РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 42 (6 листопада 2009) 

  • За здоров’ям – до Пікуша та його колег


    головний лікар МЦРЗ Віктор ПІКУШ

    На порозі редакції - тендітна жінка. Знайомимося. З перших хвилин спілкування розумію, що сьогоднішня гостя - чудова співрозмовниця. Так і є. Мешканка смт Глеваха, що на Київщині Ядвіга Феліксівна ОСТРОВСЬКА. Що привело її до «Рабочего слова»? Виявляється, у нашої колеги з великим педагогічним і журналістським стажем є бажання поділитися чудовими враженнями від перебування у Медичному центрі реабілітації залізничників, що у м. Хмільник. Сьогодні Я. Островська, яка, до речі, протягом декількох років до переїзду на Київщину вела рубрику «Секрети кухні пані Ядвіги» у ЗМІ Кам’янця-Подільського, бажає розповісти про «справжню кузню здоров’я на березі Південного Бугу».

    Такої турботи я не зустрічала раніше ніде

    Зустріч з директором - головним лікарем МЦРЗ, заслуженим лікарем України Віктором Миколайовичем ПІКУШЕМ відбулася в останній день мого від’їзду. Я зайшла, щоб низько вклонитися Людині з великої літери, чудовому керівнику, дбайливому господарю, гідному продовжувачу справи своїх попередників, новатору всього того, чого досягла оздоровниця під його орудою.

    …Видатний німецький філософ Артур Шопенгауер сказав: «Здоров’я до того переважує всі блага життя, що, дійсно, здоровий злидар щасливіший за хворого короля».

    Дійсно, ми згадуємо про здоров’я лише тоді, коли воно починає підводити. І тут перед кожним постають проблеми: куди звернутися за допомогою.

    Саме турботою про самопочуття людей опікується цілий каскад оздоровниць України. Щодо моїх вражень: за свій солідний вік лікувалась у багатьох закладах ще за радянської пори, вже й за часи перебудови оздоровлювалась у м. Трускавці Львівської області тричі, в Кончі-Заспі, в Пущі Озерній, та такої турботи про здоров’я людини, такого відношення, такої потужної діагностичної бази з комп’ютерною обробкою даних, таким детальним обстеженням усіх органів і систем людини не зустрічала ніде.

    Іван Сотников у статті «Адреса здоров’я - залізничний курорт Хмільник» від 5 червня 2009 р. №20 у газеті «Рабочее слово» досить детально і на високому професійному рівні зробив екскурс у минуле, сучасне і майбутнє МЦРЗ.

    Мені хочеться простими словами висловити подяку всім медичним працівникам, які особисто надавали послуги в покращенні здоров’я мені і моєму чоловікові Євгену Чіркіну.

    Медична сестра приймального відділення Людмила Власик зустріла нас наче давніх знайомих. Вже з перших запитань, які вона ставила нам, стає зрозумілим рівень її високої професійності і знання своєї справи. Вручила лікувальні книжки, повідомила, хто лікар.

    І знову ми на подвір’ї. Ніжні пахощі щойно розквітлих рожевих півоній наче пробуджують нас від нічного стану. Ми прямуємо до корпусу, на якому час від часу електронний годинник сповіщає дату, час і температуру.

    - У цьому корпусі ви будете жити, далі вас проведе чергова медсестра, - звертається до нас сестричка з приймального відділення. Кімната №422 розрахована на дві особи. Тут тобі два ліжка, холодильник, телевізор, телефон, туалет, душова… Ще й балкон з оглядом самого центру оздоровниці, де все подвір’я - у квітах, а праворуч - постать Божої Матері, що і зустрічає, і проводжає всіх прибулих. А вночі вона освічена незвичайним сяйвом, наче вселяє впевненість, що саме тут ми отримаємо те, за чим приїхали - здоров’я.

    Їхнє кредо - служба людині

    Є люди - своєрідні магніти. Ти не можеш пояснити, що то за сила йде від твого співбесідника. При зустрічі з нею, мимоволі, від посмішки на її обличчі значно покращується твій настрій. Ці люди - унікальні. Ще більшою є їхня неповторність, коли вони перебувають на службі здоров’я людини.

