РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 29 (31 липня 2009) 

  • ДЕ ГАРАНТІЯ ПОЧУТТІВ?

    Шановна редакціє! Вдячні вам за публікації під рубрикою «Юридичний практикум». Ми нещодавно взяли шлюб. Вирішуючи на майбутнє питання життя сім’ї, прийшли до висновку, що нам потрібно врегулювати наші майнові права та обов’язки. Тож хочемо отримати консультацію правознавця про те, чи можливо це зробити згідно із законодавством України.

    З повагою,

    подружжя Філатових

    м. Чернігів


    Закон для обох сторін

    Вирішити спірні питання сімейного життя в частині врегулювання майнових прав та обов’язків можливо за допомогою укладання шлюбного договору. Це не що інше, як угода, досягнення компромісу, закон для обох сторін.

    Трохи історії. Перші шлюбні договори з’явилися у XVII ст. в Англії. Вони мали на меті захист прав заміжньої жінки та її кровних родичів на родове майно.

    Законодавство багатьох країн світу містить положення про можливість укладання шлюбного договору (контракту). Основною ж метою шлюбного договору є надання подружжю досить широкого кола можливостей для визначення своїх майнових відносин для того, аби воно мало змогу відступити від правового режиму майна, який встановлюється законом і починає діяти автоматично з моменту укладення шлюбу.

    Особливе місце в законодавстві України щодо регулювання сімейних відносин по укладанню шлюбного договору посідає Сімейний кодекс України (далі - СК України) від 10.01.02 р. № 2947-III (із змінами і доповненнями станом на 16.04.09 р.). Нормами, які вміщені в СК України, регламентовано умови та порядок укладання, виконання, розірвання та припинення шлюбного договору. Зібрання законодавцем вказаних норм в окремому розділі (розділ 2 глава 10 СК України) свідчить про надання шлюбному договору важливого значення.


    Право на укладання…

    Відповідно до ч. 1 ст. 92 СК України шлюбний договір може укладатися особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Таким чином, чоловік і жінка, які прагнуть укласти шлюб, не зобов’язані укладати шлюбний договір до того, як стануть на рушник, оскільки це вони можуть зробити в будь-який момент, перебуваючи у шлюбі. Однак на укладання шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода з боку її батьків або піклувальників, засвідчена нотаріусом.

    Щодо віку, з якого особи мають право самостійно укладати шлюбний договір, то він збігається зі шлюбним віком, що встановлений для жінок у сімнадцять, а для чоловіків - у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду (на підставі ч. 2 ст. 23 СК України), а також особами, яким ще не виповнилось до реєстрації 18 років, відповідно до чинного законодавства шлюбний договір укладається за письмовою згодою батьків неповнолітніх або піклувальників. Справжність їхнього підпису засвідчується нотаріусом, а також за згодою органу опіки та піклування.

    Цим договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Тобто, умови договору чоловік та дружина визначають самостійно. Це може бути низка окремих пунктів, що стосуються різноманітних сторін життя сім’ї: ощадливе ставлення до сімейного бюджету, створення умов для належного виховання дітей, передачі майна у власність, покарання за подружню зраду (компенсація моральної шкоди, звільнення житлового приміщення) тощо.

    Щодо юридичного оформлення шлюбного договору, то СК України встановлює обов’язкову письмову форму та вимагає її нотаріального посвідчення.


    Початок дії та строк

    Відповідно до ст. 95 СК України початком дії шлюбного договору вважається ситуація:

    - якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу;

    - якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

    Але момент укладання цього договору і початок його дії може не збігатися у часі. Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України ці договори належать до категорії правочинів, щодо яких правові наслідки пов’язуються з настанням певної обставини. Тобто, особи, які укладають даний договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона (відкладальна обставина) чи ні. Такими відкладальними обставинами можуть бути розірвання шлюбу, народження дитини, окреме проживання тощо.

    Таким чином, початок дії шлюбного договору залежить від обставин, за яких він укладається: до чи після реєстрації шлюбу. У першому випадку він набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу. У другому випадку він набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення. При цьому діє даний договір протягом усього подружнього життя. А у випадку припинення шлюбу в договорі може бути завчасно встановлено умови чинності окремих його положень (ч. 2 ст. 96 СК України).

    Щодо дії шлюбного договору, то у ньому може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків. Також може бути встановлено чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Отже законодавець за допомогою диспозитивної норми (норма, яка діє лише постільки, поскільки суб’єкти не встановили за згодою інших умов своєї поведінки. Такі норми заповнюють прогалини у випадках, коли немає домовленості між сторонами договору) надає сторонам право встановлювати як загальний строк дії договору, так і строки тривалості окремих прав та обов’язків.

    Розглядаючи фактор часу, який сторони встановлюють у шлюбному договорі, мимоволі приходиш до висновку про гарантування сімейних відносин на місяць, рік, два, п’ять тощо. Ясна річ, такий конкретний строк надуманого, запланованого та розрахованого перебування у шлюбі, спільного проживання не створює почуття взаємного кохання, не викликає повної віри та впевненості у світлу та шалену любов.

    Право на відмову, розірвання та припинення контракту

    Науковці відмічають, що на практиці шлюбний договір в першу чергу застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розірвання шлюбних відносин.

    Але спершу - про право на відмову від шлюбного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 101 СК України одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Тобто заборона односторонньої відмови від шлюбного договору є запорукою забезпечення стабільності встановлених договірних сімейних відносин. Одностороння відмова від договору допускається лише у випадках та на умовах, визначених контрактом або законом.

    За взаємною згодою подружжя має право відмовитися від договору. У такому разі, за вибором подружжя права та обов’язки, встановлені згідно з цим документом, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

    Розірваним шлюбний договір може бути на вимогу одного з членів подружжя за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Підставою такого розірвання може бути, наприклад, тяжка або невиліковна хвороба одного з членів подружжя, що унеможливлює вчинення ним дій на виконання умов шлюбного контракту.


    Шукати другу половину?!

    За СК України підставами для припинення шлюбу є:

    - шлюб припиняється внаслідок смерті одного з членів подружжя або оголошення його померлим;

    - шлюб припиняється внаслідок його розірвання: за спільною заявою подружжя, яке не має дітей; внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду; за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

    Розглянемо той випадок, коли подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Союз розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання подружнього союзу. Це засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Після одержання свідоцтва особа має право повторно шукати другу половину.

    Слід зазначити, що укладення шлюбного договору - це перш за все спокійні та побудовані з розрахунку відносини, але не помірковані з точки зору сімейного щастя, кохання, взаємної допомоги та переживання один за одного. Когось це влаштовує, а когось ні. Напевно, в нас переважають почуття над розумом - так велось з діда-прадіда. Наречені або подружжя, можливо, остерігаються образити почуття одне до одного меркантильними питаннями та пропозиціями укладати «договір страхування» власного, єдиного та неповторного кохання.

    Вважаю, що надання законодавцем нареченим або подружжю права на укладання шлюбного договору у повній мірі не узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 2 СК України в тій частині, що регулювання сімейних відносин здійснюється СК України з метою побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки. Адже встановити гарантію кохання, сімейного спокою та злагоди за допомогою шлюбного договору не можна.

    Дмитро КОСТЕРНИЙ,

    начальник юридичного сектору галузевої служби комерційної роботи та маркетингу

    Дмитро КОСТЕРНИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05