значну кількість яких було засуджено на різні терміни позбавлення волі, а то й до страти. Із локомотивного депо, як відомо зі стенду, було репресовано 84 особи. Не виключено, що їх було набагато більше.

    Безневинно страчений був у 1941 р. і начальник паровозного депо Коростень Леонід Терновий. Після закінчення Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту він деякий час працював інженером в управлінні залізниці. По службових відрядженнях не раз приїздив до Коростеня і читав у паровозному депо лекції на технічні теми. Потім його призначено заступником начальника з ремонту в цьому ж депо. В 1938 р. переведено на посаду начальника, на якій перебував до літа 1941 р. Леонід Терновий був першою людиною на підприємстві, яка мала вищу освіту. Однак доля до цього керівника-новатора виявилася дійсно тернистою.

    Перед самим початком війни у нього померла дружина. З ним лишилося троє дітей - дві дочки і син. З початком війни Леонід Петрович, організувавши евакуацію паровозів, обладнання та людей у тил країни, подбав і про те, щоб відправити своїх дітей до Києва, де мешкала його мати. При евакуації останнього паровоза, він посадив у будку машиніста дочок і сина, і в супроводі далекої родички вони вирушили до столиці. Згодом було повідомлено, що паровоз обстріляли з повітря на станції Малин, і там вже закріпився ворожий десант. Збентежений батько негайно кинувся розшукувати своїх діточок. Усього лише за одну ніч він дістався столиці. А коли пересвідчився, що його діти живі, не відпочиваючи, пішов до управління залізниці отримати вказівки про подальші дії. Але там його зустріли вороже, заарештували і на ст. Ніжин судили. Нібито за дезертирство. Який вирок у ті часи - страта. Відтак 21 липня 1941 р. обірвалося життя цієї видатної людини.

    …А скільки ще доль було зламано у той час. Це важко сьогодні осягнути. Однак живою має бути пам’ять про кожного, хто загинув або потерпів від тоталітарного режиму!

    Оксана КЛИМЧУК

    Якщо дотримуватись правил…

    Проаналізувавши статистику нещасних випадків з початку року, спеціалісти Південно-Західної залізниці дійшли висновку, що абсолютна більшість травмувань трапляються з громадянами через недотримання ними правил поведінки на залізничному транспорті та перебування на території магістралі в стані алкогольного сп’яніння. Так 39% випадків травматизму трапляються саме з 18:00 до 00:00 годин, при цьому найчастіше травмуються чоловіки - 72%, а жінки трохи рідше - 28%. На жаль, серед постраждалих є і діти.

    Прес-служба Південно-Західної залізниці повідомляє, що на залізничних коліях у першому кварталі 2010 р. зафіксовано 60 випадків невиробничого травматизму. Слід зазначити, що за статистикою травмувань, близько 71% від загальної кількості потерпілих, постраждали через нехтування правилами переходу залізничних колій у встановлених місцях, а 23% через ходіння по коліях, близько 7% нещасних випадків - це порушення правил проїзду через залізничні переїзди.

    Столична магістраль не припиняє профілактичної роботи серед населення задля попередження невиробничого травматизму на залізниці.

    Всього на Південно-Західній залізниці у першому кварталі 2010 р. було проведено 12 лекцій, де взяли участь в слуханні 621 учень.

    Проведено 274 перевірки рівнів освітлення території маршруту переходу громадян, посадкових платформ та структурних підрозділів. Також з початку 2010 р. на Південно-Західній залізниці спільно з працівниками ДАІ проведено 9 рейдів з перевірки виконань правил утримання переїздів та дотримання водіями автотранспорту правил перетину залізничних переїздів.

    У колійному господарстві в першому кварталі 2010 р. відремонтовано 19 посадкових платформ, 4 настили залізничних переїздів, пішохідних доріжок та підходів до залізничних переїздів.

    Воєнізована охорона Південно-Західної залізниці систематично притягує порушників до адміністративної та кримінальної відповідальності. З початку року оштрафовано більше тисячі громадян на суму 9 тис. 870 грн.

    Південно-Західна залізниця закликає громадян бути уважними та обережними і дотримуватися правил безпеки на залізничному транспорті.


    Історія та сьогодення Південно-Західної (цифри і факти)

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 18 за 2010 р.)

    6 липня 1941 року керівництво України звернулося до народу із закликом скрізь і всюди чинити жорстокий опір ворожій навалі, стійко і мужньо захищати свою землю від фашистських загарбників.

    «...Де б не з’явився ворог, він повинен знайти собі могилу, - говорилося у зверненні. - Нехай кожна хата і будинок, нехай кожне місто і село несуть смерть гітлерівським бандам... Батьківщина кличе на подвиг до бою, на подвиг у праці...»

