РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (29 січня 2010) 

  • Перед земляками соромно не буде


    проектний ескіз вокзалу

    На ремонт вокзал ст. Конотоп чекав довго. І річ не в тому, що він, єдиний на лінії від Києва до кордону, залишився сірим, похмурим, таким, яким визначили його будівельні канони п’ятдесятих років. Без великого ремонту вокзал поступово здавав позиції. І його працівники уже самотужки бралися лагодити каналізаційну мережу, що «омивала» сервісний центр, нарікали на тісноту касири, а касова зала ледве уміщала пасажирів.


    «Солодкий» хліб керівника

    Тільки Конотопський вокзал - це не маленькі Крути чи, приміром, Плиски. Для ремонту тут потрібна потужна і кваліфікована робоча сила. Та певна сума грошей. Із першим фактором на вузлі проблеми не було. У Конотопі діє БМЕУ, утворене із об’єднання дистанції цивільних споруд і будівельно-монтажного поїзда. Працівники цього підприємства відмінно трудилися на всіх найважливіших об’єктах залізниці, зводили житло й виробничі будівлі, набували досвіду, шліфували майстерність. Очолює БМЕУ Євген БАРЛАДЯН. «Рабочее слово» нещодавно з нагоди початку ремонту вокзалів на станціях Конотоп та Ворожба друкувало інтерв’ю з керівником будівельної організації. У розмові Євген Миколайович говорив, що у 2009 р. заплановано оновлення фасаду та облаштування привокзальної території, що, модернізувавши систему опалення, вони матимуть можливість приступити до внутрішніх робіт.

    Ремонт тоді уже йшов, як мовиться, на повну. І вже скоро вигляд вокзалу змінився. Здавалося, він став вищим, легшим, святковим. Особисто для мене це не було несподіванкою - у проектно-кошторисному бюро БМЕУ якось показали ескіз оновленого вокзалу. І мушу сказати: що вони намалювали, те й вийшло. Соромно перед земляками не буде.

    Фінанси минулого року співали романси. Незважаючи на це, будівельники восени взялися і за внутрішні роботи.

    Застати Євгена Барладяна в кабінеті - практично марна справа. Тим паче нині, коли вузол перейшов на автономне опалення, коли ремонтуються два великі вокзали й електрифікується дільниця Конотоп - Ворожба. Так і є. Секретарка повідомляє, що начальник на нараді, а поговорити зможу лише з головним інженером БМЕУ. Поспішаю, та в коридорі стикаюся з самим Барладяном. Настрій після наради, бачу, нікудишній, але на коротку розмову він погоджується.


    є робота оздоблювальницям

    Неліричний відступ

    Я вже давно придивляюся до роботи начальників усіх ланок. І складається враження, що суть її полягає в безкінечних нарадах. Якщо не в своєму колективі, то у дирекції, у місті, у столиці. А ще є селекторні, перевірки, приїзд комісій, ревізорів і вищого керівництва. Доцільність більшості «посиденьок» в епоху мобільного зв’язку й інтернету підлягає сумніву. Та головне, вони забирають час, відривають від безпосередніх справ. Я знаю керівників, які свій робочий день починають ще до шостої ранку. Закінчують же, коли доведеться. Практично пізно ввечері. Про вплив подібного ритму на самопочуття не говоритиму.

    А ось приклад з життя. N років зо два тому, якраз на п’ятдесятиліття, став начальником дистанції. Та чоловік не слабкий ні духом, ні тілом, колишній десантник, уже скоро з серцевим нападом потрапив до лікарні. Днями зустрічаю - дід іде, голова похнюплена, вид засмучений. «Куди?» - запитую. «Та у денному стаціонарі лежу», - відповідає. А був би простим монтером - не вкатали б Сивку крутії гори.

    В іншому місці два керівники дистанції, однієї й тієї ж, до речі, пішли з життя не досягнувши пенсійного віку. І знову серце. Ні, не такий легкий той начальницький хліб.

    Ремонт вокзалу в Конотопі - подія важлива. Усі цифри, проектна документація в Євгена Барладяна під рукою. Того дня вже виконано робіт на три з половиною мільйона гривень, у тому числі внутрішніх - на 961 тисячу. Євген Миколайович говорить про проект, що вокзал ремонтується з урахуванням сучасних вимог. Наприклад, будуть пандуси на входах, каса й окремий туалет для інвалідів-колясочників. А ще вітражі зроблять. Цікаво. Подібної «розкоші» вокзал не знав. Але ж ремонтується він не на один день і навіть не на рік.

    Про останнє Барладян мовчить, але відчуваю, наскільки захоплений він процесом оновлення. І як швидко минає той післянарадний настрій. «А тут, у залі очікування, - розповідає Євген Барладян, - плануємо влаштувати експозицію з історії краю. Конотоп - місто відоме. Гостей, думаю, цікавитимуть стенди і про Конотопську битву, і про перший вокзал, який був найкращим на лінії від Курська до Броварів».

    Євген Миколайович розповідав би ще, та вже у двері заглядає стривожена секретарка - люди, невідкладні справи чекають на керівника. «Та ви самі сходіть - пропонує начальник БМЕУ, - подивитесь, що ми робимо».


    Шукайте Іскру в Конотопі

    Подивитися дійсно є на що. Заступник Барладяна з ремонту й капітального будівництва Олександр ГРА-БОВСЬКИЙ спершу показує центральний вхід - гранітну плитку під ногами. Найкраща, мовляв, міцна, на віки. І не слизька. А вже тоді веде до кас й до касової зали. Ось тут і я не приховую здивування. Переплановано оптимально. І вже буде у касирів свій затишний виробничий блок, а пасажирам відведено біля кас простору залу. Для її розширення будівельники пробили у стіні проходи. З інженерного боку - сміливе рішення. Потрібно було зміцнювати арки - вигнули дугою добрячі кутники. Хто стикався з цією справою, знає, як важко це зробити без спеціального обладнання. «За два дні, - пояснює Олександр Грабовський, - у себе погнули. Куди в Конотопі не зверталися, ніхто не брався. Довелося самотужки».

    І далі розповідає про людей, які працюють на ремонті. Про виконроба Ігоря СОЛОДОВНИКА, майстра Анатолія ІСКРУ, теслярів Віктора ЗАНЬКА, Володимира ПОВОЛОЦЬКОГО, Анатолія КРИВОШЕЯ, Сергія ПІВНЯ й Юрія РОМАНЮКА, оздоблювальниць Ніну ВНУЧКОВУ, Надію НОВИК, Лідію ЛЕВЧЕНКО, Валентину ЯНЧЕНКО, Людмилу КАРГУ, Ірину КАЛИНУ. Із ними він поїздив скрізь. Пригадую, як конотопські будівельники, очолювані Грабовським, працювали на Караваєвих Дачах. І тепер, буваючи тут, бачу, що робили на совість.

    - Так, - погоджується Олександр Миколайович. - Училися, набували досвіду. Тепер усе це реалізовуємо на ремонті свого вокзалу. Люди ставляться до цього дуже відповідально. Щоб не було соромно перед земляками. А коли закінчимо? Думаю, каси й касову залу уже скоро. Не було такого, щоб із завданнями ми не справлялися.

    А це й справді так.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05