РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 35 (11 вересня 2009) 

  • До 140-ліття Південно-Західної залізниці. Місто двох залізниць

    Бахмач у письмових пам’ятках згадується під роком 1147, коли князь Ізяслав Мстиславович спалив Уневіж, Білу Вежу, Всеволож та поселення в болотистій місцині по річці Борзні та річці Бахмач. І все. Далі про нинішній районний центр Чернігівської області і крупний залізничний вузол столичної магістралі в історичних документах немає згадки до ХVII століття, коли цей край інтенсивно заселяють вихідці з Правобережжя. Бахмачани беруть участь в національно-визвольній війні - тут сформовано козацьку сотню Ніжинського полку. І вже тоді місто ділилося на три частини: село Старий Бахмач, в якому жили переважно козаки; місто, де був базар і стояла Успенська церква, та Даньківку. Під час походу в Україну польського короля Яна-Казимира (1654 р.) Бахмач було знову зруйновано.

    Місто тісно пов’язане з гетьманом Мазепою. Іван Степанович у козака Кирила Смаги купив хутір, який мав назву Поросючка (південніше Бахмача), і збудував на тій землі маєток (з інших джерел - замок). У ньому він переховував єзуїта Зеленського, який привіз листи від польського короля Станіслава Лещинського. А восени 1708 р. у Поросючці гетьман урочисто на Євангелії склав присягу, що не для власного блага, а заради України піддається під протекцію шведського короля. Там же на вірність гетьману присягнула і козацька старшина.

    Цікаво, що за однією з версій, саме тут, у Поросюцькому лісі, Іван Мазепа сховав частину казни. Статки гетьмана були великими. У поході він легко позичив Карлу ХІІ 240 тисяч талярів. Під час відступу після Полтавської битви козаки топлять у Дніпрі, аби не дісталися противнику, кілька діжок зі сріблом та золотом. Дещо із гетьманського скарбу захопили царські солдати під Лохвицею. Але, стверджують дослідники-скарбошукачі, значно більше його ще у землі.

    Велике значення для економічного розвитку Бахмача мало будівництво залізниць. Спершу з’явилася ст. Курсько-Київської залізниці (нині Бахмач-Київський), згодом - Бахмач-Товарний Лібаво-Роменської (нині Бахмач-Гомельський). У 1922 р. до них додалася ст. Бахмач-Центральний (тепер Бахмач-Пасажирский), яку теж було підпорядковано Московсько-Київській магістралі. І все це в одному невеличкому місті. Цікаво, що перший вокзал на ст. Бахмач-Пасажирський був барачного типу зі стінами зі шлаку. Він простояв до 1941 р.

    У кінці позаминулого століття в Бахмачі велася інтенсивна залізнична робота. Тогочасний історик записав: «До нього (залізничного вузла - авт.) стягувалась з околичної території (верст 40 - 50 у поперечнику) велика кількість продуктів сільського господарства (головним чином, різне збіжжя, потім тютюн, олійне сім’я, цукрові буряки тощо), що йшли почасти по різних напрямках Чернігівщини, почасти в інші губернії, а хліб іноді й за кордон… Кількість грузів, що відправлялася з Бахмача та одержувалась у ньому, рахувалась на мільйони пудів. У 1877 р. зі станції Бахмач Лібаво-Роменської залізниці відправлено 3585000 пудів різного грузу, одержано - 1292000. Головними об’єктами експорту були овес та жито». У наступні роки обсяги навантаження знижуються. І вже у 1905-му, наприклад, звідси відправляється лише 1700000 пудів вантажу. Але на вузлі з’являються ремонтні майстерні, росте число залізничників, які, взявши участь у першому всеросійському страйку, утворили комітет, що підтримував зв’язки зі страйкарями Мінська, Гомеля, інших міст. У період страйку станція пропускала поїзди тільки із зерном та військові ешелони.

    У 1892 р. в Бахмачі відкривається початкова залізнична школа. Її перший випуск відбувся через п’ять літ. На початку минулого століття тут при горілчаному заводі з’являється перший клуб із залом на двісті осіб. У клубі ставили «Назара Стодолю», «Марусю Богуславку», «Вія». Тоді ж бахмачанин Кукса роздобув десь кінопроектор і радував земляків справжнім кіно. Лікарні у місті не було. Працював лише залізничний фельдшерський пункт.

