РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 32 (25 серпня 2009)
  • Випуск №32 25 серпня 2009
    Зміст
    1. Дорогі залізничники! (Олексій КРИВОПІШИН, начальник Південно-Західної залізниці)
    2. Добра вість. Зерно нового врожаю (Анатолій САДОВЕНКО)
    3. Штрихи до портрета. Ровесниці держави (Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ)
    4. Неординарна подія у звичайний день (Записав Микола ПАЦАК)
    5. Людина на своєму місці. Подвійне свято у житті машиніста (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    6. Конкурси. Інтеграція цікавої інформації (Сергій ГУК)
    7. Кожен – творець. У помічниках – майстерність (Микола ПАЦАК)
    8. Жодних секретів. Мелодія у жорсткому ритмі (Микола ПАЦАК)
    9. Алло, Кам’янець-Подільський! Важка «атлетика» на залізничній станції (Никифор ЛИСИЦЯ)
    10. Не лише цифри. Навантаження є. Зростання стабільне (Підготував Анатолій РОМАНОВ)
    11. Як живеш, станціє? Сучасна окраса старовинного Ізяслава (Анатолій САДОВЕНКО)
    12. Маршрут в історію і сьогодення. ПІВДЕННО-ЗАХІДНА В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. 1991 (Підготували Ольга ЛИХАЧОВА, Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ, Анатолій РОМАНОВ)

    Дорогі залізничники!

    Щиро вітаємо Вас із національним святом - Днем незалежності України!

    Ця визначна дата навіки увійшла в історію нашої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання та культурного піднесення.

    З нагоди 18 річниці незалежності нашої держави бажаємо Вам міцного здоров’я, великого родинного щастя, миру, взаєморозуміння, злагоди та добробуту.

    Нехай кожен день Вашого життя буде сповнений радістю, теплом і новими здобутками, а Ваші добрі справи примножать славу рідної України!

    Олексій КРИВОПІШИН, начальник Південно-Західної залізниці

    Добра вість. Зерно нового врожаю

    На ланах країни завершуються жнива. Хоча збір зернових цього року був дещо меншим у порівнянні з минулорічним рекордним для нашої держави врожаєм, але ця різниця не така вже й суттєва. Багатий урожай зернових тішить не лише працівників сільськогосподарських підприємств, що його виростили і зібрали. Здобуткам хліборобів раді й залізничники. Є зерно - тож є й потреба у його перевезенні. А це вже значна частка надходжень до скарбниці магістралі.

    - Відвантаження зерна нового врожаю у нашій дирекції розпочалося у першій декаді серпня, - говорить заступник начальника відділу перевезень Козятинської дирекції залізничних перевезень Олег БІда. - Щоправда, сьогодні, мабуть, ще зарано говорити про те, що такі перевезення здійснюються у великих обсягах. Поки що лік ведеться на десятки вагонів. Але повторюю: це поки початок цього важливого напрямку нашої роботи. Сподіваємось, що вже найближчим часом вантажопотік зерна зросте.

    У регіоні Козятинської дирекції основними відправниками зерна вже традиційно вважаються ст. Жашків, Тетіїв, Миронівка, Ізяслав, Ржевуська, Славута-І. Такими вони залишаються й зараз. Очікують залізничники на збільшення вантажовідправлень зі ст. Суховоля та Печанівка, поблизу яких працюють досить потужні комбінати хлібо-продуктів. На черзі і ст. Чорнорудка, з її новим щойно введеним в експлуатацію подібним комбінатом. Всі заявки вантажовідправників на надання необхідної кількості зерновозів у дирекції задовольняють вчасно. Тут готові і до більших обсягів перевезень, проте піку замовлень доведеться ще почекати. Одна із причин, як вважають фахівці, зерно споживачам продається поки що не так активно, та і обсяги цих продаж ще не досягли того рівня, на який тут очікують. Хлібороби чекають на прийнятну ціну, тож і не поспішають продавати собі у збиток те, що виростили.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Штрихи до портрета. Ровесниці держави


    Фото Валерія СКИБИ

    У кожної з цих красунь по-різному складається на старті їхнього життя: комусь вдається все легко, без надмірних зусиль. Декому доводиться витрачати багато сил, щоб свого-таки добитися. Не всім однаково поталанило на друзів і наставників. Дивного в цьому нічого немає, адже усі люди різні. Та, попри відмінності у характерах і життєвих обставинах, є у цих дівчат багато спільного.

    По-перше, вони - ровесниці. По-друге, усі обрали один і, той же фах, ставши залізничницями. І що характерно, - не шкодують про те, що свого часу прийняли саме це рішення - присвятити себе служінню столичній магістралі.

    Наприклад, Альона КОМАРОВА після закінчення дев’ятого класу подала документи на навчання до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту. Великий інтерес до професії і жага знати якомога більше про сталеву магістраль привели її до Харківської академії залізничного транспорту. Навчається заочно, а, так би мовити, очно працює черговою ст. Кобижчі.

    - У моїй родині немає залізничників, - розповідає Альона. - Батько - приватний підприємець, мама - вчителька. А я обрала професію залізничника... Спостерігаючи за тим, які труднощі виникають у багатьох галузях, я чомусь впевнена, що сталева магістраль була, є і залишатиметься стабільною. Вона тільки розвиватиметься.

    Впевнена у своєму майбутньому й Анна ЛУЦИК. Так сталося, що дівчина залишилася сиротою. Виховували її дідусь і бабуся. З ними й мешкає в Чернігові. Там же закінчила професійний ліцей залізничного транспорту. Нині працює в рідному місті, в техконторі, оператором поста станційно-технологічного центру.

    Коли у нашій розмові мова зайшла про роль держави в становленні й формуванні громадян, Аня без пафосу й показної гордості розповіла про те, як було з нею.

    - У ліцеї я отримувала щомісяця 500 гривень стипендії, - каже дівчина. - Гроші не такі й великі, але інші мої однолітки і цього не мали, навчаючись у недержавних закладах. А у багатьох із них діє контрактна система, коли потрібно з власної кишені платити за навчання. Крім того, у ліцеї я харчувалася безкоштовно. Мешкала в гуртожитку також за рахунок ліцею...

    У Ані є великі плани на майбутнє. Про всі вона не стала розповідати. Вважає, що передчасне оприлюднення своїх задумів може в чомусь зашкодити їхній реалізації. Втім, того, що є потреба продовжувати навчання, вона не приховує.

    А ось її ровесниця Валентина КЛЕБАН вже підкорює чергову освітню вершину. Після успішного закінчення навчання в Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту (КВПУЗТ №17) вступила до Державного економіко-технологічного університету транспорту.

    - Першим своїм наставником я вважаю начальника відділу кадрів Київської дирекції Валентину Дмитрівну Фещенко, - зізнається Валентина. - Коли я була на практиці у дирекції, саме ця людина мене вчила, як потрібно професійно виконувати свою роботу. Я дуже вдячна Валентині Дмитрівні. Вона й сьогодні не забуває про нас, молодих і ще недосвідчених залізничників. У будь-яку хвилину готова допомогти і робить це від душі.

    Валентина Клебан працює черговою ст. імені Георгія Кирпи, що в Бортничах. Пригадує, як важко було в перші дні роботи. Нелегко й сьогодні, але, як вона промовила, іншу роботу їй пропонувати марно.

    На фото: (зліва направо) чергова ст. Кобижчі Альона КОМАРОВА, прийомоздавальник ст. Київ-Петрівка Ольга ЦИБА, прийомоздавальник ст. Київ-Волинський Юлія ПАВЛІВСЬКА, оператор поста СТЦ ст. Чернігів Анна ЛУЦИК, прийомоздавальник ст. Святошин Юлія САВЕЛІЙ та чергова ст. імені Георгія Кирпи Валентина КЛЕБАН.

    Такої ж думки і Юлія САВЕЛІЙ. На залізницю дівчину «заманила» її сестра Вікторія, котра нині працює в Хмельницькій дільниці провідників. А Юля після навчання в столичному училищі №17 працює прийомоздавальником ст. Святошин.

    Її колегу і ровесницю Ольгу ЦИБУ прийняли в дружну і працьовиту трудову родину ст. Київ-Петрівка. Дівчина вже твердо вирішила вчитися далі й не зраджувати залізниці.

    - Одну нашу знайому запросили працювати на приватну фірму, але через деякий час вона повернулася, - згадує Ольга. - Тому я налаштована на те, щоб закріпитися на роботі, вивчити усі її секрети на відмінно й працювати...

