РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 37 (2 жовтня 2009)
  • Випуск №37 2 жовтня 2009
    Зміст
    1. Реалізм і відповідальність (Сергій ГУК)
    2. На честь рівноапостольного князя Володимира (Влас. інф.)
    3. До Дня ветерана (Влас. інф.)
    4. Прискіпливий аналіз і позитивний результат (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    5. Безпеки багато не буває (Микола ПАЦАК)
    6. Від теорії до практики (Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ)
    7. Лікарі проти інфаркту
    8. З ювілеєм, колего!
    9. Трудова доблесть Молчанових (Оксана КЛИМЧУК)
    10. Спаси Вас, Господи (Підготував Іван СОТНИКОВ)

    Реалізм і відповідальність



    Наприкінці минулого тижня в управлінні залізниці відбулася конференція трудового колективу столичної магістралі. На порядку денному - обговорення стану виконання у 2008 р. зобов’язань колективного договору залізниці на 2001 - 2005 рр., пролонгованого на 2006 - 2010 рр. У роботі форуму взяли участь керівництво залізниці та Дорпрофсожу, начальники служб, делегати від підприємств.

    Відкрив конференцію голова Дорпрофсожу Анатолій ФУРСА. З інформацією про виконання критичних зауважень, висловлених делегатами на попередній конференції, та про зміни і доповнення у дорожній колективний договір виступив заступник начальника служби організації праці, заробітної плати та структур управління, голова профспілкового комітету управління залізниці Валентин СНІГУР. Під час обговорення звітів начальника залізниці та голови Дорпрофсожу, які були надруковані в газеті «Рабочее слово» №12, на конференції виступили начальник Київської дирекції залізничних перевезень Володимир ОСОВИК, голова профкому вагонного депо Козятин Володимир ПРЕСНЯК, начальник служби охорони праці Іван ПЕТРЕНКО, майстер цеху вагонної дільниці Київ-Пасажирський Олександр КУРКО, голова теркому Конотопської дирекції залізничних перевезень Володимир ШМАГЛЕЙ, голова об’єднання Ради ветеранів війни та праці залізниці Юрій БІЛОУС, голова профкому Київської дистанції колії Юрій ІВАНЧИКОВ. Заступник начальника залізниці з економічних питань Сергій ГОРИЛЕЙ та заступник начальника залізниці з пасажирських перевезень Олександр ТОЛКАЧОВ відповіли на численні запитання та критичні зауваження делегатів щодо виконання колдоговору впродовж звітного періоду та напрямків його реалізації у поточному році.

    В ухваленій конференцією постанові відзначається, що адміністрацією залізниці та Дорпрофсожем протягом минулого року вирішувалися питання, пов’язані з практичною реалізацією соціально-економічних пільг і гарантій, передбачених колдоговором. Це забезпечило у 2008 р. нормальний морально-психологічний клімат у трудовому колективі залізниці і сприяло підвищенню ефективності праці кожного працівника із забезпечення потреб економіки України в залізничних перевезеннях. Звіти сторін щодо виконання у 2008 р. зобов’язань колективного договору затверджено. При цьому звернено увагу адміністрації залізниці, дирекцій залізничних перевезень, галузевих служб, структурних підрозділів на недоліки під час виконання зобов’язань колдоговору. Керівництву залізниці запропоновано здійснити заходи щодо забезпечення пільг і гарантій працівників залізниці. Дорпрофсож зобов’язано продовжити роботу із забезпечення правового захисту працівників залізниці, представлення їхніх інтересів з питань трудового законодавства, пільг і гарантій, передбачених дорожнім колективним договором.




    Сергій ГУК

    На честь рівноапостольного князя Володимира



    На залізничному вокзалі у Білій Церкві стараннями керівництва Південно-Західної залізниці зведено каплицю на честь рівноапостольного князя Володимира.

    Під час урочистостей з нагоди 15-ліття створення Білоцерківської єпархії та 170-ліття Спасо-Преображенського кафедрального собору каплицю освятив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир.


    Влас. інф.

    До Дня ветерана

    1 жовтня відзначався День ветерана та Міжнародний день громадян похилого віку. В цей день працівники Південно-Західної залізниці вшанували великий трудовий внесок ветеранів війни та праці в розвиток і становлення залізничного транспорту України, вагомі заслуги у справі виховання молоді, передачу досвіду молодому поколінню залізничників. Невмируща слава трудового та військового подвигу ветеранів буде жити вічно в серцях молодих поколінь і, безумовно, служитиме для них яскравим прикладом відданості своїй Батьківщині.

