РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків »  № 7 (23 лютого 2009)
  • Випуск №7 23 лютого 2009
    Зміст
    1. Новий збірник. Крапки над «і» ще не поставлено (Віктор ЗАДВОРНОВ)
    2. Залізнична афера з проїзними документами. Дія перша (Іван СОТНИКОВ)
    3. Шануємо ветеранів (Влас. інф.)
    4. З нагородою!
    5. Буде зручно й затишно (Підготував Анатолій РОМАНОВ)
    6. Особлива турбота – кіловати (Микола ПАЦАК)
    7. Не звернути увагу - недалеко до біди (Микола ПАЦАК)
    8. Узяв на «хапок» - отримай строк (Підготував Анатолій РОМАНОВ)
    9. Чи були генерали зрадниками? (Леонід КРИВОВ, ветеран органів МВС України м. Козятин)
    10. Про пенсіонерів Київщини подбають (Інтерв’ю провів Віктор ЗАДВОРНОВ)
    11. Водохресна вода. Розгадка глобальної таємниці «взаємин» людини із Сонцем і Землею (Підготувала Валентина Коляда)
    12. Сторінки, опалені війною (Никифор ЛИСИЦЯ, учасник бойових дій в Афганістані)

    Новий збірник. Крапки над «і» ще не поставлено

    Відомості про перепони на шляху впровадження нового Збірника вантажних тарифів (далі - Збірник), що надходили з Укрзалізниці впродовж останнього часу, бадьорими не назвеш. Потужне лобі - система громадських організацій та промислових фірм - ставить палки в колеса транспортникам на законодавчому і державному рівнях. Схоже, що ситуація незабаром зміниться. Це зрозуміло, адже тягти час з прийняттям цього важливого для транспортного комплексу країни документа немає можливості: старий залізничний прейскурант №1001 не витримує критики з боку спеціалістів. Саме тому потреба у розробці нового Збірника виникла у зв’язку зі змінами, що відбулися в економіці нашої держави. А процедура впровадження документа поки що відкладається...

    У бесіді з журналістами заступник генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України Віктор ЧОРНИЙ запевнив, що завдяки прозорим принципам «побудови» тарифу, який складатиметься з двох частин - плати за початково-кінцеві транспортні операції та плати за процес руху, у вантажовідправників є чудова перспектива партнерства із залізничниками. Основними методичними принципами при розробці тарифного «грос-буху» були, по-перше, забезпечення сприятливих умов для створення конкурентного середовища у сфері вантажних залізничних перевезень. Цей комерційний маршрут прокладається згідно з директивами Євросоюзу у сфері залізничного транспорту. Зокрема за директивою ЄС №91/440 (побачила світ ще у 1991 р.). Це основний документ, згідно з яким ведеться тарифна бухгалтерія у Старому Світі. Мета розробників - надання права користування залізничною інфраструктурою підприємствам різних форм власності. Саме для цього у проекті Збірника відокремлено інфраструктурну (з урахуванням витрат на тягу поїздів) та вагонну складові тарифу. Прозорість при застосуванні методики розрахунку плати за перевезення вантажів у рухомому складі, що належить залізницям та приватним власникам, гарантується.

    Не менш привабливим для партнерів сталевих магістралей, вважає В. Чорний, є скорочення переліку додаткових зборів за послуги, що пов’язані вантажними перевезеннями. У новому тарифному документі скорочено перелік тих видів транспортування, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами. Зокрема із 32 видів таких послуг, які містилися у попередньому збірнику, що діяв ще за радянських часів, передбачено лише вісім. Як наголошується, із вказаного переліку шість видів послуг вилучено повністю, а для 13 встановлено фіксований розмір. 17 видів додаткових зборів - то також історія. Крім того, зменшено рівень базових тарифів практично для всіх тарифних схем, розрахованих на транспортування вантажів на відстань до 100 км. Вартість за транспортування негабаритних, наливних вантажів та продукції, що перевозиться у рефрижераторних вагонах, розраховуватиметься також за впровадження менших коефіцієнтів. У новому Збірнику вже не йтиметься мова про облік мінімальної норми завантаження вагонів. Нинішній тариф за таких умов буде стягуватись за фактичні тонни вантажу, заявлені у відповідних документах.

    Завдяки максимальному спрощенню методики розрахунків за новим Збірником, на переконання В. Чорного, труднощів у роботі залізничних комерсантів та їхніх клієнтів не виникатиме.

    Заступник генерального директора Укрзалізниці наголошує, що з впровадженням нового тарифного документу варто поквапитися. Для того, щоб в умовах зменшення обсягів вантажних відправлень і відповідного прискорення конкурентної гонки на ринку транспортних перевезень українські залізничники не опинилися в ар’єргарді. Як стало відомо, учасникам міжвідомчої комісії з питань впровадження нового тарифного документу - представникам від міністерств агропромислового комплексу, палива та енергетики, будівельної промисловості, Мінтрансзв’язку та Укрзалізниці - вдалося досягти певних бізнес-домовленостей. Відповідні процедури здійснено у міністерствах економіки, юстиції, фінансовому міністерстві. Єдиним наріжним каменем на шляху прийняття Збірника є позиція представників декількох промислових груп з гірничо-металургійного комплексу. Лобі гірничо-металургійного комплексу (ГМК) сповіщає на державному рівні: на сторінках Збірника існують коефіцієнти, що значно підвищуватимуть вартість залізничних перевезень.

    - Це хибні думки, - вважає В. Чорний. - Рівень тарифів, що закладено у новий Збірник, практично не відрізняється від рівня діючих розрахункових аналогів. А для окремих видів перевезень - значно нижчий. Приміром, для перевезення вантажів у контейнерах та для здійснення контрейлерних маршрутів тариф знижено у 2,8 раза. У цьому напрямку Укрзалізниця має намір працювати і далі. 20-відсоткова знижка тарифів на перевезення контейнерів з причорноморських портів Одеського регіону має зацікавити перевізників вантажів.

    - На успіх розвитку контейнерних та контрейлерних перевезень та транспортування окремих автокузовів Європою мають працювати попередні домовленості членів міжвідомчої групи, яку складають залізничники Росії, України та Угорщини, - акцентував увагу журналістів начальник головного комерційного управління Укрзалізниці Віктор КУШНІРЧУК.

    І знову - про перепони на шляху впровадження нового Збірника. Повноважними представниками ГМК також висуваються вимоги щодо застосування додаткової знижки на перевезення вантажів окремими маршрутами. Чи обґрунтовано це економічно? Ця тема - для подальших ділових дискусій.

    - Крапки над «і» у справі впровадження нового Збірника мають поставити учасники «круглого столу», на який керівники Укрзалізниці за-прошували ділових партнерів - представників усіх секторів української економіки. Цей захід відбувся 18 лютого. Про перебіг подій форуму - у наступному номері газети залізничників «Рабочее слово».

    Віктор ЗАДВОРНОВ

    Залізнична афера з проїзними документами. Дія перша

    - Переконаний: для ділків, які займаються підробкою проїзних квитків та службових посвідчень, настали нелегкі часи, - так розпочав свою розмову з кореспондентом газети залізничників начальник служби приміських перевезень Південно-Західної магістралі Юлій ВАСЬКОВСЬКИЙ. - Під час проведення чергового рейду в рамках місячника з підвищення дохідності від приміських перевезень, організованого за ініціативи начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА, фахівцями нашої служби та окремого підрозділу ревізій виведено «на чисту воду» добру сотню пасажирів з фальшивими проїзними документами. І це на теренах Київської, Козятинської, Жмеринської дирекцій.

