РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 43 (21 листопада 2009)
  • Випуск №43 21 листопада 2009
    Зміст
    1. Поздоровляємо! Друга зміна стала... першою
    2. У зоні екстреного реагування (Никифор ЛИСИЦЯ)
    3. Бережливості альтернативи немає (Оксана КЛИМЧУК)
    4. Як у Києві шанують людей праці (Сергій ГУК)
    5. Отримує відсіч (Никифор ЛИСИЦЯ)
    6. Уляна СТОЛПАКОВА: «Скорочення енерговитрат - вимога часу» (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    7. Приміський дарує затишок (Віктор ЗАДВОРНОВ )
    8. Дарниця. Нові горизонти (Ольга ЛИХАЧОВА)
    9. Станційна працівниця зі співочою душею (Олексій ГОРЯЧЕВ)

    Поздоровляємо! Друга зміна стала... першою

    За підсумками виробничого змагання єдиних змін у жовтні 2009 р. диспетчерську зміну №2 під керівництвом старшого дорожнього диспетчера В’ячеслава МАКСИМЕНКА визнано переможцем змагання.

    За бальною системою вона набрала найбільшу кількість балів - 80 і виконала встановлені завдання: з навантаження - на 107%; з передачі транзитних вагонів по стиках - на 105,6%; з розвозу місцевого вантажу - на 120,4%; з обігу вантажного вагона - на 107%; з простою транзитного вагона на одній технічній станції - 94,6%.


    У зоні екстреного реагування

    Чергова по переїзду (1166 км) біля ст. Рахни Наталія ЛІТУС (на фото) задіяла шлагбаум, щоб перекрити рух на автомобільному шосе. Потрібно було пропустити черговий вантажний поїзд, який квапився з Одеської залізниці.

    І, як завжди, пильно оглядала кожен із вагонів, що проходив повз пост чергового. На одному із зерновозів вона помітила пошкодження колісної пари. Це ж побачив і бригадир колії ПЧ-9 Микола ПІДГУРСЬКИЙ, який перебував поруч із переїздом.

    Залізничники, не гаючи часу, повідомили про побачену несправність чергового по станції Рахни. Поїзд було зупинено та усунено несправність. Завдяки тому, що залізничники завчасно її помітили, транспортного інциденту не сталось.



    Никифор ЛИСИЦЯ

    Бережливості альтернативи немає

    На засіданні штабу з енергозбереження, яке нещодавно відбулося в Коростенській дирекції залізничних перевезень під головуванням начальника дирекції - заступника начальника Південно-Західної залізниці Василя Яременка, обговорювали тему ощадливого використання паливно-енергетичних ресурсів й аналізували їх використання.

    Зокрема, проводився детальний аналіз застосування енергоресурсів на тягу поїздів, на інші технологічні потреби. За результатами засідання було прийнято рішення, де вказано, яким чином слід вирішити наболілі проблеми, що зробити для кращого господарювання. Адже у справі економії ресурсів турбот вистачає. Спричиняють зайві витрати і не-графікові зупинки поїздів, які траплялися з причини несправності приладів СЦБ, показань ПВНАБ. І хоч їхня кількість знизилася останнім часом, та, звісно, працювати ще є над чим.

    Якщо проаналізувати використання паливно-енергетичних ресурсів по дирекції за жовтень, то споживання їх значно зменшилося, в порівнянні з відповідним торішнім періодом. Так вугілля у жовтні цього року витратили 2,3 тонни, а торік - 4,1 тонни, рівень витрат природного газу складає 53% до того, що було затрачено торік в цей час, електроенергії - 90%. Досягається це все за рахунок ощадливості й ретельності, дотримання температурних режимів.

    Є ще низка справ, що сприяли економному господарюванню. Працівники дирекції спільно з Коростенським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням на ст. Коростень-Житомирський перевели приміщення станції на електрообігрів, а збиткову котельню БМЕУ тут закрито. Своєчасно виконано роботи з переведення на електроопалення приміщення ст. Овруч.

    Як зазначалося на засіданні штабу, колективи лінійних станцій спільно з працівниками БМЕУ-4 у визначені терміни завершили роботи з підготовки систем опалення приміщень до роботи в осінньо-зимовий період, вчасно розпочали опалювальний сезон. І по-господарськи підійшовши до цієї справи, поставили заслін зайвому використанню енергоресурсів.

    Оксана КЛИМЧУК

    Як у Києві шанують людей праці


    начальник Київської дирекції залізничних перевезень Володимир ОСОВИК вітає династію ЯНОВСЬКИХ

    Звичайно, основним професійним святом у нашій галузі є День залізничника. Проте багато категорій працівників магістралі не обмежуються лише цією датою. Мають свої професійні свята будівельники, енергетики, водії, лікарі, зв’язківці тощо. Але, на жаль, не всі фахівці, задіяні в роботі залізниці, можуть цим похвалитися. Так у гігантському механізмі роботи магістралі однією з найважливіших є професія працівника господарства перевезень. Саме вони забезпечують безперервну та безпечну роботу. Від професійного досвіду й досконалих знань цих спеціалістів залежить своєчасний пропуск вантажопотоків і доставка пасажирів. А от окремого Дня перевізника немає.

    Цю помилку в календарі вирішило виправити керівництво Київської дирекції залізничних перевезень. В останній день жовтня, напередодні Дня залізничника, до актової зали управління дирекції були запрошені ветерани, працівники Укрзалізниці та управління Південно-Західної, які розпочинали свій трудовий шлях у Київській дирекції, кращі працівники господарства перевезень самої дирекції, представники трудових залізничних династій.

