РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 37 (2 жовтня 2009) 

  • Трудова доблесть Молчанових

    Людмила БУРКІВСЬКА, яка працює старшим розшифрувальником швидкостемірних стрічок у локомотивному депо Коростень, гордиться тим, що належить до славної залізничної династії. Недаремно кажуть, чим міцніше коріння, тим пишніша крона. Тож і молоді пагони (маю на увазі людей - авт.) цього могутнього древа роду теж обирають професію залізничника. Це лірика. А тепер... Двадцятирічна донька Людмили Олегівни, Тетяна, нині студентка Київського державного економіко-технологічного університету, прагне зайняти своє місце в цій династії. Про літопис роду вона багато чула від своєї мами, дідуся.

    А основу залізничної династії, за словами Людмили Бурківської, поклав на початку століття Григорій Молчанов. Він зростав у Білорусії. Та одного дня, взявши на плечі торбину з убогими пожитками, разом з іншими переселенцями, залишив білоруські краї і помандрував шукати кращого життя на Житомирщину. Однак і тут йому не вдалося завести власне господарство, про яке спочатку дуже мріяв. Доля розпорядилася інакше, привівши білоруського селянина на залізницю. Тут же судилося йому реалізуватися, проявивши і величезну працьовитість, і відповідальність, які були притаманні сільському хлопцеві. Так став Григорій Молчанов кондуктором залізничних составів. Свою роботу він дуже любив і пишався нею, тож всі його сім синів і доньок теж пов’язали своє життя із залізницею.

    З покоління в покоління передаються слова Григорія Ларіоновича: «Організувати б нам зміну Молчанових. Паровоз - красивий, потужний - інженера Молчанова. Його веде машиніст Молчанов, старший кондуктор - Молчанов, минаємо станцію - черговий на ній теж Молчанов». Так мріяв залізничник у далекі часи. І його мрії пройшли крізь століття, відлунилися на життєвих шляхах його нащадків. Одному з його синів, Михайлові, пощастило стати машиністом паровоза. Нелегко було звичайному робітникові піднятися у кабіну локомотива, щоб взятися за реверс. Сімнадцять літ носив Михайло лопату на роботу, адже раніше кочегари і помічники машиністів відправлялися у рейс зі своїм знаряддям праці. Заповнюючи анкету, Михайло Григорович у графі «освіта» скромно писав: «чотири класи». Але його завзяття спонукало інших брати з нього приклад. Він у числі перших у паровозному депо Коростень став стахановцем. Водив великовагові поїзди, економив паливо, навчав професії машиніста молодих залізничників.

    21 червня 1941 р. він відправився в свою чергову поїздку. Однак додому його дружина дочекалася аж у 1946 р. Так сталося, що в перший же день війни Михайло Григорович опинився у прифронтовій зоні. В липні 1941 р. в газеті «Гудок» в матеріалі «Під градом куль» про нього писали: «Состав був готовий до відправлення в бік фронту. Машиніст Молчанов дав сигнал і готувався відкрити регулятор. Раптом, прорвавши хмари, над станцією виринув фашистський літак. Він почав обстрілювати із кулемета состави, станційні споруди, людей. Осколком бомби пробило обшивку вагона зі снарядами. Почалася пожежа. Нависла загроза над составом з боєприпасами». Далі події на станції Омелянівка, а саме там це відбувалося, розгорнулися таким чином. Машиніст Молчанов і начальник станції Сулименко не розгубилися перед смертельною небезпекою. Вони розчепили ешелон, розосередили і врятували від пожежі вантажі. Вибух було попереджено. За цей подвиг міністр шляхів сполучення нагородив Молчанова знаком «Почесний залізничник».

    Після звільнення нашого краю від ворога, Михайло Григорович повернувся до рідного депо. Відновлював зруйноване господарство. Першим став водити великовагові поїзди по кільцю Коростень - Олевськ - Овруч. Серед своїх колег він користувався заслуженим авторитетом. Свого часу його навіть обрали депутатом Верховної Ради України. На жаль, життя його було недовгим: далися взнаки фронтові рани. Проте він зумів прищепити любов до залізничної справи своїм дітям. До речі, його сестри Ганна і Софія працювали у паровозному депо бухгалтерами, Надія - інженером Гомельського відділка.

    До третього покоління залізничників Молчанових належить син Михайла Григоровича - Олег Михайлович. Ще зовсім юним він щоранку проводжав батька у рейс, годинами просиджував біля колії, чекаючи, поки батько приведе состав з Овруча на Коростень-Подільський. Всю його дитячу фантазію поглинала велетенська машина. А сигнал батькового паровоза ще малим з-поміж десятків інших упізнавав і ніколи не помилявся… Починав він з кочегара. До речі, йому доводилося працювати свого часу і з батьком. Був помічником машиніста. Коли в депо прибули тепловози, закінчив курси і пересів за ліве крило, але вже тепловоза. Після роботи сідав за парту. З атестатом зрілості відправили до Києва у школу машиністів. Затим став самостійно водити потужні состави.

    Достойний трудовий шлях пройшов Олег Михайлович. Своїх дітей - Руслана і Людмилу - виховував порядними і працьовитими. Коли син став помічником машиніста, радів, що справа їхнього роду продовжується далі.

    Обрала залізничний шлях і Людмила, яку ще з дитинства приваблювала залізнична романтика. Дитиною вона, а мешкали вони поруч із залізницею, з нетерпінням чекала гудка батькового тепловоза. А коли вдавалося іноді зазирнути у святая святих - його кабіну - це було для дівчини чимось надзвичайним. Після закінчення школи прийшла Людмила Олегівна в депо лаборанткою, згодом здобула залізничну освіту. Стала працювати розшифрувальником швидкостемірних стрічок.

    ...Існує ще одна особливість у цього славного роду. Більшість його представників Бог обдарував не тільки надзвичайною працьовитістю, а й дав гарні музичні дані. Людмила Олегівна завжди по життю йде, як мовиться, з піснею. Її чудовий голос не раз чули залізничники на різних концертах, де вона виступає як учасниця художньої самодіяльності. Пісня і залізнична професія в її житті завжди перебувають поруч. Тож Людмила - мила для людей.

    Оксана КЛИМЧУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05