    Факт: серед тих, хто користувався залізницею «на шармака», - володарі кольорових ксерокопій не лише учнівських, студентських проїзних, службових квитків, посадових посвідчень. У даному випадку відзначилися і залізничники, і ті, хто вже звільнився з магістралі. Річ у тім, що, навчившись підробляти службові проїзні документи, які датовані минулими роками, ця «гвардія» (відомі факти підробки документів, виданих відповідними підрозділами Південно-Західної магістралі та Державної адміністрації залізничного транспорту) проклала маршрути по всій столичній залізниці. Навіть попри те, що в прострочених квитках вказано конкретний напрямок. Уявіть лишень: за службовою транспортною вимогою (далі - СТВ) підступні «кадри» снують у моторвагонному складі не лише окремою дільницею. Вони вже навчилися їздити без перешкод по всій Південно-Західній. Через сучасні електронні принтери розмножують «власні» документи для родичів, друзів тощо. Я не буду здивований, якщо вже незабаром з’ясується, що ця справа з виготовлення фальшивих проїзних документів поставлена «на процес». На порядку денному - унеможливити масштабну аферу, яку «заквасили» горе-підприємці. Є серед сучасних остапів бендерів і ті, хто навчився підробляти пільгові посвідчення, завірені керівниками Міністерства освіти та науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства соціальної політики України. Складається враження, що розкриттям цього злочинного явища час займатися співробітникам МВС України.

    Наголошую, особливістю вищевказаних злочинних дій є те, що вони здійснюються тільки умисне. Тобто, коли особа їх зробила, то усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала небезпечні наслідки для державного бюджету та економіки столичної магістралі. Як не крути, ми є свідками наявного бажання скоїти масовий злочин.

    А тепер про деяких з тих, хто відзначився під час рейду. «Гарячий» привіт оператору дефектоскопічного візка з дистанції колії №5 Павлу Гордєєву (підроблено службову транспортну вимогу №009072 від 2008 р.), володарям СТВ 003745 від 2006 р. приміських квитків 002839 та 004446 від 2008 р., студенту Київського технікуму залізничного транспорту Мар’яну Пелипкану (квиток-картка №000086), оператору ПЦ ст. Київ-Московський

    В. Григорашу. Цей перелік можна довго продовжувати. Про проїзний документ, приміром, уже «прорекламованого» колійника П. Гордєєва - окрема розмова. Умілець не лише «намалював», за всіма правилами мистецтва, службову транспортну вимогу, але й, як кажуть, «по понятиям» (рос. - ред.) підробив відбиток печатки. Тож мимоволі «героями дня» стали - керівник та інспектор квиткового бюро ст. Ніжин. Наявний «колективний» економічний злочин? Треба розбиратися.

    Виходить, що Гордєєв і компанія аферистів помилилися настільки глибоко, що схибили навіть щодо глибини своєї помилки. Але сьогодні не до жартів. Вже найближчим часом із тими залізничниками, кого схоплено за руку, у всіх значеннях цього виразу, варто розібратися фахівцям зі служби кадрів Південно-Західної залізниці, спеціалістам бюро безплатних перевезень, фінансово-економічної служби. Час впровадити і таку методику до тих нехлюїв, які втрачають службові проїзні документи, посвідчення тощо, аби застосовувати систему штрафів. Якщо втратив документ без поважних причин - нехай страждає гаманець.

    Сучасні технології, а саме розвиток лазерних кольорових принтерів, дозволяють робити копії документів, яких раніше не можна було підробити. Це фальсифікація цінних паперів, штампів, друку, їх збут і використання підроблених документів. Відкриємо Кримінальний кодекс України і знайдемо статтю 194. Ну, просто «в десятку». Мова тут якраз про злочин, що описаний вище. Ще перегорнемо сторінки. Наштовхнемося на статтю 172, яка чітко відзначає відповідальність за факт службової фальсифікації. Як казав знаменитий Глєб Жеглов з кінофільму «Місце зустрічі змінити неможливо», «чистосердечным раскаянием и своим признанием и рассказом о вашем прошлом вы расчистите себе дорогу к новой жизни». Краще і не скажеш, панове залізничні шахраї. Чи не так?

    Іван СОТНИКОВ

    Шануємо ветеранів

    Керівництво Південно-Західної залізниці та Дорпрофсож почали підготовку до святкування 65-ої річниці визволення України від фашистських загарбників та Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.

    Серед першочергових заходів передбачено всебічну підтримку залізничників-ветеранів війни з метою поліпшення їхнього матеріально-побутового становища. Вирішено, в першу чергу, організувати медичне обстеження та диспансеризацію ветеранів війни, у разі потреби надати допомогу для забезпечення їх ліками.

    Напередодні Дня Перемоги залізничники проведуть дні пам’яті.

    Навесні разом із профспілковими підрозділами та територіальними радами ветеранів буде організовано поїздки залізничним транспортом учасників Великої Вітчизняної війни до місць бойової слави територією України.

    Влас. інф.

    З нагородою!

    За сумлінне виконання службових обов’язків, якісне виконання завдань з мобілізаційної підготовки залізничного транспорту в 2008 р., високий професіоналізм і творчу ініціативу в роботі наказом генерального директора Укрзалізниці нагороджено Почесною грамотою Державної адміністрації залізничного транспорту України МАЗУКУ Миколу Васильовича - начальника спеціальної служби державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця».

    ***

    За сумлінну працю на залізничному транспорті колишніх учасників виконання інтернаціонального обов’язку на території Афганістану та з нагоди відзначення в Україні 20-ї річниці виведення військ із його території наказом генерального директора Укрзалізниці нагороджено Почесною грамотою Державної адміністрації залізничного транспорту України ЧОРНЕНКА Сергія Петровича - диспетчера галузевої служби перевезень державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця».


    Буде зручно й затишно

    Виставка постільної білизни та речей пасажирського сервісу, що відбулася на Південному вокзалі ст. Київ-Пасажирський, стала помітною подією на залізниці. Прес-конференція, яку з цього приводу провели міністр транспорту та зв’язку України Йосип Вінський, генеральний директор Укрзалізниці Михайло Костюк та начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопішин, привернула увагу представників багатьох ЗМІ.

    Київська вагонна дільниця спеціально для цієї виставки виділила плацкартний пасажирський вагон Тверського вагонобудівного заводу, який придбано у минулому році. В ньому виробники атрибутів пасажирського сервісу та майстри внутрішнього дизайну з усіх українських залізниць отримали змогу позмагатися за створення найбільшого затишку для пасажирів у реальних умовах. Та основну експозицію виставки було розгорнуто в конференц-залі Південного вокзалу, де демонструвалися кращі зразки постільної білизни та інших речей пасажирського сервісу від чотирьох десятків провідних виробників-постачальників України.

    Яка мета проведення цього експофоруму? Відповідь на це питання прозвучала з вуст міністра транспорту та зв’язку. Багато нарікань викликає якість пасажирського сервісу, зазначив Йосип Вінський. Становище треба виправляти. Аби дізнатися про можливості наших виробників, й організовано цю виставку. Взагалі, в цьому році на залізничну галузь чекають великі перетворення саме в пасажирських перевезеннях. Зокрема планується значне оновлення вагонного парку, для чого на Крюківському заводі буде закуплено 170 пасажирських вагонів.

    Михайло Костюк наголосив, що в ринкових умовах важливу роль відіграє конкуренція між виробниками, бо коли є конкуренція - є й пропозиція.

