РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 6 (12 лютого 2010) 

  • На перехресті інтересів

    Замість прологу

    У каналізаційні колодязі за десятки літ водійської практики потрапляти не доводилося. Лише восени минулого року ускочив. І добре, що на край ями, що в останній момент устиг крутнути колесо вбік. Але без СТО не обійшлося. «Похвалився» у гаражному кооперативі - і кожен сусіда пригадав подібну ситуацію. Як не каналізація, то рів через дорогу, ледь присипаний, дерева і стовпи, залишені до кращої пори електриками РЕМу, та інші причини створювали передумови ДТП. Але ніхто нікуди не повідомляв і не скаржився. «А чи є від того користь? - резюмував найстаріший співрозмовник, ветеран МВС, до речі. - Що горохом об стіну. Тільки нерви собі попсуєш… На дорогу дивіться, а не на…» Пропускаю не вельми скромне слівце, вжите нашим майором, і весь його коментар, адресований дорожникам та владі взагалі. Суть думки досвідченого водія зводилася до загальновідомої фрази про дві біди нашого життя. Тобто, говорячи мовою комп’ютерників, є «глюки», просте перезавантаження не допомагає і треба міняти операційну систему.

    Машиніст бачить усе

    Машиніст - теж водій. Тільки на відміну від шофера має важіль впливу на осіб і структури, які забезпечують безперешкодний залізничний трафік. Він називається «Журнал зауважень машиністів». Власне, контролювати стан колії чи контактної мережі є кому. Та машиніст бачить усе першим.

    Але чи реагують на зауваження простого машиніста обтяжені повноваженнями і клопотами начальники? Це питання пов’язане з безпекою руху, тому прочиняю двері до кабінету головного ревізора Конотопської дирекції залізничних перевезень Володимира КОЗЛОВА.

    - Тут відповідь однозначна, - говорить Володимир Володимирович, - реагують. І максимально швидко. Зобов’язані не пізніше ніж впродовж семи днів розглянути, розслідувати, усунути причину й доповісти в локомотивне депо.

    За його словами, робочий день керівника чи то дистанцій колії, електропостачання, зв’язку і сигналізації, відділу перевезень дирекції розпочинається із цих зауважень. Якщо вони є, звичайно.

    Головний ревізор безпеки руху тисне «іконку» на моніторі комп’ютера:

    - Ось дивіться: за двадцять один день січня по нашому регіону від машиністів надійшло п’ятнадцять зауважень. Так третього числа машиніст локомотивного депо Київ-Пасажирський Пінчук поінформував, що чергова на переїзді по станції Халимонове поїзд не зустрічала. Відреаговано. Четвертого машиніст того ж депо Лисенко записав, що чергова по станції Халимонове не попередила про увімкнений жовтий сигнал. Відреаговано швидко. Висновки - серйозні. А ось 12 січня є запис від нашого машиніста - із локомотивного депо Конотоп. Машиніст Денисенко повідомив, що на перегоні Макове - Терещенська відсутня видимість кілометрового знака 556/557 кілометр. 14 січня із Хутора Михайлівського відповіли, що видимість поновлено.

    Ця система контролю, якщо хочете, дублюючого контролю, існує давно і себе виправдовує. Проблема якщо й була, то лише з передачею зауважень. Наприклад, машиніст зробив запис у п’ятницю. Далі - вихідні. Поки передали на підприємство, ще минув час. Тепер же вся інформація миттєво з’являється в електронній мережі. Про АРМ «Зауваження машиністів» чули?

    Чути чув, та лише краєм вуха. І за коментарями звертаюся до регіонального інформаційно-обчислювального центру. Там підтверджують, що система працює нормально. Запроваджували її у другому півріччі 2009-го. Спершу АРМ «Зауваження машиністів» поставили в локомотивному депо і дирекції, потім - на інших підприємствах. Зробили це інженери-технологи РІОЦ Інна КАМІНСЬКА і Дмитро БРУШКО.

    А система дійсно чудова. Від претензії машиніста уже не сховаєшся, не посилатимешся на повільну роботу пошти чи іншу причину. Її бачать у службах, ревізори. Відсутність відповідної реакції - неприємності керівникові гарантовані.

    Та ще мені хочеться поговорити з машиністами. Із Денисенком, який поскаржився, що кілометровий знак погано видно. Шукати, підлаштовуватися під графік роботи не довелося. Василь Денисенко - машиніст-інструктор й очолює колону №12.

    - Я пам’ятаю ту поїздку, - говорить Василь Михайлович, - кілометровий стовпчик був нахилений.