    До речі, сьогодні на залізниці працює понад 70 династій, загальний стаж кожної з яких перевищує 150 років. Але до таких вражаючих цифр, які має династія Яновських, багатьом ще далеко. Судіть самі - 53 людини з цього роду пов’язали своє життя зі сталевою магістраллю. Задумайтеся над цифрою: їх загальний трудовий стаж на сьогодні складає 1334 роки. А залізничник третього покоління цієї родини Владислав працює начальником станції Святошин.

    Вшанували в цей день також родини Нікітічів-Петренків, трудовий стаж яких перевищує 512 років, Нітчінків, Панасенків, Мельників. Перелік величезний. Всім їм начальник Київської дирекції залізничних перевезень Володимир Осовик та голова територіального комітету профспілки Орест Логошняк вручили пам’ятні сувеніри та квіти.

    Надовго цей день залишиться в пам’яті ветеранів дирекції - колишніх начальників станцій: Київ-Товарний - Петра Красноголова, Чернігів - Михайла Вовка, Вертіївка - Володимира Пелехова, Васильків-2 - Івана Горбача. Їх згідно із своїм наказом заохотив начальник Київської дирекції.

    Творчо підійшли у дирекції до проведення цього заходу. Тут не обмежилися «сухим» переліком заслуг шанованих людей. Весь час присутніх розважали самодіяльні артисти, серед яких була переможець конкурсу народної творчості Світлана Кузнєцова.

    На закінчення зустрічі Володимир Осовик із задоволенням відзначив, що перший млинець вдався. Також він висловив сподівання, що День працівника господарства перевезень матиме своє продовження у майбутньому і пошириться далеко за межі Київської дирекції.



    Сергій ГУК

    Отримує відсіч

    Епідемія грипу охопила великі регіони нашої країни, у тому числі й Вінницьку та Хмельницьку області - територію, де розташовано більшість станцій Жмеринської дирекції залізничних перевезень. Тому виникає загроза зараження цим інфекційним захворюванням й працівників залізниці. Щоб запобігти поширенню грипу в трудових колективах залізничних станцій та структурних підрозділів створено спеціальний штаб, до складу якого увійшли відповідні фахівці. Очолив його начальник Жмеринської дирекції залізничних перевезень - заступник начальника Південно-Західної залізниці Анатолій ЛЮБІНІН.

    На нарадах, які проводяться в кінці кожного робочого дня, розробляються відповідні заходи щодо запобігання лиху. Так, зокрема, у Жмеринському відділі матеріально-технічного постачання, який очолює Володимир СВИНАРЧУК, організовано пошиття марлевих пов’язок. Щоденно тут їх виготовляють по 500 штук. Ними, у першу чергу, забезпечують провідників-касирів, які працюють в електричках та приміських поїздах, квиткових та товарних касирів, а також тих фахівців, які за характером роботи найбільше контактують з людьми. Також у вагонних дільницях ст. Жмеринка та Хмельницький щоденно виготовляють по 250 марлевих пов’язок, якими забезпечують провідників пасажирських поїздів місцевого формування та інших фахівців. Пошиття пов’язок проводиться й у деяких інших структурних підрозділах на території дирекції. Поступово дефіцит цих засобів індивідуального захисту зменшується, та повністю його не ліквідовано.

    Штабом також вирішено зобов’язати структурні підрозділи виділяти автомобілі, за складеним графіком, для виїзду за викликами медичних бригад Жмеринської, Вінницької та Гречанської залізничних лікарень. І це суттєво покращило роботу медиків. А у них роботи у цьому плані додалося. Так до кожної із названих лікарень щодоби звертається до сотні, а у Жмеринці й значно більше людей зі скаргами на захворювання, які мають показання схожі із грипом. У багатьох випадках лікарі виїжджають до хворих за місцем проживання. На щастя, далеко не завжди захворювання виявляється інфекцією. Здебільшого це - гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Тому лікування проводиться у домашніх умовах. У цих закладах передбачено збільшення ліжко-місць, за умов збільшення госпіталізації хворих. І, як запевнили керівники залізничних медичних закладів на території Жмеринської дирекції, ситуація цілком контрольована і з нею вони справляються. Вирішується питання придбання противірусних препаратів та цито-тестів для цих лікувальних закладів. Є потреба збільшення у них запасів ліків та витратних матеріалів.

    Забезпечено усім необхідним медичні пункти на залізничних вокзалах у Вінниці, Жмеринці та Хмельницькому, а також у локомотивних депо. Ці медичні підрозділи реагують на звернення не лише залізничників, а й пасажирів. У Хмельницькому працівникам медпункту довелось висадити із поїздів і направити до лікарень чотирьох пасажирів, у яких були явні ознаки захворювання на грип.

    Для покращення санітарного стану та запобігання поширенню вірусних інфекцій на залізничних вокзалах Жмеринської дирекції, а також на вокзалах ст. Вінниця, Жмеринка та Хмельницький посилено прибирання приміщень загального користування із застосуванням дезинфікуючих засобів, якими усі ці заклади забезпечено.

    В особливому режимі працюють фахівці Жмеринської лінійної санітарно-епідеміологічної станції. Це зумовлено тим, що на території дирекції, за даними щоденного моніторингу, відбулося перевищення епідеміологічного порогу захворюваності з грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій в 1,4 раза.