    - Ми хочемо подивитися, що нам пропонує ринок, що пропонує український виробник. Проте нинішня виставка - не тендер, - зауважив генеральний директор. - Сьогодні ми маємо можливість оцінити зразки продукції й вибрати варіанти, які влаштовуватимуть нас. І вже тоді запропонуємо виробникам йти на тендер.

    Безпосередньо під час виставки надходили пропозиції щодо постачання своєї продукції, які були сприйняті із зацікавленістю.

    Також 17 лютого п.р. відбулася виставка засобів для миття пасажирських вагонів та прання постільної білизни. Свою продукцію представили близько 20 учасників з усієї України.

    Завдяки проведенню подібних заходів, з’явилася гарна нагода оцінити, що пропонує сучасний ринок, у першу чергу - український виробник.

    Подібні експозиції планується проводити й надалі.

    Підготував Анатолій РОМАНОВ

    Особлива турбота – кіловати

    Конотопський регіональний відділ СП «Енергозбут» у січні поточного року реалізував 3,5 мільйона кіловат електроенергії. Це найвищий показник за весь час його роботи. І, вочевидь, не межа. Планується, що вузол, відмовившись від послуг комунального теплогенеруючого підприємства, перейде на електроопалення. Отже, заощаджуватиме на теплі тисячі залізничних грошей. Для надійного електрозабезпечення від підстанції у Мельні до Конотопа енергетики тягнуть додаткову лінію електропередачі.

    Конотопський відділ «Енергозбуту» - організація за сучасними масштабами скромна. Як і в попередні роки, її дванадцять працівників займають три маленькі кімнати у виробничій будівлі району контактної мережі. В тісноті, та не в кривді. Дистанція електропостачання багато допомагає колегам транспортом. Місцеві фахівці залучаються до перевірок споживачів. Але вже скоро, інформувала начальник відділу Жанна СІЧКАР, у них буде власне приміщення.

    Врешті, тіснота робиться помітною, коли сюди заходять з десяток чоловік. У інший час - звичайний офіс сучасної організації. Тут відразу відчувається ділова атмосфера. Жанна Вікторівна просить зачекати, бо на зв’язку Брянськ. Брянськ хоч і близько, але - за кордоном. Це, якщо хочете, вже міждержавні бізнесові зв’язки, справа делікатна й відповідальна. Зв’язатися із зарубіжжям конотопчан змусила необхідність переукласти договір. Від нашої мережі живляться вагончики росіян-залізничників на станції Хутір Михайлівський. Але електроенергія - це не газ, і проблем у погодженні договору, відчуваю, немає.

    «Енергозбут» - організація суто комерційна: купили на «енну» кількість кіловат-годин, продали й одержали гроші. Але торгівля, як помітив давним-давно Остап Вишня, не може відбуватися без «усипки, утечки, усушки й утряски». Електропостачання має схожий термін - втрати. Ці втрати зумовлені різними причинами. Найперша, чисто технологічна. Ідеального провідника немає. Навіть у мідному електрончики, розганяючись до «плюса» чи «мінуса», труться, штовхаються і гріють дротину. Якщо на їхньому шляху поставити так би мовити бар’єрчик, взагалі виходить сумна картина, картина олією і в стилі Пікассо тридцятих років. Таким вузьким місцем на лінії є спайки, скрутки, ізолятори, недовантажені й перевантажені трансформатори, навіть нависле гілля дерев. Вважається, що в середині 80-х років колишнє Міненерго СРСР втрачало при передачі до десяти відсотків виробленої електроенергії. На початок третього тисячоліття в успадкованих від Радянського Союзу мережах стали губити десять-п’ятнадцять, а то й усі сорок процентів. Лінії старішають, а на їх оновлення потрібні серйозні гроші. Правда, є одне «але». Технологічні втрати включаються до тарифу. Обґрунтовані, зрозуміло.

    Але яким боком до цього причетний Конотоп? Найтіснішим. Зовсім недавно серед споживачів регіонального відділу «Енергозбуту» числилося підприємство «Теплодар». Хоч це звичайна котельня, та електроенергії брала до 300 тисяч кіловат-годин щомісяця. Живився «Теплодар» від кабелю, прокладеного попід коліями. А кабель під коліями, самі знаєте, який. Тож і перейшов «Теплодар» до обленерго, де тариф нижчий.

    Другу частину втрат умовно називають комерційною. Причиною тут можуть бути неточність обліку, помилки при оформленні документів. Та ще крадіжки. В одному аналітичному матеріалі наводилися цікаві статистичні дані: у промисловості крадуть 6% електроенергії, у громадському секторі - 27%, в сільському господарстві - 16%, населення - 51%.

    Арсенал способів цупити кіловати великий. Населення, наприклад, вдається до механічного гальмування лічильника, підключається поза лічильником, у себе вдома заземлює нульовий провід, встановлює хитрі шунти і трансформатори, нахиляє лічильники, щоб ті прибріхували на їхню користь. Воістину, «голь на выдумки хитра». Масштаби «хитрощів», стверджують аналітики, зростають, і в обленерго давно діють групи контролерів, які влаштовують несподівані перевірки лукавих користувачів.

    Але то в обленерго. «Як таких, - сказала Жанна Січкар, - крадіжок у нас немає». Я їй вірю. Вирахувати факт несанкціонованого відбору електроенергії труднощів не становить. До того ж тут практично повністю перейшли на лічильники вищого класу точності, а облік ведеться із застосуванням нових комп’ютерних програм. Одна обліковує сторонніх споживачів, друга - побутових. Комп’ютерний облік - точний і повний, він вивільняє час працівникам відділу для перевірок. Перевірки виконуються згідно з графіком.

    Цікавлюся, з якими споживачами виникає найбільше проблем. Проблем, за словами керівниці відділу, теж немає. У роботі зі сторонніми споживачами обов’язкова передоплата за електроенергію. Побутові мають дебіторську заборгованість, але вона зменшується і на даний час становить близько шістнадцяти тисяч гривень. Залізничні, аби вкластися у ліміт споживання електроенергії, схильні занижувати показники. Їх треба просто частіше контролювати.

    І все ж проблема, як виявилося, є. Серед побутових споживачів - жителі віддалених сіл. Наприклад, станція Волфіне. Це аж на кордоні з Росією. Перевірити тут шість лічильників - година часу. Але на саму дорогу контролерові потрібен цілий день. У контролерів зарплата «прив’язана» до обсягу виконаної роботи. І можна уявити, скільки вони одержать за місяць, коли тільки їздитимуть.

    У п’ятницю відділ «Енергозбуту» працює. Але вже скоро і п’яти днів не вистачатиме. Відділ має до квітня переукласти зі споживачами експлуатаційні погодження. Робота паперова та велика. «Але, - запевнила Жанна Вікторівна, - втрати, причини і способи їх зниження, не відходять на другий план. Вони завжди у нас будуть у центрі уваги». І схилилася над комп’ютерною клавіатурою писати звіт на чергову нараду, де розглядатиметься саме це актуальне для «Енергозбуту» питання.

    Микола ПАЦАК

    Не звернути увагу - недалеко до біди

    Плакатів і всякої іншої наочності за тематикою з охорони праці на кожному підприємстві достатньо. Практично скрізь облаштовано спеціальні кабінети, проводяться навчання… Списуються кілограми паперу із звітами, залізниця не шкодує грошей на профілактичні заходи, а число випадків травматизму практично залишається на одному рівні. Минулого року магістраль мала 36 випадків, із яких шість - смертельні. Початок року нинішнього теж пов’язаний із травмами залізничників. Тоді чому?