    У цілому ситуація в 500-кілометровій смузі оборони Південно-Західного фронту в цей період складалася на користь ворога. Гітлерівці значно перевершували радянські війська в живій силі і бойовій техніці. У смузі фронту наші війська поступалися супротивнику в особистому складі вдвічі, в артилерії і мінометах - у 2,5 раза, в авіації - майже втричі. Тому довелося відійти від кордону на львівсько-київському напрямку на 100 - 200 км. Ворогові вдалося захопити Львів, Луцьк, Рівне, важливі залізничні вузли - Ковель і Здолбунів, Дрогобицький нафтоносний район. Перейшли у наступ і німецько-румунські війська, які завдавали головного удару в напрямку Могилів-Подільський - Жмеринка. Танкові дивізії ворога рвалися до Житомира...

    БРОНЕПОЇЗДИ ВСТУПАЮТЬ У БІЙ

    23 червня в районі Луцька - Броди - Рівне - Дубно відбулася найбільша з початку війни танкова битва за участю майже двох тисяч танків з обох сторін. Наші танкісти, використовуючи високі бойові якості вітчизняних танків, завдали значної шкоди частинами 3-го моторизованого корпусу противника.

    Суттєву допомогу військам у боях з гітлерівцями надавали бронепоїзди. На Київському паровозовагоноремонтному заводі було налагоджено будівництво бронепоїздів. 7 липня з воріт заводу вийшов перший бронепоїзд, а вже до 20 липня - другий. Робітники Дарницького вагоноремонтного заводу і паровозного депо спільно виготовили до 10 серпня і третій, назвавши його «Дарницький партизан».

    Команди бронепоїздів укомплектовували з робітників і службовців-залізничників, які знали артилерійську та стрілецьку справи. За штатом було потрібно 100 чоловік, а подали заяви до команди бронепоїздів 800. Командиром першого бронепоїзда було призначено заступника начальника політвідділу Південно-Західної залізниці А.С. Тихохода. А командиром другого став начальник станції Київ-Пасажирський Л.В. Василевський. Командиром «Дарницького партизана» було призначено інженер М.П. Богданова.

    Грозою для ворога одразу став бронепоїзд народних ополченців під командуванням Л. В. Василевського. Маневруючи на залізничній гілці в районі Мишоловки, він вражав ворога влучним вогнем. Гітлерівці не раз намагалися знищити бронепоїзд. Під час одного з обстрілів командира було тяжко поранено. Командування бронепоїздом взяв на себе комісар С.П. Голованєв.

    Мужність і винахідливість при виконанні бойового завдання проявив особовий склад бронепоїзда ополченців під командуванням О.С. Тихохода. 6 серпня він вибив гітлерівців із залізничної станції Жуляни і вивів ешелон із цінним обладнанням. Таку ж операцію провели ополченці на станціях Пост Волинський та Рихальська. Особливо відзначилися влучним вогнем командир бронемайданчика В. Лункевич, артилерист С. Пономаренко, командири кулеметних розрахунків Я. Приходько, І. Рудик, П. Котих, Е. Цісар, кулеметниця і медсестра О. Ячменева.

    Велику допомогу військам 5-ї армії в боях з гітлерівцями надавали бронепоїзди в Коростенському укріпленому районі. Так, бронепоїзд №15 під командуванням старшого лейтенанта Сімберга, діючи в районі станції Чоповичі, протягом дня першого серпня провів п’ять вогневих рейдів, знищив три протитанкові гармати, дві бронемашини і розсіяв до двох рот ворожої піхоти. Гітлерівці вели по бронепоїзду сильний прицільний артилерійський вогонь, у результаті було пошкоджено бронепаровоз, бронемайданчик і зенітну рубку. Після прискореного ремонту бронепоїзд знову став до ладу і вже 8 серпня в районі станції Коростень артилерійським вогнем знищив дві мінометні батареї противника, розпорошив групу мотоциклістів і скупчення піхоти.

    Активно діяв бронепоїзд №17 під командуванням старшого лейтенанта Овецького. Але в результаті отриманих пошкоджень від артвогню противника подальше його використання стало неможливим. Команда зняла кулемети, а матеріальну частину підірвала.

    На залізничних дільницях Коростень - Білокоровичі, Коростень-Київ, Київ - Фастів бронепоїзди підтримували своїм вогнем радянські війська.

    У бою біля станції Клавдієве бронепоїзди з літером «А» і «В» розгромили штаб гітлерівської частини. У цій операції відзначилися заступник командира А. Підопригора, керівники розвідгрупи К. Ареф’єв і П. Поплавський, командир бронемайданчика Н. Ря-боконь, артилерійські розрахунки А. Кржевського і П. Наумовича, кулеметники О. Жуковецький, І. Курлович, Н. Лазаренко, медсестра Л. Кошавцева та інші.