    Як повідомила кореспонденту головний державний санітарний лікар Жмеринської лінійної дільниці Південно-Західної залізниці Галина ХОДЮК, введено в дію другий період «Комплексного плану заходів на залізничному транспорті щодо профілактики і боротьби з ГРВІ, в тому числі й грипом». Закрито на карантин Вінницький транспортний коледж та ВПТУ №1 у Жмеринці. Призупинено проведення планових щеплень.

    - На виконання рішень надзвичайної протиепідеміологічної комісії, - зазначила Галина Григорівна, - фахівцями Жмеринської лінійної СЕС проводяться щоденні перевірки підконтрольних об’єктів. Особливу увагу приділяємо лікувальним закладам, вокзалам, пасажирським поїздам. Де перевіряється наявність засобів індивідуального захисту, дезинфікуючих засобів, дотримання температурного режиму. Грубих порушень та значних відхилень від норм не виявлено. Лише не вистачає достатньої кількості марлевих пов’язок. У кожного працівника за зміну їх повинно бути чотири штуки, щоб через кожних три години міняти. За моїм наказом на цілодобове чергування переведено санітарно-контрольні пункти на ст. Жмеринка, Могилів-Подільський. Також встановлено щоденні чергування лікарів у Жмеринській лінійній СЕС для оперативного реагування при ускладненнях епідеміологічної ситуації. Тож спільними зусилля протидіємо наступу грипу.

    Сподіваємось, що ці протидії будуть успішними. І грип отримає надійну відсіч.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Уляна СТОЛПАКОВА: «Скорочення енерговитрат - вимога часу»



    В умовах постійного підвищення цін на паливно-енергетичні ресурси технології та методи збереження електроенергії, пального є пріоритетним видом господарської діяльності для кожного залізничного підрозділу. Ще на початку поточного року згідно із розпорядженням заступника начальника Південно-Західної залізниці - начальника служби перевезень Івана ФЕДОРКА створено оперативний штаб із забезпечення процесу енергозбереження у господарстві перевезень. З розмови з начальником технічного відділу галузевої служби перевезень Уляною СТОЛПАКОВОЮ редакція дізналася не лише про роботу означеного об’єднання фахівців. Уляна Петрівна розповіла про низку заходів, що здійснюються з метою скорочення енерговитрат у господарстві перевезень.

    - Як відомо, падіння обсягів перевезень, зумовлене економічною кризою в Україні, зменшило грошові надходження до скарбниці залізниці. Тож саме це спонукало керівників Південно-Західної залізниці до пошуків шляхів зменшення витратної частини фінансових ресурсів, - почала розмову Уляна Столпакова. - Одним з основних заходів заощадження експлуатаційних витрат є ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) як для забезпечення руху поїздів, так і для задоволення виробничих потреб господарства та впровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат електроенергії та дизельного пального. Це один із пріоритетів державної політики.

    Працівники господарства перевезень як організатори руху поїздів на дільницях усвідомлюють, що від їхньої злагодженої роботи, чіткого дотримання графіка руху поїздів значною мірою залежать обсяги витрат паливно-енергетичних ресурсів. У цьому разі, кажу без перебільшення, ми працюємо, як одне ціле з локомотивниками, чітко фіксуючи витрати ПЕР.

    - Робота оперативного штабу із забезпечення процесу енергозбереження - річ відповідальна. Яким чином налагоджено її?

    - Задля активізації означеного керівного штабу з метою запровадження постійного контролю за ефективним використанням палива та електроенергії підрозділами служби перевезень та дирекцій залізничних перевезень було створено штаби із забезпечення енергозбереження під головуванням заступника начальника галузевої служби перевезень Миколи ТКАЧУКА.

    Своє перше засідання основний штаб розпочав з аналізу витрат паливно-енергетичних ресурсів, які мали місце ще в минулому році. Обговорювалися також причини, що призвели до нераціональних та непродуктивних витрат, котрих можна було б уникнути.

    Серед них - доволі значна кількість неграфікових зупинок поїздів на дільницях. Адже за таких умов витрачається додаткова електроенергія або пальне, що не передбачені як заплановані питомі витрати на організацію руху. Наведу окремий приклад. На одну зупинку поїзда, яку не заплановано згідно з графіком руху, витрачається 160 кВтг електроенергії, якщо це сталося на дільниці з електротягою. А у випадку із застосуванням теплотяги «у повітря» йде 50 кілограмів дизельного пального. У грошовому еквіваленті витратна ставка на зупинку поїзда у вантажному русі складає 81 гривню 90 копійок, а у пасажирському - 55 гривень 80 копійок.

    - Які причини призводять до неграфікових зупинок?

    - Вони мають різноманітний характер і залежать від поїзної ситуації на конкретній дільниці, від організації пропуску поїздів з боку диспетчерського апарату. І це ще не все. Дотримання машиністами нормативів із проходження поїздом перегону, чітка та безвідмовна робота пристроїв електропостачання, сигналізації та зв’язку, задовільне утримання колійного господарства - ось складові успішної роботи за графіком. А будь-які порушення технологічного циклу призводять до необхідності зупинки поїзда.

    Тому при розробці заходів з метою економії витрат паливно-енергетичних ресурсів віддано перевагу зменшенню випадків з неграфікових зупинок поїздів. Це стало одним з основних завдань для фахівців із відділів перевезень залізничних дирекцій. Факт: пропозиції з боку спеціалістів господарства перевезень було враховано під час створення загальнозалізничної програми з покращення фінансово-економічного стану залізниці на 2009 рік.