    Це запитання і поставив учасникам семінару, який відбувся в Конотопі, начальник учбово-методичного центру - начальник вагона охорони праці залізниці Володимир СТРАПКО. Відповідь прозвучала. У цій справі роль керівників середньої ланки ще залишається недостатньою. Майстер, бригадир свій день має розпочинати з огляду робочих місць, відчувати, бачити «наскрізь» працівників, які заступають на зміну. Бо працювати їм доведеться у зоні підвищеної небезпеки. Тут навіть дріб’язковий фактор може, як мовлять, зініціювати нещастя.

    Ось, наприклад, стає до роботи чоловік. По всьому видно, що з похмілля: і голова болить, і руки тремтять, і працювати йому ніяк не хочеться. Як тут бути бригадирові? Не звернути увагу - до біди недалеко. Виявити принциповість - конфлікт у колективі.

    Ситуація проблемна і взята з життя. Вихід із неї й намагалися знайти учасники семінару - керівники середньої ланки дистанції колії, будівельно-монтажного експлуатаційного управління і станції Конотоп.

    У ході семінару виступили начальник сектору охорони праці Конотопської дирекції залізничних перевезень Олександр ЧЕРЕДНІЧЕНКО, провідний інженер учбово-методичного центру Олександр СТЕПАНЕНКО, начальник сектору охорони праці дистанції колії Ірина ШЕВЧУК, виконувач обов’язків дорожнього майстра дистанції колії Сергій ПОГОРЄЛИЙ, начальник сектору охорони праці БМЕУ-5 Микола КАТРОШЕНКО, інженер з охорони праці дирекції Юрій ШАПОВАЛОВ. Також продемонстровано учбовий фільм про надання першої медичної допомоги травмованим.

    Микола ПАЦАК

    Узяв на «хапок» - отримай строк

    Погіршення стану схоронності вантажів пов’язано з цілим переліком чинників, одним із вагомих серед яких є недосконалість законодавства щодо запобігання несанкціонованим втручанням у роботу залізничного транспорту.

    Безпристрасна статистика говорить про те, що залізниця залишається звабливою приманкою для численних злодюг. Дані Укрзалізниці свідчать: минулого року підрозділи воєнізованої охорони всіх сталевих магістралей попередили понад 1,6 тис. крадіжок вантажів і матеріальних цінностей вартістю 2 млн. грн., затримали 1,8 тис. причетних до незаконних оборудок осіб. Також у 2008 р. за порушення правил, встановлених на залізничному транспорті, затримано 31,7 тис. порушників, із яких до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу притягнуто понад 18 тис. осіб.

    Проте збитки від розкрадання вантажів залишаються значними і перевищують 6,2 млн. грн. Найбільше зафіксовано в межах Придніпровської та Донецької залізниць.

    Погіршення стану схоронності вантажів пов’язано з цілим переліком чинників, одним із вагомих серед яких є недосконалість законодавства щодо запобігання несанкціонованих втручань у роботу залізничного транспорту. Приміром, для оформлення кримінальної справи за фактом розкрадання вантажів, через відсутність комерційного акту (особливо при міжнародних перевезеннях), втрачається понад півроку. На жаль, діючий порядок розрахунку вартості завданих підприємству збитків базується на балансовій вартості викраденого і не враховує затрат підприємства на придбання, доставку та відновлення викрадених деталей та вузлів. Окрім того, діюча система адміністративних покарань за дрібні крадіжки, зокрема майна та матеріальних цінностей залізниці, не дає бажаного дієвого ефекту. Так мінімальний розмір штрафу за дрібну крадіжку становить 51 грн. Це при тому, що дрібною вважається крадіжка на суму не більше 800 грн. Чи не є це прямим запрошенням для всіляких нечестивців гріти руки на залізничному добрі? А хіба можна обминати аспект безпеки руху поїздів, адже крадіжка навіть однієї металевої накладки на стику колії може призвести до сходу з рейок рухомого складу?

    Біда полягає ще в тому, що відсутня дієва взаємодія залізничників із територіальними правоохоронними органами та органами місцевої влади.

    За узагальненими даними звітів залізниць, за підсумками 2008 р. збиток від розкрадань у цілому по Укрзалізниці склав 6 млн. 297 тис. грн. проти 3 млн. 687 тис. грн. у 2007 р., тобто збільшився на 2 млн. 610 тис. грн. (або у 1,3 рази).

    Між залізницями збиток поділяється таким чином.

    Від загального збитку від розкрадань на Придніпровську припадає 56%, Донецьку - 36%, Одеську - 6%, Південну - 2%, Львівську - 0. Такі маловтішні справи із збереженням вантажів та майна на інших залізницях України.

    А яка ситуація на Південно-Західній? З таким запитанням ми звернулися до служби воєнізованої охорони нашої магістралі. І ось, що дізналися.

    - На сьогодні, завдяки злагодженим діям працівників воєнізованої охорони з працівниками лінійної міліції, а також інших служб і підрозділів, на столичній магістралі відсутні випадки крадіжок вантажів, - відзначив начальник служби воєнізованої охорони Володимир ЛАПІН.

    Це стало можливим тому, що наші охоронці водночас з виконанням завдань, пов’язаних з контролем за переміщенням вантажів, постійно ведуть цілеспрямовану роботу з «профілактики», аби унеможливити крадіжки майна та матеріальних цінностей залізниці.

    Сподіваємось, що хлопців, які взяли залізяччя, як мовлять, на хапок, чекає сувора відповідальність.

    Протягом 2008 р. особовим складом підрозділів воєнізованої охорони попереджено 137 подібних випадків на загальну суму 325,833 тис. грн., при цьому затримано 194 особи.

    Приведемо і приклади. Одне з найбільш значних затримань зловмисників сталося на дільниці Полонне - Понінка, коли з колійного приміщення стрільці Шепетівської команди попередили крадіжку деталей верхньої будови колії, а саме сім башмаків стрілочного переводу і 54 колійних анкери, на загальну суму - понад 9 тис. грн. Двох затриманих горе-виконавців цієї оборудки було передано до лінійного відділу міліції ст. Шепетівка.

    Квітневого дня на ст. Халявино два суб’єкти намагалися поцупити бухту з 4-жильним кабелем, електрошпалопідбійник, електрошліфувальну машину та кілька колійних ключів. Проте знахабнілій спробі крадіжки не дали «ходу» стрільці Чернігівської команди, при цьому двох «візитерів» було передано до лінійного відділу ст. Чернігів.

    А у серпні - знов «сюрприз». Цього разу на дільниці Шепетівка-Подільська - Судилків було попереджено крадіжку деталей верхньої будови колії (вісім відрізків рейок Р-65 по 2,6 м, 15 підкладок КБ-65). Сума викраденого становила понад вісім тис. грн., при цьому трьох затриманих злодіїв передано до лінійного відділу ст. Шепетівка. Подібну інформацію можна продовжувати й далі, прикладів відмінного несення служби охоронцями чимало. Так тримати!

    Треба зауважити, що працівники служби воєнізованої охорони пильно стежать за дотриманням громадянами правил поводження на залізничному транспорті. За ходіння по коліях у невстановлених місцях затримано понад 4 тис. осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності - штрафу, загальна сума якого становила понад 37 тис. грн. Залізниця - не місце для прогулянок!

    Підготував Анатолій РОМАНОВ

    Чи були генерали зрадниками?

