РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (29 січня 2010) 

  • Міцний підмурок від залізничного архітектора


    Олександр Васильович КОБЕЛЄВ

    Розповісти про творчий внесок Олександра Васильовича КОБЕЛЄВА - уродженця Царського Села, відомого київського архітектора, який брав участь у проектуванні залізничних вокзалів на станціях Козятин, Сарни та Бендери, спонукало декілька причин. По-перше, у цьому році виповнюється 150 років з дня народження колишнього завідувача архітектурного відділу технічного відділення колійної служби Південно-Західних залізниць. По-друге, доля розпорядилася таким чином, що в своєму житті я так чи інакше пересвідчувався у фаховому таланті знаменитого зодчого.

    Річ у тім, що, навчаючись у Київському професійно-технічному училищі №17, впродовж півтора року, я мав можливість милуватися довершеністю архітектурних форм цієї будівлі. Ясна річ, роздивлявся не лише ззовні. Простір, світловий комфорт та звичайний затишок вдалося створити О. Кобелєву під час проектування сирітського притулку (таку місію виконувала спочатку двоповерхова споруда). Аудиторії, актова зала з високою стелею і досі зберігають архітектурні деталі 1900-х рр.

    Неодноразово відвідуючи приміщення дорожньої вимірювальної лабораторії хіміко-технічних та екологічних досліджень Південно-Західної залізниці, що навпроти тепер уже Вищого залізничного училища, в журналістських справах також роздивлявся з цікавістю місцеву архітектуру. І тут мелодія у камені неперевершена. Як і у будинку на розі нинішнього бульвару Т. Шевченка та вулиці Пирогова (Національний педагогічний університет імені Драгоманова), в якому пройшли мої студентські роки.


    Будівля залізничної лабораторії (вул. Фурманова, 3/8)


    Будівля сирітського притулку (1900, вул. Фурманова, 1/5)

    …Випускникові Петербурзького інституту цивільних інженерів у 1877 р. було запропоновано місце молодшого інженера технічного відділу в управлінні Товариства Південно-Західних залізниць. Впродовж першого року роботи він складав залізничні проекти, а рівно через рік Олександра Кобелєва призначено керівником робіт з розширення інфраструктури станції Козятин. Очевидно, талант молодого інженера було помічено тогочасним начальником Південно-Західних залізниць Олександром БОРОДІНИМ. Між іншим, при Київських головних майстернях саме О. Бородін організував спочатку хімічну, а згодом механічну лабораторії для дослідження води, пального, мастил, олив тощо. Будівлю лабораторії було розміщено поруч з майстернями (тепер це вулиця Фурманова). Одночасно О. Кобелєву було довірено посаду архітектора Козятинського вокзалу. Чи варто зайвий раз розповідати про талант творця, який виявився і під час зведення цього залізничного шедевра?! Очевидно, природний дар архітектора було помічено і наступним після О. Бородіна начальником Південно-Західних залізниць Сергієм ВІТТЕ. О. Кобелєв робив розрахунки уманського напрямку від Козятина та контролював хід робіт.

    Впродовж 1890-х рр. архітектор розбудовував об’єкти сільськогосподарської виставки (не збереглися). А у 1898-му виборов друге місце на закритому конкурсі проектів зі зведення комплексу Політехнічного інституту (КПІ). Наступного року він замінить переможця конкурсу на посаді керівника будівництва цього важливого об’єкта. У 1899 р. за проектом героя сьогоднішнього матеріалу було посилено фундамент будинку управління Південно-Західних залізниць (через те, що у стінах будівлі було помічено величезні тріщини). Можливо, тут відіграла роль довіра до архітектора з боку тогочасного начальника Південно-Західних залізниць Клавдія НЕМЕШАЄВА. Отже, завдячуючи його таланту інженера і архітектора, ця пам’ятка збереглася до сьогодні. Згодом майбутній член Петербурзької спілки архітекторів займатиметься проектуванням і будівництвом земельного банку у Києві (нині Центральна телефонна станція Укрзалізниці), численних об’єктів залізничної колонії (Солом’янка) у нашій столиці.

    Як зазначають мистецтвознавці, О. Кобелєв напрочуд вдало поєднував у своїх будівлях різноманітні історичні стилі. Зокрема контори Державного банку (1902 - 1905 рр.) спроектовано ним (у співавторстві з Олександром ВЕРБИЦЬКИМ, надбудова третього поверху - у співавторстві з архітектором В. РИКОВИМ) у стилі італійського ренесансу, будівлі Дворянського та Селянського банків (1911 р.) оздоблено у неоросійському стилі. А Вищі жіночі курси та Київське відділення Російського технічного товариства (1914 р.) - зараз там адміністративні корпуси на вулиці Гончара, 55, які належать сьогодні Міністерству з надзвичайних ситуацій України - у стилі неокласицизму. Приватні доходні будинки, каплиця у Кирилівській церкві на Куренівці. Цей перелік можна продовжувати.

    Як стверджують історичні джерела, Олександр Кобелєв був і визначним педагогом, автором численних наукових статей та доповідей. З 1899 р. він викладав у КПІ, де у 1912 р. став професором. З 1901 р. завідував школою десятників у будівельній та колійній справі, був її почесним опікуном. З 1912 р. - декан інженерно-будівельного відділення Київських політехнічних курсів. Тож учні та послідовники у Олександра Васильовича були.

    Він прожив 82 роки. Зроблено чимало. В Українській радянській енциклопедії про О. В. Кобелєва - лише 20 рядків. Несправедливо.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05