    Враховуючи великий трудовий внесок ветеранів війни та праці залізниці у розвиток і становлення залізничного транспорту України, вагомі турботи у процесі виховання молоді, передачу досвіду, розвиток наставництва і з нагоди Дня ветерана та Міжнародного дня громадян похилого віку, згідно із спільним розпорядженням начальника залізниці і голови Дорпрофсожу зобов’язано начальників дирекцій залізничних перевезень, начальників служб, керівників структурних підрозділів спільно з комітетами профспілки та Радами ветеранів на вузлах провести в трудових колективах урочисті збори, зустрічі молоді з ветеранами війни та праці за участю майстрів мистецтв і самодіяльних художніх колективів.

    Запропоновано в межах фінансових можливостей проводити додаткові заходи з метою поліпшення медичного та соціально-побутового обслуговування, надання матеріальної допомоги на опалення житла, виділяти путівки на оздоровлення та лікування у відомчі оздоровчі заклади, проводити передплату на галузеві газети. А також забезпечувати іншими пільгами, які передбачено колективним договором залізниці.

    Влас. інф.

    Прискіпливий аналіз і позитивний результат

    Дотримання графіка руху поїздів - одна з ознак якості перевезень. У ньому віддзеркалюються численні особливості транспортного процесу. Відображаються нерівнозначно. Як мовиться, з перемінним успіхом. Через що? У першу чергу через відмови технічних засобів, через затримки на прийом чи відправлення зі станцій, через «тромби» на стикових станціях тощо. Страждає не лише дільнична швидкість, але й продуктивність локомотива. Через простої на станціях погіршується оборот локомотивних бригад. Як покращити якісні показники? Як підвищити безпосередньо на столичній магістралі дільничну швидкість, а одночасно й оборот вантажного вагона? Схоже, у цій сфері є позитивні зрушення. Відповідь ми отримали у заступника начальника Південно-Західної залізниці - начальника галузевої служби перевезень Івана ФЕДОРКА.

    - Сьогодні на Південно-Західній залізниці проводиться транспортний експеримент з метою прискорення просування вантажного вагонопотоку, раціонального використання локомотивів, для забезпечення сталої роботи локомотивних бригад на подовжених «плечах», - говорить Іван Петрович. - З дев’ятого вересня поточного року залізничне «плече», яке обслуговують локомотивні бригади депо Коростень на відстані між Коростенем і Дарницею (168 кілометрів), подовжено до станції Конотоп (372 кілометри). У той же час локомотивники з депо Козятин обслуговують плече між Козятином і Конотопом. А це 373 кілометри. На вказаних дільницях режим безперервної роботи бригад в одному напрямку встановлено 10 годин. Фактично час роботи машиністів і їхніх помічників на дільниці Козятин - Конотоп складає майже 9 годин 30 хвилин. В окремих випадках, у зв’язку з відсутністю прямих поїздів, для унеможливлення ситуацій з перевищення норм відпочинку локомотивних бригад з депо Коростень на станції Конотоп службою перевезень надавались поїзди призначенням на станцію Дарниця, а також з Дарниці у бік Коростеня. Робота локомотивників на подовжених «плечах» обслуговування дає можливість прискорити просування вантажного вагонопотоку та скоротити простої на станції Дарниця в середньому на 90 хвилин. Упродовж дев’яти «контрольних» діб проведено 23 поїзди, що дало можливість заощадити майже 22 тисячі гривень.

    Завдяки раціональному використанню локомотивів впродовж 16 діб вересня у середньому за добу продуктивність електровозів зросла до 2015 тисяч тонно-кілометрів брутто при плановому завданні 1760 тисяч тонно-кілометрів брутто. Цей показник тепер дорівнює 114,5%, а середній пробіг електровоза становить 584 кілометри при нормі 552 кілометри (105,8%).

    На цьому експеримент не закінчується. У перспективі на подовжених «плечах» між Дарницею та Хутором Михайлівським та Дарницею - Коростенем - Здолбуновом працюватимуть локомотивні бригади, які сьогодні проходять обкатку на цих маршрутах.

    Отже, у непростий з економічної точки зору час залізничники магістралі знають, як заощаджувати державні кошти. Це свідчить про високий фах людей багатьох професій, котрі день у день удосконалюють свою майстерність.