    Ще одна колега дівчат - Юлія ПАВЛІВСЬКА - як мовлять, новоспечений прийомоздавальник ст. Київ-Волинський. Родом із Фастівського району столичної області. З того краю, де здавна працює й розвивається потужний залізничний вузол. Можливо, саме цей факт зіграв свою роль у виборі майбутньої професії. Хоча, як стверджує сама Юля, до такого рішення її підштовхнула мама. Бо так сталося, що після випускного вечора й отримання атестату дівчина не знала, куди піти. Нині, коли позаду навчання в залізничному училищі, коли з’явився перший запис у трудовій книжці, коли познайомилася з мудрими і висококваліфікованими фахівцями, зрозуміла, що з вибором професії не помилилася.

    ...Шість залізничниць, які сьогодні прикрасили першу шпальту газети, чимось дуже схожі на свою ровесницю - нашу державу. Такі ж молоді, допитливі, щирі, наполегливі. А найголовніше - впевнені в своїх силах, а отже і в тому, що у них все буде добре. І на залізниці, з якою вони пов’язали свою долю, і в родинах, які зростили цих красунь.

    Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ

    Неординарна подія у звичайний день

    Вісімнадцять років минає від часу проголошення Україною незалежності. Що запам’яталося із тих днів серпня 1991 р.? Це запитання газета ставить начальнику Конотопської дирекції залізничних перевезень Дмитру КушнІру, який на той час працював заступником начальника Конотопського відділка.

    - Важко уже пригадати деталі окремого дня. Серпень дев’яносто першого був напружений: у Москві - ГКЧП (російською - «Государственный комитет по чрезвычайным происшествиям»). Цей орган на короткий час перебрав на себе усю повноту влади в Радянському Союзі - авт.), президент СРСР М. Гор-бачов - у Форосі. Ми не вимикаємо телевізорів, стежимо за подіями, обговорюємо усе, що відбувається в Києві. Але переміни тих днів ще не торкаються нашого основного завдання - возити пасажирів і вантажі. Робота була.

    Переміни ми відчули десь наприкінці року. У грудні було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України. Її президентом призначено Бориса Олійника. Це було приємне повідомлення для нас. Борис Степанович у Конотопі працював десять років і залишив по собі добру пам’ять.

    Та найголовніше - відділок став прикордонним. Сьогодні легко про це говорити. А тоді відразу виникла низка питань. Як співпрацювати з російськими і білоруськими залізничниками? Як з ними ділитися? Інфра-структурою, рухомим складом тощо? Як взаємодіяти зі службами, що захищають державні інтереси на кордоні?

    У наступному, 1992 році, ми вже відчули, що таке економічна нестабільність. Знизилися обсяги вантажних перевезень. Відділок щодоби приймав на 36 поїздів менше, ніж раніше. Втратили суттєву частку доходів. Тоді ж розпочинається і процес передачі станцій. До нас із Московської залізниці відійшли станції Зернове, Побєда, Чигинок, Угли-Завод, Семенівка, Новгород-Сіверський.

    Усе велике, помітили ще древні мудреці, пізнається здалеку. 24 серпня 1991-го для нас стало історичним днем. Але чи усвідомлювали його знаковість ми, працівники залізниці, вісімнадцять років тому? Якщо чесно, то ні. Це була субота. Для більшості - вихідний, для керівників відділка - традиційно робочий день. Тоді, мабуть, ми більше переймалися питанням «Що буде завтра?».

    Записав Микола ПАЦАК

    Людина на своєму місці. Подвійне свято у житті машиніста

    Зі старшим машиністом електропоїзда №531 оборотного депо Борщагівка-Технічна Ігорем БОСЕНКОМ автор цих рядків знайомий не один рік. Понад три десятки їх промайнуло з тієї пори, як нам, тоді ще вісімнадцятирічним юнакам з навчальної групи Київського залізничного профтехучилища №17, після проходження поїзної практики у Фастівському моторвагонному депо, дозволили стажуватися як помічникам машиністів. Доля розпорядилася таким чином, що з тридцяти випускників нашої ПМЕС-1 (помічники машиністів електросекцій, група №1) працювати на залізниці за основною спеціальністю довелось п’ятьом. Ігор, тепер уже Ігор Васильович, один із них. Як дивовижно часом переплітаються життєві шляхи, знайомства, людські долі. І як приємно буває долучитися до продовження колись почутої історії, до того ж, продовження щасливого.

    Початок його залізничної кар’єри проходив на моїх очах. Як сьогодні згадую спокійного білявого юнака, який легко і невимушено засвоював секрети майбутнього фаху. Багатьом із нас, його одноліткам та й хлопцям, що встигли відслужити у війську, вчити «на зубок», приміром, роботу електросхеми з електропоїзда серії ЕР 9М, було непростою справою. Силу-силенну запитань ми адресували з різних куточків аудиторії нашому викладачеві Віталію КУРБАТОВУ, щоб той ще і ще раз повторював «історії» про електричні потоки, які керують електродвигунами моторних вагонів або допоміжними електромашинами. Бажання вивчити напам’ять схему за допомогою «повторів» від педагога - легка методика. Навіщо було витрачати власний час після уроків, вважали ми. А Ігорю все вдавалося запам’ятати з першого разу. Це дивувало. Але лише на перших порах. Згодом стане зрозуміло, що Босенка, як кажуть, Бог поцілував у маківку. Секрети автогальм, які викладав почесний залізничник Павло СОБКАЛОВ, або таємниці електротехніки від Георгія МАГНЕРА, слюсарну «науку» від майстра, почесного залізничника Василя ГОНЧАРОВА - знання Ігорю вдавалося засвоювати раніше за всіх нас. Ходив у відмінниках.

    Залізничний шлях починав як і всі, з перших шести поїздок як дублер помічника машиніста. Згодом І. Босенка, як кажуть, «закріпили» за електропоїздом №383. Далі - військо. І через два роки - повернення у рідне депо. Незабутні роки роботи помічником у машиніста Володимира КІРПЕНКА, який, хоча і залишив вже цей світ разом із нашими педагогами з профтехучилища, проте у пам’яті Ігоря Васильовича залишився назавжди як ще один Вчитель.

    Наступного року І. Босенку - п’ятдесят. Поважний вік виказує хіба що його мудрість і виваженість. Коли спілкуєшся з ним, навіть фізично відчуваєш, як у тебе перетікає його сила, впевненість у своїй правоті, переймаєшся логікою його мислення і мимоволі стаєш його прихильником. Він належить до людей, які понад усе цінують правду, справедливість і свою позицію підтверджують. Босенко любить людей, і ця любов - не лише у захопленні від прекрасних вчинків, у шанобі до працьовитих і самовідданих машиністів, колійників, зв’язківців чи колег будь-якої іншої професії. Вона - і в боротьбі проти зла, безпорадності, чванливості, байдужості, супроти крадіїв і кривдників, шахраїв і відверто кримінальних злочинців. За плечима - велика життєва школа. Я б назвав це творчим повносиллям машиніста.

    Він переймається через випадки розкрадання деталей електропоїзда: замки у перехідних дверях вагонних тамбурів, м’які дивани дуже припали до душі залізничним злодюжкам. Як цьому протидіяти? Є питання з цього приводу до транспортної міліції. І не лише у нього одного. Як голова ради громадських інспекторів, під орудою якого двадцять однодумців з оборотного депо, не залишається осторонь від будь-яких проявів безгосподарності. Від його уважного погляду не сховається сміття у щойно «виметеному» прибиральницями вагоні. Він не залишиться осторонь від абияк зробленого технічного ремонту перед комісійним оглядом рухомого складу. Електропоїзд №531 - друга домівка мого сьогоднішнього героя. У залізній машині він проводить більшу частину свого життя. Не є виключенням і ночі.

    - Вночі їхати тяжко, - нагадує мені Ігор. - Уявіть, всі люди сплять, деякі пасажири, що спізнилися на попередній електропоїзд дрімають, а для тебе і помічника сон - табу.

    Це велика відповідальність - перевозити людей. За твоїми і помічника плечима - тисячі пасажирів. Тут навіть і думки про відпочинок не маєш. Це вже звичка, яку виховав з роками. Керувати електропоїздом, взагалі залізничним составом не набагато легше, ніж автомобілем або літаком. Адже машиніст витримує такі ж навантаження, як пілот або дальнобійник. У рейс маю йти «свіжим». Після повноцінного відпочинку. Дуже вдячний за створення справжнього затишку своїй дружині Аллі та донькам - Наталці та Ользі.

    Він вже й дідом встиг стати. Запевняє, що завдяки онучці Насті і внуку Єгору навчився по-справжньому цінувати кожний день.

    ...Його емоційну стійкість і здібність керувати залізничним транспортом неодноразово перевіряли фахівці. Як виявилося, лишилися задоволеними. Справді, у рейсі неможливо втрачати пильність ні на мить: сон на трудовому посту для машиніста - злочин. Спокусі заснути під заколисуючий перестук коліс протиставлено найсуворішу дисципліну. Швидкостемір, кнопка приладу пильності фіксують будь-яку помилку машиніста. Ігор Васильович не з тих, хто сподівається на оте, російською, авось. За професіоналізм цінують в рідному депо. Він наділений мудрою життєвою філософією. Босенко вважає, що людині треба не нарікати на труднощі, а постійно щось робити для покращення життя. І знову я розпитую його про роботу. Ігор Васильович - серед тих, хто вміє водити електропоїзд таким чином, щоб заощаджувати кіловат-години. Свій досвід передав вже багатьом машиністам. А стати на крило, тобто отримати права керування електропоїздом, допоміг не одному помічникові.