    Начальник штабу 6-ої армії комбриг Іванов з властивою йому ретельністю розкладав оперативні карти на робочому столі командувача. У цей момент Іван Миколайович Музиченко давав вказівки по телефону тимчасово виконувачу обов’язки командира 15-го мехкорпусу полковнику Єрмолаєву. До комбрига долітали чіткі фрази: «6-ий загін 10-ої танкової дивізії зосередиш біля переправи с. Медведівки… І дивись мені - жодного німецького танка на трасі Махнівка - Козятин. З настанням світанку організуєш розвідку противника, в напрямку: Райгородок, Янушполь, Уланів. Твоє завдання: як тільки виявиш противника, не допускай його просування на Уланів, Хмільник. У мене - все. До побачення».

    Генерал-лейтенант Музиченко поклав слухавку і підійшов до робочого столу:

    - Так, комбриг! Давай разом поміркуємо, що можна зробити в даній ситуації. Помовчавши, додав:

    - Учора ввечері дзвонив командувач фронту Михайло Петрович Кирпоніс і вимагав від нас завдати контрудару в напрямку Бердичева. Завдання одне: розбити противника!

    Промовивши останні слова, Іван Миколайович зробив паузу, начебто чекав підказки, як це завдання можна краще виконати.

    - Товаришу генерале! Обстановка, що склалась на лінії дотику з противником, - почав свою доповідь начальник штабу, - тривожна і складається не на нашу користь. Після 22 днів боїв на кордоні і під час відходу військ до нинішніх рубежів оборони нами втрачено у боях матеріальної частини, мається на увазі - артилерії, танків, бронемашин, до 50 відсотків, особового складу - 55-60. Недостатньо автозасобів для перевезення боєзапасів, бойового госпзабезпечення… Від себе додам, - начальник штабу армії витер піт з чола, - як це неприємно, але відзначити потрібно: в ряді дивізій, полків, армій спостерігається загальна втома, велике вибуття командного та політичного складу за відсутності поповнення ланки командирів рот і вищих офіцерів. Окремі з’єднання - на межі сил. Кілька слів про противника. Його сили розвідкою достоту визначено: дві танкові дивізії фон Клейста, мотодивізія, частини піхотної дивізії на стику із сусідом зліва - свіжа піхотна дивізія. Можна вважати реальним вихід на цей рубіж головних армійських корпусів противника. І, нарешті, як підсумок, без негайного поповнення війська 6-ої армії не в змозі розгромити противника під Бердичевом.

    - Добре! Це я і без тебе знаю! - обірвав його мову командарм. - Тільки погано те, що там нас із тобою не розуміють, - генерал-лейтенант рукою показав на стелю. - Не хочуть зрозуміти, і все тут. Їм давай наступ, контрудар! А як?! Якими силами, засобами? Їх не цікавить. Що ж ти мені пропонуєш доповісти командувачу фронту? Що 6-та армія небоєздатна і не готова вести бій з противником?

    - Так!

    Генерал-лейтенант підвівся з-за столу.

    - Що вони там про нас подумають?! Дитсадок і тільки. Залишається розрюмсатись і... Ні! Такого не буде. Даю тобі годину. Тоді доповіси, де і якими силами можливий контрудар. Район - Бердичів!.. Можеш йти.

    Не минуло й 50 хвилин, як на стіл Музиченка лягла карта з нанесеними на ній стрілками наступу.

    - Ось, бачиш! Виявляється, нерозв’язуваних завдань немає, - командарм усміхнувся. - Доповідай!

    - Вивчивши стан військ 6-ої армії, штаб і я вважаємо, що група «Козятин» генерал-майора Огурцова у складі залишків двох танкових дивізій, 3-ої ПГАБ, 44-го мотострілецького полку, двох артилерійських, бронепоїзд зі станції Глухівці, а інші - з рубежу села Іванковець, хутора Висілки завдають удару противнику. У випадку успіху можливий вихід наших військ у район Бистрика, Филищаківки.

    - Згоден! - Музиченко подивився у вічі комбригу, а потім додав: - Знаю, що важко! Ой, як важко! Але наказ є наказ. І ми з тобою повинні виконувати. І ще прошу тебе виїхати до Огурцова і разом на місці попрацювати як слід. Потрібен бій. Атака і ще раз атака! Пасивна оборона тільки на руку німцям.

    Наступного дня під натиском правого флангу групи «Козятин» німці почали відходити. Танкісти групи, окрилені успіхом, гусеницями чавили вогневі точки противника, економлячи снаряди. Розуміючи, що наступ розгортається на нашу користь, Огурцов вивів другий ешелон - 88-ий танковий полк - у пішому строю.

    - Якби десятків зо два середніх танків Т-34 та боєприпасів, - з болем у серці сказав командир групи «Козятин» генерал-майор Огурцов, - від фонклейстовських вояк тільки пір’я полетіло б. А поки що... виходу немає. Танкісти воюють як піхотинці.

    Начальник штабу армії, який стояв поруч, тільки знизав плечима. Вони зрозуміли один одного. Під вечір село Іванківці було очищено від німців. На полі бою горіли, як свічки, 20 німецьких танків. З південного напрямку частини групи «Козятин» успішно просунулись і зайняли південне передмістя Бердичева в районі іподрому. Для подальшого розвитку успіху та наступу не було ні сил, ні боєприпасів. Допомоги чекати було нізвідки.

    Наступного дня противник при підтримці літаків, танків, мінометів рушив у наступ. Бойові порядки групи Огурцова змушені були відходити в бік сіл Хажин, Жежелев. Продовжували відступати війська 6-ї армії і на інших напрямках, втрачаючи особовий склад, техніку. Криваві бої точились під Козятином, Погребищем, Оратовом, Монастирищами, Христинівкою, Уманню.

    «Важке становище склалось у ці дні в 6-ій армії, відрізаній від головних сил могутнім угрупованням противника, яка завдавала удару за ударом з півдня. Ставка вимагала від нас рішучих контрударів по ворогу. І всі ми розуміли, що пасивна оборона буде лише на руку противнику. Генерал Музиченко також це розумів і доклав немало енергії для організації контрударів. Але, на жаль, сил у його розпорядженні залишалось мало», - написав згодом маршал Радянського союзу І.Х. Баграмян у своїх мемуарах.

    Після Умані залишки військ 6-ої та 12-ої армій були зведені в «групу Понедєліна». У книзі «Група армій «Південь», що вийшла через десятки років після війни, розглядаються, як рівні за значенням, дві події, що сплутали всі плани захоплення України і завдали непоправних втрат фашистським військам, - битви під Уманню та за Київ.

    Багато солдатів та офіцерів 6-ої та 12-ої армій, захисників Умані, опинилися на околиці міста в птахофермі та кар’єрі цегельного заводу. Обеззброєні, знесилені від голоду, обірвані та босі... Доля приготувала їм повільну смерть...

    Серпневої ночі надійшла команда прориватись. Вишикувалась колона. В ній - артилерійські тягачі, трактори, машини, два танки без жодного снаряда, кілька броньовиків, солдати.

    Гуркіт тракторів, ревище танків наводить жах на фашистів в окопах. Вони не витримують і тікають…

    Світанок перестрів команду відступаючих у дорозі. Зрозумівши, що це частини 6-ої та 12-ої армій, які прориваються, німці відкривають масований вогонь. Палають автомашини, бойова техніка, гинуть бійці. Відбиватися просто немає чим. Машини затихають на ходу.

    Підбито танк, в якому перебуває генерал-майор І.М. Музиченко. Його поранено. Німецькі танки, в буквальному розумінні цього слова, добивають техніку, стріляють по беззбройних солдатах і командирах, гусеницями вчавлюють все на своєму шляху в землю.