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Безпеки багато не буває

    Дводенний семінар фахівців із безпеки руху відповідних служб залізниць України та вагоноремонтних заводів відбувся у вагонному депо Конотоп. Тема наради - «Основні напрямки профілактичної роботи щодо забезпечення безпеки руху у вагонному господарстві». Можна не нагадувати, наскільки актуальним ці питання були і є, навіть в умовах, коли вантажопотік істотно знизився. Заступник начальника головного управління вагонного господарства Укрзалізниці з безпеки і якості Олександр Гаврилюк, виступаючи з доповіддю, підкреслював: «Безпеки багато не буває». Тим паче, що серед присутніх була певна частка молоді, для яких спілкування з колегами, обмін досвідом украй необхідні.

    Першими мали слово господарі. Начальник вагонної служби Південно-Західної залізниці Дмитро Форсюк коротко схарактеризував роботу вагонників столичної магістралі та визначив перспективи розвитку наших галузевих підприємств. Наприклад, у Конотопі передбачається розширення та модернізація ремонтної бази, депо приєднає до себе вагоно-колісну майстерню ст. Ворожба. А в цілому, за словами Дмитра Петровича, працювати складно - рухомий склад старіє.

    Свій виступ Олександр Гаврилюк розпочав зі статистики: у 1995 р. з вини вагонників трапилося 36 серйозних інцидентів, далі спостерігається спад до 5–6 щороку, за вісім місяців поточного, слава Богові, «серйозних інцидентів не допущено». Тільки це не привід для заспокоєння. Число транспортних подій залишається високим. Порівняно із 2008-им зросла кількість транспортних подій (дані за 8 місяців - авт.) на Одеській, Придніпровській, Південній залізниці. Південно-Західна має 11 проти 14 минулорічних. Основна причина транспортних подій - несправність гальмівного обладнання. Це майже половина усіх випадків. На другому сумному місці йде несправність буксового вузла - 32,3 %. Далі - кузов, але відсоток тут незначний, менше десяти.

    Отже, гальма. «Не виконуються, - підсумував Олександр Гаврилюк, - вимоги по ремонту відповідного обладнання». Як не виконується і технологія огляду гальм. Одна із причин - низька кваліфікація працівників. Доповідач навів приклад, як оглядач однієї із станцій довго не міг дати ради гальмам снігозбиральної машини. Після цих слів Олександр Гаврилюк нагадав, що віднині випадки транспортних подій розглядатимуться у главку, а не в службах, як було раніше. Він також наголосив, що керівникам підприємств треба частіше виходити у вагонні парки, контролювати і вчити своїх підлеглих.

    Олександр Гаврилюк дорікнув колегам за низький рівень якості поточного ремонту - лише на одне навантаження. А потім - знову у цех... «Чому?» - запитав він присутніх. Відповідь могла бути різною, але однозначно, що в цьому плані недопрацьовують приймальники вагонів. «Кількість транспортних подій, - поставив завдання доповідач, - повинна різко зменшитися».

    На семінарі зайшла мова і про рекламаційну та претензійно-позовну роботу. Про неї інформував присутніх головний інспектор-приймальник вагонів головного управління Віктор Лукашук. Ця справа ще нова - лише в червні на місця потрапив наказ про порядок пред’явлення рекламацій, претензій і позовів на запчастини, що мають погану якість. Але найближчим часом справлятися із нею вагонникам допоможуть автоматизовані робочі місця. Щодо статистики, то, наприклад, Львівська залізниця пред’явила 292 рекламації і 15 претензій. До суду звернулися на Донецькій і Придніпровській залізницях, правда, жоден позов ще не задоволений. А Південно-Західній пред’явлено 61 рекламацію та 14 претензій.

    Далі семінар перейшов у річище обміну досвідом. Про необхідність запровадження сучасного технологічного обладнання при ремонті вантажних вагонів говорив помічник директора із безпеки руху ДП «Укррефтранс» Віталій Швець, зокрема, про підготовку і фарбування вагонів у спеціальній камері та про комплекс засобів малої механізації на ПТО і мобільний ремонтний комплекс у цехах. Помічник із безпеки руху начальника вагонної служби Донецької залізниці Сергій Переверзєв розповів про удосконалення системи ремонту деталей і візків у вагонному депо Дебальцеве-Сортувальна, а його колега Юрій Жидик - про технічне обслуговування довгоскладових поїздів на ПТО Львівської залізниці. На нараді також виступили начальник відділу технічного контролю Стрийського ВРЗ Зиновій Фагат, начальник інспекції ПКТБ головного управління вагонного господарства Укрзалізниці Броніслав Кучер, заступник директора із безпеки руху Дарницького ВРЗ Олег Нечипоренко, інженер із безпеки руху вагонного депо Одеса-Застава Сергій Кац.