    Машиніст Босенко може допомогти і хворому. Згадує, як під час слідування у напрямку ст. Тетерів стривожена жінка повідомила, що у п’ятому вагоні стало зле пасажирові. Спрямував туди помічника. Згодом за службовим зв’язком викликав через чергового по станції «швидку». Виявилося, що у людини - серцевий напад. Якби не повідомили вчасно лікарів, міг би статися летальний випадок. А так - людина залишилась жити. Босенко потім дізнавався про це.

    ...Напередодні минулорічного Дня Незалежності Ігоря Васильовича запросили до актової зали оборотного депо. Урочистості, квіти, оплески... Подвійне свято, чи не так? Привід серйозний - звання Почесного працівника транспорту України не кожний день «присуджують». Як ви, читачу, змогли пересвідчитися і невипадково. Щасти, Тобі, Ігорю!

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Конкурси. Інтеграція цікавої інформації


    мить. Виконувач обов’язків начальника ІОЦ - заступника головного інженера Південно-Західної залізниці Анатолій ГРУШКО вручає нагороду начальнику відділу Олександру ЄФРЕМОВУ

    «Моє робоче місце». Під такою назвою в підрозділах Інформаційно-обчислювального центру (ІОЦ) столичної магістралі нещодавно проведено огляд-конкурс стану охорони праці та виробничої санітарії. Відбувся він за ініціативою профспілкового комітету та керівництва ІОЦ. Розпочався цей захід під час щорічного весняного громадського огляду з безпеки праці та виробничої санітарії.

    За підсумками заходу оргкомітет прийняв рішення перші місця в своїх групах присудити відділу автоматичних систем управління регіонального інформаційно-обчислювального центру (ІОЦ) (ст. Дарниця), який очолює Ігор ОЛІЙНИК, за утримання машинного залу (відповідальний - старший електромеханік Андрій Кліндухов) та підрозділу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та документообігом (відповідальна - досвідчений інженер-технолог з багаторічним досвідом роботи Олена Середа).

    До речі, цей відділ, який очолює Володимир МОМОТ, виконує завдання щодо забезпечення керівництва залізниці важливими даними для своєчасного прийняття рішень у сфері питань управління основними ланками діяльності магістралі, розробляє та підтримує веб-сайт Південно-Західної, забезпечує оперативний і щодобовий розрахунок аналітичного та фінансового стану з вантажних перевезень, займається розробкою автоматизованих робочих місць для надання службам різноманітної інформації.

    У відділі панує тепла приємна атмосфера, яка сприяє ефективній, злагодженій праці не тільки між працівниками відділу, але й у роботі з фахівцями причетних служб. Не забувають працівники й про затишок на своїх робочих місцях. Саме завдяки цьому одержали перше й друге місця в різних групах конкурсу.


    провідний інженер-технолог Олена СЕРЕДА

    Також необхідно відзначити і відділ технічного обслуговування термінального обладнання автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями Укрзалізниці (МПД), який очолює Олександр ЄФРЕМОВ. Тут багато висококваліфікованих спеціалістів, які постійно підвищують свій професійний рівень. Безперебійну роботу квиткових кас та турнікетних систем в усі періоди пасажиропотоку фахівці відділу забезпечують у повному обсязі.

    Що ж дозволило цим підрозділам досягти такого результату? Як розповів провідний інженер з охорони праці ІОЦ Олександр ОСИПЕНКО, керівництво, служба охорони праці та профспілковий комітет ІОЦ вирішили посилити увагу за станом охорони праці і побутовими умовами в підрозділах, географія розташування яких простягається майже по всіх станціях залізниці.

    Що стосується відділу АСУ на ст. Дарниця, то його було створено понад 30 років тому. Головним його завданням є впровадження та експлуатація автоматизованих систем управління, створення автоматизованих робочих місць станційних техконтор, чергових по станціях та дирекції, товарних касирів та прийомоздавальників, кадровиків та бухгалтерів, диспетчерів підприємств, користувачів електронної пошти тощо.

    Зона обслуговування відділу - 41 станція Київської дирекції залізничних перевезень та 43 підприємства залізниці. А це майже 1,5 тис. робочих місць. Єдина мережа передачі даних відділу, що забезпечує швидку та надійну роботу комплексу, зросла до 65 локальних мереж підприємств та станцій Київської дирекції залізничних перевезень.


    старший електромеханік Андрій КЛІНДУХОВ.

    У відділі працює 33 фахівці, які підтримують технологічний процес по станціях Дарниця, Чернігів, Ніжин, а також сектор супроводження АРМів по ст. Київ-Товарний.

    Колективи усіх підрозділів ІОЦ взяли активну участь у конкурсі і показали, що і в напружений для залізниці час можливо утримувати своє робоче місце в належному стані. Але на те й конкурс, щоб відзначити найкращих.

    За підсумками грамоти та грошові премії вручено старшому електромеханіку Андрію Кліндухову, провідному інженеру-технологу відділу Олені Середі, інженеру-електроннику ст. Вінниця Олександру Тіміну, інженеру-електроннику ст. Київ-Пасажирський Ростиславу Бурлакову, провідному інженеру-програмісту Василю Дзеблюку, провідному інженеру-електроннику Олександру Реві, заступнику начальника відділу впровадження та експлуатації станційних технологій Івану Бондарчуку та інспектору зі спецпраці апарату управління ІОЦ Валентині Книш.

    Досвід накопичено. Після проведення конкурсу відділом охорони праці ІОЦ зібрані матеріали для подальшої роботи на покращення умов праці та побутових умов працівників центру. Огляд-конкурс під гаслом охорони праці було проведено вперше, але вже цієї осені фахівці з ІОЦ Південно-Західної залізниці знов змагатимуться за звання кращих.

    Сергій ГУК

    Кожен – творець. У помічниках – майстерність

    Дільниця СЦБ, де начальником Віталій НЕГРАШ, велика. І не просто, а дуже. Від Зернового до Алтинівки - це головний хід з високою інтенсивністю руху. Основні сили підрозділу тут. Від Терещенської до Семенівки графіком передбачено кілька пар поїздів, та забутими ці перегони не назвеш. Зовсім недавно, наприклад, відновлено роботу станції Угли-Завод, у Задесенні ремонтується колія. До Глухова ходить рейковий автобус, а це також територія Неграша. Та плюс колії до Есмані, Свеси.

    «Як вдається управлятися на такій великій дільниці? - задаю перше запитання її начальникові. - Бо у вас, як у тій класичній п’єсі. День їдеш. Чия земля? Калитчина. Другий день їдеш. Чия земля? Калитчина. І на третій - так само. А тут усе Неграша й Неграша.» Віталій Петрович лише знизує плечима. Мовляв, немає нічого особливого, дільниця, як дільниця. А потім додає про мобільні телефони, що дозволяють оперативно зв’язуватися зі всіма сорока підлеглими. І розповідає про організацію роботи.

    Дільницю поділено між п’ятьма бригадами. Перша, якою керує старший електромеханік Сергій Чигринець, відповідає за стан обладнання СЦБ між Алтинівкою, Кролевцем і Брюловецьким. По Терещенській працює бригада старшого електромеханіка Олександра Головача, по Шостці, Новгороду-Сіверському й Семенівці - Миколи Вітковського, від Терещенської до Хутора - Віктора Кірієнка.

    І сам Хутір, звичайно. Про важливість цієї прикордонної станції у русі поїздів від Києва до Москви й нагадувати нічого. Найменший збій в роботі обладнання СЦБ тут відразу зумовлює низку великих проблем. Такого, слава Богові, не було. Бо люди в Хуторі, за словами Віталія Неграша, як на всій дільниці, надійні, дисципліновані, добре знають залізничну справу. Очолюють «есцебістів» у Хуторі Михайлівському старші електромеханіки Микола Ген та Петро Гончаров.

    Оцінка керівником не завищена. Свою високу кваліфікацію колектив довів у минулому році, перемігши в галузевому змаганні серед бригад, дільниць, цехів та змін залізниці. А їхньою «фішкою» було запровадження постійного двобічного автоблокування між станціями Хутір Михайлівський і Неплюєве. Нині роботи продовжуються. Двобічне постійне автоблокування працюватиме на всій дільниці, що дозволить давати «вікна» для ремонту колії в будь-який момент і, зрозуміло, підвищить безпеку руху поїздів.

