РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 37 (2 жовтня 2009) 

  • Спаси Вас, Господи

    У листі до редакції Ядвіга ОСТРОВСЬКА, мешканка смт Глеваха, що на Київщині, ділиться власними враженнями від перебування у Медичному центрі реабілітації залізничників (м. Хмільник).

    Особисто мене зворушив епізод, який глибоко віруючій у Господа Бога пані Ядвізі переповів її знайомий Григорій ЗЕЛЕНСЬКИЙ, який відпочивав у МЦРЗ. За її словами, Григорій Кузьмич пройшов суворими шляхами в лихоліття 1941-1945 рр. «...Хочу розповісти, як Святий Спас врятував життя людині в грізні роки Великої Вітчизняної війни», - так починає Я. Островська.

    ...Бійці тримали оборону. Спочатку почули гудіння моторів, а потім надривний гуркіт танків заглушив усі інші звуки. Градом полетіли кулі з ворожих кулеметів. Хтось із бійців вигукнув: «Хлопці, чи залишились у кого-небудь гранати?». У відповідь - заперечлива тиша. Гранат не було, в руках лише гвинтівки і автомати... Один з ворожих танків від’їхав, розвернувся і пальнув з гармати. Вибух, що пролунав, миттєво забрав життя багатьох бойових побратимів Григорія Зеленського. Але для тих, хто залишився в живих, командир відшукав такі слова: «Якщо судилося вижити, розповімо людям про нерівний бій з ворогом». Вирішили пробиратися з оточення до своїх. Та варто було піднятися у повний зріст, як знову градом посипались ворожі кулі. Одна з них відскочила від зірки на пілотці Григорія, інша поцілила у каблук чобота, а від третьої він отримав глибоке поранення в живіт. Воїн відчув теплу цівку крові, що лилася із рани. «Господи, - звернувся Григорій до Бога, спаси мене, адже я народився у День Святого Спаса». І Господь спас його. Опритомнів тяжко поранений у м. Саранську Ростовської області. Першими його словами були: «Я живий! Спасибі, Тобі, Боже!». Він ще багато воював, отримав немало поранень. Але все-таки зустрів День Перемоги. А далі - трудові будні. Тепер ветеран на пенсії. Почесний громадянин м. Дергачі Харківської області, голова Дергачівської міської ради ветеранів Великої Вітчизняної війни періодично відвідує Медичний центр реабілітації залізничників (м. Хмільник).

    Ми попросили прокоментувати протоієрея Валерія КЛИМЕНКА цей епізод, що пов’язаний з вірою у Всевишнього. У короткому письмовому зверненні до

    Я. Островської священник поділився своїми думками: «Війна принесла нашій Батьківщині горе, а мільйонам її синів і дочок підступну смерть. Пекучий біль переповнює душу кожного, хто переніс втрату рідних та близьких через невігластва з боку окупантів. Понад 20 мільйонів наших співвітчизників пали на полі брані або були замученими у фашистських концтаборах. Війна врешті-решт залишає у програші тих, хто її розпочинає з метою підкорення інших народів. «Злодій тільки на те закрадається, щоб красти і убивати та нищити» (Ін.10,10). Війна спричинила для багатьох людей хвороби душевні і тілесні, примножила число інвалідів, роз’єднала сім’ї, посиротила дітей.

    Руїни та попелища залишали після себе окупанти на місцях колись квітучих міст і сіл, церков і монастирів. Святині Православної віри було піддано оскверненню. Скільки духовних сил було витрачено нашим багатостраждальним народом. Про це знає лише сам Господь. Варто погодитися із Я. Островською у тому сенсі, що захисники Вітчизни молилися Богові таємно і явно, адже у намаганні захистити нашу рідну землю від фашистської навали кожний просив у Господа Бога нашого Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці допомоги в укріпленні духу і тілесних сил. Молитвою, великою працею в тилу і ратними подвигами на передовій народ здобув Перемогу. У ті дні в усіх православних храмах віруючі возносили молитви з хвалою про дарування Небом миру для змученої війною Вітчизни. Святе Письмо вчить: «Ніхто більшої любові не має над тією, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ін. 15, 13). Молитви старих матерів за загиблими синами, молитви наречених, вдів, яким так і не довелося бути дружинами, дати життя нащадкам, допомагають берегти мир і до сьогодні.

    Випадок з Григорієм Зеленським вкотре підтверджує силу Віри у Всевишнього - у радості і горі, в свята й у будні, у милостях Божих і випробуваннях Його. Продовжуйте ходити до церкви і моліться Богу щоденно: вранці і ввечері для підняття хворого тіла і очищення духу, аби замолити свої гріхи, бо на Суду Божому кожна людина дасть відповідь перед Господом за свої вчинки, які робилися протягом життя. Спаси Вас, Господи!».

    Підготував Іван СОТНИКОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05