    У ніч на 15 серпня війська 26-ї армії було відведено із займаних плацдармів на лівий берег Дніпра. Відхід прикривали чотири роти військ НКВС, 92-й прикордонний загін, 78-й залізничний батальйон і два бронепоїзди. Гітлерівці наносили по бронепоїздах з повітря бомбові удари, вели артилерійський вогонь. Але особовий склад продовжував вести бій, а в критичні хвилини бійці і командири бронепоїзда вступали у рукопашний бій із ворогом.

    (Далі буде...)

    Петро МОСКАЛЕНКО

    Ювілейні медалі, квіти, обеліск…


    у вагонному депо Конотоп відкрито обеліск залізничникам, які загинули в роки війни

    Напередодні Дня Перемоги у кожному трудовому залізничному колективі вітали своїх фронтовиків, ветеранів, які у грізні роки війни стали до бою з чужинцями. Сценарії заходів розроблялися різні, та майже скрізь було однакове число присутніх воїнів-переможців - не набиралося й десяти. Що ж, час невмолимий.

    У моторвагонному депо Чернігів традиційна передсвяткова зустріч з ветеранами відбулася 7 травня. В обідню пору на території підприємства стали збиратися сивочолі колишні працівники підприємства. Їх зустріли начальник депо Олександр Апостол і голова профкому Михайло Тищенко. Зовсім поволі підійшли фронтовики. Їх легко відрізнити з-поміж інших ветеранів - груди прикрашають бойові нагороди. І, на жаль, майже усі з ціпочками…

    Урочисті збори відкрив начальник депо Олександр Апостол. Він поздоровив присутніх зі святом, побажав їм здоров’я та передав слово голові Новозаводської райдержадміністрації міста Чернігова Олександру Глиняному, який вручив ветеранам ювілейні медалі. Також із привітальним словом до учасників зібрання звернувся голова районної ради ветеранів, колишній їх колега-залізничник Михайло Вовк. А вже тоді настала черга юних - учнів залізничного ліцею. Вони підготували для пенсіонерів чудовий концерт.

    Складніше збирати та вітати фронтовиків у дистанції колії. Десятки кілометрів відділяють їх від Конотопа. Та голова профкому Тетяна Мозгова перед пам’ятною датою змогла побувати у багатьох пенсіонерів удома. Так, в Хорошому Озері вона поздоровила і вручила святковий подарунок Михайлові Безпалому, колишньому монтерові підприємства, в селі Печі - Михайлу Божку, на станції Крути - Іванові Лазоренку, у Плисках - Іванові Якубі. Наступного дня вона відвідала конотопчан Бориса Кургана й Петра Хоменка. А вже в день свята відбулися урочисті збори, на які традиційно були запрошені учасники бойових дій в Афганістані та інших гарячих точках планети.

    Та найбільш масовим стало святкування Дня Перемоги у вагонному депо Конотоп. 9 травня на території підприємства відкрито обеліск вагонникам, які загинули під час війни.

    Роки зробили свою чорну справу - прізвища багатьох стерлися з пам’яті, залишилися тільки десь у запилених архівних списках. Та начальник депо Володимир Федорко запевнив, що розпочато пошук, що імена цих достойних людей займуть почесне місце в історії підприємства.

    Обеліск - скромний, відповідно до можливостей депо. Біля нього горітиме вічний вогонь. Та найголовніше, що це перший на вузлі за останній час знак вдячності поколінню, обпаленому війною.

    З нагоди відкриття обеліска на території депо відбувся урочистий мітинг. Його учасників вітали начальник депо Володимир Федорко, заступник начальника Конотопської дирекції залізничних перевезень Василь Буцерога, заступник Конотопського міського голови Володимир Горох, заступник голови Конотопської районної держадміністрації Віктор Суятінов, полковник у відставці Микола Кабанов. А почесне право відкрити обеліск було надане фронтовикам-вагонникам Павлу Пилиповичу Ройку та Андрію Миколайовичу Коломійцю.

    І ще одна пам’ятна подія відбулася цього святкового дня - уперше прозвучала пісня про вагонне депо Конотоп. Автор її слів - майстер підприємства Віктор Пікель, музику написав київський композитор Ніколо.

    Власне, на території депо 9 травня було багато музики. Тут грав духовий оркестр Будинку науки і техніки дирекції, учасники залізничної художньої самодіяльності вузла виступили з понадгодинним концертом.

    Микола Пацак

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05