РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 5 (5 лютого 2010) 

  • Як залізнична школа стала Центром професійного розвитку

    Як відомо, кадри вирішують все. Втім, аби дійсно відігравати вирішальну роль у розвитку підприємства зокрема та галузі в цілому, ці самі кадри повинні мати певний рівень професіоналізму. Саме підвищення кваліфікації залізничників різних спеціальностей і є основним напрямком учбової діяльності Київської технічної школи залізничного транспорту (КТШЗТ).

    Цей важливий для Південно-Західної залізниці заклад успішно функціонує вже понад 60 років. Звідси на зелений вогник по життєвій колії відправлено не одне покоління досвідчених робітників. На сьогодні школа має ліцензію на викладання за 29 спеціальностями, навчаючи щороку 1200 - 1400 осіб.

    Варто зазначити, що освіта у школі для залізничників здійснюється за кошти Південно-Західної магістралі, як, власне, і проживання в гуртожитку, що його надає заклад. Втім, це аж ніяк не позбавляє альма-матер можливості приймати учнів на комерційній основі. Так, навчання одного фахівця, який не є співробітником залізниці, коштує 3120 гривень. Однак, комерційні групи становлять лише незначну частину від загальної кількості слухачів.

    З 2002 р. КТШЗТ очолює залізничник із 50-річним стажем Володимир НИКИПОРЕЦЬ, який за свою довгу кар’єру був і машиністом, і заступником начальника депо з експлуатації, і начальником депо. Як зізнається сам Володимир Пантелійович, багаторічний досвід роботи на залізниці допомагає у процесі викладання «своїх» дисциплін.

    - До призначення на посаду начальника школи, я ніколи не викладав, - ділиться спогадами В. Никипорець, - тому спершу не дуже зрадів перспективі роботи в освітньому закладі. Втім, трохи згодом призвичаївся до тутешніх умов. На сьогодні я викладаю понад 240 годин на рік. Серед «моїх» дисциплін - «Будова дизель-поїзда ДР1А», «Електроустаткування» і «Охорона праці для локомотивних бригад». Зазначу, наразі викладання для мене - ніби вихід у польові умови. Тобто жива практика, яка не дозволяє загрузнути у бюрократії власного кабінету. І на сам кінець, в такий спосіб я трішечки допомагаю своєму колективу викладачів.

    - У чому саме полягає допомога?

    - Річ у тім, що у нашому закладі не вистачає викладачів. Не секрет, що замість 26 необхідних у нас працює усього лише 20, більшість з яких, до речі, є професіоналами, адже за плечима у кожного - не один десяток років роботи на виробництві.

    - З чим пов’язане явище нестачі кадрів?

    - Все досить банально - невисока заробітна плата. Особливо вона не задовольняє молодих викладачів. Тому, аби поліпшити своє фінансове становище, колеги вимушені працювати більше. Таким чином, замість норми у 72 години на місяць, вони випрацьовують по 108 годин, тобто півтори ставки.

    - Але, наскільки я розумію, це не вирішує всіх проблем?

    - Звісно, адже попит на того чи іншого спеціаліста може стрімко зрости. І тоді нам доводиться звертатися до так званих «почасовиків». Це, скажімо так, позаштатні фахівці, наприклад, з депо, які викладають 24 години на місяць. Втім, варто зазначити, що вони не мають постійної практики роботи в освітніх закладах, тому їхній рівень викладання, зрозуміло, відрізняється від рівня штатних співробітників школи. Однак, якщо ми порушили цю тему, я маю сказати, що з 20 жовтня минулого року наш заклад перейменовано у Центр професійного розвитку персоналу Південно-Західної залізниці. Це може посприяти залученню до нас нових викладачів, адже статус центру вищий за статус школи.

    - Погоджуюсь, це визначний етап в історії освітнього закладу. Володимире Пантелійовичу, все ж таки будь-який навчальний процес міцно пов’язаний із дотриманням дисципліни. Як у вашому закладі із цим справи?

    - Треба розуміти, що люди є різні, зокрема і ті, хто порушує дисципліну і негативно впливає на навчальний процес. Це стосується не лише поведінки у стінах закладу, а й у гуртожитку. Втім, я не раджу забувати про порядок і дисципліну, адже на порушника спокою чекає серйозне покарання, зокрема, звільнення. Більш того, не слід сприймати навчання у школі як прогулянку, адже після того, як викладач прочитав свій предмет, настає черга самих залізничників. Вони складають заліки та іспити, за результатами яких відділ кадрів робить висновок: чи готовий спеціаліст до роботи чи ні. Отже, людина зі здоровим розумом зацікавлена у власному навчанні.

    - До речі, я помітив на подвір’ї пасажирський вагон, це такий собі наочний посібник?

    - Ні, це аудиторія, в якій займаються провідники. Там все, як у справжньому вагоні, це дуже зручно. До речі, всі дивуються, як ми його туди поставили. А ми не видумували велосипеда, і затягнули вагон по рейках. Що ж стосується наочних посібників, то у нас вони також обов’язково присутні в кожній аудиторії, аби навчання не було абстрактним. Оформленням аудиторій займаються наші викладачі, все роблять власними руками.

    - А як у Вас складаються відносини із ветеранами залізниці?

    - Я підтримую відносини з тими, хто підтримує стосунки зі школою. Звісно, ми зустрічаємося з певних приводів, але не з усіма. За об’єктивних причин. Треба розуміти, якщо людина вийшла на пенсію, поїхала у далеке село, не підтримує зв’язків із нашим навчальним закладом, то яким чином я зможу його запросити, приміром, на ту чи іншу зустріч, які періодично відбуваються у наших стінах? Власне, я зовсім не проти того, аби колишні випускники школи приходили до нас у гості, пройшлися аудиторіями, згадали минуле тощо. Це їхнє право і мій обов’язок сприяти їм у цьому… Втім, не виключаю, що хтось на мене буває ображеним, адже не можливо догодити усім.

    На фото: начальник Київської технічної школи залізничного транспорту Володимир НИКИПОРЕЦЬ (другий ліворуч) з групою підготовки машиністів дизель-поїздів: з Володимиром СИЛЬЧЕНКОМ, Олексієм ІЩУКОМ, Юрієм ПРОЦЮКОМ, Ігорем БОНДАРЕМ та Володимиром БОЙКОМ.

    Олексій ГОРЯЧЕВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05