РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 9 (5 березня 2010) 

  • Берегині залізниці

    Єдиним поглядом ст. Київ-Волинський не охопиш: простори її величезні. А про виробничі навантаження на цей підрозділ й казати годі: ні вдень, ні вночі не вщухає на ній рух поїздів - вантажних, пасажирських, приміських. Хто ж господарює у цьому стрімкому залізничному вирі, хто спрямовує сталеві потоки у потрібному напрямку? Певно, чоловіки зі сталевими м'язами та рішучою вдачею, такі собі «міцні горішки», гадалося мені. Та яким же було моє здивування, коли я дізнався, що виробничим успіхам ця станція здебільшого зобов'язана жіночим рукам. Адже переважну більшість її трудового колективу складають представниці «слабкої» статі. І це добре, що в трудовому ритмі великого залізничного господарства завжди відчувається пульс палких жіночих сердець. Хто краще жінок може створити в колективі теплу, по-справжньому родинну атмосферу? Тож, цілком природно, що для багатьох співробітників станції залізниця стала, можна сказати, сімейною справою.

    - Ми всі в колективі - як брати й сестри. Всі живемо інтересами рідного підприємства й завжди готові один одному підставити плече підтримки. Й від начальника станції Валерія Васильовича Мельника постійно відчуваємо щире вболівання за справи всього колективу й кожного працівника окремо. Він по-батьківськи й похвалить, і пожурить, коли треба, - розповідає Людмила Литвин, старший інспектор відділу кадрів станції.

    Людмила Петрівна - залізничниця з більш як тридцятирічним стажем і на Київ-Волинському не новачок. Вона знає імена та по батькові всіх колег, цікавиться хто чим «дише» й робить це не лише за посадовими обов’язками, а від щирої душі. Тому й тягнуться до неї люди, приходять поділитися своїми турботами, проблемами. Й вона кожного підтримає доброю порадою, теплим словом.

    - Любов до залізниці я успадкувала від мами, Марії Григорівни Гришко, - ділиться заповітним моя співрозмовниця. - Пам’ятаю, як ще в дошкільному віці приходила у депо Дарниця, де мама працювала в залізничному магазині, а згодом на ст. Київ-Товарний, куди вона перейшла працювати переписувачем вагонів...

    Відданість сталевим магістралям Людмила Петрівна передала у спадок й своєму синові. Віталій Литвин працює з матір’ю в одному колективі на посаді заступника начальника станції.

    - На Київ-Волинському залізничні сім’ї - не дивина. Вважаю, коли виробничі стосунки тісно переплетені з родинними - це лише на користь справі, - продовжує оповідь Людмила Петрівна. - За прикладом далеко не треба ходити: хоч зараз завітайте до кімнати прийомоздавальників.

    Ми охоче сприйняли цю пропозицію і ось вже бесідуємо з двома трудівницями на їхньому робочому місці.

    - Для мене залізниця стала близькою ще з дитинства. Найяскравіші спогади пов’язані саме з тим днем, коли мене мати вперше взяла з собою на роботу. А було мені тоді чотири роки, - розповідає Тетяна Сокол. - З того часу й «захворіла» залізницею. Іншого шляху в житті навіть не уявляла. Тому поступила до Київського технікуму залізничного транспорту і після його закінчення ось вже другий рік працюю на станції прийомоздавальницею багажу та вантажів. Саме тут й познайомилася із Сергієм Соколом, який після закінчення Козятинського вищого професійного училища з 2007 р. працює на Київ-Волинському складачем поїздів. З ним створила свою родину...

    - А мене сюди теж привела ненька, - додає Ольга Півень, мати Тетяни. Ольга Антонівна також працює прийомоздавальницею багажу та вантажів. - Було це тридцять років тому, коли я сама перейняла «залізничну естафету» від своєї матусі і Тетяниної бабусі Ганни Миколаївни Водницької.

    Ганна Миколаївна прийшла на станцію відразу після війни, працювала переписувачем вагонів, потім прийомоздавальницею до виходу на пенсію. Три роки, як її нема серед нас. Та життя продовжується й залізнична слава не згасає.

    Анатолій РОМАНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05