    Хотів уже сказати, що начебто дрібниця і чи варто було, та машиніст-інструктор реагує швидше.

    - Не дрібниця. Уявіть собі, що локомотив зупинився. Машиніст повинен конкретно вказати, де саме - кілометр, пікет, де стоїть голова поїзда. Уночі не видно. Що, бігти і дивитися, який кілометр проїхав?

    Або обмеження швидкості. Поїзд летить. Ви багато помічаєте на швидкості вісімдесят кілометрів? Машиністу потрібні чіткі орієнтири. Тому ми пишемо, наприклад, що платформи не освітлено. Ми теж за ними орієнтуємося. І наполягаємо, щоб зауваження писали всі машиністи.

    Що ж, з’ясував. А хто найчастіше в локомотивному депо Конотоп не дає спокою місцевому керівництву, і як заохочується подібна практика?

    Заступник начальника депо з експлуатації Олексій ГЕРЦОВСЬКИЙ називає машиністів Василя ЛАРІОНОВА та Василя КРАМАРА. Через певний проміжок часу зауваження аналізуються, підбиваються підсумки і тих, хто пише найбільше, відзначають не тільки словом, а й гривнею.

    - Так писатимуть же і писатимуть? - вихоплюється в мене запитання.

    - Зауваження машиністів мають бути обґрунтованими, - відразу заспокоїв Олексій Миколайович, - виваженими, саме такими, що пов’язані із безпекою руху.

    А в інших як?

    Так само. Пошукова служба інтернет-мережі видає довгий список сайтів, де хоч раз згадується словосполучення «зауваження машиністів». Найбільше - з Росії. На російських залізницях ця система контролю за безпекою руху також не вважається другорядною. Тут зменшують строк реагування, діє АРМ «Зауваження машиністів», розроблено чітку систему стимулювання уваги локомотивних бригад у дорозі. Правда, не скрізь. Так на одній із залізниць за місяць від машиніста очікують тридцять один запис. На форумі залізничників згадується розмір винагороди за тридцять одне зауваження - 3740 рублів, що в перерахунку на рідні грошові одиниці становить не менше 700 гривень. Суттєва надбавка.

    А коли не хочуть писати? Як свідчить інструкція, краще хотіти: «В случае, если локомотивная бригада произвела за месяц менее 3-х записей в книгу замечаний машинистов, она вместе с прикрепленным машинистом-инструктором вызываются на собеседование к заместителю начальника депо по эксплуатации.

    При повторном наличии менее 3-х записей в книге замечаний за месяц у локомотивной бригады, она вместе с прикрепленным машинистом-инструктором вызывается на собеседование к начальнику депо.

    В случае, если локомотивная бригада продолжает производить менее 3-х записей за месяц, она вместе с прикрепленным машинистом-инструктором вызывается на собеседование к начальнику отдела локомотивного хозяйства или подвижного состава отделения железной дороги для проведения внеочередного зачета по знанию руководящих документов по безопасности движения поездов, правил технической эксплуатации железных дорог и принятия решения комиссией отдела локомотивного хозяйства или подвижного состава о возможности дальнейшей работы членов локомотивной бригады в качестве машиниста и помощника машиниста локомотива».

    Тож немає нічого дивного, якщо залізнична газета наводить такі дані: «В 2005 году 330 машинистов локомотивного депо Санкт-Петербург-сортировочный-Витебский внесли в книгу 2420 замечаний, угрожающих безопасности движения поездов».

    На форумах російських залізничників, а ця тема нині досить жваво обговорюється, порушується і моральний аспект питання. Мовляв, я «стукатиму» - постраждають люди, такі ж самі залізничники. Одностайності немає, та нерідко звучить роз-судливий голос. Наприклад: «Эта самая книга замечаний уже спасла не один десяток жизней все тех же путейцев, вагонников, контактников».

    Власне, сумнівів у доцільності дублювання контролю за безпекою руху не виникає. Машиністи противляться лише спробам поставити цю справу на потік, заформалізувати, запровадити щось на зразок змагання «А хто більше?».

    На тому й розійшлися.

    Замість епілогу

    Тоді, восени, у розмові про автошляхи згадувалася й залізниця.

    - Якби я приїхав, - втрутився Володя, молодий машиніст, - і сказав диспетчеру, що десь у контактній мережі струна обірвана чи, може, опора нахилилася, то через півгодини усі б на вухах стояли. День, ніч, дощ чи мороз - байдуже, а там би працювала ремонтна бригада.

    - Так то ж на залізниці, - промовив завжди серйозний майор. - На залізниці біда завжди була меншою. Там, скажу я вам, знають ціну людського життя.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05