    - Скільки часу пішло на це і хто виконав основну роботу?

    - Ми, звичайно. Практично своїми силами. Допомагала «група надійності» дистанції. Нею керує старший електромеханік Роман Коломієць, - відповідає Віталій Неграш.

    - А часу?

    - Два з половиною місяці.

    Щоб я предметніше уявив обсяг, говорить, скільки кілометрів кабелю укладено й встановлено і впроваджено у дію технологічних шаф. Тобто минуле літо, як і нинішнє, виявилося спекотним за всіма параметрами. Все це виконувалося паралельно з основною роботою: поїзди через те, що «есцебісти» закопують кабель, не стояли.

    Віталій Неграш називає прізвища залізничників, які відзначилися в минулому році при запровадженні двобічного постійного автоблокування. Це - Віктор Кірієнко, Олексій Кірієнко, Валерій Скляренко, Микола Ген, Олександр Мохнач, Олександр Разін, Володимир Телеванов, Олег Глущенко, Олександр Остапенко.

    - А Кірієнки не родичі часом?

    - Батько й син.

    А далі з’ясовується, що династія електромеханіків на дільниці не єдина. Естафету від батька, почесного залізничника Петра Івановича Чигринця в Алтинівці перейняв Сергій Чигринець. Віталій Неграш - від Петра Івановича Неграша, нині начальника Бахмацької дистанції сигналізації і зв’язку, який тривалий час очолював саме цю велику дільницю.

    - Віталію Петровичу, ви росли в родині електромеханіка, бачили, що це за робота, розуміли, наскільки вона відповідальна. Що спокою не буде ні вдень, ні вночі, і…

    - І став електромеханіком. Не шкодую. Я вдячний батькові, який підтримав мене, коли прийшла пора визначатися з професією, вдячний за допомогу, адже і дільницю, і людей на ній він знає, як ніхто.

    Віталій Неграш у 2001-му закінчив Харківську державну академію залізничного транспорту. На посаду начальника його було призначено у наступному році.

    Ще один секрет успіху - творчий підхід до справи кожного члена колективу. Наприклад, електромонтер Володимир Дятлов сконструював на основі масляного двигуна бур для проколів під насипом. Це полегшує й прискорює укладку кабелів. Олександр Семенцов - електромонтер і класний токар, у вільний від роботи час захоплюється конструюванням літальних апаратів. А це ще один талант.

    - Та у нас усі уміють все робити, - підсумовує Віталій Неграш. - Бо бути електромонтером, електромеханіком без цього не можна.

    Це дійсно так. Я бачив наказ по Конотопській дистанції сигналізації і зв’язку про заохочення працівників дільниці Неграша з нагоди перемоги у галузевому змаганні. У ньому - 36 прізвищ! Практично - весь колектив.

    Микола ПАЦАК

    Жодних секретів. Мелодія у жорсткому ритмі

    Експлуатаційний цех депо Бахмач широкому читацькому загалу «Рабочего слова» відомий мало. В останні роки усі медійні лаври діставалися ремонтникам, і про них газета розповідала постійно. Писала про освоєння капітально-відновлювального ремонту вагонів, про запровадження нового обладнання. І це ще не все: друкували репортаж. Про ювілей - сотий кавеерівський вагон залишав територію депо, про спортивні змагання, де тон задавали команди цеху КВР, електроцеху й адміністрації.

    Тільки обділеними увагою, несправедливо забутими пресою, оглядачі вагонів себе не вважають. «Ви знаєте, - напівжартома сказав начальник ПТО Микола ГЕВЕДЗЕ, - наш основний показник - «невидимість». Бо коли про оглядача згадують? Тоді, коли щось, не дай Боже, сталося. Ми є, ми працюємо, та нашу роботу пасажири не помічають. Бо вкладаємося в обмежені часові рамки огляду, поїздів не затримуємо, з нашої вини не стоять вони на інших станціях. Ось тому і «невидимість».

    Мені відразу пригадується випадок по Ніжину. Тут до сорок другого поїзда додають чернігівські вагони. Стоянка тривала і швидко набридає. За бортом - плюс тридцять у тіні. Пасажири з нетерпінням очікують, коли поїзд рушить. Тоді, в дорозі, стане прохолодніше. Ось, нарешті, «зелений». Локомотив смикає вагони, та вони, наче приклеїлися до гарячих рейок. Пауза. У вікно бачу, як до електровоза біжить оглядач. Далі ще спроба рушити. І знову - пауза. І знову до голови поїзда летить мокрий від поту оглядач. І так п’ять разів. А якби все було нормально, якби поїзд відправився із Ніжина за графіком, то на цього уже немолодого чоловіка в сигнальному жилеті і з рацією в руках ніхто уваги і не звернув би, не поспівчував і не зробив би висновок про нелегкий залізничний хліб.

    Пасажирський пункт технічного огляду на ст. Конотоп - структура давня. Можна сміливо стверджувати, що час його створення припадає на початок руху залізничною магістраллю. До наших днів достояло поблизу вокзалу старе дерев’яне приміщення ПТО. За словами місцевих старожилів, воно було ровесником минулого століття. Але вічного немає нічого, і торік колектив, очолюваний Миколою Геведзе, справив новосілля в сучасній двоповерховій будівлі. Новоселам можна тільки позаздрити. Тут створено максимум можливостей для роботи, навчання і перепочинку працівників. Начальник ПТО говорить, що кращих умов для оглядачів пасажирських вагонів в усій Укрзалізниці не знайдеш.

    А їх усіх тут - п’ятдесят сім. Двадцять чотири години на добу, інформував Микола Геведзе, вони «відповідають за технічний стан вагонів пасажирських транзитних поїздів, які курсують в напрямках Південно-Західної, Південної, Донецької, залізниць Європи, Прибалтики, Росії, Білорусі». Правда, крім одного - швидкісного Київ - Москва. Цей поїзд у Конотопі не зупиняється. За сім з половиною місяців працівниками ПТО було проведено технічне обслуговування 157652 вагонів.

    - А що, і в третьому теж (поїзд № 3/4 Київ - Москва - авт.)? Він же стоїть у Конотопі зовсім мало?

    - Звичайно.

    І далі з’ясовується, що стан пасажирського вагона найкраще видно, а оглядачі стверджують, що і добре чути, у русі - так звана прийомка з ходу. Але для цього, зрозуміло, потрібен досвід, практика і відповідальність. Слово «відповідальність» не раз прозвучало в розмові. І коли Геведзе називав прізвища працівників, які заохочувалися керівництвом підприємства та залізниці, - оглядача Геннадія Грибанова, інструктора Василя Новака, старших оглядачів вагонів Олександра Пелюту, Олександра КІрІЄнка, Віктора Тарасенка, Олександра КІЧкайла, Миколу МедведЯ. І коли стали порівнювати роботу пасажирського ПТО і ПТО вантажних вагонів.

    - У сто крат більша відповідальність, - сказав Микола Григорович. - У них - лише залізо. У нас - безпека тисяч людей.

    Микола Геведзе усе своє трудове життя працює на ПТО. У 1976 р. його, демобілізованого солдата, прийняли сюди слюсарем, далі став оглядачем, старшим оглядачем, інструктором, потім очолив колектив. Онук Романа Левченка, почесного залізничника, кавалера багатьох орденів і колишнього начальника вагонного депо Бахмач. Бахмачанин. Останнє для мене - новина. Я чомусь вважав, що Микола Григорович із країв дальніх. «Ні, і ще раз ні, - якось по-доброму заперечує начальник ПТО. - Місцевий, корінний. Мати - вчителька, батько був ветеринарним лікарем».

    Про ПТО Микола Геведзе міг би розповідати годинами. Як оновлювався рухомий склад раніше, як мінялося гальмівне обладнання і скільки пасажирських поїздів приймали на станції в середині вісімдесятих - багато, яку увагу надає їхній роботі адміністрація підприємства і профком - проблем немає. Говорить він і про омолодження колективу. Тут тенденція загальна для депо - приходять нові люди. Система їх підготовки перевірена роками і практикою. Новоприйняті спершу працюють слюсарями. За ними закріплено наставників - вони передають свій досвід й уміння. Навчання у школі, екзамен. Але не все так просто.

    - Основний критерій, - говорить Микола Григорович, - як молодий працівник поводить себе біля вагона. Наскільки він сумлінний, добросовісний, відповідальний. Абияк у нас відходити зміну не можна. На карту ставиться життя людей.

    Ранок. Прибуває пасажирський поїзд. На платформі його уже чекають прикордонники й митники. Увага в першу чергу до них. Але я вже бачу й оглядачів. Вони займають свої позиції. Зупинка. А далі - тук-тук. Це молоточки видзвонюють віковічну мелодію серйозної роботи, мелодію великої відповідальності. Але у жорсткому ритмі.