    То там, то тут лунають поодинокі постріли, в хід пущено останні гранати. Але це - крапля в морі. Звучить команда про відхід. Відстрілюючись на ходу, червоноармійці біжать під захист лісу. Небагатьом вдалося цього дня заховатись від смертельного вогню німців.

    ... - Ганс!

    Німецький солдат, що йшов за танком, зупинився.

    - Глянь, хто там, з кашкетом. Мабуть, птах високого польоту?

    Обидва, не роздумуючи, побігли до панцирника. Іван Миколайович Музиченко лежав на землі, в пістолеті не було набоїв. Поруч з ним лежали трупи фашистів...

    Його доставили в Голованівськ у штаб дивізії, що наступала.

    - Музиченко! Музиченко! Генерал-лейтенант! Грос офіцир! Ударна 6-а армія! - плутаючи російські та німецькі слова, по складах, говорив високий полковник з моноклем в оці. - Капут армії! Генерал відвоювався?! - єхидна посмішка з’являється на обличчі гітлерівця.

    9 серпня 1941 р. полонений на допиті заявив:

    - Росіяни будуть боротися до останньої краплі крові навіть у Сибіру, тому що йдеться про долю Вітчизни, а помилки, допущені режимом, не мають значення...

    Йому запропонували стати зрадником, та він відповів так, що фашисти зрозуміли, мовляв, таких генералів, як Музиченко, зламати неможливо, тим більше переманити на свій бік. За це йому довелося з 1941 по 1945 рр. побувати не в одному німецькому таборі смерті.

    Кітель генерал-лейтенанта із зірочками в петлицях він не дозволив із себе зняти. Так і ходив до самого звільнення в ньому. А на кітелі зверху - арештантська роба. Генеральського кашкета з голови не знімав, з рук не випускав. Там, під околишем, два ордени Червоного Прапора і медаль «XX років РСЧА».

    Повернувся командарм 6-ої на Батьківщину з орденами і в генеральському кітелі, який чотири роки зігрівав його серце і кликав до боротьби - навіть у фашистських катівнях.

    Тільки після війни стало відомо, що на північ та схід від Новоархангельської частини 6-ої та 12-ої армій відбивали натиск 9, 11, 16 танкових дивізій, а також двох механізованих (16-ої та «Адольф Гітлер»). Із заходу сунули чотири піхотні дивізії. На півдні та південному заході - 1-ша і 4-та німецькі гірськострілецькі, 257-ма і 96-та піхотні, дві легкопіхотні дивізії, угорський та румунський корпуси, італійська дивізія. За кожним номером дивізії - 12 тис. солдатів, десятки танків, сотні стволів артилерії та мінометів. За німецькими даними, 6-а та 12-а радянські армії скували 22 повнокровні дивізії, 700 літаків.

    З серпня 1941 р. у щоденнику колишнього начальника Генштабу сухопутних військ Німеччини генерала Гальдера з’явились такі рядки: «Загони 17-ої німецької армії, 1-ша танкова група з’єднались північніше Первомайська (Кіровоградська обл.), взявши в кільце 6, 12, 18 армії». Але то - звичайні хвастощі: 18-а армія вирвалася з оточення.

    Після 10 серпня в журналах бойових дій 6-а і 12-а армії більше не згадуються. Важка доля спіткала командарма 12-ої генерал-майора Павла Григоровича Понедєліна. Формулювання звинувачення, пред’явленого йому після повернення на Батьківщину, майже дослівно повторює наказ, підґрунтям якого, в свою чергу, є чиясь нечесна спроба звалити на нього відповідальність за все, що тоді відбувалося на Південному фронті. У цьому наказі ДКО за №270 Понедєліна було названо зрадником.

    У фашистський концтабір, де утримували Понедєліна, ті, хто потрапив у полон пізніше, принесли звістку про наказ №270. Знайшлися серед полонених військові, вірнопіддані Сталіна, готові знищити зрадника Батьківщини. Але група комісарів та особістів 6-ої та 12-ої армій зберегли командуючого, не допустили розправи. Після повернення з полону генерал-майор Понедєлін був одразу арештований, засуджений військовим трибуналом і страчений. Це було 1950 р. у Лефортово. 29 лютого 1956 р. звинувачення зняли, генерала реабілітували...

    Два командувачі армій. Це вони в перші дні війни прийняли на себе удар фашистської армади. Це вони разом із солдатами вели важкі бої без поповнення живою силою, технікою, боєприпасами, продуктами харчування, пальним. Майже два місяці кривавого 1941-го стримували військову машину німців, що рвалася до столиці України - Києва.

    Вони виконали свій обов’язок до кінця.

    Два генерали, два командарми, чиї долі й до цього часу хвилюють багатьох...

    З архіву МО Росії

    З наказу ставки вищого головнокомандувача №270

    З архіву МО Росії

    16 серпня 1941 р.

    «...Даже те части нашей армии, которые случайно оторвались от армии, попали в окружение, сохраняя дух стойкости и мужества, не сдаются в плен, стараются нанести врагу побольше вреда и выходят из окружения.

    Мы не можем скрыть и того, что за последнее время имели место несколько позорных фактов сдачи в плен врагу. Отдельные генералы подали плохой пример нашим войскам.

    Командующий 28-ой армией генерал-лейтенант Качалов, находясь вместе со штабом группы войск в окружении, проявил трусость и сдался в плен немецким фашистам... сам генерал-лейтенант Качалов предпочел сдаться в плен, предпочел дезертировать к врагу.

    Командующий 12-ой армией генерал-майор Понеделин, попав в окружение противника, имел полную возможность пробиться к своим, как это сделало подавляющее большинство частей его армии... Не проявив необходимой настойчивости и воли к победе, поддался панике, струсил и сдался в плен врагу, дезертировал к врагу.

    Командир 13-го стрелкового корпуса генерал-майор Кириллов... дезертировал с поля боя, сдался врагу...»

    ...Считать вышеперечисленных генералов изменниками Родины с последующими выводами...

    Наказ №270 від 16.08.1941 р. підписали: Сталін, Молотов, Будьонний, Ворошилов, Тимошенко, Шапошников, Жуков.

    Леонід КРИВОВ, ветеран органів МВС України м. Козятин

    Про пенсіонерів Київщини подбають

    У ЗМІ пройшла інформація, що вже у лютому можливі затримки із соціальними виплатами. Мене, мешканця Василькова, що у Київській області, турбує питання, чи не припинятимуться виплати пенсій?

    Микола АТАМАНЮК,

    пенсіонер-залізничник

    Кореспондент «Рабочего слова» звернувся за коментарем щодо своєчасності виплати пенсій у цьому році до заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Ірини КОВПАШКО.

    - Ірино Василівно, яким сьогодні є стан із соціальними виплатами в Київській області?

    - Станом на 1 січня 2009 року на обліку перебуває майже 533 тисячі пенсіонерів, у тому числі 238 тисяч (44,7%) проживають у сільській місцевості та понад 25 тис. пенсіонерів - колишніх військових. В області питаннями пенсійного забезпечення опікуються 33 управління Пенсійного фонду України в районах та містах. Завдяки чіткій організації роботи, відповідальному ставленню до дорученої справи у 2009 році виплати, як і в попередніх роках, проводяться в чітко визначені терміни - щомісяця, не пізніше 25 числа. Тільки в січні поточного року виплачено у вигляді пенсій та допомог майже 529,3 млн. гривень.