    Саме такою є наш лікуючий лікар, ведучий терапевт центру Валентина Бойко. Вразив нас її кабінет, особливо бібліотека. Тут і «Енциклопедія ліків», і «Артрози» Пшетаковського, і література кардіологічна, і «Клінічна ревматологія» Носова та багато інших посібників. Перелік лише назв книжок, посібників говорить про високий науковий професіоналізм в області медицини і її бажання опановувати нове. З гордістю наголосила, що її наставником є головний лікар оздоровниці Віктор Пікуш, разом з яким вона закінчувала Вінницький медичний інститут.

    Перш ніж запропонувати лікування, Валентина Василівна запросила пройти обстеження. Що ж, із задоволенням. Адже тут все ретельно підготовлено, довго чекати не потрібно. Результат - у цей же день на столі у лікаря. Ультразвуковий «іспит» провели Олександр ФІКС (він же заступник головного лікаря) та лікар-кардіолог Галина Мельник, яка зробила кардіограму серця.

    А лікування почали, як звісно, з ванн: перлино-хвойні та радоно-вихрові. Перлино-хвойні ванни обслуговує вже понад 15 років Ніна ХАРКІВСЬКА. А Раїса КАЛАЧИК обслуговує радоно-вихрові «купальні» понад 5 років. Обидві сестрички відповідальні, старанні у роботі, з любов’ю ставляться до кожного хворого, намагаються кожному допомогти. Доброзичливість, любов своєї роботи - ось їхнє кредо.

    Недаремно побутує таке прислів’я, що без води і ні туди і ні сюди. Наш організм побудований таким чином, що вода, а особливо, якщо вона насичена радоном, який дарує сама природа, то ліки. Останні з водою потрапляють у наш організм крізь шкіру і допомагають людині швидше одужати.

    І знову ми у кабінеті лікаря Валентини Бойко. Кожна зустріч із нею - це нові призначення, нові процедури. Така методика.

    - Сучасна електронна апаратура веде постійне спостереження за активною роботою головного мозку, артеріального тиску, роботою серця, станом хребта, суглобів, шлунку. А опікуються всією апаратурою високопрофесійні спеціалісти, - пояснює Валентина Бойко.

    Перш ніж призначити нову процедуру, лікар встановлює діагноз, по телефону узгоджує із завідувачами маніпуляційних кабінетів час, щоб хворому не стояти у черзі. Не потрібно шукати медичну сестру, щоб отримати талон на процедуру. Все вирішує лікар.

    Так за 18 днів перебування і лікування в МЦРЗ нас оздоровлювали в кабінеті лазерної терапії Ольга ДОМЕНІШЕНА та Людмила ВЕЛИКОРОДНА. Електроторфогрязелікування (хай не лякає вас термін) на основі грязі із Куяльницького лиману проводила медсестра Людмила ЦИБУШНІК.

    Оздоровчий курс кишкових зрошень - то гарантія прекрасного самопочуття від медсестри Валентини ОЛІЙНИК, яка працює під керівництвом Михайла ШЕВЧУКА - високопрофесійного проктолога.

    Медичний центр нагадує денний стаціонар сучасних поліклінік. Тут добре налагоджено роботу маніпуляційного кабінету. Протягом 10 днів одержувала уколи, а коли запитала медсестру Оксану Голубенко, де каса (адже потрібно розрахуватись), вона відповіла, що все враховано у вартість путівки. Оксана запам’яталась своєю ввічливістю, люб’язністю та дуже легкою рукою.

    Всі процедури проходили під пильним контролем лікаря вищої категорії Валентини Бойко.

    Спитаю, як вона стала справжнім профі? Почалося все з дитячих ігор, де уколами слугували голки з акації і вона, звичайно, була лікарем. Вже тоді не уявляла собі іншого шляху, ніж медицина. Її багатющі фахові знання, її бажання передати все людям задля їх здоров’я підкреслюють слова Есхіла «Мудрий не той, хто знає багато, а той, чиї знання корисні». Цього висловлювання давньогрецького драматурга гідні всі лікарі, всі медичні працівники МЦРЗ.

    Людина і зілина - творіння Божі

    І. Просяник

    Ми у кабінеті фітотерапії. На столах - спеціальні термоси з настоянками трав, що допомагають у лікуванні заради нормалізації тиску та серцевого ритму, діють при неврозі, хворобах шлунку, а також для регулювання функцій кишечника.

