РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (29 січня 2010) 

  • На стику століть (цифри і факти)

    (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1, 2, 3 за 2010 р.)

    До 1905 року на Південно-Західних залізницях було 153 станції, що забезпечувались з системи водопостачання.

    На ряді дільниць ще діяли застарілі насоси з маховиком і коромислом, але на більшості станцій вони замінялися насосами подвійної дії системи Вортінгтон. А на станціях Козятин і Глиняна, де було побудовано водонапірні башти, встановлювалися нові потужні насоси. Реально витрата води за 1904 рік становила майже 11 мільйонів кубометрів. А найбільшу довжину водопроводів на той час мали станції Роздільна, Козятин, Київ і Вапнярка.

    Для очищення води від шкідливих домішок використовувалися прилади хімочистки систем Беранже і Стінгля, що діяли на суміші їдкого натрію з їдким вапном. На станціях Єлисаветград і Заплази очищали воду більш продуктивними приладами, сконструйованими завідувачем хімічною лабораторією Південно-Західних залізниць інженером Бардовським.

    У той же період для поліпшення водопостачання почалися роботи із облаштування розгалуженої водомережі для станції Київ-Товарний. Для цього намітили спорудження самостійного водогону з Дніпра до станції Київ з побудовою водонапірної башти на березі річки, укладанням трубопроводу й установкою залізобетонних баків ємністю в 50 кубічних сажнів на Батиєвій горі.

    Щодо каналізації, то цю проблему більш-менш непогано було вирішено лише на чотирьох станціях Південно-Західних залізниць: Київ, Одеса, Козятин і Жмеринка.

    Значну увагу приділялося забезпеченню безпеки руху поїздів, яка грунтувалася на канонах, за якими залізниці включають в себе три основних елементи: колійне полотно, рухомий склад і організацію руху. Гарантія безпеки повинна була виходити саме з цих трьох положень:

    - шлях має бути вільним або розділеним сигналами;

    - поїзди повинні формуватися зі справного рухомого складу і бути забезпеченими достатньою кількістю гальм;

    - проміжок руху між поїздами має бути суворо визначений.

    На початку роботи залізниць було чимало суперечок про застосування і призначення сигналів. Одні інженери вважали, що сигнали мають вказувати на відсутність перешкоди для руху, інші - відстоювали думку, що сигнали повинні показувати наявність перешкоди.

    Всі точки зору знайшли відображення у «Положенні про сигнали», затвердженому міністерством шляхів сполучення для всіх залізниць імперії від 31 січня 1872 року. Цим положенням встановлювалися сигнали трьох кольорів: червоний, що вимагав негайної зупинки; зелений - зменшення швидкості; білий - шлях вільний.

    30 травня 1874 року це міністерство видало Правила експлуатації залізниць. Це були перші правила на залізницях Європи, які встановлюють, що пасажирський поїзд має складатися не більше ніж з 100 осей, а товарний - не більше як зі 150 осей.

    30 травня 1876 року міністерством було встановлено кількість гальм у поїзді в залежності від нахилу і швидкості руху. Так при ухилі 0,008 і швидкості понад 30 верст на годину на кожні п’ять вагонів у пасажирському поїзді повинен бути один гальмівний. При швидкості менше 30 верст на годину, у товарних поїздах один гальмівний вагон повинен бути на кожні дев’ять вагонів. У товарних поїздах з порожніх вагонів один гальмівний вагон має припадати на кожні тринадцять вагонів.

    Правилами встановлювалися також граничні швидкості руху перегонами і станціями.

    Згодом у 1895 році ці правила було значною мірою перероблено, багато з них вилучено як застарілі і ті, що втратили практичне значення. Відтоді правила експлуатації залізниць впроваджувалися як єдиний директивний документ, обов’язковий для виконання на всій мережі залізниць.

    Багато положень, сформульовані ще в 1874 році, зберегли своє концептуальне значення і до наших днів. Вони знайшли відображення в ПТЕ (правилах технічної експлуатації). Не зайве підкреслити, що фахівцями Південно-Західних залізниць ще на етапі їх становлення велися дослідження з багатьох тоді невирішених проблем, узагальнювався практичний досвід. Приклад у цій великій роботі показував спочатку головний інженер служби тяги, а потім і керуючий Південно-Західними залізницями Олександр Парфенович Бородін. Так на підставі його доповіді на VII дорадчому з’їзді у 1884 році було прийнято рішення про граничні розміри осьових шийок. Розпорядженням міністерства шляхів сполучення це рішення було реалізовано на всіх залізницях. Це мало величезне значення для організації руху поїздів. Різко скоротилося число випадків зламу шийок осей у рухомому складі.

    Для забезпечення пожежної безпеки на Південно-Західних залізницях було створено 313 пожежних обозів з пожежними командами. У цих обозах нараховувалось 398 ручних насоси, 678 пожежних бочок, 2560 відер, 783 драбини, 1641 багор, 1154 сокири, 141 лом, 889 15-аршинних рукавів із гайками і 572 брандспойта.

    Крім того, 41 пожежний обоз обслуговував служби колії (мости) і матеріальні склади. На станціях було змонтовано 650 пожежних гідрантів.

    Служба колії та будівель

    Її очолював керівник, який іменувався головним інженером. Він затверджувався на цій посаді міністром шляхів сполучень і міг в необхідних випадках замінювати директора чи керуючого залізницею.

    В адміністративному відношенні Південно-Західні залізниці було поділено на 4 відділення і 31 дільницю. Відділення та ділянки, у свою чергу, поділялися на дистанції, а дистанції - на околотки. Дистанції обслуговували відстані колії від 75 до 140 верст лінії, околотки - 7-12 верст.

    Головний інженер і всі місцеві керівники спостерігали за справністю колій, інженерних споруд.

    (Далі буде...)

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05