    - Як впроваджувалися вище зазначені заходи?

    - До апарату кожної дирекції було доведено завдання зі зменшення випадків неграфікових зупинок. До уваги бралися результати як у фізичних одиницях, так і у грошовому еквіваленті. Згідно із цим отримуємо щомісячні звіти з виконання доведених завдань. У результаті помітні позитивні зрушення.

    Так за підсумками дев’яти місяців поточного року кількість неграфікових зупинок зменшено майже вдвічі. Економія експлуатаційних витрат склала понад 400 тисяч гривень. Але, як мовиться, на лаврах немає приводу спочивати. Під час наради, яку провів заступник начальника Південно-Західної залізниці - начальник служби перевезень Іван Федорко, проведені заходи із зменшення неграфікових зупинок визнано недостатніми. Чому? Відомі факти із надання необґрунтованих дозволів на зупинку поїзда керівниками суміжних служб без узгодження з керівництвом служби перевезень. Відповідно до рішень згаданої наради здійснено низку заходів щодо унеможливлення подібних випадків у подальшому. Зокрема, встановлено щодобову реєстрацію випадків зупинок поїздів. Так легше виявляти причини, що призводять до виникнення транспортних «тромбів». Саме тепер маємо можливість своєчасно реагувати та за-проваджувати необхідні заходи як дисциплінарного, так і технологічного характеру.

    - Уляно Петрівно, варто обговорити не менш важливе питання економії експлуатаційних витрат у локомотивному господарстві.

    - Ефективне використання тягового рухомого складу обумовлює збільшення продуктивності від кожного локомотива. За підсумками роботи дев’яти місяців поточного року середньодобову продуктивність локомотива на залізниці збільшено до плану на 242 тисячі тонно-кілометрів (+ 14,5%), а у порівнянні з минулим роком - на 183 тисячі тонно-кілометрів (+10,6%). Це дозволило щодобово вивільнювати з перевізного процесу до 10 одиниць тягового рухомого складу.

    - Яким чином досягнуто цих показників?

    - Через збільшення ваги поїзда у середньому на 263 тонни до плану. У порівнянні з минулим роком зростання - на 139 тонн. Наголошую, заслуга у цьому не лише диспетчерського апарату залізничних дирекцій та станцій, які формують важковагові поїзди. Добре працювали і локомотивні бригади, які водили поїзди залізницею.

    - Уляно Петрівно, «Рабочее слово» вже повідомляло про те, що на столичній магістралі впроваджується технологія з водіння вантажних поїздів вагою понад 6 тисяч тонн від Конотопа до Здолбунова через Коростень і Козятин. Хотілося б докладніше дізнатися про цей досвід. Чи заощаджуються паливно-енергетичні ресурси у цьому разі?

    - Дійсно, протягом останніх трьох місяців на залізниці курсують важковагові поїзди, які без зміни ваги поїзда слідують на подовжених плечах. Застосовуємо для підштовхування на важких перегонах від Дарниці до Святошина додаткові локомотиви. Як доводить детальний аналіз після проведених експериментальних поїздок, подібна організація руху виправдовує себе. Навіть за умов використання «штовхачів» це сприяє прискоренню просування вантажів залізницею.

    - Статистика свідчить: питома вага важковагових поїздів на залізниці у 2009 році досягла 50,5 % від загальної кількості проведених вантажних поїздів проти 39,2% у минулому році. Всього залізницею проведено майже 49,0 тисяч вантажних поїздів, з яких понад 29,5 тисяч - важковагові. З якою метою створено такий паритет?

    - І знову про економію. Є суттєві досягнення із заощадження пального у маневровій роботі. Враховуючи те, що дизельне пальне різко підскочило у ціні, за пропозицією служби перевезень на залізничних дирекціях було переглянуто технології роботи вивізних та передаточних тепловозів, що використовуються для розвезення місцевого вантажу на малодіяльних дільницях. Їхнє обслуговування здійснюється лише в денний період. Практикуємо роботу цього тягового рухомого складу через день та за умов необхідності. Саме завдяки цьому щодобово відставляли до 25 тепловозів.

    Тепер ще про один прогресивний метод, який набуває широкого впровадження. Мова про роботу локомотивників на подовжених плечах без зміни локомотивів та бригад на сортувальній станції Дарниця. Машиністам і помічникам з локомотивного депо станції Коростень вдається успішно обслуговувати відстані від Коростеня до Конотопа. Такі ж успіхи у козятинців, які водять поїзди до Конотопа і у зворотному напрямку згідно із розробленими нитками графіка.

    Керівництво оперативно-розпорядчого відділу нашої служби працює над новими варіантами з прокладення ниток графіка руху для прямих поїздів від Дарниці до Хутора Михайлівського без зміни локомотивних бригад на станції Конотоп.

    Зрозуміло, організація курсування на подовжених плечах дозволяє оперативно просувати вагонопотоки і зменшує час перебування поїздів у русі від 2,5 годин до 3 годин. За умов проходження щодоби одного поїзда на кожному напрямку економічний ефект складає майже сім тисяч гривень.

    - Ефективний контроль за використанням кіловат-годин, тонн, літрів відповідає сучасним реаліям. Чи є резерви?

