РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 42 (6 листопада 2009) 

  • Історія та сьогодення Південно-Західної

    Продовження. Початок тут

    Побачивши можливість для значного збагачення, приватний капітал не тільки кинувся у залізничне будівництво, але й став віддавати йому значну перевагу. Статистика того часу свідчить, що в країні виникло впродовж 1861 - 1873 рр. 53 залізничних товариства з акціонерним капіталом майже 700 млн. крб. тоді як комплекс промислових підприємств - трохи більше 100 млн. крб.

    Варто зазначити, що в суспільстві спочатку неоднозначно сприйняли новий вид транспорту. Знайшлось чимало його противників, які всіляко доводили шкідливість для людей і природи «залізних чудовиськ». Пророкували, що їх поява свідчить про те, що настає кінець Світу.

    Проте невдовзі опір консервативних сил, що виступали проти будь-якого прогресу, було зломлено. Залізниці наочно показували свої переваги - регулярність у перевезеннях, швидкість доставки товарів, безпеку під час подорожі. Поступово відкривалися повною мірою великі економічні, політичні та культурні можливості для розвитку регіонів. Там, де проходила залізниця, починали бурхливо розвиватися промисловість і сільське господарство.

    Водночас, нові комунікації посилювали і обороно-спроможність держави. Ось як з цього приводу з пафосом писала київська громадсько-політична газета «Паровоз» на початку 1869 р.: «Наші залізниці, об’єднавши Балтійське море з Чорним, стратегічні центри з прикордонними пунктами на Заході і Сході, будуть слугувати для швидкого переміщення великих мас військ і його приналежностей від однієї до другої точки. Ми повинні знати, що нині у державі 10 тис. верст залізничних колій, а через 3 роки буде понад 20 тис. Але й зараз вже військові сили можуть швидко з’явитися у будь-якому пункті нашої країни і у кількості, яка потрібна, і у повній готовності зустріти будь-якого ворога».

    Ці слова були доречними, адже в пам’яті громадян ще не стерлися гіркі спогади від принизливої поразки Росії в Кримській воєнній кампанії 1853-1856 рр.

    Після відставки у 1869 р. з поста міністра шляхів сполучення П.П. Мельникова, активного прихильника будівництва залізниць за казенний кошт, а також після передачі вже існуючих приватних магістралей у державне управління, різко змінилася політика російського уряду. Він став надавати всіляку підтримку приватним власникам, поширилася практика продажу їм казенних залізниць. Дійшло до того, що навіть прибуткові державні залізниці переходили до рук акціонерних товариств.

    Улітку 1870 р. Російське товариство пароплавства і торгівлі (РОПІТ) придбало в уряду Одесько-Балтську та Одесько-Єлисаветградську лінії, купило дільницю від Тирасполя до Кишинева та лінію Бірзула - Жмеринка - Волочиськ. Загальна довжина цієї мережі, що одержала назву Одеської залізниці, складала 963 кілометри. РОПІТ побудував ще нову дільницю - від Кишинева до Унген на Пруті.

    У тому ж році на базі казенної Києво-Балтської магістралі було утворене товариство Києво-Брестської залізниці, яке придбало в казни ще одну дільницю Київ - Жмеринка з гілкою Козятин - Бердичів і побудувало лінію від Бердичева до Бреста з відгалуженням на Радзивіллів біля російсько-австрійського кордону.

    Під час спорудження дільниць було понесено великі збитки. Але уряд покрив їх, не притягуючи винуватців до відповідальності.

    Аналогічним було положення і на будівництві Брестсько-Граєвської лінії, що продовжувала Брестську лінію для виходу з Одеси і Києва на колишній кордон з Прусією і до портів Балтії.

    За порівняно короткий період було виконано величезну роботу. Залізнична мережа імперії збільшилася за 25 років (1870 - 1895 рр.) більш ніж у 7 разів. А в 1904 р. її протяжність досягла 63229 кілометрів.

    І все ж російсько-турецька війна 1877–1878 рр. застала країну непідготовленою у транспортному відношенні. Довелося терміново будувати нову лінію від Бендер до Рені на Дунаї і далі - до м. Галац на румунській території.

    Нові залізниці не виправдали надій їхніх власників і казни. Вони не принесли очікуваних прибутків. Це було природним результатом для побудованих наспіх і оснащених застарілою технікою ліній. Незадовільною була і організація експлуатації залізниць.

    А на утримання штатів управлінь витрачалися величезні кошти. Зіграли свою роль і конкуренція між власниками приватних доріг, і суперництво з іншими видами транспорту (водним та гужовим). До 1889 р. тарифи на залізничному транспорті встановлювалися довільно. Кожна дорога вводила провізну плату на свій розсуд. Щоб вистояти в конкурентній боротьбі і забезпечити отримання прибутку, акціонерні товариства почали об’єднуватися. Тож товариства Києво-Брестської, Одеської і Брестсько-Граєвської залізниць у червні 1878-го об’єднались в акціонерне товариство Південно-Західних залізниць. Це була перша в Росії велика залізниця довжиною майже 2200 кілометрів, що складало тоді 10 відсотків всієї залізничної мережі.

    Виникає закономірне питання, чому залізниці отримали таку назву? Річ у тім, що за часів Російської імперії територія нинішньої України називалася Малоросією, а регіон від Київської губернії на південь - Південно-Західним краєм, тобто по відношенню до обох столиць Москви і Санкт-Петербурга ці українські землі містилися на Південному Заході. Нині, коли Україна стала самостійною державою, певно ж назва Південно-Західна залізниця не відповідає її географічному положенню в країні. Проте сторінки її славної історії та сьогодення зберігають вікові традиції, зокрема, й назви.

    Петро МОСКАЛЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05