    Микола ПАЦАК

    Алло, Кам’янець-Подільський! Важка «атлетика» на залізничній станції

    Як із джерелець утворюється повноводна ріка, так залізнична скарбниця поповнюється надходженнями від діяльності залізничних станцій, отриманими за вантажні перевезення чи комерційну роботу. І чим потужніші ці витоки, тим більше прибутків отримує наше підприємство.

    Минулого року найкраще било фінансове джерело на ст. Кам’янець-Подільський. А це тому, що тут добре потрудились фахівці товарної контори, під керівництвом Юлії КОСТЮК. Колектив - не великий, всього (!) вісім жінок, та обсяг робіт виконано чималий. Це дозволило отримати доходів майже на чотири мільйони гривень. Ще більше склали додаткові збори, а чистий прибуток сягає за 650 тис. грн. Коли порівнювати з попереднім роком, то лише останній показник зріс більш, ніж удвічі. Щоб не обтяжувати читача цифрами, зазначу лише, що працівники цього структурного підрозділу перевиконали усі планові завдання і досягли найкращих показників не лише у Жмеринській дирекції, а й на Південно-Західній залізниці. За що й отримали Почесний диплом та грошову винагороду. Хто ж ці трудівниці і завдяки чому досягли таких результатів?

    Найдосвідченіша з них - Юлія Володимирівна. Ще далекого 1985 р. прийшла вона працювати на сталеву магістраль. Згодом її призначили товарним чи вантажним касиром, а десять років тому - начальником вантажного району. За цей час із року в рік на станції зростали виробничі показники (вони найвищі в нашому територіально-галузевому об’єднанні), підвищувалась продуктивність праці. І торік вона склала майже 12 тисяч тонн на кожну працівницю. Отака вона - важка жіноча «атлетика».

    - У нашому колективі працюють різні за віком жінки, - розповідає Юлія Костюк. - Є досвідчені - це старший товарний касир Тетяна БОНДАР, вона працює в конторі понад двадцять років, майже стільки ж трудиться товарний касир Наталія ДЕРГАЧ. Трохи менше за них на залізниці Наталія КОРОЛЬ. Вона раніше працювала квитковим касиром, а тепер - у нас. А от Лариса ПОЛІЩУК усього два роки займає посаду товарного касира, та уже добре освоїлась і не відстає від ветеранів. Утім на похвалу заслуговують й Світлана НАТОЛОШНА, й Лідія ПІДЛІСНА, й Оксана ЦИГАНЕНКО. Словом, - усі наші касири. Завдяки їх старанню, умілій організації роботи із залізничними клієнтами, професіоналізму ми й досягли таких показників.

    Зазначу, що не лише товарну контору, а й одну з найбільших станцій у Жмеринській дирекції залізничних перевезень, Кам’янець-Подільський, очолює також жінка - Олена ГУМЕНЮК. Це вона зуміла згуртувати підлеглих й спрямувати їх зусилля на дружню працю, яка дала гарні вжинки.

    Никифор ЛИСИЦЯ

    Не лише цифри. Навантаження є. Зростання стабільне


    Фото з архіву «Рабочего слова»

    Економічна криза суттєво вдарила по доходах залізничної галузі, і всі без винятку працівники сталевих магістралей відразу відчули, як полегшали їхні кишені. Звичайно, залізничники добре усвідомлюють, що скорочення робочого часу та зарплатні - заходи вимушені й тимчасові, прийняті заради збереження цілісного штату галузі. Проте їх не може не цікавити: коли закінчиться ця лихоманка і галузь знову запрацює у здоровому ритмі? За відповіддю на це питання ми звернулися до начальника технічного відділу служби перевезень столичної магістралі Уляни СТОЛПАКОВОЇ.

    Якщо за точку відліку взяти І квартал та червень поточного року, то можна констатувати, що у липні середньодобове навантаження по залізниці зросло відповідно на 29,1 (159,8%) та на 1,3 тис. тонн (101,7%); вивантаження - на 309 (146,3%) та на 9 вагонів (100,9%). У цьому ж місяці в середньому за добу перевозилось 106,3 млн. ткм вантажу, що на 16,7 та 13,2 млн. ткм більше, ніж у І кварталі та червні.

    Скорочено простої вагонів на станційних коліях: транзитного на одній технічній станції на 1,76 та 0,14 години; місцевого під однією вантажною операцією - на 6,41 та 0,92 години та прискорено обіг вантажного вагона проти І кварталу на 0,64 доби, проти червня - на 0,1 доби.

    Бачимо, що від магії цих цифр дійсно віє оптимізмом. І керівництво залізниці не шкодує зусиль, аби зберегти й надалі тенденції зростання обсягів перевезень та поліпшення якості роботи з рухомим складом. Здобутки початку серпня - пряме тому підтвердження.

    Вперше за 7 місяців залізниця виконує планові показники з простою транзитних вагонів на одній технічній станції на 105,6%. Тонно-кілометрова робота виконується на рівні 82,3% проти 81,2% у липні.

    У липні залізницею виконано планове завдання з такого важливого показника, як навантаження в тоннах - на 100,9% (навантажено понад план 20,5 тис. тонн).

    Виконано планове завдання і з усіх номенклатурних вантажів. Перевищено заплановані обсяги з будівельних вантажів - на 738 тис. тонн, цементу - на 71,6 тис. тонн, нафти і нафтопродуктів - на 82,2 тис. тонн, промислової сировини та металобрухту - на 49,5 та 47,5 тис. тонн.

    Із завданням по навантаженню впорались всі дирекції і навантажили понад план: Київська дирекція - 9,3 тис. тонн, Козятинська - 9,1 тис. тонн, Жмеринська та Конотопська - 0,8 тис. тонн - кожна, Коростенська дирекція виконала завдання на рівні плану.

    Якість роботи з рухомим складом теж покращилась. Підкорено всі планові показники з використання вантажного парку, крім простою транзитних вагонів на одній технічній станції, який у липні завищено на 1,03 години через наявність на лініях залізниці значної кількості невикористаних порожніх вагонів з причини відсутності вантажів. Знайшлась таки ложка дьогтю, яку «підливає» економічна криза.

    Планові завдання з обігу вагонів виконано і прискорено: вантажного - на 0,28 доби, місцевого - на 0,01 доби, навантаженого - на 0,06 доби.

    Завдяки чіткій роботі з вантажовласниками, прискорено виконання вантажних операцій на під’їзних коліях, що сприяло виконанню плану з простою місцевих вагонів під однією вантажною операцією і скороченню на 0,37 год.

    Отож робимо висновок: хоча минулорічних показників із наведених операцій поки що не досягнуто, однак у порівнянні з І кварталом поточного року і червнем у липні експлуатаційна робота помітно пожвавилась.

    Аби прискорити просування залізничних вантажів, керівництвом служби перевезень розроблено і надано технічним станціям норми з простою транзитних вагонів, виявлено «вузькі» місця, переглянуто та доведено до виконавців більш жорсткі завдання з простою транзитних та місцевих вагонів на ІІІ квартал.

    Немає сумніву, що досягнуті результати експлуатаційної роботи залізниці - не межа, а трудові зусилля колективу магістралі й прийняті організаційні заходи сприятимуть їх зростанню. Тож дивимося у майбутнє з оптимізмом!

    Підготував Анатолій РОМАНОВ

    Як живеш, станціє? Сучасна окраса старовинного Ізяслава


    вантажний касир Алла КАЛЬНІЙ та Олена НІКОЛАЙЧУК

    Старовинне місто Ізяслав, що на Хмельниччині, має чимало чудових місць, що є окрасою цього населеного пункту. Передусім, це церковні храми та деякі інші історичні споруди. А з недавніх пір до цього переліку сміливо можна занести і вокзальний комплекс залізничної станції…

    Знайомство зі станцією та людьми, що тут працюють, її начальник Любов ЯКОБЧУК запропонувала розпочати з під’їзних колій місцевого лісового господарства.

    - Саме зараз там проводяться роботи з відвантаження замовникам вагонів з лісоматеріалами, - пояснила свою пропозицію Любов Станіславівна. - Тож працюють і люди, і техніка. Та й саме це підприємство є у нас основним вантажовідправником. Адже дає левову частку надходжень до скарбниці залізниці.

    Коли ми під’їздили на майданчик завантаження, всі сім вагонів з лісоматеріалами вже були готові до відправлення. Прийомоздавач вантажу Павло СТАРИНЧУК підтвердив це у розмові з начальником станції. Одразу вони уточнили з вантажовідправником деталі процесу надання вагонів для наступного завантаження.


    начальник станції Любов ЯКОБЧУК та чергова по станції Надія ТИМЧУК

    - Завтра нам вистачить і п’яти, - зазначає той, - а от після вихідних не завадило б й десяток рухомих одиниць. Є замовлення.