    Громадянська війна мало зачепила Бахмацький вузол, точніше, залізниця від воєнних дій не постраждала. Але вже наступна війна пройшлася по трьох станціях смертоносним вітром. У російського письменника Володимира Чивіліхіна є документальна повість «Здравствуй, мама!», присвячена Ганні Костянтинівні Жованик. Жінці, яка зберегла у те лихоліття десятки дітей. Автор використовує щоденник Анатолія Листопада, де день за днем фіксуються головні події життя міста.

    «14 июля 1941 года. Этот день останется памятным для меня. В 4 часа дня был налет на Бахмач, продолжавшийся 2 часа 40 минут. Вот где страх был! Я шел из библиотеки. Был на полдороге до дому, когда над городом появились самолеты. Потом как грохнет! Меня как бросит воздухом к забору, и я там свалился прямо в грязь…

    Тут начали бомбы близко рваться. Воздухом горячим обжигает. Я ползком по картошке - в крытое убежище и там уже ждал до конца бомбежки. Стены дрожали. Песок сыпался с потолка. А мы задыхались от напора воздуха. Когда мы вылезли, то было, как вечером, темно. Дымом солнце закрыло. Горел сенопункт. На Киевском вокзале рвались в эшелонах снаряды, бомбы, патроны... К небу подымались огненные столбы от цистерн с бензином. В сад поликлиники начали свозить убитых. Привезут машину и за новыми уезжают. Раненых тоже собирают. Народу много побило. Никто не знал, как прятаться…»

    Опівночі наліт повторився. І вранці наступного дня ст. Бахмач-Київський нагадувала пекло. «Горели вагоны, кричали люди, оглушительно свистели маневровые паровозы. Рабочие и красноармейцы-саперы наскоро чинили разрушенные пути, - пише Володимир Чивіліхін. - В один из тупиков был задвинут эшелон, сильно пострадавший от бомбежки. Вперемежку стояли платформы, пассажирские и товарные вагоны. Их металлические каркасы еще излучали тепло, залитые водой доски дымились и шипели».

    Фашисти вузол у перші місяці війни бомбардували практично щодня. Ось ще один запис підлітка: «19 июля 1941 года. Утром немец сбросил штук шесть бомб. На Киевском восстановили линию. Там сгорели все станционные постройки и почти весь поселок. Вот чего наделали, гады! Железо со станции и колесные пары поразбрасывало чуть ли не на км. Вот сила какая!»

    Бахмачанка Надія Яківна Пузиренко теж була очевидцем Бахмацької трагедії. Уже в наші дні місцева газета «Порадник» опублікувала її спогад про наліт 14 липня 1941 р.: «До Київської не можна підійти було - такий страшний запах стояв, трупний. А горіло так, що аж у Борзні (районний центр за сорок кілометрів від Бахмача - авт.), казали, було видно. Все на станції вигоріло. Де зараз пост, там була сорок сьома школа. Так школа теж згоріла. Пологовий будинок був, поліклініка, фабрика, де плюш виготовляли - по вулиці Петровського. Все згоріло, вигоріла вся Київська».

    Скільки загинуло людей у перші місяці війни на Бахмацькому вузлі, сьогодні точно не встановити. Від бомб, від розривів боєприпасів в ешелонах, від вогню й осколків вмирали солдати військових ешелонів, пасажири поїздів, жителі міста. Однозначно, що багато.

    Станції вузла давним-давно залікували воєнні рани. На перший погляд практично жодного сліду не залишилося. Але й нинішні бахмацькі школярі можуть вам показати, де були вирви від бомб на Київській. Найтрагічніша сторінка в історії залізничного вузла із пам’яті рядових бахмачан ще не стерлася. Але про якесь офіційне пошанування полеглих у ті страшні дні чути не доводилося. Боюся помилитися, але такого пам’ятного заходу просто немає. Жаль, звичайно, що немає.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05