    Місцеві фахівці знають, як лікувати захворювання печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, цукровий діабет та легеневі хвороби.

    А готують ці настоянки фармацевт Алла САВЕЛЬЄВА та молодша сестра Людмила ВОЛИНЕЦЬ.

    У цьому ж кабінеті з 12 години А. Савельєва і Л. Волинець відпускають кисневу пінку, яку готують також самотужки. Цікавий факт - це один-єдиний кабінет, до якого стоїть черга. А пінка тут і смачна, і запашна, як ніде. Та ще й не у маленьких 100-грамових склянках, а у значно більших. Тож дітвора та й дорослі займають чергу завчасно.

    Тут же у фітозалі консультує лікар-фітотерапевт Володимир КРУЛЬ. У нього цілий арсенал різноманітних трав’яних зборів.

    - Яка перевага фітолікування над медикаментозним? - запитую я.

    - Великі можливості сучасної медицини у профілактиці та лікуванні різноманітних захворювань не зменшують кількість хвороб, а хронічних стає більше. Сильнодіючі препарати дають швидкий результат, але викликають побічні явища, небезпечніші за саму недугу. Звісно, лікування рослинними засобами потребує часу, терпіння, а особливо - віри. Вилікувавши хворобу, можна бути впевненим, що вона не повернеться. Немає на землі рослини, яка б не лікувала певної хвороби. Людина і зілина - творіння Божі.

    Володимир Круль - першовідкривач фітобару ще з 1959 р. Він кожному пояснює, як і де, при яких хворобах використовувати трави. Консультант вже - пенсіонер, та головний лікар Віктор Пікуш цінує грамотні кадри, відноситься з повагою і вдячністю.

    Ми є те, що ми їмо Авіцена

    Заходимо до приміщення, де розташовано їдальню, проте не варто квапитися до обідньої зали. Чому? Нас зустрічає з усмішкою Розалія СОПЕЛЬНИК, запрошує на екскурсії, подорожі. Тут же на першому поверсі - кіноконцертна зала. Це справжня царина. Музика, пісні, аудіозаписи, що покращують настрій.

    Широкі сходинки ведуть на другий поверх. Не встигли підійти до автоматичних скляних дверей, як вони відчинились. Дієтсестра за призначенням лікаря направила до дієт-зали. Вже перший день перебування в їдальні: смачні сніданок, обід, вечеря; все збалансовано і свідчить, що криза цієї оздоровниці не торкнулась. Тут справжня фабрика-кухня, що нараховує 56 осіб обслуги. Очолює колектив ще з 1973 р. шеф-кухар Михайло ВЛАСЮК. Хто ж він цей чародій, як називають його колеги та курортники? Кожну страву приготовлено за його рецептом - то справжня смакота, естетика, витвір.

    Михайло Михайлович закінчив кулінарне училище, технікум громадського харчування, Київський інститут харчової промисловості (інженер-технолог). Навіть у війську також працював кухарем. У спілкуванні дуже проста людина, толерантна, задушевна.

    - Як же вам вдається у такий скрутний період державної кризи так щедро накривати столи? Тут і банани, і апельсини, і випічка; для діабетиків - печиво, мед, цукерки, не кажучи вже про м’ясні делікатеси та ще й за замовленнями? - запитую.

    - Це заслуга нашого директора, головного лікаря оздоровниці Віктора Пікуша і наших спонсорів із Південно-Західної магістралі.

    Вони лікують наші душі

    Кажуть, що держава починається з освіти і культури. Курорт МЦРЗ м. Хмільник - це маленький осередок нашої неосяжної держави Україна. Сюди з’їжджаються вже сформовані особистості: і науковці, і літератори, і композитори, і медики, і педагоги. Та кожен з них думає про те, щоб не лише покращити своє здоров’я, а й гарно відпочити.