    У нас є всі підстави позитивно оцінювати проведену роботу щодо перевизначення дат виплати пенсій пенсіонерам. З метою забезпечення рівномірного щоденного фінансового навантаження, починаючи з січня поточного року, виплати проводяться, починаючи з 4 числа. Кожного пенсіонера проінформовано про нову дату виплати, яку визначено з урахуванням статусу пенсіонера. Першочергово отримують пенсії інваліди війни, учасники бойових дій, члени сімей загиблих. Далі у переліку - особи, які перебувають на повному державному забезпеченні, одержувачі пенсій у разі втрати годувальника, інваліди, непрацюючі, працюючі пенсіонери.

    У лютому ми маємо виплатити пенсіонерам майже 529,7 млн. грн. Це трохи більше, ніж у січні. Як і очікувалось, фінансування виплати пенсій було розпочато 2 лютого, а виплату здійснюємо з 4 лютого. Фінансування виплат проводиться щоденно, згідно з календарним графіком. Станом на 21 лютого поточного року фактично профінансовано понад 502,4 млн. гривень, або 94,8% від потреби. Це дало змогу забезпечити виплату коштів усім категоріям пенсіонерів, дату виплати в яких установлено по 21 число включно.

    Вважаю, що занепокоєння пенсіонерів щодо невиплати пенсій передчасні.

    - Така сума видатків по області безперечно вражає. А які суми отримує кожен конкретний пенсіонер?

    - Відповісти на це запитання досить складно, тому що скільки пенсіонерів, стільки й розмірів пенсій. При цьому, вони напряму залежать і від закону, за яким проводиться призначення, і від індивідуальних даних про пенсіонера (тривалість стажу та величина заробітку, стан працездатності, права на надбавки, доплати, підвищення чи належність до певної категорії, наприклад, інваліди війни, інваліди-чорнобильці, для яких встановлено свої гарантовані мінімальні виплати). Тому вважаю за доцільне говорити про середній розмір пенсії в області. Так, якщо на перше січня 2008 року середній розмір пенсії становив трохи більше 743 грн., то на аналогічну дату 2009 року - майже 885 грн. Це становить 177,7% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність (498 грн.), або на 62,7% більше, ніж мінімальна пенсійна виплата (544 грн.). У цілому за 2008 рік середній розмір пенсії збільшився на 141,72 грн.

    - А завдяки чому відбулося таке збільшення?

    - Законодавчо передбачено, що пенсія призначається один раз, а в подальшому - перераховується. Підставами для перерахунку є, насамперед, зміни в законодавстві та індивідуальні обставини в житті кожного пенсіонера. З огляду на це ми розрізняємо так звані масові перерахунки та індивідуальні. Масові перерахунки пенсій - це ті, що проводяться при зміні норми закону в автоматизованому режимі та не потребують особистого звернення пенсіонера. Індивідуальні перерахунки проводяться виключно за заявами пенсіонерів і пов’язані з набуттям права на надбавки, доплати, підвищення чи у зв’язку з урахуванням допрацьованого страхового стажу. Минулого року одинадцять разів проводились масові перерахунки різним категоріям пенсіонерів та опрацьовано понад 91 тис. заяв на індивідуальні перерахунки.

    Найбільшу добавку до пенсії дали масові перерахунки у зв’язку зі збільшенням вартості одного року страхового стажу (з 1 січня 2008 року цей показник збільшено з 1% до 1,2%, а з 1 жовтня 2008 року - до 1,35%) та зі зростанням прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність (чимало виплат розраховують, виходячи саме з цієї величини).

    Хочу більш докладно пояснити поняття «страховий стаж», яке введено з 1 січня 2004 року. Це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо підприємство заборгувало перед Пенсійним фондом по сплаті внесків, то цей період не зараховується до страхового стажу. З огляду на викладене стає зрозуміло, що, коли особа працює на підприємстві неофіційно або коли підприємство не сплачує внески до Пенсійного фонду, то такій особі період роботи до страхового стажу не зараховується.

    - А якщо пенсіонер працював до 1 січня 2004 року?

    - Всі періоди роботи до 1 січня 2004 року зараховуються до страхового стажу на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто за записами у трудовій книжці.

    - Чи мають можливість переглянути розміри своїх пенсій… пенсіонери, які працюють?

    - Порядок проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення чи попереднього перерахунку, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Якщо пенсіонери продовжували працювати та набули страхового стажу не менш як 24 місяці, то вони мають право на перерахунок. При цьому може бути використаний заробіток, з якого пенсія обчислювалася, або ж за період, передбачений статтею 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (заробітна плата за 60 календарних місяців роботи підряд до 1 липня 2000 року та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку).

    Той, хто працював, але набув менше ніж 24 місяці страхового стажу, теж має право на перерахунок з добавленням стажу. Однак право на такий перерахунок виникає не раніше, ніж через два роки після призначення пенсії чи попереднього перерахунку і лише з урахуванням заробітної плати, з якої призначено чи попередньо перераховано пенсію.

    - У цьому році масових перерахунків пенсій, очевидно, буде менше. Чому?

    - У Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік» визначено, зокрема, що прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Якщо змін щодо показника прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб не відбудеться, то і перерахунки пенсійних виплат, що залежать від нього, проводитись не будуть.

    Якщо ж відбудуться зміни в чинному пенсійному законодавстві, спрямовані на подальше впровадження пенсійної реформи з метою посилення залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та отримуваної заробітної плати, то органи Пенсійного фонду України у встановлені терміни проведуть перерахунки та забезпечать виплату перерахованих сум.

    - Дякую за вичерпну відповідь.

    Інтерв’ю провів Віктор ЗАДВОРНОВ

    Водохресна вода. Розгадка глобальної таємниці «взаємин» людини із Сонцем і Землею

    Хоча цьогорічне свято Водохреща вже в минулому, хотілося б дізнатися про секрети аква-віти, її корисні якості саме у святки.

    Микола ДЖЕДЖУЛА

    м. Вапнярка

    У відповіді на питання нашого дописувача ми скористаємося цікавою інформацією, яку оприлюднив російський вчений, доктор технічних наук Володимир ЦЕТЛІН.

    Зацікавившись властивостями води в Хрещення, він перший в світі вирішив проаналізувати це явище з суто наукової точки зору. У результаті вчений запропонував розгадку глобальної таємниці «взаємин» людини із Сонцем і Землею.

    Все почалося два роки тому. Вивчаючи властивості води, яку вживають на Міжнародній космічній станції космонавти, Володимир Цетлін звернув увагу, що денна вода відрізняється від нічної своєю струмовою провідністю. Так, у 10.00 і в 18.00 вона мала максимальну здібність до провідності, тобто її молекули були як ніколи активні. А ось о 13.00 і о 4 годині ночі водиця немов засинала, втихомирювалася.

    Багато учених підозрювали, що на це якось впливають астрофізичні чинники. Але серйозного дослідження механізму ніхто не запропонував. У лабораторії Цетліна стояло декілька судин з водою, в кожному - електроди для виміру провідності струму. І ось одного дня час виміру випав якраз напередодні Хрещення.

    - Я був уражений, коли виявив, що молекули 18 січня увечері заспокоїлися набагато раніше звичайного. Вода понизила свою провідність до мінімуму аж з 18.00. І стояла в такому стані до опівночі, - розповідає Цетлін.

