РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 10 (12 березня 2010) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної (цифри і факти)

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 9 за 2010 р.)

    У 80 - 90-х роках ХІХ століття робітничий рух набув більш організованого і широкого розмаху. Дається взнаки досвід і вплив соціал-демократичного руху. У цей час повсюдно створювалися соціал-демократичні гуртки, які поширювали, переважно підпільно, марксистську літературу. Перший такий політичний гурток у Києві виник у Головних залізничних майстернях.

    Початок XX століття ознаменувався новими революційними виступами робітників. У липні 1903 року застрайкували робітники Одеських головних майстерень. Їх активно підтримали колеги у Києві.

    Трагічно закінчився виступ робітників-залізничників, які брали участь у загальному страйку 1903 року в Києві. Багато з них було розстріляно біля стін паровозного депо (нині депо Київ-Пасажирський) 23 липня 1908 року. Про цю трагедію нагадує меморіальна дошка, встановлена тут за проектом архітектора А.І. Кулагіна в 1963 році.

    З роками трудові конфлікти переростали в політичні акти протесту. Прагнення робітників були весь час однакові - поліпшити своє матеріальне становище. Іноді вимоги про підвищення зарплати супроводжувалися погрозами та насильством. Виявлявся справжній бунтівний характер мас. Адміністрація змушена була реагувати на цей прояв протесту. Не випадково зарплата в різних майстернях і депо була піднята від 10 до 80 відсотків.

    Великими потрясіннями суспільного життя відзначився 1905 рік. Революційний рух охопив всю Російську імперію. Масові страйки набули гострого політичного характеру. Загальний страйк залізничників Південно-Західних залізниць почався в середині жовтня. 14 жовтня на всій мережі припинився рух поїздів.

    Профспілку залізничників Південно-Західних залізниць було створено в травні 1905 року. Вона зіграла помітну роль у розвитку робітничого руху.

    Падіння царського самодержавства і прихід до влади Тимчасового уряду у 1917 році не зняли гострих соціальних проблем. У цій обстановці залізничники Південно-Західних залізниць явочним порядком запровадили восьмигодинний робочий день. Керівники міністерства шляхів сполучення, прагнучи погасити невдоволення залізничників, дозволили ввести восьмигодинний робочий день тільки в майстернях. Але ця «милість» запізнилася.

    У період Першої світової війни і до 1917 року начальником Південно-Західних залізниць був Вадим Петрович Шмідт, який володів великим досвідом і широкими інженерними знаннями. Він прийняв цю посаду у 1913 році від К.С. Немешаєва. До цього Вадим Петрович працював начальником служби колії. На його долю випало керувати Південно-Західними залізницями в період Першої світової війни. Незважаючи на всі труднощі, Південно-Західні залізниці працювали безперебійно, забезпечуючи необхідні обсяги перевезень.

    Світова війна поставила залізничний транспорт на межу повного розвалу. Катастрофічно швидко погіршувалося становище робітників і службовців - життя дорожчало. А зарплата не піднімалася. За кілька місяців 1917 змінилися чотири міністри шляхів сполучення.

    З березня 1917 року Південно-Західні залізниці стали іменуватися Південно-Західною залізницею. У структурі управління відбулися деякі незначні зміни. Так додатково було створено відділ «громадських організацій» та Центральний виконавчий комітет Південно-Західної залізниці. У липні 1917 року цей орган перейменовано у Головний комітет Південно-Західної залізниці.

    У вересні відбувся загальний страйк залізничників, який змусив Тимчасовий уряд вирішити питання про постачання залізничних робітників і службовців продовольством за помірними цінами і дещо підвищити зарплату.

    У березні 1917 року відновили роботу профспілки. Перший організаційний з’їзд профспілок Південно-Західної магістралі відбувся 5 - 7 квітня. На ньому були присутніми 186 делегатів, які представляли 93 тисячі залізничників. З’їзд визначив структуру профспілки, ухвалив рішення створити 52 дільничних комітети і 14 районних. Було обрано Центральний виконавчий комітет профспілки.

    Крім поділу на територіальні комітети профспілка складалася ще з 15 секцій за професіями: колійників, кондукторських і паровозних бригад, вагонників, робочих майстерень, телеграфу, комерційних агентів та інших. Кожна секція збирала свій з’їзд і намагалася вирішувати свої економічні проблеми.

    В.І. Ленін, розуміючи, яка роль належить залізницям під час і після жовтневого перевороту, не випускав їх з поля зору. Справді, якщо б припинився рух на залізничних магістралях, не було б підвозу сировини, палива та хліба, і тоді великі задуми змінити суспільний лад у Російській імперії могли б провалитися. Ось чому вже 7 листопада 1917 року ввечері на ІІ Всеросійському з’їзді Рад, після відозви «До робітників, солдатів і селян» за ініціативою Леніна було прийнято окреме звернення «До всіх залізничників». У ньому підкреслювалося, що «рух ні на хвилину не повинен зупинятися». Того ж вечора було сформовано новий уряд - Раду Народних Комісарів, але ... без комісара шляхів сполучення. Леніну не відразу вдалося вмовити Марка Тимофійовича Єлізарова зайняти цей пост.

    А боротьба тривала. Представник Всеросійського виконавчого комітету профспілки залізничників М.Ф. Крушинський заявив, що Виконавчий комітет вимагає, щоб новий уряд було створено не за одної партії, а щоб він складався з представників усіх соціалістичних партій. Радикально налаштовані більшовики, звичайно ж, піти на це не могли. Однак і проігнорувати заяву Крушинського не посміли, оскільки він пояснив: що в іншому випадку на транспорті будуть виконуватися тільки розпорядження профспілкового комітету. Це подіяло. ВЦВК був змушений делегувати своїх представників на переговори з Виконавчим комітетом, який мав реальну можливість покласти кінець справі, розпочатій Леніним. З огляду на це, січневий 1918 року Надзвичайний Всеросійський з’їзд залізничників, що проходив під пресингом більшовиків, оголосив комітет розпущеним. У новообраному Виконавчому комітеті з 40 осіб було вже 25 більшовиків.

    У той же час робітники і службовці Південно-Західної залізниці продовжували виконувати свою основну роботу. Паровози і вагони ремонтувалися, шляхи, сигналізація і зв’язок підтримувалися в належному стані, в рейс відправлялися поїзди, але не вистачало кадрів. Тож в управлінні було видано розпорядження про прискорену підготовку 140 машиністів з числа помічників машиністів паровозів. 135 осіб із зарахованих на курси отримали свідоцтва на право самостійного управління паровозом. Одночасно у підрозділах тяги готувалися помічники машиністів з числа слюсарів і досвідчених робітників…

    (Далі буде.)

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05