    У цьому закладі культура, як і лікування - на належному рівні. Щоденно директор місцевої радіостудії вітає іменинників з днем народження. Привітала і мене Розалія Сопельник з Днем журналіста 6 червня, чим я була дуже і здивована, і разом з тим раділа. До душі припали виступи завідувача клубу МЦРЗ Павла ДУБОВОГО - керівника чоловічого тріо, що удостоєне звання Народного. При клубі діє чудовий ансамбль під керівництвом Валентини СТОРОЖУК. Лариса ДІХТЯРЕНКО - керівник танцювального гурту. Отже, талантів тут доволі. Ні з яким платним виступом акторів не можна порівняти виступ дуету Павла Дубового та Розалії Сопельник. Сильні міцні голоси із багатим тембральним забарвленням, м’яка роздумлива манера співу, стремління точно передати зміст пісні - це те, що завжди приваблювало слухачів. А їх репертуар - це українські народні співанки, пісні сучасних авторів.

    Рекламою слугував не плакат у фойє кінозалу, а радіомовлення для курортників, що вже не вперше приїжджають покращити своє здоров’я і неодноразово вже чули їх виступ. Чого варта пісня «O, Solo mio» у виконанні Дубового і Сопельник. Залу переповнено, бурхливі оплески - це їм подяка за їх невтомну працю, за їх дарунок радості людям.

    Та найбільшим успіхом у глядачів користується солістка Р. Сопельник. Кожна її пісня - це завжди цілком завершена історія, в якій музика і почуття співачки зливаються в єдине гармонійне ціле. Розалія, як прекрасна драматична актриса, володіючи даром перевтілення, у кожній пісні стає тією героїнею, від імені якої веде свою глибоку схвильовану поетичну розповідь. Між іншим, її перевтіленню допомагає вміле костюмування. Недаремно курортники звернулись до Павла Дубового і Розалії Сопельник, щоб ті повторили свій виступ вдруге. Дві години тривав тріумф талановитих аматорів, що доносили пісні до слухацької аудиторії.

    Я - у студії місцевого радіомовлення, яке щоденно веде все та ж прекрасна Розалія Сопельник. На стіні - охайно оформлені нагороди. Дипломи, почесні грамоти. Подяки за її успіхи у розвитку культури. Тут і вирізки із газет. Одна із них привернула мою увагу своєю назвою «Стихає природа, коли Розалія співає». А ось і подання клопотання щодо присвоєння почесного звання «Заслужений працівник культури України»…

    Природа - у надійних руках

    Шкодую, що не зустрілась з людиною, поєднання творіння рук якої, ентузіазм, любов до природи, плекали неповторну красу. Кожен клаптик землі таїть у собі якусь ідею. Чого варті червоні маки! Кожен курортник на згадку про оздоровницю обов’язково фотографувався на фоні цього прекрасного витвору природи і людських рук.

    Ось алея, що веде до штучного озера. Хто хоч раз побував на цій алеї при сході сонця, почув різноголосся вранішніх пташок - обов’язково знову прийде на берег. Ранкові промені сонця освітили русалку посеред озера, що наче закликає до подорожі. Правий берег обрамлює сосновий лісопарк - дихай досхочу. Тут і станція для човнів, будь ласка, подорожуй. Зліва - альтанки, лави для відпочинку, різнотрав’я, клумби, які милують ранковим подихом квітів не тільки серце, а й душу. Як хороше жити, як хочеться жити, коли про тебе дбають такі люди.

    Здавалося, що охопила всі сторони роботи курорту. Та ні, як же не згадати розповіді начмеда Олександра ФІКСА та завідувачки лікувально-діагностичним відділенням Ніни ДЮГ про цікаву сторінку з нової історії курорту.

    Керівництво центру за ініціативою головного лікаря Віктора Пікуша вирішило пробурити нову свердловину, щоб добути ще одне родовище радонової води. Коли пробурили - назовні вийшла цілюща водиця, що має всі властивості славнозвісної «Нафтусі». Так на території МЦРЗ з’явився бювет №44 зі справжньою «Нафтусею». Тричі на день, перед вживанням їжі, йдуть мешканці-курортники зі спеціальними картками до джерела. Там за допомогою автоматики спраглі отримують водичку потрібної норми та температури.

    Висловлюю велику подяку всім працівникам МЦРЗ, а також Лесі ЛІСНІЙ - завідувачці сектору управління праці та соцзахисту населення Васильківського району Київської області за виділені нам, учасникам війни, дві путівки до чудової оздоровниці - МЦРЗ м. Хмільник.




    Ядвіга ОСТРОВСЬКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05