РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 6 (12 лютого 2010) 

  • У просторі творчої свободи

    Його ім’я асоціюється з унікальним часом розбудови Південно-Західної залізниці. Коли замислюєшся над людською і творчою долею почесного залізничника, заслуженого будівельника України, кавалера ордена «Знак Пошани» Володимира КОРЧЕВОГО, спадає на думку доведена істина: талановита людина талановита в усьому. Маємо інженера й організатора, будівельника і садівника в одній особі. Коли я зателефонував героєві статті, щоб домовитися про інтерв’ю, у перших фразах почув деяке заперечення: мовляв, чи варто про нього писати. І все ж ми домовилися…

    На завтра до редакції рівно о десятій, хоч годинник перевіряй, завітав мій новий знайомий - колишній начальник Дорожнього будівельно-монтажного тресту столичної магістралі, якому днями виповнилося 70 років.

    Він - не з когорти говірких, але на мої запитання все ж таки відповідає. Стисло, продумуючи кожне слово. Адже слово - не горобець… Каже, що ця звичка у нього від батька, який віддав багато років сільській праці у рідних Божиківцях Деражнянського району на Вінниччині. «Працюй руками», - навчав сина Павло Корчевий.

    Володимир Павлович з дитинства звик до лаконізму у всьому. Про дитячі роки залишилось яскраве враження: любив малювати баштові крани. Отже, з малих років мріяв про велике будівництво… Про студентство говорить із лише йому притаманною теплою усмішкою: обрав Дніпропетровський інститут залізничного транспорту (ДІІТ) свідомо. Мріяв прокладати сталеві магістралі.

    Його життєвий шлях починався, як і у багатьох ровесників, із дуже якісної інститутської підготовки. З відзнакою закінчив ДІІТ. Високообдарований студент, надзвичайно працездатний. Педагоги підмічали, коли цьому студентові вказати на якийсь абзац, він обов’язково прочитає всю сторінку, коли звернути увагу на сторінку, він прочитає усю книжку. Жадоба до знань, володіння експериментом, розроблення і створення оригінальних креслень заклали основу багатьох майбутніх робіт і визначили ту сміливість, із якою згодом Володимир Корчевий брався за постановку й розв’язання надзвичайно складних науково-технічних і організаційних проблем.

    …Студентські канікули і відпочинок. Для майбутнього керівника Дорожнього будівельно-монтажного тресту це часто-густо були несумісні поняття. Не чекав допомоги від батьків: заробляв самотужки. Освоївши цегляну кладку, секрети теслярської справи, він не пас задніх під час студентської практики у тому ж Дніпропетровську. На старших курсах довірили працювати будівельним майстром аж у Калінінграді. Вчився і працював, працював і вчився: на стипендію довго не протягнеш.

    У ті часи відмінники навчання після закінчення вузу мали право обирати самостійно місце задля подальшого трудового призначення. Він отримає «путівку» поближче до малої батьківщини. Вже згодом після відмінного навчання в інституті засвоїв: робота інженером-проектантом у Жмеринській дистанції будівель і споруд, пізніше - керівником Дарницької дистанції цивільних споруд дуже відповідальна. До думки молодого інженера прислухалися все більше і більше досвідчених професіоналів. Його помічає керівництво Південно-Західної залізниці. Десять років життя віддано Жмеринській дирекції. Три - керівництву будівельними підрозділами на Дарницькому залізничному вузлі. Понад 16 зим та літ - Дорожньому будівельно-монтажному тресту. Для потреб залізниці зводили деповські будівлі, реконструювали під’їзні колії, поворотні кола, очисні споруди. І це за умов безперервної роботи підприємств. У такому разі вкрай потрібно організувати роботу таким чином, щоб не заважати виробничому процесу. Вдавалося. А ще у планах - зведення житла і лікарень, дитячих садків і шкіл. Він згадує, як непросто було будувати плавальний басейн для працівників Жмеринського залізничного вузла. Але природний хист його і колег зробили не одну добру справу.

    Плани, як відомо, виконувати потрібно. Якісно і у строк. Темпи у панельному будівництві на той час були відчутними. Попит на квадратні метри - неабиякий. Спробуй пригальмуй впровадження в експлуатацію об’єктів «соцкультпобуту». Тоді за це по голові не гладили.