    - У підпорядкованих службі перевезень підрозділах також проводяться заходи з економії паливно-енергетичних ресурсів на виробничі потреби. Серед них назву відключення світла в окремих районах сортувальних та вантажних станцій за відсутності маневрової роботи, відключення лінійних станцій, якщо пропуску поїздів не передбачено. Впровадження енергозберігаючих технологій і переведення окремих службових приміщень на дешевші види обігріву - також веління часу.

    Через виконання заходів з економії паливно-енергетичних ресурсів, які розроблено на кожній станції, усі дирекції зменшили витрати електроенергії у порівнянні з минулим роком. Так Київська та Козятинська - на 4,5%, Жмеринська - на 4,1%, Коростенська і Конотопська - на 3,2%. У цілому по господарству перевезень за 9 місяців поточного року витрати електроенергії зменшено на 1018, 3 тисяч кіловат/годин. У грошовому еквіваленті це складає 530 тисяч гривень.

    Крім того, витрати вугілля зменшено у порівнянні з 2008 роком на 387 тонн (56,5%), а бензину - на 1,4 тонни (84,8%). Витрати блакитного палива у порівнянні з минулим роком збільшено. Але причина криється у тому, що опалення приміщень здійснюється дешевшими видами палива. Проте варто констатувати: і тут маємо суттєву економію залізничних коштів. До встановленої норми витрат заощадження складають понад 45 тисяч кубічних метрів природного газу, а це майже 20% економії.

    - Дякую за бесіду! Відчувається, що у господарстві перевезень Південно-Західної залізниці вміють мислити по-державному.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Приміський дарує затишок


    У подорож - по всій Південно-Західній магістралі

    Спешу к тебе. Скучаю? Да!

    Вдали маячишь, как бывало,

    И буквы «Киев-Пасс» вокзала,

    О, город, светят мне всегда.


    Новоприбывших поезда

    Охотно примут все перроны.

    Встречай меня. Пусть суета...

    Привет, рассвет, я снова дома...

    Ці рядки народилися нещодавно. Готуючи фоторепортаж про пульс приміського вокзалу станції Київ-Пасажирський, роздивлявся на всі боки, шукаючи цікаві факти, про які згодом вирішив розповісти читачам газети залізничників. Шукав факти, але в той же час не відмовився познайомитись із дружнім колективом ще одного підрозділу Південно-Західної - Центру регіональних перевезень пасажирів. Саме до цієї структури належить приміська залізнична «гавань».


    Приємні враження від спілкування з касиром Світланою ВЕРЕЩАК

    На переконання Юлії НУЖНОВОЇ, яка ось уже дев’ять років керує майже 140 залізничницями, створити належний порядок і комфорт для подорожуючих її колегам вдається завдяки працелюбству зокрема касирів, перонних контролерів, чергових з видачі довідок, дикторів.


    Чудовий голос з Приміського вокзалу - Олена ЗАДОРОЖНЯ

    - Ідеальний працівник орієнтований на результат, - ділиться думкою Юлія Вікторівна. - А у нас таких переважна більшість. Тому, що разом з працелюбністю на приміському поважають цілеспрямованість і почуття колективізму. Справді, лише тоді на величезних площах вокзалу, перонів буде царювати порядок, якщо як одне ціле працюватимуть і прибиральники, і контролери, і представники охоронних фірм, і транспортні міліціонери.


    касир Ірина БОГДАНОВА, начальник приміського вокзалу ст. Київ-Пасажирський Юлія НУЖНОВА, касир Юлія КРАМАРЕНКО, касир Наталія ЖУРИБІДА, чергова по вокзалу Світлана СЛЮСАР, чергова по вокзалу Наталія КОЗАЧОК, касир Ніна МИХАЙЛЕНКО

    Зберегти якомога довше архітектурну красу вокзалу, якому у цьому році виповнилося 48 літ, - стремління Ю. Нужнової. До цього закликає підлеглих. А він, приміський термінал, навіть після величезної реконструкції, яку тут проведено вісім років тому, зберігає первозданну красу. Заслуга у цьому, безумовно, залізничників.


    Розмова про чудовий комфорт

    Від розмов про роботу переходимо до бесід про життя. Юлія Вікторівна на сторінках газети вирішила висловити слова щирої подяки за самовідданість у праці і душевну відкритість дикторам Олені ЗАДОРОЖНІЙ та Надії БАБИЧ, квитковим касирам Галині БОЧКОВСЬКІЙ, Любові ОСТАПЕНКО і Ользі ЗЕРНИЦЬКІЙ. Завдяки цим жінкам мікроклімат у колективі надовго залишається теплим. Вони викликають захоплення. Ці берегині через власні сумлінність, людяність, доброту, які не можна купити за будь-які гроші, користуються неабиякою повагою в колективі. Це велич розуму, душі і серця.

    - Приклади людяності і взаєморозуміння у найтяжчих ситуаціях - це з нашого привокзального життя, - наголошує співрозмовниця. - Вміємо дати розраду і за непростих умов сьогодення.

    Залюблені у роботу. Саме такими постають колеги Юлії Вікторівни завдяки її вичерпним характеристикам. Усі вони схожі за своєю безкорисливістю, безмежною любов’ю до людини праці, справжньою чуйністю. А ці риси характеру в усі часи і за будь-яких обставин цінувалися найвище. У розмові з Ю. Нужновою довелося знайти відповідь на одвічні проблеми - як прожити життя у повній гармонії із совістю, правдою, людяністю, чому так важливо володіти основами психології.


