РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 30 (8 серпня 2009) 

  • Машиніст ЗУБЧЕНКО - з когорти бережливих

    До платформи станції Дарниця «причалив» поїзд №6810 Київ - Гребінка. Поки триває майже трихвилинна зупинка, знайомимося з машиністом електрички Павлом ЗУБЧЕНКОМ і його помічником Сергієм БІЛИКОМ.

    - Обережно! Двері зачиняються. Наступна - Лісництво, - лунає з динаміка.

    Якась мить - і поїзд плавно рушає. Один за одним долаємо стрілочні переводи. Помічник раз по разу повідомляє про ситуацію на шляху. Машиніст дублює ці команди, обираючи оптимальний режим швидкості. На цьому відтинку вона коливається від 40 до 50 кілометрів на годину. Розгін починається за платформою Фармацевтична, яку наш потяг минає без зупинки. По обидва боки - сталеві колії, густий ліс, свіжість і прохолода, якими одразу наповнюються кабіна локомотива і численні вагони.

    Не зчулися, як прибули до Лісництва, а потім і до станції імені Георгія Кірпи. Після оголошення про наступну зупинку машиніст береться рукою за контролер, яким додає або ж збавляє швидкість потяга. У кабіні чути цокання швидкостеміра - приладу, що не тільки виводить стрілку на певні позначки, а й фіксує на стрічку всі дані про поїздку (час, проведений у дорозі, зупинки і тощо). Після рейсу вся інформація з цього «бортового журналу» розшифровується і передається інструкторам, які в свою чергу роблять відповідні висновки. Отож усі дії локомотивної бригади під неослабним контролем.

    До такого режиму Павлу Зубченку не звикати. Машиністом він працює вже 18 років, а загальний стаж у депо - 23. Родом із Фастова. Тут, на станції, працювали його батьки. Звідси, з рідного міста, він поїхав на навчання в Київську технічну школу залізничного транспорту, щоб згодом повернутися у Фастівське моторвагонне депо. Важко назвати напрямок приміських сполучень, якими не курсував би досвідчений машиніст.

    ...Збавляючи хід, Павло Зубченко впевнено і водночас якось делікатно пригальмовує. Головна кабіна електропоїзда вирівнюється навпроти знаку «Зупинка першого вагона» на станції Бориспіль. До речі, саме звідси стартує найдовший 27-кілометровий перегін до Баришівки, який електричка проходить без зупинок. Тут уже й швидкість відповідна - від 60 до 100 кілометрів. Максимальною вважається 120 кілометрів на годину. Зрештою, як нам розповіли, харківський, як його називають, напрямок належить до розряду швидкісних.

    А ось і зустрічний пасажирський поїзд. Чути короткі пронизливі сигнали і голос помічника машиніста нашого поїзда:

    - Зустрічний поїзд прослідував без зауважень. Хвіст поїзда відсигналізований.

    Як з’ясувалося, це мають бути три червоні ліхтарі на останньому вагоні. Безпека руху - над усе. Тому пильність локомотивної бригади не знає найменших пауз, особливо на вході і виході зі станцій. Деякі екстремали намагаються прошмигнути мало не під носом головного вагона електропоїзда. На шляху до Гребінки ми бачили, як одна жіночка з сумкою переходила через колії у недозволеному місці. Щоправда, це трапилося на чималій відстані від електрички.

    - Однак бувають ситуації, які змушують понервувати, - каже Павло Зубченко. - Неподалік від Клавдієвого жінка йшла через колії до платформи й не реагувала на сигнали машиніста. Довелося застосовувати екстрене гальмування.

    А тим часом наш поїзд швидко котився сталевими рейками, лише інколи, на стиках, озиваючись поодиноким стуканням. Праворуч минаємо залізничні переїзди з черговими. Усі - в захисних окулярах. Це також один із заходів безпеки, адже товарні поїзди перевозять різні вантажі, які на високій швидкості можуть випасти і поцілити в людей.

    У кабіні машиніста почулися якісь слова. Потім довідалися, що на зв’язок виходила чергова по ст. Переяславська. Вона уточнювала, чи є в нашого екіпажу попередження про роботи на 83-му кілометрі. Машиніст відповів ствердно.

    Аж ось пряма лінія магістралі починає вигинатися вліво. Змінюється не лише рельєф залізниці, а й ландшафт. Древній Яготин тішить душу повноводним Супоєм. Праворуч пораються колійники. Електричка стишує хід. Стрілка швидкостеміра «падає» до позначок 30-40 кілометрів на годину. Поїзд в’їжджає у своєрідну арку - під шляхопроводами, опорами електропередач і «павутинням» дротів. Коротка зупинка на станції. На платформі закінчується висадка й посадка пасажирів. Хтось поспішає з... пральною машиною.

    - Перевозять усе, - коментує машиніст. - Навіть кіз...

    Коли електричка рушила з Яготина, Павло Зубченко згадав свого наставника, на жаль, вже покійного Григорія Шостака. Він терпеливо і вимогливо вчив молодого залізничника премудростям професії. Давав уроки майстерності і сумління, без чого стати машиністом неможливо. А нині Павло Володимирович передає вже свої надбання Сергію Білику, котрий не випадково опинився в товаристві господарів сталевих магістралей. Мама і два дядьки пов’язали своє життя з роботою на залізниці. У Зубченка є ще один підопічний - син Руслан. Поки що він вчиться у столичному 17-му училищі. Ймовірно, невдовзі у Фастівському депо з’явиться ще одна залізнична династія.

    Вдалося дізнатися про цікаві подробиці. У депо говорять, що Зубченко - з когорти бережливих. Економити електроенергію навчив той же Г. Шостак. Профілі колії, по яких їздить на електропоїзді, вивчив досконально. Йому відомо, де можна тимчасово вимкнути джерело живлення потужних тягових двигунів. Застосовує цю методику, коли веде електропоїзд, як мовлять, з гори. А можна на рівній дільниці розігнати поїзд, щоб згодом деякий час їхати без підключення електроструму. Це допомагає зберегти електроенергію. Отже й чималі кошти для залізниці.

    ...Перетинаємо кордон Південно-Західної. Починається дільниця Південної залізниці. Кілька коротких зупинок і наша електричка «пришвартовується» на платформі ст. Гребінка. Точно за графіком о 13.00. Разом із пасажирами і однією з кращих локомотивних бригад Фастівського моторвагонного депо ми подолали майже 160 кілометрів від столиці до мальовничого містечка на Полтавщині. У машиніста і його помічника - перерва на відпочинок, а о 15.30 вони вирушили в зворотному напрямку до Києва. Ввечері того ж дня завершився черговий рейс Павла Зубченка і Сергія Білика, хоча ще дорогою додому вони вже думали про новий маршрут...

    Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05