    Начальником місцевого лісового господарства Петро КУРЕЛЬЧУК працює вже тривалий час, і за його словами у нього, як у керівника підприємства, склалися добрі партнерські стосунки із залізничниками.

    - До 80% своєї продукції ми перевозимо залізницею, - говорить він. - У кращі часи щомісячно відвантажували по 100 вагонів. Тепер обсяги дещо скоротилися, однак залізниця залишається для нас найбільшим та надійним партнером у перевезеннях.

    Свою продукцію господарство відправляє не лише вітчизняним замовникам, а й у країни близького та далекого зарубіжжя. Греція, Туреччина, Австрія, Угорщина, Словаччина, Польща, Румунія, Молдова, Грузія - ось далеко не повний перелік країн, де є попит на місцеву продукцію. У деякі країни її перевозять з портів України морським шляхом, а в інші - безпосередньо залізницею. А це вже додаткові вимоги до рухомого складу. І за словами керівника господарства, залізничники їх ніколи не підводили.


    квитковий касир Ганна МУШИНСЬКА та старший квитковий касир Тетяна ГУК

    Ізяслав - станція п’ятого класу, яких на Козятинській дирекції залізничних перевезень можна нарахувати не один десяток. Звідси відправляються до споживачів лісоматеріали, зерно, металобрухт, крейда, деякі інші види вантажів. Сюди приходять на розвантаження вагони із здебільшого будівельними матеріалами та продукцією для підприємств сільського господарства. Обсяги, звичайно, значними не назвеш. За добу в середньому відправляють до 10 вагонів. Однак, як вважають фахівці, для станції такого класу цей показник цілком пристойний. У першому півріччі цього року експортні вантажні перевезення у порівнянні з минулим роком збільшилися на 14%. Майже на третину за цей період зросли пасажирські перевезення у приміському сполученні, на 10% - у далекому. Незважаючи на скруту, станція розвивається. Відновлюються і впроваджуються в експлуатацію під’їзні колії. На початку року запрацювали дві таких колії, до осені планується здати в експлуатацію ще одну. Крім того, до вересня тут планують відкрити новий під’їзний залізничний шлях, будівництво якого вже завершено.

    А ще ст. Ізяслав може пишатися своїм вокзальним комплексом. Відновлена будівля вокзалу із сучасним дизайном привокзальної площі та самої станції викликають і подив, і захоплення від побаченого. Вона по праву стала окрасою міста.

    - Цьому вокзальному комплексу ми перш за все завдячуємо нашому землякові, тодішньому начальнику Львівської залізниці, а згодом і генеральному директорові Укрзалізниці Георгію Кирпі, - говорить начальник станції. - Коли 1999-го року за його ініціативи розпочався капітальний ремонт будівлі вокзалу і привокзальної площі, мало хто думав, що за рік ми матимемо такий чудовий архітектурний ансамбль. У серпні 2000-го ремонтні роботи завершилися. Сама будівля та навколишня територія набули сучасного європейського вигляду. І цю красу, яку нам зробили будівельники БМЕУ-2 Південно-Західної залізниці, ми підтримуємо всі ці роки.

    Тоді ж 2000-го року значно оновився і колектив. Сьогоднішній черговий по станції Олександр БЕНДІЙ, вантажні касири Олена НІКОЛАЙЧУК та Алла КАЛЬНІЙ саме з того оновленого набору. До тієї плеяди молодих спеціалістів, котра отримала направлення на роботу до Ізяслава, можна віднести і чергову по станції Надію ТИМЧУК, яка прийшла у колектив, щоправда, трохи пізніше. Своїм став він для старшого квиткового касира Тетяни ГУК та квиткового касира Ганни МУШИНСЬКОЇ.


    прийомоздавач вантажів Павло СТАРИНЧУК, директор лісового господарства Петро КУРЕЛЬЧУК та начальник нижнього складу Микола МАКСИМЧУК.

    Сьогодні лише чотири працівника станції є мешканцями Ізяслава. Решта приїжджає на роботу з навколишніх сіл. І станція стала для них другою домівкою. Тут створено належні умови праці. На це налаштовує і мікроклімат у колективі.

    - Я можу сказати, що у нас працюють лише ті, для кого робота на залізниці стала, так би мовити, покликанням душі, - говорить Любов Якобчук. - Всі працівники станції мають базову освіту. Дехто і сьогодні продовжує навчатися у галузевих вищих навчальних закладах. А як же?! Адже своє майбутнє вони пов’язують лише із роботою на залізниці. Це закономірно.

    Анатолій САДОВЕНКО

    Маршрут в історію і сьогодення. ПІВДЕННО-ЗАХІДНА В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. 1991

    Грудень. Створення Державної адміністрації залізничного транспорту України. Першим президентом Укрзалізниці призначено Бориса Олійника.

    1992

    24-25 грудня. У конференц-залі Київського центрального залізничного вокзалу відбулася установча конференція українських ветеранів-залізничників. На ній прийнято статут організації, обрано керівний орган - центральну раду. Конференція звернулася до державної влади, керівництва Укрзалізниці та залізниць із закликом повернутися обличчям до ветеранів війни і праці, інвалідів, людей похилого віку.

    1993

    У першому кварталі вийшов друком перший номер нового ілюстрованого науково-практичного часопису «Залізниці України».

    Травень. Київська волейбольна команда «Локомотив» стала володарем Кубка кубків України.

    1 травня. Дорожній комітет профспілки Південно-Західної залізниці звернувся до Прем’єр-міністра України з проханням розглянути важке економічне положення, що склалося на залізничному транспорті магістралі.

    15 липня. Вийшов указ Президента України Л. Кравчука «Про День залізничника».

    Силами підрозділів, підпорядкованих службі цивільних споруд побудовано 1675 квартир для залізничників.

    1994

    31 січня. З електрифікацією дільниці Котовськ - Роздільна завершено переведення на електротягу поїздів від Києва до Одеси.

    29 березня. Звернення делегатів конференції трудового колективу Південно-Західної залізниці до Президента України Л. Кравчука щодо упорядкування системи пільг і компенсацій особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

    Березень. Укладено документи про передачу ст. Тьоткіно, Неонилівка, Крупець та Локоть у підпорядкування Московській залізниці, а ст. Зернове, Побєда, Чигинок, Угли-Завод, Новгород-Сіверський та Семенівка - Південно-Західній магістралі.

    Листопад. Відбувся І-й з’їзд залізничників України.

    20 грудня. Урочисте відкриття електрифікованої дільниці Київ - Гребінка.

    1995

    Колектив Житомирської дистанції сигналізації і зв’язку достроково впровадив в експлуатацію електричну централізацію та автоблокування на дільниці Новоград-Волинський - Шепетівка на ст. Колоденка - Радулино - Майдан Вила.

    У районі ст. Дарниця здано в експлуатацію пішохідний міст. Його довжина майже 200 метрів. Міст проліг через 23 колії.

    У районі м. Новгород-Сіверський по новому мосту, спорудженому в рекордно короткі строки, відкрито залізничний рух.

    Одному з найбільших підприємств Південно-Західної залізниці - вагонному депо ст. Дарниця - виповнилося 60 років.

    У переддень нового 1996 р. у Гайсині, що на Вінниччині, відкрито новий залізничний вокзал. У добротній будівлі розмістилися зала чекання і касова, апаратна чергового по станції, газетний кіоск, буфет.

    1996

    Січень. Трудівники Шепетівської дистанції сигналізації та зв’язку розпочали роботи по введенню у першому кварталі в експлуатацію Славутської ЕЦ. Це дасть можливість вивільнити від роботи до 25 залізничників. Адже до цього часу на ст. Славута стрілочні переводи обслуговувалися вручну.

    У лютому вперше колектив Жмеринського локомотивного депо розпочав ремонт пасажирських електровозів. Жмеринчани планують ремонтувати по три електровози щомісячно.

    Березень. Південно-Західна залізниця провела засідання комісії про підготовку і проведення заходів у зв’язку з 10-ою річницею катастрофи на ЧАЕС.

    28 червня прийнято Основний закон нашої держави. Віднині 28 червня святкуватиметься як день Конституції України.

    Серпень. Напередодні Дня залізничника відкрито виставку «Залізничний транспорт України».

    Вересень. Вийшла Постанова Верховної Ради України про впровадження Закону України «Про залізничний транспорт».

    У листопаді завершено електрифікацію дільниці між ст. Жмеринка - Деражня. Будівельники розгорнули роботи на дільниці Деражня - Гречани.

    У листопаді відсвяткувала 130-річчя найбільша сортувальна станція Південно-Західної залізниці - ст. Дарниця.

    Грудень. Розглянуто проект Концепції реструктуризації на залізничному транспорті України. В обговоренні концепції брали участь всі начальники залізниць країни.