    Юлія КРАМАРЕНКОДопомагає Світлані ВЕРЕЩАК

    Цікавлюся, звідки у неї такі світлі почуття до людей? Не секрет, що у нашу незбагненну епоху ці чесноти не у ціні. Як виявилося, в Юлії Вікторівни були чудові вчителі. Коли навчалася в Київському університеті економіки та технологій транспорту, до душі припали лекції В. КОРДУНА, І. ПУСІНКОВА, В. ХІЛЬКОВА. Тоді ці знавці викладали не лише «свій» предмет. Професори і доценти вчили, як жити. Почули ми слова вдячності за науку на адресу колишнього начальника столичного терміналу, а тепер заступника начальника Українського центру з обслуговування пасажирів Василя ПАВЛОВА.

    Відвідати вокзал і не сфотографувати касирів або дикторів? Це не у правилах фотокореспондента нашого видання Валерія СКИБИ. На його прохання відгукнулися майже усі, хто заступав або здавав робочу зміну.

    На жаль, не вдалося зробити цього разу фото єдиного на приміському чоловіка. Річ у тім, що черговий по вокзалу Євген РОСКОШЕНКО того дня відпочивав від трудів праведних на благо пасажирів.

    Минають відведені для журналістів хвилини. На працівниць вокзалу чекає робота. Непроста, буденна. Але дуже відповідальна.

    Юлія Нужнова проводжає нас до дверей вокзалу. Я бачу лише натовп людей. Людська повінь. А по залу квапиться щасливий юнак із сумкою, що б’є його по боках. В одній руці у нього рюкзак, в іншій - мобільний, в який він радісно говорить:

    - Лесю, ти уявляєш, я їду до тебе! Так, через годинку буду. Чекай, люба!

    Юлія Вікторівна посміхається. Здається, я здогадуюсь, чому. Колись тут на вокзалі вона познайомилась з майбутнім чоловіком...

    Ми йдемо, а приміський функціонує. У звичайному режимі.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Дарниця. Нові горизонти


    Дарниця - не тільки найстаріший район Києва, а й потужний залізничний вузол із сортувальним комплексом. На станції працює майже шістсот робітників. На перший погляд, пересічному громадянину здається, що тут залізничні процеси відбуваються повільно, немов самотужки, без втручання людини. Відправляються та приймаються приміські електропоїзди, прямують без зупинки состави дальнього сполучення, обробляються вантажні вагони. Втім, про таку оцінку можна тільки мріяти. Бо звичайна робота, в принципі, не терпить показного характеру. Залізничники добре розуміють: у них є конкретні обов’язки, від чіткого виконання яких залежить діяльність всього залізничного вузла.

    У різні часи Дарницький залізничний вузол мав велике значення для успішної діяльності мережі залізниць України, колишнього Союзу, а нині СНД. Були спади, підйоми і знову спади обсягів перевезень. Була й грандіозна перспектива розвитку, яку свого часу започаткував колишній міністр транспорту Георгій Кірпа. На початку перетворень він особливо підкреслив, що це будуть найбільші будівництва з усіх, які були до цієї пори, навіть більші, ніж автобан, що з’єднав Київ та Одесу. За словами головного транспортника України, новий столичний залізничний вокзал у Дарниці має бути найбільшим і найуніверсальнішим у світі. Разом з вокзалом передбачалося побудувати сучасні автомобільні розв’язки. Всі роботи планувалося завершити до 2005 р.


    Крім того, спеціалісти зазначали, що наявні потужності перевезень будуть вичерпані в межах 2010-2015 рр. Ця ситуація вимагала випереджувальних дій з метою створення нових потужностей для забезпечення залізничних перевезень. Таким чином, спорудження нового залізнично-автомобільного мостового переходу поряд з існуючим залізничним мостом мало зняти гостроту цієї проблеми. Згодом, після того, як не стало Георгія Кірпи, роботи на цих об’єктах призупинялися, відновлювалися і знову призупинялися.

    Хоча, слід зазначити: залізничники Південно-Західної магістралі в даній ситуації роблять усе можливе, аби процес спорудження Дарницького вокзального комплексу не припинявся. Сьогодні можна говорити про певні успіхи, які належним чином сприяють покращенню рівня обслуговування пасажирів. Приміром, впроваджено в експлуатацію будівлю приміського вокзалу, продовжується спорудження пасажирських перонів. Нині проводяться роботи на першому пероні приміського вокзалу, який зовсім скоро буде приймати електропоїзди Ніжинського та Гребінківського напрямків. Споруджуються тупикові платформи, міняються настили, замінюються стрілочні переводи тощо.

    Нині роботи тут проводяться за програмою розвитку Дарницького вузла, яку затверджено на початку 2009 р. У цьому документі розписано стратегію невідкладних заходів, здійснення яких потребує цей комплекс. І те, що обсяг робіт буде виконано до кінця року, не викликає сумнівів.

    У вирішенні цих досить складних питань активно працюють служби колії, сигналізації та зв’язку, будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд, служби локомотивного та вагонного господарства, підрозділи Дарницького вузла. Серед фахівців, які сьогодні працюють на колії, - Бахмацька КМС-285 (на фото) та Конотопська КМС-119. Вони займаються укладанням стрілочних переводів, ремонтом та укладанням колій, а згодом розпочнуть заміну рейко-шпальної решітки та стрілочних переводів на парній сортувальній гірці та підходів до неї. Задіяно техніку Центру механізації колійних робіт залізниці. Передбачається, що поточного року відкриють залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро. А це і платформа Лівий берег, яку теж «приписано» до Дарниці. Звичайно, роботи ще багато, адже економічна криза позначилася і на залізничній галузі в плані фінансування об’єктів, що будуються. Тому темп робіт не такий швидкий, як планувалося до початку кризи. Проте Південно-Західна залізниця знаходить кошти, які вкладає не лише в ремонт колій та стрілочних переводів, а й турбується про умови праці людей. Наприклад, придбання меблів для робочих місць, капітальний ремонт робочих приміщень приймальників поїздів вантажного об’єкта та компресорної (парна сортувальна гірка), дезактиваційно-промивний промпункт, влаштування покриття на робочих місцях регулювальників швидкості руху вагонів, облаштування службових проходів для працівників станції.