    По завершенні виступів учасники семінару пройшли територією та цехами депо, ознайомившись з організацією ремонту приватних вагонів, їх вузлів та деталей, методиками технічного навчання і станом санітарно-побутових приміщень на підприємстві.

    Микола ПАЦАК

    Від теорії до практики



    Учорашні випускники навчальних закладів залізничного профілю по-різному проходять адаптацію на своїх перших робочих місцях. Хтось швидко знаходить себе, а для декого шлях від теорії до практики буває складним і тривалим. Що ж потрібно зробити, аби новачки не розгубилися, а тим паче, не розчарувалися у своєму виборі? Якою має бути роль у цьому не тільки керівництва, а й громадських організацій? Про це вирішили поговорити в Київській дирекції залізничних перевезень, де й відбулася зустріч з молодим поповненням й народження нової традиції спілкування з тими, хто тільки-но приходить на столичну магістраль.

    Перші хвилини зібрання видалися дещо напруженими. На обличчях присутніх можна було помітити хвилювання. Щоправда, воно за якусь мить зникло після того, як до слова запросили начальника дирекції Володимира ОСОВИКА.

    - Сьогодні ніхто вас лаяти не буде, - усміхнувся він. - Ми хочемо поговорити з вами відверто, почути ваші зауваження і пропозиції. У вас є можливість поспілкуватися з керівниками відділів, запитати їх про те, що вас цікавить.

    «Розрядивши» атмосферу, Володимир Миколайович розповів про велике господарство Київської дирекції, колійна протяжність якого перевищує 900 кілометрів. Під «патронатом» столичних залізничників 63 станції, 3 роз’їзди, 113 зупинних платформ, 2 відбудовні поїзди. До речі, станція Іолча розташована на території сусідньої Білорусії - унікальний випадок, мабуть, для всіх залізниць СНД.

    Молоді фахівці, які уважно слухали керівника дирекції, що лідирує в Україні за обсягами пасажирських перевезень, довідалися й про інші красномовні факти. Зокрема, про те, що, дякуючи зусиллям і підтримці начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА, лише минулого року до європейських стандартів комфорту було приведено три вокзали. Відтоді вони й працюють по-іншому, з повною віддачею, адже змонтована в них турнікетна система пропуску пасажирів одразу показала свої переваги. Подекуди виручка від продажу квитків зросла в 15 - 20 разів.

    Ще одна новинка сезону - відкриття руху міської електрички, яке відбулося нещодавно. Попереду - нові проекти, які потребують колективних зусиль, у тому числі і з боку молодих фахівців. Володимир Осовик нагадав, що цього року підрозділи столичної дирекції поповнили 60 випускників навчальних закладів. Він також пообіцяв: роботи вистачить усім, ніхто нудьгувати не буде. А щодо перспектив кар’єрного росту, то, як запевнив керманич дирекції, все залежатиме від прагнення і наполегливості кожного. Принаймні, в цьому колективі вміють помічати професіоналів й допомагати їм просуватися «вгору».

    - Між іншим, наша дирекція «підживлює» кадрами не тільки управління Південно-Західної залізниці, а й Укрзалізницю, Міністерство транспорту та зв’язку України, - зауважив Володимир Осовик. - Вам я порадив би проходити цей шлях, не перестрибуючи через щаблі. Після вузу я взагалі починав на станції Хутір Михайлівський з того, що доставляв документи. Трохи обурювався. Як же так: я, молодий спеціаліст, а займаюся хтозна-чим? Потім призначили складачем поїздів, оператором поста централізації... Вам, молодим моїм колегам, я бажаю не боятися труднощів, вчитися у старших, переймати досвід і пам’ятати, що ви працюєте в славному колективі, тому повинні примножувати його добрі традиції.

    А потім розпочалося невимушене спілкування. Голова Київського теркому профспілки Орест ЛОГОШНЯК не став обмежуватися роз’ясненнями щодо соціальних гарантій, які мають залізничники столичної дирекції. Орест Михайлович цікавився, чи відчули вже на собі цей захист молоді спеціалісти? Звертаючись до них, заступник голови Ради ветеранів Київської дирекції Галина ШКЛЯНЧУК навіть просльозилася, бо, напевно, згадала, як починала на залізниці, які друзі оточували і в радості, і в скрутну хвилину.