    Вчений, осмислюючи мінливість води залежно від добового циклу, дійшов висновку, що вона має зв’язок із земними коливаннями. Коливатися наші земні оболонки можуть як по вертикалі, так і по горизонталі - цей процес залежить від гравітаційної дії Сонця і Місяця. Володимир Цетлін сконцентрував увагу саме на Сонці, оскільки його дія сильніша. Так ось, коли оболонки під впливом світила рухаються, у них починається приливне тертя. А при терті випускається електромагнітне випромінювання. Сильніше чи ослаблене, воно уловлюється водою в океані, річці, а також водним середовищем нашого організму. Ось чому деколи ми надзвичайно бадьорі або, навпаки, мляві. Науковці довели це на мексиканській опунції. Підвівши електроди до коріння дерева і до його стебла, вони почали стежити. Як тільки наставав час заспокоєння води у природі, знижувався і біопотенціал рослини. Це виявлялося у стані мембрани - оболонки клітин. При посиленій електромагнітній дії вона як би натягується, підвищується її тонус. Від цього все живе теж починає активізуватися, дехто стає занадто діяльним, навіть агресивним. І навпаки, коли мембранний потенціал слабкий, що обумовлене дією пониженого земного випромінювання, все живе на землі відчуває себе спокійніше. Як же діє Сонце в ці періоди? О 13 годині, за московським часом, воно знаходиться в зеніті, і від цього сила приливної хвилі, що йде від нього, збільшується. Земні оболонки ніби натягаються, їх тертя знижується, знижуючи й електромагнітне випромінювання Землі. Той же ефект, але менш виражений, ми отримуємо і вночі, коли Сонце «підтягує» нашу планету вже з протилежного боку.

    Це що стосується добового циклу. Але є в Сонця ще і 27-добовий цикл - за цей час воно здійснює повний оберт довкола своєї осі. Древні люди завжди відзначали новий рік у період зимового сонцестояння, приблизно 22-23 грудня. У цей час відстань між Сонцем і Землею максимально скорочувалася, доходячи до 149 млн. км. Вчений із своїм помічником робив виміри в цей період, і скрізь вода 22 грудня «аномально» міняла свої властивості. Тобто втихомирювалася не на годину, як це відбувається щодня, а завмирала відразу на 6 годин!

    Як ви думаєте, що відбулося з водою через наступні 27 діб? На календарі був вечір 18 січня, переддень Хрещення... Вчений перевірив показники електропровідності води і очам своїм не повірив - все повторилося. Потім через кожні 27 діб вода перетворювалася на «водохресну». І ось що дивно, завжди ці дні були близькі до якихось православних свят: Стрітення, Благовіщення... Мабуть, древні люди знали про особливості води краще за нас. Отже, вода в ці дні стає спокійною завдяки певному положенню Сонця?

    Володимир Цетлін та його помічники довели, що ця вода може бути корисна людству тим, що, можливо, знижує надмірну агресію за рахунок зниження мембранного потенціалу клітин. Люди в ці дні, незалежно від того, купалися вони в ополонці чи ні, стають спокійнішими, більш зважено відносяться до своїх вчинків.

    Чому ж вода, набрана в Хрещення, довго не псується? На думку вченого, це відбувається за рахунок зниження електропровідності. У такій воді йде придушення росту мікроорганізмів. У години найбільшого спокою води на планеті її можна набирати хоч із річки, хоч з-під крану - вона збереже свою доброякісність надовго. Такою водою добре умиватися, а оскільки вода на планеті існує ще в газоподібному стані, всім нам легшає дихати в ці «особливі» дні сонячного 27-дневного циклу.

    У майбутньому Володимир Цетлін має намір перевірити вплив води на людину в клінічних умовах. Зараз він домовився з одним медичним центром про проведення експерименту подібного тому, який було проведено з рослиною опунцією. Уявляєте, наскільки це може змінити в майбутньому нашу медицину! Адже ніхто не враховує струмову активність води і повітря (у якому вона також присутня). Наприклад, активність знаходиться на своїй вищій відмітці, а пацієнтові у цей момент дають збуджуючий засіб. Ось вам і інсульт, і гіпертонічний криз. Мрія вченого - це пульт, обладнаний системою виміру електропровідності води. Медик натискує на кнопку приладу, і той в режимі реального часу показує йому рівень струмової активності. І лише після цього він вирішує, які ліки давати хворому.

    Підготувала Валентина Коляда

    Сторінки, опалені війною

    Виповнилося уже двадцять років з того часу, як припинилась війна в Афганістані за участю радянських військ. І той, хто ще зовсім молодим перебував на тій війні, досяг щонайменше сорокарічного віку. Багатьох з них уже й немає серед живих. А що буде через десять, двадцять років?

    Щоб не втратити пам’ять про тих, хто не повернувся з війни в Афганістані, залишити правдиві свідчення про ті події, є лише один спосіб - викласти усе на папері.

    Такою справою вже багато років займається учасник бойових дій, колишній редактор військової газети, яка виходила в Афганістані, заслужений журналіст України Анатолій ГОНЧАР. Він створив уже 12 книг, у більшості з яких розповідається про події, що відбувались під час «неоголошеної» війни та про її безпосередніх учасників. Серед них - дві книги Пам’яті - про загиблих вінничан та воїнів-авіаторів.

    Днями вийшов із друку ще один літопис Анатолія Григоровича, який носить назву: «Вінничани - воїни-інтернаціоналісти, воїни-миротворці». Це - своєрідний фотоальманах про тих подолян, які у різні роки, перебуваючи у складі військових формувань, «відвідували» країни, де відбувались збройні конфлікти. А були це - введення радянських військ до Угорщини, Чехословаччини, Афганістану..., або миротворчі місії у складі об’єднаних сил ООН у Югославії чи Ліберії. Та всюди нашим землякам, одягнутим у солдатські чи офіцерські однострої, довелось займатися нелегкою військовою справою.

    У книзі зібрано світлини, можна сказати, фотодокументи про ті буремні події і про їх учасників. Також тут відображено й повоєнне життя «афганців» із Вінниччини. А це - і мітинги-реквієми під час відзначення роковин виведення військ із Афганістану, і фоторозповіді про інші заходи, в тому числі й про відпочинок та оздоровлення учасників бойових дій. Словом, відображено життя таким, яким воно було.

    Книга щедро проілюстрована, зі смаком оформлена, має привабливий вигляд та й доволі змістовна, насичена цікавою інформацією. Тож, думається, вона припаде до серця не лише причетним до тих подій, а й широкому загалу.

    Так співпало, можливо, й невипадково, що днями у Вінниці побачила світ іще одна книга про воєнні події в Афганістані. Вона носить назву «Нас винты поднимут над землёй афганской...» (російською мовою).

    Її автори - військові журналісти Анатолій ТРИГУБ і Віктор ГЕДЗЬ під керівництвом редактора Миколи ПОПЛАВСЬКОГО. Вони підготували збірку нарисів, замальовок про учасників афганської війни. Здебільшого - це військові льотчики, але й про інших фахівців йдеться у книзі.

    Цікавим у цьому виданні є й те, що авторами окремих творів виступили й ті, про кого розповідається у цій книзі. Так генерал-майор запасу Володимир АЛЄКСЄЄВ, який в Афганістані командував авіаційним полком, написав свої спогади-роздуми про побачене та пережите на тій війні. Те ж зробив і ще один військовий льотчик, полковник запасу Сергій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ. Він розповідає про деякі, майже анекдотичні випадки, що траплялись в Афганістані. А генерал-майор запасу Володимир СТЕПАНЕНКО, який все військове життя віддав авіаційно-технічному забезпеченню, викладає свій бойовий досвід, здобутий в Афганістані. З ним буде приємно ознайомитись молодим авіаційним фахівцям. Утім, книга розрахована на широке коло читачів. Вона, як і згадана вище, містить у собі пам’ять, відображену на папері. До якої варто доторкнутись своїм серцем.

    Никифор ЛИСИЦЯ, учасник бойових дій в Афганістані

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05