    З начальником станції Володимиром МІШИНИМ та станційним диспетчером Євгеном РЕВОЮ ми проводимо своєрідну екскурсію станцією. Для наших «провідників» це справа знайома. Бо вони зобов’язані щоденно, практично щохвилини, бути в курсі подій на підрозділах залізничного вузла. Для кореспондентів «Рабочего слова» це ще одна можливість порівняти певні зміни, які там відбуваються.

    Територія Дарницького залізничного вузла сягає майже 90 гектарів. Тож швидко її не пройдеш та й коротко не розкажеш про наболіле. Тому ми вели розмову про найбільш актуальні проблеми. Перерахувавши всі роботи, які виконано і які ще потрібно встигнути зробити до холодів, Володимир Мішин розповідає:

    - Щодо виконання наших виробничих планів, то у жовтні наблизилися до обсягів минулого року. На певних напрямках є показники, за якими наші успіхи дещо більші за жовтень 2008 року. Приміром, тоді виручка від вантажних перевезень була 4,6 мільйонів гривень, то зараз, ймовірно, буде 9,5 мільйонів. Адже вантажна робота не припиняється. Металобрухт, будівельні матеріали, папір, запчастини, сипучі вантажі - все це праця нашого колективу. Люди тут працьовиті, розуміють, що від кожного залежить злагоджена робота всієї залізниці. Мабуть, статус столичної станції допомагає нашому колективу підтягуватися до високих стандартів. Візьміть для прикладу хоча б чергових по станції. Всі вони в білих сорочках, приємно подивитися. Або зверніть увагу на благоустрій території. Зазначу: у жовтні ми провели суботник. Весь колектив працював.

    До того ж, ми проводимо наради. Для чого? Керівники підрозділів отримують завдання, потім, через тиждень, доповідають про те, що зроблено і знову одержують нові. Це сприяє виробничому процесу.

    Окрім того, у Дарниці щотижня проходять оперативні наради. Керівники залізниці, Київської дирекції, працівники станції мають повну картину за період, що минув. Окрім запланованих програмних дій, виникає необхідність у побічних роботах, які потрібно виконати у визначений термін. От і після об’їзду начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА, який в середині жовтня перевіряв станційне господарство Дарниці, за місяць потрібно усунути майже двадцять зауважень. Наразі йдеться про те, що станції найближчим часом прийдеться приймати пасажиропотік, який збільшиться під час проведення в Україні фінальної частини футбольного чемпіонату Євро-2012, а це додаткове навантаження і велика відповідальність.

    - Аби ми пишалися своєю станцією, потрібно докласти великих зусиль. Головне, щоб було затишно в ній усім - і пасажирам, і працівникам, - підкреслив Володимир Мішин.

    Цим словам віриш, адже тут працюють спеціалісти, які звикли підтверджувати свої слова реальними справами.

    Ольга ЛИХАЧОВА

    Станційна працівниця зі співочою душею



    Про пісню кажуть, що вона будувати й жити допомагає, та окрім цього усім відомо, що гарна пісня - ще й добрий відпочинок. Втім існують люди, для яких пісенний твір - це дещо більше: нескінченна музика душі, яка надихає і заворожує всіх оточуючих. Власне, пісня для цих людей є нічим іншим, як сенсом їхнього життя. І коли знайомишся з такою людиною, стає дуже шкода, що друковане слово за своєю суттю не здатне передати усю красу її співу, адже дуже хотілося б, щоб ці пісні почули якомога більше людей… Втім, добра слава жінки, про яку піде мова, давно вже йде попереду неї і просто таки зобов’язує її й надалі тримати марку.

    Робоча атмосфера

    Коли кореспондент нарешті розшукав станційну працівницю ст. Київ-Жовтневий Світлану Кузнєцову, одразу ж зрозумів, що ця звичайна на вигляд жінка не розлучається з піснею ані на хвилину.

    «Доброго дня! Ви кореспондент?», - чую милозвучну фразу. «Доброго дня! Саме так». «Дуже добре, проходьте. А я тут нову пісню почула, і так вона мені сподобалася, що я «закачала» її до свого телефону і от тепер розучую, аби включити згодом її до свого репертуару».

    - Отже, Ви співаєте доволі часто?

    - Як це не банально звучить, я жити не можу без пісні. Співаю де і коли завгодно, втім, повірте, це не божевілля!

    - Тобто на роботі Ви також співаєте?

    - Останнім часом все частіше, адже про це стали просити мене мої колеги.

    - Отже, їм подобається слухати?

    - Не лише слухати, а й самим підспівувати. А це вже серйозно.

    - І роботі це аж ніяк не заважає?

    - Навпаки! Навіть допомагає створити приємну робочу атмосферу. Співати - це не лише весело, а й корисно.