    Про участь молодих у всіх добрих починаннях розповів голова Молодіжної ради Дорпрофсожу Андрій ОВСІЄНКО. Він, зокрема, відзначив успіхи на спортивних майданчиках футбольної команди моторвагонного депо Фастів. А ще закликав «новобранців» залізниці не приховувати своїх талантів, жити активним, повнокровним життям.

    З особливостями роботи своїх підрозділів присутніх ознайомили: начальник відділу перевезень Павло ЗІНЧЕНКО, виконувач обов’язків начальника комерційного відділу В’ячеслав ЖУРАКІВСЬКИЙ, начальник пасажирського відділу Тарас МЕЛЬНИК, начальник сектору охорони праці Олена АГАЛІДІ та начальник відділу кадрів Валентина ФЕЩЕНКО.



    Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ

    Лікарі проти інфаркту

    У рамках програми «Здоров’я залізничника» вагоме місце надано проблемі профілактики серцево-судинних хвороб та раптової смерті залізничників працездатного віку. В більшості випадків причиною смерті стають серцево-судинні захворювання. Що ж призводить до цього?

    З таким питанням ми звернулися до цехових терапевтів, кардіологів та невропатологів Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця». Згідно з результатами проведеного опитування, на перше місце, на їхню думку, серед причин раптової смерті виступає зловживання алкоголем та тютюнопаління. Друге місце посідають не менш важливі фактори ризику - стрес і недотримання режиму праці та відпочинку.

    Ожиріння - це наслідок нехтування культурою харчування та гіподинамії. Ось вам ще один фактор ризику у процесі розвитку захворювань серцево-судинної системи та смертності від них.

    Низький рівень культури населення України в цілому призводить до недбалого ставлення до власного здоров’я.

    Досить часто можна почути від провідників та машиністів скарги на незадовільне самопочуття, але ж до лікаря не звертаються, бо це є загрозою бути відстороненим. До того ж на роботі не люблять тих, хто часто хворіє. Звертаються до лікарів за місцем проживання, приховують від комісії свої недуги, шукають допомогу в нетрадиційній медицині, і як наслідок - хронічні форми соціально значимих хвороб, які приводять до трагічних наслідків.

    Здоров’я - це найбільша цінність як окремої людини, так і людства в цілому. На його збереження спрямовано ряд профілактичних заходів, які в свою чергу поділяються на первинні та вторинні. У такому разі для працюючого контингенту вагоме місце слід приділити первинній профілактиці захворювань. Ці заходи не лише запобігають розвитку хронічних недуг, але й допомагають заощадити бюджет підприємства та кошти, насамперед, пацієнта.

    Тож розглянемо ряд факторів первинної профілактики. Для підвищення рівня інформованості залізничників слід звернути увагу на впровадження методико-пізнавальних бюлетенів, в яких, згідно із сучасними рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, буде надано інформацію про фактори ризику виникнення серцево-судинних, церебро-васкулярних та онкологічних захворювань, а також про запобіжні методи. Дані бюлетені доцільно розміщувати на стендах у лікувально-профілактичних закладах та на здоровпунктах.

    Слід також звернути увагу на проведення лекцій та інструктажів лікарями на виробництвах, до яких мають бути залученими не лише цехові терапевти, а й так звані вузькі спеціалісти.

    З метою пропаганди здорового способу життя, профспілковим комітетам варто проводити «Тиждень здоров’я залізничника», у рамках якого організовувати фізкультурно-оздоровчі заходи, приміром, «Естафета здоров’я», «Медики залізниці за здоровий спосіб життя», які б включали в себе проведення спортивних змагань серед залізничників та медичного персоналу.

    Проведення повної та ефективної диспансеризації працівників, роботу яких пов’язано з безпекою руху поїздів, забезпечить уникнення випадків як захворювань, що призводять до інвалідності, так і причин, що зумовлюють раптову смерть залізничників.

    Створення лікарських груп (з вузьких спеціалістів) для виїзду на лінію та надання лікувально-профілактичної допомоги працівникам залізниці допоможе якнайширше провести виявлення випадків хронічних захворювань.

    Своєчасне надання допомоги машиністам та працівникам колії, які постраждали від нещасних випадків на виробництві, зокрема, надання психологічної допомоги та лікування в умовах психоневрологічного стаціонару ДЗ «Дорожня клінічна лікарня №1 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» та у профільних санаторіях (за рахунок позачергової відпустки), допоможе зберегти психічне здоров’я вищевказаного контингенту. Це врешті-решт буде профілактикою розвитку хронічної ішемічної хвороби серця та інфаркту міокарда.