    Закінчено будівництво дільниці автоблокування довжиною 16 км між станціями Майдан Вила і пост Жлобинський. Закінчено будівництво електроцентралізації і автоблокування на дільниці Новоград-Волинський - Шепетівка, яке було розпочате в 1993 р.

    1997

    Січень. Постановою від 11 грудня 1996 р. №1508 Кабінет Міністрів України затвердив знаки розрізнення і формений одяг працівників залізничного транспорту.

    На станції Козятин-І впроваджено АСУ сортувальної станції на базі персональної ЕОМ моделі 486.

    Березень. Відбулася конференція трудового колективу Південно-Західної залізниці. Було обговорено хід виконання Колдоговору за 1996 р. та проект такого документу на 1997 р.

    Із запровадженням літнього графіка на 1997 р. швидкість пасажирських поїздів планується збільшити до 120 кілометрів на годину.

    Квітень. За підсумками змагання перемогу виборов Козятинський будівельно-монтажний поїзд №648.

    Відремонтовано й оновлено вокзал ст. Овруч. Станція тепер є прикордонною. Тут може перебувати майже 350 пасажирів. Це значно більше, ніж міг вмістити старий вокзал.

    Червень. Оновлено столичний вокзал. Нове оздоблення вокзалу, його комфортність та надійність - візитна картка столиці провідної держави на південному сході Європи.

    28 липня - 2 серпня. У Києві на базі Дослідної колійної машинної станції №121 працювала Міжнародна виставка «Залізничні партнери по колії 1520 мм».

    9 серпня. Впровадження електрифікованої дільниці Жмеринка - Хмельницький довжиною 100 кілометрів.

    Вересень. Новий приміський залізничний вокзал м. Конотоп приймає перших пасажирів.

    Жовтень. На ст. Київ-Пасажирський закінчено роботи з ремонту верхньої будови колії із заміною стрілочних переводів і дерев’яних шпал на залізобетонні.

    Восени відзначено: 75 річчя Козятинської слюсарно-механічної школи, 100-річчя лікарні ст. Конотоп, 50-річчя Конотопського відділення. 75 років виповнилося самодіяльному драматичному колективу залізничників ст. Ніжин.

    2 грудня. Виповнилося 75 років часопису столичної магістралі «Рабочее слово».

    1998

    14 трудівників столичної магістралі визначено переможцями конкурсу професійної майстерності. Їм присвоєно звання «Кращий за професією на залізничному транспорті» за 1997 р.

    Чисельність галузевої профспілки на 1 січня 1998 р. налічує 122296 осіб. Дорпрофсож об’єднує 675 профорганізацій трудових колективів п’яти відділків магістралі.

    Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №908 від 21 серпня 1997 р. та наказу Укрзалізниці №7-Ц від 13 січня 1998 р. проведено перереєстрацію Південно-Західної залізниці. Згідно зі своїм Статутом вона дістала назву «Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця».

    7 березня. Побачив світ 10-тисячний номер газети «Рабочее слово».

    У березні-квітні впродовж 17 діб здійснено капітальний ремонт Петрівського залізничного моста у Києві.

    80-річчя з Дня свого заснування відзначила у березні служба військових сполучень Південно-Західної залізниці.

    6 квітня. Кабінет Міністрів України затвердив Статут залізниць України.

    2 червня. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №769, якою окреслив заходи з державної підтримки залізничного транспорту України.

    У червні назва дорожньої газети «Рабочее слово» з’являється на головних секціях електропоїзда №507 Фастівського моторвагонного депо.

    Віковий ювілей відзначила Конотопська відділкова лікарня.

    1 серпня. Колектив депо Київ-Пасажирський відзначив 65-річчя підприємства.

    45 років тому 2 серпня 1953 р. Герой Соціалістичної праці П. Кривонос відкрив у Києві Малу Південно-Західну залізницю.

    20 серпня. Напередодні сьомої річниці проголошення Незалежності України, зусиллями багатотисячного колективу магістралі відкрито електрифіковану дільницю Гречани - Підволочиськ. З цього моменту майже 90 відсотків перевезень на Південно-Західній залізниці здійснюється за використання електротяги.

    23 вересня. Розпочалися роботи з електрифікації дільниці Ніжин - Чернігів довжиною 83 кілометри.

    Восени відзначено: 75-річчя бібліотеки Конотопського будинку культури імені А. Луначарського, 100-річчя відділкової лікарні ст. Жмеринка, 125-річчя локомотивного депо Щорс, 130-річчя залізничного вузла Ніжин.

    5 листопада на ст. Гречани відкрито стаціонарну тягову підстанцію, яка забезпечує надійне електропостачання напрямку Жмеринка - Тернопіль.

    Диплом і стрічку почесного громадянина м. Конотоп вручено начальнику Південно-Західної залізниці Борису Олійнику.

    У грудні виповнилося 100 років залізничному вокзалу ст. Ворожба.

    1999

    12 січня. Підписано протокол намірів між Південно-Західною та Білоруською залізницями про перспективи роботи з електрифікації дільниці Чернігів - Гомель.

    20 серпня. Напередодні восьмої річниці проголошення Незалежності України, зусиллями багатотисячного колективу магістралі відкрито електрифіковану дільницю Ніжин - Чернігів.

    У вересні Південно-Західна залізниця однією з перших запропонувала запровадження гарантійних дільниць в межах залізниці та виходу на Південну та Одеську магістралі. «Плечі» мають стати довшими, щоб забезпечити гарантійне проходження поїздів.

    1 жовтня трагічно загинув начальник Південно-Західної залізниці Борис Степанович Олійник.

    У грудні відсвяткувала 50 років Київська дистанція електропостачання.

    2000

    28 квітня. Підписано Указ Президента України про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 квітня 2000 р. «Про становище залізничного транспорту України та заходи по забезпеченню його ефективного функціонування».

    24 квітня. Підписано Указ Президента України про призначення Г. Кирпи першим заступником міністра транспорту України - генеральним директором Укрзалізниці.

    7 червня. Південно-Західній залізниці виповнилося 130 років.

    1 вересня. Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів, Козятинське, Жмеринське, Коростенське і Конотопське відділення залізниці реорганізовані в Київську, Козятинську, Жмеринську, Коростенську та Конотопську дирекції залізничних перевезень.

    19 жовтня. На ст. Київ-Московський пройшла виставка пасажирського рухомого складу підвищеної комфортності.

    21 жовтня. Ст. Дроздовка на Чернігівщині перейменовано в станцію імені Бориса Олійника.

    8 листопада. Від приміського вокзалу ст. Київ-Пасажирський по маршруту Київ - Вінниця в перший рейс відправився швидкісний електропоїзд підвищеної комфортності.

    19 листопада. Дизель-поїзд підвищеної комфортності по маршруту Коростень - Хмельницький відправлено від перона Коростенського вокзалу.

    У Будинку науки і техніки ст. Дарниця відбувся фінальний концерт музичного колективу «Соколи» і народного артиста України Василя Зінкевича в рамках Всеукраїнського турне під гаслом «Майстри мистецтв - залізничникам України», присвяченого 10-й річниці Незалежності.

    Грудень. Закінчилося будівництво другої черги ранжирного парку ст. Київ-Пасажирський.

    2001

    У приміщенні вокзалу ст. Житомир розпочав роботу перший на Південно-Західній магістралі сервісний центр з обслуговування пасажирів.

    1 червня. Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах вручив ключі від квартир П. Габору, К. Ола-гу, С. Панську, М. Грабовчаку, М. Дусин і О. Балогу, житло яким звели будівельники Південно-Західної залізниці. Усього господарями нових помешкань стали 33 залізничники в селах Королево, Теково, Масово, Чорнотисово, які постраждали від весняної повені на Закарпатті. Крім того, усім новоселам залізничники столичної магістралі подарували набори кухонних меблів.

    22 серпня. Урочисто відкрито Київський залізничний міжнародний термінал. Таким чином, було завершено масштабну реконструкцію усього вокзального комплексу, яку проведено у рекордні строки.

    Вагонне депо Бахмач назване кращим серед підприємств Південно-Західної залізниці. Найважливіший здобуток деповчан - освоєння капітально-відновлювального ремонту плацкартних вагонів. За півріччя їх зроблено одинадцять.

    21 листопада. На ст. Бахмач відкрито реконструйований вокзальний комплекс. У роботі добре зарекомендували себе працівники будівельно-монтажного поїзда №615, який очолює Почесний залізничник Олександр Грабовський та колектив «Укрспецбуду».

    9 грудня. Митрополит Київський і всія України Блаженнійший Володимир (Сабодан) Божественною літургією поклав початок регулярному богослужінню в Храмі Святого Великомученика Георгія Побєдоносця. Владика подякував залізничникам і транспортним будівельникам, усім, хто брав участь в спорудженні Храму біля столичного Південного терміналу Центрального залізничного вокзалу.

