РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (2 лютого 2007) 

  • Безпека руху: Подвійний шлагбаум – на переїздах

    За вагомий внесок у розвиток транспортної системи України, підвищення ефективності використання залізничного транспорту, високу професійну майстерність та з нагоди Дня залізничника постановляю

    присвоїти почесне звання

    «МАТИ-ГЕРОЇНЯ»

    КОВАЛЬЧУК Катерині Борисівні - багатодітній матері, черговій по переїзду Старокостянтинівської дистанції колії, Хмельницька область.

    Президент України

    В. ЮЩЕНКО

    м. Київ

    30 жовтня 2008 року

    N981/2008


    Катерина. Чиста серцем, світла думками

    Цю привітну середніх літ жінку пасажири поїздів, що прямують на дільниці Хмельницький - Шепетівка, можуть бачити з вікон своїх вагонів, проїжджаючи повз будиночок чергового по переїзду 12 кілометра залізниці на перегоні Шепетівка-Подільська - Гречани. Вона зустрічає та проводжає поїзди, а жовтий прапорець в руках чи жовте світло ліхтарика свідчать, що на шляху прямування все гаразд. Ця жінка - чергова по переїзду Катерина КОВАЛЬЧУК.

    ...Та все владналося

    Катерина Борисівна працює на залізниці вже майже двадцять років. Розпочинала у бригаді колійників. Згодом деякий час, після відповідного стажування, підміняла чергових по переїздах, поки її не призначили на цю посаду. Господинею переїзду 12 кілометра вона працює вже протягом декількох останніх років. Про неї, як сумлінного працівника, щиру та чуйну людину, турботливу матір, почув багато добрих та теплих слів від її знайомих та колег по роботі.

    Невеличке службове приміщення чергового по переїзду після осінньої туманної прохолоди зустрічає приємним теплом та затишком, а його хазяйка - привітною посмішкою. Познайомилися. Катерина Борисівна була щиро здивована візитом кореспондента до її країв, однак згодом охоче розповіла про себе та свою роботу.

    Мешкає вона у сусідньому селищі за 13 км. Тож на роботу доводиться добиратися велосипедом, а нещодавно придбала скутер. Коли ж взимку дорогу засипає снігом і на такому транспорті вже не поїдеш, то добирається чи попутками (це коли виходить за декілька кілометрів від залізниці на автотрасу Шепетівка - Хмельницький), чи й просто ці кілометри долає пішки залізницею. Там заметів не буває. Їхній переїзд, як пояснює чергова, це переїзд IV категорії з механічним шлагбаумом (так тлумачить офіційна інструкція). Проїзд автошляхом тут постійно перекритий: дільниця залізниці складна, а видимість мінімальна. І переїзд автотранспорту через колію здійснюється лише після того, як черговий впевниться у відсутності руху у цей час на перегоні і узгодить все з черговим по станції.

    - Бувало, що водії нервують, сваряться, вимагаючи, щоб їх швидше пропустили, мовляв, поїзд ще Бог знає де, а ти не пропускаєш, - розповідає Катерина Борисівна. - Іноді доводиться і заспокоювати таких крикунів. Пам’ятаю, одного разу подібний випадок трапився з колоною військової техніки, що здійснювала марш під час навчань. Щоправда, військові не сварилися, а лише благали скоріше пропустити їх через переїзд, бо запізнюються з прибуттям у вказаний їм район. Та не могла я без узгодження та дозволу чергової по станції це зробити. Здається, зрозуміли і ми їх, і вони нас.

    Катерина - з грецької - чиста. Так і живе з чистим серцем, світлими думками. Бути стриманою та терплячою - цього в неї вистачає. Мабуть, така вже у неї вдача. А може і життя багато чому навчило. Бо воно було у жінки за ці роки, як мовиться, не лише всипане пелюстками троянд, але й шипами.

    Катерина Борисівна народилася у багатодітній сім’ї. Вона - найменша. Разом з нею зростали ще чотири сестри та брат. Жили у селі, тож роботи вистачало. Рано вийшла заміж. Але і рано стала вдовою, залишившись з чотирма маленькими дітьми. Коли трагічно помер чоловік, найменшому, Сергійкові, не було і півроку. Ті гроші, що протягом років подружжя заробило і заощадило, на початку 90-х знецінилися, стали копійками. А потрібно було якось жити і ростити дітей. Робота на залізниці, куди влаштувалася, як тільки меншому виповнився рік, стала доброю допомогою. Та і графік роботи на чергуванні (день, ніч - «плюс 48») цілком влаштовував і дозволяв побути з дітьми, яких тоді доглядала її мати - Ганна Карпівна, і зробити щось по господарству вдома.

    День за днем проходили роки. Діти підросли і пішли до школи. Життя поступово налагоджувалося. І коли в її житті з’явився Андрій і запропонував одружитися, спочатку завагалася, як до цього поставляться діти. Та все владналося.

    Мати, бабуся. Найкраща в світі

    Андрій замінив дітям батька, був добрим та турботливим для них, а вони, у свою чергу, потягнулися до нього, стали називати татом. А згодом знайшлася ще одна сестричка - Іринка.

    - Звичайно, як мати, я щаслива за свою сім’ю, за те, що Бог дав мені таких дітей. Всі вони повиростали порядними людьми, здобули фах, влаштувалися у житті. Старший Костя вже одружився. Проживає у сусідніх Чотирбоках і нещодавно (у серпні) я стала бабусею, маю онука Альошу. Донька Орися також має вже свою сім’ю. Проживає у Славуті. Працює і заочно навчається у педуніверситеті. Середній син Саша вже відслужив у війську і працює кухарем у Хмельницькому. Там влаштувався на роботу і молодший Сергійко. Він - будівельник. З нами залишилася лише найменша - Іринка. Вона - шестикласниця. Шкода лише, що тепер ми збираємось всі разом дуже рідко, здебільшого діти приїздять на гостини поодинці, у кого як виходить. Хіба що на якісь свята можуть з’їхатися всі. Та я розумію, що кожен з них живе тепер власним життям, сім’ями. Сподівалася, що хоча б на мій день народження знову зберемося всі разом, та не судилося. Надіслали привітання. Хто зателефонував, а хто прислав SMS-ку. От подивіться. Це від Сашка, - і подає мені мобільний телефон із SMS-привітанням: «Дорога матусю, з Днем народження тебе! Пробач, що не можу приїхати. Але знай, що ти - найкраща у світі!».

    Поки читаю текст, помічаю, як Катерина Борисівна неначе ненароком здіймає з вій якусь непомітну пилинку.

    Задзвонив телефон. Чергова по станції повідомила, що на перегін виходить пасажирський. Катерина Борисівна готується його зустрічати. Збираюсь і я. Дякую за чай та смачний пиріг, яким мене частувала господиня, і поспішаю до найближчої зупиночної платформи, щоб встигнути на приміський.

    До нових зустрічей, Катерино Борисівно!

    Никифор ЛИСИЦЯ, власкор. „РС”
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05