    З метою контролю профілактичних відвідувань спеціалістів, для ретельного проходження медичних оглядів можна розробити та запровадити електронну карту здоров’я залізничника на прикладі медицини ВАТ «РЖД». Ця карта дасть змогу не тільки контролювати візити залізничника до медичного закладу, а й своєчасно реагувати на виявлення хвороб, що обумовлюють протипоказання до роботи, пов’язаної з безпекою руху поїздів. Електронна карта здоров’я дає змогу проводити більш повну диспансеризацію працівників залізниці та запобігати смертності від серцево-судинних та церебро-васкулярних захворювань.

    Юлія ДІДКОВА,

    лікар-невропатолог;

    Ольга БІРЕЦЬ,

    лікар-кардіолог;

    Артем ПАНІН,

    лікар-ревматолог;

    Ірина ШВИДКА,

    завідувачка медико-інформаційно-аналітичного відділу


    З ювілеєм, колего!



    Олександр Олександрович ЧАБАНЕНКО понад 50 років працює на Південно-Західній залізниці. Він пройшов свій трудовий шлях від кочегара паровоза до начальника локомотивного депо Дарниця.

    Вже протягом чверті століття члени профспілки виявляють довіру і обирають його заступником голови дорожнього комітету профспілки столичної залізниці.

    Впродовж своєї творчої діяльності він намагається всіляко відстоювати трудові та економічні права членів профспілки. За це спілчани безмежно вдячні Олександрові Олександровичу.

    Серед нагород за досягнення в роботі - знаки «Почесний залізничник», «За доблесну працю на Південно-Західній залізниці», «За сприяння розвитку Південно-Західної залізниці», «За активну роботу в профспілці».

    Президія Дорпрофсожу вітає ювіляра із 70-річчям від Дня народження. Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя у родинному колі і натхнення у подальшій праці.

    Редакція газети «Рабочее слово» приєднується до численних побажань на адресу Олександра Олександровича. Приємний факт: ось уже понад 12 років він очолює прес-центр Дорпрофсожу, вдало редагує «Вісник профспілки». Шануємо за Ваш талант, розум і завзяття! З роси і води!



    Трудова доблесть Молчанових

    Людмила БУРКІВСЬКА, яка працює старшим розшифрувальником швидкостемірних стрічок у локомотивному депо Коростень, гордиться тим, що належить до славної залізничної династії. Недаремно кажуть, чим міцніше коріння, тим пишніша крона. Тож і молоді пагони (маю на увазі людей - авт.) цього могутнього древа роду теж обирають професію залізничника. Це лірика. А тепер... Двадцятирічна донька Людмили Олегівни, Тетяна, нині студентка Київського державного економіко-технологічного університету, прагне зайняти своє місце в цій династії. Про літопис роду вона багато чула від своєї мами, дідуся.

    А основу залізничної династії, за словами Людмили Бурківської, поклав на початку століття Григорій Молчанов. Він зростав у Білорусії. Та одного дня, взявши на плечі торбину з убогими пожитками, разом з іншими переселенцями, залишив білоруські краї і помандрував шукати кращого життя на Житомирщину. Однак і тут йому не вдалося завести власне господарство, про яке спочатку дуже мріяв. Доля розпорядилася інакше, привівши білоруського селянина на залізницю. Тут же судилося йому реалізуватися, проявивши і величезну працьовитість, і відповідальність, які були притаманні сільському хлопцеві. Так став Григорій Молчанов кондуктором залізничних составів. Свою роботу він дуже любив і пишався нею, тож всі його сім синів і доньок теж пов’язали своє життя із залізницею.

    З покоління в покоління передаються слова Григорія Ларіоновича: «Організувати б нам зміну Молчанових. Паровоз - красивий, потужний - інженера Молчанова. Його веде машиніст Молчанов, старший кондуктор - Молчанов, минаємо станцію - черговий на ній теж Молчанов». Так мріяв залізничник у далекі часи. І його мрії пройшли крізь століття, відлунилися на життєвих шляхах його нащадків. Одному з його синів, Михайлові, пощастило стати машиністом паровоза. Нелегко було звичайному робітникові піднятися у кабіну локомотива, щоб взятися за реверс. Сімнадцять літ носив Михайло лопату на роботу, адже раніше кочегари і помічники машиністів відправлялися у рейс зі своїм знаряддям праці. Заповнюючи анкету, Михайло Григорович у графі «освіта» скромно писав: «чотири класи». Але його завзяття спонукало інших брати з нього приклад. Він у числі перших у паровозному депо Коростень став стахановцем. Водив великовагові поїзди, економив паливо, навчав професії машиніста молодих залізничників.