    На ст. Деражня Жмеринської дирекції залізничних перевезень відкрито музей Південно-Західної залізниці та Бориса Олійника.

    2002

    Актори Ніжинського драматичного театру імені М. Коцюбинського справили входини в чудовому приміщенні, яке за три місяці було реконструйоване за участю Укрзалізниці і Південно-Західної магістралі.

    Після реконструкції впроваджено в експлуатацію вокзал ст. Калинівка, що на Вінниччині. За короткий термін виконано великий обсяг робіт: оновлено приміщення вокзалу і усе станційне господарство - колію, платформи, електропостачання, пристрої сигналізації та зв’язку.

    23 квітня. Указом Президента України за визначні заслуги перед країною у справі розвитку залізничного транспорту, забезпечення ефективного функціонування транспортної системи держави генеральному директору Державної адміністрації залізничного транспорту України Георгію Кирпі присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави.

    7 травня. Георгія Кирпу призначено міністром транспорту України з покладанням на нього обов’язків генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.

    11 липня. До столичного вокзалу прибув перший швидкісний поїзд «Столичний експрес» №161 за маршрутом Харків - Київ.

    Напередодні нового навчального року Південно-Західна залізниця подарувала дітям села Ємчиха Миронівського району нову школу.

    До Дня міста трудівники Південно-Західної магістралі завершили відбудову вокзалу в Шепетівці.

    19 жовтня. Транспортники Коростенської дирекції залізничних перевезень відзначили 100-річчя з дня відкриття руху поїздів на напрямку Київ - Коростень - Ковель.

    29 жовтня. Кабінет Міністрів України призначив Олексія Мефодійовича Кривопішина начальником Південно-Західної залізниці.

    У Києві після реконструкції відкрито Центральну станцію переливання крові Південно-Західної залізниці.

    2003

    У складі Дорожньої клінічної лікарні №1 ст. Київ-Пасажирський з’явилася нова структура - відділення невідкладної медичної допомоги. Міністр транспорту України Георгій Кирпа передав ключі від семи автомобілів невідкладної медичної допомоги керівництву лікарні. Цього ж дня тут відкрито Музей розвитку медицини Укрзалізниці.

    У переддень 8 Березня відкрито Центр здоров’я жінки, який звели за участю Укрзалізниці та Південно-Західної.

    18 березня. 24 родини шепетівських залізничників отримали ордери на квартири з рук начальника Південно-Західної магістралі.

    11 липня. Державна комісія прийняла в експлуатацію 108-квартирний житловий будинок у Конотопі.

    1 серпня. Столичний експрес Київ - Дніпропетровськ вирушив у свій перший рейс.

    26 серпня. Здано в експлуатацію новий вокзал ст. Новгород-Сіверський, споруджений за фінансового сприяння Укрзалізниці та Південно-Західної магістралі.

    На ст. Київ - Петрівка столичного залізничного вузла відкрито митний термінал: митну зону та ліцензійний склад.

    2004

    30 квітня. У столиці відбулося урочисте закладання двох каменів, що символізують початок будівництва автомобільно-залізничного мостового переходу через Дніпро та Дарницького євровокзалу.

    30 травня. З першої колії столичного вокзалу вирушив пасажирський поїзд прискореного руху «Подільський експрес».

    Відкрито рух на електрифікованій дільниці Шостка - Воронізька, по якій відправлено електропоїзд, що з’єднав із столицею майже стотисячне місто.

    2 вересня. Начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопішин урочисто відкрив лінійну лікарню для залізничників у с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області.

    У Шостці завершено реконструкцію станції та будівлі вокзалу. За особистий внесок у розвиток цього міста Олексія Кривопішина нагороджено міською премією імені Дмитра Чечуліна, уродженця Шостки й одного з найвідоміших вітчизняних архітекторів радянського часу.

    1 жовтня. У Хмільнику, що на Вінниччині, після реконструкції відкрито вокзальний комплекс.

    14 жовтня. У столиці відкрито новий транспортний вузол: здано в експлуатацію станцію метро Сирець поряд з однойменною залізничною платформою.

    2005

    У Медичному центрі реабілітації залізничників на ст. Хмільник оновлено пральний комплекс. Він дасть можливість забезпечувати потреби не тільки залізничного медичного закладу, а й усіх інших оздоровниць у місті-курорті.

    За підсумками галузевого змагання за 2004 р. перше місце серед дирекцій Укрзалізниці зайняла Київська дирекція залізничних перевезень.

    Завершено реконструкцію зупинної платформи Караваєві Дачі.

    17 вересня. У рамках відзначення 650-річчя з дня заснування Вінниці тут відбулося відкриття оновленого вокзального комплексу.

    2006

    Інформаційно-статистичний центр Південно-Західної залізниці відзначив 35-ту річницю з дня заснування.

    29 січня. До м. Алчевська Луганської області виїхав перший загін Південно-Західної залізниці у складі 20 аварійно-відновлювальних бригад для ліквідації пошкоджень тепломережі.

    З Чернігова до Києва відправився електропоїзд підвищеної комфортності третього класу. Відстань у 209 кілометрів він долає за 2 год. 20 хв.

    Колектив ст. Київ-Московський нагороджено Перехідним прапором Укрзалізниці за перемогу в галузевому змаганні.

    7 червня. Після проведеної реконструкції відкрито другий спальний корпус у Медичному центрі реабілітації залізничників Південно-Західної магістралі.

    25 серпня. Поблизу ст. Крути відкрито меморіал героям-студентам, які в січні 1918 р. дали нерівний бій кількатисячному більшовицькому загонові.

    На будівництві автомобільно-залізничного мостового переходу через Дніпро у Києві приступили до монтажу ригелів між опорами для виїзду автомашин з лівобережжя на міст.

    2007

    З другої половини січня між Києвом і Вінницею відкрито рух ще одного електропоїзда підвищеної комфортності №841/842. Відтепер він виходитиме на маршрут щонеділі.

    Впроваджено в дію першу чергу пасажирського вокзального комплексу ст. Дарниця Південно-Західної залізниці.

    Серед 40 переможців у восьми номінаціях кращим роботодавцем року на Київщині визнано моторвагонне депо Фастів.

    На ст. Біла Церква відбулася церемонія з нагоди відкриття руху нового прискореного електропоїзда підвищеної комфортності №865/866 Роток - Біла Церква - Київ.

    У Києві завершилися роботи з будівництва першої черги залізнично-автомобільного мостового переходу через Дніпро.

    Завершено перший етап реконструкції терапевтичного корпусу Дорожньої клінічної лікарні №2 ст. Київ-Пасажирський.

    Всеукраїнський транспо-ртний тижневик «Рабочее слово» відзначив 85-річчя з дня виходу першого номера дорожнього літопису.

    2008

    У Білій Церкві після реконструкції здано в експлуатацію залізничний вокзал.

    16 січня. У перший рейс вирушив рейковий автобус на маршруті Глухів - Терещенська - Шостка.

    На початку березня делегація Південно-Західної залізниці відвідала Мінськ, де уклала договір про виробниче змагання між колективами Білоруської, Московської та Південно-Західної магістралі.

    5 серпня. У пасажирському вагонному депо Бахмач Державна комісія прийняла в експлуатацію приміщення ПТО на ст. Конотоп, а вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський передано для експлуатації шість вагонів міжобласного сполучення.

    Наказом начальника залізниці введено в дію Положення про премію Південно-Західної магістралі імені Петра Кривоноса за особливі заслуги.

    Учасниця Олімпійських Ігор у Пекіні, вихованка Дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Локомотив» Південно-Західної залізниці Інна Осипенко-Радомська здобула золоту медаль з греблі на байдарці-одиночці.

    За вагомий особистий внесок у розвиток транспортної системи України начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина нагороджено орденом «За заслуги» І ступеня.

    Ст. Бортничі перейменовано у станцію імені Героя України Георгія Кирпи.

    2009

    На ст. Київ - Ліски відбулося урочисте відправлення вантажного поїзда комбінованого типу «Ярослав», що курсуватиме за маршрутом Київ - Славкув (Польща).

    Працівники Південно-Західної залізниці під час проведення Дня довкілля упорядкували 926,3 га території вздовж колій.

    На базі лінійної лікарні села Клубівка, що на Хмельниччині, почав діяти госпрозрахунковий медико-соціальний центр для ветеранів залізничного транспорту.

    З 1 липня Південно-Західна залізниця впровадила послугу «Експрес-передача» на маршрутах електропоїздів підвищеної комфортності І та ІІ класу.

    Провідниця з Хмельницької вагонної дільниці Олена Кушнірук стала однією із переможниць конкурсу краси Укрзалізниці.

    20 липня. У селі Клубівка відкрито пам’ятник колишньому міністру транспорту та зв’язку України Георгію Кирпі.

    Підготували Ольга ЛИХАЧОВА, Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ, Анатолій РОМАНОВ

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05