РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 5 (5 лютого 2010) 

  • Сервіс на висоті

    У старі добрі часи, на світанку залізничного транспорту, турбота про пасажира також була на висоті. При під’їзді до кінцевого пункту призначення або до вузлової станції у вагоні неодмінно з’являвся агент міської залізничної станції, який брав на себе обов’язки доставити на квартиру або і до готелю багаж пасажира, зрозуміло ж, якщо такий був. І відбувалося це так. Замість багажної квитанції агент видавав розписку, складену на бланці вокзалу з неодмінними водяними знаками. Пасажир одразу ж сплачував за послугу. І тарифи були помірними. Так за доставку в будь-який куточок у межах міста треба було сплатити 75 копійок, якщо вага багажу не перевищувала 12 пудів. За кожний додатковий пуд (16 кілограмів - авт.) стягували по 6 копійок.

    До речі, вже сто років тому при вокзалах існували камери схову, де можна було залишити будь-який багаж на будь-який термін, заплативши по 2 копійки за кожне місце, але не менше 10 копійок за добу. Користуватися послугами міської станції, особливо якщо пасажир мав багато речей, було вигідно і зручно. Це звільняло від зайвих клопотів і витрат. Ось що рекомендували пасажирові після «звільнення від багажу» при під’їзді до Києва у 1913 р.: «Вы должны заняться приведением в порядок вещей, находящихся при вас в вагоне. Подъезжаете ли вы к Киеву с юго-запада или по Киево-Воронежской дороге, вы еще издали увидите блестящую на горизонте колокольню Печерской лавры. Миновав железнодорожный мост или полустанок Жуляны (нині - Вишневе), вы уже находитесь в пределах Киева. Минут через десять поезд подкатит вас к перрону вокзала, к слову сказать, крайне невзрачного, тесного и далеко не удовлетворяющего тому громадному обмену пассажиров, который здесь происходит. Ваши вещи заберет из вагона носильщик, ему же вы можете поручить забрать и багаж, если только вы не прибегли к услугам железнодорожной станции. Операция получения багажа задержит вас на минут 10 - 15, это время вы можете употребить на переговоры с комиссионерами гостиниц, встречающими вас на вокзале».

    За всю історію існування Центрального київського вокзалу існувало три його будівлі. Першу було збудовано разом з відкриттям залізничного сполучення Києва з іншими містами ще у 1870 р. Будівля була красивою, доволі просторою і зручною. На початку минулого століття було прийнято рішення про будівництво нового вокзального комплексу, розпочати яке перешкодила Перша світова війна. Так довгі десятиліття до появи будівлі, що існує й сьогодні, функції вокзалу виконував тимчасовий «барак».

    Міські станції Південно-Західних залізниць на Московсько-Києво-Воронізькій залізниці здійснювали у касах, розташованих на Пушкінській, Ільїнській, Олександрівській (Сагайдачного) вулицях, різноманітні операції: продаж пасажирських квитків, приймання і видача багажу пасажирам. При цьому станції брали на себе й митні обов’язки, страхували багаж і вантажі на шляху прямування, а також виконували операції за методикою післяплат.

    У Києві існувало агентство Міжнародного товариства спальних вагонів. Офіс розташувався у будинку №5 на Миколаївській (архітектора Городецького) вулиці, у приміщенні одного з кращих у місті готелів. Це агентство здійснювало продаж квитків по Києво-Воронізькій, Києво-Полтавській і Києво-Московській залізничних лініях, також забезпечувало завчасний продаж спальних місць у міжнародних вагонах, видачу квитків для кругових закордонних подорожей та продавало квитки на пароплави Російського товариства торгівлі та паро-плавства.

    А ось ще одна надзвичайна послуга. На Пушкінській, 18 і сьогодні стоїть доволі красива будівля, де до 1980-х рр. розташовувалися каси попереднього продажу залізничних квитків. Кияни старшого покоління, напевно, пам’ятають неймовірні давки біля віконець кас. Літньої пори, коли навколо купівлі квитків діявся непідробний ажіотаж, біля будинку частенько чергували карети «швидкої допомоги». Так от, тут у дореволюційні часи працювало довідкове бюро при Київській міській станції Південно-Західної залізниці. Слугувало воно для «выдачи справок пассажирам всех стран света о движении поездов и пароходов и вообще всех способов передвижения». Довідкове бюро видавало інформацію усно та письмово, причому за попередньо сплаченими поштовими витратами. А ще зазначалося, що «справки выдаются на всех европейских языках бесплатно. Характер справок самый разнообразный, начиная с расписания поездов и кончая подробным описанием любого строящегося города в Канаде или Тасмании». А втім, до появи інтернету було ще ой як далеко! Бюро працювало з 9 ранку до 16, а в неділю та свята лише до полудня.

    При залізничному вокзалі ст. Київ-Пасажирський існувало окреме поштове відділення. Воно приймало рекомендовану кореспонденцію щоденно за півтори - дві години до відправлення кожного поїзда. З поштовими поїздами також щоденно можна було відправити грошові перекази і цінні пакети, вузли, посилки. А звичайну і рекомендовану кореспонденцію та газети відправляли з кожним пасажирським поїздом. З центральної поштової контори, яку було розташовано на Хрещатику, за годину до відправлення будь-якого поїзда доставлялася прийнята там кореспонденція. Під час навігації подібну послугу виконували і пароплави, що йшли у бік Ржищева, Переяслава, Канева, Чорнобиля, Остра.

    Залізничний вокзал пропонував і таку послугу, як експрес-передплата на різноманітні газети і журнали. Перевага була в тому, що одержані привокзальною поштовою конторою видання набагато раніше доставлялися передплатникам, тому що відправлялися негайно, оминаючи головну поштову контору. Бажаючі (звичайно ж за додаткову оплату) здійснити таку передплату мали звернутися до відділення газетної експедиції центральної поштової контори. До речі, забрати експрес-пошту можна було безпосередньо і на залізничній станції через декілька хвилин після прибуття того чи іншого поштового поїзда.

    Не міг обійтися залізничний вокзал і без телефона - незмінного супутника багатьох людей. Плата за переговори у вокзальному телефонному відділенні (так як і в інших) здійснювалася за єдиним тарифом - 15 копійок. Гроші вносилися наперед і не поверталися навіть тоді, коли розмова не відбулася. Про одержання оплати обов’язково видавалася квитанція. Якщо на станції було мало бажаючих скористатися телефоном, за бажанням того, хто розмовляв у даний момент, тривалість розмови могли збільшити ще на три хвилини, але знову ж таки за умови неодмінної попередньої оплати.

    У ті часи, як утім і сьогодні, Київський залізничний вузол був найбільшим в Європі. Саме тому залізничники намагалися і в умовах відсутності капітальної будівлі залізничного вокзалу надавати пасажирам всілякі зручності, згідно з «класністю» пасажира. Так на вокзалі існували ресторани для пасажирів 1 і 2 класів, буфет - для «третьокласників». Чергував на вокзалі і лікар, було й жандармське відділення. Тут можна було придбати квиток на міський трамвай, відправити телеграму, взагалі, зробити багато з того, що могло терміново знадобитися мандрівникові.

    Олег АНІСІМОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05