    21 червня 1941 р. він відправився в свою чергову поїздку. Однак додому його дружина дочекалася аж у 1946 р. Так сталося, що в перший же день війни Михайло Григорович опинився у прифронтовій зоні. В липні 1941 р. в газеті «Гудок» в матеріалі «Під градом куль» про нього писали: «Состав був готовий до відправлення в бік фронту. Машиніст Молчанов дав сигнал і готувався відкрити регулятор. Раптом, прорвавши хмари, над станцією виринув фашистський літак. Він почав обстрілювати із кулемета состави, станційні споруди, людей. Осколком бомби пробило обшивку вагона зі снарядами. Почалася пожежа. Нависла загроза над составом з боєприпасами». Далі події на станції Омелянівка, а саме там це відбувалося, розгорнулися таким чином. Машиніст Молчанов і начальник станції Сулименко не розгубилися перед смертельною небезпекою. Вони розчепили ешелон, розосередили і врятували від пожежі вантажі. Вибух було попереджено. За цей подвиг міністр шляхів сполучення нагородив Молчанова знаком «Почесний залізничник».

    Після звільнення нашого краю від ворога, Михайло Григорович повернувся до рідного депо. Відновлював зруйноване господарство. Першим став водити великовагові поїзди по кільцю Коростень - Олевськ - Овруч. Серед своїх колег він користувався заслуженим авторитетом. Свого часу його навіть обрали депутатом Верховної Ради України. На жаль, життя його було недовгим: далися взнаки фронтові рани. Проте він зумів прищепити любов до залізничної справи своїм дітям. До речі, його сестри Ганна і Софія працювали у паровозному депо бухгалтерами, Надія - інженером Гомельського відділка.

    До третього покоління залізничників Молчанових належить син Михайла Григоровича - Олег Михайлович. Ще зовсім юним він щоранку проводжав батька у рейс, годинами просиджував біля колії, чекаючи, поки батько приведе состав з Овруча на Коростень-Подільський. Всю його дитячу фантазію поглинала велетенська машина. А сигнал батькового паровоза ще малим з-поміж десятків інших упізнавав і ніколи не помилявся… Починав він з кочегара. До речі, йому доводилося працювати свого часу і з батьком. Був помічником машиніста. Коли в депо прибули тепловози, закінчив курси і пересів за ліве крило, але вже тепловоза. Після роботи сідав за парту. З атестатом зрілості відправили до Києва у школу машиністів. Затим став самостійно водити потужні состави.

    Достойний трудовий шлях пройшов Олег Михайлович. Своїх дітей - Руслана і Людмилу - виховував порядними і працьовитими. Коли син став помічником машиніста, радів, що справа їхнього роду продовжується далі.

    Обрала залізничний шлях і Людмила, яку ще з дитинства приваблювала залізнична романтика. Дитиною вона, а мешкали вони поруч із залізницею, з нетерпінням чекала гудка батькового тепловоза. А коли вдавалося іноді зазирнути у святая святих - його кабіну - це було для дівчини чимось надзвичайним. Після закінчення школи прийшла Людмила Олегівна в депо лаборанткою, згодом здобула залізничну освіту. Стала працювати розшифрувальником швидкостемірних стрічок.

    ...Існує ще одна особливість у цього славного роду. Більшість його представників Бог обдарував не тільки надзвичайною працьовитістю, а й дав гарні музичні дані. Людмила Олегівна завжди по життю йде, як мовиться, з піснею. Її чудовий голос не раз чули залізничники на різних концертах, де вона виступає як учасниця художньої самодіяльності. Пісня і залізнична професія в її житті завжди перебувають поруч. Тож Людмила - мила для людей.

    Оксана КЛИМЧУК

    Спаси Вас, Господи

    У листі до редакції Ядвіга ОСТРОВСЬКА, мешканка смт Глеваха, що на Київщині, ділиться власними враженнями від перебування у Медичному центрі реабілітації залізничників (м. Хмільник).

