РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 31 (15 серпня 2009) 

  • Про щедрі грона на… дошці пошани

    Дошку пошани сьогодні можна побачити не на всіх залізничних підприємствах. Чомусь вона вважається, так би мовити, застарілим засобом морального стимулювання працюючих. Ще прикріше, коли дошка є, але в занедбаному стані - світлини вицвіли, добра частина портретів належить людям, яких уже викреслили зі штатних списків. І нікому підказати керівникам, що вони при цьому одержують абсолютно протилежний ефект, далеко не заохочувальний.

    А якщо підійти до цієї справи раціонально і по-сучасному? Щоб дошка - на видному місці, щоб фотознімки були гарними, а працівники знали: занесення до почесної когорти підкріплюватиметься матеріально.

    Раціоналізму керівникам вагонного депо Конотоп не бракує. Прикладів господарського, розумного підходу багато. Облаштували на підприємстві майданчик для порізки старих вагонів у металобрухт - сьогодні тут за тиждень ріжуть більше, ніж раніше за два місяці. Відкрили затишну деповську їдальню - вона дає прибуток. Та не в прибутку суть. Люди відчули турботу про себе. Можна згадати й про альтанки на території. Не їжачки, яблучка й хатинка на курячих ніжках стоять, а впорядковано красиві місця відпочинку. Правда, розсиджуватися довго тут деповчанам не доводиться - роботи вистачає.

    Дошка пошани у вагонному депо Конотоп була завжди. «Друге дихання» вона одержала, коли підприємство очолив Володимир Федорко. І це не просто стенд. Деповські умільці зробили куточок пошани з кованої сталі. Тому очі від портретів обов’язково переходять на мереживо металевої виноградної лози, на листочки, де видно кожну жилочку і щедрі грона.

    Знято і делікатну проблему сучасною мовою презентації достойників. Не одна людина визначає, кому красуватися перед входом до адмінприміщення. Колективи цехів і дільниць рекомендують своїх працівників, а спеціальна комісія уже вирішує остаточно, кому фотографуватися й одержати з цієї нагоди премію.

    31 липня - звичайний день депо. О десятій робочий ритм переривається подією - мають відбутися урочистості з нагоди появи світлин чотирьох працівників на дошці пошани. До речі, тут вона одержала іншу назву - «Наша гордість». Прізвища я вже знаю. Це - старший оглядач-ремонтник Володимир Копа, слюсар підсобно-допоміжного цеху Юрій Сова, машиніст крану вагоноскладального цеху Людмила Хорошко і слюсар-ремонтник колісно-роликового цеху Микола Ключник. Їхні портрети сусідитимуть із фото деповчан, про яких прихильники «Рабочего слова» раніше читали.

    Про Андрія Насику - начальника ПТО в Хуторі Михайлівському, Віталія Комлика, оглядача вагонів, який переміг у загальнозалізничному конкурсі, про Валентина Малигона - бригадира експериментальної бригади, про Олександра Гриньова, який очолює колектив деревообробного цеху…

    Слово - керівникові депо Володимиру Федорку. «Віднині, - сказав Володимир Петрович, - відповідно до наказу начальника і положення, у кінці липня кожного року комісія розглядатиме рекомендовані кандидатури, і кращі з кращих заноситимуться на дошку пошани. Це буде маленьким святом у депо».

    Чому в кінці липня? Щоб ця приємна подія співпадала з іншою датою - днем створення підприємства. У 2009-му історія нарахувала вже сімдесят шість літ. Заступник начальника з кадрів Ніна Домбровська зачитує прізвища. Винуватці торжества виходять перед люди. Помітно ніяковіють від уваги. Їх вітає Володимир Федорко, вручаються квіти, а слюсар Василь Логін тим часом прикріплює портрети у найпочеснішому місці підприємства.

    Але є ще одна нагода для поздоровлень - День залізничної профспілки. Із цим святом присутніх привітав голова профкому Юрій Шиш.

    Після закінчення короткого мітингу підходжу до Людмили Хорошко. Вона вже тридцять літ працює тут, і з них двадцять - кранівницею.

    - Цю нагороду, - говорить вона, - можна вважати відзнакою усіх, хто трудиться поряд зі мною. Бо ми працюємо всі добре. Як же інакше?!

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05