РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 2 (17 січня 2010) 

  • Великий транзит на довгих «плечах»



    Попереду складний маршрут. Машиніст-інструктор Б. СИДОРЕНКО, машиніст В. НІКОНЕНКО та помічник машиніста М. ГРЕЧОК

    Прискорення обробки і пропуску транзитних поїздів залежить від організації перевізного процесу на всіх галузевих ланках. Південно-Західна залізниця перебуває, на моє щире переконання, на етапі нового підходу до оцінювання ефективності роботи рухомого складу. Під час апаратних нарад при начальнику залізниці Олексій КРИВОПІШИН величезну увагу приділяє обговоренню економічних критеріїв, від яких залежить успішна робота усього колективу столичної магістралі. Відмова від зміни локомотивів та локомотивних бригад, які водять транзитні поїзди на дільницях від Коростеня та Козятина до Конотопа, від Жмеринки до Дарниці, від Дарниці до Хутора Михайлівського, приносить, за розрахунками фахівців, чималий економічний ефект. Застосовуючи цей спосіб, залізничники скорочують час перебування вантажних поїздів у дорозі. Таким чином зменшуються експлуатаційні витрати.


    Так тримати, машиністе! Микола ТОЛОЧКО перед відправленням у рейс

    Ініціативу кореспондента «Рабочего слова» щодо написання матеріалу про досвід локомотивних бригад з депо Дарниця, які водять транзитні поїзди на довгих «плечах», підтримали два заступники начальника Південно-Західної залізниці. Завдяки організаційній підтримці з боку Івана ФЕДОРКА та Івана АНТОНЮКА о другій годині останньої перед Новим роком недільної ночі журналіст опинився у складі локомотивної бригади машиністів із величезним поїзним стажем.

    Багатотонні швейцарські годинники

    …Микола ТОЛОЧКО та Олександр БЕЗЗУБЕНКО у кабіні «кайзера». Таке слівце застосовують локомотивники у розмові між собою, коли називають вантажний електровоз серії ВЛ80К. Роль для його виникнення відіграла остання літера К, що означає - електросхема діє за використання кремнієвих випрямлячів змінного струму. Здавалось, що тут спільного? Треба знати: локомотивники просто так прізвисько не дадуть... нікому і нічому. Попри все назва «кайзер» прижилася.

    Машиністи виглядають так, наче перебувають у домашньому кабінеті. Вільно, без зайвої метушні, виконуючи свою справу. А вести потужну машину, «серце» якої розраховано на витримку восьми тисяч ще й ста кінських сил, діло, що не кожному під силу. Згодом, коли обмінюватимуся думками з машиністом-інструктором Борисом СИДОРЕНКОМ, який також супроводжував цей екіпаж під час рейсу у службових справах, дізнаюся: у Дарницькому локомотивному кожний машиніст - суперпрофі, інших просто не буває. Адже відбір кадрів тут доволі суворий. Так і має бути, адже електровози вже давно пережили не лише машинну зрілість, але й справжню реанімацію багатьох відповідальних вузлів. За цією технікою догляд потрібний. Як впродовж технічних оглядів і ремонтів у депо, так і під час рейсу.

    Друга година ночі. «Відшлюзувавшись» на деповських коліях, отримуємо дозвіл на прослідування до 43 колії парного парку відправлення ст. Дарниця. Тут на нас чекає 1697-тонний вантажний поїзд. Склад не з важковагових: поведемо на Хутір Михайлівський шістдесят порожніх піввагонів - на Московській залізниці потрібний дефіцитний «порожняк». До речі, користуюсь нагодою, щоб висловити велику подяку за підготовку до рейсу «кайзерів» за номерами 411 та 099 (останній тягнув значно важчий состав з Хутора на Дарницю) колегам майстра дільниці ТО-2 Сергія САКУНА: машини працювали як швейцарські годинники. Звідси і прекрасний настрій у локомотивної бригади, а це в усі часи дорого коштує.