    Особисто мене зворушив епізод, який глибоко віруючій у Господа Бога пані Ядвізі переповів її знайомий Григорій ЗЕЛЕНСЬКИЙ, який відпочивав у МЦРЗ. За її словами, Григорій Кузьмич пройшов суворими шляхами в лихоліття 1941-1945 рр. «...Хочу розповісти, як Святий Спас врятував життя людині в грізні роки Великої Вітчизняної війни», - так починає Я. Островська.

    ...Бійці тримали оборону. Спочатку почули гудіння моторів, а потім надривний гуркіт танків заглушив усі інші звуки. Градом полетіли кулі з ворожих кулеметів. Хтось із бійців вигукнув: «Хлопці, чи залишились у кого-небудь гранати?». У відповідь - заперечлива тиша. Гранат не було, в руках лише гвинтівки і автомати... Один з ворожих танків від’їхав, розвернувся і пальнув з гармати. Вибух, що пролунав, миттєво забрав життя багатьох бойових побратимів Григорія Зеленського. Але для тих, хто залишився в живих, командир відшукав такі слова: «Якщо судилося вижити, розповімо людям про нерівний бій з ворогом». Вирішили пробиратися з оточення до своїх. Та варто було піднятися у повний зріст, як знову градом посипались ворожі кулі. Одна з них відскочила від зірки на пілотці Григорія, інша поцілила у каблук чобота, а від третьої він отримав глибоке поранення в живіт. Воїн відчув теплу цівку крові, що лилася із рани. «Господи, - звернувся Григорій до Бога, спаси мене, адже я народився у День Святого Спаса». І Господь спас його. Опритомнів тяжко поранений у м. Саранську Ростовської області. Першими його словами були: «Я живий! Спасибі, Тобі, Боже!». Він ще багато воював, отримав немало поранень. Але все-таки зустрів День Перемоги. А далі - трудові будні. Тепер ветеран на пенсії. Почесний громадянин м. Дергачі Харківської області, голова Дергачівської міської ради ветеранів Великої Вітчизняної війни періодично відвідує Медичний центр реабілітації залізничників (м. Хмільник).

    Ми попросили прокоментувати протоієрея Валерія КЛИМЕНКА цей епізод, що пов’язаний з вірою у Всевишнього. У короткому письмовому зверненні до

    Я. Островської священник поділився своїми думками: «Війна принесла нашій Батьківщині горе, а мільйонам її синів і дочок підступну смерть. Пекучий біль переповнює душу кожного, хто переніс втрату рідних та близьких через невігластва з боку окупантів. Понад 20 мільйонів наших співвітчизників пали на полі брані або були замученими у фашистських концтаборах. Війна врешті-решт залишає у програші тих, хто її розпочинає з метою підкорення інших народів. «Злодій тільки на те закрадається, щоб красти і убивати та нищити» (Ін.10,10). Війна спричинила для багатьох людей хвороби душевні і тілесні, примножила число інвалідів, роз’єднала сім’ї, посиротила дітей.

    Руїни та попелища залишали після себе окупанти на місцях колись квітучих міст і сіл, церков і монастирів. Святині Православної віри було піддано оскверненню. Скільки духовних сил було витрачено нашим багатостраждальним народом. Про це знає лише сам Господь. Варто погодитися із Я. Островською у тому сенсі, що захисники Вітчизни молилися Богові таємно і явно, адже у намаганні захистити нашу рідну землю від фашистської навали кожний просив у Господа Бога нашого Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці допомоги в укріпленні духу і тілесних сил. Молитвою, великою працею в тилу і ратними подвигами на передовій народ здобув Перемогу. У ті дні в усіх православних храмах віруючі возносили молитви з хвалою про дарування Небом миру для змученої війною Вітчизни. Святе Письмо вчить: «Ніхто більшої любові не має над тією, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ін. 15, 13). Молитви старих матерів за загиблими синами, молитви наречених, вдів, яким так і не довелося бути дружинами, дати життя нащадкам, допомагають берегти мир і до сьогодні.

    Випадок з Григорієм Зеленським вкотре підтверджує силу Віри у Всевишнього - у радості і горі, в свята й у будні, у милостях Божих і випробуваннях Його. Продовжуйте ходити до церкви і моліться Богу щоденно: вранці і ввечері для підняття хворого тіла і очищення духу, аби замолити свої гріхи, бо на Суду Божому кожна людина дасть відповідь перед Господом за свої вчинки, які робилися протягом життя. Спаси Вас, Господи!».

    Підготував Іван СОТНИКОВ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05