РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (22 грудня 2009) 

  • Енергетики – люди серйозні


    майстер Вінницького БМП-392 Микола БОНДАРЧУК


    Електрифікація дільниці Конотоп - Ворожба має свою історію. Ще у дві тисячі шостому одна з транспортних газет під рубрикою «Перші кроки» розмістила інформацію, що тут, на станціях Дубов’язівка, Кошари та Путивль, запроваджено електричну централізацію стрілок і сигналів. Завершувався газетний матеріал словами: «На даній дільниці працівникам столичної магістралі належить електрифікувати 75 км залізничного полотна». Не будемо критикувати редакторські помилки, адже «електрифікувати колію» неможливо. Правильніше було б повідомити про монтаж контактної мережі над сталевими коліями. Проте про відстань у 75 км - відстань від Конотопа до станції Ворожба - та про рух на електричній тязі мови не було. Тоді ставилися опори під резервну десятикіловольтну лінію. Але монтувалися таким чином, щоб можна було використати і під контактну мережу.

    Спочатку було слово

    Слово не горобець, вилетить - не піймаєш. І чутка про електрифікацію потрапила на сторінки інтернет-форуму. Один з його учасників звернувся до нашого центрального офісу й одержав відповідь, що «планами Укрзалiзницi електрифiкацiя дiльницi Конотоп - Ворожба не передбачається». На календарі був дві тисячі сьомий.



    монтери БМП-392 Андрій ВАХОВСЬКИЙ й Андрій ТРАЙДАКАЛО



    Фінансово-економічна криза внесла відчутні корективи у роботу транспортної галузі. Вантажний потік, і до цього не сильний, майже повністю оминув Ворожбу. І на початку року вузол, де із діючих підприємств залишилися тільки залізничні, жив у передчутті найгіршого - скорочення робочих місць. Свій штат до обсягів виконуваних робіт мали привести станція, оборотне локомотивне депо, вагоноколісна майстерня, дільниця ШЧ, тобто всі. А це відразу відбивалося на кожній родині залізничного міста. Ситуація накалялася. Громадськість тоді достукалася до найвищих кабінетів. З настанням літа гострота спала, і вже на обличчях ворожбянських залізничників не читалися тривога й розпач. А тут ще енергетики розпочали ставити опори, а частина машиністів оборотного депо поїхала освоювати електровози… Значить, все серйозно, значить Ворожбу ще не викреслено зі списку найкрупніших станцій дирекції. Буде електрифікована дільниця - буде й робота.

    Не вперше залізниця приходить на виручку місту. Пригадую, як допомагала наша столична магістраль, коли Ворожба газифікувалася. Тоді було прийнято оптимальне рішення - пропустити трубу під коліями в технологічному тунелі, що раніше використовувався вагонним депо, а не споруджувати коштовну естакаду.



    на перегоні



    А ще спадає на думку інша електрифікація - від Терещенської до Шостки. Лише дванадцять кілометрів, але це повністю розв’язало транспортну проблему мешканців стотисячного міста. І нині звідси йдуть, як кажуть, населені електропоїзди підвищеної комфортності. Настільки, що в Конотопі чи Бахмачі, на проміжних станціях між Києвом та Шосткою, можна до них і не потрапити. Якщо не взяти квиток завчасно, зрозуміло.

    Ворожба значно менша від міста хіміків. Але є станція Путивль, за назвою якої «сховався» районний центр Буринь, за два десятки кілометрів від станції - сам літописний град. До речі, в місті Путивль працює і одержує непогану виручку залізнична каса. Тобто пасажири будуть. Інший плюс і, мабуть, найвагоміший, після електрифікації на дільниці має пожвавитися рух вантажних поїздів.

    День передзимовий, але гарячий

    Електрифікувати понад сто кілометрів колії за короткий час - завдання не із простих. Доводилося чути, що такий обсяг розтягувався на рік-півтора, а то й два. Але опори вже стоять практично вздовж усієї дільниці, колійники під мостами збільшили габарит, спеціалісти дистанції сигналізації і зв’язку монтують та налагоджують своє обладнання, енергетики від Конотопа монтують контактну підвіску. На 24 листопада вони вийшли за межі Дубов’язівки. За словами заступника начальника Конотопської дистанції електропостачання Геннадія МАЛІГОНА, до цієї станції вже можна пускати електропоїзд.

    Енергетики працюють швидко. Галузева служба, очолювана Валерієм СУХОМЛИНОВИМ, кинула сюди свої найкращі сили, не раз і не два перевірені серйозними об’єктами. База їх - на станції Путивль. Це якраз середина відстані. Працюють енергетики на всій дільниці: і у Ворожбі, і в Кошарах, і в Конотопі. Мені ж здалося, що найцікавіше буде за Дубов’язівкою. Там, за словами майстрів Вінницького БМП-392 Миколи БОНДАРЧУКА і Сергія КРАВЧУКА, розгортатимуть несучий трос та контактний дріт.

    Поки їдемо, встигаю познайомитися з машиністами. АДМ веде досвідчений Леонід МОЛОДОЖЕНЯ. Поряд із ним - Володимир КОЛОДНИЦЬКИЙ. Обидва з БМП. Монтери, а їх чотири, з різних місць. Павло ВАСЯНОВИЧ відряджений із Фастова, Олександр БОСИЙ й Олександр БІЛЯШОВ приїхали зі Жмеринки, Андрій ТРАЙДАКАЛО - з Вінниці. Говоримо про погоду, яка, слава Богові, дає швидко працювати. Я ж розповідаю, як недавно стояв перед переїздом у Конотопі. Холодний дощ, вітер, з машини не хочеться й виходити, а монтери поблизу переїзду на вишці працюють. «Було, - погоджується Павло Васянович, - промокали до нитки…»

    Та ось і Дубов’язівка. Поки енергетики готуються до відправки на перегон, цікавлюся, що думає про електрифікацію начальник лінійної станції. Ольга ПІхота говорить, що у найближчому майбутньому поліпшаться умови пропуску поїздів, що електричка ходитиме. І додає: «Можливо, й комфортна».

    Зелений - електропоїздам

    Станція Дубов’язівка зовсім маленька. Але тут є і навантаження, і вивантаження. Літньої пори до ста вагонів щомісяця одержують автодорожники, нині стільки ж відправляє зерна Дубов’язівський елеватор.

    Та час їхати. «Тут недалеко, - пояснює електромонтер Андрій ВАХОВСЬКИЙ, - за вихідним сигналом». Монтери уважно стежать за контактним дротом, що тягнеться на схід, і біля однієї з нових опор чую команду зупинитися. Швидко піднімається вишка - і розпочали. На вишці вже знайомий мені неговіркий Андрій Трайдакало, Андрій Ваховський та монтер Олександр ПРИЩЕПА. Всі - із БМП-392, головного гравця на електрифікаційному полі між Конотопом і Ворожбою. Розпитувати ніколи, просто здогадуюся, що хлопці ставлять крапку в цьому процесі - за ними можна давати зелений електропоїздам. Монтери припасовують затискачі, закріплюють контактний дріт на фіксаторі, міряють відстань рулеткою… Швидко зробили і миттю далі. До наступної опори. Але сфотографувати їх встигаю. І все - мій ліміт часу перебування на вишці вичерпано.

    Уже на станції машиніст із тридцятилітнім стажем Володимир Колодницький говорить про строки, про Новий рік, до якого прийнято завершувати розпочате. «Не сумнівайтеся - з електрифікацією справимося!» - запевнює на прощання. А тут і жодних сумнівів немає. Енергетики магістралі - люди серйозні, слів на вітер не кидають

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05