    Акордеон, бандура, гітара і «Дарничанка»

    Талант й покликання до виконання народних українських пісень пані Світлана відчула ще у дитинстві, коли займалася у музичній школі по класу бандури, тим паче, що музична освіта була і залишається для її родини традицією. Згодом з’явилася потреба у вдячній аудиторії.

    - Виступати на сцені, - розповідає Світлана Миколаївна, - я почала рано і одразу ж зрозуміла, що співати для людей набагато складніше, але й набагато цікавіше і приємніше, власне, саме тому у далекому дитинстві із дитячою завзятістю почала займатися у різноманітних музичних колективах. Паралельно я освоювала нові інструменти. Тепер я граю не лише на бандурі, а й на піаніно, акордеоні та гітарі. Згодом мені поталанило, і я потрапила до ансамблю пісні й танцю «Дарничанка» під керівництвом Петра Андрійчука. Саме з «Дарничанкою» почалися мої перші закордонні виступи. Це дійсно знаний колектив, і хоча він і має статус аматорського, тим не менш ми нерідко замінювали хор імені Верьовки на різноманітних виступах і жодного разу не чули негативних відгуків на власну адресу. І це, напевне, не лише через те, що у нашому репертуарі представлені кращі зразки народної художньої спадщини різних регіонів України, а й тому, що кожен з нас працює для людей.

    Нетямуще журі

    На залізниці Світлана Кузнєцова трудиться трохи більше п’яти років. До цього - літа, віддані вихованцям дитячого садочку, і найбільш щирими шанувальниками її співів були дошкільнята. Та коли пані Світлана почала працювати на залізниці, її колеги й гадки не мали, що пліч-о-пліч з ними справжня співачка, голос якої - народне сопрано. Тому спочатку конкурси художньої самодіяльності на залізниці проходили без її участі. Та врешті-решт, виключно випадково, керівництво дізналося про заслуги і таланти Світлани Миколаївни і запропонувало їй відстоювати честь Київської дирекції залізничних перевезень на огляді-конкурсі залізничних талантів у Дарницькому будинку культури. Згодом талановиту місткиню запросили до Харкова.

    На конкурсі, який було організовано Укрзалізницею, Світлана Кузнєцова виступала з двома номерами: гумористичний дует з Анатолієм Гонтою та сольний виступ. Гуморески Павла Глазового, перекладені на музику, - «Де як цілуються», «Два відпочинка» тощо - змусили аудиторію, без перебільшення, реготати. Та й журі не залишилося байдужим до справжнього українського гумору. Результат - перше місце серед дуетів! Та все ж таки пані Світлані дуже хотілося проявити себе і в іншому амплуа - ліричному. Для сольного виступу вона обрала красиву народну пісню «Ой, я знаю, що гріх маю».

    - Зал аплодував мені стоячи! - згадує наша героїня. - Ледь втрималася від сліз: не знала, що мені робити. І поки я м’ялася на сцені, слухачі не відпускали мене. Емоцій - океан. Це було щось неймовірне. Звісно, я була впевнена, що мій виступ сподобався й високоповажному журі.

    Та не так сталося, як гадалося. Прискіпливі судді жодним чином не оцінили виступ Світлани Миколаївни. І в результаті солістка з Південно-Західної залізниці не зайняла жодного місця. Будемо відверті: це подивувало шанувальників таланту С. Кузнєцової.

    - Вас образила така позиція журі, чи все ж таки судді мали рацію? Як Ви самі оцінюєте свій виступ?

    - Це не лише думка моя і мого акомпаніатора Віталія Бондаренка - ми виступили добре. Я у цьому впевнена. А образило мене навіть не відношення журі до мого виступу, а ставлення до публіки, яка досить конкретно висловила свою думку. Не може такого бути, щоб велика кількість людей, які аплодували мені у залі, помилилася. Та як би там не було, я рада, що моє керівництво довірило мені виконання такої творчої задачі і, головне, що людям дійсно сподобалося те, що ми для них приготували.

    Тимчасове оніміння

    Мало хто знає, однак вихід на сцену пані Світлани на згаданому вище Харківському конкурсі до останньої миті насправді був під великим сумнівом. Річ у тому, що Світлана Кузнєцова напередодні свого виступу застудилася і майже не могла говорити, не те, щоб співати.

    - О так! Я до останньої миті не була певною, чи зможу взяти бодай одну ноту… Дуже важке нервове напруження. Не можу і край! Ніби мову одібрало. Але мій акомпаніатор нагадав, що це у мене далеко не перший випадок і слід просто заспокоїтися. Дійсно, доволі часто перед виходом на сцену я, у прямому розумінні слів, позбавлена… вміння розмовляти. А варто лише вийти на сцену - пісня так і ллється. Так було і того разу. У мене паніка, але виходу немає - треба йти на сцену… Диво якесь відбулося! До мене повернувся голос. Щоправда, після виступу я знову… замовкла.

    Краще один раз почути…

    - Чи плануєте Ви надалі брати участь у подібних конкурсах?

    - Звісно! Якщо мене запросять, то я із задоволенням продемонструю, що на столичній залізниці вміють не лише добре працювати, але й якісно відпочивати. А взагалі, співати я буду в будь-якому випадку.

    - Світлано Миколаївно, чому Ваш вибір впав саме на народні співанки?

    - Все дуже просто - це найбільш красиві, відверті пісні. Для щирих на почуття людей. Це те, що варто знати, і те, що не залишає байдужим.

    Олексій ГОРЯЧЕВ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05