РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 36 (25 вересня 2009) 

  • Від діда – до онука

    Життєву колію родини БОЙКІВ важко порівнювати із залізничною - гладенькою ніколи не була. Усілякі перепони, а то й непоборні труднощі виникали. І їх доводилося долати. Траплялося й бездоріжжя, але й воно не збивало на манівці ні старійшину роду Федора Андрійовича, чергового стрілочного поста станції Ніжин, ні його сина Василя, ні внука Миколу. Вони, як оті вперті і вічні орачі, тягли плуга, прокладали рівну і глибоку борозну...

    8 серпня цього року відійшов у вічність Василь Федорович Бойко, колишній оператор поста централізації станції Ніжин. Доля відміряла цій людині 72 роки. Половину з них він залишив на залізниці. Стільки ж часу вже працює на ній і його син Микола Бойко.

    - Я щоранку провідував батька, - зі скорботою в голосі розповідає Микола Васильович. - Ми вже бачили, що смерть підступає, але тато тримався. Сказав мені наостанок: «Їдь, тобі на роботу». А згодом попросив залишити його одного... З мамою назавжди життя розлучило, коли мені не було й чотирьох років. Діда добре пам’ятаю - його не стало, коли я вже повернувся з армії.

    Військову службу Микола Васильович проходив у Пскові, в одному з підрозділів транспортної авіації. Старався не осоромити родину - чесно виконував свій обов’язок. Частенько до батьківської хати, в село Кропивна, що в Ніжинському районі, приходили листи-подяки від командування частини. Згадує, як зрадів, коли після армії сів за кермо мотоцикла. Власної двоколісної машини. Звичайно, хотілося проїхатися з вітерцем та ще й когось із друзів прихопити у дорогу. Та батько завжди пильнував за тим, де його син, чим займається.

    - Бувало, збираюся кудись гайнути, батько одразу питає, куди я їду і коли повернуся, - згадує Микола Васильович. - Потім міг ще й перевірити, куди я поїхав. Він не стежив за кожним моїм кроком, просто сам був дуже дисциплінованим і цього вимагав від мене. Так і я виховував своїх дітей разом із дружиною Ольгою Феодосіївною, яка по стажу роботи на залізниці від мене відстає усього на кілька років.

    Подружжя не зчулося, як виросли і стали дорослими їхні донька й син. Наталія, яка ще змалку мріяла бути лікарем, закінчила медичний університет імені Богомольця. Разом із сім’єю оселилася у Броварах, де й працює невропатологом у тамтешній клініці. А син Олександр обрав юриспруденцію. Працює в столиці, у виконавчій службі Шевченківського районного управління юстиції.

    Микола Васильович переконаний у тому, що він вчинив правильно, коли не став схиляти дітей на свій бік, тобто до того, щоб вони пішли слід у слід за ним на залізницю. Професію потрібно обирати серцем, вважає він. Лише тоді людина отримуватиме задоволення від того, чим займається. Це давно вже збагнув Микола Васильович, якого на станції Ніжин вважають професіоналом.

    - Я знаю його вже 25 років, - говорить інспектор першої частини станції Віталій КУЛІНІЧ. - Микола Васильович - практик. До посади чергового по парку йшов послідовно, не оминаючи жодного щабля цих сходів. Вимогливий, у першу чергу, до себе, а потім до інших. Свою зміну «підганяв» під свої стандарти. Кожен черговий, складач поїздів, регулювальник швидкості руху вагонів, оператор знає свою справу і виконує її без нагадувань. Наша робота така, що не сьогодні-завтра може виникнути позаштатна ситуація, коли потрібно залишити домашні справи й прибути на станцію. Таке трапляється, але не чув, щоб хтось на зміні в Миколи Васильовича цього не розумів.

    Про вимогливість чергового по парку знають тут усі. Оператор поста централізації Інна СІДЬКО так охарактеризувала його:

    - Микола Васильович уміє керувати. Про роботу, яку треба зробити, він спочатку розкаже все до дрібниць, щоб потім ні в кого не виникало запитань. А ще він просто добра людина. Може підбадьорити, пожартувати. Такий він був, таким він і залишається...

    Після зміни поспішає у свою Кропивну. Роботи в селі завжди вистачає - і в хаті, і біля неї. Крім городу, на обійсті в Миколи Васильовича та Ольги Феодосіївни водяться порося, гуси, індики, кури, качки. Словом, турботам кінця-краю немає. Бо село, як і залізниця, не знає вихідних.

    Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05