    Йому притаманний талант учителя, що вміє яскраво і захопливо розповісти про власне життя-буття. Слухаю із величезною увагою: біографія - зразок для молодих послідовників.

    У колишньому СРСР, де авторитарний стиль керівництва накладав відбиток і на будівельну галузь, Володимирові Павловичу прийшлося пережити чимало неприємних хвилин. Повчали, як будувати об’єкти не лише кваліфіковані інструктори з обласних і навіть республіканських партійних органів. «На килим», аби знав своє місце, могли викликати і вище. Штурмом «мізків» тоді займалися натхненно. Така вже традиція панувала у ті роки. Він завжди працював творчо і надихав інших. Як правило, завдання, яке мало бути розв’язаним, потребувало пошуку нестандартного рішення. Причому і сама форма постановки завдання мала бути екстремальною

    … Гортаю сторінки майбутньої книги, присвяченої 140-літтю Південно-Західної залізниці. Уважно перечитую рядки, де йде розповідь про будівництво тимчасового мосту через Десну, монтаж пункту дезактивації рухомого складу на станції Вільча після аварії на ЧАЕС, електрифікацію між Підволочиськом і Тернополем, між Ніжином та Черніговом та на вокзалі у Кам’янці-Подільському. Там працювали колеги Володимира Корчевого під його керівництвом. Працювали успішно. Запорукою тому - безліч об’єктів, які і досі милують око, в яких царює затишок.

    Не утримуюсь і запитую, який стиль керівництва він застосовував під час роботи у Дорожньому будтресті. Володимир Павлович не приховує: неробам і нехлюям через його жорсткий характер було непереливки. Зате, якщо в інших відчував бажання зробити все як належить, допомагав, не рахуючись із часом і власною зайнятістю.

    Пам’ятаю, які надії покладалися у 1960 - 90-х рр. на виробничників з Київського заводу залізобетонних конструкцій. Саме з 30 років тому я вперше познайомився із історією та продукцією цього підприємства. Йшла розбудова оборотного депо на станції Борщагівка-Технічна. Конструкції та деталі надходили з Києва-Волинського. Як виявилося, і тут є творчий доробок мого сьогоднішнього героя. Та ще й який. Величезний виробничий комплекс було збудовано за ініціативи тогочасного начальника Південно-Західної магістралі Петра Кривоноса. Балки, панелі, перекриття тощо - то лише початок. Згодом для того, щоб забезпечити найперші потреби залізничних будівельників у конструкціях і деталях, заводчанам прийдеться постійно розширювати виробництво, нарощувати потужності, відкривати нові цехи. А коли на столичній магістралі відбувалася тотальна реконструкція, віддача мала бути потроєною. Вишукувати додаткові можливості для постачання матеріалів від сторонніх виробників не було потреби.

    Пригадалася пісня 70-х. «Стоят мосты, стоят вокзалы и заводские корпуса… могу назвать их адреса. А без меня, а без меня здесь ничего бы не стояло… когда бы не было меня». Це про таких як Володимир Корчевий.

    - Здається, у Володимира Павловича, сказав у розмові зі мною нинішній керівник галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Південно-Західної магістралі Анатолій НАНОВСЬКИЙ, - доба вміщувала по суті два робочих дні. Любить роботу в усіх її проявах, зокрема, так звану невдячну - підготовчу. Шановний багатьма колегами. Може, тому, що нікого не силував, не примушував працювати. Навчав власним прикладом. Знає будівельну науку зсередини, бо він інженер - від Бога. Уміє мислити програмно, по-державному.

    Кращої характеристики Володимира Павловича кореспондент і не бажав: вичерпна, чи не так?

    Йому вдавалося будувати оселі, садити дерева, він дав життя чудовій дружній родині, залишив добре ім’я у залізничній будівельній галузі. Володимир Корчевий - турботливий чоловік для люблячої дружини, чудовий батько для дочок, які мають власні сім’ї. Найкращий дідусь для онуків. Життя продовжується. Корчевий і зараз перебуває у просторі творчої свободи.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05