РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 34 (4 вересня 2009) 

  • До 140-ліття Південно-Західної залізниці. Щоб минуле не било з гармати

    Конотопська дирекція 140-ліття початку залізничного руху мала б відзначати у грудні минулого року, адже саме 17 числом (за старим стилем) датовано доповідну записку цареві від міністра шляхів сполучення Петра Мельникова. Високий чин повідомляв про завершення будівництва залізниці від Курська до Броварів. Олександр ІІ на доповідній вивів: «Очень рад». Стільки ж пройденого часу відміряла собі і Конотопська дистанція колії. Логіка тут проста: раз поклали рейки, то за ними був і нагляд, хоч документів про створення подібного профільного підприємства не знайдено. Є лише висновки комісії, яка перевіряла завершення робіт: «Все земляные работы полотна дороги, укрепление откосов, дерновка, планировка черной землей, устройство отводных канав и мощение дна канав, в выемках коих высота превышает 3 сажени, окончены и вообще полотно дороги приведено в окончательный вид».

    Комісія перерахувала кількість станцій, мостів, переїздів. До речі, першого класу на тій дільниці була лише станція Конотоп. Також 140 років виповнилося і локомотивному депо. Історичні документи свідчать, що в Конотопі був збудований цегляний паровозний сарай на 12 стійл. Тоді ж на станції з’явилася і водонапірна башта, тобто створювалася служба водопостачання.

    Конотопська дирекція до 1959 р. перебувала у складі Московсько-Київської залізниці. Управління магістралі розміщувалося в Калузі, і всі документи про її роботу, зрозуміло, залишилися там, тепер уже за кордоном. Їх мало уціліло. За словами дослідників минулого, весь залізничний архів, підготовлений до евакуації, втрачено на початку війни, і сьогодні потрібно чимало зусиль, аби бодай у загальних рисах окреслити історію становлення й розвитку п’ятої дирекції Південно-Західної залізниці. Найповніше це вдалося зробити краєзнавцю Аркадію БОБИЛЬОВУ. Його нарис «Сквозь расстояния и годы» охоплює період від 1868 до 2008 рр., увібравши в себе основні віхи діяльності Конотопського відділка-дирекції. Автор, інженер дистанції колії, а потім працівник залізничних газет, десятиліттями збирав матеріали, систематизував, перевіряв, уточнював, спеціально виїжджав то Москви, то до Ленінграда, вів пошук у місцевих архівах, записував розповіді ветеранів. Нині цей історичний нарис - унікальне видання. Унікальне за повнотою, достовірністю фактів і тим, що підготувала його одна людина і за власним бажанням. Видати нарис допоміг Конотопський терком профспілки залізничників. Оскільки першого тиражу вже не вистачає, готується перевидання книжки.

    Інтерес до залізничної історії у транспортному регіоні був завжди. Свого часу тут створювалися музеї, на станціях облаштовувалися історичні куточки. Нові економічні реалії внесли певні корективи, і з діючих тепер залишилися тільки музейна кімната дирекції, музеї локомотивних депо Щорс, Конотоп, у пасажирському вагонному депо Бахмач. В якому вони стані? Не хочеться нікого образити, але тільки в Щорсі не забувають поповнювати музей новими матеріалами, оновлювати стенди, це питання не приходить повз увагу керівника підприємства Віталія ЗАЙОНЧКОВСЬКОГО й голови профкому Миколи ЄРМАКА.

    Та говорити про занепад музейної залізничної справи було б передчасно. Так заповітною мрією начальника вагонного депо Конотоп Володимира ФЕДОРКА є створення музею підприємства. Уже збираються експонати, уже планується переобладнати одне із підсобних приміщень. «Для чого? - колись перепитував Володимир Петрович. - Не для мене особисто. Це - для майбутніх поколінь. Прийдуть вони сюди і бачитимуть, як розвивалося вагонне господарство, які люди працювали у цехах, як змінювалося депо. Тут, я вважаю, є пізнавальний і є виховний фактори. Нам треба берегти пам’ять про минуле».

    У Конотопському загоні воєнізованої охорони про музей мова не йде - після останнього переселення стало зовсім тісно. Але заступник начальника загону Іван ФУРСА поступово збирає предмети минулого, реставрує і ремонтує їх. У його кабінеті можна побачити телефон початку телефонної ери, старі годинники, унікальний портативний патефон, ліхтарики, ряд інших речей, якими користувалися на службі і в побуті колишні працівники загону. І якщо не сьогодні, то завтра, коли дозволять умо-ви, ці предмети займуть місце в експозиції, яка розповідатиме про трудову історію воєнізованого залізничного підрозділу.

    Минулий рік - це не лише 140-ліття дирекції, дистанції колії і локомотивного депо. П’ятдесят п’ять років мала би відсвяткувати і вагоно-колісна майстерня ст. Ворожба. Тоді, на початку літа, до моїх рук потрапив унікальний машинопис - історичний матеріал про Ворожбянський вузол і депо Ворожба, зібраний колишнім інженером техвідділу підприємства Миколою ЛІМАНСЬКИМ. Робота Ліманського, а це по суті товстелезна книжка, читалася, як пригодницький роман, як мовиться, за один присіст. Практично автор не упустив жодної більш-менш значущої деталі із життя депо довоєнних та післявоєнних років, багато цитує, передруковує накази тієї пори, ілюструє. Говорять, що Микола Ліманський цей матеріал збирався видати. Та, на жаль, не встиг.

    Доводилося чути й ще про один рукопис - про історію Бахмацького вузла. До його створення причетний колишній заступник начальника ст. Бахмач Іван ГРИШКО. Ось тільки прочитати не вдалося - не знайшлися кінці, де той рукопис зберігається. Аркадію Бобильову пощастило більше, і він частково використав фактичні дані з історії залізничного Бахмача у своєму нарисі. Але прикро буде, коли той зошит загубиться зовсім. Та й соромно перед нащадками.

    Час - штука невмолима. Його не повернеш. Він тече в одному напрямку, стираючи з пам’яті враження, людей, слова, вчинки. І чим далі - тим сильніше. Так, сильніше порох століть засипає події минулого. Тільки забувати, викреслювати із життя історію не варто. Бо, якщо ти вистрілиш у минуле з пістолета, повчав мудрий авар-ський поет Расул Гамзатов, воно вистрілить у тебе з гармати.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05