    Транзит - справа важлива

    Все як завжди. За командою «Хвилинна готовність» М. Толочко та О. Беззубенко збираються з думками перед далекою дорогою. Далі - обмін документами із залізничними комерсантами. Отримавши від вагонників підтвердження, що з «хвоста» поїзда знято гальмовий башмак, увага героїв репортажу переключається на засоби сигналізації та зв’язку. Правда, не обійшлося без сюрпризів: радіосигнал між кабіною машиніста і четвертим станційним постом вів себе фантастично. Тобто, через його збої Микола Толочко мав нагоду бігти до чергової поста, аби отримати дозвіл на прослідування. Отже, є запитання до місцевих зв’язківців. Але на маршруті ми опинилися чітко за графіком. Постарався машиніст.

    Пересвідчившись, що «око» світлофора і вихідні стрілочні переводи готові для того, щоб проводити наш вантажний у далеку путь, відправляємося. Впродовж усього рейсу стрілка швидкостеміра не опускалася нижче відмітки 80 кілометрів на годину. Жодних попереджень на зменшення швидкості руху, як і жодних заборонних сигналів: наш №2111 квапився на північ. Ми здолаємо цей шлях без пригод.

    Примхи вітряної зимової ночі допомагатимуть форсувати потужні електрокалорифери, які час від часу буде вмикати Олександр Беззубенко. На щиросерде спасибі «відгукується» усмішкою. Як і його товариш, про себе він говорить скупо (чим зайвий раз доводить істину: душевна скромність - увічливість машиністів - цих королів залізниць).

    Швидкість руху, як відомо, визначається станом інфраструктури, ступенем надійності технічних засобів. У мене є час, щоб обдумати стан справ, що дозволяють пришвидшити рух поїздів. Ясна річ, зі зменшенням відмов у роботі апаратури СЦБ та зв’язку залізничники можуть гарантувати підвищення дільничної швидкості. Добре на перегонах від Дарниці до Хутора Михайлівського попрацювали і колійних справ майстри, галузеві енергетики, мостовики. Завдяки цьому машиністи мають можливість підвищувати технічну швидкість, продуктивність локомотива. А це - збільшення пропускної спроможності залізниці.

    Рух поїздів за подовженими плечами розроблено на Південно-Західній залізниці нещодавно. Успіх фахівців, у першу чергу служб руху та локомотивної, у тому, що для беззупинного пропуску застосовується технологія транзитного потоку, що проходить через кілька залізничних вузлів. А відтак, за підрахунками залізничних економістів, витрати зі скарбниці магістралі на забезпечення поїзної роботи зменшуються на сотні тисяч українських грошових одиниць. Приміром, у листопаді минулого року цей показник зменшився на 450 тисяч гривень. За умов зростаючих обсягів перевезень існуючим тяговим рухомим складом це - не межа.

    Для диспетчерського апарату, як ведеться, завдання залишаються незмінними: скорочувати простої вагонів на станціях навантаження, вивантаження та дільничних. На власні очі пересвідчився, як вдало працювали у ту передноворічну ніч диспетчери крупних станцій Ніжин, Бахмач, Конотоп. Нас приймали і відправляли по зеленому. Транзит - справа важлива. Навіть попри негоду, що нагадувала про себе сніговими хуртовинами.

    Тримати марку прикордонної станції

    Ранок. Наш поїзд радо приймають чисті, попри нещодавній снігопад, вхідні стрілочні переводи Хутора Михайлівського. Отже станційний штат, який очолює Олег ЧУЙКО, добре провів боротьбу з наслідками стихії.

    На виклики по радіозв’язку отримуємо чіткий сигнал. Нас почули. Службовий діалог із черговим по станції Олексієм КАЛЬЧЕНКОМ доволі лаконічний. І все ж його приязна мова настроює на діловий лад. Передбачаю запитання: чи багато залежить від інтонацій, які ДСП застосовує, спілкуючись з колегами? Повірте, так. Подумалося, нелегко прийшлося Олексієві Олександровичу цієї ночі, але марку прикордонної станції у службовому ефірі все одно тримає.

