РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 32 (25 серпня 2009) 

  • Людина на своєму місці. Подвійне свято у житті машиніста

    Зі старшим машиністом електропоїзда №531 оборотного депо Борщагівка-Технічна Ігорем БОСЕНКОМ автор цих рядків знайомий не один рік. Понад три десятки їх промайнуло з тієї пори, як нам, тоді ще вісімнадцятирічним юнакам з навчальної групи Київського залізничного профтехучилища №17, після проходження поїзної практики у Фастівському моторвагонному депо, дозволили стажуватися як помічникам машиністів. Доля розпорядилася таким чином, що з тридцяти випускників нашої ПМЕС-1 (помічники машиністів електросекцій, група №1) працювати на залізниці за основною спеціальністю довелось п’ятьом. Ігор, тепер уже Ігор Васильович, один із них. Як дивовижно часом переплітаються життєві шляхи, знайомства, людські долі. І як приємно буває долучитися до продовження колись почутої історії, до того ж, продовження щасливого.

    Початок його залізничної кар’єри проходив на моїх очах. Як сьогодні згадую спокійного білявого юнака, який легко і невимушено засвоював секрети майбутнього фаху. Багатьом із нас, його одноліткам та й хлопцям, що встигли відслужити у війську, вчити «на зубок», приміром, роботу електросхеми з електропоїзда серії ЕР 9М, було непростою справою. Силу-силенну запитань ми адресували з різних куточків аудиторії нашому викладачеві Віталію КУРБАТОВУ, щоб той ще і ще раз повторював «історії» про електричні потоки, які керують електродвигунами моторних вагонів або допоміжними електромашинами. Бажання вивчити напам’ять схему за допомогою «повторів» від педагога - легка методика. Навіщо було витрачати власний час після уроків, вважали ми. А Ігорю все вдавалося запам’ятати з першого разу. Це дивувало. Але лише на перших порах. Згодом стане зрозуміло, що Босенка, як кажуть, Бог поцілував у маківку. Секрети автогальм, які викладав почесний залізничник Павло СОБКАЛОВ, або таємниці електротехніки від Георгія МАГНЕРА, слюсарну «науку» від майстра, почесного залізничника Василя ГОНЧАРОВА - знання Ігорю вдавалося засвоювати раніше за всіх нас. Ходив у відмінниках.

    Залізничний шлях починав як і всі, з перших шести поїздок як дублер помічника машиніста. Згодом І. Босенка, як кажуть, «закріпили» за електропоїздом №383. Далі - військо. І через два роки - повернення у рідне депо. Незабутні роки роботи помічником у машиніста Володимира КІРПЕНКА, який, хоча і залишив вже цей світ разом із нашими педагогами з профтехучилища, проте у пам’яті Ігоря Васильовича залишився назавжди як ще один Вчитель.

    Наступного року І. Босенку - п’ятдесят. Поважний вік виказує хіба що його мудрість і виваженість. Коли спілкуєшся з ним, навіть фізично відчуваєш, як у тебе перетікає його сила, впевненість у своїй правоті, переймаєшся логікою його мислення і мимоволі стаєш його прихильником. Він належить до людей, які понад усе цінують правду, справедливість і свою позицію підтверджують. Босенко любить людей, і ця любов - не лише у захопленні від прекрасних вчинків, у шанобі до працьовитих і самовідданих машиністів, колійників, зв’язківців чи колег будь-якої іншої професії. Вона - і в боротьбі проти зла, безпорадності, чванливості, байдужості, супроти крадіїв і кривдників, шахраїв і відверто кримінальних злочинців. За плечима - велика життєва школа. Я б назвав це творчим повносиллям машиніста.

    Він переймається через випадки розкрадання деталей електропоїзда: замки у перехідних дверях вагонних тамбурів, м’які дивани дуже припали до душі залізничним злодюжкам. Як цьому протидіяти? Є питання з цього приводу до транспортної міліції. І не лише у нього одного. Як голова ради громадських інспекторів, під орудою якого двадцять однодумців з оборотного депо, не залишається осторонь від будь-яких проявів безгосподарності. Від його уважного погляду не сховається сміття у щойно «виметеному» прибиральницями вагоні. Він не залишиться осторонь від абияк зробленого технічного ремонту перед комісійним оглядом рухомого складу. Електропоїзд №531 - друга домівка мого сьогоднішнього героя. У залізній машині він проводить більшу частину свого життя. Не є виключенням і ночі.

    - Вночі їхати тяжко, - нагадує мені Ігор. - Уявіть, всі люди сплять, деякі пасажири, що спізнилися на попередній електропоїзд дрімають, а для тебе і помічника сон - табу.

    Це велика відповідальність - перевозити людей. За твоїми і помічника плечима - тисячі пасажирів. Тут навіть і думки про відпочинок не маєш. Це вже звичка, яку виховав з роками. Керувати електропоїздом, взагалі залізничним составом не набагато легше, ніж автомобілем або літаком. Адже машиніст витримує такі ж навантаження, як пілот або дальнобійник. У рейс маю йти «свіжим». Після повноцінного відпочинку. Дуже вдячний за створення справжнього затишку своїй дружині Аллі та донькам - Наталці та Ользі.

    Він вже й дідом встиг стати. Запевняє, що завдяки онучці Насті і внуку Єгору навчився по-справжньому цінувати кожний день.

    ...Його емоційну стійкість і здібність керувати залізничним транспортом неодноразово перевіряли фахівці. Як виявилося, лишилися задоволеними. Справді, у рейсі неможливо втрачати пильність ні на мить: сон на трудовому посту для машиніста - злочин. Спокусі заснути під заколисуючий перестук коліс протиставлено найсуворішу дисципліну. Швидкостемір, кнопка приладу пильності фіксують будь-яку помилку машиніста. Ігор Васильович не з тих, хто сподівається на оте, російською, авось. За професіоналізм цінують в рідному депо. Він наділений мудрою життєвою філософією. Босенко вважає, що людині треба не нарікати на труднощі, а постійно щось робити для покращення життя. І знову я розпитую його про роботу. Ігор Васильович - серед тих, хто вміє водити електропоїзд таким чином, щоб заощаджувати кіловат-години. Свій досвід передав вже багатьом машиністам. А стати на крило, тобто отримати права керування електропоїздом, допоміг не одному помічникові.

    Машиніст Босенко може допомогти і хворому. Згадує, як під час слідування у напрямку ст. Тетерів стривожена жінка повідомила, що у п’ятому вагоні стало зле пасажирові. Спрямував туди помічника. Згодом за службовим зв’язком викликав через чергового по станції «швидку». Виявилося, що у людини - серцевий напад. Якби не повідомили вчасно лікарів, міг би статися летальний випадок. А так - людина залишилась жити. Босенко потім дізнавався про це.

    ...Напередодні минулорічного Дня Незалежності Ігоря Васильовича запросили до актової зали оборотного депо. Урочистості, квіти, оплески... Подвійне свято, чи не так? Привід серйозний - звання Почесного працівника транспорту України не кожний день «присуджують». Як ви, читачу, змогли пересвідчитися і невипадково. Щасти, Тобі, Ігорю!

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05