    Відчепивши «порожняк», залишаємо електровоз на коліях відстою. Нас чекають комфорт і сніданок. У світлому і просторому будинку локомотивних бригад у той день працювали чергові В’ячеслав КОБРІСЬ та Олена АНТОНОВА. Місцева родзинка - смачний чай, затишний інтер’єр в окремих кімнатах, духмяні простирадла, теплі ковдри: відпочинок забезпечено.

    13.30 тієї ж таки грудневої неділі. Час готуватися у зворотний шлях. Тепер - до кабіни «кайзера» під №099. Попередній електровоз вже пішов за новим маршрутом.

    Попрощавшись із Хутором, поволі вирушаємо у бік Конотопа. Вантаж неабиякий: 6 тисяч 410 тонн. Великоваговий, довгосоставний поїзд - ось, що чекає на локомотивну бригаду цього разу. Цистерни з Росії транзитом через всю Україну йтимуть, не оминаючи Дарницю-трудівницю. Отже нам туди й потрібно. Електровоз і швидкостемір не підводять: 80 кілометрів на годину за всіма параметрами вантажного руху буде забезпечено аж до Ніжина. І це попри важкий, з точки зору складного рельєфу, підйом на перегоні між Кролевцем та Алтинівкою. «Кайзер», що впевнено ведуть М. Толочко та О. Беззубенко, не підводить ні на мить. Дорогою дізнаємося від чергових по станції Мельня: знято попередження про зниження швидкості та відключення струмоприймача локомотива через несправність на контактній мережі на дільниці між Мельнею і Вирівкою. Отже знову добре спрацювали залізничні енергетики! Знай наших! Транзитний не зупиняється. Поки що.

    Без жодних перебільшень

    Про відправлення з пасажирської платформи станції Ніжин приміського електропоїзда нас попередив вхідний світлофор - червоний, самі розумієте, не перескочиш. Згодом, коли вийдемо на перегін, про зелену «вулицю» для нашого транзитного состава прийдеться забути: з платформ і станцій електропоїзд все забирав і забирав вечірніх подорожуючих. Свята справа - серед пасажирів багато залізничників, які квапляться заступити у вечірні зміни до Дарницького та Київського залізничних вузлів. А наш 2147-й (за службовою нумерацією) потихеньку котився на жовте світло залізничних сигналів… Проте вантажний прийшов за графіком. Микола Толочко вів машину впевнено: рейс вдався на всі сто відсотків. Незабаром станція Дарниця запросила наш поїзд у непарний вантажний парк.

    О 20 годині вечора я побажав машиністам усіляких гараздів у Новому році. У відповідь почув прохання частіше друкувати в газеті залізничників актуальні репортажі з усіх-усюд Південно-Західної. Це нам під силу.

    Я вкотре вдячний журналістській долі, яка познайомила мене із чудовими машиністами - Миколою Толочком, Олександром Беззубенком, Борисом Сидоренком. Лише добросовісні, витримані, залюблені у свою професію люди можуть опанувати секрети нелегкої роботи машиніста. Це - про них. Без жодних перебільшень.

    Щодо роботи на довгих «плечах», то, як завірили мене у Дарницькому локомотивному депо, ця технологія прийшлася до душі багатьом членам локомотивних бригад. Річ у тім, що у такому разі передбачається застосовувати високі швидкості під час рейсів (збереження вдалого графіка руху) та підвищення заробітної платні.

    P.S. Автор репортажу висловлює щиру подяку черговому по депо Дарниця Миколі НОСАРЧУКУ та черговим по кімнатах відпочинку цього ж підрозділу Надії ЛЮТІЙ, Наталії ЛЕБІДЬ та Людмилі ПОНОМАРЕНКО. Завдяки їх турботам про мій відпочинок перед рейсом і відбулось службове відрядження.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05